Постанова

від 27.11.2019 по справі 914/1759/18

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"27" листопада 2019 р. Справа №914/1759/18

м. Львів

Західний апеляційний господарський суд, в складі колегії:

головуючого (судді-доповідача): Бойко С.М.,

суддів: Бонк Т.Б.,

Якімець Г.Г.,

секретар судового засідання Чудяк Х.В.,

явка учасників справи:

від позивача - Воробець С.І. ордер про надання правничої (правової) допомоги серія ВС №1001140 від 01.07.2019;

від відповідача - Зіньковська Н.В. довіреність за № 007.1Др-195-0619 від 11.06.2019;

від третьої особи-1 - не з`явився;

від третьої особи-2 - не з`явився;

розглянув апеляційну скаргу акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Львівгаз» за № 790007.2-Ск-7415-0619 від 24.06.2019

на рішення Господарського суду Львівської області від 28.05.2019, колегія суддів у складі: головуючий суддя Ділай У.І, судді Березяк Н.Є., Рим Т.Я., м. Львів, (повний текст рішення складено - 31.05.2019),

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Українська Енергетична Компанія "Нафтогаз контакт", м. Львів

до відповідача акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Львівгаз» ,

м. Львів

за участю третьої особи-1, що не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача товариства з обмеженою відповідальністю "Західгруп", м. Львів

за участю третьої особи-2, що не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача товариства з обмеженою відповідальністю "ЛІАС-Україна", смт. Шкло, Яворівський район, Львівська область

про визнання договору №ДПО204211014 від 21.10.2014 про відступлення права вимоги припиненим з 22.09.2015 та стягнення коштів за договором №ДПО204211014 від 21.10.2014 в сумі 1 008 632,88 грн.

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог .

21.09.2018 в Господарський суд Львівської області звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю Українська енергетична компанія Нафтогаз Контакт (далі по тексту ТОВ Українська енергетична компанія Нафтогаз Контакт ) з позовом до Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації Львівгаз (далі по тексту ПАТ Львівгаз ) про визнання припиненим з 22.09.2015 договору №ДПО204211014 від 21.10.2014 про відступлення права вимоги, та стягнення 1 008 632,88 грн., з яких: 690 000,00 грн. - безпідставно збережених коштів, 61 419,00 грн. - 3% річних за період з 23.09.2015 по 10.09.2018, 257 213,88 грн. - інфляційних втрат за період з 23.09.2015 по 10.09.2018.

Позовні вимоги мотивовані тим, що між ПАТ Львівгаз (зараз АТ Оператор газорозподільної системи Львівгаз ) та ТОВ Західгруп укладено договір №ДП0204211014 від 21.10.2014 про відступлення права вимоги за умовами якого до ТОВ Західгруп після повної оплати мало перейти право вимоги до боржника ТОВ Ліас-Україна у справі про банкрутство за №914/3250/13 на суму 2 556 926,09 грн.

До повного виконання цього договору ухвалою Господарського суду Львівської області від 22.09.2015 у справі №914/3250/15 про банкрутство ТОВ Ліас-Україна затверджено мирову угоду від 05.06.2015 (з врахуванням змін до мирової угоди від 17.07.2015), а провадження у справі №914/3250/13 про банкрутство ТОВ Ліас-Україна припинено у зв`язку із затвердженням мирової угоди.

У зв`язку з цим позивач вважає, що в силу ст. 607 Цивільного кодексу України, дія договору №ДП0204211014 від 21.10.2014 про відступлення права вимоги припинена 22.09.2015 - з моменту неможливості його виконання у зв`язку з обставиною, за яку жодна із сторін не відповідає, а саме з дати припинення провадження у справі №914/3250/13 про банкрутство ТОВ Ліас-Україна у зв`язку із затвердженням мирової угоди, а 690 000,00 грн. часткової оплати за цим договором підлягає поверненню на підставі ст.1212 ЦК України новому кредитору - ТОВ Українська Енергетична Компанія Нафтогаз контакт , яке згідно з договором №1/2018 від 14.05.2018 набуло права вимоги попереднього кредитора - ТОВ Західгруп .

Нарахування 3% річних та інфляційних втрат позивач мотивує простроченням відповідачем виконання зобов`язання з повернення безпідставно збережених грошових коштів.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції .

Рішенням Господарського суду Львівської області від 28.05.2019 вищезазначений позов задоволено частково.

Визнано припиненим з 22.09.2015 договір №ДП0204211014 від 21.10.2014 про відступлення права вимоги ПАТ Львівгаз до ТОВ Ліас-Україна в межах справи №914/3250/15 про банкрутство ТОВ Ліас-Україна , оскільки останнім виконано мирову угоду від 05.06.2015 (з врахуванням змін до мирової угоди від 17.07.2015), яка затверджена ухвалою Господарського суду Львівської області від 22.09.2015 у справі №914/3250/15, а тому на підставі ст. 607 ЦК України зобов`язання за договором №ДП0204211014 від 21.10.2014 припинилися неможливістю його виконання у зв`язку з обставиною, за яку жодна із сторін не відповідає.

Стягнуто з АТ Оператор газорозподільної системи Львівгаз на користь ТОВ Українська Енергетична Компанія Нафтогаз контакт 690 000,00 грн. безпідставно збережених коштів, 235 917,78 грн. - інфляційних втрат, 61 362,74 грн. - 3% річних та 16 571,21 грн. судового збору.

Суд першої інстанції дійшов до висновку, що договір №ДП0204211014 від 21.10.2014 припинив свою дію 22.09.2015, тобто раніше, ніж вказаний договір вважає розірваним ПАТ Львівгаз (починаючи з 06.12.2016), а тому в ПАТ Львівгаз відсутні підстави для зарахування оплачених ТОВ Західгруп 690 000,00 грн. як безповоротної фінансової допомоги.

Суд першої інстанції зазначив, що відповідач безпідставно зберіг 690 000,00 грн., а тому в позивача виникло право вимагати повернення цих грошових коштів на підставі ч. 1, 2 ст. 1212 ЦК України.

Внаслідок укладення між ТОВ Західгруп до ТОВ Українська Енергетична Компанія Нафтогаз контакт договору №1/2018 від 14.05.2018 до останнього перейшло право вимагати від ПАТ Львівгаз 690 000,00 грн. безпідставно збережених коштів на підставі ч. 1, 2 ст. 1212 ЦК України.

Місцевий господарський суд визнав обґрунтованими позовні вимоги про нарахування 235 917,78 грн. - інфляційних втрат та 61 362,74 грн. - 3% річних за період з 24.09.2015 до 10.09.2018 на підставі ч. 2 ст. 625 ЦК України.

Відмовлено в задоволенні решти вимог про стягнення 21 296,10 грн. - інфляційних втрат та 56,26 грн. - 3% річних, з тих підстав, що відсутні підстави для нарахування цих сум з 23.09.2015, коли обов`язок з повернення 690 000,00 грн. ще не виник.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги .

В апеляційній скарзі відповідач просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог, з у зв`язку з неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи, невідповідністю висновків, викладених в рішенні суду першої інстанції обставинам справи, порушення норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права.

Узагальнені доводи особи, що подала апеляційну скаргу .

Місцевий господарський суд не врахував, що договір №ДП0204211014 від 21.10.2014 розірваний ПАТ Львівгаз з 06.12.2016 в односторонньому порядку на підставі пункту 2.2.2 договору, внаслідок прострочення більше як на 1 місяць, а тому такий договір не може бути припинений. У зв`язку з цим, апелянт вважає, що на підставі ч. 4 ст. 653 ЦК України позивач не має права вимагати повернення того, що було виконане ними за зобов`язанням до моменту розірвання договору.

Договір №ДП0204211014 від 21.10.2014 чинний, не визнаний судом недійсним, а тому суд першої інстанції передчасно дійшов до висновку про відсутність правової підстави для збереження коштів перерахованих ТОВ Західгруп на виконання цього договору.

Суд першої інстанції не врахував, що не відбулось заміни сторони в договорі №ДП0204211014 від 21.10.2014, а тому до позивача не перейшло право вимоги, яке є предметом спору.

За договором №1/2018 від 14.05.2018 ТОВ Західгруп передав ТОВ Українська Енергетична Компанія Нафтогаз контакт неіснуюче право вимоги до ПАТ Львівгаз .

Узагальнені доводи та заперечення позивача .

У відзиві на апеляційну скаргу позивач просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

В обґрунтування доводів відзиву, зазначає, що рішення місцевого господарського суду ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи апелянта вважає такими, що не відповідають встановленим обставинам по справі.

Позивач зазначає, що предметом договору №ДП0204211014 від 21.10.2014 є відступлення права вимоги ПАТ Львівгаз до ТОВ Ліас-Україна в межах справи №914/3250/15 про банкрутство ТОВ Ліас-Україна , а предметом договору №1/2018 від 14.05.2018 є вимоги щодо повернення грошових коштів, які безпідставно збережені ПАТ Львівгаз , а тому вважає, що місцевий господарський суд правильно кваліфікував спірні правовідносини й застосував закон, який їх регулює.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції про те, що договір №ДП0204211014 від 21.10.2014 в силу ст. 607 ЦК України припинив свою дію 22.09.2015, тобто раніше, ніж вказаний договір вважає розірваним ПАТ Львівгаз (починаючи з 06.12.2016).

В судове засідання представники третіх осіб повторно не з`явились, а тому в силу п. 2 ч. 3 ст. 202 ГПК України суд розглядає справу за їх відсутності.

Представник відповідача в судовому засіданні підтримав вимоги апеляційної скарги, навівши аргументи аналогічні викладеним у ній.

Позивач заперечив проти доводів апеляційної скарги з підстав викладених у відзиві на апеляційну скаргу. В судовому засіданні додатково зазначив, що звертаючись з вимогою про визнання договору припиненим, позивач мав на меті вирішити спір між ПАТ Львівгаз щодо моменту та підстав припинення правовідносин, які виникли з договору 0204211014 21.10.2014 , оскільки ці обставини впливають на наявність чи відсутність підстав для збереження ПАТ Львівгаз перерахованих ТОВ Західгруп на виконання цього договору грошових коштів.

27.11.2019 до Західного апеляційного господарського суду від апелянта (відповідача) надійшло клопотання про відкладення розгляду справи у зв`язку з тим, що позивачу запропоновано укласти мирову угоду, проект якої додано до заявленого клопотання.

Представник позивача в судовому засіданні заперечив проти укладення мирової угоди та просив відмовити в задоволенні заявленого клопотання.

Зважаючи на принцип диспозитивності процесу та відсутність у позивача волевиявлення на врегулювання спору мирним шляхом, апеляційний господарський суд ухвалив відмовити в задоволенні вказаного клопотання.

Згідно з ст. 269 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників справи, які з`явились, дослідивши доводи та заперечення, які наведені в апеляційній скарзі та у відзиві, перевіривши матеріали справи щодо правильності застосування судом першої інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення.

Згідно встановлених судом першої інстанції та неоспорених обставин, а також обставин, встановлених судом апеляційної інстанції, і визначених відповідно до них правовідносин вбачається, що відповідно до пункту 1.1. договору №ДП0204211014 від 21.10.2014 відповідач зобов`язався передати, а ТОВ Західгруп прийняти на себе право вимоги до боржника ТОВ Ліас-Україна в межах справи про банкрутство №914/3250/13.

Загальна сума вимог, яку відповідач відступає ТОВ Західгруп складається з визнаних господарським судом вимог кредитора у справі №914/3250/13та становила 2 556 926,09 грн. ( за п.1.2. договору №ДП0204211014 від 21.10.2014).

Отже предметом договору №ДП0204211014 від 21.10.2014 є відступлення права вимоги ПАТ Львівгаз до ТОВ Ліас-Україна в межах справи №914/3250/15 про банкрутство ТОВ Ліас-Україна .

Пунктом 3.1. договору №ДП0204211014 від 21.10.2014, передбачено перехід від відповідача до ТОВ Західгруп права вимоги після проведення повного розрахунку.

ТОВ Західгруп зобов`язалось здійснювати розрахунок з відповідачем рівними частинами, протягом 12-ти місяців через 6-ть місяців з моменту першого платежу (п.2.2.3. договору).

Підстави заміни кредитора в зобов`язанні визначені статтею 512 Цивільного кодексу України, відповідно до пункту 1 частини першої якої кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Правочин щодо заміни кредитора в зобов`язанні вчиняється у такій самій формі, що й правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові. До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (частина перша статті 513, стаття 514 Цивільного кодексу України).

За змістом частини першої статті 516 Цивільного кодексу України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Судами не встановлено, що сторони №ДП0204211014 від 21.10.2014 узгодили взаємно кореспондуючі права на погодження відступлення права вимоги або на непогодження такого відступлення. Також, не встановлено, що вказаний договір визнаний судом недійсним.

З цих підстав правильними є висновки суду першої інстанції про виникнення між ПАТ Львівгаз та ТОВ Західгруп договірних відносин щодо відступлення права вимоги з відкладальною умовою про перехід права після повної оплати вартості права вимоги.

Судами встановлено, що на виконання договору №ДП0204211014 від 21.10.2014 ТОВ Західгруп перерахувало на користь ПАТ Львівгаз 690 000,00 грн., що підтверджується відповідними платіжними дорученнями (а.с.29-39,т.1).

До повного виконання сторонами умов договору №ДП0204211014 від 21.10.2014 та до моменту переходу до ТОВ Західгруп права вимоги, ухвалою Господарського суду Львівської області від 22.09.2015 у справі №914/3250/15 про банкрутство ТОВ Ліас-Україна затверджено мирову угоду від 05.06.2015 (з врахуванням змін до мирової угоди від 17.07.2015), а провадження у справі №914/3250/13 про банкрутство ТОВ Ліас-Україна припинено у зв`язку із затвердженням мирової угоди.

Відповідач визнає, що умови вищезазначеної мирової угоди ТОВ Ліас-Україна перед ПАТ Львівгаз виконані, а тому ці обставини на підставі ч. 1 ст. 75 ГПК України не підлягають доказуванню, оскільки суд не має обґрунтованих підстав вважати їх недостовірними або визнаними у зв`язку з примусом.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов до правильного висновку, що подальше виконання умов договору №ДП0204211014 від 21.10.2014 його сторонами (ТОВ Західгруп та ПАТ Львівгаз ) стало неможливим, оскільки 22.09.2015 провадження у справі №914/3250/13 про банкрутство ТОВ Ліас-Україна припинено у зв`язку із затвердженням мирової угоди - у зв`язку з обставиною, за яку жодна із сторін не відповідає.

За приписами статей 509, 607 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають, зокрема, з договорів. Зобов`язання припиняється неможливістю його виконання у зв`язку з обставиною, за яку жодна із сторін не відповідає.

Отже, суд першої інстанції дійшов до правильного висновку про те, що відповідно до ст. 607 ЦК України, дія договору №ДП0204211014 від 21.10.2014 припинена з 22.09.2015 (з дати припинення провадження у справі №914/3250/13 про банкрутство ТОВ Ліас-Україна у зв`язку із затвердженням мирової угоди).

Враховуючи наведене, апеляційний господарський суд відхиляє доводи апелянта про те, що договір №ДП0204211014 від 21.10.2014 припинив свою дію на підставі ч. 3 ст. 651 ЦК України та пункту 4.3.3 цього договору, у зв`язку з його розірванням в односторонньому порядку через протермінування ТОВ Західгруп щомісячного платежу, визначеного пунктом 2.2.2 цього договору, більше як на 1 місяць. Тобто договір №ДП0204211014 від 21.10.2014 припинив свою дію з 22.09.2015 на підставі ст. 607 ЦК України, а не 06.12.2016 на підставі ч. 3 ст. 651 ЦК України, як це стверджує апелянт.

Стаття 1212 ЦК України регулює випадки набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав.

Зобов`язання з безпідставного набуття, збереження майна виникають за наявності трьох умов: а) набуття або збереження майна, б) набуття або збереження за рахунок іншої особи, в) вiдсутнiсть правової підстави для набуття або збереження майна (відсутність положень закону, адміністративного акта, правочинну або інших підстав, передбачених статтею 11 ЦК України).

Під вiдсутнiстю правової підстави розуміється такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовiдношення i його юридичному змісту. Тобто вiдсутнiсть правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.

Майно не може вважатися набутим чи збереженим без достатніх правових підстав, якщо це відбулося в не заборонений цивільним законодавством спосіб з метою забезпечення породження учасниками вiдповiдних правовідносин у майбутньому певних цивільних прав та обов`язків. Зокрема, унаслідок тих чи інших юридичних фактів, правомірних дій, які прямо передбачені частиною другою статті 11 ЦК України.

Загальна умова частини першої статті 1212 ЦК України звужує застосування інституту безпідставного збагачення у зобов`язальних (договірних) відносинах, отримане однією зi сторін у зобов`язанні підлягає поверненню iншiй стороні на пiдставi статті 1212 ЦК України тільки за наявності ознаки безпiдставностi такого виконання.

Якщо ж зобов`язання не припиняється з підстав, передбачених статтями 11, 600, 601, 604-607, 609 ЦК України, до моменту його виконання, таке виконання має правові підстави (підстави, за яких виникло це зобов`язання). Набуття однією зі сторін зобов`язання майна за рахунок іншої сторони в порядку виконання договірного зобов`язання не є безпідставним.

У даній справі, яка є предметом апеляційного розгляду, судами встановлено, що зобов`язання за договором №ДП0204211014 від 21.10.2014 припинились з підстав, які визначені в ст. 607 ЦК України, а тому правильним є висновок суду першої інстанції про те, що ПАТ Львівгаз отримав від ТОВ Західгруп кошти без достатньої правової підстави та до спірних правовідносин підлягають застосуванню положення статті 1212 ЦК України.

Відповідно місцевий господарський суд дійшов до обґрунтованого висновку, що на підставі ч. 1 ст. 1212 ЦК України в ТОВ Західгруп починаючи з 22.09.2015 виникло право вимагати від ПАТ Львівгаз повернення грошових коштів на загальну суму 690 000,00 грн., які були сплачені на виконання договору №ДП0204211014 від 21.10.2014, а в ПАТ Львівгаз виник кореспондуючий обов`язок повернути ТОВ Західгруп зазначені грошові кошти.

Судами встановлено, що зазначені грошові кошти в розмірі 690 000,00 грн. ПАТ Львівгаз не повернуло та ним не заперечується, що підтверджується листами №18/11-18 від 14.11.2018 (а.с.126,т.1) та б/н, б/д (а.с.129,т.1).

Апеляційний господарський суд відхиляє посилання апелянта на ч. 4 ст. 653 ЦК України, оскільки згідно цієї статті сторони не мають права вимагати повернення того, що було виконане ними за зобов`язанням до моменту зміни або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором або законом.

В даному ж випадку обов`язок відповідача повернути суму часткової оплати за договором, який фактично невиконаний випливає з ч. 1 та п. 3 ч. 3 ст. 1212 Цивільного кодексу України.

Судами встановлено, що за умовами пункту 1.1 договору №1/2018 від 14.05.2018 (а.с.68,т.1) ТОВ Західгруп передало, а ТОВ Українська Енергетична Компанія Нафтогаз контакт (позивач) прийняло право вимоги, що належить ТОВ Західгруп і стає кредитором за договором №ДП0204211014 від 21.10.2014.

Відповідно до пункту 1.2 договору №1/2018 від 14.05.2018 з моменту укладення даного договору ТОВ Українська Енергетична Компанія Нафтогаз контакт набуває право (замість ТОВ Західгруп ) вимагати від ПАТ Львівгаз належного виконання всіх зобов`язань за договором №ДП0204211014 від 21.10.2014 чи які випливають із нього (в т.ч. повернення коштів, відшкодування збитків, упущеної вигоди, штрафних санкцій тощо), а також вчиняти всі інші дії, передбачені законодавством та умовами договору №ДП0204211014 від 21.10.2014, право на вчинення яких мало ТОВ Західгруп .

Отже, зі змісту пунктів 1.1, 1.2 договору №1/2018 від 14.05.2018 вбачається, що предметом цього договору, зокрема, є право вимагати від ПАТ Львівгаз повернення грошових коштів на загальну суму 690 000,00 грн., що були сплачені на виконання договору №ДП0204211014 від 21.10.2014, яке виникло в ТОВ Західгруп з 22.09.2015 внаслідок припинення зобов`язання за договором №ДП0204211014 від 21.10.2014 на підставі ст. 607 ЦК України.

У зв`язку з цим спростовуються доводи апелянта про те, що ТОВ Західгруп відступило ТОВ Українська Енергетична Компанія Нафтогаз контакт неіснуюче право вимоги за договором №1/2018 від 14.05.2018 (а.с.68,т.1).

Висновок суду першої інстанції про те, що на підставі договору №1/2018 від 14.05.2018 ТОВ Українська Енергетична Компанія Нафтогаз контакт набуло від ТОВ Західгруп право вимагати від ПАТ Львівгаз повернення грошових коштів на загальну суму 690 000,00 грн., що були сплачені на виконання договору №ДП0204211014 від 21.10.2014, а також штрафних санкцій, які випливають із зазначеного зобов`язання відповідає встановленим обставинам по справі та вимогам норм діючого законодавства.

Судами встановлено, що ТОВ Українська Енергетична Компанія Нафтогаз контакт є належним позивачем у справі, а його вимоги до ПАТ Львівгаз про визнання договору №ДПО204211014 від 21.10.2014 припиненим з 22.09.2015 та про повернення грошових коштів на загальну суму 690 000,00 грн. - правильно задоволені судом першої інстанції.

Щодо вимог позивача стягнення 3% річних за несвоєчасне повернення безпідставно збережених грошових коштів, апеляційний господарський суд, зазначає наступне.

В силу ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

У статті 611 ЦК України зазначено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Відповідно до ч. 2 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Таким чином, однією з необхідних умов для встановлення прострочення по виконанню обов`язку відповідача щодо повернення безпідставно збережених грошових коштів є визначення моменту виникнення цього обов`язку, а також розміру грошової суми такого обов`язку.

Як встановлено судами, мирова угода у справі №914/3250/13 затверджена ухвалою Господарського суду Львівської області 22.09.2015, яка набрала законної сили в той ж день.

З врахуванням вищевикладених обставин по справі, апеляційний господарський суд погоджується з висновком місцевого господарського суду про те, що право нарахування суми 3% річних та інфляційних втрат за прострочення виконання грошового зобов`язання (неповернення сплачених коштів відповідачем) виникло у позивача не з 23.09.2015, а з 24.09.2015.

Згідно розрахунків (а.с.23-25,т.1) наведених позивачем, 3% річних та інфляційних втрат визначено ним з 23.09.2015 по 10.09.2018.

Таким чином, суд першої інстанції правильно зазначив, що нарахування 3% річних та інфляційних втрат з 23.09.2015 є передчасним.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.

Здійснивши перерахунок сум 3% річних апеляційний господарський суд погоджується з висновком місцевого господарського суду, що стягненню підлягає 3 % річних у розмірі 61 362,74 грн. - 3% річних за період з 24.09.2015 до 10.09.2018. При цьому правильними є висновки суду першої інстанції про відмову в стягненні 56,26 грн. - 3% річних, з тих підстав, що відсутні підстави для нарахування цих сум з 23.09.2015, оскільки такі є передчасними.

Щодо нарахованих позивачем інфляційних втрат за несвоєчасне повернення безпідставно збережених грошових коштів, апеляційний господарський суд, зазначає наступне.

В листі Верховного Суду України №62-97р від 03.04.1997 Рекомендації відносно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ зазначається, що індекс інфляції розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць; тому умовно слід рахувати, що сума, внесена за період з 1 по 15 число відповідного місяця, наприклад, травня, індексується за період з врахуванням травня, а якщо з 16 по 31 число, то розрахунок починається з наступного місяця червня.

Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція.

Нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання.

Здійснивши перерахунок інфляційних втрат апеляційний господарський суд погоджується з висновком місцевого господарського суду, що стягненню підлягає 235 917,78 грн. інфляційних втрат за період з 24.09.2015 до 10.09.2018. При цьому правильними є висновки суду першої інстанції про відмову в стягненні 21 296,10 грн. - інфляційних втрат, з тих підстав, що відсутні підстави для нарахування цих сум з 23.09.2015, оскільки такі є передчасними.

Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги.

З огляду на наведене, аргументи позивача про заперечення доводів апеляційної скарги є такими, що відповідають встановленим обставинам по справі.

Доводи апелянта не спростовують висновки суду першої інстанції, що не тягне за собою наслідки у вигляді скасування прийнятого судового рішення, а тому Господарського суду Львівської області від 28.05.2019 у справі №914/1759/18 підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга акціонерного товариства Оператор газорозподільної системи Львівгаз залишенню без задоволення.

Відповідно до ст. 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Якщо одна із сторін визнала пред`явлену до неї позовну вимогу під час судового розгляду повністю або частково, рішення щодо цієї сторони ухвалюється судом згідно з таким визнанням, якщо це не суперечить вимогам статті 191 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1-3 статті 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

У зв`язку з залишенням апеляційної скарги без задоволення, апеляційний господарський суд на підставі ст. 129 ГПК України дійшов до висновку про покладення на апелянта витрат по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги в розмірі 25 337,24 грн., які сплачені згідно з платіжним дорученням №7045 від 05.06.2019 (а.с.64, т.2).

Керуючись статтями 129, 236, 269-270, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

апеляційну скаргу акціонерного товариства Оператор газорозподільної системи Львівгаз за № 790007.2-Ск-7415-0619 від 24.06.2019 - залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Львівської області від 28.05.2019 у справі №914/1759/18 - залишити без змін.

Судовий збір в розмірі 25 337,24 грн. покласти на апелянта.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня її проголошення згідно зі ст.ст. 286-289 Господарського процесуального кодексу України.

Справу скерувати на адресу місцевого господарського суду.

Головуючий-суддя: С.М. Бойко

Судді: Т.Б. Бонк

Г.Г. Якімець

Повний текст постанови складено 13.12.2019.