Постанова

від 09.12.2019 по справі 910/8497/19

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"10" грудня 2019 р. Справа№ 910/8497/19

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Руденко М.А.

суддів: Пономаренка Є.Ю.

Кропивної Л.В.

при секретарі Реуцькій Т.О.

за участю представника згідно до протоколу судового засідання,

розглянувши матеріали апеляційної скарги військової частини НОМЕР_1

на рішення господарського суду міста Києва від 29.08.2019 року

у справі №910/8497/19 (суддя Полякова К.В.)

за позовом військової частини НОМЕР_1

до Товариства з обмеженою відповідальністю "КЛАСТ"

про стягнення 116744, 87 грн.,

ВСТАНОВИВ:

В липні 2019 року позивач - військова частина НОМЕР_1 звернувся до господарського суду міста Києва з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю КЛАСТ про стягнення 116 744,87 грн. пені, обґрунтовуючи свої вимоги тим, що відповідач порушив строк постачання товару за договорами про закупівлю №122/18 від 18.07.2018 року та №137/18 від 27.07.2018 року.

Рішенням господарського суду міста Києва від 29.08.2019 року позовні вимоги задоволено частково: стягнуто з ТОВ "КЛАСТ" на користь військової частини НОМЕР_1 90499, 90 грн. штрафу з посиланням на допущене відповідачем порушення умов договорів про закупівлю №122/18 від 18.07.2018 року та №137/18 від 27.07.2018 року, а також витрати по сплаті судового збору в розмірі 1489, 15 грн.

Мотивуючи рішення суд першої інстанції зазначив на те, що відповідач належним чином не виконав умови договорів поставки, своєчасно не поставивши товар, а відтак відповідно до п. 7.2 повинен сплати штраф в розмірі 10% від загальної суми непоставленого товару. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено з посиланням на те, що прострочення поставки товару не відбулось внаслідок відмови позивача від поставки товару.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, позивач - військова частина НОМЕР_1 звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить стягнути пеню за порушення строків поставки та відмову від постачання товару за договорами №122/18 від 18.07.2018 року та №137/18 від 27.07.2018 року в сумі 116 744, 87 грн. з ТОВ "КЛАСТ" шляхом перерахування зазначеної суми на розрахунковий рахунок Військової частини НОМЕР_1 , стягнути з ТОВ "КЛАСТ" на користь Військової частини НОМЕР_1 сплачений судовий збір в сумі 2881,50 грн.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначив на те, що судом першої інстанції при розгляді справи неправильно застосовані норми матеріального права та порушені норми процесуального права, рішення суду першої інстанції ухвалено при неповному дослідженні доказів та з`ясуванні обставин, що мають значення для справи, а зроблені судом висновки не відповідають обставинам справи. Зокрема, скаржник посилався на те, що відповідачем було допущено порушення умов договорів стосовно виконання зобов`язання по поставці товару у визначені строки, а тому позивачем обґрунтовано заявлено вимоги про стягнення з відповідача пені (0,1% за 29 діб прострочення поставки товару) та штраф (10% від вартості непоставленого товару), що загалом складає 116 744, 87 грн., які підлягають стягненню.

Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 02.10.2019 року сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Руденко М.А., судді Дідиченко М.А., Пономаренко Є.Ю.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 08.10.2019 року призначено справу №910/8497/19 до розгляду на 12.11.2019 о 10 год. 45 хв.

Розпорядженням Північного апеляційного господарського суду від 12.11.2019 року враховуючи перебування у відпустці судді Дідиченко М.А., яка не є головуючим суддею, справу №910/8497/19 передано на повторний автоматизований розподіл.

Згідно із протоколом повторного автоматизованого розподілу справ від 12.11.2019 року, справу №910/8497/19 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя Руденко М.А., судді Кропивна Л.В., Пономаренко Є.Ю.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 12.11.2019 року справу №910/8497/19 прийнято до розгляду колегією суддів у складі: головуючий суддя Руденко М.А., судді Кропивна Л.В., Пономаренко Є.Ю., розгляд справи призначено на 10.12.2019 року.

Представник скаржника в судовому засіданні 10.12.2019 року підтримав доводи апеляційної скарги, просив апеляційну скаргу задовольнити, стягнути пеню за порушення строків поставки та відмову від постачання товару за договорами №122/18 від 18.07.2018 року та №137/18 від 27.07.2018 року в сумі 116 744, 87 грн. з ТОВ "КЛАСТ" шляхом перерахування зазначеної суми на розрахунковий рахунок Військової частини НОМЕР_1 .

В судове засіданні представник відповідача не з`явився, про час та місце слухання справи повідомлений належним чином, поважних причин неявки суду не повідомив. (рекомендоване поштове повідомлення про вручення ухвали суду від 12.11.2019 року 0411628924708).

Суд апеляційної інстанції, керуючись ч. 12 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України дійшов висновку, що явка учасників справи в судове засідання 10.12.2019 року обов`язковою не визнавалась, а отже, неявка в судове засідання представників відповідача, належним чином повідомленого про дату, час та місце розгляду справи апеляційним судом - не є перешкодою для розгляду справи.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, оцінивши наявні у справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню зважаючи на наступне.

Згідно із ст. 269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Як правильно встановлено судом першої інстанції і підтверджується наявними матеріалами справи, 18.07.2018 року між позивачем, як замовником та відповідачем, як постачальником, укладено договір №122/18 про закупівлю (а.с. 13-19), за умовами якого постачальник зобов`язався поставити замовникові товар у кількості та у строки, визначені у специфікації товару (додаток №1 до договору), а замовник зобов`язався прийняти та оплатити такий товар (пункт 1.2. договору).

Відповідно до пункту 1.4. зазначеного договору, постачальник здійснює постачання товару після відправлення замовником (командиром військової частини НОМЕР_1 ) письмового повідомлення про готовність до виконання умов договору, яким замовник визначає обсяги закупівлі товару.

Умовами специфікації передбачено, що постачальник повинен поставити замовнику товар у термін до 30.09.2018 року включно. (а.с. 20)

Відповідно до пункту 3.1. договору №122/18 та специфікації, сума цього договору становить 299999 грн., у т.ч. ПДВ 20% у розмірі 49999,83 грн. Ціна товару визначена у протоколі погодження ціни (додаток 2 до договору) за результатами проведення електронного аукціону.

Також, 27.07.2018 року між позивачем, як замовником та відповідачем, як постачальником, укладено договір про закупівлю №137/18 (а.с. 25-31), за умовами якого постачальник зобов`язався поставити замовникові товар у кількості та у строки, визначені у специфікації товару (додаток №1 до договору), а замовник зобов`язався прийняти та оплатити такий товар (пункт 1.2. договору).

Відповідно до пункту 1.4. договору №137/18, постачальник здійснює постачання товару після відправлення замовником (командиром військової частини НОМЕР_1 ) письмового повідомлення про готовність до виконання умов договору, яким замовник визначає обсяги закупівлі товару.

Умовами специфікації передбачено, що постачальник повинен поставити замовнику товар у термін до 30.09.2018 включно. (а.с. 32)

Відповідно до пункту 3.1. договору №137/18 та специфікації сума цього договору становить 605000 грн., у т.ч. ПДВ 20 % у розмірі 100833,33 грн. Ціна товару визначена у протоколі погодження ціни (додаток 2 до договору) за результатами проведення електронного аукціону.

26.07.2018 року позивач повідомив відповідним листом №350/107/2187/ПО про готовність до виконання умов договорів №122/18 та № 137/18 в повному обсязі.

Однак відповідач у порушення взятих на себе зобов`язань за вказаними договорами поставку товарів не здійснив, у зв`язку з чим позивач звертався до відповідача з листом від 05.10.2018 року №350/107/3217/ПО (а.с. 39) про розірвання договорів та з претензією від 19.11.2018 року №350/107/3611 (а.с. 37-38) про сплату пені, проте відповідач товар не поставив та пеню - не сплатив.

Оскільки відповідач не виконав зобов`язання в частині сплати пені за несвоєчасну поставку товару та за відмову від постачання товару позивач звернувся до суду з позовними вимогами про стягнення штрафних санкцій за неналежне виконання зобов`язань за договорами №122/18 від 18.07.2018 року та №137/18 від 27.07.2018 року в сумі 116 744,87 грн.

Задовольняючи позовні вимоги частково суд першої інстанції прийшов до висновку про те, що стягненню підлягає штраф у розмірі 10% відсотків від вартості не поставленого товару, оскільки поставка товару здійснена не була, а тому відсутні підстави для задоволення позовних вимог про стягнення пені за порушення строків (термінів) постачання товару.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції зважаючи на наступне.

Відповідно до частини 1 статті 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Частинами 1 та 2 статті 509 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України передбачено, що однією з підстав виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 Цивільного кодексу України).

Статтею 526 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

У частині 2 статті 712 Цивільного кодексу України зазначено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

За статтею 655 Цивільного кодексу України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

За частиною 1 статті 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до частини 1 статті 546 Цивільного кодексу України, виконання зобов`язання, зокрема, може забезпечуватися неустойкою.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання (частина 2 статті 549 Цивільного кодексу України).

Відповідно до частини 4 статті 231 Господарського кодексу України, у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в передбаченому договором розмірі. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або в певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Умовами пункту 7.2. укладених між сторонами договорів №122/18 та №137/18 встановлено, що за порушення строків (термінів) поставленого товару або заміну його на якісний понад строки, зазначені у пунктах 2.2, 2.3 та 5.1 цих договорів, постачальник сплачує пеню у розмірі 0,1% вартості товару, з якого допущено прострочення постачання за кожен день прострочення, а за прострочення понад 30 днів додатково сплачує штраф у розмірі 7% від вказаної вартості. У разі відмови від постачання товару сплачується штраф у розмірі 10% вартості непоставленого товару.

Відтак, позивач нарахував за прострочення постачання товару пеню в розмірі 0,1% за договором №122/18 у розмірі 8699,97 грн., за договором №137/18 у розмірі 17545 грн., а також 90499,90 грн. штрафу в розмірі 10% від загальної суми непоставленого за обома договорами товару (10% від суми 299 999,00 грн. за договором №122/8 + 10% від суми 605 000,00 грн. за договором №137/18).

Враховуючи вищевикладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що відповідачем всупереч умов пунктів 2.2, 2.3, 5.1 договору №122/18 та договору №137/18, а також ст. 526, 712 Цивільного кодексу України не було здійснено у визначені пунктами 5.1 строки (до 30.09.2018 року) поставку товару на визначені договорами суми (299 999,00 грн. за договором №122/8 та 605 000,00 грн. за договором №137/18). У зв`язку з наведеним, судом апеляційної інстанції встановлено, що відповідачем допущено порушення негрошового зобов`язання перед позивачем з поставки товарів, що згідно вимог ст. 549, 611, 610, 612 Цивільного кодексу України ч. 4 ст. 231 Господарського кодексу України та пунктів 7.2 наведених договорів,- є підставами для застосування до відповідача штрафної санкції у вигляді штрафу в розмірі 10% від загальної суми непоставленого за обома договорами товару (10% від суми 299 999,00 грн. за договором №122/8 + 10% від суми 605 000,00 грн. за договором №137/18), що складає 90 499,90 грн., які присуджено до стягнення судом першої інстанції. У наведеній частині рішення суду першої інстанції скаржником не оскаржується.

Крім того, судом першої інстанції відмовлено у задоволенні вимог позивача про стягнення з відповідача пені за порушення строків поставки та відмову від постачання товару за договорами №122/18 від 18.07.2018 року та №137/18 від 27.07.2018 року.

Рішення суду першої інстанції у наведеній частині оскаржується позивачем з тих підстав, що відповідачем було допущено порушення умов договорів стосовно виконання зобов`язання по поставці товару у визначені строки, а тому позивачем обґрунтовано заявлено вимоги про стягнення з відповідача пені (0,1% за 29 діб прострочення поставки товару) загалом у розмірі 26 244,97 грн. (з яких 8 699,97 грн. по договору №122/18 та 17 575,00 грн. по договору №137/18).

Суд апеляційної інстанції дослідивши наявні матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, дійшов висновку, що вимоги позивача у наведеній частині обґрунтовано відхилені судом першої інстанції з огляду на те, що прострочення відповідачем виконання зобов`язань з поставки товару за договорами №122/18 від 18.07.2018 року та №137/18 від 27.07.2018 року - не відбулося, оскільки останній поставляти товар взагалі відмовився, що підтверджується наявними у справі доказами, у зв`язку з чим вимога про стягнення пені за прострочення постачання товару задоволенню не підлягає, оскільки пунктом 7.2 укладених договорів сторонами узгоджено застосування штрафної санкції (пені) у випадку поставки товару, проте, з простроченням.

Згідно статті 547 Цивільного кодексу України правочин щодо забезпечення виконання зобов`язання вчиняється у письмовій формі. Правочин щодо забезпечення виконання зобов`язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним.

З огляду на викладене, судом апеляційної інстанції встановлено, що статтею 547 Цивільного кодексу України імперативно визначено умову, згідно якої забезпечення виконання зобов`язання має відбуватися у письмовій формі, тобто встановлення штрафної санкції за порушення виконання зобов`язання (у даному випадку, пені за не поставку товару) має бути вчинене у письмові формі, як того вимагає зазначена норма закону. А оскільки умови укладених між сторонами договорів не містять узгодженої умови стосовно нарахування пені за непоставку товару, а тому в силу приписів ст. 547, ст. 549 Цивільного кодексу України, ст. 231 Господарського кодексу України у суду апеляційної інстанції відсутні підстави для її стягнення на користь позивача.

Отже, позовна вимога про стягнення з відповідача 26 244,97 грн. пені (з яких 8 699,97 грн. по договору №122/18 та 17 575,00 грн. по договору №137/18) задоволенню не підлягає.

Таким чином, доводи скаржника у наведеній частині судом апеляційної інстанції відхиляються, як такі, що не були доведені в розумінні ст.ст. 76-79 Господарського процесуального кодексу України та спростовуються наявними матеріалами справи.

Згідно з ч.ч. 1-3 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Аналогічна норма міститься у ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України.

Частиною 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з`ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.

Приписами ст.ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно із ст.ст. 78, 79 Господарського процесуального кодексу України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Таким чином, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що доводи апеляційної скарги не спростовують правильності висновків суду першої інстанції у оскаржуваному рішенні, у зв`язку з чим підстави для скасування або зміни рішення Господарського суду міста Києва від 29.08.2019 року відсутні.

Частиною 1 статті 276 Господарського процесуального кодексу України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на викладене Північний апеляційний господарський суд визнає, що судом першої інстанції ухвалено судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи скаржника, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують висновків господарського суду першої інстанції, викладених в оскаржуваному рішенні, суд першої інстанції під час вирішення спору вірно встановив фактичні обставини справи, належним чином дослідив наявні докази, а тому, рішення підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга без задоволення.

Судовий збір за подачу апеляційної скарги у відповідності до статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладається судом на скаржника.

Керуючись ст.ст. 267-271, 273, 275-276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу військової частини НОМЕР_1 на рішення господарського суду міста Києва від 29.08.2019 року у справі №910/8497/19 залишити без задоволення.

2. Рішення господарського суду міста Києва від 29.08.2019 року у справі №910/8497/19 залишити без змін.

3. Матеріали справи №910/8497/19 повернути до господарського суду міста Києва.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до суду касаційної інстанції у господарських справах, яким є Верховний Суд, шляхом подачі касаційної скарги в порядку і строки, визначені ст.ст. 286-291 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови підписано 19.12.2019 року

Головуючий суддяМ.А. Руденко

СуддіЄ.Ю. Пономаренко

Л.В. Кропивна