Постанова

від 10.12.2019 по справі 910/15376/15

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"10" грудня 2019 р. Справа№ 910/15376/15

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Руденко М.А.

суддів: Пономаренка Є.Ю.

Кропивної Л.В.

при секретарі: Реуцька Т.О.

у судове засідання з`явились:

від позивача: не з`явився;

від відповідача 1: не з`явився;

від відповідача 2: не з`явився,

державний виконавець Кузьмишин Е.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Печерського районного відділу державної виконавчої служби міста Києва Головного територіального управління юстиції у місті Києві

на ухвалу господарського суду міста Києва від 08.08.2019 року

у справі № 910/15376/15 (суддя Привалов А.І.)

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю Інтербізнесконсалт

до 1) публічного акціонерного товариства Укрнафта ,

2) товариства з обмеженою відповідальністю Транспортні автоматизовані системи

про стягнення 194 468, 43 дол. США, що еквівалентно 4 093 560, 45 грн.,

ВСТАНОВИЛА:

Рішенням господарського суду міста Києва від 17.08.2015 року позов задоволено частково: присуджено до стягнення з публічного акціонерного товариства "Укрнафта" на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Інтербізнесконсалт" 177 950 доларів США, що еквівалентно 3745847,50 грн. заборгованості; стягнуто солідарно з публічного акціонерного товариства "Укрнафта" та товариства з обмеженою відповідальністю "Транспортні автоматизовані системи" на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Інтербізнесконсалт" 10 000 доларів США, що еквівалентно 210 500,00 грн. заборгованості, 70 630,41 грн. витрат по сплаті судового збору та 15 000,00 грн. витрат на послуги адвоката, в іншій частині вимог в позові відмовлено. (а.с. 211-220 т.1)

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 04.11.2015 року рішення господарського суду міста Києва від 17.08.2015 року у справі №910/15376/15 залишено без змін.(а.с. 119-131 т.2)

13.11.2015 р. на виконання рішення господарського суду міста Києва від 17.08.2015 року видано відповідні накази.(а.с.136 т.2)

Постановою Вищого господарського суду України від 15.03.2016 року касаційну скаргу публічного акціонерного товариства "Укрнафта" задоволено частково: постанову Київського апеляційного господарського суду від 04.11.2015 року та рішення господарського суду міста Києва від 17.08.2015 року у справі №910/15376/15 змінено в частині пункту другого, зокрема пункт 2 резолютивної частини рішення господарського суду міста Києва від 17.08.2015 викладено в такій редакції: "стягнути з публічного акціонерного товариства "Укрнафта" (04053, м. Київ, пров. Нестерівський, 3-5; код ЄДРПОУ 00135390) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Інтербізнесконсалт" (01103, м. Київ, вул. Залізничне шосе, 47; код ЄДРПОУ 36185164) 2448369,31 грн., що еквівалентно 6323183,06 російських рублів - заборгованості". (а.с.217-225 т.4)

В іншій частині постанову Київського апеляційного господарського суду від 04.11.2015 року та рішення господарського суду міста Києва від 17.08.2015 року у справі №910/15376/15 залишено без змін.

В подальшому, ухвалою Вищого господарського суду України від 15.03.2016 року (а.с.226 т.4) виправлено описку в постанові від 15.03.2016 року у справі № 910/15376/15, замінивши у резолютивній частині в абзаці п`ятому суму задоволеної до стягнення заборгованості, а саме: "стягнути з публічного акціонерного товариства "Укрнафта" (04053, м. Київ, пров. Нестерівський, 3-5; код ЄДРПОУ 00135390) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Інтербізнесконсалт" (01103, м. Київ, вул. Залізничне шосе, 47; код ЄДРПОУ 36185164) 2453964,11 грн., що еквівалентно 6323183,06 російських рублів - заборгованості".

Також, додатковою постановою Вищого господарського суду України від 29.09.2016 року з ТОВ "Інтербізнесконсалт" на користь ПАТ "Укрнафта" стягнуто судовий збір у розмірі 28 650,28 грн. за подання касаційної скарги у справі №910/15376/15. (а.с.103-104 т.5)

20.10.2016 року господарським судом міста Києва на виконання вказаної постанови Вищого господарського суду України від 29.09.2016 року видано відповідний наказ. (а.с.106 т.5)

Додатковою постановою Вищого господарського суду України від 12.12.2016 року з ТОВ "Інтербізнесконсалт" на користь ПАТ "Укрнафта" стягнуто судовий збір у розмірі 11937,62 грн. за подання касаційної скарги у справі №910/15376/15. (а.с.119-120 т.5)

22.12.2016 року господарським судом міста Києва на виконання вказаної постанови Вищого господарського суду України від 12.12.2016 року видано відповідний наказ. (а.с.122 т.5)

Також, 25.10.2018 року від публічного акціонерного товариства "Укрнафта" надійшла заява про звернення стягнення на грошові кошти, які належать особі, яка має заборгованість перед боржником, в якій заявник просить звернути стягнення на грошові кошти в розмірі 88 624,54 грн., які знаходяться на рахунках Головного управління Державної казначейської служби України у м. Києві та підлягають переказу на користь ТОВ "Інтербізнесконсалт" на підставі ухвали Київського апеляційного господарського суду від 24.09.2018 року у справі №910/15112/16. (а.с.55-97 т.7) Ухвалою господарського суду міста Києва від 02.11.2018 року заяву публічного акціонерного товариства "Укрнафта" про звернення стягнення на кошти боржника, що перебувають в інших осіб задоволено частково: звернуто стягнення на кошти в розмірі 40 587,90 грн., які знаходяться на рахунках Головного управління державної казначейської служби України у м. Києві (01601, м. Київ, вул. Терещенківська, 11-А; ідентифікаційний код 37993783) та підлягають переказу на користь ТОВ "Інтербізнесконсалт" (01103, м. Київ, Залізничне шосе, буд.47, код ЄДРПОУ 36185164) на підставі ухвали Київського апеляційного господарського суду від 24.09.2018 року у справі №910/15112/16 в рахунок погашення боргу за наказами господарського суду міста Києва №910/15376/15 від 20.10.2016 року та від 22.12.2016 року про стягнення товариства з обмеженою відповідальністю "Інтербізнесконсалт" (01103, м. Київ, Залізничне шосе, буд.47, код ЄДРПОУ 36185164) на користь публічного акціонерного товариства "Укрнафта" (04053, м. Київ, пров. Несторівський, 3-5, код ЄДРПОУ 00135390) 40 587 грн. 90 коп. судового збору. В іншій частині заяви відмовити. (а.с.104-109 т.7)

07.11.2018 року на виконання ухвали господарського суду міста Києва від 02.11.2018 року видано відповідний наказ. (а.с.110 т.7)

Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 03.07.2019 року рішення господарського суду міста Києва від 17.08.2015 року, постанову Київського апеляційного господарського суду від 04.11.2015 року та постанову Вищого господарського суду України від 15.03.2016 року у справі №910/15376/15 скасовано та прийнято нове рішення, яким відмовлено товариству з обмеженою відповідальністю "Інтербізнесконсалт" у задоволенні позову до публічного акціонерного товариства "Укрнафта" та товариства з обмеженою відповідальністю "Транспортні автоматизовані системи" про стягнення грошових коштів, стягнуто з товариства з обмеженою відповідальністю "Інтербізнесконсалт" на користь публічного акціонерного товариства Укрнафта 36 540,00 грн. судового збору, сплаченого за подання апеляційної скарги, 87 696,00 грн. судового збору, сплаченого за подання касаційної скарги, та 109 620,00 грн. судового збору, сплаченого за подання заяви про перегляд за нововиявленими обставинами постанови Вищого господарського суду України від 15.03.2016 року (а.с.99-106 т.8)

22.07.2019р. на виконання постанови Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 03.07.2019р. господарським судом міста Києва видано відповідний наказ. (а.с.120 т.8)

26.07.2019 року представник публічного акціонерного товариства "Укрнафта" звернувся до суду з скаргою на дії державного виконавця Печерського районного відділу державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві Кузьмишина Едуарда Миколайовича щодо неправомірно винесеної постанови ВП №53096452 від 25.06.2019 року про повернення виконавчого документа стягувачу на суму 28650,28 грн. (а.с. 13- 17 том 10)

Ухвалою господарського суду м. Києва від 08.08.2019 року скаргу публічного акціонерного товариства Укрнафта задоволено: визнано неправомірною постанову ВП №53096452 від 25.06.2019 року про повернення виконавчого документа стягувану та зобов`язано головного державного виконавця Печерського районного відділу державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління у місті Києві Кузьмишина Едуарда Миколайовича відновити виконавче провадження №53096452.

Мотивуючи зазначену ухвалу суд першої інстанції вказав на те, що державним виконавцем, в порушення приписів Закону України Про виконавче провадження , безпідставно винесено постанову ВП №53096452 від 25.06.2019 року про повернення виконавчого документа стягувачу, оскільки не вчинено всіх дій передбачених діючим законодавством направлених на виконання судового наказу.

Не погодившись з ухвалою суду першої інстанції Печерський районний відділ державної виконавчої служби міста Києва Головного територіального управління юстиції у місті Києві державний виконавець Кузьмишин К.М. звернувся з апеляційною скаргою, в якій просив скасувати ухвалу суду першої інстанції від 08.08.2019 року та відмовити в задоволенні вимог скарги на дії державного виконавця.

В обґрунтування вимог скарги зазначив на те, що ухвала суду першої інстанції прийнята з порушенням норм матеріально права та при неповноті з`ясування обставин, що мають значення для справи. Вказав також на те, що вчинив дії передбачені Законом України Про виконавче провадження , направлені на виконання судового наказу, а саме накладав арешт на кошти боржника, зробив запити щодо наявності у боржника рухомого та нерухомого майна і лише переконавшись, що кошти на рахунках боржника відсутні та відсутнє майно виніс постанову про повернення виконавчого документа. При цьому звернув увагу на те, що повернення виконавчого документа на підставі ч. 5 ст. 37 Закону України Про виконавче провадження не позбавляє стягувача права повторно пред`явити виконавчий документ до виконання протягом строків, встановлених статтею 12 цього закону.

Відповідно до витягу з протоколу передачі судової справи від 27.09.2019 року апеляційну скаргу Печерського районного відділу державної виконавчої служби міста Києва Головного територіального управління юстиції у місті Києві Головного територіального управління юстиції у місті Києві передано до розгляду колегії суддів у складі: Руденко М.А., Пономаренко Є.Ю., Кропивна Л.В. (а.с. 35 том 11 )

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 24 жовтня 2019 року (а.с. 36 -38 том 11) за апеляційною скаргою Печерського районного відділу державної виконавчої служби міста Києва Головного територіального управління юстиції у місті Києві Головного територіального управління юстиції Кузьмишина Е.М. відкрито апеляційне провадження та призначено до розгляду на 26.11.2019 року о 12 годині.

В подальшому оголошено перерву в розгляді справи.

В судовому засіданні 03 грудня 2019 року державний виконавець Кузьмишин Е.М. вимоги апеляційної скарги підтримав в повному обсязі та просив задовольнити, ухвалу суду першої інстанції скасувати, в задоволенні вимог скарги на дії державного виконавця відмовити.

Представники позивача та відповідачів в судове засідання не з`явились, про час та місце слухання справи повідомленні належним чином, поважних причин неявки суду не повідомили.

Частиною 12 ст. 270 ГПК України передбачено, що неявка сторін або інших учасників справ , належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Пунктом 2 ч.3 ст. 202 ГПК України визначено, що якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки.

Враховуючи те, що матеріали справи містять докази повідомлення всіх учасників судового процесу про дату, час та місце судового засідання, явка представників позивача та відповідачів обов`язковою не визнавалась, колегія суддів вважає можливим розглянути справу у відсутності представників позивача та відповідачів за наявними у справі доказами.

Заслухавши пояснення державного виконавця, вивчивши матеріали справи, розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши письмові докази, долучені до матеріалів справи, виходячи з вимог чинного законодавства, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Як вірно встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, 12.12.2016 року головним державним виконавцем Печерського районного відділу державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління у місті Києві Кузьмишин Е.М. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП №53096452 з виконання наказу господарського суду міста Києва №910/15376/15 від 20.10.2016 року. (а.с.50 т.6)

26.01.2017 року головним державним виконавцем Печерського районного відділу державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління у місті Києві Кузьмишиним Е.М. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП №53096452 з виконання наказу Господарського суду міста Києва №910/15376/15 від 22.12.2016 року (а.с.9 т.6)

29.03.2017 року головним державним виконавцем Печерського районного відділу державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління у місті Києві Кузьмишиним Е.М. винесено постанову про об`єднання виконавчих проваджень у зведене виконавче провадження, а саме об`єднано виконавчі провадження №53096452 та №53290713 у зведене виконавче провадження №53671222. (а.с. 145 т.6)

На виконання судового наказу державним виконавцем вчинено наступні дії: встановлено, що згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно відомості стосовно боржника відсутні.

Також встановлено, що згідно повідомлення фінансових установ коштів для задоволення вимог стягувача у повному об`ємі відсутні. (а.с.182-184,191,194 т.6)

Окрім того, 12.12.2016 року державним виконавцем у відповідності до ст. 59 Закону України По виконавче провадження винесено постанову про арешт коштів боржника (а.с. 78, 79 т. 9) та направлено до ПАТ "Діамантбанк", ПАТ КБ "ПриватБанк" і направлено платіжні вимоги про списання коштів.

При цьому, боржник до відділу виконавчої служби не з`являвся, жодних пояснень не надавав, декларацію не подав.

Згідно відповіді від 27.01.2017 року ДФС України у боржника є рахунки у фінансових установах.

31.01.2017 року державним виконавцем у відповідності до ст. 59 Закону винесено постанову про арешт всіх коштів боржника та направлено їх до банків. (а.с. 175 т.6)

10.02.2017 року державним виконавцем, у відповідності до ст. 56 Закону, винесено постанову про арешт майна боржника та направлено РСЦ МВС України та внесено обтяження до Державного реєстру обтяжень рухомого майна. (а.с.176 т.6)

Також, державним виконавцем, у відповідності до ст. 59 Закону, винесено постанову про арешт коштів боржника та направлено до банків. (а.с. 175 т.6) Однак згідно відповідей з банків, постанови прийнятті до виконання, кошти відсутні.

За змістом відповіді Регіонального сервісного центру МВС України, транспортні засоби за боржником не зареєстровано. (а.с.178 т.6)

Разом з тим згідно відповіді Державної фіскальної служби України боржник відкрив рахунок в ПАТ "Вернум БАНК". (а.с.172,196 т.6)

16.05.2018 року направлено до правоохоронних органів подання про притягнення посадових осіб товариства з обмеженою відповідальністю "Інтербізнесконсалт" до кримінальної відповідальності. (а.с. 157 т. 9)

В подальшому державним виконавцем 09.08.2019 року повторно направлялись запити до ДФС України, РСЦ МВС України в м. Києві, ГУ Держгеокадастру у Київській обл., ГУ Держгеокадастру у Києві. (а.с. 170 т. 9)

Також 03.10.2018 року боржнику та ГУ ДКС України у м. Києві направлено вимоги щодо надання інформації щодо повернення коштів з бюджету. Згідно відповіді ГУ ДКС України у м. Києві боржник для повернення коштів не звертався. (а.с. 181, 182 т. 9)

04.10.2018 року до господарського суду міста Києва направлено заяву про звернення на належні боржникові кошти, що перебувають на рахунках у банках та інших фінансових установах, проте дана заява повернена без розгляду. (а.с. 186 т. 9)

26.11.2018 року до ГУ ДКС України у м. Києві направлено вимоги щодо перерахування коштів з бюджету на рахунок відділу на підставі ухвали господарського суду міста Києва від 02.11.2018 року по справі № 910/15376/15. (а.с. 223 т. 9)

10.01.2019 року до відділу надійшов лист ГУ ДКС України у м. Києві про неможливість виконання ухвали господарського суду міста Києва №910/5376/15 від 02.11.2018 року.

25.06.2019 року головним державним виконавцем Кузьмишиним Едуардом Миколайовичем Печерського районного відділу державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві винесено постанову ВП №53096452 (а.с. 57 т. 9) про повернення виконавчого документа стягувачу на підставі п. 2 ч. 1 ст. 37, 40 Закону України "Про виконавче провадження".

Не погодившись з такими діями державного виконавця, скаржник - публічне акціонерне товариство Укрнафта звернувся зі скаргою на дії державного виконавця, в якій просив визнати неправомірною постанову ВП №53096452 від 25.06.2019 року про повернення виконавчого документа стягувачу та зобов`язати державного виконавця Печерського районного відділу державної виконавчої служби міста Києва Головного територіального управління юстиції у місті Києві Кузьмишина Е.М. відновити виконавче провадження №53096452, при цьому зазначав на невчинення державним виконавцем всіх дій направлених на виконання судового наказу, передбачених ЗУ Про виконавче провадження .

Задовольняючи вимоги скарги на дії державного виконавця, суд першої інстанції прийшов до висновку про те, що державним виконавцем дії на виконання судового наказу вчинялись неналежним чином, внаслідок чого винесення постанови про повернення виконавчого документа стягувачу було передчасним.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції зважаючи на наступне.

Статтею 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи, зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 55 Конституції України, кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

За змістом статті 129-1 Конституції України передбачено, що суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Разом з тим, Закон України Про виконавче провадження від 02.06.2016 року №1404-VІІІ визначає умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку.

Виконання рішення господарського суду провадиться на підставі виданого ним наказу, який є виконавчим документом (стаття 116 ГПК України).

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню, у разі невиконання їх у добровільному порядку, регламентуються Законом України "Про виконавче провадження", який є спеціальним по відношенню до інших нормативних актів при вирішенні питання щодо оцінки дій державної виконавчої служби, та регламентує порядок та особливості проведення кожної стадії (дії) виконавчого провадження і відповідних дій державних виконавців.

Статтею 1 Закону України "Про виконавче провадження" 21.04.1999 р. №606-ХІV (в редакції, яка діяла станом на час відкриття виконавчого провадження) передбачено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (далі - рішення).

Відповідно ч.ч. 1, 2 ст. 2 Закону України Про виконавче провадження примусове виконання рішень покладається на державну виконавчу службу, яка входить до системи органів Міністерства юстиції України. Примусове виконання рішень здійснюють державні виконавці, визначені Законом України Про державну виконавчу службу .

Як передбачено ч. 2 ст. 13 Закону України Про виконавче провадження під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами. Арешт на майно (кошти) накладається не пізніше наступного робочого дня після його виявлення, крім випадку, передбаченого частиною сьомою статті 26 цього Закону

Частинами 1 та 2 п. 1 ст. 18 Закону України Про виконавче провадження визначено виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Виконавець зобов`язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.

Згідно положень ч. 3 ст. 18 Закону "Про виконавче провадження", виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право:

1) проводити перевірку виконання боржниками рішень, що підлягають виконанню відповідно до цього Закону;

2) проводити перевірку виконання юридичними особами незалежно від форми власності, фізичними особами, фізичними особами - підприємцями рішень стосовно працюючих у них боржників;

3) з метою захисту інтересів стягувача одержувати безоплатно від державних органів, підприємств, установ, організацій незалежно від форми власності, посадових осіб, сторін та інших учасників виконавчого провадження необхідні для проведення виконавчих дій пояснення, довідки та іншу інформацію, в тому числі конфіденційну;

4) за наявності вмотивованого рішення суду про примусове проникнення до житла чи іншого володіння фізичної особи безперешкодно входити на земельні ділянки, до житлових та інших приміщень боржника - фізичної особи, особи, в якої перебуває майно боржника чи майно та кошти, належні боржникові від інших осіб, проводити в них огляд, у разі потреби примусово відкривати їх в установленому порядку із залученням працівників поліції, опечатувати такі приміщення, арештовувати, опечатувати та вилучати належне боржникові майно, яке там перебуває та на яке згідно із законом можливо звернути стягнення. Примусове проникнення на земельні ділянки, до житлових та інших приміщень у зв`язку з примусовим виконанням рішення суду про виселення боржника та вселення стягувача і рішення про усунення перешкод у користуванні приміщенням (житлом) здійснюється виключно на підставі такого рішення суду;

5) безперешкодно входити на земельні ділянки, до приміщень, сховищ, іншого володіння боржника - юридичної особи, проводити їх огляд, примусово відкривати та опечатувати їх;

6) накладати арешт на майно боржника, опечатувати, вилучати, передавати таке майно на зберігання та реалізовувати його в установленому законодавством порядку;

7) накладати арешт на кошти та інші цінності боржника, зокрема на кошти, які перебувають у касах, на рахунках у банках, інших фінансових установах та органах, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів (крім коштів на рахунках платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, коштів на рахунках із спеціальним режимом використання, спеціальних та інших рахунках, звернення стягнення на які заборонено законом), на рахунки в цінних паперах, а також опечатувати каси, приміщення і місця зберігання грошей;

8) здійснювати реєстрацію обтяжень майна в процесі та у зв`язку з виконавчим провадженням;

9) використовувати за згодою власника приміщення для тимчасового зберігання вилученого майна, а також транспортні засоби стягувача або боржника за їхньою згодою для перевезення майна;

10) звертатися до суду або органу, який видав виконавчий документ, із заявою (поданням) про роз`яснення рішення, про видачу дубліката виконавчого документа у випадках, передбачених цим Законом, до суду, який видав виконавчий документ, - із заявою (поданням) про встановлення чи зміну порядку і способу виконання рішення, про відстрочку чи розстрочку виконання рішення;

11) приймати рішення про відстрочку та розстрочку виконання рішення (крім судових рішень), за наявності письмової заяви стягувача;

12) звертатися до суду з поданням про розшук дитини, про постановлення вмотивованого рішення про примусове проникнення до житла чи іншого володіння боржника - фізичної або іншої особи, в якої перебуває дитина, стосовно якої складено виконавчий документ про її відібрання;

13) звертатися до суду з поданням про примусове проникнення до житла чи іншого володіння боржника - фізичної або іншої особи, в якої перебуває майно боржника чи майно та кошти, що належать боржникові від інших осіб;

14) викликати фізичних осіб, посадових осіб з приводу виконавчих документів, що перебувають у виконавчому провадженні.

У разі якщо боржник без поважних причин не з`явився за викликом виконавця, виконавець має право звернутися до суду щодо застосування до нього приводу;

15) залучати в установленому порядку понятих, працівників поліції, інших осіб, а також експертів, спеціалістів, а для проведення оцінки майна - суб`єктів оціночної діяльності - суб`єктів господарювання;

16) накладати стягнення у вигляді штрафу на фізичних, юридичних та посадових осіб у випадках, передбачених законом;

17) застосовувати під час примусового виконання рішень фото- і кінозйомку, відеозапис;

18) вимагати від матеріально відповідальних і посадових осіб боржників - юридичних осіб або боржників - фізичних осіб надання пояснень за фактами невиконання рішень або законних вимог виконавця чи іншого порушення вимог законодавства про виконавче провадження;

19) у разі ухилення боржника від виконання зобов`язань, покладених на нього рішенням, звертатися до суду, за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника - фізичної особи чи керівника боржника - юридичної особи за межі України до виконання зобов`язань за рішенням або погашення заборгованості за рішеннями про стягнення періодичних платежів;

20) залучати в разі потреби до проведення чи організації виконавчих дій суб`єктів господарювання, у тому числі на платній основі, за рахунок авансового внеску стягувача;

21) отримувати від банківських та інших фінансових установ інформацію про наявність рахунків та/або стан рахунків боржника, рух коштів та операції за рахунками боржника, а також інформацію про договори боржника про зберігання цінностей або надання боржнику в майновий найм (оренду) індивідуального банківського сейфа, що охороняється банком;

22) здійснювати інші повноваження, передбачені цим Законом.

Відповідно до вимог п. 1 ч. 1 ст. 26 Закону України "Про виконавче провадження", виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону за заявою стягувача про примусове виконання рішення;

У відповідності до приписів ч. 2 ст. 36 Закону України "Про виконавче провадження", розшук боржника - юридичної особи, майна боржника організовує виконавець шляхом подання запитів до відповідних органів, установ або проведення перевірки інформації про майно чи доходи боржника, що міститься в базах даних і реєстрах, та перевірки майнового стану боржника за місцем проживання (перебування) або його місцезнаходженням.

Наведена норма передбачає три способи розшуку майна боржника - юридичної особи виконавцем: (1) подання запитів до відповідних органів, установ (2) проведення перевірки інформації про майно чи доходи боржника, що міститься в базах даних і реєстрах (3) перевірки майнового стану боржника за місцем проживання (перебування) або його місцезнаходженням.

Також за вимогами ч. 2 ст. 48 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено, що стягнення за виконавчими документами звертається в першу чергу на кошти боржника у національній та іноземній валютах, інші цінності, у тому числі на кошти на рахунках боржника у банках та інших фінансових установах. Забороняється звернення стягнення та накладення арешту на кошти на рахунках платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, на кошти, що перебувають на поточних рахунках із спеціальним режимом використання, відкритих відповідно до статей 19-1 та 26-1 Закону України "Про теплопостачання", статті 15 1 Закону України "Про електроенергетику", та на спеціальному рахунку експлуатуючої організації (оператора) відповідно до Закону України "Про впорядкування питань, пов`язаних із забезпеченням ядерної безпеки", на кошти на інших рахунках боржника, накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом.

На кошти та інші цінності боржника, що перебувають на рахунках та на зберіганні у банках чи інших фінансових установах, на рахунках у цінних паперах у депозитарних установах, накладається арешт не пізніше наступного робочого дня після їх виявлення. Арешт поширюється також на кошти на рахунках, відкритих після винесення постанови про накладення арешту (ч. 4 ст. 48 Закону України "Про виконавче провадження").

Разом з тим, за змістом частини 2 статті 63 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено, що у разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність.

Виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, передбаченого частиною другою цієї статті, повторно перевіряє виконання рішення боржником. У разі повторного невиконання без поважних причин боржником рішення, якщо таке рішення може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та вживає заходів примусового виконання рішення, передбачених цим Законом. У разі невиконання боржником рішення, яке не може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає до органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та виносить постанову про закінчення виконавчого провадження (ч. 3 ст. 63 Закону України "Про виконавче провадження").

Аналізуючи зазначені правові норми та повноваження державного виконавця, надані йому Законом України Про виконавче провадження при виконанні виконавчих документів, колегія суддів приходить до висновку про те, що вчинених державним виконавцем дій на виконання судового наказу було недостатньо для належного його виконання та не було досягнуто основної мети виконавчого провадження позитивного результату у його виконанні.

При цьому, колегія суддів звертає увагу на те, що невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (пункт 2 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 13.12.2012 №18-рп/2012 та пункт мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 25.04.2012 року по справі №11-рп/2012).

Право на судовий захист є конституційною гарантією прав і свобод людини і громадянина, а виконання рішення суду є елементом справедливого судового розгляду, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

У рішенні Європейського Суду з прав людини у справі "Савіцький проти України" від 26.07.2012 року зазначено, що право на суд, захищене пунктом 1 статті 6 Конвенції, було б ілюзорним, якби національні правові системи договірних держав допускали, щоб остаточні та обов`язкові судові рішення залишалися без виконання на шкоду одній зі сторін. Ефективний доступ до суду включає в себе право на виконання судового рішення без зайвих затримок.

Тому необґрунтована тривала затримка виконання обов`язкового рішення може суперечити Конвенції. Саме на державу покладається обов`язок забезпечення того, щоб остаточні рішення, постановлені проти її органів або організацій чи підприємств, якими вона володіє або які вона контролює, були виконані відповідно до вищезазначених вимог Конвенції. Держава відповідає за виконання остаточних рішень, якщо органи влади контролюють обставини, що блокують або перешкоджають їхньому повному та своєчасному виконанню.

За певних обставин затримка з виконанням судового рішення може бути виправданою, але затримка не може бути такою, що спотворює сутність гарантованого пунктом 1 статті 6 Конвенції права (див. рішення у справі "Іммобільяре Саффі" проти Італії", №22774/93, п. 74, ECHR 1999-V).

Згідно з рішенням Європейського Суду з прав людини у справі "Глоба проти України" від 05.07.2012 року суд повторює, що пункт 1 статті 6 Конвенції, inter alia (серед іншого), захищає виконання остаточних судових рішень, які у державах, що визнали верховенство права, не можуть залишатися невиконаними на шкоду одній зі сторін.

Відповідно виконанню судового рішення не можна перешкоджати, відмовляти у виконанні або надмірно його затримувати. Держава зобов`язана організувати систему виконання судових рішень, яка буде ефективною як за законодавством, так і на практиці. Також суд зазначає, що саме на державу покладається обов`язок вжиття у межах її компетенції усіх необхідних кроків для того, щоб виконати остаточне рішення суду та, діючи таким чином, забезпечити ефективне залучення усього її апарату. Не зробивши цього, вона не виконає вимоги, що містяться у пункті 1 статті 6 Конвенції. Насамкінець, суд повторює, що сама природа виконавчого провадження вимагає оперативності.

Невиконання державою винесеного на користь підприємства-заявника рішення становить порушення пункту 1 статті 6 Конвенції, статті 13 Конвенції та статті 1 Першого протоколу до Конвенції (рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Силенок і Техносервіс-плюс проти України" від 09.12.2010).

Підставою для повернення виконавчого документа, відповідно до оскаржуваної постанови державного виконавця є п. 2 ч. 1 ст. 37 Закону України "Про виконавче провадження ", згідно якої виконавчий документ повертається стягувачу, якщо у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернено стягнення, а здійснені виконавцем відповідно до цього Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними.

Отже, за змістом вказаної статті при поверненні виконавчого документа стягувачу, державний виконавець повинен здійснити достатні заходи щодо розшуку майна та переконатися у його відсутності.

При цьому, як вже зазначалось вище, ухвалою господарського суду м. Києва від 02.11.2018 року №910/15376/15 (а.с.104 т.7) звернуто стягнення на кошти в розмірі 40 587,90 грн., які знаходяться на рахунках Головного управління державної казначейської служби України у м. Києві та підлягають переказу на користь ТОВ "Інтербізнесконсалт" на підставі ухвали Київського апеляційного господарського суду від 24.09.2018 року у справі №910/15112/16 в рахунок погашення боргу за наказами господарського суду міста Києва №910/15376/15 від 20.10.2016 року та від 22.12.2016 року про стягнення товариства з обмеженою відповідальністю "Інтербізнесконсалт" на користь публічного акціонерного товариства "Укрнафта" 40 587 грн. 90 коп. судового збору.

26.11.2018 року державний виконавець звернувся до ГУ ДКС України у м. Києві з вимогою щодо перерахування коштів з бюджету на рахунок відділу на підставі ухвали Господарського суду м. Києва від 02.11.2018 року по справі №910/15376/15.

10.01.2019 року до відділу надійшов лист ГУ ДКС України у м. Києві про неможливість виконання ухвали Господарського суду м. Києва №910/5376/15 від 02.11.2018 року.

Колегія суддів звертає увагу на те, що отримавши відмову від ГУ ДКС України у м. Києві державним виконавцем не вчинено дій, спрямованих на досягнення виконання ухвали господарського суду м. Києва №910/15376/15 від 02.11.2018 року. У разі якщо було незрозуміло її виконання державний виконавець мав право звернутись за роз`ясненням виконання вищевказаної ухвали, реалізовуючи надане йому право відповідно до приписів п.10 ст. 18 Закону України Про виконавче провадження .

Також, суд першої інстанції вірно зазначив, що державний виконавець не здійснював розшуку майна ТОВ "Інтербізнесконсалт" іншими способами, зазначеними у ч. 2 ст. 36 Закону України "Про виконавче провадження", обмежившись перевіркою інформації про майно та доходи боржника, що містяться в базах даних і реєстрах. Окрім того, не надано відомостей про те, що державний виконавець виходив за місцем розташування боржника та перевіряв наявність майна, на яке може бути звернуто стягнення, не надано належним чином оформлений акт про відсутність рухомого майна боржника, на яке може бути звернуто стягнення при належному виконанні. В свою чергу Акт який міститься в матеріалах справи від 24.06.2019 (а.с.256 т.9) не може бути належним доказом, оскільки складений Державним виконавцем одноособово, без залучення свідків.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання постанови Київського апеляційного господарського суду від 04.11.2015 року у цій справі ТОВ "Інтербізнесконсалт" стягнуло з ПАТ "Укрнафта" майже чотири мільйони гривень, які були переказані на рахунок ТОВ "Інтербізнесконсалт" у ПАТ "Діамантбанк", на підтвердження чого скаржником долучено копії платіжних доручень. (а.с.242-249 т.9)

Проте, державний виконавець не перевірив рух коштів на рахунку ТОВ "Інтербізнесконсалт" у ПАТ "Діамантбанк", відповідно до п. 21 ч. 2 ст. 18 Закону України "Про виконавче провадження" на час повернення виконавчого документу.

Окрім того, скаржник повідомляв державного виконавця про те, що після відкриття виконавчого провадження ТОВ "Інтербізнесконсалт" сплачувало судові збори у судових спорах проти ПАТ "Укрнафта", про що скаржником було повідомлено державного виконавця заявою №10/90 від 18.01.2017 року, що свідчить про наявність коштів у боржника та можливість виконання виконавчого документу належним чином, проте останній не вчинив дій направлений на розшук коштів боржника ТОВ "Інтербізнесконсалт", з яких останній сплачував судові збори.

Положення ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод 1950 року гарантують кожному право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і неупередженим судом. При цьому, згідно з рішенням Європейського суду з прав людини від 20.07.2004 року по справі "Шмалько проти України" (заява №60750/00): "для цілей статті 6 виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина "судового розгляду", а відповідно до рішення від 17.05.2005р. по справі "Чіжов проти України" (заява №6962/02): "на державі лежить позитивне зобов`язання організувати систему виконання рішень таким чином, щоб гарантувати виконання без жодних невиправданих затримок, і так, щоб ця система була ефективною як в теорії, так і на практиці".

Відтак, гарантоване ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод 1950 року право особи на судовий упродовж розумного строку без жодних невиправданих затримок розповсюджуються в тому числі на стадію виконання рішення як невід`ємну складову частину судового розгляду, забезпечення якого в Україні покладається на державну виконавчу службу та державних виконавців.

Аналізуючи вищевказані доводи, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що державним виконавцем не в повному об`ємі були вчинені дії направлені на належне виконання виконавчого документа, що призвело до передчасного висновку про необхідність винесення постанови про повернення виконавчого документа стягувачу.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів вважає правомірним висновок суду першої інстанції про те, що державним виконавцем в порушення вимог Закону України "Про виконавче провадження", безпідставно винесено постанову ВП №53096452 від 25.06.2019 року про повернення виконавчого документа стягувачу, у зв`язку з чим спірну постанову слід визнати неправомірною, відповідно до приписів ч. 2 ст. 343 ГПК України.

Частиною 1 ст. 41 Закону України "Про виконавче провадження", у разі якщо постанова виконавця про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа стягувачу визнана судом незаконною чи скасована в установленому законом порядку, виконавче провадження підлягає відновленню за постановою виконавця не пізніше наступного робочого дня з дня одержання виконавцем відповідного рішення.

У разі відновлення виконавчого провадження стягувач, суд або орган (посадова особа), яким повернуто виконавчий документ, зобов`язані у місячний строк з дня надходження постанови про відновлення виконавчого провадження пред`явити його до виконання (ч. 2 ст. 41 Закону України "Про виконавче провадження").

Враховуючи зазначене, колегія суддів вважає, що з огляду на встановлені обставини неправомірності постанови ВП №53096452 від 25.06.2019 року про повернення виконавчого документа стягувачу та на підставі викладених положень діючого законодавства необхідно задовольнити скаргу публічного акціонерного товариства "Укрнафта" в частині зобов`язання державного виконавця Печерського районного відділу державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління у місті Києві Кузьмишина Едуарда Миколайовича відновити виконавче провадження №53096452.

Відповідно до ст.ст. 73,74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Виходячи з вищевикладеного, колегія суддів вважає, що скаржник не довів обґрунтованість своєї апеляційної скарги, докази на підтвердження своїх вимог суду не надав, апеляційний суд погоджується з ухвалою господарського суду м. Києва від 08.08.2019 року у справі № 910/15376/15, отже підстав для її скасування або зміни не вбачається.

Оскільки, у задоволенні апеляційної скарги відмовлено, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на апелянта.

Керуючись ст.ст. 269, 275, 276, 282 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Печерського районного відділ державної виконавчої служби міста Києва Головного територіального управління юстиції у місті Києві державний виконавець Кузьмишин К.М. на ухвалу господарського суду м. Києва від 08.08.2019 року у справі № 910/15376/15 залишити без задоволення.

Ухвалу господарського суду м. Києва від 08.08.2019 року у справі №910/15376/15 залишити без змін.

Судові витрати зі сплати судового збору за подачу апеляційної скарги покласти на апелянта.

Матеріали справи 910/15376/15 повернути до місцевого господарського суду .

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку відповідно до ст.ст. 287, 288 ГПК України

Повний текст постанови складено 19.12.2019 р.

Головуючий суддя М.А. Руденко

Судді Є.Ю. Пономаренко

Л.В. Кропивна