Рішення

від 17.12.2019 по справі 904/5055/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17.12.2019м. ДніпроСправа № 904/5055/19

Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Назаренко Н.Г. за участю секретаря судового засідання Вязовської К.В., розглянувши справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "СТАЛЬ МОНТАЖ СТРОЙ", м. Дніпро

до Товариства з обмеженою відповідальністю "АЗІЯ ТРЕЙД ІМПОРТ", м. Кривий Ріг , Дніпропетровська область

про стягнення заборгованості за Договором поставки в розмірі 922 353,31 грн.

Представники:

Від позивача Івановський Ю.О. - адвокат

Від відповідача не з`явився

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "СТАЛЬ МОНТАЖ СТРОЙ" звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "АЗІЯ ТРЕЙД ІМПОРТ" про стягнення заборгованості за Договором поставки в розмірі 922 353,31 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням Відповідачем умов Договору поставки № 13101 від 13.10.2017 в частині повної та своєчасної оплати поставлений товар.

Ухвалою суду від 05.11.2019 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження, справу призначено до розгляду в засіданні на 25.11.2019.

В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги в повному обсязі та надав заяву про долучення документів, а саме акт виконаних робіт підписаний з боку Позивача.

Представник Відповідача в призначене судове засідання не з`явився та відзиву на позов не надав.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 25.11.2019, відкладено розгляд справи у порядку спрощеного провадження до 17.12.2019.

17.12.2019 представник позивача в судовому засіданні підтримав позовні вимоги у повному обсязі, просив суд позов задовольнити. Також, позивач зазначив про неможливість до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених судових витрат, та у відповідності до ч. 1 ст. 221 ГПК України, позивач зазначив, що такі докази будуть подані до суду після ухвалення рішення у даній справі.

Відповідач у жодне судове засідання не з`явився, своїм правом на подання до суду відзиву на позов не скористався.

Ухвали суду надсилались на адресу відповідача зазначену у позовній заяві, додатках до позовної заяви: 50053, м. Кривий Ріг, вул. П`ятихатська, буд. 38, корп. К, код ЄДРПОУ 38280327, зазначена адреса також підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Також ухвали надсилались на адресу керівників (засновників) підприємства відповідача Сафонову М.Ф. та Есаулову В.О. Конверти направлені на адресу Сафонову М.Ф. повернулись на адресу суду з відміткою поштової установи "за закінченням терміну зберігання". Поштові конверти направлені на адресу Есаулова В.О. до суду не повернулись.

За визначенням п. 4, 5 ч. 6 ст. 242 ГПК України, днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

За загальними вимогами п. 91 Правил надання послуг поштового зв`язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 03.03.2009 № 270 (далі Правила), поштові відправлення, поштові перекази доставляються оператором поштового зв`язку адресатам на поштову адресу або видаються/виплачуються в об`єкті поштового зв`язку. Рекомендовані поштові відправлення підлягають доставки до дому (п. 92. Правил). Вручення рекомендованих листів з позначкою Судова повістка в об`єкті поштового зв`язку не передбачено (п. 102 Правил).

У разі невручення рекомендованого листа з позначкою Судова повістка з поважних причин, рекомендований лист разом з бланком повідомлення про вручення повертається за зворотною адресою не пізніше ніж через п`ять календарних днів з дня надходження листа до об`єкта поштового зв`язку місця призначення із зазначенням причини невручення (п. 116 Правил).

Здійснення зберігання рекомендованих листів із позначкою Судова повістка , які не вручені під час доставки до дому із причин відсутності адресата, Правилами не передбачено, а отже, повернення такого повідомлення із зазначенням причини невручення закінчення встановленого строку зберігання , суперечить вимогам Правил, та фактично відповідає причині повернення у зв`язку з відсутністю адресата .

Аналізуючи зазначені вище положення Правил надання послуг поштового зв`язку, слід дійти висновку, що повернення судового рішення із проставленням у поштовому повідомленні відмітки про закінчення строку зберігання поштового відправлення, є підтвердженням відсутності особи - адресата за адресою, а отже, день проставлення такої відмітки в поштовому повідомленні, слід вважати днем вручення судового рішення в порядку, п. 4, 5 ч. 6 ст. 242 ГПК України.

Відповідно до ч. 2 ст. 178 ГПК України у раз неподання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи. Також, суд враховує, що відповідно до вимог ст.248 ГПК України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі. Законом не надано право судді продовжити цей строк (встановлений законом).

Суд враховує висновок Верховного суду, викладений у постанові від 25.06.18 у справі № 904/9904/17: у разі, якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії направлено судом за належною адресою, тобто повідомленою суду стороною, і повернуто підприємством з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, вважається, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії.

Передбачене ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується з обов`язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (пункт 35 рішення Європейського суду з прав людини у справі Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії (Alimentaria Sanders S. A. v. Spain) від 07.07.1989).

У рішенні від 03.04.2008 у справі Пономарьов проти України Європейський суд з прав людини зробив, зокрема, висновок про те, що сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.

Згідно з ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Відповідно до ст. 248 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Відповідно до п.п. 1-4 ч. 2 ст. 42 ГПК України учасники справи зобов`язані: виявляти повагу до суду та до інших учасників судового процесу; сприяти своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи; з`являтися в судове засідання за викликом суду, якщо їх явка визнана судом обов`язковою; подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази.

Враховуючи викладене, суд не вбачає підстав для відкладення розгляду справи по суті у зв`язку з неявкою в судове засідання представника відповідача, та вважає за можливе розглянути справу за наявними матеріалами.

Судовий процес фіксувався за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

При розгляді справи судом досліджені письмові докази, що містяться в матеріалах справи.

В судовому засіданні 17.12.2019 оголошено вступну та резолютивну частини судового рішення в порядку ст. 240 ГПК України.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, господарський суд прийшов до наступних висновків.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ ТА ДОКАЗИ, ЩО ЇХ ПІДТВЕРДЖУЮТЬ.

Предметом доказування у даній справі є встановлення обставин, пов`язаних з укладенням договору поставки, умов, строку поставки товару та строків оплати за поставлений товар, встановлення факту невиконання відповідачем договору в частині повної та своєчасної оплати за поставлений товар.

13.10.2017 між Товариством з обмеженою відповідальністю "СТАЛЬ МОНТАЖ СТРОЙ" (постачальник - позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "АЗІЯ ТРЕЙД ІМПОРТ" (покупець - відповідач) укладено договір поставки №13101.

Відповідно до п. 1.1. договору, постачальник зобов`язується поставити, а покупець прийняти та оплатити на умовах викладених в договорі, металопродукцію, іменовану в подальшому за текстом "продукція", сортамент, кількість, якість та ціна якої вказана у видаткових накладних або у рахунках-фактурі, який надається постачальником покупцю відповідно до умов цього договору та є його невід`ємною частиною.

Згідно з п. 3.1. договору, ціна продукції є договірною ціною між постачальником та покупцем та вказується у видаткових накладних, або рахунку-фактурі, які є невід`ємною частиною даного договору.

Постачальник відвантажує (передає) продукцію покупцю на умовах самовивозу зі складу постачальника. Строки поставки продукції - за попередньою заявкою покупця (п.п. 4.1, 4.2. договору).

Датою приймання продукції вважається дата підписання видаткової накладної уповноваженими представниками сторін (п. 5.3. договору).

Відповідно до п. 5.5. договору, право власності на продукцію переходить від постачальника до покупця у момент підписання видаткової накладної та передачі продукції зі складу постачальника покупцеві чи уповноваженому їм представнику.

Пунктом 6.1. договору сторони узгодили, що продукція (її ціна, сортамент, кількість), включається постачальником до рахунку-фактури на підставі письмових (в тому числі і отриманих по факсу) заявок покупця. У відповідь на заявку покупця, постачальник надає покупцю рахунок-фактуру.

Згідно з п. 6.2. договору, покупець надає згоду постачальнику щодо ціни, сортаменту, кількості продукції, які вказані у рахунку-фактурі шляхом отримання рахунку-фактури та перерахування грошових коштів за продукцію згідно рахунку-фактури або шляхом отримання рахунку-фактури та фактичного отримання продукції. Перед фактичним отриманням продукції покупець зобов`язаний пересвідчитися, що рахунок-фактура ним (покупцем) отриманий і найменування і кількість продукції, що зазначена в ньому відповідає замовленню покупця. Фактичне отримання продукції покупцем свідчить, що покупець отримав рахунок-фактуру і додаткових доказів отримання рахунку-фактури не потребує.

Відповідно до п. 6.4. договору, строк оплати продукції вказується у рахунку-фактурі, та здійснюється покупцем шляхом 100% попередньої оплати продукції.

Датою оплати усієї партії продукції є дата зарахування грошових коштів на поточний рахунок продавця (п. 6.5. договору).

Згідно з п. 6.7. договору, покупець зобов`язаний оплатити постачальнику фактично поставлену продукцію незалежно від виконання ним зобов`язань щодо об`єму поставки.

Відповідно до п. 7.2 договору, покупець зобов`язаний провести оплату продукції відповідно до умов даного договору.

Згідно з п. 8.2. договору, за невиконання або неналежне виконання умов даного договору сторони несуть відповідальність у відповідності до діючого законодавства.

У випаду порушення строків оплати (п. 6.4. договору) за наявності умови фактичного отримання покупцем продукції, покупець виплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми неоплаченої продукції за кожен день прострочення. При простроченні оплати продукції більш ніж на 30 календарних днів, покупець на вимогу постачальника додатково сплачує штраф у розмірі 10% вартості від простроченої до оплати суми (п. 8.3. договору).

Пунктом 11.1 договору встановлено, що договір вступає в силу з дати його підписання обома сторонами і скріплення печатками сторін, і діє до 30.12.2087 року. Якщо жодна із сторін до закінчення строку дії договору не виявить бажання розірвати даний договір, договір вважається пролонгованим на кожен наступний календарний рік.

25.03.2019 між сторонами було укладено специфікацію №4, якою сторони узгодили найменування, кількість та вартість товару, який підлягав постачанню, а також умови оплати та поставки товару (а.с.19).

Згідно з п. 2. Специфікації №4, загальна вартість товару з доставкою за даною специфікацією складає: 597 870,17 грн., у тому числі ПДВ 20% 99 645,03 грн.

Умови оплати товару сторони погодили у п. 3 Специфікації, згідно з яким:

- покупець зобов`язується здійснити передоплату за товар в розмірі 100 000 грн в строк до 27.03.2019.

- покупець зобов`язується здійснити остаточну оплату за товар протягом 30 календарних днів з дати відвантаження товару зі складу постачальника.

Відповідно до п. 4 Специфікації, у разі прострочення строку, наданого для оплати товару, згідно специфікації№4 від 25.03.2019, сторони домовились автоматично переоцінити вартість поставленого та неоплаченого товару на 10%, шляхом укладання додаткової угоди до даної специфікації.

Датою поставки товару вважається дата: підписання видаткової накладної уповноваженим представником покупця. Покупець зобов`язаний прийняти товар та сплатити за нього обумовлену специфікацією суму. При відповідності товару умовам специфікації та стандартам, що застосовуються до даного виду товару, товар не підлягає заміні або поверненню (п.п.7, 8 Специфікації).

На виконання умов договору позивач поставив, а відповідач прийняв товар на загальну суму 591 161,43 грн., що підтверджується товарно-транспортними та видатковим накладними №522 від 27.03.2019 на суму 440 248,37 грн. та №538 від 28.03.2019 на суму 150 913,06 грн., які підписані уповноваженими представниками сторін та скріплені печатками позивача та відповідача.

На оплату поставленого товару позивач виставив відповідачу рахунок-фактуру №1070 від 18.03.2019 (а.с. 18).

Відповідач не оплатив товар у строки, встановлені у Специфікації №4 від 25.03.2019.

23.05.2019 між позивачем та відповідачем укладено Додаткову угоду №4 до Специфікації №4 від 25.03.2019 до договору поставки №13101 від 13.10.2017.

Відповідно до п. 1 Додаткової угоди №4, сторони дійшли згоди провести переоцінку вартості поставленої та не оплаченої партії товару, згідно Специфікації №4 на 10 відсотків.

Загальна вартість неоплаченої партії товару за Специфікацією №4 від 25.03.2019 до сплати: 588 230,53 грн., у т.ч. ПДВ (п. 2 Додаткової угоди №4).

Умови оплати: покупець зобов`язується здійснити оплату за товар у строк до 31.05.2019 року (п. 3 Додаткової угоди №4).

Відповідно до п. 4 Додаткової угоди №4, у випадку прострочення оплати переоціненої вартості товару за даною додатковою угодою в строк до 31.05.2019 (включно) вартість товару буде автоматично збільшена на 4% щомісячно до повного розрахунку за поставлений товар.

06.07.2019 позивач звернувся до відповідача з претензією від 03.07.2019, в якій повідомив, що станом на 03.07.2019 сума заборгованості у розмірі 588 230,53 грн. відповідачем у строк до 31.05.2019 не сплачена, а тому автоматично переоцінена на 4% та складає 611 759,75 грн. Позивач просив відповідача сплатити заборгованість за поставлений товар.

Відповідач на претензію позивача від 03.07.2019 не відреагував, заборгованість не сплатив.

21.10.2019 позивач звернувся до відповідача з претензією від 18.10.2019, в якій повідомив, що станом на 03.10.2019 сума заборгованості у розмірі 588 230,53 грн. відповідачем у строк до 31.05.2019 не сплачена, а тому автоматично переоцінена на 4% та складає 688 146,52 грн. Позивач, у вказаній претензії, просив відповідача сплатити заборгованість за поставлений товар.

Відповідач на претензію позивача від 18.10.2019 не відреагував, заборгованість у розмірі 688 146,52 грн. не сплатив.

Звертаючись до суду із цим позовом, позивач посилається на неналежне виконання відповідача зобов`язань з оплати товару та просить суд стягнути з відповідача основний борг розрахований станом на 01.11.2019 у розмірі 744 299,28 грн., штраф у розмірі 10% на суму 74 429,93 грн., пеню у розмірі 95 288,36 грн. за період з 01.06.2019 по 01.11.2019 та 3% річних на суму 8 335,74 грн. за період з 01.06.2019 по 01.11.2019.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, надавши оцінку аргументам, наведеним позивачем, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Частиною 1 статті 193 Господарського кодексу України передбачено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Господарське зобов`язання виникає, зокрема із господарського договору (стаття 174 Господарського кодексу України).

Відповідно до ст. 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Частиною 1 статті 612 Цивільного кодексу України зазначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Статтями 525 та 526 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Якщо у зобов`язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (стаття 530 Цивільного кодексу України).

Частиною 1 статті 598 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов`язання припиняється частково або в повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Зокрема, стаття 599 Цивільного кодексу України передбачає, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Частинами 1-3 ст. 692 ЦК України передбачено, що покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до умов договору, з урахуванням додаткової угоди №4 від 23.05.2019, строк оплати товару є таким, що настав.

Станом на час розгляду справи доказів оплати за поставлений товар від представників сторін не надійшло.

Розрахунок суми основного боргу, здійснений позивачем станом на 01.11.2019, відповідає умовам додаткової угоди №4 від 23.05.2019 до договору та є арифметично вірним.

Враховуючи, що наявність заборгованості підтверджується матеріалами справи та не спростована відповідачем належними та допустимими доказами, позовні вимоги в частині стягнення суми основного боргу, розрахованого станом на 01.11.2019, у розмірі 744 299,28 грн. підлягають задоволенню.

Крім суми основного боргу позивач нарахував та просить стягнути з відповідача штраф у розмірі 10% на суму 74 429,93 грн., пеню у розмірі 95 288,36 грн. за період з 01.06.2019 по 01.11.2019 та 3% річних на суму 8 335,74 грн. за період з 01.06.2019 по 01.11.2019.

В силу п.1 ст. 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до п. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Згідно з частиною 6 статті 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання, а пенею - неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (частини друга, третя статті 549 ЦК України).

У випаду порушення строків оплати (п. 6.4. договору) за наявності умови фактичного отримання покупцем продукції, покупець виплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми неоплаченої продукції за кожен день прострочення. При простроченні оплати продукції більш ніж на 30 календарних днів, покупець на вимогу постачальника додатково сплачує штраф у розмірі 10% вартості від простроченої до оплати суми (п. 8.3. договору).

Перевіривши розрахунки надані позивачем, судом встановлено, що сума пені, яка підлягає стягненню за період з 01.06.2019 по 01.11.2019 становить 94 856,23 грн.

В частині стягнення пені у сумі 432,13 грн. слід відмовити.

Перевіривши розрахунок штрафу, судом встановлено, що позивачем було невірно визначено суму боргу, на яку нараховано 10% штрафу. Суд зазначає, що відповідно до п. 8.3. договору при простроченні оплати продукції більш ніж на 30 календарних днів, покупець на вимогу постачальника додатково сплачує штраф у розмірі 10% вартості від простроченої до оплати суми.

Слід зазначити, що право нарахування штрафу, з урахуванням умов додаткової угоди №4, у позивача виникло з 01.06.2019. Станом на 01.06.2019 сума основного боргу складала 588 230,53 грн. Враховуючи викладене, суд приходить до висновку про стягнення з відповідача на користь позивача штрафу у розмірі 58 823,05 грн. (588 230,53 грн. х 10%).

В частині стягнення штрафу у сумі 15 606,88 грн. слід відмовити.

Згідно з ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних з простроченої суми.

3% річних за період з 01.06.2019 по 01.11.2019, що підлягають до стягнення становлять 8 335,74 грн.

Щодо обґрунтування кожного доказу суд зазначає наступне.

Європейський суд з прав людини у рішенні в справі "Серявін та інші проти України" наголосив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний із належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

Європейський суд з прав людини зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не слід розуміти як вимогу детально відповідати на кожен довод (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Трофимчук проти України").

Статтею 129 Конституції України визначено принципи рівності усіх учасників процесу перед законом і судом, змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, як одні з основних засад судочинства.

Отже, будь-яке рішення господарського суду повинно прийматися з дотриманням цих принципів, які виражені також у статтях Господарського процесуального кодексу України.

Згідно статті 13 Господарського процесуального кодексу України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (частина 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України).

За частиною 2 статті 74 Господарського процесуального кодексу України у разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.

Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів (частина 4 статті 74 Господарського процесуального кодексу України).

Обов`язок доказування, а отже, і подання доказів відповідно до статті 74 Господарського процесуального кодексу України покладено на сторони та інших учасників справи, однак, не позбавляє суд, у випадку, передбаченому статтею 74 Господарського процесуального кодексу України, витребувати у сторони ті чи інші докази.

На підставі статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Отже, встановивши наявність в особи, яка звернулася з позовом, суб`єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист яких подано позов, суд з`ясовує наявність чи відсутність факту порушення або оспорення і, відповідно, ухвалює рішення про захист порушеного права або відмовляє позивачеві у захисті.

Таким чином, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню зі стягненням з відповідача на користь позивача суми основного боргу у розмірі 744 299,28 грн., пені - 94856,23 грн., штрафу - 58 823,05 грн., 3% річних - 8 335,74 грн.

В іншій частині позовних вимог про стягнення пені у сумі 432,13 грн. та штрафу у розмірі 15 606,88 грн., слід відмовити.

Згідно з приписами ст. 129 ГПК України, витрати зі сплати судового збору покладаються на сторони пропорційно задоволеним вимогам.

Керуючись ст. ст. 2, 13, 73, 74, 86, 123, 129, 232, 233, 237, 238, 240-242 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "СТАЛЬ МОНТАЖ СТРОЙ" до Товариства з обмеженою відповідальністю "АЗІЯ ТРЕЙД ІМПОРТ" про стягнення заборгованості за Договором поставки в розмірі 922 353,31 грн. - задовольнити частково.

Стягнути Товариства з обмеженою відповідальністю "АЗІЯ ТРЕЙД ІМПОРТ" (50053, Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, вул. П`ятихатська, буд. 38, корп. К, код ЄДРПОУ 38280327) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "СТАЛЬ МОНТАЖ СТРОЙ" (49000, м. Дніпро, вул. П. Нірінберга, буд. 1А, код ЄДРПОУ 37451854) суму основного боргу у розмірі 744 299,28 грн. (сімсот сорок чотири тисячі двісті дев`яносто дев`ять грн. 28 коп.), пеню - 94 856,23 грн. (дев`яносто чотири тисячі вісімсот п`ятдесят шість грн. 23 коп.), 3% річних - 8 335,74 грн . (вісім тисяч триста тридцять п`ять грн. 74 коп.), 10% штрафу - 58 823,05 грн . (п`ятдесят вісім тисяч вісімсот двадцять три грн. 05 коп.) та витрати по сплаті судового збору - 13 594,71 грн. (тринадцять тисяч п`ятсот дев`яносто чотири грн. 71 коп.), про що видати наказ, після набрання рішенням законної сили.

В іншій частині позовних вимог про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "АЗІЯ ТРЕЙД ІМПОРТ" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "СТАЛЬ МОНТАЖ СТРОЙ" 432,13 грн. - пені та 15 606,88 грн. - 10% штрафу - відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судові рішення у справі набирають законної сили відповідно до ст.ст. 241, 284 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення суду може бути оскаржено до Центрального апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 19.12.2019

Суддя Н.Г. Назаренко