Рішення

від 03.09.2019 по справі 905/736/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

61022, м. Харків, пр. Науки, 5, тел.: (057) 702-07-99, E-mail: inbox@dn.arbitr.gov.ua

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

03.09.2019 Справа №905/736/19

Господарський суд Донецької області у складі судді Шилової О.М.

розглянув у спрощеному позовному провадженні без виклику сторін матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Житлобуд-2 , м.Луцьк

до відповідача Приватного підприємства Луцькбудпостач , м.Донецьк

про стягнення 143765,88грн боргу, 12191,34грн інфляційних, 10083,30грн - 10% річних, 25956,63грн пені.

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю Житлобуд-2 звернулось до господарського суду Донецької області з позовом до Приватного підприємства Луцькбудпостач про стягнення 143765,88грн боргу, 12191,34грн інфляційних, 10083,30грн - 10% річних, 25956,63грн пені.

В обґрунтування заявленої вимоги позивач посилається на те, що за відповідачем обліковується борг за договором купівлі-продажу б/н від 01.04.2018, а також на укладення сторонами у 2017-2018 роках інших договорів (про надання послуг б/н від 20.03.2017; купівлі-продажу б/н від 23.03.2017; про надання послуг б/н від 20.03.2018).

Відповідач без поважних причин не скористався передбаченим ст.ст.165, 251 Господарського процесуального кодексу (далі - ГПК) України правом надати відзив на позов та довести обставини, що мають значення для вирішення спору по суті, з огляду на що відповідно до приписів ч.ч.4, 9 ст.165, ч.2 ст.178 ГПК України суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Відповідно до п.п.1, 3 ч.1 ст.129 Конституції України, ст.ст.7, 13, 14, 74 ГПК України основними засадами судочинства є рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Розглянувши наявні у матеріалах справи документи, всебічно і повно з`ясувавши всі обставини справи, оцінивши за своїм внутрішнім переконанням докази, які мають значення для вирішення спору, суд

ВСТАНОВИВ:

01.04.2018 Товариство з обмеженою відповідальністю Житлобуд-2 (Продавець, позивач) та Приватне підприємство Луцькбудпостач (Покупець, відповідач) уклали договір купівлі-продажу б/н (далі - Договір; а.с.13), згідно з п.1.1. якого Продавець зобов`язався передати у власність Покупцеві будівельні матеріали (далі - Товар), а Покупець - прийняти та оплатити Товар в порядку та на умовах, визначених в Договорі.

За п.2.1. Договору кількість та ціна Товару відповідає товаросупроводжувальним документам, а якість має відповідати стандартам, що встановлюються для даної групи Товару.

Відповідно до п.п.3.1., 3.2. Договору ціна за одиницю Товару вказується в рахунках на оплату та видаткових накладних; загальна вартість Договору становить суму вартості Товару згідно всіх накладних, оформлених Продавцем на видачу Товару Покупцю протягом дії Договору.

Покупець зобов`язаний прийняти товар в день його передачі Продавцем та підписати видаткову накладну (п.4.1. Договору). В разі, якщо при прийманні-передачі Товару Покупець виявить неякісний Товар, розходження по кількості Товару між фактично наявним і зазначеним в товаросупроводжувальних документах обсягах, складається Акт за підписами представників обох сторін в двох примірниках по одному для кожної із сторін (п.4.3. Договору).

Згідно з п.п.5.1., 5.2. Договору оплата проводиться Покупцем в національній валюті України шляхом прямого банківського переказу грошових коштів на рахунок Продавця; розрахунки проводяться протягом 3-х календарних днів з моменту отримання Товару Покупцем.

За умовою п.6.4. Договору Покупець зобов`язаний здійснити своєчасну оплату Товару відповідно до п.3 та п.5 Договору.

Відповідно до п.7.3. Договору за несвоєчасну чи неповну оплату за Товар Покупець сплачує Продавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від простроченої суми за кожен день прострочення платежу, а також відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України 10% річних від простроченої суми.

За умовою п.10.2. Договір діє з 01.04.2018 по 01.04.2019, але у будь-якому разі до моменту повного виконання сторонами своїх зобов`язань за Договором.

Договір підписаний представниками обох сторін та скріплений їхніми печатками.

На виконання умов Договору позивач передав відповідачу Товар загальною вартістю 507803,37грн з ПДВ за видатковими накладними: №РН-0000002 від 19.04.2018 на суму 10800,00грн з ПДВ (Товар - поребрик), №РН-0000005 від 26.04.2018 на суму 38438,41грн з ПДВ (Товар - бруківка), №РН-0000010 від 30.04.2018 на суму 10748,06грн з ПДВ (Товар - бетон М-200), №РН-0000011 від 30.04.2018 на суму 44340,00грн з ПДВ (Товар - поребрик, піддони, бордюр), №РН-0000006 від 24.05.2018 на суму 40614,00грн з ПДВ (Товар - бордюр, поребрик, бруківка, піддони), №РН0000012 від 31.05.2018 на суму 43543,18грн з ПДВ (Товар - бруківка, поребрик), №РН-0000002 від 31.05.2018 на суму 16122,10грн з ПДВ (Товар - бетон М-200), №РН-0000020 від 31.05.2018 на суму 11830,00грн з ПДВ (Товар - бордюр), №РН-0000006 від 18.06.2018 на суму 35280,00грн з ПДВ (Товар - бруківка), №РН-0000010 від 25.06.2018 на суму 146068,58грн з ПДВ (Товар - бруківка), №РН-0000012 від 26.06.2018 на суму 21081,60грн з ПДВ (Товар - бруківка), №РН-0000018 від 30.06.2018 на суму 8799,84грн з ПДВ (Товар - бетон М-100), №РН-0000005 від 10.07.2018 на суму 30443,80грн з ПДВ (Товар - бруківка, бордюр дорожній), №РН-0000008 від 16.07.2018 на суму 20908,80грн з ПДВ (Товар - бруківка), №РН-0000018 від 31.07.2018 на суму 28785,00грн з ПДВ (Товар - бруківка) (а.с.14-28).

Поставлений за зазначеними видатковими накладними Товар прийнятий представниками відповідача без зауважень та заперечень, без застережень щодо недоліків та відсутності необхідних товаросупровідних документів, що підтверджується підписами і печатками в графі Отримав видаткових накладних. Факт прийняття Товару за вказаними видатковими накладними відповідач під час розгляду справи не заперечив та належними і допустимими доказами не спростував.

За наданими позивачем відомостями відповідач у 2018 році здійснив оплати Товару в загальній сумі 394136,56грн , що підтверджується платіжними дорученнями: №978 від 19.04.2018 на суму 10800,00грн (призначення платежу: за поребрик ), №1108 від 16.07.2018 на суму 32427,76грн (призначення платежу: за бруківку ), №1137 від 19.07.2018 на суму 20908,80грн (призначення платежу: за бруківку ), №1254 від 07.09.2018 на суму 80000,00грн (призначення платежу: за бруківку ), №1260 від 10.09.2018 на суму 100000,00грн (призначення платежу: за бруківку ), №1347 від 25.10.2018 на суму 60000,00грн (призначення платежу: за матеріали згідно акта звірки ), №1355 від 29.10.2018 на суму 90000,00грн (призначення платежу: за матеріали згідно акта звірки 29.10.2018 ) (а.с.35-41).

На вимогу суду надати акт звірки від 29.10.2018, на який міститься послання у призначенні платежу платіжного доручення №1355 від 29.10.2018, позивач надав пояснення, що такого акту звірки на паперових носіях з підписом відповідача не отримував (а.с.78).

Крім Договору у 2017-2018 роках між тими самими сторонами діяли ще три договори: про надання послуг б/н від 20.03.2017 (а.с.79), купівлі-продажу б/н від 23.03.2017 (а.с.85-86) та про надання послуг б/н від 20.03.2018 (а.с.29).

Так, 20.03.2017 Приватне підприємство Луцькбудпостач (Замовник, відповідач) та Товариство з обмеженою відповідальністю Житлобуд-2 (Виконавець, позивач) уклали договір про надання послуг б/н (а.с.79), згідно з п.1.1. якого Виконавець зобов`язався за завданням Замовника надати авто послугу ЗІЛ ММЗ 4505 АС 3386 АМ, а Замовник - оплатити зазначену послугу. За умовою п.3.1. вказаний договір діяв з дня укладення до 20.03.2018. Договір б/н від 20.03.2017 підписаний представниками обох сторін та скріплений їхніми печатками.

На підтвердження надання авто послуг за договором б/н від 20.03.2017 позивач надав підписані і затверджені обома сторонами без зазначення дат акти здачі-прийняття робіт (надання послуг): №РНа-000011 на суму 399,36грн з ПДВ, №РНа-000007 на суму 2336,16грн з ПДВ, №РНа-000006 на суму 1198,08грн з ПДВ, №РНа-000041 на суму 4088,28грн з ПДВ, №РНа-000018 на суму 9344,64грн з ПДВ (а.с.80-84). В кожному акті зазначено: Сторони претензій одна до одної не мають . Загальна вартість авто послуг за договором б/н від 20.03.2017 згідно з наданими позивачем актами складає 17366,52?грн з ПДВ. Докази оплати боргу за надані відповідачу у 2017 році авто послуги (платіжні доручення/банківські виписки тощо з відповідним призначенням платежу) у матеріалах справи відсутні.

23.03.2017 Товариство з обмеженою відповідальністю Житлобуд-2 (Продавець, позивач) та Приватне підприємство Луцькбудпостач (Покупець, відповідач) уклали договір купівлі-продажу б/н (а.с.85-86), згідно з п.1.1. якого Продавець зобов`язався передати у власність Покупцеві розчин М-75 (114м.куб.), а Покупець - прийняти та оплатити Товар в порядку та на умовах, визначених в цьому договорі. За умовою п.10.2. вказаний договір діє з 23.03.2017 по 23.03.2018, але у будь-якому разі до моменту повного виконання сторонами своїх зобов`язань. Договір б/н від 23.03.2017 підписаний представниками обох сторін та скріплений їхніми печатками.

На виконання умов договору б/н від 23.03.2017 позивач передав відповідачу Товар на загальну суму 167029,50грн з ПДВ за видатковими накладними: №РН-0000007 від 31.03.2017 на суму 106805,23грн з ПДВ, №РН0000004 від 28.04.2017 на суму 6089,77грн з ПДВ, №РН-0000008 від 30.06.2017 на суму 5725,76грн з ПДВ, №РН-0000010 від 31.07.2017 на суму 33313,54грн з ПДВ, №РН-0000007 від 31.08.2017 на суму 15095,20грн з ПДВ (а.с.87-91). Поставлений за зазначеними видатковими накладними Товар прийнятий представниками відповідача без зауважень та заперечень, без застережень щодо недоліків та відсутності необхідних товаросупровідних документів, що підтверджується підписами і печатками в графі Отримав видаткових накладних. Факт прийняття Товару за вказаними видатковими накладними відповідач під час розгляду справи не заперечив та належними і допустимими доказами не спростував.

За наданими позивачем відомостями відповідач у 2017 році здійснив оплати Товару в загальній сумі 164733,71грн, що підтверджується платіжними дорученнями: №278 від 17.05.2017 на суму 71999,12грн (призначення платежу: за розчин цементний ), №696 від 21.11.2017 на суму 50000,00грн (призначення платежу: за товар ), №784 від 21.12.2017 на суму 42734,59грн (призначення платежу: за товар ) (а.с.92-94).

Належними доказами, які підтверджують наявність чи відсутність заборгованості, а також встановлюють розмір заборгованості, можуть бути виключно первинні документи, оформлені у відповідності до вимог ст.9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність (див. постанову Верховного Суду від 21.02.2018 у справі №910/5226/17).

За розрахунком суду, зробленим на підставі наявних у матеріалах справи первинних документів із врахуванням призначень платежів у платіжних дорученнях, залишок боргу заТовар за договором б/н від 23.03.2017 склав 2295,79грн .

20.03.2018 Приватне підприємство Луцькбудпостач (Замовник, відповідач) та Товариство з обмеженою відповідальністю Житлобуд-2 (Виконавець, позивач) уклали договір про надання послуг б/н (а.с.29), згідно з п.1.1. якого Виконавець зобов`язався за завданням Замовника надати авто послуги, а Замовник - прийняти їх та оплатити. За умовою п.5.1. вказаний договір діяв з дня укладення до 20.03.2019. Договір б/н від 20.03.2018 підписаний представниками обох сторін та скріплений їхніми печатками.

На підтвердження надання авто послуг за договором б/н від 20.03.2018 позивач надав підписані і затверджені обома сторонами без зазначення дат акти здачі-прийняття робіт (надання послуг): №РНа-00052 на суму 1983,96грн з ПДВ, №РНа-00068 на суму 6468,84грн з ПДВ, №РНа-000073 на суму 1983,96грн з ПДВ (а.с.30-32). В кожному акті зазначено: Сторони претензій одна до одної не мають . За твердженням позивача всього вартість наданих за договором б/н від 20.03.2018 авто послуг склала 10436,76грн з ПДВ. Докази оплати боргу за надані відповідачу у 2018 році авто послуги (платіжні доручення/банківські виписки тощо з відповідним призначенням платежу) у матеріалах справи відсутні.

В матеріалах справи містяться копії складених сторонами даного спору актів звірки по рахунках 36, 63: за 01.01.2018 - 12.06.2018 (в результаті звірки взаєморозрахунків головними бухгалтерами підприємств встановлене сальдо на 01.01.2018 в сумі 19662,31грн та остаточне сальдо на 12.06.2018 в сумі 269030,89грн); за 01.01.2018 - 09.10.2018 (в результаті звірки взаєморозрахунків головними бухгалтерами підприємств встановлене сальдо на 01.01.2018 в сумі 19662,31грн та остаточне сальдо на 09.10.2018 в сумі 293765,88грн) (а.с.33, 34). Із зазначених актів неможливо встановити будь-які обставини, що мають значення для вирішення даного спору, оскільки жоден з актів звірки не містить посилань на договори - в актах зазначені лише накладні та акти виконаних робіт, які наявні в матеріалах справи, але також не містять посилань на договори. На підставі викладеного суд не бере до уваги акти звірки під час вирішення даного спору.

За змістом позову у призначенні останніх двох платежів (платіжні доручення №1347 від 25.10.2018, №1355 від 29.10.2018) зазначено - за товар згідно акту звірки в т.ч. ПДВ, тому зарахування коштів, що сплачені відповідачем на погашення заборгованості, проведене наступним чином:

- за товар, переданий у 2017 році - 19662,31грн;

- за надані авто послуги щодо поставки товару згідно договору про надання послуг від 20.03.2018 - 10436,76грн;

- за товар згідно договору купівлі-продажу від 01.04.2018 - 364037,49грн (а.с.4).

Незважаючи на те, що платіжні доручення №1347 та №1355 мають посилання на акти звірки, відповідач у призначеннях платежу цих платіжних доручень зазначив, що сплачує саме за матеріали (а.с.40, 41).

Тобто з призначень платежу платіжних доручень вбачається волевиявлення відповідача сплатити кошти саме за придбаний Товар, а не за авто послуги з його доставки. Жоден з укладених сторонами договорів не надає будь-якій з них право змінювати умови договору в односторонньому порядку - натомість пункти 11.1. обох договорів купівлі-продажу містять посилання на принципи добросовісності, розумності та справедливості, які мають застосовуватися під час виконання зазначених договорів. Позивач не обґрунтував належним чином ані правомірність, ані розумність зарахування ним коштів на інші договори всупереч призначенням платежів документів первинного бухгалтерського обліку.

Отже, віднесення позивачем зі сплачених платіжними дорученнями №1347 та №1355 сум саме 19662,31грн за Товар, переданий у 2017 році, є частково неправомірним, оскільки суд у цьому рішенні встановив, що залишок боргу за Товар, поставлений у 2017 році, складає лише 2295,79грн , решта 17366,52?грн , віднесені позивачем нібито за переданий у 2017 році Товар, насправді є боргом за авто послуги, надані у тому самому році. Крім того, позивач неправомірно зарахував 10436,76грн з отриманих від відповідача сум на погашення боргу за надані у 2018 році авто послуги. Разом позивач всупереч волевиявленню відповідача, відображеному в первинних документах (платіжних дорученнях №1347 від 25.10.2018 та №1355 від 29.10.2018) неправомірно зарахував 27803,28грн на погашення боргу за надані у 2017 та 2018 роках авто послуги, в той час як ці кошти мали бути віднесені на погашення боргу за договорами купівлі-продажу.

Таким чином, зі сплачених за платіжними дорученнями №1347, №1355 сум 2295,79грн можуть бути правомірно віднесені на повне погашення боргу за договором купівлі-продажу від б/н 23.03.2017, а решта сплачених коштів має бути віднесена на погашення боргу за договором купівлі-продажу б/н від 01.04.2018.

Відповідно до ст.629 Цивільного кодексу (далі - ЦК) України договір є обов`язковим для виконання сторонами. Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст.599 ЦК України). Згідно зі ст.610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Статтями 525, 526, 530 ЦК України та ст.193 Господарського кодексу (далі - ГК) України встановлені вимоги щодо обов`язковості виконання зобов`язання належним чином відповідно до умов договору та у строк, встановлений у зобов`язанні.

За приписами ст.611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

На підставі викладеного суд визнає, що борг відповідача за договором купівлі-продажу б/н від 01.04.2018, що підлягає стягненню, є меншим, ніж зазначає позивач, і складає 115962,60грн (2295,79грн (борг за Товар, поставлений у 2017 році, що існував на початок 2018 року) + 507803,37грн (борг за Товар, поставлений у 2018 році) - 394136,56грн (оплати за Товар, що надійшли у 2018 році) = 115962,60грн).

Суд окремо звертає увагу, що незважаючи на те, що предметом дослідження у даній справі є чотири договори, підставою позову є лише договір купівлі-продажу від 01.04.2018. Отже, факт наявності боргу за надані у 2017 та 2018 роках авто послуги, а також його розмір не є ані предметом доказування, ані предметом встановлення у даній справі і може бути предметом розгляду в інших судових спорах або предметом стягнення у наказних провадженнях за кожним з договорів про надання послуг окремо.

Предметом розгляду у даній справі є також вимоги про стягнення пені на підставі п.7.3. Договору; 10% річних та інфляційних втрат на підставі приписів ст.625 ЦК України.

Щодо вимоги про стягнення 25956,63грн пені за період 04.08.2018 - 04.02.2019.

Відповідно до п.7.3. Договору за несвоєчасну чи неповну оплату за Товар Покупець сплачує Продавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від простроченої суми за кожен день прострочення платежу.

Пунктом 5.2. Договору визначений строк оплати Товару: протягом 3-х календарних днів з моменту його отримання. За змістом п.4.1. Договору днем отримання Товару є дата видаткової накладної.

Частиною шостою ст.232 ГК України визначено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язань, якщо інше не встановлено договором або законом, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Оскільки іншого порядку Договором не передбачено, то щодо строку та порядку, у межах якого Продавець може нараховувати пеню, правовідносини сторін за Договором врегульовані частиною шостою ст.232 ГК України.

Статтею 253 ЦК України передбачено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Отже, виходячи зі змісту ст.232 ГК України та ст.253 ЦК України, умов Договору нарахування пені має тривати протягом шести місяців, перебіг яких починається не від дати прострочення оплати останньої партії Товару, а наступного дня після визначеної за п.5.2. Договору дати, коли зобов`язання Покупця оплатити Товар за кожною окремою накладною мало бути виконано.

Таким чином, розрахунок пені має бути здійснений окремо за кожною видатковою накладною, за якою обліковується заборгованість, з дотриманням приписів ст.253 ЦК України (щодо визначення дати, з якої відповідач вважається таким, що прострочив оплату Товару) та приписів ч.6 ст.232 ГК України (щодо обмеження строку нарахування пені шістьма місяцями від дня, коли зобов`язання мало бути виконано).

Перевіривши розрахунок пені (а.с.11), суд встановив наступне:

- позивач всупереч вимог ч.6 ст.232 ГК України та умов п.5.2. Договору здійснив нарахування пені від дати прострочення оплати останньої партії Товару, поставленої за Договором (а.с.5, 28),

- пеня нарахована на загальну суму боргу за всіма неоплаченими видатковими накладними, що виписувались протягом кількох місяців поспіль,

внаслідок чого позивач невірно визначив як період нарахування пені, так і її розмір.

Відповідно до ч.ч.1, 3 ст.2 ГПК України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності; основними засадами (принципами) господарського судочинства є, зокрема, верховенство права, рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальність сторін, диспозитивність.

Згідно зі ст.7 ГПК України правосуддя в господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх юридичних осіб незалежно від організаційно-правової форми, форми власності, підпорядкування, місцезнаходження, місця створення та реєстрації, законодавства, відповідно до якого створена юридична особа, та інших обставин.

Судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності; кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом; суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість, керує ходом судового процесу (ст.13 ГПК України).

Частиною першою ст.14 ГПК України передбачено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду.

За приписом ч.1 ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ч.ч.1, 3 ст.236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права та відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом.

Перекладення тягаря доказування на суд чинним Господарським процесуальним кодексом України не допускається.

Розрахунок позовних вимог є невід`ємною частиною позову, а отже, суд має лише перевірити здійснений позивачем розрахунок, але в жодному разі не самостійно зробити його заново за результатами аналізу наданого позивачем пакету документів.

На підставі викладеного суд відмовляє позивачу у задоволенні вимоги про стягнення 25956,63грн пені, порядок нарахування і розмір якої позивач не довів.

Після здійснення належного розрахунку пені позивач не позбавлений права звернутися до суду з відповідним позовом.

Щодо вимог про стягнення 10% річних в сумі 10083,30грн за період 04.08.2018 - 16.04.2019.

Відповідно до п.7.3. Договору за несвоєчасну чи неповну оплату за Товар Покупець сплачує Продавцю відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України 10% річних від простроченої суми.

Позивач здійснив розрахунок річних на борг за Договором в сумі 143765,88грн, визначивши 04.08.2018 (дату прострочення оплати останньої поставленої партії Товару - а.с.5) першим днем прострочення відповідачем виконання зобов`язання (а.с.10). В частині визначення періоду нарахування та розміру (10%) річних розрахунок річних не суперечить ані приписам чинного законодавства, ані умові п.7.3. Договору. В частині розміру боргу як бази для нарахування річних розрахунок річних суперечить первинним документам, наявним у матеріалах справи: суд встановив, що борг відповідача за Договором складає 115962,60грн.

Отже, з відповідача підлягають стягненню 10% річних в розмірі 8133,27грн, нарахованих на борг за договором купівлі-продажу б/н від 01.04.2018 в сумі 115962,60грн за період 04.08.2018 - 16.04.2019.

Щодо вимог про стягнення інфляційних втрат в сумі 12191,34грн за період серпень 2018 року - березень 2019 року.

Розрахунок інфляційних нарахувань (а.с.9) виконаний позивачем на прострочену заборгованість за Договором в сумі 143765,88грн, що суперечить первинним документам, наявним у матеріалах справи: суд встановив, що борг відповідача за Договором складає 115962,60грн.

За розрахунком суду стягненню на користь позивача на підставі приписів ст.625 ЦК України підлягає сума інфляційних у розмірі 9840,16грн, нарахованих за період серпень 2018 року - березень 2019 року на заборгованість в сумі 115962,60грн.

Відповідно до приписів п.2 ч.1 ст.129 ГПК України на відповідача покладається судовий збір в сумі 2009,06грн.

У зв`язку з перебуванням головуючого судді у відпустці станом на визначену згідно з процесуальним законом кінцеву дату розгляду даного спору у спрощеному провадженні, рішення у даній справі ухвалене у перший робочий день після закінчення відпустки судді.

Керуючись ст.ст.2 (ч.ч.1, 3), 7, 13, 14, 33, 42, 74, 76-80, 86, 129, 165 (ч.ч.4, 9), 178 (ч.2), 210, 233, 236-238, 240, 241, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В :

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю Житлобуд-2 до Приватного підприємства Луцькбудпостач про стягнення 143765,88грн боргу, 12191,34грн інфляційних, 10083,30грн - 10% річних, 25956,63грн пені - задовольнити частково.

Стягнути з Приватного підприємства Луцькбудпостач (83000, Донецька обл., м.Донецьк, вул.Доненерго, б.12; ідентифікаційний код 37128641) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Житлобуд-2 (43000, Волинська обл., м.Луцьк, вул.Конякіна, б.16Б; ідентифікаційний код 01274350) 115962,60грн основного боргу, 8133,27грн - 10% річних, 9840,16грн інфляційних втрат, 2009,06грн судового збору.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Східного апеляційного господарського суду в порядку, передбаченому ст.ст.256, 257 Господарського процесуального кодексу України з урахуванням приписів підп.17.5 п.17 ч.1 розділу XI Перехідні положення Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення складений 09.09.2019.

Суддя О.М. Шилова

надр. 4 прим.: 1 - до справи,

1 - позивачу, 2 - відповідачу