Рішення

від 09.12.2019 по справі 911/1801/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"09" грудня 2019 р. м. Київ Справа № 911/1801/19

Господарський суд Київської області у складі головуючого судді Янюк О.С. за участю секретаря судового засідання Мірошніченко В.В. розглянув у судовому засіданні

позовну заяву Дочірнього підприємства Чернігівський облавтодор Відкритого акціонерного товариства Державна акціонерна компанія Автомобільні дороги України , м.Чернігів

до Товариства з обмеженою відповідальністю Інтеренергоресурс-груп , м. Переяслав-Хмельницький Київської області

про стягнення заборгованості

За участю представників від:

позивача : Шокур А.Ю. (довіреність №02/01/19-1 від 02.01.2019, посвідчення адвоката №000088 від 15.12.2016);

вiдповiдача : не зявився

1. Стислий виклад позицій учасників справи (заяви по суті справи)

1.1. 17.07.2019 Дочірнє підприємство Чернігівський облавтодор Відкритого акціонерного товариства Державна акціонерна компанія Автомобільні дороги України (далі - позивач, ДП Чернігівський облавтодор ) звернулось до Господарського суду Київської області (далі - суд) із позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю Інтеренергоресурс-груп (далі - відповідач, ТОВ Інтеренергоресурс-груп ) про стягнення заборгованості у розмірі 589 989,29грн. Крім того, позивач просить стягнути з відповідача судовий збір у розмірі 8 849,85грн.

Позовну заяву обґрунтовує ст.ст. 11, 202, 525, 610, 625, 692 Цивільного кодексу України, ст.ст. 173, 175, 193 Господарського кодексу України та вказує на неналежне виконання зобов`язань відповідача щодо оплати поставленого позивачем товару згідно видаткових накладних.

Під час судового засідання 09.12.2019 позивач підтримав позовні вимоги та надав пояснення аналогічні викладеним у позові.

1.2. У свою чергу, відповідач правом передбаченим ст.178 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) не скористався та відзиву на позов не надав.

У судове засідання 09.12.2019 відповідач не з`явився, про час та місце судового засідання повідомлявся належним чином та своєчасно (т. 1 а.с. 76-78), явка судом обов`язковою не визнавалась, відомостей у порядку ч. 7 ст.120 ГПК України щодо зміни своєї адреси суду не подавав, а тому ураховуючи положення ст. 42, 242 ГПК України суд визнав за можливе провести судове засідання без його участі.

2. Процесуальні дії у справі

2.1. Ухвалою суду від 06.08.2019, після усунення позивачем недоліків позовної заяви, відкрито провадження у справі та постановлено здійснювати розгляд справи у порядку загального позовного провадження, призначено підготовче засідання на 29.08.2019 та запропоновано учасникам справи подати до суду у встановлений строк заяви по суті справи, передбачені ст. 161 ГПК України.

2.2. За результатами підготовчого засідання 29.08.2019 судом закрито підготовче провадження у справі та призначено її до розгляду по суті на 21.10.2019, про що постановлено відповідну ухвалу від 29.08.2019.

На підставі ст. 216 ГПК України у судовому засіданні неодноразово оголошувалась перерва. Чергове засідання призначено на 22.11.2019.

Проте, у період з 20.11.2019 по 22.11.2019 головуючий у справі суддя перебувала на лікарняному, унаслідок чого судове засідання, призначене на 22.11.2019, не відбулось.

Ухвалою суду від 25.11.2019 справу №911/1801/19 призначено до розгляду у судовому засіданні на 09.12.2019.

2.3. На підставі ст. 233 ГПК України у судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

3. Висновки суду із посиланням на докази та норми права, які підлягають застосуванню

Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України (ч. 1 ст. 175 ГК України).

Зобов`язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 ЦК України та ст. 174 ГК України, зокрема, з договорів та інших правочинів (угод).

У силу п.1. ч.1 ст. 208 ЦК України для правочинів між юридичними особами встановлена письмова форма.

Згідно ч.1 ст.218 ЦК України, недодержання сторонами письмової форми правочину, яка встановлена законом, не має наслідком його недійсність, крім випадків, встановлених законом.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку (ч.1 ст.207 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст.181 ГК України допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

З урахуванням вказаних положень, позивач зазначив, що правовідносини між сторонами виникли на підставі, підписаних між ДП Чернігівський облавтодор та ТОВ Інтеренергоресурс-груп , видаткових накладних, а саме: №02-0000001 від 30.05.2017 на суму 38 305,80грн, в якій зазначений товар: ділова деревина мяколистих порід; дрова мягколистих порід ; №02-0000002 від 30.05.2017 на суму 68 755,36грн, в якій зазначений товар: ділова деревина твердилистих порід; дрова мягколистих порід; дрова твердолистих порід ; №02-0000003 від 30.05.2017 на суму 320 281,68грн, в якій зазначений товар: ділова деревина мяколистних порід; дрова мяколистих порід; дрова твердолистих порід ; №02-0000004 від 30.05.2017 на суму 162 646,45грн, в якій зазначений товар: ділова деревина мяколистних порід; дрова мяколистих порід; дрова твердолистих порід (т.1 а.с. 19, 21, 23, 25).

Водночас, відповідно до ч. 1, 3 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Частиною 1 ст. 76 ГПК України встановлено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Отже, належність доказів - спроможність фактичних даних містити інформацію щодо обставин, які входять до предмета доказування, слугувати аргументами (посилками) у процесі встановлення об`єктивної істини.

Належність доказів - це міра, що визначає залучення до процесу в конкретній справі тільки потрібних і достатніх доказів. Під належністю доказу розуміється наявність об`єктивного зв`язку між змістом судових доказів (відомості, що містяться в засобах доказування) і самими фактами, що є об`єктом судового пізнання.

У той же час, ч. 1 ст. 77 ПГК України встановлено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Так, допустимість доказів має загальний і спеціальний характер. Загальний характер полягає в тому, що незалежно від категорії справ слід дотримуватися вимоги щодо отримання інформації з визначених законом засобів доказування з додержанням порядку збирання, подання і дослідження доказів. Спеціальний характер полягає в обов`язковості певних засобів доказування для окремих категорій справ чи заборона використання деяких з них для підтвердження конкретних обставин справи (аналогічна правова позиція викладена у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 25.02.2019 у справі №909/327/18; від 11.09.2019 у справі № 902/1260/15).

Ураховуючи вимоги процесуального законодавства, належними та допустимими доказами, які підтверджують факт заборгованості відповідача перед позивачем, можуть бути: видаткова накладна, товарно-транспортна накладна, акти приймання товарів і послуг та інші первинні документи.

Відповідно до ст.1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно із ч. 2 ст. 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , зокрема, первинні документи повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Так, із змісту поданих позивачем видаткових накладних вбачається, що від ТОВ Інтеренергоресурс-груп останні підписані Журило С.В. на підставі довіреностей, які видані керівником зазначеного Товариства - ОСОБА_1 , а саме:

№003 від 15.05.2017, яка дійсна до 25.05.2017 та видана для отримання цінностей по накладній від 15.05.2017 (т. 1 а.с. 20), тоді як відповідна видаткова накладна датована 30.05.2017 та має №02-0000001;

№003 від 11.05.2017, яка дійсна до 21.05.2017 та видана для отримання цінностей по накладній від 11.05.2017 (т. 1 а.с. 22), тоді як відповідна видаткова накладна датована 30.05.2017 та має №02-0000002;

№004 від 17.05.2017, яка дійсна до 27.05.2017 та видана для отримання цінностей по накладній від 17.05.2017 (т. 1 а.с. 24), тоді як відповідна видаткова накладна датована 30.05.2017 та має №02-0000003;

№001 від 03.05.2017, яка дійсна до 13.05.2017 та видана для отримання цінностей по накладній від 03.05.2017 (т. 1 а.с. 20), тоді як відповідна видаткова накладна датована 30.05.2017 та має №02-0000004.

Проаналізувавши зазначене, судом встановлено, що підписання відповідних накладних здійснювалось на підставі довіреностей, строк дії яких закінчився, а тому ураховуючи положення п. 1 ч. 1 ст. 248 ЦК України зазначені довіреності не можуть братись судом до уваги.

Крім того, із змісту витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, станом на 30.05.2017, вбачається, що керівником ТОВ Інтеренергоресурс-груп є Журило С.В. у якого не було обмежень щодо повноважень. Таким чином, видача довіреності керівником вказаного Товариства для отримання ним відповідного товару є необґрунтованим.

За таких обставин, у суду виникають сумніви щодо достовірності, поданих ДП Чернігівський облавтодор , видаткових накладних.

Водночас, ч. 4 ст. 74 ПК України встановлено, що суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів.

Так, судом на підставі ч. 4 ст. 74 ГПК України, витребувано від позивача додаткові документи, які б могли підтвердити зазначені ДП Чернігівський облавтодор обставини.

09.12.2019 під час судового засідання представником позивача подано до суду, зокрема, ксерокопії:

акта форми КБ-2В (т. 1 а.с. 86-87, 92-93, 99-100, 106-107);

акта фактичного виходу матеріалів, виробів, конструкцій тощо, отриманих від розбирання конструкцій, знесення споруд або отриманих шляхом попутного добування під час виконання дорожніх робіт (т. 1 а.с. 88, 94, 101, 108);

акта визначення вартості матеріальних ресурсів, отриманих від розбиранні конструкцій, значення споруд або отриманих шляхом попутного добування під час виконання дорожніх робіт на автомобільних дорогах загального користування у складі зворотних сум (т. 1 а.с. 89, 95, 102, 109);

прибуткових накладних (т. 1 а.с. 90, 96, 103, 110).

Відповідно до ч. 1 ст. 210 ГПК України, суд під час розгляду справи повинен безпосередньо дослідити докази у справі: ознайомитися з письмовими та електронними доказами, висновками експертів, поясненнями учасників справи, викладеними в заявах по суті справи, показаннями свідків, оглянути речові докази.

Дослідивши подані документи, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно ч.ч. 1, 2 ст. 91 ГПК України, письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не передбачено цим Кодексом. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього.

Частиною 5 ст. 91 ГПК України передбачено, що учасник справи, який подає письмові докази в копіях (електронних копіях), повинен зазначити про наявність у нього або іншої особи оригіналу письмового доказу. Учасник справи підтверджує відповідність копії письмового доказу оригіналу, який заходиться у нього, своїм підписом із зазначенням дати такого засвідчення.

Порядок засвідчення копій документів визначений пунктами 5.26, 5.27 Національного стандарту України Державної уніфікованої системи документації, Уніфікованої системи організаційно - розпорядчої документації Вимоги до оформлювання документів , затвердженого наказом Держспоживстандарту України від 07.04.2003 № 55. Відповідно до умов якого, відмітка про засвідчення копії документа складається: зі слів Згідно з оригіналом ; назви посади, особистого підпису особи, яка засвідчує копію, її ініціалів та прізвища; дати засвідчення копії, яка проставляється нижче підпису.

Так, проаналізувавши надані позивачем докази, судом встановлено, що останні не засвідчені належним чином у встановленому законом порядку, а саме, не зазначено назви посади, особи, яка засвідчує копію; її ініціалів та прізвища; дати засвідчення копії, а відтак, у суду відсутні підстави вважати, що подані документи є належними доказами у розумінні ст. 76-79, 91 ГПК України (аналогічна правова позиція викладена у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 11.07.2018 №904/8549/17; від 26.06.2019 у справі №923/611/17).

Разом з цим, ч. 6 ст. 91 ГПК України встановлено, якщо подано копію (електронну копію) письмового доказу, суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи може витребувати у відповідної особи оригінал письмового доказу. Якщо оригінал письмового доказу не поданий, а учасник справи або суд ставить під сумнів відповідність поданої копії (електронної копії) оригіналу, такий доказ не береться судом до уваги.

Проте, позивачем не було надано суду на дослідження оригіналів поданих документів, а відтак, суд не може брати подані документи до уваги.

Крім того, на підтвердження здійснення господарської операції між позивачем та відповідачем, ДП Чернігівський облавтодор надано суду податкові накладні (т. 1 а.с. 91, 97-98, 104-105, 111-112).

Проаналізувавши зазначені документи, суд зазначає наступне.

Відповідно до п. 201.1 п. 201 Податкового кодексу України (далі - ПК України, у редакцій чинній на день складення податкових накладних - 30.05.2017), на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

Згідно п. 201.10 п. 201 ПК України, при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

У свою чергу, абз. 4 ч. 1 ст. 1 Закону України Про електронний цифровий підпис , чинного на день складення податкових накладних - 30.05.2017, встановлено, що електронний цифровий підпис - вид електронного підпису, отриманого за результатом криптографічного перетворення набору електронних даних, який додається до цього набору або логічно з ним поєднується і дає змогу підтвердити його цілісність та ідентифікувати підписувача. Електронний цифровий підпис накладається за допомогою особистого ключа та перевіряється за допомогою відкритого ключа.

Електронний цифровий підпис призначений для забезпечення діяльності фізичних та юридичних осіб, яка здійснюється з використанням електронних документів. Електронний цифровий підпис використовується фізичними та юридичними особами - суб`єктами електронного документообігу для ідентифікації підписувача та підтвердження цілісності даних в електронній формі (ч. 1 ст. 4 Закону України Про електронний цифровий підпис ).

Підтвердженням продавцю про прийняття його податкової накладної та/або розрахунку коригування до Єдиного реєстру податкових накладних є квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі, яка надсилається протягом операційного дня (абз. 5 п. 201.10 п. 201 ПК України).

Проте, позивачем не було надано жодного доказу на підтвердження подання відповідних податкових декларацій до контролюючого органу у встановленому п.п. 201.1 п. 201 ПК України порядку з використанням електронного підпису, так і не надано суду відповідної квитанції на підтвердження їх реєстрації у Єдиному реєстрі податкових накладних.

Ураховуючи зазначене, вказані податкові накладні не є належними та допустимими доказами у розумінні ст.ст. 76, 78 ГПК України та не можуть братись судом до уваги.

Інших доказів на підтвердження поставки ДП Чернігівський облавтодор до ТОВ Інтеренергоресурс-груп на суму 589 989,29грн, позивачем суду надано не було.

Відповідно до ч. 2 ст. 80 ГПК України, позивач , особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви.

Згідно ч. 2 ст. 164 ГПК України, позивач зобов`язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги (якщо подаються письмові чи електронні докази позивач може додати до позовної заяви копії відповідних доказів).

Таким чином, на позивача покладений обов`язок обґрунтувати свої вимоги поданими до суду доказами , тобто, довести, що його права та інтереси порушуються, оспорюються чи не визнаються, а тому потребують захисту.

Якщо сторона не подала достатньо доказів для підтвердження певної обставини, то суд робить висновок про її недоведеність. Обов`язок (тягар) доказування обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини (аналогічна правова позиція викладена у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.02.2019 у справі №922/1163/18).

Разом з цим, суд вважає за необхідне нагадати позивачу про закріплений в ст.ст. 2, 13 ГПК України принцип змагальності господарського судочинства, відповідно до якого кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом; кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Підсумовуючи викладене, зважаючи на те, що позивачем не було надано достатньо доказів, які у своїй сукупності дали суду змогу дійти висновку про наявність між ДП Чернівський облавтодор та ТОВ Інтеренергоресурс-груп господарських відносин, а відповідні видаткові накладні не є тим безумовним доказом, який підтверджує наявність грошових зобов`язань відповідача перед позивачем, суд дійшов висновку про недоведеність та необґрунтованість позовних вимог, у зв`язку із чим відмовляє у їх задоволенні.

4. Щодо судових витрат.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України, судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 7, 20, 42, 73-74, 77-80, 86, 123, 129, 233, 236-238, 240 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову відмовити повністю.

Дане рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга може бути подана протягом двадцяти днів з дня складення повного тексту рішення до Північного апеляційного господарського суду у порядку, визначеному ст. 257 та з урахуванням п.17.5 п.17 Перехідних положень ГПК України.

Повний текст рішення буде складено протягом 10 днів з дня оголошення даної вступної та резолютивної частин рішення.

Суддя О.С. Янюк

Повний текст рішення виготовлений та підписаний 19.12.2019.