Постанова

від 09.06.2020 по справі 911/1801/19

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"09" червня 2020 р. Справа№ 911/1801/19

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Михальської Ю.Б.

суддів: Іоннікової І.А.

Тищенко А.І.

секретар судового засідання: Білоус О.О.

за участю представників: не з`явились,

розглянувши апеляційну скаргу Дочірнього підприємства Чернігівський облавтодор Відкритого акціонерного товариства Державна акціонерна компанія Автомобільні дороги України

на рішення Господарського суду Київської області від 09.12.2019 (повний текст складено 19.12.2019)

у справі №911/1801/19 (суддя Янюк О.С.)

за позовом Дочірнього підприємства Чернігівський облавтодор Відкритого акціонерного товариства Державна акціонерна компанія Автомобільні дороги України

до Товариства з обмеженою відповідальністю Інтеренергоресурс-груп

про стягнення заборгованості,

В С Т А Н О В И В :

Короткий зміст позовних вимог

Дочірнє підприємство Чернігівський облавтодор Відкритого акціонерного товариства Державна акціонерна компанія Автомобільні дороги України (далі, позивач або ДП Чернігівський облавтодор ) звернулось до Господарського суду Київської області із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Інтеренергоресурс-груп (далі, відповідач або Товариство) про стягнення заборгованості у розмірі 589 989,29 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов`язань з оплати отриманого від позивача згідно видаткових накладних від 30.05.2017 №02-0000001, №02-0000002, №02-0000003, №02-0000004 товару на загальну суму 589 989,29 грн.

Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття

Рішенням Господарського суду Київської області від 09.12.2019 у справі №911/1801/19 у задоволенні позову відмовлено повністю.

Рішення суду мотивоване тим, що позивачем не було надано достатньо доказів, які у своїй сукупності дали суду змогу дійти висновку про наявність між ДП Чернівський облавтодор та ТОВ Інтеренергоресурс-груп господарських відносин, а відповідні видаткові накладні не є тим безумовним доказом, який підтверджує наявність грошових зобов`язань відповідача перед позивачем.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів

Не погодившись із прийнятим рішенням, 08.01.2020 (про що свідчить відбиток поштового штемпеля на конверті) Дочірнє підприємство Чернігівський облавтодор Відкритого акціонерного товариства Державна акціонерна компанія Автомобільні дороги України звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, відповідно до якої просить скасувати рішення Господарського суду Київської області від 09.12.2019 у справі №911/1801/19 та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги Дочірнього підприємства Чернігівський облавтодор Відкритого акціонерного товариства Державна акціонерна компанія Автомобільні дороги України у повному обсязі.

Апеляційна скарга обґрунтована порушенням судом норм матеріального та процесуального права.

Узагальнені доводи апеляційної скарги позивача зводяться до наступного:

- 30.05.2017 позивач здійснив продаж відповідачу товарно-матеріальних цінностей на загальну суму 589 989,29 грн, що підтверджується наявними у матеріалах справи копіями видаткових накладних, оформленими у відповідності до вимог діючого законодавства, оригінали яких були досліджені в ході судового розгляду;

- видаткові накладні від 30.05.2017 підписані зі сторони відповідача Журило С.В. , який є керівником ТОВ Інтеренергоресурс-груп та у якого не було обмежень щодо повноважень. Проте, суд першої інстанції проігнорував належні та допустимі докази, якими були саме видаткові накладні, та які повною мірою відповідали вимогам законодавства щодо оформлення первинних документів;

- довіреності на отримання товарно-матеріальних цінностей не є первинними документами у розумінні Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , а інші документи, подані позивачем у якості додатків до додаткових письмових пояснень не мають прямого (безпосереднього) відношення до предмету та підстав поданого у даній справі позову.

Узагальнені доводи та заперечення відповідача

Представник відповідача письмового відзиву на апеляційну скаргу суду не надав, що у відповідності до частини 3 статті 263 Господарського процесуального кодексу України не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги

Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 16.01.2020 справу №911/1801/19 передано на розгляд колегії суддів Північного апеляційного господарського суду у складі головуючого судді Михальської Ю.Б., суддів: Іоннікової І.А., Тищенко А.І.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 21.01.2020 у справі №911/1801/19 апеляційну скаргу Дочірнього підприємства Чернігівський облавтодор Відкритого акціонерного товариства Державна акціонерна компанія Автомобільні дороги України на рішення Господарського суду Київської області від 09.12.2019 у справі №911/1801/19 залишено без руху. Роз`яснено Дочірньому підприємству Чернігівський облавтодор Відкритого акціонерного товариства Державна акціонерна компанія Автомобільні дороги України , що протягом 10 (десяти) днів з дня вручення даної ухвали про залишення апеляційної скарги без руху скаржник має право усунути її недоліки, надавши суду апеляційної інстанції докази сплати судового збору у розмірі 13 274,78 грн.

10.02.2020 через відділ документального забезпечення Північного апеляційного господарського суду представник апелянта подав заяву про усунення недоліків апеляційної скарги, до якої додано платіжне доручення №1307 від 06.02.2020 на підтвердження сплати судового збору за подання апеляційної скарги на рішення Господарського суду Київської області від 09.12.2019 у справі №911/1801/19 у розмірі 13 274,78 грн.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 12.02.2020 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Дочірнього підприємства Чернігівський облавтодор Відкритого акціонерного товариства Державна акціонерна компанія Автомобільні дороги України на рішення Господарського суду Київської області від 09.12.2019 у справі №911/1801/19, розгляд справи призначено на 17.03.2020, встановлено відповідачу строк для подання відзиву на апеляційну скаргу, а також для надання можливості сторонам скористатися правами, наданими статтею 267 Господарського процесуального кодексу України, протягом 10-ти днів з дня вручення даної ухвали про відкриття провадження у справі.

У судове засідання, призначене на 17.03.2020, представники сторін не з`явилися.

17.03.2020 електронною поштою до Північного апеляційного господарського суду представник апелянта подав клопотання про відкладення розгляду справи у зв`язку із запровадженням заходів щодо запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 17.03.2020 клопотання Дочірнього підприємства Чернігівський облавтодор Відкритого акціонерного товариства Державна акціонерна компанія Автомобільні дороги України про відкладення розгляду справи задоволено, розгляд справи відкладено на 21.04.2020.

Враховуючи постанову Кабінету Міністрів України №211 від 11.03.2020 Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19 (зі змінами, внесеними постановами Кабінету Міністрів України від 16.03.2020 №215, від 20.03.2020 №242, від 25.03.2020 №239, від 29.03.2020 №241, від 02.04.2020 №255), продовження запровадженого карантину в Україні через спалах у світі коронавірусу COVID-19 до 24 квітня 2020 року та запровадження режиму надзвичайної ситуації на всій території України, ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 13.04.2020, з метою захисту здоров`я учасників судового процесу і співробітників суду та з урахуванням наведених рекомендацій уповноважених суб`єктів щодо запобігання поширенню гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, повідомлено учасників справи, що судове засідання, призначене на 21.04.2020, не відбудеться, а про наступну дату судового засідання учасників справи буде повідомлено додатково ухвалою суду після закінчення карантину.

Постановою Кабінету Міністрів України від 22 квітня 2020 року №291 внесено зміни до постанови Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року №211 та продовжено запроваджений карантин до 11.05.2020.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 28.04.2020 призначено до розгляду апеляційну скаргу Дочірнього підприємства Чернігівський облавтодор Відкритого акціонерного товариства Державна акціонерна компанія Автомобільні дороги України на рішення Господарського суду Київської області від 09.12.2019 у справі №911/1801/19 на 09.06.2020. Доведено до відома учасників апеляційного провадження, що нез`явлення їх представників у судове засідання не є перешкодою розгляду апеляційної скарги по суті.

У судовому засіданні 09.06.2020 суд оголосив вступну та резолютивну частини постанови.

Явка представників сторін

У судове засідання суду апеляційної інстанції 09.06.2020 представники сторін не з`явилися, про причини неявки суд не повідомили, про дату, час та місце судового розгляду були повідомлені належним чином.

Так, копії ухвал Північного апеляційного господарського суду від 12.02.2020, 17.03.2020 та від 28.04.2020 у даній справі були направлені судом на адреси учасників справи, які зазначені у матеріалах справи та відповідають адресам, зазначеним у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Відповідні поштові відправлення були вручені позивачу.

Водночас, поштові відправлення із копіями ухвал суду від 12.02.2020 та 17.03.2020, які направлялись на адресу Товариства з обмеженою відповідальністю Інтеренергоресурс-груп (08400, Київська область, м. Переяслав-Хмельницький, вул. Героїв Дніпра, буд.33), були повернуті до суду із відмітками немає такої організації , а поштове відправлення із копією ухвали суду від 28.04.2020, прийняте Укрпоштою до пересилання 30.04.2020, згідно відомостей із сайту Укрпошта щодо його відстеження станом на 02.05.2020 знаходиться у точці видачі/доставки (08400, м. Переяслав), тобто вже більше місяця не отримується відповідачем.

Згідно частин 3, 7 статті 120 Господарського процесуального кодексу України виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень. Учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Відповідно до пункту 4 частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду.

Отже, у разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії направлено судом за належною адресою, тобто повідомленою суду стороною, і повернуто підприємством зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, не вручення під час доставки, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії.

Відповідач не повідомляв суд про зміну своєї адреси.

Відтак, колегія суддів зазначає, що відповідач також вважається таким, що був належним чином повідомлений про розгляд апеляційної скарги у даній справі.

Отже, за вказаних обставин, неявка у судове засідання представників позивача та відповідача у відповідності до частини 12 статті 270 Господарського процесуального кодексу України не перешкоджає розгляду справи.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції у даній справі та перевірені судом апеляційної інстанції

Звертаючись до суду із позовом, позивач зазначив, що правовідносини між сторонами виникли на підставі підписаних між ДП Чернігівський облавтодор та ТОВ Інтеренергоресурс-груп видаткових накладних, а саме: №02-0000001 від 30.05.2017 на суму 38 305,80 грн, в якій зазначений товар: ділова деревина мяколистих порід; дрова мягколистих порід ; №02-0000002 від 30.05.2017 на суму 68 755,36 грн, в якій зазначений товар: ділова деревина твердилистих порід; дрова мягколистих порід; дрова твердолистих порід ; №02-0000003 від 30.05.2017 на суму 320 281,68 грн, в якій зазначений товар: ділова деревина мяколистних порід; дрова мяколистих порід; дрова твердолистих порід ; №02-0000004 від 30.05.2017 на суму 162 646,45 грн, в якій зазначений товар: ділова деревина мяколистних порід; дрова мяколистих порід; дрова твердолистих порід (том 1, а.с. 19, 21, 23, 25).

Зі місту поданих позивачем видаткових накладних вбачається, що від ТОВ Інтеренергоресурс-груп останні підписані Журило С.В. на підставі довіреностей, які видані керівником зазначеного Товариства - Журило С.В., а саме: №003 від 15.05.2017, яка дійсна до 25.05.2017 та видана для отримання цінностей по накладній від 15.05.2017; №003 від 11.05.2017, яка дійсна до 21.05.2017 та видана для отримання цінностей по накладній від 11.05.2017; №004 від 17.05.2017, яка дійсна до 27.05.2017 та видана для отримання цінностей по накладній від 17.05.2017; №001 від 03.05.2017, яка дійсна до 13.05.2017 та видана для отримання цінностей по накладній від 03.05.2017.

Також на підтвердження заявлених позовних вимог позивач подав до суду першої інстанції додаткові пояснення від 20.11.2019, у яких зазначив, що правовідносини між позивачем та відповідачем як взаємних господарюючих контрагентів розпочались при виконанні робіт по видаленню придорожніх насаджень в смугах відведення автомобільних доріг загального користування. Замовником вказаних робіт виступала Служба автомобільних доріг у Чернігівській області, а ДП Чернігівський облавтодор та Товариство були, відповідно, генпідрядником та субпідрядником. Безпосереднім виконавцем робіт по видаленню придорожніх насаджень в смугах відведення автомобільних доріг загального користування був відповідач у даній справі. До додаткових пояснень на підтвердження викладених у них обставин позивач надав наступні документи:

- акти форми КБ-2В (том 1, а.с. 86-87, 92-93, 99-100, 106-107);

- акти фактичного виходу матеріалів, виробів, конструкцій тощо, отриманих від розбирання конструкцій, знесення споруд або отриманих шляхом попутного добування під час виконання дорожніх робіт (том 1, а.с. 88, 94, 101, 108);

- акти визначення вартості матеріальних ресурсів, отриманих від розбиранні конструкцій, значення споруд або отриманих шляхом попутного добування під час виконання дорожніх робіт на автомобільних дорогах загального користування у складі зворотних сум (том 1, а.с. 89, 95, 102, 109);

- прибуткові накладні (том 1, а.с. 90, 96, 103, 110).

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови

У відповідності до вимог частин 1, 2, 4, 5 статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Суд, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскарженого рішення, дійшов висновку, що апеляційна скарга позивача підлягає задоволенню, а оскаржене рішення місцевого господарського суду підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення про задоволення позову з наступних підстав.

Частина 1 статті 202 Цивільного кодексу України передбачає, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно зі статтею 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Положеннями статті 205 Цивільного кодексу України визначено, що правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов`язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів (стаття 181 Господарського кодексу України).

Статтею 638 Цивільного кодексу України та частиною 2 статті 180 Господарського кодексу України визначено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом, як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Матеріалами справи підтверджується, що правовідносини між сторонами спору виникли на підставі підписаних між ДП Чернігівський облавтодор , як постачальником, та ТОВ Інтеренергоресурс-груп , як одержувачем, та затверджених печатками названих підприємств видаткових накладних, а саме: №02-0000001 від 30.05.2017 на суму 38 305,80 грн, в якій зазначений товар: ділова деревина мяколистих порід; дрова мягколистих порід ; №02-0000002 від 30.05.2017 на суму 68 755,36 грн, в якій зазначений товар: ділова деревина твердилистих порід; дрова мягколистих порід; дрова твердолистих порід ; №02-0000003 від 30.05.2017 на суму 320 281,68 грн, в якій зазначений товар: ділова деревина мяколистних порід; дрова мяколистих порід; дрова твердолистих порід ; №02-0000004 від 30.05.2017 на суму 162 646,45 грн, в якій зазначений товар: ділова деревина мяколистних порід; дрова мяколистих порід; дрова твердолистих порід .

Укладений сторонами у спрощеній письмовій формі договір є за своєю правовою природою договором купівлі-продажу.

Відповідно до статті 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі - продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно статті 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови, визначені на розсуд сторін і погодженні ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до статті 662 Цивільного кодексу України продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Згідно частини 1 статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до статті 174 Господарського кодексу України договір є підставою для виникнення господарських зобов`язань, які згідно зі статтями 193, 202 Господарського кодексу України та статтями 525, 526, 530 Цивільного кодексу України повинні виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства; одностороння відмова від зобов`язання не допускається, якщо інше не передбачено договором або законом. Відповідно до статті 202 Господарського кодексу України, статті 599 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

За приписами частин 2 та 3 статті 13 Господарського процесуального кодексу України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Обов`язок доказування та подання доказів відповідно до статті 74 Господарського процесуального кодексу України розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на певні юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення.

Відповідно до статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Згідно статті 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються (стаття 77 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до статті 78 Господарського процесуального кодексу України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

За змістом статті 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

За приписами частин 1 та 2 статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Таким чином, виходячи зі змісту наведених правових норм, кожна сторона на підставі належних, допустимих, вірогідних, достовірних доказів повинна довести правомірність заявлених нею вимог або заперечень.

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначає Закон України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні .

Відповідно до статті 1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно частини 1 статті 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Частиною 2 статті 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні встановлено, зокрема, що первинні документи повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Пунктом 2.5. Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2019 №88 (далі - Положення), визначено, що документ має бути підписаний особисто, а підпис може бути скріплений печаткою.

Колегією суддів встановлено, що надані позивачем на підтвердження своїх позовних вимог копії видаткових накладних від 30.05.2017 №02-0000001, №02-0000002, №02-0000003, №02-0000004 на загальну суму 589 989,29 грн, оригінали яких було оглянуто судом першої інстанції у судовому засіданні 29.08.2019 (підтверджується звукозаписом судового засідання), є первинними документами у розумінні Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , відповідають вимогам належності та допустимості доказів, містять відомості щодо продажу товару і мають реквізити, які надають можливість ідентифікувати відповідний правочин, представників осіб, що взяли участь у його вчиненні (печатки юридичних осіб).

Судом встановлено, що зі сторони відповідача товар отримав Журило Станіслав Валентинович , який згідно відомостей із Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань станом на 30.05.2017 був керівником ТОВ Інтеренергоресурс-груп , у якого не було обмежень щодо повноважень.

Зазначення, при цьому, у видаткових накладних, що останні від ТОВ Інтеренергоресурс-груп підписані Журило С.В. на підставі довіреностей, які видані керівником зазначеного Товариства - Журило С.В., а саме:

№003 від 15.05.2017, яка дійсна до 25.05.2017 та видана для отримання цінностей по накладній від 15.05.2017, тоді як відповідна видаткова накладна датована 30.05.2017 та має №02-0000001;

№003 від 11.05.2017, яка дійсна до 21.05.2017 та видана для отримання цінностей по накладній від 11.05.2017, тоді як відповідна видаткова накладна датована 30.05.2017 та має №02-0000002;

№004 від 17.05.2017, яка дійсна до 27.05.2017 та видана для отримання цінностей по накладній від 17.05.2017, тоді як відповідна видаткова накладна датована 30.05.2017 та має №02-0000003;

№001 від 03.05.2017, яка дійсна до 13.05.2017 та видана для отримання цінностей по накладній від 03.05.2017, тоді як відповідна видаткова накладна датована 30.05.2017 та має №02-0000004,

не свідчить про підписання видаткових накладних від 30.05.2017 неуповноваженою особою, оскільки Журило С .В. є керівником підприємства відповідача, а відтак без будь-яких обмежень наділений повноваження щодо підписання таких документів, отримання товарно-матеріальних цінностей без довіреностей, тощо.

Колегією суддів також встановлено, що підписи сторін на спірних видаткових накладних завірені печатками підприємств позивача та відповідача.

Відповідно до статті 62 Господарського кодексу України підприємство самостійний суб`єкт господарювання, створений компетентним органом державної влади або органами місцевого самоврядування, або іншими суб`єктами для задоволення суспільних та особистих потреб шляхом систематичного здійснення виробничої, науково-дослідної, торгівельної, іншої господарської діяльності в порядку, передбаченому цим Кодексом та іншими законами. Підприємство є юридичною особою, має відокремлене майно, самостійний баланс, рахунки в установах банків, печатку із своїх найменуванням та ідентифікаційним кодом.

Таким чином, відтиск печатки підприємства, наявний зокрема на первинних документах, є свідченням участі такого підприємства, як юридичної особи, у здійсненні певної господарської операції (в даному випадку отримання покупцем товару).

При цьому, відповідач, як суб`єкт підприємницької діяльності, несе повну відповідальність за законність використання його печатки та штампів, у тому числі - за засвідчення документів.

Матеріали справи не містять документів, які б свідчили про втрату відповідачем печатки або її підробку чи інше незаконне використання третіми особами всупереч волі товариства.

Натомість, на спірних видаткових накладних проставлені як печатка Дочірнього підприємства Чернігівський облавтодор Відкритого акціонерного товариства Державна акціонерна компанія Автомобільні дороги України , так і печатка Товариства з обмеженою відповідальністю Інтеренергоресурс-груп з їх ідентифікаційними кодами.

Таким чином, видаткові накладні, надані позивачем суду, мають усі належні реквізити для первинного документу, зокрема, і штамп відповідача.

Аналогічна правова позиція викладена, зокрема, у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 11.10.2019 у справі №917/282/18, від 10.05.2019 у справі №910/8910/18, від 07.03.2018 у справі №910/23585/16.

При цьому, колегія суддів наголошує, що відповідачем ні до суду першої інстанції, ні до суду апеляційної інстанції не надано жодних заперечень проти факту отримання товару згідно видаткових накладних від 30.05.2017 №02-0000001, №02-0000002, №02-0000003, №02-0000004 на загальну суму 589 989,29 грн.

Згідно статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Згідно частини 1 статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Отже, оскільки судом встановлено, що відповідач 30.05.2017 отримав від позивача товар на загальну суму 589 989,29 грн та не оплатив його після отримання, оскільки позивачем на підтвердження своїх позовних вимог надано суду первинні документи, які підтверджують факт здійснення господарських операцій, а відповідачем належними та допустимими доказами обставин справи, повідомлених суду позивачем, не спростовано, колегія суддів доходить висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог у повному обсязі.

Висновки суду першої інстанції про те, що позивачем не було надано достатньо доказів, які б дали змогу дійти висновку про наявність між сторонами господарських відносин, з огляду на вищевикладене, колегія суддів вважає безпідставними.

Стосовно доданих позивачем до додаткових пояснень від 20.11.2019 документів (актів) колегія суддів зазначає, що суд першої інстанції обґрунтовано не прийняв їх до уваги, оскільки їх копії не засвідчені належним чином у встановленому законом порядку, а саме, не зазначено назви посади, особи, яка засвідчує копію; її ініціалів та прізвища; дати засвідчення копії, отже такі акти не є належними доказами у розумінні статей 76-79, 91 Господарського процесуального кодексу України. Долучені позивачем копії податкових накладних не зареєстровані у Єдиному реєстрі податкових накладних, а відтак також є неналежними та недопустимими доказами у справі.

Поруч із цим, відхилення як доказів вказаних документів не впливає на висновки суду апеляційної інстанції щодо наявності підстав для задоволення позовних вимог, оскільки позовні вимоги підтверджуються видатковими накладними, які є первинними бухгалтерськими документами, а документи, долучені позивачем до додаткових пояснень, не мають прямого (безпосереднього) відношення до підстав позовних вимог у даній справі.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги

Відповідно до частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно частини 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Доказування полягає не лише в поданні особами доказів, а й у доведенні їх переконливості, що і було зроблено скаржником.

За змістом пункту 2 частини 1 статті 275 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право повністю або частково скасувати судове рішення.

Відповідно до статті 277 Господарського процесуального кодексу України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є, зокрема, неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, порушення норм матеріального та процесуального права.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів вважає обґрунтованими доводи апеляційної скарги позивача, а рішення Господарського суду Київської області від 09.12.2019 у даній справі таким, що підлягає скасуванню із прийняттям нового рішення про задоволення позовних вимог.

Судові витрати за подання позовної заяви та апеляційної скарги у відповідності до статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача.

Керуючись статтями 129, 269, 270, 273, пунктом 2 частини 1 статті 275, статтями 277, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Дочірнього підприємства Чернігівський облавтодор Відкритого акціонерного товариства Державна акціонерна компанія Автомобільні дороги України на рішення Господарського суду Київської області від 09.12.2019 у справі №911/1801/19 задовольнити.

Рішення Господарського суду Київської області від 09.12.2019 у справі №911/1801/19 скасувати.

Прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Інтеренергоресурс-груп (08400, Київська область, м. Переяслав-Хмельницький, вул. Героїв Дніпра, буд. 33; код ЄДРПОУ 39522869) на користь Дочірнього підприємства Чернігівський облавтодор Відкритого акціонерного товариства Державна акціонерна компанія Автомобільні дороги України (14005, м. Чернігів, вул. Київська, 17; код ЄДРПОУ 32016315) несплачену суму боргу в розмірі 589 989 (п`ятсот вісімдесят дев`ять тисяч дев`ятсот вісімдесят дев`ять) грн 29 коп, 8 849 (вісім тисяч вісімсот сорок дев`ять) грн 84 коп судового збору за подання позовної заяви та 13 274 (тринадцять тисяч двісті сімдесят чотири) грн 76 коп судового збору за подання апеляційної скарги.

Видати наказ. Видачу наказу доручити Господарському суду Київської області відповідно до вимог процесуального законодавства.

Матеріали справи №911/1801/19 повернути до місцевого господарського суду.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у порядку, передбаченому статтями 286-291 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено та підписано 23.06.2020 після виходу судді Тищенко А.І. з відпустки.

Головуючий суддя Ю.Б. Михальська

Судді І.А. Іоннікова

А.І. Тищенко