Ухвала

від 18.12.2019 по справі 911/3100/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

"18" грудня 2019 р. м. Київ Справа № 911/3100/19

Господарський суд Київської області у складі судді Колесника Р.М. , розглянувши заяву колективного сільськогосподарського підприємства Красилівське від 12.12.2019 про забезпечення позову, без виклику (повідомлення) учасників справи, у справі за позовом

колективного сільськогосподарського підприємства Красилівське (07451, Київська обл., Броварський район, село Красилівка, вулиця С. Басова, код ЄДРПОУ 00849698)

до

сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю Плато (07451, Київська обл., Броварський район, село Красилівка, вулиця Басова, будинок 30, код ЄДРПОУ 32831956)

про стягнення 241735,35 гривень

ВСТАНОВИВ:

16.12.2019 до Господарського суду Київської області надійшла позовна заява колективного сільськогосподарського підприємства Красилівське (далі - КСП Красилівське /заявник) від 12.12.2019 № 1 до сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю Плато про стягнення збитків в розмірі 241735,35 гривень, за безпідставне користування земельною ділянкою площею 2,6598 га з кадастровим номером 3221284401:01:052:0051.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач, згідно договору купівлі-продажу нерухомого майна від 28.12.2004 зареєстрованого в реєстрі за № 9185, придбав у позивача майно, зокрема, плівкові теплиці Ж-3 за інвентарним № 58, загальною площею 20825,7 кв.м., водночас, під час вчинення правочину, між сторонами не було вирішено питання щодо користування відповідачем земельною ділянкою, на якій знаходиться відчужене нерухоме майно, власником якої є позивач. В зв`язку з тим, що відповідач безпідставно користується земельною ділянкою, належної позивачу, останній звернувся до суду із розглядуваним позовом про стягнення збитків.

Одночасно, із пред`явленням позову, позивачем подано заяву від 12.12.2019 про забезпечення позову, в якій заявник просить суд вжити заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на нерухоме майно - плівкові теплиці Ж-3 за інвентарним № 58, загальною площею 20825 кв.м., що належать на праві приватної власності СТОВ Плато , в межах суми 241735,35 гривень

Необхідність вжиття заходів забезпечення позову заявник обґрунтовує тим, що, оскільки, відповідач безпідставно користується декількома земельними ділянками, власником яких є заявник, останній має намір звертатися до суду про стягнення нанесених відповідачем збитків за безпідставне користування іншими земельними ділянками. На думку заявника сума завданих відповідачем заявнику збитків становить близько мільйона гривень, а тому, задля реального виконання судового рішення у справі необхідним є накладення арешту на нерухоме майно відповідача. Також заявник вказує, що вжиття заходів забезпечення позову може прискорити виконання рішення суду, оскільки КСП Красилівське знаходиться в стані ліквідації, а тому заявник зацікавлений у найшвидшому стягненні заборгованості з відповідача.

Розглянувши подану заявником заяву про забезпечення позову, суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до ст. 136 Господарського процесуального кодексу України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави (ч. 1 ст. 2 Господарського процесуального кодексу України).

Забезпечення позову є засобом, спрямованим на запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи, що полягає у вжитті заходів, за допомогою яких у подальшому гарантується виконання судових актів. При цьому, сторона, яка звертається з заявою про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення з такою заявою. У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку з вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин , з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання після пред`явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов`язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви .

Забезпечення позову є засобом, спрямованим на запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи, що полягає у вжитті заходів, за допомогою яких у подальшому гарантується виконання судових актів. При цьому сторона, яка звертається із заявою про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення з такою заявою. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених статтею 74 ГПК України, обов`язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу до забезпечення позову. Особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою обов`язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу до забезпечення позову .

(Аналогічної правової позиції дотримується Верховний Суд у постановах від 03.04.2019 у справі № 918/702/18, від 17.04.2019 у справі № 914/1257/18, від 02.07.2019 № 910/16944/18).

Дослідивши матеріали та обставини справи, зміст позовних вимог, суд дійшов висновку, що заява про забезпечення позову задоволенню не підлягає.

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Тобто, у даному випадку, саме на заявника покладено обов`язок доведення, що невжиття заходів забезпечення може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.

Однак, звертаючись до суду із заявою про вжиття заходів забезпечення позову, заявником не наведено, а також не надано доказів існування, фактичних обставин, з якими пов`язується необхідність вжиття заходів до забезпечення позову. Саме лише припущення, що відповідач може ухилятися від виконання рішення суду, без надання жодних доказів, не є безумовною підставою для задоволення заяви про забезпечення позову.

Окрім того, заявником не доведено належними доказами, що невжиття заходів забезпечення позову, у вигляді накладення арешту на нерухоме майно відповідача, може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду.

Отже, заявником не доведено суду обставин, не обґрунтовано необхідності вжиття заходів забезпечення позову, не надано суду жодних належних та допустимих доказів на підтвердження вчинення відповідачем будь-яких дій, спрямованих на уникнення виконання рішення у даній справі, та не надано на підтвердження своєї позиції належних та допустимих доказів щодо наявності фактичних обставин, з якими процесуальний закон пов`язує застосування забезпечення позову.

Керуючись ст.ст. 136-140, 234 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

В задоволенні заяви колективного сільськогосподарського підприємства Красилівське від 12.12.2019 про забезпечення позову відмовити.

Ухвала складена та підписана 18.12.2019, набирає законної сили з моменту її підписання суддею та може бути оскаржена у апеляційному порядку - до Північного апеляційного господарського суду протягом десяти днів з моменту її складення у відповідності до ст. 255, 256 Господарського процесуального кодексу України та з урахуванням підпункту 17.5 пункту 17 частини 1 Розділу XI Перехідні положення цього Кодексу.

Суддя Р.М. Колесник