Рішення

від 09.12.2019 по справі 918/677/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Господарський суд Рівненської області

вул. Набережна, 26-А, м. Рівне, 33013

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"09" грудня 2019 р. м. Рівне Справа № 918/677/19

Господарський суд Рівненської області у складі головуючого судді Політики Н.А. , за участі секретаря судового засідання Андишули Ю.С. ,

розглянувши за правилами загального позовного провадження у відкритому судовому засіданні в залі суду матеріали справи за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Аграрна компанія "Еко-парк"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Сарниторф"

про стягнення коштів в сумі 549 673 грн 60 коп. ,

у судовому засіданні приймали участь:

від позивача - Солімчук І.М., довіреність № 01/19 від 01.04.2019 р.;

від відповідача - Лук`янчук С.М., ордер серія РН-282 № 017 від 08.10.2018 р.

Відповідно до частини 14 статті 8, статті 222 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) при розгляді судової справи здійснювалося фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу програмно-апаратного комплексу "Діловодство суду".

Для архівного зберігання оригіналу звукозапису надано диск CD-R, серійний номер 7002140RA16759.

У судовому засіданні 9 грудня 2019 року, відповідно до частини 1 статті 240 ГПК України, проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

У вересні 2019 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Аграрна компанія "Еко-парк" (далі - Компанія, позивач) звернулося до Господарського суду Рівненської області із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Сарниторф" (далі - Товариство, відповідач) про стягнення коштів в сумі 549 673 грн 60 коп.

В обґрунтування позовних вимог, позивач зазначає, що на підставі усної домовленості, відповідач направив позивачу рахунок на оплату № 39 від 20 листопада 2017 року на поставку торфу верхового білоруського в кількості 1600 метрів кубічних на загальну суму 728 160 грн 00 коп. та рахунок на оплату № 40 від 24 листопада 2017 року на компенсацію транспортних витрат на загальну суму 42 510 грн 00 коп. Компанія згідно платіжного доручення № 282 від 20.11.2017 р. перерахувала відповідачу 728 160 грн 00 коп. та згідно платіжного доручення № 285 від 24.11.2017 р. - 42 510 грн 00 коп. Як зазначає позивач, відповідач поставив позивачу 355 метрів кубічних торфу верхового білоруського на загальну суму 170 996 грн 40 коп. Відтак, як зазначає позивач, у відповідача залишився борг щодо поставки 1245 метрів кубічних торфу верхового білоруського на загальну суму 599 673 грн 60 коп. Крім того, позивач зазначає, що відповідач повернув передоплати за торф на загальну суму 50 000 грн 00 коп. Відтак на момент звернення з даним позовом до суду за відповідачем рахується заборгованість щодо поставки торфу верхового білоруського на загальну суму 549 673 грн 60 коп.

Ухвалою суду від 20 вересня 2019 року позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Аграрна компанія "Еко-парк" від 12 вересня 2019 року № 12-09/19 прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, розгляд справи вирішено здійснювати за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 21 жовтня 2019 року.

15 жовтня 2019 року від представника відповідача через відділ канцелярії та документального забезпечення суду надійшов відзив на позовну заяву від 15.10.2019 р. з додатками (а.с. 47-86), в якому останній вважає вимоги Компанії необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню. Зокрема відповідач зазначає, що позивач вже вдруге звертається до суду з позовом, в якому просить стягнути з відповідача попередню оплату, сплачену позивачем на виконання договору поставки № 17-01 від 28.08.2017 року. Згідно рішення Господарського суду Рівненської області від 24 червня 2019 року у справі № 918/502/18 в задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Аграрна компанія "Еко-парк" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Сарниторф" про стягнення коштів в сумі 697 817 грн 83 коп. відмовлено. Також відповідач зазначає, що при розгляді справи № 918/502/18 судом встановлено, що підтверджується умовами договору поставки, що строк виконання зобов`язання щодо поставки товару не настав, а отже вимога про повернення попередньої оплати є передчасною. Відтак, відповідач зазначає, що Компанія звертаючись з позовом повторно (справа № 918/677/19) підстав позову не змінила. Як зазначає відповідач, звертаючись до суду повторно, позивач, вказує недостовірну інформацію щодо суми попередньої оплати, яка наразі не повернута Товариством. Зокрема відповідач зазначає, що постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 4 грудня 2019 року по справі № 918/502/18 стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Сарниторф" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Аграрна компанія "Еко-парк" 531 599 грн 50 коп. попередньо перерахованих коштів за непоставлений товар, 42 510грн 00 коп. компенсації транспортних послуг, 55 324 грн 95 коп. пені та 9 441 грн 52 коп. судового збору за подання позовної заяви. Провадження у справі в частині вимог про стягнення 35 000 грн 00 коп. попередньо перерахованих коштів закрито. На виконання вказаного рішення Господарським судом Рівненської області 21 грудня 2019 року видано наказ про примусове виконання рішення, який позивачем направлений на виконання приватному виконавцю Сідоренку Сергію Петровичу. Відповідач зазначає, що Товариство сплатило на рахунки приватного виконавця грошову суму в розмірі 149 360 грн 76 коп. У зв`язку із чим, відповідач зазначає, що провадження щодо вказаних сум підлягає закриттю, а в іншій частині заявлених позовних вимог в задоволенні позову слід відмовити. Щодо заявленої вимоги про компенсацію транспортних послуг в сумі 42 510 грн 00 коп. відповідач зазначає, що з метою повернення даної суми позивачу слід було звернутися до відповідача з вимогою. Однак, як зазначає відповідач, позивач такої вимоги не надсилав, а отже, на думку відповідача строк виконання зобов`язання щодо повернення компенсації транспортних послуг не настав.

18 жовтня 2019 року від представника відповідача через відділ канцелярії та документального забезпечення суду надійшло клопотання про відкладення підготовчого засідання від 18.10.2019 р. (а.с. 87).

Ухвалою суду від 21 жовтня 2019 року підготовче засідання відкладено на 7 листопада 2019 року.

7 листопада 2019 року від представника позивача через відділ канцелярії та документального забезпечення суду надійшли письмові пояснення від 1 листопада 2019 року (а.с. 97-99). В даних поясненнях позивач зазначає, що з твердженнями відповідача щодо того, що Компанія вже вдруге звертається до суду з позовом про стягнення з відповідача попередньої оплати, сплаченої позивачем на виконання договору поставки № 17-01 від 28.08.2017 року, погодитися не можна, оскільки у тексті позовної заяви відсутні посилання на вищевказаний договір поставки, як на підставу позовних вимог. Крім того, в даних поясненнях позивач не заперечує факт укладення 28.08.2017 р. між Товариством та Компанією договору поставки № 17-01 та факт звернення з позовом до суду у справі № 98/502/18 щодо неналежного виконання Товариством умов договору поставки № 17-01 від 28.08.2017 р. Також позивач зазначає, що предметом позову у даній справі є інший договір, укладений між сторонами справи, який немає жодного відношення до попередніх домовленостей між сторонами, що оформлені договором поставки № 17-01 від 28.08.2017 р. Також позивач не може погодитися з твердженнями відповідача щодо відсутності доказів звернення з вимогою про повернення грошової суми, оскільки ст. 222 Господарського кодексу України унормовано право звернення з письмовою претензією, що не є обов`язком. Відтак, на позивач стверджує, що звернувся за захистом свої порушених прав до суду на законних підставах.

Ухвалою суду від 7 листопада 2019 року строк підготовчого провадження у даній справі продовжено на 30 днів до 19 грудня 2019 року включно, а підготовче засідання відкладено на 25 листопада 2019 року.

Листом від 7 листопада 2019 року № 918/677/19 в судді Господарського суду Рівненської області Заголдної Я.В. витребовувалися матеріали справи № 918/502/18 для огляду.

Листом від 11 листопада 2019 року № 918/502/18 було надано справу № 918/502/18.

25 листопада 2019 року від представника відповідача через відділ канцелярії та документального забезпечення суду надійшло клопотання про долучення доказів від 25.11.2019 р. (а.с. 110-114), до якого додано копію акта звіряння взаєморозрахунків та докази надсилання акта звіряння позивачу.

Ухвалою суду від 25 листопада 2019 року підготовче провадження у даній справі закрито та справу призначено до судового розгляду по суті на 9 грудня 2019 року.

Листом від 25 листопада 2019 року № 918/677/19 суд звернувся до приватного виконавця Сідоренка Сергія Петровича про надання інформації щодо перерахування Товариством з обмеженою відповідальністю "Сарниторф" коштів по виконавчому провадженні № 58241997 (по виконанню наказу про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Сарниторф" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Аграрна компанія "Еко-парк" 531 599 грн 50 коп. попередньо перерахованих коштів за непоставлений товар, 42 510 грн 00 коп. компенсації транспортних послуг, 55 324 грн 95 коп. пені та 9 441 грн 52 коп. судового збору за подання позовної заяви).

2 грудня 2019 року від приватного виконавця Сідоренка Сергія Петровича на адресу суду надійшов лист від 29.11.2019 р. № 1640 (а.с. 124). В даному листі зазначено, що приватним виконавцем в рамках виконавчого провадження № 58241997 стягнуто з боржника: 199 609 грн 67 коп., які відповідно до Закону України "Про виконавче провадження" розподілено:

- 179 360 грн 76 коп. - перераховано стягувачу як стягнутий борг;

- 17 936 грн 05коп. - основна винагорода приватного виконавця;

- 2 243 грн 86 коп. - компенсація витрат виконавчого провадження;

- 69 грн 00 коп. - повернуто стягувачу як витрачений авансовий внесок. Крім цього, згідно до листа стягувача, наданого приватному виконавцю, боржником - ТзОВ "Сарниторф" в рахунок погашення боргу, платіжним дорученням № 699 від 07.09.2018 року, сплачено на пряму стягувачу грошові кошти в сумі 15 000 грн 00 коп.

У судовому засіданні 9 грудня 2019 року представник позивача підтримав вимоги, викладені у позовній заяві, та наполягав на їх задоволенні.

Представник відповідача у судовому засіданні 9 грудня 2019 року в задоволенні позову просив відмовити з підстав, зазначених у відзиві на позовну заяву.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд, -

ВСТАНОВИВ:

28 серпня 2017 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Сарниторф" (постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Аграрна компанія "Еко-парк" (покупець) було укладено договір поставки № 17-01 (а.с. 12-13), відповідно до предмету якого в порядку та на умовах, визначених цим договором, постачальник зобов`язується передати у власність покупця, а покупець в порядку та на умовах, визначених цим договором, зобов`язується прийняти та оплатити торф верховий білоруський загальним об`ємом 2 200,00 м.куб. (товар). Загальна партія товару буде постачатись та оплачуватись згідно конкретних замовлень покупця на кожну партію товару.

Як зазначає в позовній заяві позивач, в рамках договору поставки № 17-01 від 28 серпня 2017 року, відповідачем у вересні-жовтні було здійснено поставку позивачу торфу верхового білоруського об`ємом 600,0 метрів кубічних.

Також позивач зазначає, що дана обставина підтверджується документами первинного обліку сторін і не є предметом спору.

Відтак, позивач зазначає, що сторони справи засобами електронного зв`язку, телефоном, домовляються про поставку відповідачем його автотранспортом позивачу торфу верхового білоруського об`ємом 1600,0 метрів кубічних.

На підставі усної домовленості, відповідачем виставлено позивачу рахунок на оплату № 39 від 20 листопада 2017 року на поставку торфу верхового білоруського в кількості 1600 метрів кубічних на загальну суму 728 160 грн 00 коп. (а.с. 14) та рахунок на оплату № 40 від 24 листопада 2017 року на компенсацію транспортних витрат на загальну суму 42 510 грн 00 коп. (а.с. 15).

Судом встановлено, що Компанія згідно платіжного доручення № 282 від 20.11.2017 р. перерахувала відповідачу 728 160 грн 00 коп. (а.с. 16) та згідно платіжного доручення № 285 від 24.11.2017 р. - 42 510 грн 00 коп. (а.с. 17).

Як зазначає позивач, та встановлено судом з матеріалів справи, відповідач поставив позивачу 355 метрів кубічних торфу верхового білоруського на загальну суму 170 996 грн 40 коп. (а.с. 18-29).

Відтак, як зазначає позивач, у відповідача залишився борг щодо поставки 1245 метрів кубічних торфу верхового білоруського на загальну суму 599 673 грн 60 коп.

Крім того, як позивач зазначає, що відповідач повернув передоплати за торф на загальну суму 50 000 грн 00 коп. Факт повернення зазначеної суми підтверджується наявними в матеріалах справи платіжними дорученнями (а.с. 30-31), саме, платіжними дорученнями від 07.09.2018 р. № 699 на суму 15 000 грн 00 коп., від 30.08.2018 р. № 695 на суму 20 000 грн 00 коп., від 24.09.2018 р. № 716 на суму 15 000 грн 00 коп.

Відтак на момент звернення з даним позовом до суду за відповідачем рахується заборгованість щодо поставки торфу верхового білоруського на загальну суму 549 673 грн 60 коп.

Судом встановлено, що у липні 2018 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Аграрна компанія "Еко-парк" звернулося до Господарського суду Рівненської області із позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Сарниторф" про стягнення коштів у сумі 697 817 грн 83 коп., з яких 566 599 грн 50 коп. - кошти, які були сплачені у якості попередньої оплати за торф, 88 708 грн 33 коп. пеня, 42 510 грн 00 коп. сплачена компенсація транспортних послуг (справа № 918/502/18).

Рішенням суду від 25 жовтня 2019 року у справі № 918/502/18 позов задоволено частково. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Сарниторф" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Аграрна компанія "Еко-парк 531 599 грн 50 коп. попередньо перерахованих коштів за непоставлений товар, 42 510 грн. 00 коп. компенсації транспортних послуг та 8 611 грн 64 коп. судового збору. Провадження у справі в частині вимог про стягнення 35 000 грн 00 коп. попередньо перерахованих коштів закрито. В задоволенні позову в частині вимог про стягнення 88 708 грн 33 коп. пені відмовлено.

Рішенням суду у справі № 918/502/18 встановлено, що 20 листопада 2017 року відповідачем виставлено позивачу рахунок на оплату № 39 на суму 728 160,00 грн. за торф верховий білоруський. Також рахунок № 40 від 24 листопада 2017 року на суму 42 510,00 грн. на компенсацію транспортних витрат. Згідно платіжних доручень № 282 від 20 листопада 2017 року на суму 728 160,00 грн., та платіжного доручення № 285 від 24 листопада 2017 року на суму 42 510,00 грн. позивач перерахував на рахунок відповідача кошти, згідно виставлених відповідачем рахунків як попередню оплату за торф, та компенсацію транспортних витрат. Матеріали даної справи судом було досліджено у судовому засіданні 9 грудня 2019 року.

Таким чином, рішенням суду у справі № 918/502/18 встановлено фактичні обставини щодо перерахування Компанією згідно платіжного доручення № 282 від 20 листопада 2017 року на суму 728 160,00 грн. та платіжного доручення № 285 від 24 листопада 2017 року на суму 42 510,00 грн. на рахунок Товариства коштів, згідно виставлених останнім рахунків як попередню оплату за торф, та компенсацію транспортних витрат.

Крім того, рішенням суду у справі № 918/502/18 встановлено, що позивач 16.02.2018 р. звертався до відповідача з претензією, у якій просив повернути кошти за непоставлений торф та сплатити пеню.

Таким чином, рішенням суду у справі № 918/502/18 встановлено фактичні обставини щодо звернення Компанії з претензією до Товариства про повернення коштів за непоставлений товар, перерахованих згідно платіжного доручення № 282 від 20 листопада 2017 року на суму 728 160,00 грн.

Згідно ч. 4 ст. 75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 4 грудня 2018 року рішення Господарського суду Рівненської області від 25 жовтня 2018 року у справі № 918/502/18 скасовано в частині відмови в задоволенні позову про стягнення пені. Прийняти в цій частині нове судове рішення, яким позов задоволено частково. В решті рішення залишено без змін. Резолютивну частину рішення викладено в наступній редакції

"Позов задоволити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Сарниторф" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Аграрна компанія "Еко-парк" 531 599 грн. 50 коп. попередньо перерахованих коштів за непоставлений товар, 42 510 грн. 00 коп. компенсації транспортних послуг, 55 324 грн. 95 коп. пені та 9 441 грн. 52 коп. судового збору за подання позовної заяви.

Закрити провадження у справі в частині вимог про стягнення 35000грн. 00коп. попередньо перерахованих коштів .

В решті позову відмовити.". Одночасно вказаною постановою видачу наказу на виконання даної постанови доручено Господарському суду Рівненської області.

21 грудня 2018 року на виконання постанови Північно-західного апеляційного господарського суду від 4 грудня 2018 року Господарським судом Рівненської області у справі № 918/502/18 видано наказ про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Сарниторф" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Аграрна компанія "Еко-парк" 531 599 грн. 50 коп. попередньо перерахованих коштів за непоставлений товар, 42 510 грн. 00 коп. компенсації транспортних послуг, 55 324 грн. 95 коп. пені та 9 441 грн. 52 коп. судового збору за подання позовної заяви.

Судом встановлено, що на підставі вищезазначеного наказу приватним виконавцем Сідоренком С.П. відкрито виконавче провадження № 58241997.

В подальшому, постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 22 березня 2019 року постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 04.12.2018 р. і рішення Господарського суду Рівненської області від 25.10.2018 р. у справі № 918/502/18 скасовано, а справу передано на новий розгляд до Господарського суду Рівненської області.

При новому розгляді справи № 918/502/18 рішенням суду від 24 червня 2019 року у задоволенні позову відмовлено.

Згідно, наданої приватним виконавцем Сідоренком С.П. інформації вбачається, що в рамках виконавчого провадження № 58241997 стягнуто з боржника: 199 609 грн 67 коп., які відповідно до Закону України "Про виконавче провадження" розподілено:

- 179 360 грн 76 коп. - перераховано стягувачу як стягнутий борг;

- 17 936 грн 05коп. - основна винагорода приватного виконавця;

- 2 243 грн 86 коп. - компенсація витрат виконавчого провадження;

- 69 грн 00 коп. - повернуто стягувачу як витрачений авансовий внесок. Крім цього, згідно до листа стягувача, наданого приватному виконавцю, боржником - ТзОВ "Сарниторф" в рахунок погашення боргу, платіжним дорученням № 699 від 07.09.2018 року, сплачено на пряму стягувачу грошові кошти в сумі 15 000 грн 00 коп.

В той час, судом встановлено, що і не заперечувалося сторонами у даній справі, що із заявою про поворот виконання постанови в порядку ст. 333 ГПК України щодо стягнутих сум згідно виконавчого провадження № 58241997 Товариство не зверталося.

Відтак, не дивлячись на те, що постанова Північно-західного апеляційного господарського суду від 04.12.2018 р. у справі № 918/502/18, на виконання якої господарським судом видано наказ та на виконання якого стягнуто частину коштів, скасована, судом приймається до уваги стягнута за виконавчим провадженням № 58241997 сума коштів в розмірі 179 360 грн 76 коп.

Таким чином, судом приймається до уваги, що стягнута сума в розмірі 179 360 грн 76 коп. зараховується в рахунок повернення Товариством передоплати перерахованої згідно платіжного доручення № 282 від 20 листопада 2017 року на суму 728 160,00 грн., та платіжного доручення № 285 від 24 листопада 2017 року на суму 42 510,00 грн.

Оскільки позивач звернувся з даним позовом до суду з вимогою про повернення передоплати перерахованої згідно платіжного доручення № 282 від 20 листопада 2017 року на суму 728 160,00 грн. та платіжного доручення № 285 від 24 листопада 2017 року на суму 42 510,00 грн., то суд дійшов висновку, що стягнута сума згідно виконавчого провадження № 58241997 в розмірі 179 360 грн 76 коп. позивачем безпідставно не зарахована, як повернення передоплати на зазначену суму.

Відтак, судом встановлено, що на момент звернення з даним позовом до суду за Товариством рахувався борг в частині неповерненої передоплати (перерахованої згідно платіжного доручення № 282 від 20 листопада 2017 року на суму 728 160,00 грн. та платіжного доручення № 285 від 24 листопада 2017 року на суму 42 510,00 грн.), в розмірі 370 312 грн 84 коп. (549 673 грн 60 коп. (заявлена позивачем сума стягнення)-179 360 грн 76 коп. (стягнута згідно виконавчого провадження № 58241997)).

Судом встановлено, що в платіжному дорученні № 282 від 20 листопада 2017 року на суму 728 160,00 грн. та платіжному дорученні № 285 від 24 листопада 2017 року на суму 42 510,00 грн. відсутнє посилання на договір, відтак судом приймаються посилання позивача на укладення договору в спрощений спосіб, на виконання умов якого згідно платіжних доручень було перераховано кошти.

Посилання відповідача на те, що позивач вже вдруге звертається до суду з позовом, в якому просить стягнути з відповідача попередню оплату, сплачену позивачем на виконання договору поставки № 17-01 від 28.08.2017 року, судом відхиляються, оскільки, спростовуються вищезазначеним.

Згідно зі ст. 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ч. 2 ст. 205 ЦК України правочин, для якого законом не встановлена обов`язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом (ч. 1 ст. 639 ЦК України).

За загальним правилом відповідно до ст. 208 ЦК України правочини між юридичними особами належить вчиняти у письмовій формі.

При цьому, відповідно до ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Також, згідно з ч. 1 ст. 181 Господарського кодексу України (далі - ГК України) допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Відповідно до ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Згідно зі ст. 640 ЦК України договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції.

Якщо відповідно до акта цивільного законодавства для укладення договору необхідні також передання майна або вчинення іншої дії, договір є укладеним з моменту передання відповідного майна або вчинення певної дії (ч. 2 ст. 640 ЦК України).

У свою чергу, відповідно до ст. 641 ЦК України пропозицію укласти договір (оферту) може зробити кожна із сторін майбутнього договору. Пропозиція укласти договір має містити істотні умови договору і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття. Реклама або інші пропозиції, адресовані невизначеному колу осіб, є запрошенням робити пропозиції укласти договір, якщо інше не вказано у рекламі або інших пропозиціях.

Відповідно до ст. 642 ЦК України відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти договір, про її прийняття (акцепт) повинна бути повною і безумовною. Якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції, якщо інше не вказане в пропозиції укласти договір або не встановлено законом.

Таким чином, оскільки відповідачем виставлено відповідачу рахунки на оплату, а позивачем оплачено такі рахунки, суд приходить до висновку, що між сторонами мало місце укладення правочину на поставку товару у спрощений спосіб.

Відповідно до ч. 1 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч. 2 ст. 712 ЦК України).

Відповідно до ст. 671 ЦК України, якщо за договором купівлі-продажу переданню підлягає товар у певному співвідношенні за видами, моделями, розмірами, кольорами або іншими ознаками (асортимент), продавець зобов`язаний передати покупцеві товар в асортименті, погодженому сторонами. Якщо договором купівлі-продажу асортимент товару не встановлений або асортимент не був визначений у порядку, встановленому договором, але із суті зобов`язання випливає, що товар підлягає переданню покупцеві в асортименті, продавець має право передати покупцеві товар в асортименті виходячи з потреб покупця, які були відомі продавцеві на момент укладення договору, або відмовитися від договору.

Також, за змістом ст. 669 ЦК України кількість товару, що продається, встановлюється у договорі купівлі-продажу у відповідних одиницях виміру або грошовому вираженні. Умова щодо кількості товару може бути погоджена шляхом встановлення у договорі купівлі-продажу порядку визначення цієї кількості.

При цьому, як визначено ч. 2 ст. 269 ГК України строки поставки встановлюються сторонами в договорі з урахуванням необхідності ритмічного та безперебійного постачання товарів споживачам, якщо інше не передбачено законодавством.

Згідно з ч. 1 ст. 670 ЦК України, якщо продавець передав покупцеві меншу кількість товару, ніж це встановлено договором купівлі-продажу, покупець має право вимагати передання кількості товару, якої не вистачає, або відмовитися від переданого товару та його оплати, а якщо він оплачений, - вимагати повернення сплаченої за нього грошової суми.

Також, відповідно до ч. 2. ст. 693 ЦК України, якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Відповідно до ст. 599 ЦК України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно зі ст. 193 ГК України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних випадках ставляться.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Не допускається одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Судом встановлено, що відповідачем не було здійснено поставку обумовленого товару, а відповідно позивач має право на повернення суми здійсненої ним передоплати в порядку ч. 2 ст. 693 ЦК України, за приписами якої визначено, що якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Відповідачем не надано суду належних та допустимих доказів на підтвердження поставки ним товару згідно з умовами укладеного правочину поставки та у відповідності з приписами чинного законодавства, що регулює зобов`язальні відносини.

Також, відповідачем не доведено існування обставин, які б свідчили про відсутність його вини у невиконанні відповідного зобов`язання, як то форс-мажорних обставин, що завадили здійснити поставку товару (надзвичайної і непереборної за наявних умов сили, дія якої може бути викликана винятковими погодними умовами і стихійним лихом (ураган, буря, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, землетрус, пожежа, просідання і зсув ґрунту, замерзання моря, закриття морських проток, які трапляються на звичайному морському шляху між портами відвантаження і вивантаження, інше стихійне лихо) або непередбаченими ситуаціями, що відбуваються незалежно від волі і бажання замовника або виконавця (війна, блокада, страйк, аварія), що призводять до порушення умов укладених контрактів.

Оскільки, як зазначалось судом вище, відповідач не виконав взятих на себе зобов`язань з поставки товару, внаслідок чого таке зобов`язання втратило для позивача господарський інтерес.

Як було зазначено судом вище, що рішенням суду у справі № 918/502/18 встановлено, що Компанія зверталася до відповідача з претензією, у якій просила повернути кошти за непоставлений товар, перерахованих згідно платіжного доручення № 282 від 20 листопада 2017 року на суму 728 160,00 грн.

Як було зазначено судом вище, відповідачем повернуто позивачу попередню оплату в розмірі 179 360 грн 76 коп.

Таким чином, судом встановлено, що на дату прийняття рішення у даній справі за відповідачем перед позивачем рахується борг в частині неповерненої передоплати, перерахованої згідно платіжного доручення № 282 від 20 листопада 2017 року на суму 728 160,00 грн., та платіжного доручення № 285 від 24 листопада 2017 року на суму 42 510,00 грн.

У відзиві на позовну заяву відповідач зазначає, що з метою повернення компенсації транспортних послуг в сумі 42 510 грн 00 коп. позивачу слід було звернутися до відповідача з вимогою. Однак, як зазначає відповідач, позивач такої вимоги не надсилав, а отже, на думку відповідача строк виконання зобов`язання щодо повернення компенсації транспортних послуг не настав.

В той час, суд зазначає, що Компанія вже зверталася з позовом до суду про стягнення даних коштів у справі № 918/502/18, а відтак у відповідача настав строк щодо повернення компенсації транспортних послуг в сумі 42 510 грн 00 коп. Відтак, посилання відповідача судом відхиляються.

Враховуючи вищенаведене, вимоги позивача про стягнення з Товариства попередньої оплати в розмірі 549 673 грн 60 коп. підлягають частковому задоволенню в сумі 370 312 грн 84 коп. В частині стягнення з відповідача попередньої оплати в сумі 179 360 грн 76 коп. слід відмовити.

Відповідно до ст. 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За приписами ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За приписами ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів

За таких обставин, в повній мірі дослідивши матеріали справи, врахувавши наведені правові норми суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Аграрна компанія "Еко-парк" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Сарниторф" є обґрунтованими, підтвердженими належними доказами та такими, що підлягають частковому задоволенню в сумі 370 312 грн 84 коп. У решті позовних вимог в частині стягнення 179 360 грн 76 коп. відмовити.

Відповідно до ст. 129 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, враховуючи положення ст. 129 ГПК України, оплата судових витрат покладається на відповідача пропорційно задоволеним вимогам в розмірі 5 554 грн 69 коп.

Керуючись ст. ст. 73-79, 91, 123, 129, 222, 233, 236-238, 240-242 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Сарниторф" (34150, Рівненська обл., Дубровицький р-н, с. Трипутня, вул. Колгоспна, буд. 3, код ЄДРПОУ 35717382) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Аграрна компанія "Еко-парк" (17036, Чернігівська обл., Козелецький р-н, с. Чемер, вул. Дружби, буд. 76, код ЄДРПОУ 40142687) 370 312 (триста сімдесят тисяч триста дванадцять) грн 84 коп. - основного боргу та 5 554 (п`ять тисяч п`ятсот п`ятдесят чотири) грн 69 коп. - витрат по оплаті судового збору.

Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.

У задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Аграрна компанія "Еко-парк" про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Сарниторф" коштів в сумі 179 360 грн 76 коп. відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом двадцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

У той же час згідно підпункту 17.5 пункту 17 Перехідних Положень ГПК України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Повний текст рішення складено та підписано 19 грудня 2019 року.

Суддя Політика Н.А.

Віддруковано 3 примірники:

1 - до справи;

2 - позивачу рекомендованим ( АДРЕСА_1 );

3 - відповідачу рекомендованим (34150, Рівненська обл., Дубровицький р-н, с. Трипутня, вул. Колгоспна АДРЕСА_2 буд. АДРЕСА_3 ).