Постанова

від 13.05.2020 по справі 918/677/19

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 травня 2020 року Справа № 918/677/19

Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Крейбух О.Г., суддя Демидюк О.О. , суддя Юрчук М.І.

секретар судового засідання Кравчук О.В.

за участі представників сторін

позивача - адвокат Солімчук І.М.

відповідача - адвокат Лук`янчук С.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Сарниторф" на рішення Господарського суду Рівненської області від 09.12.2019, повний текст рішення складено 19.12.2019 у справі № 918/677/19

за позовом Товариство з обмеженою відповідальністю "Аграрна компанія "Еко-парк"

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Сарниторф"

про стягнення коштів в сумі 549 673 грн 60 коп.

В вересні 2019 Товариство з обмеженою відповідальністю Аграрна компанія Еко-парк звернулося до Господарського суду Рівненської області із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Сарниторф про стягнення коштів в сумі 549 673,60 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що на підставі усної домовленості відповідач направив позивачу рахунок на оплату № 39 від 20.11.2017 на поставку торфу верхового білоруського в кількості 1600 метрів кубічних на загальну суму 728 160 грн та рахунок на оплату № 40 від 24.11.2017 на компенсацію транспортних витрат на загальну суму 42 510 грн. В свою чергу, позивач згідно з платіжним дорученням № 282 від 20.11.2017 перерахував відповідачу 728 160 грн, та згідно з платіжним дорученням № 285 від 24.11.2017 - 42 510 грн. Проте, відповідач оплачений товар у повній мірі не поставив, а поставив позивачу лише 355 метрів кубічних торфу верхового білоруського на загальну суму 170 996,40 грн. Крім того, відповідач повернув передоплату за торф на загальну суму 50 000 грн, тому позивач просить стягнути з останнього наявну заборгованість щодо поставки торфу верхового білоруського на загальну суму 549 673, 60 грн /а.с. 3-8/.

Рішенням Господарського суду Рівненської області від 09.12.2019 у справі № 918/677/19, позов Товариства з обмеженою відповідальністю Аграрна компанія Еко-парк до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю Сарниторф про стягнення коштів в сумі 549 673,60 грн - задоволено частково.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю Сарниторф на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Аграрна компанія Еко-парк 370 312,84 грн - основного боргу та 5 554,69 грн - витрат по оплаті судового збору.

Відмовлено в задоволенні позовних вимог про стягнення коштів в сумі 179 360,76 грн.

Так, задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції прийшов до висновку, що сторонами у спрощений спосіб укладено договір поставки, однак відповідачем не надано доказів поставки позивачу товару у повному обсязі (обсяг непоставленого товару складає 1245 м. куб. торфу верхового білоруського) або повернення залишку попередньої оплати, відповідно позивач має право на повернення суми здійснення ним передоплати в порядку ч.2 ст. 693 ЦК України. Судом встановлено, що згідно з наданою приватним виконавцем Сідоренко С.П. інформацією в рамках виконавчого провадження № 58241997 з примусового виконання наказу № 918/502/18 виданого Господарським судом Рівненської області, з відповідача стягнуто на користь позивача 179 360,76 грн боргу у якості попередньої оплати, у зв`язку із чим місцевий господарський суд задовольнив вимогу позивача про стягнення з ТОВ Сарниторф 370 312,84 грн /а.с. 131-140/.

Відповідач Товариство з обмеженою відповідальністю Сарниторф , не погоджуючись з ухваленим рішенням, звернувся до Північно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду Рівненської області від 09.12.2019 у справі № 918/677/19 скасувати повністю та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

В обґрунтування апеляційної скарги скаржник вказує:

- висновки суду, викладені в рішенні від 09.12.2019 про те, що між сторонами спору укладені договори в спрощеній формі, на підставі усної домовленості, є безпідставними, адже в рішенні Господарського суду Рівненської області від 24.06.2019 по справі № 918/502/18, яке має преюдиційне значення, чітко вказано, що попередня оплата згідно платіжного доручення № 282 від 20.11.2017 на суму 728 160 грн здійснена на виконання Договору поставки № 17-01 від 28.08.2017, підстави для повернення попередньої оплати відсутні, адже строк виконання зобов`язання щодо поставки товару не настав;

- суд першої інстанції не врахував обставини встановлені рішеннями суду касаційної та першої інстанції у справі № 918/502/18, допустив порушення ч.4 ст. 75 ГПК України, що призвело до неправильного вирішення спору;

- відмова покупця від договору (та прохання повернути попередню оплату) є підставною лише тоді, коли продавець відмовився від поставки товару/не передав товар у встановлений строк (наслідок порушення зобов`язання), що узгоджується зі змістом ст. 610, 611, 665, 693 ЦК України;

- суд першої інстанції в обґрунтування прийнятого рішення послався на положення ч.2 ст. 693 ЦК України, де вказано, якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати, однак не врахував, що строк поставки товару не встановлений (навіть якщо відносини між сторонами виникли б з іншого договору поставки (спрощеній формі), а не договору поставки № 17-01 від 28.08.2017. Позивач не звертався з вимогою до відповідача про необхідність здійснити поставку товару;

- в рішенні Господарського суду Рівненської області від 24.06.2019 по справі № 918/502/18 (рішення набрало законної сили, позивачем не оскаржувалось) про претензію позивача до відповідача не згадується, до позовної заяви, яка була предметом розгляду даної справи претензії та доказів її отримання відповідачем не надано;

- надсилання претензії з проханням повернути попередню оплату до моменту порушення строку поставки товару не породжує обов`язку повернути таку попередню оплату;

- суд визнав встановленим факт порушення строку поставки товару відповідачем, при цьому не послався на жодний доказ чи інші обставини якими обґрунтував вказаний факт, не вказав конкретного строку (дати) виконання зобов`язання відповідачем щодо поставки товару. Відсутність факту порушення строку поставки товару слугувала підставою для відмови в задоволенні позову позивача по справі № 918/502/18;

- в оспорюваному рішенні не вказано жодної підстави для стягнення суми 42 510 грн (компенсації транспортних витрат), не досліджено підстав для сплати такої суми позивачем за платіжним дорученням № 285 (природи такого платежу), не вказано дати виникнення обов`язку відповідача повернути зазначені кошти позивачу. Суд в різних абзацах мотивувальної частини рішення по різному визначає суму 42 510,00 грн, відносячи її то до попередньої оплати, то до компенсації транспортних послуг. Судом зроблено висновок, що оскільки відповідачем виставлено позивачу рахунки на оплату, а позивачем оплачено такі рахунки, то між сторонами мало місце укладення правочину на поставку товару у спрощений спосіб. Однак, рахунок на оплату № 40 від 24.11.2017 на компенсацію транспортних витрат на загальну суму 42510,00 грн не може свідчити про укладення між сторонами саме договору поставки;

- посилання суду на те, що позивач вже звертався з позовом до суду про стягнення даних коштів у справі № 918/502/18, а тому у відповідача настав строк щодо повернення компенсації транспортних послуг в сумі 42 510 грн є безпідставними та необґрунтованими, адже факт звернення до суду з позовом не є підставою для визначення строку виконання зобов`язання. Крім цього, в задоволенні позову в частині стягнення транспортних витрат в сумі 42 510 грн при розгляді справи № 918/502/18 позивачу відмовлено.

Таким чином, на думку скаржника, рішення суду першої інстанції від 09.12.2019 у даній справі винесено без урахування усіх обставин справи, які мають істотне значення для правильного вирішення спору, із порушенням норм матеріального та процесуального права, відтак наявні усі правові підстави для його скасування /а.с. 145-153/.

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 03.02.2020 (головуючий суддя Крейбух О.Г., суддя Юрчук М.І., суддя Тимошенко О.М.) відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю Сарниторф на рішення Господарського суду Рівненської області від 09.12.2019 у справі № 918/677/19; розгляд справи призначено до розгляду на 12.03.2020 об 10:00 год. /а.с. 164-165/.

10.03.2020 на адресу Північно-західного апеляційного господарського суду від ТОВ Аграрна компанія Еко-парк надійшов відзив на апеляційну скаргу (вх.№ 1884/20), в якому позивач заперечує проти доводів та вимог апелянта ТОВ Сарниторф /а.с. 169-173/.

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 12.03.2020 у справі № 918/677/19 розгляд апеляційної скарги відкладено на 25.03.2020 об 11:00 год. /а.с. 184-185/.

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 25.03.2020 апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю Сарниторф на рішення Господарського суду Рівненської області від 09.12.2019 у справі № 918/677/19, яке призначено до розгляду на 25.03.2020 прийнято у новому складі суду: головуючий суддя Крейбух О.Г., суддя Юрчук М.І., суддя Савченко Г.І. /а.с. 196/.

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 25.03.2020 розгляд апеляційної скарги відкладено на 29.04.2020 об 12:00 год. /а.с. 199-200/.

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 29.04.2020 апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю Сарниторф на рішення Господарського суду Рівненської області від 09.12.2019 у справі № 918/677/19, яке призначено до розгляду на 29.04.2020, прийнято у новому складі суду: головуючий суддя Крейбух О.Г., суддя Демидюк О.О., суддя Юрчук М.І. /а.с. 206/.

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 29.04.2020 розгляд апеляційної скарги відкладено на 13.05.2020 об 11:00 год. /а.с. 214-215/.

В судовому засіданні 13.05.2020 представник ТОВ Сарниторф підтримав доводи та вимоги апеляційної скарги, просив оскаржуване рішення суду скасувати, а в позові ТОВ Аграрна компанія Еко-парк відмовити.

Представник ТОВ Аграрна компанія Еко-парк заперечив проти доводів та вимог апеляційної скарги з підстав, викладених у відзиві на неї, просив оскаржуване рішення місцевого господарського суду від 09.12.2019 у справі № 918/677/19 залишити без змін, а скаргу без задоволення.

Відповідно до ч.1 ст.269 ГПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній та додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, дослідивши матеріали справи, апеляційний господарський суд

ВСТАНОВИВ:

28.08.2017 між Товариством з обмеженою відповідальністю Сарниторф (постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю Аграрна компанія Еко-парк (покупець) було укладено Договір поставки № 17-01, відповідно до предмету якого в порядку та на умовах, визначених цим договором, постачальник зобов`язується передати у власність покупця, а покупець в порядку та на умовах, визначених цим договором, зобов`язується прийняти та оплатити торф верховий білоруський загальним об`ємом 2 200,00 м.куб. (товар). Загальна партія товару буде постачатись та оплачуватись згідно конкретних замовлень покупця на кожну партію товару.

Відповідно до п.1.2 Договору, загальна кількість конкретної партії товару, його асортимент, одиниці виміру та ціна одиниці виміру товару визначається сторонами у специфікаціях, що є додатками до цього договору (надалі специфікації).

Згідно з п. 2.1 Договору, поставки товару здійснюються на підставі окремих замовлень покупця. Покупець передає постачальнику замовлення по факсу або електронній пошті, на підставі яких сторони узгоджують асортимент, кількість, ціну, вартість, дату оплати, термін поставки кожної партії товару та постачальник оформляє специфікацію на кожну партію товару з конкретно указаними термінами доставки товару.

За умовами п. 2.2 Договору, поставка узгодженої партії товару покупцю здійснюється після подачі покупцем транспортного засобу для завантаження товару, на підтвердження повноважень перевізника покупець до здійснення поставки зобов`язаний направити факсом або електронною поштою листа постачальнику із зазначенням державного реєстраційного номеру транспортного засобу, який буде подано під завантаження та прізвища, ім`я, по-батькові його водія.

Згідно з пунктами 2.3-2.4 Договору, поставка здійснюється на умовах FCA с.Чемерне Сарненського району Рівненської області , згідно правил Інкотермс в редакції 2010 року. Датою поставки вважається дата відвантаження товару зі складу постачальника згідно специфікації. Право власності на товар і всі ризики переходять до покупця на момент поставки.

Згідно з п.4.1 Договору, оплата товару покупцем здійснюється грошовими коштами на поточний банківський рахунок постачальника у розмірі 100% вартості товару згідно виставленого постачальником рахунку на протязі одного календарного дня з дати поставки (згідно пункту 2.4 даного Договору) /а.с. 12-13/.

Позивач зазначає в позовній заяві, що в рамках Договору поставки № 17-01 від 28.08.2017, відповідачем у вересні-жовтні було здійснено поставку позивачу торфу верхового білоруського об`ємом 600,0 метрів кубічних, дана обставина підтверджується документами первинного обліку сторін і не є предметом спору.

Втім, позивач вказує, що сторони справи засобами електронного зв`язку, телефоном, домовляються про поставку відповідачем його автотранспортом позивачу торфу верхового білоруського об`ємом 1600,0 метрів кубічних.

20.11.2017 відповідачем виставлено позивачу рахунок на оплату № 39 за торф верховий білоруський в кількості 1600 метрів кубічних на загальну суму 728 160,00 грн /а.с. 14/ та рахунок № 40 від 24.11.2017 на компенсацію транспортних витрат на загальну суму 42 510,00 грн /а.с. 15/.

Позивач перерахував на рахунок відповідача кошти згідно з виставленими відповідачем рахунками, як попередню оплату за торф та компенсацію транспортних витрат, що підтверджується платіжними дорученнями № 282 від 20.11.2017 на суму 728 160,00 грн та № 285 від 24.11.2017 на суму 42 510,00 грн /а.с. 16-17/.

У період з грудня 2017 по березень 2018 відповідач, виконуючи свої зобов`язання щодо поставки торфу верхового білоруського в кількості 1600 метрів кубічних, згідно з видатковими накладними № 52 від 11.12.2017, № 7 від 21.02.2018, № 15 від 01.03.2018, № 16 від 23.03.2018 та товаро-транспортними накладними від 11.12.2017, 21.02.2018, 01.03.2018, 23.03.2018, поставив позивачу 355 метрів кубічних торфу верхового білоруського на загальну суму 170 996,40 грн /а.с. 18-29/.

Таким чином, позивач стверджує, що у відповідача залишився борг щодо поставки 1245 (1600-355) метрів кубічних торфу верхового білоруського на загальну суму 599 673,60 грн (728 160 + 42 510 попередня оплата - 170 996,40 сума поставленого товару відповідачем).

В подальшому відповідач повернув позивачу предоплату за торф на загальну суму 50 000,00 грн, що підтверджується наявними в матеріалах справи платіжними дорученнями № 699 від 07.09.2018 на суму 15 000 грн, № 695 від 30.08.2018 на суму 20 000 грн, № 716 від 24.09.2018 на суму 15 000 грн /а.с. 30-31/.

Отже, предметом розгляду у цій справі є вимога позивача про повернення відповідачем попередньої оплати у сумі 549 673,60 грн у зв`язку з невиконанням відповідачем своїх зобов`язань щодо поставки торфу верхового білоруського у розмірі 1245 м. куб.

Розглянувши матеріали справи, апеляційну скаргу, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування місцевим господарським судом при винесенні рішення норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід задоволити, а оскаржуване рішення скасувати виходячи з наступного.

Згідно з ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Статтею 629 ЦК України визначено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно з ст. 181 ГК України, господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Статтею 207 ЦК України визначено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою(ч.2 ст. 207 ЦК України).

Зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку (ч. 1 ст. 509 ЦК України, ч. 1 ст. 173 ГК України).

Положеннями ст. 525, 526 ЦК України, ст. 193 ГК України встановлено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з ст.530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до положень ч.1, 2 ст.712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Аналогічні приписи містяться у ст. 265 Господарського кодексу України, відповідно до якої за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення ЦК України про договір купівлі-продажу.

Статтею 655 ЦК України передбачено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Статтею 662 ЦК України встановлено, що продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Згідно з ч. 1 ст. 670 ЦК України, якщо продавець передав покупцеві меншу кількість товару, ніж це встановлено договором купівлі-продажу, покупець має право вимагати передання кількості товару, якої не вистачає, або відмовитися від переданого товару та його оплати, а якщо він оплачений, - вимагати повернення сплаченої за нього грошової суми.

За приписами ч.1, 2 ст.693 ЦК України, якщо договором встановлений обов`язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором,- у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу. Якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Судом встановлено, що матеріали справи містять належні та допустимі докази, які підтверджують факт перерахування позивачем на користь відповідача грошової суми у розмірі 770 670,00 грн. Зокрема, 20.11.2017 позивач оплатив на користь відповідача 728 160,00 грн за платіжним дорученням № 282, в графі призначення платежу якого зазначено "оплата за торф верх. (1600 м. куб.) згідно рах. № 39 від 20.11.2017". Окрім того, 24.11.2017 позивач оплатив на користь відповідача 42 510,00 грн, як оплату за торф згідно рахунку № 40 від 24.11.2017.

В той же час, відповідач виконуючи свої зобов`язання щодо поставки торфу верхового білоруського в кількості 1600 метрів кубічних, згідно з видатковими накладними № 52 від 11.12.2017, № 7 від 21.02.2018, № 15 від 01.03.2018, № 16 від 23.03.2018 та товаро-транспортними накладними поставив позивачу 355 м. куб. торфу верхового білоруського на загальну суму 170 996,40 грн. Доказів поставки іншої кількості оплаченого товару (1245 м. куб.), що обумовлений у виставлених рахунках, відповідачем суду не надано.

В свою чергу, відповідач здійснив повернення предоплати позивачу за торф на загальну суму 50 000,00 грн, що підтверджується відповідними платіжними дорученнями, а саме № 699 від 07.09.2018 на суму 15 000 грн, № 695 від 30.08.2018 на суму 20 000 грн, № 716 від 24.09.2018 на суму 15 000 грн. Докази добровільного повернення відповідачем отриманої грошової суми, що залишилася, яка є предметом розгляду справи, суду не надані.

З огляду на дані норми законодавства та встановлені обставини справи, а саме нездійснення відповідачем у повному обсязі поставки оплаченого товару, місцевий господарський суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог та стягнення суми попередньої оплати з ТОВ Сарниторф за мінусом стягнутої суми коштів у рамках виконавчого провадження № 58241997 за судовим наказом № 918/502/18.

При цьому, заперечення відповідача про те, що позивач вже вдруге звернувся до суду із позовом, в якому просить стягнути з ТОВ Сарниторф попередню оплату, сплачену позивачем на виконання Договору поставки № 17-01 від 28.08.2017, судом не прийнято до уваги з посиланням на те, що в платіжному дорученні № 282 від 20.11.2017 на суму 728 160,00 грн та платіжному дорученні № 285 від 24.11.2017 на суму 42 510,00 грн відсутнє посилання на вказаний договір, відтак судом прийнято доводи позивача на укладення Договору в спрощений спосіб, на виконання умов якого згідно платіжних доручень було перераховано кошти.

Поряд з цим, судом апеляційної інстанції встановлено, що Господарським судом Рівненської області розглядалася справа № 918/502/18 за позовом ТОВ Аграрна компанія Еко-парк до ТОВ Сарниторф про стягнення коштів у сумі 697 817,83 грн, з яких 566 599,50 грн - кошти, які були сплачені у якості попередньої оплати за торф, 88 708,33 грн - пеня, 42 510,00 грн - сплачена компенсація транспортних послуг.

Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем умов Договору поставки № 17-01 від 28.08.2017, а саме відповідач не здійснив поставку товару (торфу) на загальну суму 566 599,50 грн. Тому позивач нарахував відповідачу пеню у розмірі 88 708,33 грн. Також просить стягнути з відповідача 42 510,00 грн сплачену компенсацію транспортних послуг.

Рішенням Господарського суду Рівненської області від 25.10.2018 у справі № 918/502/18, позов задоволено частково, вирішено: стягнути з ТОВ Сарниторф на користь ТОВ Аграрна компанія Еко-парк 531 599, 50 грн - попередньо перерахованих коштів за непоставлений товар, 42 510,00 грн - компенсації транспортних послуг; закрито провадження у справі в частині вимог про стягнення 35 000,00 грн - попередньо перерахованих коштів; відмовлено в задоволенні позову в частині вимог про стягнення 88 708,33 грн - пені.

Постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 04.12.2018, апеляційну скаргу ТОВ Сарниторф залишено без задоволення, рішення Господарського суду Рівненської області від 25.10.2018 у справі № 918/502/18 скасовано в частині відмови в задоволенні позову про стягнення пені, прийнято в цій частині нове судове рішення, яким позов задоволено частково, в решті рішення залишено без змін; резолютивну частину рішення викладено в наступній редакції: Позов задоволити частково. Стягнути з ТОВ Сарниторф на користь ТОВ Аграрна компанія Еко-парк 531 599,50 грн - попередньо перерахованих коштів за непоставлений товар, 42 510,00 грн - компенсації транспортних послуг, 55 324,95 грн - пені. Закрити провадження у справі в частині вимог про стягнення 35 000,00 грн - попередньо перерахованих коштів. В решті позову відмовити .

Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 22.03.2019, касаційну скаргу ТОВ Сарниторф задоволено частково, постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 04.12.2018 і рішення Господарського суду Рівненської області від 25.10.2018 у справі № 918/502/18 скасовано, справу передано на новий розгляд до Господарського суду Рівненської області.

Постанова Верховного Суду від 22.03.2019 у справі № 918/502/18 вмотивована наступним:

- за змістом пункту 4.1 укладеного між сторонами Договору поставки від 28.08.2017 № 17/01 передбачено здійснення попередньої оплати покупцем товару;

- суд апеляційної інстанції установив, що строки поставки (момент виникнення обов`язку поставки товару) встановлюються в окремих замовленнях та узгоджуються сторонами у кожному конкретному випадку, що передбачено пунктом 2.1 Договору, згідно з яким поставки товару здійснюються на підставі окремих замовлень покупця, який передає постачальнику замовлення факсом або електронною поштою; на підставі саме таких замовлень сторони узгоджують асортимент, кількість, ціну, вартість, дату оплати, термін поставки кожної партії товару; постачальник оформляє специфікацію на кожну партію товару з конкретно указаними термінами доставки товару. Проте, як установив суд апеляційної інстанції, таких замовлень чи інших документів, які містять відомості щодо конкретних дат і термінів поставки торфу, сторони не надали;

- суди попередніх інстанцій установивши ненадання сторонами замовлень чи інших документів, які містять відомості щодо конкретних дат і термінів поставки товару, дійшли висновку, що із дня надходження до поштового відділення рекомендованого листа з претензією позивача - 16.02.2018 у відповідача виникло зобов`язання його отримати, а отже і виконати претензію ТОВ Аграрна компанія Еко-парк та повернути кошти, сплачені як попередня оплата за торф, у сумі 531 599,50 грн, не взяли до уваги положення статей 662, 663 та 693 Цивільного кодексу України та умови, погоджені сторонами щодо поставки товару, викладені у пункті 2.1 Договору, зокрема щодо поставок товару на підставі окремих замовлень покупця, відповідних обставин стосовно вчинення саме позивачем дій, спрямованих на отримання товару, а отже і порушення відповідачем зобов`язань з поставки товару, суди попередніх інстанцій не встановлювали.

- посилання судів на направлення позивачем претензії як на підставу виникнення у відповідача обов`язку повернути грошові кошти (попередню оплату) є передчасними і такими, що зроблені без урахування положень чинного законодавства та умов укладеного між сторонами договору поставки, на який в обґрунтування своїх вимог посилається позивач.

Рішенням Господарського суду Рівненської області від 24.06.2019 у справі № 918/502/18, в задоволені позову ТОВ Аграрна компанія Еко-парк до ТОВ Сарниторф про стягнення коштів у сумі 697 817,83 грн, з яких 566 599,50 грн - кошти, які були сплачені у якості попередньої оплати за торф, 88 708,33 грн - пеня, 42 510,00 грн - сплачена компенсація транспортних послуг - відмовлено.

Зазначене судове рішення у справі № 918/502/18 сторонами не оскаржувалося та набрало законної сили - 17.07.2019.

У вказаному рішенні місцевим господарським судом встановлено наступне:

28.08.2017 року між ТОВ "Сарниторф (постачальник, відповідач) та ТОВ Аграрна компанія Еко-парк (покупець, позивач) було укладено Договір поставки №17-01, відповідно до предмету якого в порядку та на умовах, визначених цим договором, постачальник зобов`язується передати у власність покупця, а покупець в порядку та на умовах, визначених цим договором, зобов`язується прийняти та оплатити торф верховий білоруський загальним об`ємом 2 200,00 м .куб. (надалі товар). Загальна партія товару буде постачатись та оплачуватись згідно конкретних замовлень покупця на кожну партію товару.

Відповідно до п. 1.2. Договору загальна кількість конкретної партії товару, його асортимент, одиниці виміру та ціна одиниці виміру товару визначається сторонами у специфікаціях, що є додатками до цього договору (надалі специфікації).

Згідно п. 2.1. Договору, поставки товару здійснюються на підставі окремих замовлень покупця. Покупець передає постачальнику замовлення по факсу або електронній пошті, на підставі яких сторони узгоджують асортимент, кількість, ціну, вартість, дату оплати, термін поставки кожної партії товару та постачальник оформляє специфікацію на кожну партію товару з конкретно указаними термінами доставки товару.

За умовами п. 2.2. Договору поставка узгодженої партії товару покупцю здійснюється після подачі покупцем транспортного засобу для завантаження товару, на підтвердження повноважень перевізника покупець до здійснення поставки зобов`язаний направити факсом або електронною поштою листа постачальнику із зазначенням державного реєстраційного номеру транспортного засобу, який буде подано під завантаження та прізвища, ім1я, по-батькові його водія.

Як передбачено в пунктах 2.3-2.4. Договору, поставка здійснюється на умовах FCA с.Чемерне Сарненського району Рівненської області , згідно правил Інкотермс в редакції 2010 року. Датою поставки вважається дата відвантаження товару зі складу постачальника згідно специфікації. Право власності на товар і всі ризики переходять до покупця на момент поставки.

Згідно п. 4.1. Договору оплата товару покупцем здійснюється грошовими коштами на поточний банківський рахунок постачальника у розмірі 100% вартості товару згідно виставленого постачальником рахунку на протязі одного календарного дня з дати поставки (згідно пункту 2.4. даного договору).

На виконання умов договору, 28.08.2017 відповідач виставив рахунок на оплату №34, товару, який 28 серпня та 01 вересня 2017 позивачем оплачено. Після цього відповідач поставив позивачу обумовлений договором товар, про що свідчать підписані сторонами видаткові накладні №№ 42, 43, 44, 45, 46, 48 за вересень-жовтень 2017.

Отже, матеріалами справи підтверджено, що обома сторонами прийнято Договір поставки до виконання. Так, була здійснена попередня оплата товару позивачем, та як наслідок його поставка відповідачем.

В подальшому, 20.11.2017 відповідачем виставлено позивачу рахунок на оплату №39 на суму 728 160,00 грн. за торф верховий білоруський. Також рахунок № 40 від 24 листопада 2017 року на суму 42 510,00 грн. на компенсацію транспортних витрат.

Згідно платіжних доручень №282 від 20.11.2017 на суму 728 160,00 грн, та платіжного доручення №285 від 24.11.2017 на суму 42 510,00 грн позивач перерахував на рахунок відповідача кошти, згідно виставлених відповідачем рахунків.

Обґрунтовуючи свої позовні вимоги, позивач зазначає, що відповідач взяті на себе зобов`язання виконав не у повному обсязі, а саме, на момент подання позовної заяви частково поставив торф. Із замовлених 1600 м. куб. відповідачем поставлено 355 м. куб.

У якості доказів цього у справі наявні копії підписаних обома сторонами видаткових накладних №52 від 11.12.2017 на суму 62 618,40 грн, №16 від 23.03.2018 на суму 52 984,80 грн, №15 від 01.03.2018 на суму 26 492,40 грн, №7 від 21.02.2018 на суму 28 900,80 грн .

Зі змісту рішення Господарського суду Рівненської області від 24.06.2019 у справі № 918/502/18 також вбачається:

за умовами п. 2.1. Договору поставки № 17-01, поставка товару здійснюються на підставі окремих замовлень покупця. Покупець передає постачальнику замовлення факсом або електронною поштою, на підставі цих замовлень сторони узгоджують асортимент, кількість, ціну, вартість, дату оплати, термін поставки кожної партії товару; постачальник оформляє специфікацію на кожну партію товару з конкретно указаними термінами доставки товару.

В матеріалах справи відсутні докази виконання умов договору в частині визначення строку виконання зобов`язання щодо поставки конкретної партії товару у спосіб, передбачений п.2.1. договору, зокрема щодо поставок товару на підставі окремих замовлень покупця, вчинення саме позивачем дій, спрямованих на отримання товару, а отже і відсутній факт порушення відповідачем зобов`язання щодо строку поставки товару.

Відтак, місцевий господарський суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині стягнення попередньої оплати в сумі 531 599,50 грн є безпідставними та не підлягають задоволенню .

Відповідно до ч.4 ст.75 ГПК України, обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Таким чином, Верховним Судом в постанові від 22.03.2019 та у рішенні Господарського суду Рівненської області від 24.06.2019 у справі № 918/502/18, яке набрало законної сили 17.07.2019, встановлено, що попередня оплата згідно платіжного доручення № 282 від 20.11.2017 на суму 728 160,00 грн здійснена на виконання укладеного між сторонами спору Договору поставки № 17-01 від 28.08.2017. Крім цього, судами встановлено, що строк виконання відповідачем зобов`язання по поставці товару не настав, а тому позов про повернення попередньої оплати є необґрунтований, що слугувало підставою для відмови в його задоволенні. Отже, викладені обставини не потребують доказуванню в силу положень ст. 75 ГПК України.

Колегія суддів апеляційного господарського суду вважає, що місцевим господарським судом помилково не взято до уваги фактичні обставини, що були встановлені рішенням Господарського суду Рівненської області від 24.06.2019 у справі № 918/502/18, оскільки останні мають преюдиціальний характер для даної справи.

Преюдиціальність - це обов`язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набуло законної сили, в одній справі для суду при розгляді інших справ. Фактично, обставини встановлені у справі № 918/502/18 не підлягають доказуванню у даній справі, позаяк їх вже встановлено у рішенні № 918/502/18, отже суд не має піддавати сумніву істинність і стабільність судового акта, який вступив в законну силу.

Враховуючи викладене, висновки суду викладені у рішенні від 09.12.2019 про те, що між сторонами спору укладені договори в спрощеній формі, на підставі усної домовленості, є безпідставними, адже в наведених рішеннях, які мають преюдиціальне значення чітко вказано, що попередня оплата згідно платіжного доручення № 282 від 20.11.2017 на суму 728 160,00 грн здійснена на виконання Договору поставки № 17-01 від 28.08.2017, підстави для повернення попередньої оплати відсутні, адже строк виконання зобов`язання щодо поставки товару не настав.

Натомість суд першої інстанції не зважав на факти встановленні судовим рішення, яке набрало законної сили. Такий підхід суду призводить лише до невизначеної правової позиції щодо встановлення дійсних правовідносин, що виникли між сторонами та дотримання умов укладеного між ними договору.

Таким чином, апеляційний суд констатує, що вже розглядався та оцінювався спір між ТОВ Аграрна компанія Еко-парк і ТОВ Сарниторф з тих же підстав та предметом спору про стягнення попередньої оплати, перерахованої за платіжним дорученням № 282 від 20.11.2017, згідно з виставленим рахунком на оплату № 39 на поставку торфу верхового білоруського, правомірність стягнення якої за тих же правовідносин сторін була предметом розгляду справи № 918/502/18.

Також у справі № 918/502/18, судами визначено правову природу компенсації за транспортні послуги в сумі 42 510,00 грн, сплаченої на підставі платіжного доручення № 285 від 24.11.2017.

Так, з урахуванням умов Договору поставки № 17-01 від 28.08.2017, враховуючи положення ст. 530 ЦК України судом у задоволенні позову в цій частині також було відмовлено, враховуючи той факт, що позивачем не надано суду відповідних доказів звернення до відповідача з вимогою про повернення попередньо оплачених грошових коштів. Фактично при розгляді справи № 918/502/18 суд дійшов висновку, що заявлені позовні вимоги про повернення попередньої оплати були передчасними, оскільки правовідносини, які склались між сторонами були триваючими.

Суд апеляційної інстанції вважає за необхідне звернути увагу, що за приписами ч.2 ст.693 ЦК України якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Тобто, зі змісту зазначеної норми права вбачається, що умовою її застосування є неналежне виконання продавцем свого зобов`язання зі своєчасного передання товару покупцю.

Разом з тим, колегія суддів надавши юридичну оцінку Договору поставки № 17-01 від 28.08.2017, вважає за необхідне звернути увагу на наступне.

Сторони погодили у п. 2.1 Договору, поставки товару здійснюються на підставі окремих замовлень покупця. Покупець передає постачальнику замовлення по факсу або електронній пошті, на підставі яких сторони узгоджують асортимент, кількість, ціну, вартість, дату оплати, термін поставки кожної партії товару та постачальник оформляє специфікацію на кожну партію товару з конкретно указаними термінами доставки товару.

Також в п. 4.1 Договору зазначено, що оплата товару покупцем здійснюється грошовими коштами на поточний банківський рахунок постачальника у розмірі 100 % вартості товару згідно виставленого постачальником рахунку на протязі одного календарного дня з дати поставки (згідно пункту 2.4. даного Договору).

Відповідно до ст. 663 ЦК України, продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Згідно зі статтею 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Враховуючи той факт, що правовідносини сторін укладені на підставі Договору поставки № 17-01 від 28.08.2017, за яким строк поставки товару сторонами на визначену дату узгоджений не був, а насамперед передбачений моментом здійснення відповідного замовлення покупця (позивача), приймаючи до уваги наведені вище норми права, обов`язок відповідача поставити товар виникає з моменту пред`явлення вимоги щодо його поставки.

Суд першої інстанції в обґрунтування прийнятого рішення послався на положення ч.2 ст. 693 ЦК України, згідно з якими якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати, однак не врахував, що строк поставки товару не встановлений.

В той же час, позивач не надав жодного доказу того, що він звертався до відповідача із вимогою про необхідність поставлення йому товару на оплачену суму коштів за платіжними дорученнями, що містяться в матеріалах справи. На підставі наведеного, колегія суддів погоджується з доводами заявника апеляційної скарги про те, що підстави для застосування судом першої інстанції положень ч.2 ст. 693 ЦК України у даній справі відсутні, відповідно неправомірно зобов`язано відповідача повернути (сплатити) позивачу суму отриманої попередньої оплати.

Місцевий господарський суд не звернув уваги на вказані обставини справи, а тому дійшов помилкового висновку про часткове задоволення позову.

При цьому, апеляційним судом не береться до уваги посилання місцевого суду на обставини встановлені судовим рішенням від 25.10.2019 у справі № 918/502/18 щодо звернення компанією з претензією до товариства про повернення коштів за непоставлений товар, перерахованих згідно платіжного доручення № 282 від 20.11.2017 на суму 728 160, 00 грн, оскільки зазначене судове рішення було скасовано відповідно до Постанови Верховного Суду від 22.03.2019, а тому підстав для визначення даних обставин, як встановлених, що не потребують доказуванню на підставі ч.4 ст. 75 ГПК України колегія суддів не вбачає.

Відповідно до част.1, 3 ст.74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Відповідно до ст.76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ст.77 ГПК України).

Згідно із п.2 ч.1 ст.275 ГПК України, апеляційна інстанція за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.277 ГПК України, підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є, зокрема, неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи.

З огляду на зазначене, колегія суддів апеляційного господарського суду приходить до висновку, що доводи апеляційної скарги ТОВ Сарниторф знайшли своє підтвердження, а тому остання підлягає задоволенню, рішення господарського суду Рівненської області від 09.12.2019 у справі № 918/677/19 необхідно скасувати у зв`язку з неповним з`ясування обставин, що мають значення для справи, і прийняти нове рішення, яким у позові відмовити.

На підставі ст.129 ГПК України на позивача покладається судовий збір за подання апеляційної скарги.

Керуючись ст.269, 270, 273, 275, 277, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Сарниторф" на рішення Господарського суду Рівненської області від 09.12.2019 у справі № 918/677/19 задоволити.

Рішення Господарського суду Рівненської області від 09.12.2019 у справі № 918/677/19 - скасувати.

Постановити нове рішення.

В позові відмовити.

Стягнути з Товариство з обмеженою відповідальністю "Аграрна компанія "Еко-парк" (17036, Чернігівська область, Козелецький район, с.Чемер, вул.Дружби, будинок 76, ідентифікаційний код 40142687) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Сарниторф" (34150, Рівненська область, Дубровицький район, с.Трипутня, вул.Колгоспна, будинок 3, ідентифікаційний код 35717382) 12 367,66 грн витрат по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги.

Доручити Господарському суду Рівненської області видати наказ.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у строк та в порядку, встановленому статтями 287-289 ГПК України.

Справу № 918/677/19 повернути Господарському суду Рівненської області.

Повний текст постанови складений "15" травня 2020 р.

Головуючий суддя Крейбух О.Г.

Суддя Демидюк О.О.

Суддя Юрчук М.І.