Рішення

від 09.12.2019 по справі 920/942/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

09.12.2019 Справа № 920/942/19 м. Суми

Господарський суд Сумської області у складі судді Джепи Ю.А., за участі секретаря судового засідання Галашан І.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Господарського суду Сумської області матеріали справи № 920/942/19 в порядку загального позовного провадження

за позовом: Малосамбірська сільська рада (41663, Сумська область, Конотопський район, с. Малий Самбір, вул. Центральна, буд. 1-А, ідентифікаційний код 04391196),

до відповідача: Соснівського споживчого товариства (41600, Сумська область, м. Конотоп, пл. Конотопських дивізій, буд. 26, ідентифікаційний код 01700707),

про визнання договору дійсним та визнання права власності на нерухоме майно,

представники учасників справи:

позивача (в режимі відеоконференції) - представник Гребеник С.М. (довіреність б/н від 12.08.2019), сільський голова Мажара В.І.,

відповідача - не з`явився.

ВСТАНОВИВ:

Позивач - Малосамбірська сільська рада (41663, Сумська область, Конотопський район, с. Малий Самбір, вул. Центральна, буд. 1-А, ідентифікаційний код 04391196) звернувся до Господарського суду Сумської області з позовом до відповідача - Соснівського споживчого товариства (41600, Сумська область, м. Конотоп, пл. Конотопських дивізій, буд. 26, ідентифікаційний код 01700707), в якому просить суд:

- визнати не посвідчений нотаріально договір купівлі-продажу № 2 аукціонних фондів підприємств і організацій споживчої кооперації України Соснівського споживчого товариства від 16.12.2005, укладений між Соснівським сільським споживчим товариством Конотопської районної спілки, нині Соснівське споживче товариство та Малосамбірською сільською радою Конотопського району Сумської області, стосовно нежитлового приміщення за адресою: вул. 12 Комисарів, буд. 3 (на сьогодні: вул. Суворова, буд. 6), с. Малий Самбір, Конотопський район, Сумська область, дійсним;

- визнати за Малосамбірською сільською радою Конотопського району Сумської області (41663, Сумська область, Конотопський район, с. Малий Самбір, вул. Центральна, буд. 1-А, ідентифікаційний код 04391196) на нерухоме майно, а саме: будинок культури за адресою: вул. Суворова, буд. 6, с. Малий Самбір, Конотопський район, Сумська область, загальною площею 200,9 кв.м., що складається з наступних приміщень: зала - 155,9 кв.м, гримерна - 4,7 кв.м., костюмерна - 7,5 кв.м., кабінет - 5,6 кв.м., книжкова зала - 27,2 кв.м.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначає, що Малосамбірська сільська рада протягом більш ніж 14 років володіє вищевказаним майном, але в зв`язку з недодержанням сторонами вимоги закону щодо нотаріального посвідчення договору, такий договір є нікчемним, хоча сторони договору дійшли згоди щодо всіх істотних умов договору і повністю виконали договір.

Ухвалою Господарського суду Сумської області від 12.09.2019 № 920/942/19 позовну заяву залишено без руху, встановлено Малосамбірській сільській раді строк для усунення недоліків позовної заяви протягом десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху шляхом подання суду: доказів в підтвердження сплати судового збору та доказів надсилання копії позовної заяви на адресу відповідача разом з доданими до неї документами, а саме: опису вкладення ф. 107 із зазначенням додатків що надсилаються; а також письмових документів, доданих позивачем до позовної заяви, в належним чином засвідчених копіях.

23.09.2019 позивачем усунуто недоліки позовної заяви.

Ухвалою суду від 26.09.2019 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі № 920/942/19 за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання на 07.11.2019, 11:30.

24.10.2019 до Господарського суду Сумської області надійшла заява позивача від 22.10.2019 вих. № 320-02-15, в якій голова сільської ради просить провести судове засідання, що призначено на 07.11.2019, а також всі наступні судові засідання по даній справі в режимі відеоконференції.

Судом постановлено ухвалу від 28.10.2019 у справі № 920/942/19, якою задоволено заяву від 22.10.2019 вих. № 320-02-15 Малосамбірської сільської ради та доручено Конотопському міськрайонному суду Сумської області (вул. Садова, 8, м, Конотоп, 41000) забезпечити проведення відеоконференції у справі № 920/942/19.

Відповідач у відзиві № 28 від 15.10.2019 на позовну заяву не заперечує проти задоволення позовних вимог.

Відповідно до вимог частини другої статті 185 ГПК України за результатами підготовчого засідання суд постановляє ухвалу, зокрема, про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті.

Враховуючи, що судом було вчинено всі дії в межах підготовчого провадження з метою забезпечення правильного, своєчасного і безперешкодного розгляду справи по суті, з огляду на відсутність підстав для відкладення підготовчого засідання, суд ухвалою від 07.11.2019 постановив закрити підготовче провадження у справі № 920/942/19 та призначити справу до судового розгляду по суті на 25.11.2019, 14:50 в режимі відеоконференції в приміщенні Конотопського міськрайонного суду Сумської області.

12.11.2019 від відповідача до суду надійшла заява № 12 від 06.11.2019, відповідно до якої відповідач зазначає, що не заперечує проти задоволення позовних вимог та просить суд розглянути справу без участі представника відповідача.

Позивач подав до суду заяву від 20.11.2019 № 354-02-15 про відкладення розгляду справи для надання сторонам часу для підготовки тексту мирової угоди.

Ухвалою від 25.11.2019 у справі № 920/942/19 судом постановлено задовольнити вищезазначену заяву позивача про відкладення розгляду справи, відкласти розгляд справи по суті в судове засідання на 09.12.2019, 14:00 та доручити Конотопському міськрайонному суду Сумської області (вул. Садова, 8, м, Конотоп, 41000) забезпечити проведення відеоконференції у справі № 920/942/19.

04.12.2019 від сторін у справі до суду надійшла заява № 369-02-15 від 29.11.2019 (вх. № 3670к від 28.11.2019) про затвердження мирової угоди, в якій, у зв`язку з добровільним врегулюванням спору та підписанням сторонами мирової угоди, просять суд затвердити мирову угоду у наступній редакції:

МИРОВА УГОДА

м. Конотоп 29.11.2019

Ми, сторони у справі № 920/942/19 про визнання договору, не посвідченого нотаріально дійсним та визнання права власності на нерухоме майно, де ціна позову 10000,00 грн, та ПОЗИВАЧ Малосамбірська сільська рада, яка має адресу: 41663, Сумська область, Конотопський район, село Малий Самбір, вул. Центральна, будинок 1-А, код ЄДРПОУ 04391196, контактний телефон 0673447973; Електронна пошта: maliysambir@ukr.net , а ВІДПОВІДАЧ Соснівське споживче товариство, яке має адресу: 41600, Сумська область, місто Конотоп, площа Конотопських дивізій, будинок 26, код ЄДРПОУ 01700707, дата реєстрації 25.06.1993, контактний телефон: 05447-2-31-88, тел. 067-394-33-79, електронна пошта відсутня,

домовились про наступне:

1. ВІДПОВІДАЧ Соснівське споживче товариство - визнає, що не посвідчений нотаріально договір купівлі-продажу № 2 аукціонних фондів підприємств і організацій споживчої кооперації України Соснівського споживчого товариства від 16 грудня 2005 року, укладений між Соснівським сільським споживчим товариством Конотопської районної споживчої спілки, нині Соснівське споживче товариство та Малосамбірською сільською радою Конотопського району Сумської області, стосовно нежитлового приміщенням за адресою: село Малий Самбір, Конотопського району Сумської області, вул. Суворова, 6, на день укладання договору адреса була: село Малий Самбір. вулиця 12 Комісарів, будинок 3, Конотопського району Сумської області, являється дійсним.

2. ВІДПОВІДАЧ визнає, що за Малосамбірською сільрадою, Конотопського району Сумської області , код ЄДРПОУ 04391196, дата реєстрації юридичної особи, дата та номер запису в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань: 21.05.1997 та 22.12.2005, № 1 613 120 0000 000282, визнається право власності на нерухоме майно нежитлову будову в селі Малий Самбір. вул. 12 Комісарів, будинок 3, а нині це будівля за адресою: Сумська область , Конотопський район, село Малий Самбір, вул. Суворова, буд 6 , з балансовою вартістю 10000,00 грн, розташовану на земельній ділянці площею 0,29 га, що знаходиться в комунальній власності Малосамбірської сільради, Конотопського району, Сумської області та придбане Малосамбірською сільською радою, по договору купівлі-продажу аукціонних фондів підприємств і організацій споживчої кооперації України у Соснівського споживчого товариства 16 грудня 2005 року, який укладений між Позивачем та Відповідачем, який на той час мав назву: Соснівське сільське споживче товариство Конотопської районної споживчої спілки, а нині сторони мають назви Соснівське споживче товариство та Малосамбірська сільська рада Конотопського району Сумської області, а куплена будова за технічним паспортом віднесена до громадського Будинку культури, побудованому в 1979 році, фундамент залізобетонний, стіни - залізобетонні та цегла, покрівля - метало профіль. Забудовано під будовами 236,8 кв.м., Об`єм 1054 м куб. Ганок - бетонний площею 2,8 кв.м та складається з приміщень: зала - 155,9 кв.м, гримерна - 4,7 кв.м., костюмерна - 7,5 кв.м., кабінет - 5,6 кв.м., книжкова зала - 27,2 кв.м., нині має загальну площу 200,9 кв.м. та згідно з Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна вказаний об`єкт має реєстраційний номер майна 21936872, а номер права власності 16183086.

3. ВІДПОВІДАЧ Соснівське споживче товариство згодне з тим, що з Реєстру прав власності на нерухоме майно, розділ Відомості про права власності реєстраційний номер майна 21936872, а номер права власності 16183086 буде виключено відомості про Соснівське споживче товариство як про власника майна, внесене 30.01.2008 на підставі свідоцтва про право власності САВ № 268698 від 10.08.2008, виданого Виконкомом Малосамбірської сільської ради, бо Виконкомом Малосамбірської сільської ради 08.11.2019 прийняв рішення № 51, яким скасував попереднє рішення Виконкому Малосамбірської сільської ради № 10 від 14.02.2007 Про оформлення права власності на об`єкт нерухомого майна , як таке, що не мало на меті фактичного переходу права власності на вищевказане нерухоме майно до Соснівського споживчого товариства.

4. ПОЗИВАЧ Малосамбірська сільська рада та ВІДПОВІДАЧ Соснівське споживче товариство повністю згодні із всіма вищевказаними домовленостями та просимо щоб наша Мирова угода була затверджена Господарським судом Сумської області.

5. ПОЗИВАЧ не має ніяких претензій до Соснівського споживчого товариства щодо сплаченого ним судового збору по вказаній справі. Інших витрат по справі не маємо.

6. ВІДПОВІДАЧ Соснівське споживче товариство також не має ніяких матеріальних та інших претензій до ПОЗИВАЧА в межах вищевказаного позову. Сторони по справі ПОЗИВАЧ та ВІДПОВІДАЧ визначили, що вказана Мирова угода відповідає нашим спільним інтересам та не суперечить вимогам законодавства України.

Сторони просять суд відповідно до статей 46, 130, 192, 231, 234, 235 ГПК України затвердити мирову угоду шляхом винесення відповідної ухвали та згідно пункту 7 частини першої статті 231 ГПК України закрити провадження по вказаній справі. Правові наслідки укладення Мирової угоди по справі, передбачені статтями 129, 130,192,193, 231 ГПК України сторонам відомі.

Дану мирову угоду складено в трьох примірниках, що мають однакову юридичну силу, по одному примірнику кожній з сторін та один примірник Господарському суду Сумської області.

Голова Малосамбірської сільської ради

Конотопського району В.І. Мажара

Голова Правління

Соснівського споживчого товариства Т.В. Вільховик

Суд, дослідивши відповідні заяви та мирову угоду, ухвалою від 09.12.2019 у справі № 920/942/19 постановив у затвердженні мирової угоди, укладеної між Малосамбірською сільською радою (41663, Сумська область, Конотопський район, с. Малий Самбір, вул. Центральна, буд. 1-А, ідентифікаційний код 04391196) та Соснівським споживчим товариством (41600, Сумська область, м. Конотоп, пл. Конотопських дивізій, буд. 26, ідентифікаційний код 01700707) 29.11.2019 у справі № 920/942/19 відмовити та продовжити судовий розгляд справи № 920/942/19 по суті.

09.12.2019 представники позивача приймали участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції у відповідності до вимог статті 197 Господарського процесуального кодексу України.

Представник відповідача в судове засіданні по суті 09.12.2019 не з`явився, про дату, час та місце судового слухання справи повідомлений судом належним чином.

Згідно зі статті 194 ГПК України завданням розгляду справи по суті є розгляд та вирішення спору на підставі зібраних у підготовчому провадженні матеріалів, а також розподіл судових витрат.

Статтею 114 ГПК України визначено, що суд має встановлювати розумні строки для вчинення процесуальних дій. Строк є розумним, якщо він передбачає час, достатній, з урахуванням обставин справи, для вчинення процесуальної дії, та відповідає завданню господарського судочинства.

Враховуючи достатність часу, наданого учасникам справи для підготовки до судового засідання для розгляду даної справи по суті та подання витребуваних судом документів, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивної господарського процесу, закріплені пунктом 4 частини третьої статті 129 Конституції України, статтями 13, 14, 74 ГПК України, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, сторонам створені усі належні умови для надання доказів у справі та є підстави для розгляду справи по суті за наявними у ній матеріалами.

Представники позивача в судовому засіданні по суті 09.12.2019 пояснили суду, що підтримують позовні вимоги та просять суд їх задовольнити.

Судовий процес на виконання статті 222 ГПК України фіксувався за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Відповідно до статті 233 ГПК України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих учасниками справи.

В судовому засіданні 09.12.2019 на підставі статті 240 ГПК України, судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників позивача, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарським судом встановлені наступні обставини.

16.12.2005 року між Соснівським сільським споживчим товариством Конотопської районної споживчої спілки, правонаступником якого є Соснівське споживче товариство та Малосамбірською сільською радою Конотопського району Сумської області укладено договір № 2 купівлі-продажу аукціонних фондів підприємств і організацій споживчої кооперації України Соснівського споживчого товариства (далі - договір).

Відповідно до пункту 1.5 договору вказане в договорі майно продане за 10000,00 грн. Зазначене також підтверджується протоколом аукціону № 2 від 16.12.2005у.

Пунктом 1.2 договору встановлено, що право власності на майно переходить до покупця з моменту підписання акту приймання передачі після повної оплати продавцю купленого на аукціоні майна.

За приписами пунктів 2.1, 2.2 договору позивач (покупець) зобов`язаний внести 10000,00 грн за придбане майно протягом 30 календарних днів з моменту укладення договору. Термін оплати може бути продовжений за письмовою згодою сторін ще на 30 календарних днів за умови несення позивачем не менше 50 % від ціни продажу майна. Розрахунки за придбане майно здійснюється позивачем шляхом безготівкового перерахування всієї суми з свого рахунку на рахунок відповідача (продавця).

Позивач зазначає, що ним на виконання пунктів 2.1, 2.2 договору повністю сплачено відповідачу вищезазначену вартість придбаного за договором об`єкту нерухомості, що підтверджується копією розшифровки видатків по КЕКВ 1139, 1170, 1300, 2000, 3000, 4000 за 2-й квартал 2005 року по Малосамбірській сільській раді (а.с. 29).

В подальшому за актом приймання-передачі основних засобів від 28.12.2005 відповідач передав будівлю магазину позивачу.

Пунктом 13.1 договору визначено, що цей договір підлягає нотаріальному засвідченню, якщо покупець є фізична особа і на вимоги однієї зі сторін, якщо покупець є юридична особа.

Проте, як зазначає позивач нотаріального засвідчення вказаного договору купівлі-продажу сторонами не здійснено.

14.02.2007 Виконком Малосамбірської сільської ради Конотопського району розглянуто заяву Соснівського сільського споживчого товариства про оформлення права власності на об`єкт нерухомого майна та рішенням № 10 визначено задовольнити прохання права власності на об`єкт нерухомого майна будівлю магазину, розташованого за адресою: с. Малий Самбір, вул. 12 Комісарів, 3.

З договору купівлі - продажу вбачається, що придбаний нежитловий будинок знаходиться за адресою: Сумська область, Конотопський район , село Малий Самбір вулиця 12 Комісарів, будинок № 3. В подальшому адреса придбаного будинку за нумерація будинку змінювалась за рішеннями Виконкому Малосамбірської сільської ради, а саме: за рішенням Малосамбірської сільради Конотопського району п`ятого скликання, двадцять восьмої сесії проводилось уточнення кількості житлових будинків та присвоєння і уточнення адресних номерів. Таким чином змінилась адреса вказаного нежитлового будинку: с. Малий Самбір, вул. Суворова, буд. 6.

Згідно довідки позивача від 08.07.2019 за № 229/02-15 (а.с. 33) за вищевказаною адресою знаходиться будинок культури загальною площею 200,9 кв.м., балансовою вартістю 10000,00 грн.

31.10.2014 позивачем виготовлено технічний паспорт на громадський будинок, з якого вбачається, що вказаний будинок побудований в 1979 році, фундамент залізобетонний, стіни залізобетонні та цегла, покрівля метало профіль. Забудовано під будовами 236,8 кв.м., об`єм 1054 м. куб., ганок бетонний площею 2,8 кв.м. Будинок складається з приміщень: зала - 155,9 кв.м, гримерна - 4,7 кв.м., костюмерна - 7,5 кв.м., кабінет - 5,6 кв.м., книжкова зала - 27,2 кв.м., загальна площа 200,9 кв.м.

Позивач звертає увагу суду на те, що розбіжності розмірів загальної площі спірної будівлі щодо зазначених в договорі купівлі-продажу як 203,9 кв.м. та в техпаспорті будівлі - 200,9 кв.м. є результатом здійснених позивачем ремонтів у будинку культури та уточнення площі будинку при складанні техпаспорту в КП Конотопське МБТІ.

Позивач зазначає, що придбаний ним будинок використовується позивачем з 16 грудня 2005 року, як будинок культури, для цілей громади. Позивачем оплачуються послуги постачання електроенергії до будинку культури. Зазначений будинок культури знаходиться на балансі Малосамбірської сільської ради, тобто в комунальній власності Малосамбірської сільради, його балансова вартість складає 10000,00 грн., що підтверджується довідкою від 08.07.2019 № 231/02-15. Прилегла територія будинку культури теж знаходиться в комунальній власності Малосамбірської сільради і дорівнює 0,29 га.

Відповідно до Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна за № 173167525 від 09.07.2019 (а.с. 34), вказаний будинок знаходиться за адресою: Сумська область, Конотопський район, село Малий Самбір. вулиця 12 Комісарів, будинок 3, загальна площа 203,9 кв.м., загальна вартість нерухомого майна 5568,00 грн, технічний опис майна - будівля магазину, та визначено власника об`єкту нерухомості Соснівське сільське споживче товариство (код ЄДРІІОУ 01700707) форма власності приватна, частка власності 1/1.

Представники позивача у судовому засіданні по суті усно зазначили, що неодноразово було направлено на адресу Соснівського споживчого товариства листи з вимогою нотаріального посвідчення договору купівлі-продажу від 16.12.2005, але відповідач відмовився від нотаріального посвідчення договору, мотивуючи це своєю зайнятістю та відсутністю вільного часу.

В обгрунтування позовних вимог позивач зазначає, що вищезазначена будівля належить Малосамбірській сільській раді Конотопського району Сумської області, але нотаріально, в установленому законом порядку здійснити переоформлення права власності на Малосамбірську сільраду, як покупця, відповідач ухиляється, а тому позивачем подано до суду даний позовом щодо визнання договору купівлі-продажу від 16.12.2005 дійсним, в силу частини другої статті 220 Цивільного кодексу України, у зв`язку з ухиленням відповідача від нотаріального посвідчення договору.

Відповідач не заперечує факту набуття у власність позивачем вказаного нежитлового будинку, та не заперечує проти задоволення позовних вимог позивача.

Суд, об`єктивно оцінивши надані позивачем у справі докази, за своїм внутрішнім переконанням, вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з огляду на наступне.

Відповідно до вимог частини першої статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

За приписами частин другої, третьої статті 640 ЦК України (в редакціїї, яка була чинною на час підписання сторонами спірного договору - 16.12.2005), якщо відповідно до акта цивільного законодавства для укладення договору необхідні також передання майна або вчинення іншої дії, договір є укладеним з моменту передання відповідного майна або вчинення певної дії. Договір, який підлягає нотаріальному посвідченню або державній реєстрації, є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення або державної реєстрації, а в разі необхідності і нотаріального посвідчення, і державної реєстрації - з моменту державної реєстрації.

Згідно статті 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Статтею 657 ЦК України (в редакціїї, яка була чинною на час підписання сторонами спірного договору - 16.12.2005) визначено, що договір купівлі-продажу земельної ділянки, єдиного майнового комплексу, житлового будинку (квартири) або іншого нерухомого майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню та державній реєстрації.

Відповідно до вимог частини другої статті 220 ЦК України, якщо сторони домовилися щодо усіх істотних умов договору, що підтверджується письмовими доказами, і відбулося повне або часткове виконання договору, але одна із сторін ухилилася від його нотаріального посвідчення, суд може визнати такий договір дійсним.

Суд вважає за необхідне зазначити, що при вирішенні спорів, пов`язаних з визнанням правочинів, які піддягали нотаріальному посвідченню, дійсними (зокрема в порядку статті 220 ЦК України), суду слід з`ясувати:

- чи підлягав відповідний правочин нотаріальному посвідченню;

- з яких причин його не було нотаріально посвідчено та чи втрачена можливість такого посвідчення;

- чи не суперечить зміст правочину вимогам закону, оскільки в такому разі позов не може бути задоволений.

Судом встановлено, що договір купівлі-продажу сторонами укладено щодо купівлі-продажу нерухомого майна, а саме: нежитлової будівлі за адресою: вул. 12 Комісарів, буд. 3, с. Малий Самбір Конотопського району Сумської області (нині вул. Суворова, буд. 6, с. Малий Самбір Конотопського району Сумської області).

Отже, звертаючись з позовом про визнання договору купівлі-продажу об`єкта нерухомого майна дійсним, позивач мав належними і допустимими доказами довести факт ухилення від нотаріального посвідчення правочину.

Частина друга статті 220 ЦК України (в редакціїї, яка була чинною на час підписання сторонами спірного договору - 16.12.2005) не є достатньою матеріально-правовою підставою для задоволення позовних вимог про визнання договору дійсним, у випадку коли відповідний договір потребував не лише нотаріального посвідчення, а й державної реєстрації.

Суд звертає увагу сторін на те, що правила статті 220 ЦК України не поширюються на правочини, які підлягали нотаріальному посвідченню та державній реєстрації, оскільки момент вчинення таких правочинів відповідно до статей 210, 640 ЦК України (в редакціїї, яка була чинною на час підписання сторонами спірного договору - 16.12.2005) пов`язувався з державною реєстрацією, тому вони вважаються неукладеними і такими, що не породжують для сторін прав та обов`язків.

Згідно статті 129 Конституції України основними засадами судочинства визначено, зокрема, законність; рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом; змагальність сторін та свобода у наданні ними суду своїх доказів і у доведеності перед судом їх переконливості.

На підставі наведеного, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позову в частині визнання договору купівлі-продажу № 2 від 16.12.2005 дійсним, оскільки на підставі доказів, поданих сторонами, суд виходить із того, що позивачем не доведено факту ухилення відповідача від нотаріального посвідчення правочину та втрати можливості з будь-яких причин його посвідчити, що є обов`язковою умовою для визнання правочину дійсним на підставі частини другої статті 220 ЦК України, а також враховуючи те, що такі правочини станом на 16.12.2005 підлягали нотаріальному посвідченню та державній реєстрації, тобто момент вчинення таких правочинів відповідно до статей 210, 640 ЦК України (в редакціїї, яка була чинною на час підписання сторонами спірного договору) пов`язувався з державною реєстрацією, що унеможливлює визнання їх судом дійсними на підставі ст. 220 ЦК України.

Щодо вимоги позивача визнати за Малосамбірською сільрадою право власності на нерухоме майно, нежитлову будову за адресою: вул. 12 Комісарів, будинок 3, с. Малий Самбір Конотопського району Сумської області (нині вул. Суворова, буд. 6, с. Малий Самбір Конотопського району Сумської області), суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог в цій частині з огляду на таке.

Частиною першою статті 182 Цивільного кодексу України встановлено, що право власності та інші речові права на нерухомі речі, обтяження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації.

Відносини, пов`язані з державною реєстрацією прав на нерухоме майно та їх обтяжень регулює Закон України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень , за визначенням статті 1 якого державна реєстрація речових прав на нерухоме майно - офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Відповідно до статті 3 названого Закону державна реєстрація прав є обов`язковою. Інформація про права на нерухоме майно підлягає внесенню до Державного реєстру прав. Права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації. Права на нерухоме майно, що виникли до набрання чинності цим Законом, визнаються дійсними у разі відсутності їх державної реєстрації, передбаченої цим Законом, за умов, якщо реєстрація прав була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення, або якщо на момент виникнення прав діяло законодавство, що не передбачало обов`язкової реєстрації таких прав. Будь-які правочини щодо нерухомого майна (відчуження, управління, іпотека тощо) укладаються, якщо право власності на таке майно зареєстровано згідно з вимогами цього Закону.

Обов`язковій державній реєстрації підлягають речові права на нерухоме майно, зокрема, право власності на нерухоме майно (стаття 4 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень ).

Згідно з частиною четвертою статті 334 ЦК України права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації, виникають з дати такої реєстрації відповідно до закону.

Відповідно до статті 392 Цивільного кодексу України особа має право звернутися до суду з позовом про визнання права власності:

1) якщо це право оспорюється або не визнається іншими особами (за умови, що позивач не перебуває з цими особами у зобов`язальних відносинах, оскільки права осіб, які перебувають у зобов`язальних відносинах, повинні захищатися за допомогою відповідних норм інституту зобов`язального права);

2) у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Передумовою для застосування положень статті 392 ЦК України є відсутність іншого, окрім судового, шляху для відновлення порушеного права.

Вимогами частини першої статті 316 цього ж Кодексу визначено, що правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Зміст права власності визначений в частині першій статті 317 ЦК України, якою передбачено, що власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Відповідно до статті 319 названого Кодексу власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії.

Частиною першою статті 15 ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. При цьому, одним із способів захисту цивільних прав є визнання такого права.

Згідно статті 321 ЦК України, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Відповідно до частин першої, другої статті 386 цього Кодексу держава забезпечує рівний захист прав усіх суб`єктів права власності.

Статтею 328 ЦК України встановлено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Встановлення наявності права власності шляхом винесення судового рішення потрібна позивачу для здійснення повноважень власника у повному обсязі, в тому числі розпорядження нерухомим майном.

Однак, позивач не має правової можливості здійснювати повноваження власника у повному обсязі.

Така неможливість реалізувати належне і безспірне право власності є наслідком застосування норм законодавства.

Одночасно суд не вбачає будь-якої поважної причини, з якої позивачу, слід обмежувати реалізацію права власності. Таке обмеження не ґрунтується ані на суспільному (публічному) інтересі, ані на інтересі приватних осіб, оскільки жодний суб`єкт не заперечує і не спростовує право власності позивача на зазначене майно.

Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод (1950), ратифікованою Законом України від 17.07.1997 № 475/97-ВР (далі - Конвенція), зокрема статтею 1 Першого протоколу до неї (1952) передбачено право кожної фізичної чи юридичної особи безперешкодно користуватися своїм майном, не допускається позбавлення особи її власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права, визнано право держави на здійснення контролю за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів.

Відповідно до прецедентної практики ЄСПЛ принцип мирного володіння майном для держави означає не лише обов`язок утримуватися від дій, що можуть призвести до втручання у право особи на мирне володіння майном, а і певних позитивних дій, зокрема, забезпечення належного правового режиму власності у державі (справа Папаміхалополус проти Греції). Даний принцип також застосовувався Європейським судом з прав людини у справі Брумареску проти Румунії. Цей режим полягає у тому, що держава зобов`язана гарантувати кожному, хто перебуває під її юрисдикцією, права і свободи, визначені в розділі I Конвенції. Європейський суд з прав людини зазначає, що виконання означеного загального обов`язку може означати виконання позитивних обов`язків, що слідують з необхідності забезпечення ефективної реалізації гарантованих Конвенцією прав.

Порушення права на мирне володіння майном проявляється у діях чи бездіяльності держави, які призводять до неможливості особи фактично реалізовувати своє право на відповідне майно. Європейський суд з прав людини, встановлюючи порушення права на мирне володіння майном, не обмежується виключно формальними вимогами законодавства та звертає увагу на те, що держава має здійснити всі ефективні та можливі заходи для забезпечення дотримання та захисту права, передбаченого статтею 1 Першого Протоколу (Онерйілдиз проти Туреччини та ряд інших).

Тому, оцінюючи даний спір в аспекті обов`язку практичного і ефективного забезпечення державою умов реалізації права власності, суд констатує, що формальні приписи статті 392 ЦК України та її тлумачення у судовій практиці національних судів призвели до такого стану, в якому безспірний власник речі, за відсутності жодної поважної причини, обумовленої публічним або приватним інтересом, все ж не може реалізувати своє право. Такий стан є неналежним і не відповідає базовим гарантіям, передбаченим статті 1 Першого протоколу Конвенції.

Враховуючи викладене, суд вважає за необхідне визнати право комунальної власності за Малосамбірською сільською радою Конотопського району Сумської області на суспільно значиме для територіальної громади с. Малий Самбір нерухоме майно, а саме: будинок культури за адресою: вул. Суворова, буд. 6, с. Малий Самбір Конотопського району Сумської області, загальною площею 200,9 кв.м., що складається з наступних приміщень: зала - 155,9 кв.м, гримерна - 4,7 кв.м., костюмерна - 7,5 кв.м., кабінет - 5,6 кв.м., книжкова зала - 27,2 кв.м.

Суд зазначає, що приписами частини першої статті 74 Господарського процесуального кодексу України на кожну із сторін покладений обов`язок довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до частини першої, другої статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються, зокрема, такими засобами, як письмові, речові електронні докази.

Так, положеннями статті 76 ГПК України встановлено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги щодо визнання права комунальної власності територіальної громади в особі сільської ради на будинок культури є обґрунтованими та підлягають частковому задоволенню з урахуванням вищевикладеного.

Витрати позивача по сплаті судового збору в сумі 3842,00 грн за клопотанням позивача суд залишає за позивачем.

Керуючись статтями 73, 74, 76-79, 232, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Визнати право комунальної власності за Малосамбірською сільською радою Конотопського району Сумської області (41663, Сумська область, Конотопський район, с. Малий Самбір, вул. Центральна, буд. 1-А, ідентифікаційний код 04391196) на нерухоме майно, а саме: будинок культури (літ. А-1) загальною площею 200,9 кв.м., що складається з наступних приміщень: зала - 155,9 кв.м, гримерна - 4,7 кв.м., костюмерна - 7,5 кв.м., кабінет - 5,6 кв.м., книжкова зала - 27,2 кв.м, що знаходиться за адресою: вул. Суворова, буд. 6 , с. Малий

Самбір, Конотопський район, Сумська область. 3 . В частині позовних вимог щодо визнання дійсним нотаріально непосвідченого договору купівлі-продажу № 2 аукціонних фондів підприємств і організацій споживчої кооперації України Соснівського споживчого товариства від 16.12.2005, укладеного між Соснівським сільським споживчим товариством Конотопської районної спілки, нині Соснівське споживче товариство, та Малосамбірською сільською радою Конотопського району Сумської області, стосовно нежитлового приміщення за адресою: вул. 12 Комисарів, буд. 3, с. Малий Самбір, Конотопський район, Сумська область - відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України).

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (ч. 1 ст. 256 ГПК України) .

Повне рішення складено 19 грудня 2019 року.

Суддя Ю.А. Джепа