Рішення

від 13.12.2019 по справі 640/15998/19

КИЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ХАРКОВА

Справа № 640/15998/19

н/п 2/640/2730/19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 грудня 2019 року Київський районний суд м.Харкова в складі:

головуючого судді Зуб Г.А.,

за участю секретаря Черниш О.М.,

розглядаючи у відкритому судовому засіданні в м. Харкові цивільну справу за позовною заявою Акціонерного товариства Перший український міжнародний банк до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,-

ВСТАНОВИВ:

13.08.2019 р. представник позивача звернувся до суду з позовною заявою до відповідача, в якій просить стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість у сумі 99671,70 грн., та стягнути судові витрати в розмірі 1921,00 грн. , посилаючись на те, що ПАТ Банк Ренесанс Капітал відповідачу 11.04.2014 року на підставі кредитного договору №26252018289018 видано кредит у сумі 29201,62 грн. Позивач є правонаступником усіх прав та зобов`язань ПАТ Банк Ренесанс Капітал . Відповідач не виконує свої кредитні зобов`язання належним чином довготривалий строк, та заборгованість станом на 23.07.2019 року складає 99671,70 грн., з яких: 16834,25 грн. - заборгованість за кредитом; 11890,28 грн. - заборгованість за процентами; 0,00 грн. - заборгованість за комісією; 70947,17грн. - штрафні санкції. Позивач спрямував письмову вимогу про сплату вказаної заборгованості відповідачу, однак вона останньою виконана не була, що і стало підставою для звернення до суду з вказаним позовом.

Відповідачем надано до суду відзив, в якому він просить відмовити в задоволенні позову, посилаючись на те, що 25.04.2008 року між відповідачем та ТОВ Банк Ренесанс Капітал був укладений кредитний договір № GP-505587 за кредитним рахунком №29090028289018, який був сплачений та погашений повністю. 05.04.2013р. між відповідачем та АТ Банк Ренесанс Капітал був укладений кредитний договір № GP-4386875. 23.04.2013р. від АТ Банк Ренесанс Капітал надійшло повідомлення про те, що право вимоги за кредитним договором було в повному обсязі відступлено 22.04.2013р. у власність ПАТ ПУМБ . Загальна сума заборгованості на дату відступлення права вимоги складала 16372,50 грн., яка була виплачена відповідачем. 11.04.2014р. між АТ Банк Ренесанс Капітал та відповідачем була укладена пропозиція укласти Договір карткового рахунку та договір страхування (оферта) № НОМЕР_1 , ліміт овердрафту за вказаним договором склав 6450 грн., який в подальшому було збільшено до 11000 грн. з процентною ставкою - 24% річних. Відповідачем регулярно вносились платежі в рахунок погашення заборгованості. АТ Банк Ренесанс Капітал відступило право вимоги за вказаним договором до АТ ПУМБ . У червні 2016 року на поштову адресу відповідача від позивача надійшло повідомлення про заборгованість, в якому було зазначено, що станом на 13.06.2016 у відповідача наявна заборгованість у розмірі 973,78 грн., яку необхідно було погасити до 23.06.2016р. 21.11.2018р. відповідачу стало відомо, що у провадженні приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Вольф Т.Л. перебуває на примусовому виконанні виконавчий напис №576, виданий 16.02.2018р. ПН КМНО ОСОБА_2 Н.С. про стягнення з ОСОБА_1 на користь АТ ПУМБ заборгованості у розмірі 25059,55 грн. за кредитним договором №26252018289018 від 11.04.2014 року, який оскаржується в Подільському районному суді м. Києва. Відповідач вказує, що свої зобов`язання за договором вона виконала в повному обсязі, а саме сплатила вказані кошти, останній платіж нею було здійснено 05.05.2016р. на суму 1200 грн., та вказана кредитна картка разом з документами була вкрадена. Також відповідач просить застосувати строк позовної давності.

В судове засідання представник позивача не з`явився, повідомлений належним чином, надіслав до суду заяву про проведення розгляду справи за своєї відсутності, позовні вимоги підтримав в повному обсязі, та не заперечував проти ухвалення заочного рішення по справі.

Відповідач в судовому засіданні просила відмовити в задоволенні позову в повному обсязі, посилаючись на його недоведеність, та просила застосувати строки позовної давності.

За таких обставин, суд вважає за можливе розглянути справу без участі представника позивача та за наявними в справі доказами за правилами спрощеного позовного провадження.

13.08.2019 року до суду надійшла вказана позовна заява, та розподілена судді Зуб Г.А.

15.08.2019 року судом здійснено електронний запит до Реєстру територіальної громади м. Харкова для встановлення місцеперебування відповідача, відповідь на який надано 15.08.2019 року.

Ухвалою судді від 15.08.2019 року прийнято до розгляду вказану позовну заяву, та відкрито провадження в ній за правилами спрощеного позовного провадження.

Судом встановлено, та не заперечується, що між відповідачем та ПАТ Банк Ренесанс Капітал укладались кредитні договори.

Як вбачається з матеріалів справи, 11.04.2014 року відповідачу згідно письмової Пропозиції укласти Договір Карткового рахунку та договір страхування (оферта), запропонував АТ Банк Ренесанс Капітал укласти договір страхування та договір карткового рахунку. (а.с. 7). У п.2.3 Частини 1 Пропозиції встановлений ліміт овердрафту на суму 6450 грн., який в подальшому було збільшено до 11000 грн.

На підтвердження наявності заборгованості Банком надано основні умови кредитування та страхування з відміткою дати банку 15.04.2008р. , та виписку з рахунка ОСОБА_1 із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувача про непогашення заборгованості за Кредитним договором 2625201889018 (а.с.12), згідно якої станом на 23.07.2019 року має заборгованість 99671,70 грн., що складається із простроченої заборгованості за кредитом 16834,25 грн., простроченої заборгованості по процентам - 11547,14 грн., строковї заборгованості по процентам в розмірі 343,14 грн., неустойка за порушення зобов`язань - 70947,17 грн. , яка на даний час не погашена.

Позивач є правонаступником ПАТ Банк Ренесанс Капітал .

Позивачем спрямована письмова вимога про погашення заборгованості за кредитним договором, однак вона відповідачем виконана не була.

На адресу відповідача надходило повідомлення від АТ ПУМБ , що її заборгованість за договором №26252018289018 станом на 13.06.2016 року складає 973,78 грн. (а.с. 60).

ПН КМНО Хара Н.С. видано виконавчий напис №576 від 16.02.2018 року про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ ПУМБ заборгованості в розмірі 25059,55 грн. На даний час відкрито ВП за даним виконавчим написом, та він оскаржується відповідачем в суді.

Відповідачем надані до суду копії квитанції про сплату нею кредиту за різними договорами.

За змістом статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

У частині першій статті 1054 ЦК України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу (частина друга статті 1050 ЦК України).

Обґрунтовуючи доводи позовної заяви АТ ПУМБ посилалося на те, що відповідач не виконував належним чином умови договору, допустивши заборгованість за кредитом та відсотками. На підтвердження наведеного позивач за надав копію пропозиції укласти договір (оферти), довідку про стан та історію заборгованості, а також витягу з договору з поміткою дати 15.04.2008 , а сам договір укладено 11.04.2014р.

За змістом статті 1056-1 ЦК України в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

За змістом статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Частинами першою, другою статті 551 ЦК України визначено, що предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Згідно з частиною шостою статті 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно положень статті 76 ЦПК України, доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до частини першої статті 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Згідно положень статті 95 ЦПК України, письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не передбачено цим Кодексом. Якщо подано копію письмового доказу, суд за клопотанням учасника справи може витребувати у відповідної особи оригінал письмового доказу.

Так, з матеріалів справи вбачається, що доказів видачі кредиту 16834,25 грн. до суду надано не було.

Частиною 2 статті 13 ЦПК України, яка регламентує диспозитивність цивільного судочинства, визначено, що збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Обов`язок доведення наявності заборгованості у боржника покладається на кредитора, який звертається до суду за захистом свого порушеного права - стягнення заборгованості, звернення стягнення тощо.

Так, доказами, які підтверджують наявність заборгованості та її розмір є первинні документи, оформлені відповідно достатті 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність . Згідно із вказаною нормою закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це не можливо безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Пунктом 62 Положення про організацію бухгалтерського обліку, бухгалтерського контролю під час здійснення операційної діяльності в банках України, затвердженого Постановою ПравлінняНаціонального банкуУкраїни від 04 липня 2018 № 75 (далі - Положення), виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту.

Надана позивачем Виписка з рахунка із зазначенням суми заборгованості ОСОБА_1 та строків її погашення з відміткою стягувача про непогашення заборгованості за Кредитним договором 26252018289018, не може слугувати підтвердженням існування боргу, з наданої виписки неможливо встановити період, за який утворився борг, його складові, як то проценти (розмір процентної ставки), неустойки (вид та розмір застосованої пені чи штрафу), комісії), а також суми на погашення заборгованості, що вносила відповідач. Вказана виписка містить тільки загальні суми боргу, що не підтверджуються відповідними проведеними банківськими розрахунками, що позбавило суд можливості встановити наявність підстав для задоволення вимог у відповідному розмірі.

Крім того, вказаний розрахунок не містить обов`язкових реквізитів, передбачених для первинних та зведених облікових документів, що передбачені положеннями статті 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність і пункту 61 Положення.

Слушними є доводи відповідача про те, що між сторонами уже існує спір з приводу виниклої заборгованості по кредиту і банк здійснив дії по примусовому стягненню боргу шляхом видачі виконавчого напису нотаріуса. Однак, відомостей про суму такого стягнення та розміру погашеного за виконавчим написом боргу не надав.

З урахуванням наведеного, суд приходить до висновку, що позивач не подав належних доказів на підтвердження обґрунтованості своїх вимог. Зокрема, суду не були надані будь-які докази, які б підтверджували розмір нарахованої банком заборгованості за кредитним договором.

Таким чином, суд приходить до висновку, що із наданої позивачем виписки з рахунку, як доказу на підтвердження наявності заборгованості відповідача, неможливо встановити наявну суму боргу, його складові, період за який він утворився, оскільки заборгованість станом на 13.06.2016р. складала 973,78 грн., що унеможливлює проведення об`єктивного розгляду та задоволення вимог банку.

Неподання стороною позивача належних і допустимих доказів на підтвердження своїх позовних вимог є підставою для висновку суду про недоведеність та необґрунтованість позовних вимог, оскільки вони ґрунтуються лише на припущеннях.

Зважаючи, що позивачем є юридична особа - банківська установа, яка має в своєму підпорядкуванні юридичний відділ,- зазначене вказує лише на те, що представники позивача були обізнані із нормами процесуального права, які регламентують принципи цивільного судочинства, в тому числі й такий принцип як змагальність сторін, за яким кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень та диспозитивність цивільного судочинства, за яким суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи; учасник справи розпоряджається своїми права щодо предмету спору на власний розсуд та знає, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідачем також заявлено клопотання про застосування строків позовної давності.

Аналіз положень глави 19 ЦК України Позовна давність дає підстави для висновку, що правові наслідки спливу позовної давності у вигляді відмови у позові можуть застосовуватися лише у тих випадках, якщо доведено існування самого суб`єктивного цивільного права і факт його порушення або оспорювання. Якщо ж при розгляді справи встановлено, що у позивача немає суб`єктивного права, про захист якого він просить, або ж воно не порушувалось чи не оспорювалось, суд повинен відмовити в позові не з підстав спливу позовної давності, а за безпідставністю матеріально-правової вимоги.

А тому за вказаних обставин, суд вважає за необхідне відмовити в задоволенні даного позову у зв`язку з безпідставністю позовних вимог.

Відповідно до ст. 141 ч.1 ЦПК України судові витрати компенсуються за рахунок позивача.

Керуючись ст.ст. 526, 554, 629, ч. 1 ст. 1054 ЦК України, ст.ст. 3,4, 12, 76, 306, 263-265 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

В задоволенні позовної заяви Акціонерного товариства Перший український міжнародний банк до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - відмовити.

Судові витрати компенсувати за рахунок позивача.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку шляхом подачі протягом тридцяти днів апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції з дня його проголошення.

У відповідності до п.п. 15.5 п.п. 15 п.1 Розділу ХІІІ Перехідних Положень ЦПК України в новій редакції, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно- телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди.

Позивач - Акціонерне товариство Перший український міжнародний банк , місцезнаходження: м. Київ, вул. Андріївська, буд. 4, код ЄДРПОУ 14282829.

Відповідач - ОСОБА_1 , місцеперебування: АДРЕСА_1 , р.н.о.к.п.п. НОМЕР_2 .

Повний текст рішення виготовлено 19 грудня 2019 року.

СУДДЯ Г.А. ЗУБ