Рішення

від 17.12.2019 по справі 120/2952/19-а

ВІННИЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

17 грудня 2019 р. Справа № 120/2952/19-а

Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Дмитришеної Р.М., розглянувши письмово в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Вінницького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів (вул. Пирогова, 135-А, м. Вінниця, 21037) до Малого приватного сільськогосподарського підприємства "Грабарівське" (с. Грабарівка, Могилів-Подільський район, Вінницька область, 24015) про стягнення адміністративно-господарської санкції та пені

ВСТАНОВИВ:

До Вінницького окружного адміністративного суду надійшли матеріали позовної заяви Вінницького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів (далі - позивач) до Малого приватного сільськогосподарського підприємства "Грабарівське" (далі - відповідач) про стягнення адміністративно-господарської санкції та пені.

Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги позивач посилається на те, що відповідно до ч. 2 Порядку подання підприємствами, установами, організаціями та фізичними особами, що використовують найману працю, звітів про зайнятість і працевлаштування інвалідів та інформації, необхідної для організації їх працевлаштування, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України №70 від 31.01.2007, відповідачем подано звіт про зайнятість і працевлаштування інвалідів у 2018 році за формою 10-ПІ. В поданому звіті відповідач зазначив, що в 2018 році середньооблікова кількість штатних працівників в нього становила 8 осіб, середньооблікова кількість штатних працівників, яким відповідно до чинного законодавства встановлена інвалідність - 0 осіб, кількість інвалідів, які повинні працювати відповідно до ст. 19 Закону України "Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні" - 1 особа, фонд оплати праці штатних працівників - 360,4 тис. грн, середньорічна заробітна плата штатного працівника - 45050 грн.

Таким чином, відповідач не виконав норматив робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю в кількості одного робочого місця і, як наслідок, розрахував в 06 рядку поданого звіту суму адміністративно-господарських санкцій в розмірі 0,5 однієї середньої річної заробітної плати - 22525 грн.

З огляду на те, що відповідач не забезпечив встановленого нормативу одного робочого місця для працевлаштування інвалідів та не сплатив адміністративно-господарські санкції в сумі 22525 грн, останньому нараховано пеню у розмірі 1987,44 грн.

Вказану заборгованість відповідачем добровільно не погашено, а тому, позивач звернувся до суду щодо її примусового стягнення.

Ухвалою суду від 18.09.2019 відкрито провадження у справі за вказаним позовом та вирішено здійснювати розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні). Даною ухвалою також встановлено відповідачу 15-денний строк для подачі до суду відзиву на позовну заяву.

На виконання вимог ухвали суду від 18.09.2019 та відповідно до положень ст. 162 КАС України, стороною відповідача подано до суду відзив щодо заявлених позовних вимог, з якого слідує, що відповідач заперечує щодо задоволення адміністративного позову з огляду на наступне.

МПСП "Грабарівське" займається вирощуванням зернових та технічних культур, на даному підприємстві працюють робітники сезонно, в 2018 році середньооблікова кількість працівників становила 8 осіб.

Наказом № 4 від 02.01.2018 на підприємстві створено одне робоче місце для інваліда (підсобний працівник).

Відповідач протягом 2018 року кожний місяць згідно форми 3-ПН (Наказ № 3-ПН, 316) інформувало Могилів-Подільський міськрайонний центр зайнятості про вільні робочі місця на яких може використовуватись праця інвалідів. Втім, на підприємство не звернувся ні один робітник по направленню центру зайнятості.

Також МПСП "Грабарівське" надавало лист до Серебринецької сільської ради з повідомленням про те, що підприємство може працевлаштувати особу з обмеженими фізичними можливостями.

З огляду на викладене вище, підприємством вживались всі залежні від нього заходи щодо утворення робочих місць для інвалідів. Згідно зі статтею 18-1 Закону № 875-ХІІ пошук підходящої роботи для інваліда здійснює державна служба зайнятості. Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин, за статтею 218 Господарського кодексу України є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання, а МПСП "Грабарівське" вжито усі залежні від нього заходи для недопущення господарського правопорушення.

09.10.2019 на адресу суду надійшла відповідь на відзив, в якій представник позивача виклав свої пояснення щодо наведених відповідачем у відзиві заперечень та мотиви їх відхилення.

Окремо вказано, що ч.ч. 3, 5 ст. 19 Закону України "Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні" встановлено, що підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно здійснюють працевлаштування інвалідів у рахунок нормативів робочих місць. Виконання нормативу робочих місць вважається працевлаштування підприємством інвалідів, для яких це місце роботи є основним. З цих підстав лише створення робочого місця для працевлаштування інваліда не вважається виконанням нормативу.

Крім того, законодавством не передбачено звільнення роботодавця від обов`язку сплати адміністративно-господарської санкції за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю в зв`язку з тим, що інваліди не направлялись на підприємство та/або відмовлялись від запропонованої роботи.

17.10.2019 на адресу суду надійшло заперечення, в якому відповідач виклав свої пояснення щодо наведених позивачем у відповіді на відзив аргументів і мотиви їх відхилення.

Ухвалою суду від 15.11.2019 позовну заяву Вінницького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів залишено без руху з наданням позивачу строку для усунення недоліків позовної заяви, а саме подання заяви про поновлення строку звернення до суду з доказами поважності причин його пропуску.

На виконання вимог ухвали суду від 15.11.2019 позивачем подано клопотання про поновлення строку звернення до адміністративного суду з додатками.

Ухвалою суду від 12.12.2019 задоволено заяву позивача про поновлення строку звернення до адміністративного суду та поновлено Вінницькому обласному відділенню Фонду соціального захисту інвалідів строк звернення до суду з позовом в адміністративній справі №120/2952/19-а. Судовий розгляд справи здійснюється в порядку спрощеного провадження без виклику сторін.

Враховуючи, що інших заяв по суті та документів не надходило, суд розглядає справу в письмовому провадженні за наявними в ній доказами.

Дослідивши подані сторонами документи, з`ясувавши фактичні обставини справи, суд встановив наступне.

Відповідач МПСП "Грабарівське" "Грабарівське" подав позивачеві звіт про зайнятість і працевлаштування інвалідів за 2018 рік за формою 10-ПІ , згідно з яким самостійно визначив середньооблікову кількість штатних працівників в кількості 8 осіб, з них: середньооблікова кількість штатних працівників, яким відповідно до чинного законодавства встановлена інвалідність - 0 осіб, кількість інвалідів, які повинні працювати відповідно до вимог ст. 19 ЗУ "Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні" розрахована відповідачем і становить - 0 осіб, а також відсутня розрахована сума адміністративно-господарських санкцій.

Позивач вважає, що відповідач не виконав нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів в кількості одного робочого місця, і, як наслідок, повинен сплатити адміністративно-господарську санкцію в розмірі - 0,5 однієї середньої річної заробітної плати - 22525,00 грн.

Водночас, за порушення термінів сплати вищезазначених санкцій відповідач зобов`язаний сплатити пеню у сумі 1987,44 грн, яка розрахована починаючи з наступного дня граничного строку сплати адміністративно-господарських санкцій по день звернення до суду з цим позовом.

Несплачені адміністративно-господарська санкція та нарахована у зв`язку з цим пеня, стали підставою для звернення до суду з цим позовом.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

Так, статтею 18 Закону України "Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні" передбачено, що забезпечення прав осіб з інвалідністю на працевлаштування та оплачувану роботу, в тому числі з умовою про виконання роботи вдома, здійснюється шляхом їх безпосереднього звернення до підприємств, установ, організацій чи до державної служби зайнятості. Підбір робочого місця здійснюється переважно на підприємстві, де настала інвалідність, з урахуванням побажань особи з інвалідністю, наявних у неї професійних навичок і знань, а також рекомендацій медико-соціальної експертизи. Підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов`язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування осіб з інвалідністю, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування осіб з інвалідністю, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування осіб з інвалідністю у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Згідно із ст. 18-1 вказаного Закону особа з інвалідністю, яка не досягла пенсійного віку, не працює, але бажає працювати, має право бути зареєстрованим у державній службі зайнятості як безробітний. Рішення про визнання особи з інвалідністю безробітним і взяття її на облік для працевлаштування приймається центром зайнятості за місцем проживання інваліда на підставі поданих ним рекомендації МСЕК та інших передбачених законодавством документів. Державна служба зайнятості здійснює пошук підходящої роботи відповідно до рекомендацій МСЕК, наявних у особи з інвалідністю кваліфікації та знань, з урахуванням його побажань.

Відповідно до ст. 19 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця. Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю відповідно до нормативу, встановленого частиною першою цієї статті, і забезпечують працевлаштування інвалідів.

Водночас статтею 20 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" передбачено, що підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих осіб з інвалідністю менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування осіб з інвалідністю і не зайняте особою з інвалідністю.

Судом встановлено, що відповідач є приватним підприємством, яке займається вирощуванням зернових культур та для здійснення підприємницької діяльності використовує найману працю.

При цьому у відповідача в 2018 році середньооблікова чисельність штатних працівників облікового складу становила 8 осіб, серед яких за даними звіту жодної особи, якій відповідно до чинного законодавства встановлена інвалідність.

Отже, формально відповідач не виконав нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю в кількості однієї особи, на чому акцентує увагу позивач.

Проте з матеріалів справи встановлено, що про наявність вакантних місць для працевлаштування осіб з інвалідністю відповідач систематично впродовж звітного періоду повідомляв Могилів-Подільський міськрайонний центр зайнятості, зокрема у спосіб подання звітності за формою № 3-ПН "Інформація про попит на робочу силу (вакансії)".

Вказана обставина підтверджується відповіддю Вінницького обласного центру зайнятості №03-13/1466-19 від 17.04.2019 на запит позивача № 01-10/152 від 18.03.2019, в якій центр зайнятості повідомив, що відповідач протягом 2018 року подавав інформацію про вакансії для інвалідів у формі звіту за формою № 3-ПН.

Наведене свідчить про виконання відповідачем вимог щодо інформування центру зайнятості про наявність вільних робочих місць та потребу у скеруванні центром зайнятості осіб з інвалідністю з метою їх працевлаштування.

В цьому контексті суд зазначає, що спірні адміністративно-господарські санкції застосовуються за невиконання річного нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю за 2018 рік.

Таким чином, питання про вжиття відповідачем заходів для працевлаштування осіб з інвалідністю необхідно аналізувати в цілому за підсумками 2018 року, оскільки саме такий період вважається звітнім в розумінні вимог статтей 19, 20 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні".

Відповідно до матеріалів справи, у спірний період відповідач в установленому законом порядку звітував про наявність у нього такої кількості робочих місць для осіб з інвалідністю, яка була б достатньою для виконання в повному обсязі визначеного законом нормативу у випадку направлення осіб з інвалідністю центром зайнятості та відсутності відмов самих осіб з інвалідністю від запропонованої роботи.

Крім того, судом встановлено, що у квітні 2018 року відповідач повідомляв голову Серебринецької сільської ради ОСОБА_1 про те, що в МПСП "Грабарівське" 02.01.2018 створено робоче місце для інваліда, а саме підсобний працівник складу. Тому, до підприємства може звернутись на роботу кожен житель громади, перевага надається особам з обмеженими фізичними можливостями.

В силу положень ч. 3 ст. 18-1 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" державна служба зайнятості здійснює пошук підходящої роботи відповідно до рекомендацій МСЕК, наявних у особи з інвалідністю кваліфікації та знань, з урахуванням її побажань.

Відтак, суд доходить висновку, що обов`язок підприємства щодо створення робочих місць для осіб з інвалідністю не супроводжується його обов`язком підбирати та працевлаштовувати осіб з інвалідністю на створені робочі місця. Такий обов`язок покладається на органи працевлаштування, що визначені законом.

При цьому суд враховує правові висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 26.06.2018 у справі № 806/1368/17 та від 08.08.2019 у справі № 805/1436/16-а.

З огляду на викладене суд погоджується з доводами відповідача, який посилається на те, що ним виконано свої зобов`язання за статтею 19 Закону України "Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні", зокрема створивши відповідне робоче місце для працевлаштування осіб з інвалідністю та повідомивши про це уповноважені органи про наявність вільних вакансій, що можуть бути заповнені особами з інвалідністю.

Отже, належними доказами підтверджується, що відповідач вжив усіх передбачених законодавством заходів, спрямованих на створення робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю та недопущення правопорушення у сфері господарювання. Тому покладення на нього відповідальності за ненаправлення уповноваженими органами осіб з інвалідністю для їх працевлаштування, відсутність у населеному пункті за місцем знаходження відповідача осіб з інвалідністю, які бажають працевлаштуватись у відповідача, суд вважає надмірним індивідуальним тягарем. Крім того, це не узгоджується з підставами господарсько-правової відповідальності, визначеними у частині другій статті 218 Господарського кодексу України.

Також суд враховує, що позивач, як суб`єкт владних повноважень, не надав жодних доказів на підтвердження того, що відповідач протягом 2018 року не створив робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю або неправомірно відмовив таким особам у прийнятті на роботу.

Частиною першою статті 2 КАС України визначено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні (ч. 1 ст. 90 КАС України).

Перевіривши обґрунтованість доводів сторін, оцінивши надані суб`єктом владних повноважень докази на підтримку заявлених позовних вимог, суд приходить до переконання про відсутність достатніх правових підстав для застосування до відповідача адміністративно-господарських санкцій, передбачених статтею 20 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні", а тому в задоволенні адміністративного позову належить відмовити повністю.

З урахуванням положень ст. 139 КАС України питання про розподіл судових витрат у справі не вирішується.

Керуючись ст.ст. 72, 77, 90, 139, 242, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні позовної заяви Вінницького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів - відмовити повністю.

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.

Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Реквізити: Вінницьке обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів (код ЄДРПОУ 13308892, вул. Пирогова, 135-А, м. Вінниця, 21037); Мале приватне сільськогосподарське підприємство "Грабарівське" (код ЄДРПОУ - 32495022, с. Грабарівка, Могилів-Подільський район, Вінницька область, 24015)

Повний текст рішення складено: 18.12.2019

Суддя Дмитришена Руслана Миколаївна