Рішення

від 18.12.2019 по справі 400/2622/19

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 грудня 2019 р. № 400/2622/19 м. Миколаїв

Миколаївський окружний адміністративний суд у складі судді Птичкіної В.В., розглянувши в порядку письмового провадження справу

за позовом:Миколаївського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів, вул. Потьомкінська, 17, м. Миколаїв, 54001 до відповідача:Товариства з обмеженою відповідальністю "Медичний центр ОН Клінік Миколаїв", вул. Велика Морська, 74/3, м. Миколаїв, 54001 про:стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені в сумі 50 522,27 грн.,

Миколаївське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів (надалі - позивач або Фонд) звернулось до суду з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю Медичний центр ОН Клінік Миколаїв (надалі - відповідач або Товариство) адміністративно-господарських санкцій та пені в сумі 50 522,27 грн.

Позов обґрунтовано тим, що, відповідно до акту за результатами проведення перевірки щодо додержання суб`єктом господарювання вимог законодавства про зайнятість населення, зайнятість та працевлаштування осіб з інвалідністю від 25-26 липня 2019 № 14-1554/0053, наданого позивачеві управлінням Держпраці у Миколаївській області, встановлено, що Товариство не зареєстроване у відділені Фонду та на момент перевірки відповідач своєчасно не подав щорічної звітності до відділення Фонду соціального захисту інвалідів (Звіт про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2018 рік (форма 10-ПІ, затверджена наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 10.02.2007 № 42), та не виконав норматив для працевлаштування осіб з інвалідністю. Оскільки відповідач протягом 2018 року не працевлаштував інвалідів відповідно до нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів, у зв`язку з чим до нього застосована адміністративно-господарська санкція, а в результаті її несвоєчасної сплати нарахована пеня.

Відповідач подав відзив на позовну заяву (ар. с. 30-37), в якому просив відмовити у задоволенні позову, оскільки відповідач вживав усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. Як вказав відповідач у відзиві ним 01.06.2018 до центру зайнятості направлявся звіт з інформацією щодо можливості працевлаштування інвалідів (1 звіт за формою 3-ПН); 02.08.2019 було розміщено інформацію про наявність вакансії на сайтах. У листопаді 2018 року на підприємство була прийнята особа з інвалідністю, працевлаштування якої було забезпечено безпосередньо відповідачем. Центром зайнятості на визначені вакансії працівники не направлялись. На думку відповідача, викладені обставини звільняють його від адміністративно-господарської відповідальності.

Представник позивача подав клопотання про розгляд справи в порядку письмового провадження. Належним чином повідомлений про дату, час та місце судового засідання відповідач представника в суд не направив. Відповідно до частини дев`ятої статті 205 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглянув справу в порядку письмового провадження.

Дослідивши письмові докази, суд

В С Т А Н О В И В:

З 25 по 26 липня 2019 року Управлінням Держпраці у Миколаївській області (надалі - Управління) проведено позапланову перевірку Товариства щодо додержання суб`єктом господарювання вимог законодавства про зайнятість населення, зайнятість та працевлаштування осіб з інвалідністю, за результатом якої був складений акт № 14-1554/0053 (надалі - Акт перевірки, ар. с. 13-16). Відповідно до висновків Акта перевірки, Управління виявило порушення, зокрема: частини першої статті 19 Закону України від 21.03.1991 № 875-ХІІ Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні (надалі - Закон № 875) - роботодавець не дотримався нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі 4% середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за 2018 рік; частини сьомої статті 19 Закону № 975 - Товариство не зареєстроване у відділенні Фонду соціального захисту інвалідів; частини дев`ятої статті 19 Закону № 875 - Товариство не подало до відповідного відділення Фонду соціального захисту інвалідів звіт за формою 10-ПІ за 2018 рік.

Приписом про усунення порушень законодавства про зайнятість населення, зайнятість та працевлаштування осіб з інвалідністю № 14-1554/0053-0013 від 26.07.2019 (ар. с. 49) Управління зобов`язало директора Товариства у строк до 05.08.2019 усунути вказані в Акті перевірки порушення.

16.08.2019 уповноважена посадова особа Управління постановою № 136-КП (ар. с. 61-63), на підставі абзацу восьмого частини другої статті 265 Кодексу законів про працю України, за невиконання нормативу працевлаштування інвалідів наклала на відповідача штраф в сумі 4 173 грн. (у розмірі мінімальної заробітної плати).

Листом від 20.08.2019 (ар. с. 50) Товариство повідомило Управління про те, що 02.08.2019 воно подало до Фонду Заяву про реєстрацію роботодавця у відділенні Фонду соціального захисту інвалідів (ар. с. 52) та Звіт про зайнятість і працевлаштування інвалідів за 2018 рік (надалі - Звіт, ар. с. 51). Крім того, до згаданого листа відповідач додав копію поданого 01.06.2018 до Харківського міського центру зайнятості звіту за формою № 3-ПН, в якому містилась інформація про наявність двох вакансій діловода з можливість працевлаштування інвалідів (ар. с. 53-55).

У Звіті відповідач навів такі дані:

середньооблікова кількість штатних працівників облікового складу (осіб) - 15;

середньооблікова кількість штатних працівників, яким відповідно до чинного законодавства встановлена інвалідність (осіб) - 0;

кількість інвалідів - штатних працівників, які повинні працювати на робочих місцях, створених відповідно до вимог статті 19 Закону України Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні (осіб) - 1;

середньорічна заробітна плата штатного працівника - 46 866,67 грн.;

сума адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів (грн.) - 23 433,34 грн.

14.08.2019 Фонд направив Товариству претензію (ар. с. 64-54) з вимогою сплатити суму адміністративно-господарських санкцій - 46 866,67 грн. У претензії Фонд зазначив також про необхідність сплати Товариством пені, для розрахунку суми якої відповідач мав звернутися до Фонду, а також про необхідність подання відповідачем виправленого звіту, оскільки вказана Товариством сума санкцій не відповідає сумі середньорічної заробітної плати штатного працівника.

Відповідач претензію Фонду не задовольнив.

Згідно з розрахунком суми позову (ар. с. 9), позивач нарахував пеню за період з 16.04.2019 по 23.08.2019 в сумі 3 655,60 грн.

При прийнятті рішення суд виходив з такого.

Відповідно до статті 19 Закону № 875, для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій, громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця. Підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування інвалідів відповідно до нормативу, встановленого частиною першою цієї статті і забезпечують працевлаштування осіб з інвалідністю.

Відповідно до частини п`ятої статті 19 Закон № 875, виконанням нормативу робочих місць у кількості, визначеній згідно з частиною першою цієї статті, вважається працевлаштування підприємством, установою, організацією, у тому числі підприємством, організацією громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичною особою, яка використовує найману працю, осіб з інвалідністю, для яких це місце роботи є основним.

Частинами дев`ятою, десятої цієї ж статі Закону № 875 передбачено, що підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичні особи, в яких за основним місцем роботи працює 8 і більше осіб, реєструються у відповідних відділеннях Фонду соціального захисту інвалідів за своїм місцезнаходженням і щороку подають цим відділенням звіт про зайнятість та працевлаштування осіб з інвалідністю. Керівники підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, у разі незабезпечення виконання нормативів робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю, неподання Фонду соціального захисту інвалідів звіту про зайнятість та працевлаштування осіб з інвалідністю несуть відповідальність у встановленому законом порядку.

Частиною першою статті 20 Закону № 875 встановлено, що підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих осіб з інвалідністю менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі на підприємстві, в організації громадських організацій осіб з інвалідністю, у фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування особи з інвалідністю і не зайняте особою з інвалідністю. Для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичних осіб, де працює від 8 до 15 осіб, розмір адміністративно-господарських санкцій за робоче місце, призначене для працевлаштування особи з інвалідністю і не зайняте особою з інвалідністю, визначається в розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі на підприємстві, в організації громадських організацій осіб з інвалідністю, у фізичної особи, яка використовує найману працю. Положення цієї частини не поширюється на підприємства, установи і організації, що повністю утримуються за рахунок коштів державного або місцевих бюджетів.

Порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій тягне за собою нарахування пені. Пеня обчислюється виходячи з 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, що діяла на момент сплати, нарахованої на повну суму недоїмки за весь її строк.

Адміністративно-господарські санкції розраховуються та сплачуються підприємствами, установами, організаціями, у тому числі підприємствами, організаціями громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичними особами, зазначеними в частині першій цієї статті, самостійно в строк до 15 квітня року, наступного за роком, в якому відбулося порушення нормативу, встановленого частиною першою статті 19 цього Закону. При цьому до правовідносин із стягнення адміністративно-господарських санкцій, передбачених цим Законом, не застосовуються строки, визначені статтею 250 Господарського кодексу України (частини друга, третя статті 20 цього ж Закону).

На виконання постанови Кабінету Міністрів України від 31.01.2007 № 70 Про реалізацію статей 19 і 20 Закону України Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 15.05.2007 № 223 був затверджений Порядок нарахування пені та її сплати , відповідно до якого нарахування пені як роботодавцем, так і органом контролю здійснюється з наступного дня граничного строку сплати адміністративно-господарських санкцій по день сплати включно (тобто з 16 квітня наступного за роком, у якому відбулося порушення нормативу).

Відповідно до статті 218 Господарського кодексу України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Зі змісту частини другої статті 218 Господарського кодексу України вбачається, що вказана норма встановлює підстави для звільнення від відповідальності, як за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання (за що встановлено відповідальність у вигляді відшкодування збитків, штрафні санкції, або оперативно-господарські санкції), так і за порушення правил здійснення господарської діяльності (за що встановлено відповідальність у вигляді адміністративно-господарських санкцій).

Отже, суб`єкт звільняється від відповідальності, зокрема, за порушення правил здійснення господарської діяльності (тобто від адміністративно-господарських санкцій), якщо доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення правопорушення.

Згідно з частинами першою, третьою статті 18 Закону № 875, забезпечення прав осіб з інвалідністю на працевлаштування та оплачувану роботу, в тому числі з умовою про виконання роботи вдома, здійснюється шляхом їх безпосереднього звернення до підприємств, установ, організацій чи до державної служби зайнятості. Підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов`язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування осіб з інвалідністю, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування осіб з інвалідністю, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування осіб з інвалідністю у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до пункту 4 частини третьої статті 50 Закону України від 05.07.2012 № 5067-VI Про зайнятість населення , роботодавці зобов`язані своєчасно та в повному обсязі у порядку, затвердженому центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, за погодженням з центральним органом виконавчої влади із забезпечення реалізації державної політики у галузі статистики, подавати територіальним органам центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, інформацію про попит на робочу силу (вакансії). Інформація подається за затвердженою наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 31.05.2013 № 316 формою № 3 - ПН Інформація про попит на робочу силу (вакансії) .

Системний аналіз наведених правових норм дає підстави для висновку про те, що обов`язок підприємства зі створення робочих місць для осіб з інвалідністю не супроводжується його обов`язком підбирати і працевлаштовувати таких осіб на створені робочі місця. Такий обов`язок покладається на органи працевлаштування, що перелічені в частині першій статті 18 Закону № 875.

Однак, на підприємство покладається обов`язок створювати робочі місця для працевлаштування осіб з інвалідністю та інформувати про таку кількість створених робочих місць органи працевлаштування.

Пунктом 5 розділу І затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 31.05.2013 № 316 Порядку подання форми звітності № 3-ПН Інформація про попит на робочу силу (вакансії) встановлено, що форма № 3-ПН подається за наявності у роботодавця попиту на робочу силу (вакансії) не пізніше ніж через три робочі дні з дати відкриття вакансії. Датою відкриття вакансії є наступний день після створення робочого місця чи припинення трудових відносин з працівником, робоче місце якого стає вакантним, або дата, починаючи з якої може бути укладений трудовий договір з найманим працівником.

Відповідно до матеріалів справи, Товариство подало до Харківського міського центру зайнятості) інформацію про вакантні робочі місця лише 01.06.2018 (ар. с. 53-55).

Докази подання інших звітів відсутні.

З урахуванням цього, суд дійшов висновку, що до червня 2018 року відповідач не створив робоче місце для осіб з інвалідністю, що свідчить про невиконання Товариством у 2018 році нормативу створення робочих місць.

У постанові від 26.06.2018 у справі № 806/1368/17 Верховний Суд зазначив, що своєчасно та в повному обсязі надавши інформацію про попит на вакансії підприємство, фактично, вживає усіх залежних від нього передбачених законом заходів для відповідності середньооблікової чисельності працюючих інвалідів установленим нормативам, тобто заходів для недопущення господарського правопорушення.

Отже, не створивши вакантну посаду у кількості одного робочого місця для особи з інвалідністю та не подавши у встановленому порядку звітність за формою 3-ПН Інформація про попит на робочу силу (вакансії) до державної служби зайнятості, відповідач допустив порушення статті 19 Закону № 875, що є підставою для застосування адміністративно-господарських санкцій.

Доказів сплати заборгованості відповідач не надав.

Стосовно доводів Товариства про неправильне визначення позивачем розміру адміністративно-господарських санкцій та, відповідно, суми пені, суд зазначив таке.

Як вказано вище, у Звіті Товариство вказало середньооблікову кількість штатних працівників особового складу (осіб) - 15.

В той же час, згідно з Актом перевірки, середньооблікова чисельність штатних працівників особового складу підприємства за 2018 рік складає 14,5 осіб.

З посиланням на затверджену наказом Державного комітету статистики України від 28.09.2005 № 286 Інструкції зі статистики кількості працівників (надалі - Інструкція № 286), Товариство стверджувало, що цифра 14,5 мала бути заокруглена до 14.

За таких обставин, оскільки кількість працюючих - до 15 осіб, сума штрафу, згідно з частиною першою статті 20 Закону № 875, має дорівнювати половині середньої річної заробітної плати (23 433,34 грн.).

Суд з доводами відповідача не погодився.

Як вказано у пункті 3.1 затвердженої наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 10.02.2007 № 42 Інструкції щодо заповнення форми № 10-ПІ (річна) Звіт про зайнятість і працевлаштування інвалідів (надалі - Інструкція № 42), у рядку 01 відображається середньооблікова кількість штатних працівників облікового складу за рік, яка визначається відповідно до пункту 3.2 Інструкції зі статистики кількості працівників, затвердженої наказом Державного комітету статистики України від 28.09.2005 № 286.

Пунктом 3 додатку до Інструкції № 286 - Приклад розрахунку кількості працівників в еквіваленті повної зайнятості визначено, що округлення результатів обчислень для відображення у формах державних статистичних спостережень з праці здійснюється за правилом парної цифри. Округлюються цифри поступово справа наліво: якщо остання значуща цифра менше або дорівнює 4 , вона відкидається; якщо - більше або дорівнює 6 , найбільша ліворуч від неї цифра збільшується на одиницю. Якщо остання значуща цифра 5 , найближча ліворуч. У прикладі при розрахунку кількості зовнішніх сумісників маємо результат 440 : 176 = 2,5. При округленні - 2.

Проте, пунктом 3.4 Інструкції № 42 (яка, на відміну від загального нормативно-правового акта - Інструкції № 286, є спеціальним нормативно-правовим актом) визначено, що дані щодо середньооблікової кількості штатних працівників облікового складу (рядок 01), середньооблікової кількості штатних працівників, яким відповідно до чинного законодавства встановлена інвалідність (рядок 02), та кількості інвалідів, які повинні працювати на робочих місцях (рядок 03), відображаються в цілих одиницях. Якщо при обчисленні виникає дробове число, його необхідно округлити до цілого (якщо після коми число 5 і більше, то воно округлюється в бік збільшення).

Таким чином, Товариство вірно округлило у Звіті число 14,5 до 15 .

За таких обставин, оскільки кількість працюючих - 15, а не до 15 , позивач правильно визначив суму штрафу.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги обґрунтовані, підтверджені матеріалами справи та підлягають задоволенню в повному обсязі.

Керуючись статтями 9, 12, 19, 77, 205, 241-246, 250, 255, 257, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов Миколаївського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів (вул. Потьомкінська, 17, м. Миколаїв, 54001, ідентифікаційний код 20917114) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Медичний центр ОН Клінік Миколаїв" (вул. Велика Морська, 74/3, м. Миколаїв, 54001, ідентифікаційний код 36954937) задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Медичний центр ОН Клінік Миколаїв (вул. Велика Морська, 74/3, м. Миколаїв, 54001, ідентифікаційний код 36954937) на користь Миколаївського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів (вул. Потьомкінська, 17, м. Миколаїв, 54001, ідентифікаційний код 20917114) заборгованість в сумі 50 522,27 грн. з яких: адміністративно-господарські санкції у сумі 46 866,67 грн. та пеня за порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій у сумі 3 655,60 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду , або справу було розглянуто в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається учасниками справи відповідно до статті 297 Кодексу адміністративного судочинства України з урахуванням пункту 15.5 Розділу VII Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя В.В. Птичкіна