Постанова

від 18.12.2019 по справі 815/1244/15

П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 грудня 2019 р.м.ОдесаСправа № 815/1244/15 Головуючий в 1 інстанції: Завальнюк І. В.

Судова колегія П`ятого апеляційного адміністративного суду у складі:

Головуючого: Градовського Ю.М.

суддів: Крусяна А.В.,

Яковлєва О.В.

при секретарі: Шатан В.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Одесі апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Трейд Сервис" на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 24 вересня 2019р. по справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Трейд Сервис" до Головного управління ДФС в Одеській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И Л А:

У лютому 2015р. ТОВ "Трейд Сервис" звернулося в суд із адміністративним позовом до ГУ ДФС в Одеській області, в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення за №0000812203 від 19.09.2014р..

В обґрунтування своїх вимог позивач зазначив, що у період з 15.08.2014р. по 21.08.2014р. посадовими особами ДПІ у Приморському районі м.Одеси ГУ Міндоходів в Одеській області проведено позапланову невиїзну перевірку ТОВ "Трейд Сервис" щодо підтвердження взаємовідносин з ТОВ "ПРАУС" за квітень 2014р..

За результатами вказаної перевірки 29.08.2014р. податковим органом складено Акт перевірки за №4764/15-53-22-3/37679847, у висновках якого встановлено порушення вимог п.198.2, 198.3 ст.198 ПК України, а саме завищення податкового кредиту по податку на додану вартість у квітні 2014р. у сумі 5 993 849,73грн..

На підставі встановлених порушень, ДПІ у Приморському районі м.Одеси ГУ Міндоходів в Одеській області 19.09.2014р. прийнято податкове повідомлення-рішення за №0000812203, яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість у сумі 59 993 850грн. та застосовано штрафні санкції у розмірі 1 498 463грн..

Позивач вважав вказане податкове повідомлення-рішення протиправним та незаконним, у зв`язку із чим звернувся в суд із відповідним позовом.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 19.05.2015р. адміністративний позов задоволено.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення ДПІ у Приморському районі м.Одеси ГУ Міндоходів в Одеській області за №0000812203 від 19.09.2014р..

Ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 5.06.2019р. залишено без змін постанову Одеського окружного адміністративного суду від 19.05.2015р..

В подальшому, постановою Верховного Суду від 2.04.2019р. скасовано постанову Одеського окружного адміністративного суду від 19.05.2015р. та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 9.11.2015р., а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

Верховний Суд у вказаній постанові зазначив про потребу при новому розгляді з`ясувати той факт, чи справді відповідні активи отримано від указаного у первинних документах контрагента, для чого варто встановити, за яких обставин і в який спосіб налагоджено господарські зв`язки між позивачем та його задекларованим постачальником, хто персонально брав у цьому участь, допитати відповідних осіб як свідків з метою з`ясування характеру та умов здійснення оспорюваних операцій.

Так, дослідивши матеріали справи та заслухавши сторін по справі, з урахуванням вказаної позиції Верховного Суду, Одеський окружний адміністративний суд прийняв рішення від 24 вересня 2019р., яким у задоволенні адміністративного позову відмовив.

В апеляційній скарзі апелянт просить рішення суду скасувати та прийняти нову постанову, якою адміністративний позов задовольнити в повному обсязі, посилаючись на порушення норм права.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідь судді-доповідача, доводи апеляційної скарги, пояснення сторін, перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про залишення скарги без задоволення, рішення суду без змін, з наступних підстав.

Відповідно до ст.316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Відмовляючи у задоволенні адміністративного позову, суд першої інстанції виходив з того, що податковий орган приймаючи оскаржуване податкове повідомлення-рішення діяло в межах та на підставі чинних норм податкового законодавства України, оскільки товариством не надано належних документів, які б підтверджували реальність господарських операцій між ним та ТОВ ПРАУС .

Вирішуючи спір судова колегія вважає, що суд першої інстанції повно та об`єктивно дослідив обставини по справі, надані докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює.

Так, судом першої інстанції встановлено та підтверджено матеріалами справи, що у період з 15.08.2014р. по 21.08.2014р. ДПІ у Приморському районі м.Одеси ГУ Міндоходів в Одеській області проведено позапланову невиїзну документальну перевірку ТОВ Трейд Сервис щодо підтвердження взаємовідносин з ТОВ ПРАУС за квітень 2014р., за результатами якої 29.08.2014р. складено акт перевірки за №4764/15-53-22-3/37679847 (а.с.31-64 т.1). У висновках вказаного акту перевірки встановлено порушення ТОВ Трейд Сервис вимог п.198.2, 198.3 ст.198 ПК України, а саме встановлено завищення податкового кредиту по податку на додану вартість у квітні 2014р. у сумі 5 993 849,73грн..

У ході проведення перевірки податковим органом встановлено, що між ТОВ Трейд Сервис та ТОВ ПРАУС укладено договори поставок нафтопродуктів від 1.04.2014р. за №01/77, від 22.04.2014р. за №22/50, від 22.04.2014р. за №22/26, від 1.04.2014р. за №01/37, від 25.04.2014р. за №25/2, у відповідності до яких постачальник зобов`язується передати, а покупець зобов`язується прийняти та оплатити товар в термін і на умовах, передбачених цими договорами. ДПІ у Приморському районі м.Одеси ГУ Міндоходів Одеської області отримано акт від 11.06.2014р. за №627/223/37276126 Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ ПРАУС щодо підтвердження реальності здійснення господарських відносин, їх реальності та повноти відображення в обліку за квітень 2014р..

Так, у відповідності до висновків вказаного акту щодо перевірки ТОВ ПРАУС за квітень 2014р. встановлено те, що не підтверджено реальність здійснення господарських відносин із контрагентами, їх вид, обсяг, якість та розрахунки, а саме встановлено відсутність об`єктів оподаткування та неможливість реального здійснення платником податків операцій постачальників - ТОВ ПРАУС - покупці за квітень 2014р. не мали та не могли мати ніякого юридичного змісту. За результатами проведеної перевірки ТОВ Трейд Сервис по взаємовідносинам з постачальником товарів, робіт ТОВ ПРАУС встановлено відсутність у контрагентів власних, орендованих, одержаних за договорами лізингу складських, торгівельних виробничих та інших приміщень, які б суб`єкти господарювання могли б використовувати при здійснені фінансово-господарської діяльності, трудових ресурсів, крім того вищезазначені контрагенти мають стан платника податків відмінні від основного о .

На підставі встановлених порушень, 19.09.2014р. ДПІ у Приморському районі м.Одеси ГУ Міндоходів в Одеській області прийнято податкове повідомлення-рішення за №0000812203, яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість у сумі 59 993 850грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 1 498 463грн.(а.с.63 т.1).

Не погоджуючись із вказаним податковим повідомленням-рішення ТОВ Трейд Сервис подано скаргу до ГУ ДФС в Одеській області за №340 від 25.09.2014р. (а.с.64-68 т.1).

Проте, рішенням ГУ ДФС в Одеській області за №166/10/15-32-10-02-07 від 24.11.2014р. залишено без задоволення скаргу директора товариства, а податкове повідомлення-рішення - без змін (а.с.70-75 т.1).

В подальшому, 4.12.2014р. ТОВ Трейд Сервис звернулось зі скаргою до ДФС України на податкове повідомлення-рішення від 19.09.2014р. за №0000812203 (а.с.76-80 т.1).

Однак, рішенням ДФС України за №1356/6/99-99-10-01-04-25 від 23.01.2015р. скарга ТОВ Трейд Сервис залишена без задоволення, податкове повідомлення-рішення - без змін (а.с.82-85 т.1).

Перевіряючи правомірність дій та рішень податкового органу, з урахування підстав, за якими позивач пов`язує їх протиправність та скасування, судова колегія виходить з наступного.

Приписами ч.2 ст.19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Положеннями п.п.62.1.3 п.62.1 ст.62 ПК України встановлено, що податковий контроль здійснюється шляхом: перевірок та звірок відповідно до вимог цього Кодексу, а також перевірок щодо дотримання законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, у порядку, встановленому законами України, що регулюють таку сферу правовідносин.

Відповідно до п.75.1 ст.75 ПК України, контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Положеннями ст.2 ЗУ Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні встановлено, що сфера дії Закону поширюється на всіх юридичних осіб створених відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності, які зобов`язані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність згідно з законодавством.

Крім того, п.2 цієї ж статті визначено, що фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтується на даних бухгалтерського обліку.

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена також приписами п.1.2 ст.1, п.2.1 ст.2 «Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку» , затвердженого Наказом Міністерства фінансів України за №88 від 24.05.1995 р., та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 5.06.1995р. за №168/704 (зі змінами та доповненнями), відповідно до якого первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації на їх проведення.

Положеннями ст.9 ЗУ Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні встановлено вимоги до первинних документів, які є підставою для бухгалтерського та податкового обліку. Згідно з даною нормою, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Необхідність підтвердження господарських операцій. Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена п.1.2. ст.1, п.2.1 ст.2 Положення №88, первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції.

Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Згідно з п.2.4 Положення №88, первинні документи (на паперових і машинолічильних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов`язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання господарської операції, за умови, що такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції тощо.

Пунктом 44.1 ст. 44 ПК України визначено, що для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Відповідно до ст.1 ЗУ Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні визначено, що Первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Отже, з метою податкового обліку беруться до уваги лише ті документи, що складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Положеннями п.198.1 ст.198 ПК України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) встановлено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

У відповідності до п.198.2 ст.198 ПК України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з п.198.3 ст.198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст.39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п.193.1 ст.193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п.198.6 ст.198 ПК України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог ст.201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п.201.11 ст.201 цього Кодексу.

Приписами пп.14.1.36 п.14.1 ст.14 ПК України визначено, що господарська діяльність - це діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема, за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Згідно зі ст.1 ЗУ «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» господарська операція - це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона має спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Підставою для прийняття спірного податкового повідомлення-рішення став сумнів податкового органу стосовно господарських операцій між ТОВ Трейд-Сервис та контрагентом-постачальником - ТОВ ПРАУС , що відбувались у квітні 2014р..

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено під час апеляційного розгляду, що між ТОВ Трейд Сервис та ТОВ ПРАУС укладено договори поставки нафтопродуктів за №22/50 від 22.04.2014р. (а.с.90-92 т.1), за №22/26 від 22.04.2014р. (а.с.96-98 т.1), за №01/37 від 1.04.2014р. (а.с.102-104 т.1), за №01/77 від 1.04.2014р. (а.с.108-110 т.1) та за №25/2 від 25.04.2014р. (а.с.114-116 т.1).

У відповідності до п.1.1 вищезазначених договорів ТОВ ПРАУС взяло на себе зобов`язання передати у власність ТОВ Трейд Сервис» , а покупець - прийняти та оплатити нафтопродукти.

Пунктом 4.2 вказаних договорів поставки визначено, що товар поставляється покупцю партіями протягом поточного місяця в кількості та за ціною, визначеними у кожній Додатковій угоді до Договору, на умовах: EXW - резервуари нафтобаз ПАТ Дніпронафтопродукт і інших нафтобаз, що належать ПАТ Дніпронафтопродукт на правах власності або користуються ним на підставі цивільно-правових договорів.

Згідно із п.п.2.1.1. вказаних договорів постачальник зобов`язується передати покупцю нафтопродукти згідно розділу 1 цього Договору за умови оформлення відповідних актів прийому-передачі або інших документів, які є невід`ємною частиною Договору.

На виконання вищевказаних умов договорів між позивачем та ТОВ ПРАУС були укладені та підписані додаткові угоди за №140430000000152 від 22.04.2014р., за №140430000000087 від 22.04.2014р., за №140430000000085 від 1.04.2014р., за №140430000000199 від 1.04.2014р., за №140430000000172 від 25.04.2015р. та акти приймання-передачі нафтопродуктів за №140430000000152 від 30.04.2014р., за №140430000000087 від 30.04.2014р., за №140430000000085 від 30.04.2014р., №140430000000199 від 30.04.2014р., за №140430000000172 від 30.04.2014р., в яких визначено кількість, ціна та найменування відповідного товару (а.с.93-94, 99-100, 105-106, 111-112, 117-118 т.1).

На підтвердження оплати та оприбуткування отриманих послуг за вказаними договорами позивачем надано платіжні доручення від 30.05.2014р. за №2164, 2166, від 6.06.2014р. за №2242, від 19.06.2014р. за №2305, 2306, 2308, 2309 (а.с.123-129 т.1), оборотно-сальдові відомості (а.с.121-122 т.1).

Крім того, на підтвердження наявності у позивача відповідних резервуарів для зберігання та подальшої реалізації придбаних нафтопродуктів останнім було надано договір зберігання за №2462 від 1.06.2011р., укладеного з ПАТ Дніпронафтопродукт , у відповідності до якого зберігач зобов`язується приймати та зберігати нафтопродукти та інші товарно-матеріальні цінності, які передаються поклажодавцем і повернути їх поклажодавцеві у схоронності за першою вимогою (а.с.89 т.1), та договір оренди майна за №07-05-13 від 31.05.2013р., укладеного з ТОВ Петрол-Гарант , відповідно до якого орендодавець передає, а орендар приймає у тимчасове платне користування автозаправні станції з обладнанням, згідно переліку вказаному у цьому договорі (а.с.86-88 т.1).

На підтвердження перевезення вантажів автомобільним транспортом з нафтобаз, де зберігаються нафтопродукти, до конкретних АЗС ТОВ Трейд Сервис , для подальшої реалізації нафтопродуктів кінцевим споживачам, позивачем надано відповідні договори на перевезення (а.с.248 т.1).

Також, позивачем надано ТОВ Трейд Сервис за №296 від 25.07.2014р. адресований ПАТ ДНІПРОНАФТОПРОДУКТ з проханням пояснити відпуск нафтопродуктів із зберігання на адресу поклажодавця за період з квітня 2014р. по липень 2014р.: зі складу світлих нафтопродуктів в смт.Овідіополь, з оформленням товарно-транспотних накладних -ТОВ ПОЛЮС ТРЕЙД ; зі складу світлих нафтопродуктів в м.Кременчук, проїзд Галузевий,80, з оформленням товарно-транпортних накладаних - ТОВ ЕКВІТА (а.с.249 т.1).

Так, листом ПАТ ДНІПРОНАФТОПРОДУКТ від 28.07.2014р. за №10/2807/02 повідомлено ТОВ Трейд Сервис , що у відповідності до договору за №3220 від 4.01.2013р. ТОВ ЕКВІТА є вантажовідправником (склад м.Кременчук) та відповідно договору за №3262 від 15.01.2013р. ТОВ ПОЛЮС ТРЕЙД є вантажовіправником (склад смт.Овідіополь) в розумінні п.11.5 Наказу Міністерства транспорту України Про затвердження правил перевезення вантажів автомобільним транспортом України від 14.10.1997р. за №363 (а.с.250 т.1)

Судова колегія зазначає, що єдиний порядок організації та виконання робіт, пов`язаних з прийманням, транспортуванням, зберіганням, відпуском та обліком товарної нафти (надалі - нафта) і нафтопродуктів визначений Інструкцією про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України, затвердженою наказом Міністерства палива та енергетики України, Міністерства економіки України, Міністерства транспорту та зв`язку України, Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 20.05.2008р. за №281/171/578/155, яка є обов`язковою для всіх суб`єктів господарювання (підприємств, установ, організацій та фізичних осіб - підприємців), що займаються хоча б одним з таких видів економічної діяльності, як закупівля, транспортування, зберігання і реалізація нафти і нафтопродуктів на території України (надалі - підприємства).

Як вбачається з п.4.2 договорів поставки укладених між ТОВ ПРАУС та ТОВ Трейд Сервис , що поставка товару здійснюється за умовах ЕXW (Інкотермс-2010) - резервуари нафтобаз ПАТ Дніпронафтопродукт .

Апеляційний суд зазначає, що умови ЕXW (Інкотермс-2010) означають, що продавець виконує своє зобов`язання по постачанню, коли він передає товар у розпорядження покупця на своєму підприємстві (заводі, фабриці, складі і т.п.). Зокрема, він не відповідає за навантаження товару на транспортний засіб, наданий покупцем, а також за митне очищення товару для ввезення, якщо не обумовлено інше, покупець несе всі витрати і ризики у зв`язку з перевезенням товару від підприємства продавця до місця призначення. Таким чином, цей термін покладає на продавця мінімальні обов`язки. Він не застосовується, якщо покупець не в змозі здійснити сам або забезпечити виконання експортних формальностей. У цьому випадку повинен використовуватися термін FCA.

При цьому, судова колегія зазначає, що ТОВ Трейд Сервис надано реєстри товарно-транспортних накладних (а.с.153-162 т.1), договір перевезення вантажу автомобільним транспортом за №11/01-06 від 1.06.2013р. (а.с.163-165 т.1), договір про перевезення вантажів автомобільним транспортом від 1.06.2013р. за №119, (а.с.166-168 т.1), акт здачі-прийомки виконаних робіт за №АР-0000334 від 30.04.2014р. за договором №119 (а.с.169 т.1), реєстр ТТН до акту виконаних робіт за №АР-0000334 від 30.04.2014р. (а.с.170-172 т.1), акт виконаних робіт до договору за №11/01-06 від 1.06.2013р. (173-176 т.1), транспортні накладні на відпуск нафтопродуктів за квітень 2014р. з складу зберігача (ПАТ Дніпронафтопродукт ) на АЗС ТОВ Трейд Сервис (а.с.220-240 т.1).

Дослідивши вказані документи, судова колегія зазначає, що дані документи підтверджують факт перевезення вантажів автомобільним транспортом з нафтобаз, де зберігаються нафтопродукти, до конкретних АЗС ТОВ Трейд Сервис .

Проте, апеляційний суд вважає, що вищезазначені документи не свідчать про те, що доставлений до АЗС ТОВ Трейд Сервис від складів Дніпронафтопродукт товар отриманий від ТОВ ПРАУС згідно договорів за №22/50 від 22.04.2014р. (а.с.90-92 т.1), за №22/26 від 22.04.2014р. (а.с.96-98 т.1), за №01/37 від 1.04.2014р. (а.с.102-104 т.1), за №01/77 від 1.04.2014р. (а.с.108-110 т.1) та за №25/2 від 25.04.2014р. (а.с.114-116 т.1).

Разом з тим, позивачем не надано доказів транспортування від ТОВ ПРАУС до ТОВ Трейд Сервис , з урахуванням умов поставки ЕXW (Інкотермс-2010) - резервуари нафтобаз ПАТ Дніпронафтопродукт , в тому числі товарно-транспортні накладні, які б надали змогу встановити пункти відвантаження товару та пункти розвантаження.

Отже, апеляційний суд вважає, що недоведеність фактичного здійснення господарської операції позбавляє первинні документи юридичної значимості для цілей формування податкової вигоди, а покупця - права на формування цієї податкової вигоди навіть за наявності правильно оформлених за зовнішніми ознаками та формою, але недостовірних та у зв`язку з цим юридично дефектних первинних документів, та незважаючи на наявність у платника податку доказів сплати продавцеві вартості товарів/послуг, якщо рух коштів не забезпечений зв`язком з господарською діяльністю учасників цих операцій.

Наявність у платника податкової накладної є обов`язковою, але не вичерпною підставою для визначення правильності формування податкового кредиту, адже правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на податковий кредит можуть мати лише реально вчинені господарські операції з придбання товарів (послуг) із метою використання таких товарів (послуг) в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності підприємства, а не саме лише оформлення відповідних документів.

Лише формальна наявність договорів, акта прийому-здачі робіт (послуг), видаткових накладних і податкових накладних, не є достатнім та беззаперечним документальним підтвердженням фактичного виконання робіт та послуг, і не дає можливості суду дійти обґрунтованого й переконливого висновку про фактичне проведення господарських операцій. Первинні документи, зокрема, податкові накладні не можуть бути свідченням фактичного виконання операцій з поставки за наявності у справі обставин, які виключають можливість такої поставки між суб`єктами, вказаними в цих документах, як постачальник та покупець.

На підставі викладеного, та з урахуванням встановлених обставин по справі за пропозицією Верховного Суду, викладеної в постанові від 2.04.2019р. у даній справі, судова колегія вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку про відмову у задоволенні адміністративного позову ТОВ Трейд Сервис , оскільки податковий орган приймаючи спірне податкове повідомлення-рішення діяло в межах та на підставі чинних норм податкового законодавства України, так як відстуні відповідні докази на підтвердження реальності та фактичності господарських операцій позивача із контрагентом ТОВ ПРАУС .

В доводах апеляційної скарги апелянт посилався на неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права. На думку судової колегії, викладені у скарзі доводи не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи по суті.

За таких обставин, судова колегія вважає, що рішення суду ухвалена з додержанням норм процесуального та матеріального права, а тому не вбачає підстав для її скасування.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.246,315,316 КАС України, колегія суддів,-

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Трейд Сервис" - залишити без задоволення.

Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 24 вересня 2019р. - залишити без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її проголошення та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення.

Повний текст судового рішення виготовлений 19 грудня 2019р.

Головуючий: Ю.М. Градовський

Судді: А.В. Крусян

О.В. Яковлєв