Постанова

від 18.12.2019 по справі 460/1484/19

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 грудня 2019 рокуЛьвів№ 857/10094/19

Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого суддіОнишкевича Т.В.,

суддівІщук Л.П., Обрізко І.М.,

розглянувши в порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області на рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 22 липня 2019 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Дубенського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Рівненської області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,

суддя у І інстанціїДорошенко Н.О.,

час ухвалення рішенняне зазначено,

місце ухвалення рішенням. Рівне,

дата складення повного тексту рішення 22 липня 2019 року,

ВСТАНОВИВ:

14 червня 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом, у якому просив:

визнати протиправними дії та рішення Дубенського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Рівненської області (далі Дубенське ОУ ПФУ) щодо відмови в перерахунку розміру пенсії позивача, виходячи з п`ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року, у відповідності до частини третьої статті 59 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» як особі, яка виконувала обов`язки військової служби по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС і внаслідок цього стала особою з інвалідністю;

зобов`язати відповідача зробити перерахунок розміру пенсії позивача з 01 травня 2019 року відповідно до частини 3 статті 59 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», виходячи з п`ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року, як особі, яка виконувала обов`язки військової служби по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС і внаслідок цього стала особою з інвалідністю.

Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 22 липня 2019 року у справі № 460/1484/19 позов було задоволено повністю. При цьому суд першої інстанції виходив із того, що положення частини 3 статті 59 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» в частині «дійсної строкової» втратили чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього рішення, а відтак позивач має право на перерахунок пенсії у п`ятикратному розмірі згідно частини 3 статті 59 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» з 25 квітня 2019 року. Враховуючи те, що позивач звернувся до відповідача із заявою про перерахунок пенсії 16 травня 2019 року, останній, відмовляючи у такому перерахунку, діяв протиправно.

При цьому, суд критично оцінив доводи представника відповідача щодо відсутності положень, які визначають порядок виконання рішення Конституційного Суду та звернення Пенсійного фонду України до Міністерства соціальної політики України з цього питання, позаяк пунктом 3 рішення Конституційного Суду України від 25 квітня 2019 року №1-р (ІІ)/2019 справа №3-14/2019 (402/19, 1737/19) визначено, що воно є обов`язковим, остаточним та таким, що не може бути оскаржено.

Відтак, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та підставними, а тому, враховуючи пункт 2 частини 4 статті 45 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», підлягають до задоволення з 01 червня 2019 року, оскільки позивач звернувся до відповідача із заявою про перерахунок пенсії 16 травня 2019 року.

У апеляційному порядку рішення суду першої інстанції оскаржено правонаступником Дубенського ОУ ПФУ Головним управління Пенсійного фонду України в Рівненській області (далі ГУ ПФУ), яке у своїй скарзі просить його скасувати та відмовити у задоволенні позову ОСОБА_1 . Апеляційну скаргу обґрунтовує тим, що рішення Конституційного Суду України від 25 квітня 2019 року № 1-р(ІІ)2019 у справі № 3-14/2019 не містить положень щодо порядку його виконання. З метою роз`яснення зазначеного питання Пенсійний фонд України звернувся до Мінсоцполітики України. У зв`язку із цим підстав для проведення перерахунку пенсії позивача немає.

Окрім того, ГУ ПФУ подано суду додаткові пояснення до апеляційної скарги, у яких зазначило, що позивач набув права на перерахунок пенсії відповідно до частини 3 статті 59 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» лише з 01 липня 2019 року, тобто з дня набрання чинності постанови Кабінету Міністрів України від 26 червня 2019 року № 543 «Про внесення змін до деяких постанов Кабінету Міністрів України».

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України справа розглядається у порядку письмового провадження.

Переглянувши судове рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального та процесуального права, апеляційний суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги, виходячи із такого.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, ОСОБА_1 є особою, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи 1 категорії та особою з інвалідністю 3 групи, захворювання якого пов`язане з виконанням обов`язку військової служби по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, що підтверджується копіями посвідчення особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи (категорія 1) Серія НОМЕР_1 та довідки до акта огляду МСЕК Серія РВН № 0170630. Інвалідність встановлена з 30 березня 2010 року повторно і довічно.

Позивач перебував на пенсійному обліку у Дубенському ОУ ПФУ та отримує пенсію у зв`язку з інвалідністю ІІІ групи захворювання відповідно до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Копією військового квитка ОСОБА_1 серія НОМЕР_2 стверджується, що він з 19 січня 1987 року по 12 березня 1987 року виконував обов`язки по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС в 30 км зоні. Вказаний період відповідно до постанови Ради Міністрів ВЦРПС №665/195 від 05 червня 1986 року зараховується в трудовий стаж і стаж, який дає право на пільгову пенсію по списку № 1 у трьохкратному розмірі.

Довідкою військової частини НОМЕР_3 від 12 березня 1987 року № 2521/46 підтверджується, що ОСОБА_1 знаходився на навчальних зборах з 19 січня по 12 березня 1987 року і за ним відповідно до статті 72 Закону СРСР «Про загальний військовий обов`язок» зберігається по місцю роботи середній заробіток.

При цьому, відповідачем не заперечується те, що позивач брав участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС не в період його проходження дійсної строкової військової служби.

За змістом експертного висновку Львівської регіональної міжвідомчої експертної комісії № 115425 кат. ІІ, на засіданні № 3 від 09 березня 2000 року розглянуто заяву ОСОБА_1 , подану документацію ОСОБА_1 по питанню зв`язку захворювань (інвалідності) з роботами по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС. Встановлено діагноз: дисциркуляторна енцефалопатія І ст. Заключення: захворювання пов`язане з виконанням обов`язку військової служби по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС (а.с. 11).

16 травня 2019 року позивач звернувся до Дубенського ОУ ПФУ із заявою від про перерахунок та виплату йому пенсії, обчисленої з п`ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року, згідно з частиною 3 статті 59 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», у якій повідомив відповідача, що рішенням Конституційного Суду України (ІІ Сенат) від 25 квітня 2019 року № 1-р(ІІ)2019 у справі № 3-14/2019 визнано неконституційним словосполучення «дійсної строкової», яке міститься у частині 3 статті 59 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Листом від 22 травня 2019 року за № 17-С/02-08 Дубенське ОУ ПФУ повідомило позивача про відмову у перерахунку та виплаті пенсії відповідно до частини 3 статті 59 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», вказуючи на те, що рішення Конституційного Суду України від 25 квітня 2019 року № 1-р(ІІ)2019 у справі № 3-14/2019 не містить положень щодо порядку його виконання. З метою роз`яснення зазначеного питання Пенсійний фонд України звернувся до Мінсоцполітики України. Після надходження відповіді, ОСОБА_1 буде повідомлено про порядок проведення (не проведення) перерахунку пенсії.

Не погоджуючись з такою відмовою відповідача, ОСОБА_1 звернувся до суду.

Надаючи правову оцінку правильності вирішення судом першої інстанції даного публічно-правового спору, оскаржуваній відмові та доводам апелянта, що викладені у апеляційній скарзі, суд апеляційної інстанції виходить із такого.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України.

Спеціальним законом, який визначає основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров`я та створює єдиний порядок визначення категорій зон радіоактивно забруднених територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення, є Закон України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28 лютого 1991 року № 796-XII (далі Закон № 796-XII).

Відповідно до статті 1 Закону № 796-XII, встановлено мету та основні завдання цього Закону, а саме, що він спрямований на захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та розв`язання пов`язаних з нею проблем медичного і соціального характеру, що виникли внаслідок радіоактивного забруднення території; громадян, які постраждали внаслідок інших ядерних аварій та випробувань, військових навчань із застосуванням ядерної зброї, та розв`язання пов`язаних з цим проблем медичного і соціального характеру.

Отже метою та завданнями цього Закону є захист громадян, які постраждали внаслідок: 1) Чорнобильської катастрофи; 2) інших ядерних аварій та випробувань; 3) військових навчань із застосуванням ядерної зброї.

Відповідно до статті 59 Закону № 796-XII (у редакції від 05 жовтня 2006 року № 231-V), пенсії військовослужбовцям призначаються з їх грошового забезпечення згідно з цим Законом та іншими законодавчими актами. Додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров`ю, призначається відповідно до статті 51 цього Закону.

Військовослужбовцям пенсії по інвалідності, а членам їх сімей пенсії у зв`язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи за їх бажанням можуть призначатися на умовах і в порядку, визначених законодавством України для осіб, які стали інвалідами внаслідок поранення, контузії чи каліцтва, що їх вони дістали при виконанні обов`язків військової служби (службових обов`язків) або відповідно до статті 54 цього Закону.

Особам, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи під час проходження дійсної строкової служби і внаслідок чого стали інвалідами, пенсія по інвалідності обчислюється відповідно до цього Закону або за бажанням цих осіб з п`ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, що був встановлений на час їхнього перебування в зоні відчуження.

Отже частина 3 статті 59 Закону № 796-XII (до внесення змін Законом України від 03 жовтня 2017 року № 2148-VІІІ), регулювала порядок обчислення пенсії тільки однієї категорії осіб, а саме: осіб, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи під час проходження дійсної строкової служби і внаслідок чого стали інвалідами.

Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій» від 03 жовтня 2017 року № 2148-VІІІ статтю 59 Закону викладено у новій редакції: «Пенсії військовослужбовцям призначаються з їх грошового забезпечення згідно з цим Законом та іншими законодавчими актами. Додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров`ю, призначається відповідно до статті 51 цього Закону».

Військовослужбовцям пенсії по інвалідності, а членам їх сімей пенсії у зв`язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи, інших ядерних аварій та випробувань, військових навчань із застосуванням ядерної зброї за їх бажанням можуть призначатися на умовах і в порядку, визначених законодавством для осіб, які стали особами з інвалідністю внаслідок поранення, контузії чи каліцтва, що їх вони дістали при виконанні обов`язків військової служби (службових обов`язків), або відповідно до статті 54 цього Закону.

Особам, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи, інших ядерних аварій та випробувань, у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї під час проходження дійсної строкової служби і внаслідок цього стали особами з інвалідністю, пенсія по інвалідності обчислюється відповідно до цього Закону або за бажанням таких осіб - з п`ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року».

Порівняльний аналіз попередньої та чинної редакцій частини 3 статті 59 Закону № 796-XII, свідчить про те, що дана норма регулювала та регулює порядок обчислення пенсії особам, які проходили дійсну строкову службу, але, внісши зміни до частини 3 цієї статті, законодавець, на виконання мети та основних завдань закону, розширив перелік осіб, які мають право на обчислення пенсії у п`ятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановивши у переліку окрім осіб, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи під час проходження дійсної строкової служби і внаслідок чого стали інвалідами, ще й інших осіб, які брали участь у ліквідації наслідків інших ядерних аварій та випробувань, у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї під час проходження дійсної строкової служби і внаслідок цього стали особами з інвалідністю.

Таким чином, апеляційний суд вважає, що дія статті 59 Закону № 796-XII (обчислення пенсії по інвалідності за особливою процедурою) поширюється на осіб, які відповідають наступним критеріям: 1) особа брала участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи, або 2) особа брала участь у ліквідації наслідків інших ядерних аварій та випробувань, або 3) особа брала участь у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї.

Таке право виникає у зазначених осіб лише за наявності у сукупності трьох умов (розширене тлумачення зазначеної статті без внесення змін до частини 3 статті 59 Закону № 796-XII не допускається): 1) особа має статус особи з інвалідністю; 2) особа отримала статус особи з інвалідність виключно внаслідок участі у ліквідації відповідних наслідків та у військових навчаннях; 3) особа брала участь у ліквідації відповідних наслідків та військових навчаннях лише під час проходження дійсної строкової служби.

Рішенням Конституційного Суду України (другий сенат) за конституційними скаргами щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень частини 3 статті 59 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 25 квітня 2019 року № 1-р (ІІ)/2019 справа № 3-14/2019 (402/19, 1737/19), яким було визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), словосполучення «дійсної строкової служби», яке міститься у положеннях частини 3 статті 59 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28 лютого 1991 року № 796-XII зі змінами, за якими визнання розміру відшкодування заподіяної внаслідок ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС шкоди при обчисленні пенсії виходячи з п`ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року, поширюються лише на категорію військовослужбовців, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи під час проходження дійсної строкової служби і внаслідок цього стали особами з інвалідністю.

Словосполучення «дійсної строкової», що міститься в положеннях частини 3 статті 59 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», зі змінами, за якими визначення розміру відшкодування заподіяної внаслідок ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС шкоди при обчисленні пенсії виходячи з п`ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року, поширюється лише на категорію військовослужбовців, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи під час проходження дійсної строкової служби і внаслідок цього стали особами з інвалідністю, визнане неконституційним.

Апеляційний суд звертає увагу на те, що зазначеним рішенням, Конституційний Суд України визнав таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), словосполучення «дійсної строкової», яке міститься у положеннях частини третьої статті 59 Закону, за якими визначення розміру відшкодування заподіяної внаслідок ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС шкоди при обчисленні пенсії виходячи з п`ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановлено законом на 1 січня відповідного року, поширюються лише на категорію військовослужбовців, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи під час проходження дійсної строкової служби і внаслідок цього стали особами з інвалідністю.

Посилання скаржника на те, що зазначене рішення Конституційного Суду України не містить положень щодо порядку його виконання, відхиляються колегією суддів як необґрунтовані, оскільки рішення Конституційного Суду України є обов`язковими для виконання, а в даному випадку, рішенням було визнано неконституційною норму Закону, яка обмежувала право позивача на отримання пенсії в більшому розмірі, у зв`язку з чим, прийняття окремих механізмів його виконання не потрібно.

До такого висновку суд апеляційної інстанції дійшов з урахуванням такого.

Відповідно до статті 91 Закону України «Про Конституційний Суд України від 13 липня 2017 року № 2136-VІІІ (далі - Закон № 2136-VIII) закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення.

Згідно із частиною 1 статті 97 Закону № 2136-VIII суд у рішенні, висновку може встановити порядок і строки їх виконання, а також зобов`язати відповідні державні органи забезпечити контроль за виконанням рішення, додержанням висновку.

Проте, додаткове визначення (чи не визначення) у рішеннях Конституційного Суду України порядку їх виконання, не скасовує і не підміняє загальної обов`язковості їх виконання. Незалежно від того, наявні чи відсутні в рішеннях, висновках Конституційного Суду України приписи щодо порядку їх виконання, відповідні закони, інші правові акти або їх окремі положення, визнані за цими рішеннями неконституційними, не підлягають застосуванню як такі, що втратили чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність (абзац 6 пункту 4 Рішення Конституційного Суду України у справі № 1-31/2000 про порядок виконання рішень Конституційного Суду України).

Як зазначив Конституційний Суд України у рішенні від 14 грудня 2000 року (вказана справа № 1-31/2000 про порядок виконання рішень Конституційного Суду України), рішення Конституційного Суду України мають пряму дію і для набрання чинності не потребують підтверджень з боку будь-яких органів державної влади.

Поняття прямої дії рішень Конституційного Суду у Законі не розкрито. Водночас у абзаці 2 пункту 2 рішення від 09 лютого 1999 року у справі № 1-7/99 про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів, Конституційний Суд України зазначив, що принцип прямої дії у часі закону чи іншого нормативно-правового акту потрібно розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.

Доводи апеляційної скарги, наведені на спростування висновків суду першої інстанції, не містять належного обґрунтування чи нових переконливих доводів, які б були безпідставно залишені без розгляду судом першої інстанції.

Порушень норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильного застосування норм матеріального права поза межами вимог апелянта та доводів, викладених у апеляційній скарзі, у ході апеляційного розгляду справи встановлено не було.

З огляду на викладене суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що суд першої інстанції, вирішуючи даний публічно-правовий спір, правильно встановив фактичні обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а відтак апеляційну скаргу слід залишити без задоволення.

Підстав для зміни розподілу судових витрат за наслідками апеляційного перегляду справи у відповідності до вимог частини 6 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України немає.

Керуючись статтями 241, 243, 308, 311, 316, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційний суд,

ПОСТАНОВИВ :

апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області залишити без задоволення, а рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 22 липня 2019 року у справі № 460/1484/19 без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції лише у випадках, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя Т. В. Онишкевич судді Л. П. Іщук І. М. Обрізко