Постанова

від 18.12.2019 по справі 815/4455/14

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

Іменем України

18 грудня 2019 року

Київ

справа №815/4455/14

адміністративне провадження №К/9901/9136/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

Судді-доповідача - Васильєвої І.А.,

суддів - Пасічник С.С., Юрченко В.П.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні

касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Приморському районі місті Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області

на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 08.12.2014 (суддя Глуханчук О.В.)

та постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 15.04.2015 (судді Лук`янчук О.В., Градовський Ю.М., Кравченко К.В.)

у справі № 815/4455/14

за позовом Виробничо-комерційної фірми Проектгідробуд у вигляді Товариства з обмеженою відповідальністю

до Державної податкової інспекції у Приморському районі місті Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області

про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В :

У серпні 2014 року Виробничо-комерційна фірма Проектгідробуд у вигляді Товариства з обмеженою відповідальністю звернулася до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Приморському районі місті Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області (далі - відповідач, ДПІ у Приморському районі м. Одеси Міндоходів в Одеській області), в якому просила суд визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 04.07.2014 № 0001702205 та № 0001722205.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 08.12.2014 адміністративний позов задоволено повністю.

Постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 15.047.2015 скасовано постанову Одеського окружного адміністративного суду від 08.12.2014 в частині задоволених позовних вимог про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 04.07.2014 № 0001722205 щодо збільшення суми грошового зобов`язання за основним платежем у розмірі 60 833 грн та за штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 15 208 грн та відмовлено у задоволенні позовних вимог у цій частині. В іншій частині постанову Одеського окружного адміністративного суду від 08.12.2014 залишено без змін.

Не погоджуючись із прийнятими рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просив скасувати постанову Одеського окружного адміністративного суду від 08.12.2014 та постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 15.04.2015 в частині задоволених позовних вимог і прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

Касаційну скаргу обґрунтовано тим, що господарські операції позивача із ТОВ Еко-Буд-Монтаж , ТОВ Будівельна Компанія Стройбуд , ТОВ Ферко , ТОВ Вторметекпорт , ТОВ Адіс-Строй , ТОВ К.А.М.Трейд Груп не спричиняють реального настання правових наслідків обумовлених ними, а відтак є нереальними. Надані позивачем до перевірки документи мають ознаки дефектності, не відповідають вимогами первинних документів та не підтверджують здійснення господарських операцій. Відтак безпідставним є формування платником податку податкового кредиту та складу валових витрат по господарським взаємовідносинах з вказаними контрагентами. Крім того, позивачем, в порушення вимог пункту 184.7 статті 184 Податкового кодексу України, у складі податкових зобов`язань не відображено суму податку на додану вартість по необоротним активам, які рахувалися у бухгалтерському обліку по рахунку 104 Машини та обладнання та по яким були включені суми ПДВ до складу податкового кредиту. Також, позивачем занижено задекларовані ВКФ Проектгідробуд ТОВ показників у рядку 7 Декларацій Послуги, отримані від нерезидента, місце постачання яких визначено на митній території України в сумі 2 645 055 грн.

Крім того, обґрунтування, наведені відповідачем у касаційній скарзі, містять вимоги здійснити переоцінку встановлених судами обставин справи, а також додатково перевірити докази, що не входить в межі повноважень суду касаційної інстанції згідно з положеннями частини другої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній на момент розгляду справи судом касаційної інстанції).

Позивач процесуальним правом надати письмові заперечення не скористався, що не перешкоджає розгляду справи по суті. Рішення суду апеляційної інстанції в частині відмови у задоволенні позовних вимог не оскаржувалося.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 25.01.2018 касаційну скаргу разом з матеріалами справи було передано судді-доповідачу Васильєвій І.А. та визначено склад колегії суддів, до якої також входять судді: Пасічник С.С. та Юрченко В.П.

Відповідно до частини першої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин перевіряє правильність застосування судом першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія суддів приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що у період з 20.05.2014 по 10.06.2014 (термін проведення перевірки продовжувався з 03.06.2014 по 10.06.2014) на підставі наказу від 28.05.2014 № 1229, направлень від 15.05.2014 № 001224/962, № 001225/963, № 001012/979, від 20.05.2014 № 001259/1022, від 26.05.2014 № 000653/1080, згідно з підпунктом 20.1.4 пункту 20.1 статті 20, пунктом 77.1 статті 77 Податкового кодексу України та відповідно до плану-графіка проведення документальних перевірок суб`єктів господарювання на травень 2014 року, посадовими особами відповідача була проведена планова документальна перевірка Виробничо-комерційної фірми Проектгідробуд з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2011 по 31.12.2013, за результатами якої складено акт від 17.06.2014 № 3463/15-53-22-05/20943531 та встановлено порушення позивачем вимог підпункту 135.5.4 пункту 135.5 статті 135, підпункту 138.1.1 пункту 138.1, пункту 138.2, підпункту 138.8.1 пункту 138.8 статті 138, підпункту 139.1.6 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України в результаті чого занижено податок на прибуток за перевірений період на загальну суму 1 965 860 грн, у тому числі за: 2012 рік на суму 33 000 грн. (в т.ч. за три квартали 2012 року на суму 20 313 грн.), за 2013 рік на суму 1 932 860 грн; підпунктів 14.1.36, 14.1.178, 14.1.181 пункту 14.1 статті 14, пункту 184.7 статті 184, пункту 187.8 статті 187, пункту 190.2 статті 190, пунктів 198.1, 198.3, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України в результаті чого занижено податок на додану вартість в періоди, що перевірялись на загальну суму 3 721 337 грн., у тому числі по періодам: грудень 2012 року в сумі 12 083 грн.; лютий 2013 року в сумі 78 333 грн.; квітень 2013 року в сумі 750 000 грн.; травень 2013 року в сумі 403 499 грн.; червень 2013 року в сумі 483 840 грн.; липень 2013 року в сумі 869 375 грн., серпень 2013 року в сумі 1 124 207 грн.

На підставі висновків акту перевірки ДПІ у Приморському районі м. Одеси ГУ Міндоходів в Одеській області від 17.06.2014 року прийняті податкові повідомлення-рішення: № 0001702205 від 04 липня 2014 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з податку на прибуток за основним платежем на суму у розмірі 1 965 860 грн та штрафними санкціями на суму 491 465 грн, № 0001722205 від 04 липня 2014 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість за основним платежем на суму у розмірі 3 721 337 грн та штрафними санкціями на суму 930 334 грн.

Суд першої інстанції, висновки якого підтримала колегія суддів апеляційної інстанції, вирішуючи спір по суті та задовольняючи позовні вимоги, виходив з того, що матеріалами справи підтверджується належним чином та в повному обсязі виконання укладених позивачем зі своїми контрагентами правочинів, а відповідач, як суб`єкт владних повноважень, враховуючи, що висновки викладені в акті податкової перевірки не узгоджуються з нормами матеріального права, не довів правомірності прийнятих ним податкових повідомлень-рішень. Крім того, суди дійшли висновку про відсутність порушення позивачем пункту 187.8 статті 187, пункту 190.2 статті 190 Податкового кодексу України в зв`язку з невідображенням позивачем у складі податкових зобов`язань суму ПДВ від вартості отриманих послуг від нерезидента GRYFOSAN INVESTMENTS LIMITED , який зареєстрований у Республіці Кіпр, на загальну суму ПДВ 2 645 055 грн. (загальна вартість послуг складає 13 225 275 грн).

Колегія суддів суду касаційної інстанції погоджується з такою позицією судів попередніх інстанцій, виходячи з наступного.

Пунктом 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною. (пункт 198.2 статті 198 Податкового кодексу України).

Пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України платник податку зобов`язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну.

Пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України зазначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Таким чином, враховуючи викладені норми Податкового кодексу України, судами попередніх інстанцій вірно зазначено про існування декількох підстав для формування податкового кредиту, а саме: наявність у платника податку - покупця належно оформленої податкової накладної, фактична сплата грошових коштів контрагенту, в сумі визначеній в податковій накладній, а також фактичне виконання господарської операції, за наслідками якої у платника податку на додану вартість виникає право на податковий кредит.

Відповідно до пункту 138.1 статті 138 Податкового кодексу України витрати, що враховуються при обчисленні об`єкта оподаткування, складаються із витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, 138.11 цієї статті.

Витрати операційної діяльності включають собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об`єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку (п. п. 138.1.1п. 138.1 ст. 138 Податкового кодексу України).

Згідно пунктам 138.2 статті 138 названого Кодексу витрати, які враховуються для визначення об`єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Таким чином, податковий кредит для цілей визначення об`єкта оподаткування податком на додану вартість та витрати мають бути підтверджені належним чином складеними первинними документами, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції, що стала підставою для формування податкового обліку платника податку.

Як встановлено судами попередніх інстанцій та підтверджено матеріалами справи, ВКФ ПРОЕКТГІДРОБУД у вигляді ТОВ (Клієнт) було укладено з ТОВ ФЕРКО (Виконавець) договори від 01.07.2013 року № 01/07-13 та від 01.08.2013 року №01/08-13 в якому Виконавець бере на себе виконання інженерних гідрометеорологічних вишукувань та інженерно-геологічні вишукувальні роботи по проектуванню Терміналу скрапленого природного газу , а Клієнт зобов`язується прийняти вказані послуги та оплатити їх згідно умов договору. Також, було укладено договір від 05.08.2013 року № 05/08, предметом якого є зобов`язання Виконавця виконати підготовку зведеного звіту по інженерно-гідрометеорологічним вишукуванням та інженерно-геологічним вишукуванням, проектуванню Терміналу скрапленого природного газу , а Клієнт зобов`язується прийняти вказані послуги та оплатити їх згідно умов договору.

На підтвердження виконання умов вказаних договорів, судом було надано акти виконаних робіт, протоколи узгодження договірної ціни.

Також судами було встановлено, що ВКФ ПРОЕКТГІДРОБУД у вигляді ТОВ було укладено наступні договори з ТОВ БУДІВЕЛЬНА КОМПАНІЯ СТРОЙБУД (Виконавець), а саме:

- договір від 03.05.2013 року №1/5, згідно якого Виконавець здійснює підготовку щодо отримання погоджень для відповідної містобудівної документації, отримання консультацій в установах та здійснення містобудівних розрахунків, а Клієнт зобов`язується прийняти вказані послуги та оплатити їх згідно умов договору;

- договір від 02.04.2013 року № 3/4 в якому Виконавець бере на себе виконання робіт по технічним пропозиціям по прокладанню маршрутів СНГ-танкерів, а Клієнт зобов`язується прийняти вказані послуги та оплатити їх згідно умов договору;

- договір від 02.04.2013 року №3/4-1 в якому Виконавець бере на себе виконання робіт по ремонтним роботам при виконанні модернізації турбіни типу К-200-130-3 виробництва ЛМЗ енергоблоку №6 ТОВ ДТЕК Востокенерго ДТЕК Кураховська ТЕС , а Клієнт зобов`язується прийняти вказані послуги та оплатити їх згідно умов договору.

Вказані господарські операції знайшли своє відображення в актах виконаних робіт, актах приймання виконаних робіт, протоколах узгодження договірної ціни.

12.09.2013 між ВКФ ПРОЕКТГІДРОБУД у вигляді ТОВ (Клієнт) та ТОВ ВТОРМЕТЕКСПОРТ (Виконавець) укладено договір № 12/09, згідно якого Виконавець зобов`язується виконати підготовку вихідних даних та технічних специфікацій по проекту LNG - Україна, а Клієнт зобов`язується прийняти вказані послуги та оплатити їх згідно умов договору.

Грошові кошти були перераховані за послуги згідно протоколу узгодження договірної ціни. На підтвердження виконання вказаних умов договорів, судом було також надано акти виконаних робіт.

Судом було встановлено, що ВКФ ПРОЕКТГІДРОБУД у вигляді ТОВ (Клієнт або Замовник) було укладено з TOB К.А.М. ТРЕЙД ГРУП (Виконавець) наступні договори: договір від 07.05.2013 року №7/5, предметом якого є виконання Виконавцем модернізації турбіни типу К-200-130-3 виробництва ЛМЗ енергоблоку №6 ДТЕК Кураховська ТЕС, а Клієнт зобов`язується прийняти вказані послуги та оплатити їх згідно умов договору договір від 07.05.2013 року №7/5.1, в якому Виконавець повинен виконати інженерно-вишукувальні роботи та інженерно-геологічні вишукування в районі проектованого СПГ терміналу біля МТП Південний , а Клієнт зобов`язується прийняти вказані послуги та оплатити їх згідно умов договору; договір від 03.06.2013 року № 1/6 в якому Виконавець зобов`язується по завданню Замовника надати технічні послуги за допомогою автотехніки та інших технічних засобів ( Спецтехніка ), а Замовник зобов`язується прийняти вказані послуги та оплатити їх згідно умов договору; договір від 03.06.2013 року №3/06 за умовами якого Замовник доручає, а Виконавець приймає на себе зобов`язання по наданню інформаційно-консультаційних послуг у бездокументарній формі з питань застосування законодавства України в господарській (комерційній) діяльності Замовника і його контрагентів, а Замовник в свою чергу зобов`язується оплатити вказані послуги згідно умов договору; договір від 01.06.2013 року № 01/06 в якому Виконавець бере на себе обов`язок з надання рекламних послуг, а Замовник в свою чергу зобов`язується оплатити вказані послуги згідно умов договору; договір від 01.06.2013 року № 01/06-1 в якому Виконавець бере на себе обов`язок з надання маркетингових послуг, а Замовник в свою чергу зобов`язується оплатити вказані послуги згідно умов договору; договір від 14.05.2013 року №14/5 в якому Виконавець повинен виконати геологорозвідувальні роботи, отримати необхідні дозволи для вилучення батиметричних інженерних інженерно-геологічних вишукувальних робіт по проектуванню Терміналу скрапленого природного газу , а Клієнт зобов`язується прийняти вказані послуги та оплатити їх згідно умов договору.

Судами досліджені акти наданих послуг, де Виконавцем були виконані відповідні роботи, протоколи узгодження договірної ціни, за якими були перераховані грошові кошти за послуги, а також видаткові накладні, що підтверджують здійснення господарських операцій.

02.04.2013 року ВКФ ПРОЕКТГІДРОБУД у вигляді ТОВ (Клієнт) було укладено з ТОВ АДІС-СТРОЙ (Виконавець) договір № 3/4, згідно якого Виконавець бере на себе виконання Розробки проекту вантажного пірса в Першому басейні Г.П. Іллічівський морський торгівельний порт, морська частина , а Клієнт зобов`язується прийняти вказані послуги та оплатити їх згідно умов договору (том 2, а.с. 127-128).

На підтвердження реальності операцій по даному договору позивачем надано до суду та до перевірки протокол узгодження договірної ціни та акти виконаних робіт.

Судом також встановлено, що ВКФ ПРОЕКТГІДРОБУД у вигляді ТОВ (Замовник або Клієнт) у перевіряємий період було укладено наступні договори з ТОВ ЕКО-БУД-МОНТАЖ (Виконавець), а саме:

- договір від 10.01.2013 року №10/01-13, в якому Виконавець бере на себе обов`язки по розробці робочих креслень відбійно-швартових палових конструкцій вантажного пірсу в першому басейні ГП Ілічівський морський торгівельний порт , а Замовник зобов`язується прийняти вказані послуги та оплатити їх згідно умов договору;

- договір від 27.11.2012 року №27-11/12, в якому Виконавець підготує аналізи і виконає на англійській мові цільовий інвестиційний бізнес-план для залучення фінансування проекту терміналу Rail garant Estonia OU , а Клієнт зобов`язується прийняти вказані послуги та оплатити їх згідно умов договору.

Вказані господарські операції знайшли своє відображення в актах виконаних робіт, протоколах узгодження договірної ціни, календарному плані на відповідні роботи та завданнях на розробку проектів.

Таким чином, документами, що підтверджують фактичне отримання вказаних послуг можуть бути акти приймання-передачі послуг або інші документи, що підтверджують фактичне надання (отримання) послуг, які повинні мати всі обов`язкові реквізити первинних документів, передбачені ч. 2 ст. 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , звіти про надані послуги, в яких мають бути викладені результати наданих послуг та досліджень тощо.

При цьому, суд касаційної інстанції вважає за необхідне відзначити, що ступінь деталізації опису господарської операції у первинному документі законодавством не встановлена. Умовою документального підтвердження операції є можливість на підставі наявних документів зробити висновок про те, що господарська операція фактитчно відбулася. Відсутність максимальної деталізації виду наданих послуг не перешкоджає прийняттю цих документів до обліку та не є свідченням відсутності виконаних господарських операцій.

Щодо встановленого порушення пункту 187.8. статті 187, пункту 190.2. ст. 190 Податкового кодексу України, в зв`язку невідображенням у складі податкових зобов`язань суму ПДВ від вартості отриманих послуг від нерезидента GRYFOSAN INVESTMENTS LIMITED , який зареєстрований у Республіці Кіпр, на загальну суму ПДВ 2 645 055 грн. (загальна вартість послуг складає 13 225 275 грн), колегія суддів зазначає наступне.

01.04.2013 між компанією ILF Consulting Engineers Polska Sp. z o.o та ВКФ ПРОЕКТГІДРОБУД укладено договір № G367-ILFWs-AD-0015, за яким замовником інжинірингових робіт по порту Південний (розробка першого етапу проектування для впровадження Національного проекту Зріджений природний газ України : створення інфраструктури для доставки зрідженого природного газу в Україну) у ВКФ ПРОЕКТГІДРОБУД у вигляді ТОВ є нерезидент - зареєстрований у Польщі компанія ILF Consulting Engineers Polska Sp. z o.o .

Відповідно до додаткових угод до договору № G367-ILFWs-AD-0015 від 01.04.2013 року №2 від 01.04.2013 року, № 5 від 24.07.2013 року, №6 від 24.07.2013 р., №7 від 01.08.2013 року, №8 від 24.07.2013 року, укладених між компанією ILF Consulting Engineers Polska Sp. z o.o (Комітент) та ВКФ Проектгідробуд у вигляді ТОВ (Комісіонер), від свого імені, за рахунок Комітента, укладає з виконавцем, який визначається на розсуд Комісіонера, контракти на виконання робіт за основним договором у виконання "Підготовчих робіт та виконання інженерних досліджень для ТЕО будівництва термінала в п. Південний".

Саме на реалізацію названого договору, між GRYFOSAN INVESTMENTS LIMITED (Виконавець) та позивачем (Замовник) були укладені договори №06/05 від 28.05.2013, 05/04 від 20.05.2013, 11/04 від 01.08.2013 р.07/04 від 25.07.2013, за якими, Замовник (комісіонер на підставі додаткового договору) доручає, а виконавець приймає на себе зобов`язання по виконанню "Підготовчих робіт та виконання інженерних досліджень для ТЕО будівництва термінала в п. Південний". Об`єм робіт визначених Технічним завданням.

Згідно підпункту б пункту 185.1 статті 185 Податкового кодексу України об`єктом оподаткування ПДВ є, зокрема, операції платників податку з постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України відповідно до статті 186 Податкового кодексу України.

Так, відповідно до пункту 186.3 статті 186 Податкового кодексу України місцем постачання зазначених у цьому пункті послуг вважається місце, в якому отримувач послуг зареєстрований як суб`єкт господарювання або - у разі відсутності такого місця - місце постійного чи переважного його проживання. До таких послуг належать, зокрема, консультаційні, інжинірингові, інженерні, юридичні (у тому числі адвокатські), бухгалтерські, аудиторські, актуарні, а також послуги з розроблення, постачання та тестування програмного забезпечення, з оброблення даних та надання консультацій з питань інформатизації, надання інформації та інших послуг у сфері інформатизації, у тому числі з використанням комп`ютерних систем.

Відтак, колегія суддів суду касаційної інстанції погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що оскільки фактичний отримувач послуг, зазначених в пункті 186.3 статті 186 Податкового кодексу України, ILF Consulting Engineers Polska Sp. z o.o є нерезидентом (Польща), то безпідставними є висновки податкового органу, що місцем постачання послуг є митна територія України, а відтак і безпідставним є висновок про заниження позивачем суми грошових зобов`язань з податку на додану вартість.

Згідно частини 1 статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що судом апеляційної інстанції виконано всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевірено обставини справи, вирішено справу у відповідності до норм матеріального права, постановлено обґрунтоване рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для справи. Порушень норм матеріального права, які могли призвести до зміни чи скасування рішення суду апеляційної інстанції не встановлено.

Керуючись статтями 243, 246, 250, 341, 343, 349, 350, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Приморському районі місті Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області залишити без задоволення.

Постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 15.04.2015 у справі № 815/4455/14 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя І.А. Васильєва Судді: С.С. Пасічник В.П. Юрченко