Постанова

від 19.12.2019 по справі 826/10911/17

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 826/10911/17 Суддя (судді) першої інстанції: Літвінова А.В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 грудня 2019 року м. Київ

Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:

судді-доповідача Аліменка В.О.,

суддів Безименної Н.В., Бєлової Л.В.

розглянувши у письмовому провадженні апеляційну скаргу Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 19 липня 2019 р. у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ТТТ Плюс" до Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0005904202 від 21.06.2017р.,

ВСТАНОВИЛА:

Товариство з обмеженою відповідальністю "ТТТ Плюс" звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Офісу великих платників Державної фіскальної служби, у якому просить суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 21.06.2017 №0005904202.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 19 липня 2019 року позов задоволено.

Не погоджуючись з прийнятим судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову.

Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що судом першої інстанції було порушено норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржуване рішення - без змін, виходячи з наступного.

Згідно із ч. 1 ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Частиною 1 ст. 242 КАС України передбачено, що рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, Офісом великих платників Державної фіскальної служби проведено камеральну перевірку товариства з обмеженою відповідальністю "ТТТ Плюс" з питань своєчасності сплати узгодженого податкового зобов`язання по податку на прибуток підприємств, задекларованого у податковій декларації з податку на прибуток підприємств за звітній період 2016 рік.

Камеральною перевіркою встановлено порушення товариством з обмеженою відповідальністю "ТТТ Плюс" вимог пункту 57.1 статті 57 Податкового кодексу України , а саме порушення термінів сплати самостійно визначеного грошового зобов`язання (з урахуванням переплати) по декларації з податку на прибуток підприємств за 2016 рік, поданої 09.02.2017, в сумі 255 290, 00 грн. (кількість затримки - два дні).

За наслідками перевірки Офісом великих платників Державної фіскальної служби складено акт від 30.05.2017 №1201/28-10-42-02/369388889 (далі - Акт перевірки) та прийнято податкове повідомлення-рішення від 21.06.2017 №0005904202, яким позивача, за затримку сплати у два календарних дні грошового зобов`язання в розмірі 255 290, 00 грн., зобов`язано сплатити штрафні санкції в розмірі 10%, що дорівнює 25 529, 00 грн.

За результатами адміністративного оскарження податкового повідомлення-рішення від 21.06.2017 №0005904202, рішенням Державної фіскальної служби України від 15.08.2017 №17911/6/99-99-11-03-01-25 про результатами розгляду скарги, податкове повідомлення-рішення від 21.06.2017 №0005904202 - залишено без змін.

Позивач, вважаючи протиправним рішення відповідача, звернувся до суду з даним позовом за захистом своїх прав та законних інтересів.

Колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з таким висновком суду першої інстанції, оскільки він знайшов своє підтвердження під час апеляційного розгляду справи.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.

Згідно підпункту 14.1.39 пункту 14.1 статті 14 ПК України грошове зобов`язання платника податків - це сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов`язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв`язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

За визначенням наданим у підпункті 14.1.156 пункту 14.1 статті 14 ПК України податкове зобов`язання - це сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк).

Відповідно до пункту 36.1 статті 36 ПК України податковим обов`язком визнається обов`язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи.

Пунктом 31.1 статті 31 ПК України установлено, що строком сплати податку та збору визнається період, що розпочинається з моменту виникнення податкового обов`язку платника податку із сплати конкретного виду податку і завершується останнім днем строку, протягом якого такий податок чи збір повинен бути сплачений у порядку, визначеному податковим законодавством. Податок чи збір, що не був сплачений у визначений строк, вважається не сплаченим своєчасно.

Згідно пункту 38.1 статті 38 ПК України виконанням податкового обов`язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов`язань у встановлений податковим законодавством строк.

Відповідно до п. 57.1 ст. 57 Податкового кодексу України платник податків зобов`язаний самостійно сплатити суму податкового зобов`язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Абзацом 4 п. 57.1 ст. 57 Податкового кодексу України встановлено, що платники податку на прибуток (крім новостворених, виробників сільськогосподарської продукції, інститутів спільного інвестування, неприбуткових установ (організацій) та платників податків, у яких доходи, що враховуються при визначенні об`єкта оподаткування, за останній річний звітний податковий період не перевищують двадцяти мільйонів гривень) щомісяця, протягом дванадцятимісячного періоду, сплачують авансовий внесок з податку на прибуток у порядку і в строки, які встановлені для місячного податкового періоду. Сума щомісячних авансових внесків обчислюється у розмірі не менше 1/12 нарахованої суми податку на прибуток підприємств за попередній звітний (податковий) рік, зменшеної на суму сплачених авансових внесків з цього податку при виплаті дивідендів, яка залишилась не зарахованою у зменшення податкового зобов`язання з цього податку, без подання податкової декларації.

За змістом абз. 9 п. 57.1 ст. 57 Податкового кодексу України передбачено, що у разі якщо платник податку, який сплачує авансовий внесок, за підсумками першого кварталу звітного (податкового) року не отримав прибуток або отримав збиток, він має право подати податкову декларацію та фінансову звітність за перший квартал. Такий платник податку авансових внесків у другому - четвертому кварталах звітного (податкового) року не здійснює, а податкові зобов`язання визначає на підставі податкової декларації за підсумками першого півріччя, трьох кварталів та за рік, яка подається до контролюючого органу в порядку, передбаченому цим Кодексом.

Платник податку, який за підсумками минулого звітного (податкового) року не отримав прибутку або отримав збиток, податкові зобов`язання не нараховував і не мав базового показника для визначення авансових внесків у наступному році, а за підсумками першого кварталу отримує прибуток, має подати податкову декларацію за перше півріччя, три квартали звітного (податкового) року та за звітний (податковий) рік для нарахування та сплати податкових зобов`язань (абзац 10 пункту 57.1 статті 57 Податкового кодексу України ).

Як вбачається з акта перевірки, контролюючий орган дійшов висновку щодо порушення позивачем приписів податкового законодавства, виходячи з того, що сума недоїмки (наявність якої відповідачем не доведено) була погашена шляхом подання 21.12.2017 товариством з обмеженою відповідальністю "ТТТ Плюс" уточнюючої податкової декларації з податку на прибуток підприємства за 2016 рік, в якій було зменшено суму податкового зобов`язання з податку на прибуток на 255 290, 00 грн.

Матеріали справи свідчать, що 09.02.2017 товариством з обмеженою відповідальністю "ТТТ Плюс" було подано до контролюючого органу податкову декларацію з податку на прибуток підприємства за 2016 рік, відповідно до якої підприємством задекларовано суму податку на прибуток, нарахованого за результатами звітного (податкового) періоду (р.19) у розмірі 965 290 грн.

Граничний термін сплати податкового зобов`язання з податку на прибуток по декларації - 19.02.2017.

Поряд з цим, в матеріалах справи наявна копія платіжного доручення від 28.12.2016 №2233, відповідно до якого позивачем було сплачено авансований внесок в сумі 255 319, 00 грн.

Згідно з пунктом 38 підрозділу 4 розділу ХХ Податкового кодексу України , Платники податку на прибуток підприємств сплачують до 31 грудня 2016 року авансовий внесок з цього податку у розмірі 2/9 податку на прибуток, нарахованого у податковій звітності за три квартали 2016 року.

Розрахунок такого авансового внеску подається платником податку у податковій декларації за три квартали 2016 року. Визначена в розрахунку сума авансових внесків вважається узгодженою сумою грошових зобов`язань.

Відповідно до рядка 19 податкової декларації з податку на прибуток підприємств від 09.02.2017 за результатами звітного податкового періоду товариству з обмеженою відповідальністю ТТТ Плюс було нараховано суму до сплати з податку на прибуток - 965 290,00 грн. Так, враховуючи сплату авансованого внеску в розмірі 255 319, 00 грн., остаточна сума до сплати податку на прибуток становила - 709 971, 00 грн.

В матеріалах справи наявна копія платіжного доручення від 16.02.2017 №2252 відповідно до якого позивачем було сплачено остаточну суму з податку на прибуток в розмірі 710 000, 00 грн.. Факт сплати позивачем податкового зобов`язання з податку на прибуток в розмірі 709 971, 00 грн. відповідачем не заперечується.

Разом з тим, 21.02.2017 товариством з обмеженою відповідальністю ТТТ Плюс у рядках 16 ЗП, 19 та 27 було уточнено нараховану суму податку на прибуток підприємств.

Так, від загальної суми нарахованого податку на прибуток (965 290, 00 грн.) була відрахована сума авансового внеску (255 319, 00 грн.) та зазначено суму податку на прибуток (709 971, 00 грн.).

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

В даному випадку, відповідачем, як суб`єктом владних повноважень, не доведено правомірність своїх дій.

Колегія суддів апеляційної інстанції приходить до висновку, що інші доводи апелянта не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду, а тому судом до уваги не приймаються.

Отже, колегія суддів апеляційної інстанції вважає, що судом першої інстанції було вірно встановлено фактичні обставини справи, надано належну оцінку дослідженим доказам, прийнято законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права.

Обставини, викладені в апеляційній скарзі, до уваги не приймаються, оскільки є необґрунтованими та не є підставами для скасування рішення суду першої інстанції.

В зв`язку з цим колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Керуючись ст.ст. 242, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А :

Апеляційну скаргу Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби - залишити без задоволення.

Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 19 липня 2019 року - залишити без змін .

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Суддя-доповідач В.О. Аліменко

Судді Н.В. Безименна

Л.В. Бєлова