Постанова

від 10.12.2019 по справі 140/2895/19

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 грудня 2019 рокуЛьвів№ 857/11214/19

Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Святецького В.В.,

суддів Гудима Л.Я., Довгополова О.М.,

з участю секретаря судового засідання Гнідець Р.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Волинській області на ухвалу Волинського окружного адміністративного суду від 07 жовтня 2019 року про забезпечення позову у справі № 140/2895/19 (головуюча суддя Андрусенко О.О., м. Луцьк) за адміністративним позовом приватного підприємства ,,Рівнеавтоторг» до Головного управління ДФС у Волинській області, Державної фіскальної служби України про визнання протиправним та скасування рішення, визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити дії , -

В С Т А Н О В И В :

26 вересня 2019 року приватне підприємство (ПП) ,,Рівнеавтоторг» звернулось до суду з адміністративним позовом до Головного управління ДФС у Волинській області, Державної фіскальної служби України, в якому просило: а) визнати протиправним та скасувати рішення Комісії Головного управління ДФС у Волинській області, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації, про внесення ПП ,,Рівнеавтоторг» до переліку ризикових платників податків;

б) зобов`язати Комісію Головного управління ДФС у Волинській області, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації, виключити ПП ,,Рівнеавтоторг» з переліку ризикових платників податків;

в) визнати протиправними дії Державної фіскальної служби України щодо зупинення реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних наступних податкових накладних та розрахунків коригування кількісних і вартісних показників до податкових накладних: ПН №63 від 21.08.2019 року, ПН №64 від 20.08.2019 року, ПН №65 від 20.08.2019, ПН №66 від 21.08.2019 року, ПН №67 від 20.08.2019 року, ПН №68 від 21.08.2019 року, ПН №69 від 22.08.2019 року, ПН №70 від 27.08.2019 року, ПН №71 від 28.08.2019 року, ПН №72 від 28.08.2019 року, ПН №73 від 20.08.2019 року, ПН №74 від 22.08.2019 року, ПН №75 від 28.08.2019 року, ПН №76 від 21.08.2019 року, ПН №77 від 30.08.2019 року, ПН №79 від 30.08.2019 року, ПН №80 від 30.08.2019 року, ПН №81 від 30.08.2019 року, ПН №82 від 29.08.2019 року, ПН №83 від 29.08.2019 року, ПН №84 від 28.08.2019 року, ПН №85 від 30.08.2019 року, ПН №86 від 30.08.2019 року, ПН №87 від 30.08.2019 року, РК №2 від 21.08.2019 року до ПН №32 від 13.08.2019 року, РК №3 від 27.08.2019 року до ПН №52 від 16.08.2019 року, РК №4 від 29.08.2019 року до ПН №1 від 02.08.2019 року, РК №5 від 29.08.2019 року до ПН №30 від 07.08.2019 року, РК №6 від 29.08.2019 року до ПН №95 від 11.07.2019 року, РК №8 від 30.08.2019 року до ПН №34 від 14.08.2019 року, РК №9 від 30.08.2019 року до ПН №35 від 14.08.2019 року, РК №10 від 30.08.2019 року до ПН №143 від 23.07.2019 року, РК № 11 від 30.08.2019 року до ПН №33 від 14.08.2019 року та зобов`язати зареєструвати зазначені накладні.

03 жовтня 2019 року ПП ,,Рівнеавтоторг» подало клопотання про забезпечення позову шляхом зупинення дії рішення комісії Головного управління ДФС у Волинській області, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації, оформленого протоколом №93 від 19.08.2019 року, в частині внесення ПП ,,Рівнеавтоторг» до переліку ризикових платників податків.

Дане клопотання обґрунтоване тим, що неправомірне включення ПП ,,Рівнеавтоторг» до переліку ризикових платників податків призвело до зупинення реєстрації податкових накладних, що в свою чергу призводить до негативних наслідків для підприємства, а саме - до погіршення ділової репутації підприємства, а також до можливих прямих і непрямих збитків, шляхом виставлення штрафних санкцій контрагентами позивача та розірвання ділових відносин.

Ухвалою від 07 жовтня 2019 року Волинський окружний адміністративний суд клопотання про вжиття заходів забезпечення позову задовольнив та ухвалив зупинити дію рішення комісії Головного управління ДФС у Волинській області, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, оформленого протоколом від 19 серпня 2019 року №93, в частині внесення до переліку ризикових платників податків приватного підприємства ,,Рівнеавтоторг» (43023, Волинська область, м. Луцьк, вул. Конякіна, 2Б, код ЄДРПОУ 41905834).

Не погодившись з ухвалою суду першої інстанції, Головне управління ДФС у Волинській області подало апеляційну скаргу, оскільки вважає його незаконним та необґрунтованим, винесеним із неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права.

В апеляційній скарзі відповідач зазначає, що ПП ,,Рівнеавтоторг» не навело достатніх доводів на обґрунтування поданого клопотання та належних доказів наявності очевидної небезпеки заподіяння шкоди його правам, свободам та інтересам до ухвалення рішення в адміністративній справі, а також неможливості захисту прав, свобод та інтересів без вжиття заходів забезпечення позову.

При цьому, відповідач вважає, що діюче законодавство передбачає можливий захист порушеного права, в тому числі, шляхом відшкодування шкоди, заподіяної вчиненими протиправними рішеннями, діями чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень або іншим порушенням прав, свобод чи інтересів суб`єктів публічно-правових відносин, а не гіпотетичну можливість їх прийняття в майбутньому.

З огляду на викладене, відповідач просить скасувати ухвалу суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні клопотання про забезпечення позову в повному обсязі.

ПП ,,Рівнеавтоторг» правом подання відзиву на апеляційну скаргу не скористалось, що в силу вимог ч. 4 ст. 304 КАС України не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

У зв`язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу відповідно до ч. 4 ст.229 Кодексу адміністративного судочинства України не здійснюється.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи та доводи скарги, апеляційний суд вважає, що скарга належить до задоволення з таких підстав.

Відповідно до частини 1 статті 150 Кодексу адміністративного судочинства (КАС) України суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.

Згідно із приписами частини 2 статті 150 цього Кодексу забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:

1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду;

2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

Таким чином, підставами для вжиття заходів забезпечення позову можуть бути такі обставини: 1) існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі;

2) неможливість захисту прав, свобод та інтересів позивача після набрання законної сили рішенням в адміністративній справі без вжиття таких заходів;

3) необхідність докладання значних зусиль та витрат для відновлення прав позивача у майбутньому;

4) очевидність ознак протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень.

Отже, чинним законодавством встановлено вичерпний перелік підстав для вжиття заходів забезпечення адміністративного позову, а суд повинен, виходячи з конкретних доказів, встановити, чи існує хоча б одна з названих підстав, і оцінити, чи не може застосування заходів забезпечення позову завдати більшої шкоди, ніж та, якій можна запобігти.

При розгляді та вирішенні заяви про забезпечення позову суд надає оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників процесу; наявності зв`язку між конкретним видом, що застосовується для забезпечення позову, і предметом позовних вимог, зокрема, чи спроможний такий вид забезпечення позову забезпечити фактичне виконання судового рішення.

Забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних з ним інших осіб з метою забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя у разі задоволення вимог позивача (заявника).

Тобто, прийняття такого рішення доцільне та можливе лише в разі наявності достатньо обґрунтованого припущення, що невжиття таких заходів може в майбутньому ускладнити виконання судового рішення чи призвести до потреби докласти значні зусилля для відновлення прав позивача у разі задоволення позову.

Відповідно до п. 17 абз. 2 постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України № 2 від 06 березня 2008 року Про практику застосування адміністративними судами окремих положень Кодексу адміністративного судочинства України під час розгляду адміністративних справ в ухвалі про забезпечення позову суд повинен навести мотиви, з яких він дійшов висновку про існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення по адміністративній справі, або захист цих прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат, а також вказати ознаки, які свідчать про очевидність протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень.

Проте, позивач до клопотання про забезпечення позову не додав належних, допустимих доказів на підтвердження факту, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити подальше виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача.

В матеріалах справи також відсутні докази, які свідчать про очевидні ознаки протиправності оспорюваного рішення та порушення прав, свобод та інтересів товариства.

Разом з тим, при вирішенні заяви про забезпечення позову суд також враховує положення нормативно-правових актів, які регулюють відносини щодо внесення платників податків до переліку ризикових платників податків.

Так, згідно абз. 22 п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України відсутність факту реєстрації платником податку продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту та не звільняє продавця від обов`язку включення суми податку на додану вартість, вказаної в податковій накладній, до суми податкових зобов`язань за відповідний звітний період.

Таким чином, у позивача незалежно від зупинення податкової накладної існуватиме обов`язок включення суми податку на додану вартість, вказаної в податковій накладній, до суми податкових зобов`язань за відповідний звітний період.

При цьому, у разі зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних згідно з п.201.16 ст. 201 Податкового кодексу України штрафні санкції, передбачені цим пунктом, не застосовуються на період зупинення такої реєстрації до прийняття рішення щодо відновлення реєстрації таких податкових накладних/розрахунків коригування згідно з пп.201.16.4 п. п.201.16 ст. 201 цього Кодексу.

При цьому, колегія суддів зазначає, що діюче законодавство передбачає можливий захист порушеного права, в тому числі, шляхом відшкодування шкоди, заподіяної вчиненими протиправними рішеннями, діями чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень або іншим порушенням прав, свобод чи інтересів суб`єктів публічно-правових відносин, а не гіпотетичну можливість їх прийняття в майбутньому.

За таких обставин, колегія суддів апеляційного суду вважає, що в ухвалі про забезпечення позову суд не навів мотивів, за яких він дійшов висновку про існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі, або захист цих прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат, а також не вказує ознаки, які свідчать про очевидність протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень.

Крім того, забезпечення адміністративного позову є крайнім заходом, вжиття якого можливе виключно за наявності підстав вважати, що рішення, дії або бездіяльність суб`єкта владних повноважень є очевидно протиправними.

Згідно з Рекомендаціями № R (89) 8 про тимчасовий судовий захист в адміністративних справах, прийнятій Комітетом Міністрів Ради Європи 13 вересня 1989 року рішення про вжиття заходів тимчасового захисту може, зокрема, прийматися у разі, якщо виконання адміністративного акта може спричинити значну шкоду, відшкодування якої неминуче пов`язано з труднощами, і якщо на перший погляд наявні достатньо вагомі підстави для сумнівів у правомірності такого акта.

Враховуючи наведене, суд апеляційної інстанції не вбачає підстав для забезпечення адміністративного позову відповідно до статті 150 КАС України, а підстави, які навів позивач, а саме: очевидність ознак протиправності рішення відповідача та порушення прав, свобод та інтересів позивача таким рішенням не є обґрунтовані, не наведено переконливих підстав для вжиття заходів забезпечення адміністративного позову, не подано суду належних та допустимих доказів наявності очевидної небезпеки правам, свободам та інтересам позивача, неможливості або ускладнення захисту їх без вжиття заходів забезпечення позову.

Відтак, оскаржена ухвала підлягає скасуванню з прийняттям рішення про відмову в задоволенні заяви позивача про забезпечення позову.

Відповідно до частини першої статті 312 КАС України апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення суду першої інстанції з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.

Пунктом 2 частини першої статті 315 КАС України встановлено, що за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про необхідність забезпечення адміністративного позову, чим допустив порушення норм матеріального та процесуального права, а тому судове рішення підлягає скасуванню з прийняттям нової постанови про відмову в задоволенні клопотання про забезпечення позову відмовити.

Керуючись ч.3 ст. 243, ст. 310, п. 1 ч. 1 ст.315, ст. ст. 316, 321, 322 , 325, 329 КАС України, суд,-

ПОСТАНОВИВ :

апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Волинській області задовольнити.

Ухвалу Волинського окружного адміністративного суду від 07 жовтня 2019 року про забезпечення позову у справі № 140/2895/19 скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні клопотання приватного підприємства ,,Рівнеавтоторг» про забезпечення позову у справі № 140/2895/19 шляхом зупинення рішення комісії Головного управління ДФС у Волинській області, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному державному реєстрі податкових накладних, оформленого протоколом від 19 серпня 2019 року № 93 в частині внесення до переліку ризикових платників податків приватного підприємства ,,Рівнеавтоторг» .

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя В. В. Святецький судді Л. Я. Гудим О. М. Довгополов Повне судове рішення складено 19.12.2019.