Постанова

від 10.12.2019 по справі 1.380.2019.004367

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 грудня 2019 рокуЛьвів№ 857/12111/19

Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Святецького В.В.,

суддів Гудима Л.Я., Довгополова О.М.,

з участю секретаря судового засідання Гнідець Р.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 15 жовтня 2019 року у справі № 1.380.2019.004367 (головуюча суддя Братичак У.В., м. Львів) за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Буського районного суду Львівської області про визнання протиправними дій та бездіяльності, зобов`язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В :

28 серпня 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому просив: а) визнати протиправною бездіяльність виконуючої обов`язки голови Буського районного суду Львівської області Шендрікової Ганни Олександрівни щодо невиконання та порушення вимог ст.40 Конституції України, статей 5, 7 Закону України ,,Про інформацію" та відмови ОСОБА_1 у видачі копій витягів комп`ютерного розподілу щодо призначення для розгляду по суті суддів Журибіди Б.М., Кос І.Б., Шендрікової Г.О. у справі №440/1170/19;

б) зобов`язати виконуючу обов`язки голови Буського районного суду Львівської області Шендрікову Ганну Олександрівну видати ОСОБА_1 копії витягів комп`ютерного розподілу щодо призначення для розгляду по суті суддів Журибіди Б.М., Кос І.Б., Шендрікової Г.О. у справі №440/1170/19.

Львівський окружний адміністративний суд розглянув справу в письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження та 15 жовтня 2019 року ухвалив рішення, яким у задоволенні позову відмовив повністю.

Не погодившись з таким рішенням суду першої інстанції, позивач ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, оскільки вважає його незаконним та необґрунтованим, винесеним із неправильним застосуванням норм норм матеріального та процесуального права, що не відповідає дійсним обставинам справи.

В апеляційній скарзі позивач зазначає, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про те, що відмова відповідача у видачі копій витягів комп`ютерного розподілу є обґрунтованою, оскільки зазначена в них інформація у встановленому порядку віднесена відповідачем до службової.

Позивач вважає, що в даному випадку інформація, яка міститься у витягах із комп`ютерного розподілу стосується виключно його особисто та є публічною. Ключовим словом є ,,витяги", тобто не вся інформація із комп`ютерного розподілу, а витяги із неї стосовно конкретно його судової справи № 440/1170/19.

Крім цього, на сайті Буського районного суду дана інформація є публічною у розділі ,,громадянам" - ,,список розподілених судових справ".

Відтак, на думку позивача, відповідач безпідставно відмовив йому у видачі копій витягів комп`ютерного розподілу.

З огляду на викладене, позивач просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Відповідач правом подання відзиву на апеляційну скаргу не скористався, що в силу вимог ч. 4 ст. 304 КАС України не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

Позивач в судовому засіданні апеляційного суду підтримав вимоги апеляційної скарги та просить їх задовольнити в повному обсязі.

Представник відповідача в судове засідання апеляційного суду не з`явився, хоча належним чином був повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, що в силу приписів ч.2 ст. 313 КАС України не перешкоджає розгляду справи.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи та доводи скарги, апеляційний суд вважає, що скарга не належить до задоволення з таких підстав.

Суд першої інстанції встановив та підтверджується матеріалами справи, що 15.08.2019 ОСОБА_1 надіслав на адресу Буського районного суду Львівської області інформаційний запит в порядку Закону України ,, Про інформацію", в якому просив надати вичерпну, обґрунтовану інформацію, на підставі чого справа №440/1170/19, яка визначена комп`ютерним розподілом від 17.07.2019 року на суддю Кос І.Б., перейшла до судді Шендрікової Г.О. Також позивач просив надати копії витягів комп`ютерного розподілу щодо призначення для розгляду по суті суддів Журибіди Б.М., Кос І.Б., Шендрікової Г.О..

16.08.2019 Буський районний суд Львівської області, за підписом в.о голови Буського районного суду Львівської області Шендрікової Г.О. надіслав позивачу відповідь за №01-12/4/2019 у відповідності до ст.ст. 5, 6 Закону України ,, Про інформацію", в якій зазначив наступне:

-згідно ухвали про відвід судді від 17 липня 2019 року задоволено заяву ОСОБА_1 про відвід головуючого судді Журибіди Б.М., відведено суддю Журибіду Б.М. від розгляду справи (ЄУН 440/1170/19 Провадження 2/4401522/2019) за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити дії. Справу передано в канцелярію Буського районного суду;

-18.07.2019 р. призначення складу суду не відбулось через те, що не вистачало потрібної кількості суддів для розподілу справи (протокол щодо неможливості автоматичного розподілу судової справи між суддями від 18.07.2019 р.);

-22.07.2019 року згідно протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями визначено головуючим у даній справі суддю Кос І.Б.;

-ухвалою від 25 липня 2019 року суддя Кос І.Б. повернув матеріали цивільної справи за позовом ОСОБА_1 до Ожидівської сільської ради Буського району Львівської області про визнання права власності в порядку спадкування в провадження судді Буського районного суду Львівської області Журибіди Б.М. для вирішення заяви ОСОБА_1 від 09.07.2019 року про відвід головуючого судді Журибіди Б.М., у зв`язку з допущеною суддею Журибідою Б.М. помилкою в ухвалі про відвід судді від 17 липня 2019 року;

-відповідно до наказу № 32/В від 08.07.2019 р. суддя Журибіда Б.М. перебував у частині щорічної основної оплачуваної відпустки, починаючи з 29 липня 2019 року по 11 серпня 2019 року, тому 12 серпня 2019 року проведено розподіл між суддями у неавтоматичному режимі для передачі справи судді Журибіда Б.М. для вирішення заяви ОСОБА_1 від 09.07.2019 року про відвід головуючого судді Журибіди Б.М., який 12 серпня 2019 року працював повний робочий день і здійснював судочинство;

-ухвалою про відвід судді від 12 серпня 2019 року задоволено заяву ОСОБА_1 про відвід головуючого судді Журибіди Б.М., відведено суддю Журибіду Б.М. від розгляду справи (ЄУН 440/1170/19 Провадження 2/4401522/2019) за позовом ОСОБА_1 до Ожидівської сільської ради Буського району Львівської області про визнання права власності на спадкове майно. Справу передано в канцелярію Буського районного суду і згідно протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 12 серпня 2019 року визначено головуючого суддю Шендрікову Ганну Олександрівну.

Також у відповіді позивачу відповідач зазначив, що згідно вимог ст. 20 Закону України ,,Про доступ до публічної інформації" інформує про те, що протоколи розподілу справ між суддями належать до відомостей, що становлять службову інформацію (п.15 Переліку відомостей, що становлять службову інформацію, та які можуть міститися в документах з організації діяльності Буського районного суду Львівської області, затвердженого Буського районного суду Львівської області від 28.01.2019 р. № 2).

Вважаючи, що відповідач протиправно не надав йому копії витягів комп`ютерного розподілу щодо призначення для розгляду справи №440/1170/19, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам та оскарженому позивачем рішенню суду першої інстанції, колегія суддів зазначає наступне.

Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 40 Конституції України усі мають право направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення або особисто звертатися до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів, що зобов`язані розглянути звернення і дати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк.

Питання реалізації громадянами вказаних конституційних прав регулює, зокрема, Закон України від 02.10.1992 № 2657-XII ,,Про інформацію" (далі - Закон № 2657-XII ).

Статтею 1 Закону № 2657-XII визначено, що документ - матеріальний носій, що містить інформацію, основними функціями якого є її збереження та передавання у часі та просторі; інформація - будь-які відомості та/або дані, які можуть бути збережені на матеріальних носіях або відображені в електронному вигляді.

Згідно з ч. 1 ст. 5 Закону № 2657-XII кожен має право на інформацію, що передбачає можливість вільного одержання, використання, поширення, зберігання та захисту інформації, необхідної для реалізації своїх прав, свобод і законних інтересів. Реалізація права на інформацію не повинна порушувати громадські, політичні, економічні, соціальні, духовні, екологічні та інші права, свободи і законні інтереси інших громадян, права та інтереси юридичних осіб.

За змістом статті 6 Закону № 2657-XII право на інформацію забезпечується: створенням механізму реалізації права на інформацію; створенням можливостей для вільного доступу до статистичних даних, архівних, бібліотечних і музейних фондів, інших інформаційних банків, баз даних, інформаційних ресурсів; обов`язком суб`єктів владних повноважень інформувати громадськість та засоби масової інформації про свою діяльність і прийняті рішення; обов`язком суб`єктів владних повноважень визначити спеціальні підрозділи або відповідальних осіб для забезпечення доступу запитувачів до інформації; здійсненням державного і громадського контролю за додержанням законодавства про інформацію; встановленням відповідальності за порушення законодавства про інформацію.

Право на інформацію може бути обмежене законом в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадського порядку, з метою запобігання заворушенням чи злочинам, для охорони здоров`я населення, для захисту репутації або прав інших людей, для запобігання розголошенню інформації, одержаної конфіденційно, або для підтримання авторитету і неупередженості правосуддя.

Відповідно до статті 7 Закону № 2657-XII право на інформацію охороняється законом. Держава гарантує всім суб`єктам інформаційних відносин рівні права і можливості доступу до інформації (ч.1).

Ніхто не може обмежувати права особи у виборі форм і джерел одержання інформації, за винятком випадків, передбачених законом. Суб`єкт інформаційних відносин може вимагати усунення будь-яких порушень його права на інформацію (ч.2).

З матеріалів справи апеляційний суд вбачає, що позивач ОСОБА_1 15 серпня 2019 року звернувся до Буського районного суду з інформаційним запитом саме в порядку Закону України ,,Про інформацію".

Відповідач надав позивачу вичерпну відповідь на його інформаційний запит вже наступного дня, тобто 16 серпня 2019 року.

Проаналізувавши норми Закону № 2657-XII, колегія суддів дійшла висновку, що ст. 6 Закону № 2657-XII містить обов`язок суб`єктів владних повноважень інформувати громадськість та засоби масової інформації про свою діяльність і прийняті рішення.

При цьому норми Закону № 2657-XII не містять обов`язку суб`єкта владних повноважень надавати копії документів, а тому колегія суддів не вбачає в діях відповідача порушень вимог ст. 40 Конституції України та статтей 5, 7 Закону України ,,Про інформацію".

За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що право позивача на інформацію не порушене, оскільки відповідач надав йому вичерпну інформацію на його інформаційний запит щодо підстав переходу справи № 440/1170/19 від судді Кос І.Б. до провадження судді Шендрікової Г.О.

Крім того, інформаційний запит стосувався провадження у цивільній справі № 440/1170/19.

В силу приписів ч.1 ст. 43 ЦПК України учасники справи мають право, зокрема, ознайомлюватися з матеріалами справи, робити з них витяги, копії, одержувати копії судових рішень.

Таким чином, колегія суддів вважає, що обов`язком суду є надання учасникам справи копій судових рішень та інших документів, визначених ЦПК України. Копії решти матеріалів справи, в тому числі витягів з автоматизованого розподілу судової справи між суддями, мають право робити самі учасники справи.

Підсумовуючи викладене, колегія суддів дійшла переконання, що під час надання інформації на інформаційний запит позивача відповідач не допустив порушень норм Закону України ,,Про інформацію" та норм процесуального закону, а тому погоджується з висновками суду першої інстанції щодо необґрунтованість позовних вимог та відсутності підстав для їх задоволення.

Наведенні обставини спростовують доводи апеляційної скарги позивача про невідповідність рішення суду першої інстанції нормам матеріального та процесуального права, а тому апеляційний суд не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги.

Інші, зазначені відповідачем в апеляційній скарзі обставини, окрім вищеописаних обставин, ґрунтуються на довільному трактуванні фактичних обставин і норм матеріального права, а тому такі не вимагають детальної відповіді або спростування.

Статтею 242 Кодексу адміністративного судочинства (КАС) України визначено, що рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи вищенаведене, апеляційний суд визнає, що суд першої інстанції, вирішуючи даний публічно-правовий спір, правильно встановив обставини справи та ухвалив законне рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права, рішення суду першої інстанції ґрунтується на повно, об`єктивно і всебічно з`ясованих обставинах, доводи апеляційної скарги їх не спростовують, а тому підстав для скасування рішення суду першої інстанції немає.

Керуючись ч.3 ст. 243, ст. 310, п. 1 ч. 1 ст.315, ст. ст. 316, 321, 322 , 325, 329 КАС України, суд,-

ПОСТАНОВИВ :

апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Львівського окружного адміністративного суду від 15 жовтня 2019 року у справі № 1.380.2019.004367 - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 КАС України.

Головуючий суддя В. В. Святецький судді Л. Я. Гудим О. М. Довгополов Повне судове рішення складено 19.12.2019.