Постанова

від 18.12.2019 по справі 145/732/19

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 145/732/19

Провадження № 22-ц/801/2494/2019

Категорія: 16

Головуючий у суді 1-ї інстанції Ратушняк І. О.

Доповідач:Голота Л. О.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 грудня 2019 рокуСправа № 145/732/19м. Вінниця

Вінницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

Головуючого судді - Голоти Л. О. (суддя-доповідач),

суддів Денишенко Т. О., Рибчинського В. П.,

за участю секретаря судового засідання Кузьменка Б. І.,

розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду № 2 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Агро-Еталон на рішення Тиврівського районного суду Вінницької області від 03 жовтня 2019 року, ухвалене у складі судді Ратушняк І. О. в приміщені суду в м. Тиврів, повний текст рішення складено 11 жовтня 2019 року,

у справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю Агро-Еталон про усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою, -

в с т а н о в и в :

У травні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Агро-Еталон (далі - ТОВ Агро-Еталон ) про усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою, яка належить йому на праві власності. У позові просивусунути перешкоди в користуванні земельною ділянкою кадастровий номер 0524580800:01:005:0154 площею 3,5963 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на території Василівської сільської ради Тиврівського району Вінницької області шляхом витребування у Товариства з обмеженою відповідальністю Агро Еталон вказаної земельної ділянки та заборони йому чинити будь - які перешкоди в її використанні.

Рішенням Тиврівського районного суду Вінницької області від 03 жовтня 2019 року позов задоволено.

Усунуто ОСОБА_1 перешкоди в користуванні земельною ділянкою кадастровий номер 0524580800:01:005:0154 площею 3,5963 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на території Василівської сільської ради Тиврівського району Вінницької області шляхом витребування у ТОВ Агро-Еталон вказаної земельної ділянки та заборонено чинити ОСОБА_1 будь-які перешкоди в її використанні.

Стягнуто з ТОВ Агро-Еталон на користь ОСОБА_1 сплачений ним судовий збір в сумі 768 (сімсот шістдесят вісім) гривень 40 копійок.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню, оскільки земельна ділянка не належала до державної форми власності та не визнавалася невитребуваним паєм, а належала ОСОБА_2 , яку ОСОБА_1 , як спадкоємець, отримав у власність та отримав державний акт на право власності на земельну ділянку від 21 вересня 2011 року кадастровий №0524580800:01:005:0154, яку Тиврівська районна державна адміністрація Вінницької області безпідставно, всупереч статті 124 ЗК України передала в оренду ТОВ Агро-Еталон , а тому договір оренди землі від 12 березня 2007 року № 22/1 є нікчемним.

Не погоджуючись із рішення суду, ТОВ Агро-Еталон подано апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на невідповідність висновків суду, викладених у рішенні суду, фактичним обставинам справи, неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове про відмову в задоволенні позовних вимог.

Основними доводами апеляційної скарги є те, що судом першої інстанції не звернуто увагу на те, що у даній справі відсутній юридичний спір, адже позивач не є користувачем земельної ділянки на даний час.

Крім цього, Тиврівська районна державна адміністрації при виданні розпорядження від 08 лютого 2007 року № 49 діяла відповідно до статті 13 Закону України Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв) , в редакції чинній на час видання розпорядження, згідно якої нерозподілені (невитребувані) земельні ділянки за рішенням відповідної сільської, селищної, міської ради чи районної державної адміністрації можуть передаватися в оренду для використання за цільовим призначенням на строк до моменту отримання їх власниками державних актів на право власності на земельну ділянку, про що зазначається у договорі оренди земельної ділянки, а власники земельних часток (паїв) чи їх спадкоємці, які не взяли участь у розподілі земельних ділянок, повідомляються про результати проведеного розподілу земельних ділянок у письмовій формі, у разі якщо відоме їх місцезнаходження. За таких обставин, помилковими є висновки суду першої інстанції про те, що договір оренди землі від 12 березня 2007 року № 22/1, укладений між Тиврівською районною державною адміністрацією та ТОВ Агро-Еталон є нікчемний відповідно до статті 124 ЗК України.

У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_1 , посилаючись на необґрунтованість апеляційної скарги, просить залишити її без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

У судовому засіданні представник ТОВ Агро-Еталон Олійник А. М. підтримав апеляційну скаргу та просив її задовольнити.

Адвокат Когутницький В. М., який діє в інтересах ОСОБА_1 , у судовому засіданні заперечив проти апеляційної скарги та просив залишити її без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення учасників справи, переглянувши справу за наявними в ній доказами, перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції, обговоривши підстави апеляційної скарги, Вінницький апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

За змістом частини першої статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Згідно з статтею 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Рішення суду першої інстанції відповідає вимогам статті 263 ЦПК України.

Судом першої інстанції встановлено наступні обставини.

12 березня 2007 року на підставі розпорядження Тиврівської районної державної адміністрації № 49 від 08 лютого 2007 року між Тиврівською районною державною адміністрацією та ТОВ Агро-Еталон укладено договір оренди землі, відповідно до якого в оренду ТОВ Агро-Еталон надано невитребувані земельні ділянки в кількості 20 шт., загальною площею 68,65 га строком на 15 років, в тому числі земельну ділянку кадастровий номер 0524580800:01:005:0154.

Відповідно до державного акта на право власності на земельну ділянку від 21 вересня 2011 року, ОСОБА_1 є власником земельної ділянки кадастровий номер 0524580800:01:005:0154 площею 3,5963 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на території Василівської сільської ради Тиврівського району Вінницької області /а. с. 5/.

19 жовтня 2018 року ОСОБА_1 уклав договір оренди землі із ТОВ Зарванецьке /а. с.9/.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню, оскільки земельна ділянка є власністю позивача, а у відповідності до норм ч.1 ст. 321 ЦК України право власності є непорушним і ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Враховуючи, що спірна земельна ділянка не належала до державної форми власності та не визнавалася невитребуваним паєм ( належала ОСОБА_2 , яку ОСОБА_1 , як спадкоємець, отримав у власність та отримав державний акт на право власності на земельну ділянку від 21 вересня 2011 року кадастровий №0524580800:01:005:0154 ) Тиврівська районна державна адміністрація Вінницької області безпідставно та всупереч статті 124 ЗК України передала її в оренду ТОВ Агро-Еталон , а тому відповідач без правової підстави користується земельною ділянкою позивача.

Висновок суду першої інстанції про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог зроблений за правильного застосування норм матеріального права та відповідає фактичним обставинам справи, з ним погоджується також суд апеляційної інстанції з огляду на наступне.

Відповідно до частини першої статті 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю.

Відповідно до положень частини першої статті 319, частини першої статті 321 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд та не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Права власника земельної ділянки закріплено в статті 90 ЗК України, в якій окрім іншого зазначено, що порушені права власників земельних ділянок підлягають відновленню в порядку, встановленому законом.

В свою чергу в частині другій статті 152 ЗК України вказано, що власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про задоволення позовних вимог, оскільки позивач оформив право власності на земельну ділянку кадастровий номер 0524580800:01:005:0154 площею 3,5963 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на території Василівської сільської ради Тиврівського району Вінницької області у 2011 році, звертався письмово до ТОВ Агро-Еталон щодо повернення земельної ділянки для її використання позивачем, однак ТОВ Агро-Еталон використовує земельну ділянку позивача без належної правової підстави та не бажає її добровільно звільнити. При цьому, позивач не є стороною договору оренди землі від 12 березня 2007 року № 22/1, а за його неодноразовими зверненнями відповідач не ініціює питання щодо внесення змін до договору оренди землі в частині припинення використання земельної ділянки, яка належить на праві власності позивачу.

Та обставина, що судом першої інстанції не було постановлено ухвалу про закриття провадження у справі, у відповідності до вимог пункту 2 частини другої статті 376 ЦПК України не є підставою для скасування або зміни рішення, оскільки це порушення не призвело до неправильного вирішення справи. Враховуючи, що законодавець наділяє власника земельної ділянки більш ширшим обсягом прав, ніж користувача, посилання апелянта на те, що ОСОБА_1 не мав права звертатись до суду з даним позовом, оскільки спірною земельною ділянкою не користується самостійно є безпідставним та таким, що суперечить положенням статей 316, 319 ЦК України.

Згідно пункту 4 частини першої статті 376 ЦПК України зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частин.

У свою чергу, колегія суддів вважає передчасним висновок районного суду про те, що земельна ділянка не належала до державної форми власності і не визнавалась невитребуваним паєм, та всупереч статті 124 ЗК України була передана в оренду ТОВ Агро-Еталон , оскільки дані обставини не були предметом цього спору та дослідження.

Виключення даного факту з мотивувальної частини рішення суду першої інстанції, на думку колегії суддів, є підставою для зміни лише мотивувальної частини рішення.

Колегія суддів відхиляє посилання апелянта про те, що суд першої інстанції безпідставно визнав договір оренди землі, укладений 12 березня 2007 року між Тиврівською районною державною адміністрацією та ТОВ Агро-Еталон нікчемним, оскільки даних висновків рішення суду першої інстанції не містить. В мотивувальній частині рішення, суд з посиланням на правову позицію Верховного Суду України, викладену в п. 5 Постанови від 06 листопада 2009 року № 9 Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними зазначає, що у випадку коли позивач посилається на нікчемність правочину для обґрунтування іншої заявленої вимоги, суд не вправі посилатися на відсутність судового рішення про встановлення нікчемності правочину, а повинен дати оцінку таким доводам позивача.

З огляду на те, що відповідно до статті 13 Закону України Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв) ( в редакції, що діяла на час укладення договору оренди землі від 12.03.2007р.) нерозподілені (невитребувані) земельні ділянки за рішенням відповідної сільської, селищної, міської ради чи районної державної адміністрації можуть передаватися в оренду для використання за цільовим призначенням на строк до моменту отримання їх власниками державних актів на право власності на земельну ділянку, пункт 8 Договору оренди землі від 12 березня 2007 року № 22/1, укладений між Тиврівською районною державною адміністрацією та ТОВ Агро-Еталон ,відповідно яким строк дії договору визначено у 15 років, є таким, що не відповідає Закону та порушує права позивача /а. с. 37-40/.

Зважаючи на те, що ОСОБА_1 не є стороною договору оренди землі від 12 березня 2007 року № 22/1, укладений між Тиврівською районною державною адміністрацією та ТОВ Агро-Еталон , та з умовами цього договору не був обізнаний, посилання апелянта на не дотримання позивачем порядку для припинення договору, визначеному пунктами 43-46 Договору № 22/1 від 12 березня 2007 року є безпідставними, оскільки за загальним правилом, правочин обумовлює настання або зміну прав та обов`язків лише для його сторін.

Аналізуючи практику розгляду Європейським судом з прав людини справ щодо порушення права володіння майном, колегія суддів приходить висновку, що поняття майно , як і власність , має досить широке тлумачення й охоплює цілу низку економічних інтересів (активів) - як матеріальних, так і нематеріальних. У контексті статті 1 Першого протоколу Конвенції Судом розглядалися справи щодо порушення права власності, де об`єктами були, зокрема прибутки, що випливають з власності, а саме, орендна плата ( рента), передбачена договором, добровільно укладеним відповідно до законодавства ( Мелахер та інші проти Австрії , заяви №№ 10522/83; 11011/84;11070/84, рішення від 19.12.1989р.).

Таким чином, будучи власником спірної земельної ділянки з 2011 року, ОСОБА_1 позбавлений можливості у повній мірі здійснювати своє право відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Крім того, позивач позбавлений можливості отримувати орендну плату, передбачену договором оренди б/н виданий 19 жовтня 2018 року, укладеного між ОСОБА_1 та ТОВ Зарванецьке , що також є порушенням його права власності. / а.с.9/

Відповідно до статті 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Зважаючи на вищевикладене, колегія суддів приходить висновку, що суд першої інстанції повно і всебічно дослідив обставини справи, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює та захистив порушене право власності позивача у спосіб визначений законом.

Інші наведені в апеляційній скарзі доводи не спростовують правильні висновки суду першої інстанції.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Відповідно до статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Отже колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

Керуючись частиною четвертою статті 258, частиною першою статті 259, статтями 367, 369, 374, 375, 382, 384, 389, 390 ЦПК України, суд апеляційної інстанції, -

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Агро-Еталон залишити без задоволення.

Рішення Тиврівського районного суду Вінницької області від 03 жовтня 2019 року у даній справі залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, однак може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя Підпис Л. О. Голота

Судді: Підпис Т. О. Денишенко

Підпис В. П. Рибчинський

Згідно з оригіналом

Головуючий суддя Л. О. Голота

Повний текст постанови складено 19 грудня 2019 року.