Постанова

від 17.12.2019 по справі 654/3620/18

ХЕРСОНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ХЕРСОНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Єдиний унікальний номер справи: 654/3620/18 Головуючий в І інстанції: Сіянко В.М.

Номер провадження: №22-ц/819/990/19 Доповідач: Майданік В.В.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 грудня 2019 року Херсонський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого Майданіка В.В.,

суддів: Кутурланової О.В.,

Орловської Н.В.,

секретар Павловська Ю.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Херсоні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Голопристанського районного суду Херсонської області від 11 березня 2019 року, у складі судді Сіянка В.М., у справі за позовом ОСОБА_2 , діючої від імені Новофедорівської сільської ради Голопристанського району Херсонської області, до ОСОБА_3 , ОСОБА_1 про стягнення 3% річних та індексу інфляції за порушення грошового зобов`язання,

В С Т А Н О В И В :

03 жовтня 2018 року представник Новофедорівської сільської ради Голопристанського району Херсонської області звернулася до суду з вказаним позовом, в якому просила стягнути на користь позивача:

--- з ОСОБА_3 інфляційні втрати в сумі 164866,79 грн і три відсотки річних в сумі 41677,20 грн;

--- з ОСОБА_1 інфляційні втрати в сумі 247300,19 грн і три відсотки річних в сумі 62515,80 грн;

а також стягнути з ОСОБА_3 та ОСОБА_1 на свою користь судові витрати відповідно 3098,16грн та 4647,24 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані наступним.

26.01.2010 року з відповідачами було укладено договір купівлі-продажу земельної ділянки площею 2,0015 га, яка знаходиться по АДРЕСА_1 . Вартість вказаного майна, згідно умов договору, становила 1 226 000,00 грн, яку відповідачі повинні були повністю сплатити протягом двох років у порядку та розмірах, визначених угодою.

Відповідно до умов договору Новофедорівська сільська рада передає за плату, а покупці оплачують і приймають у відповідних частках кожний: ОСОБА_3 40/100 частин, а ОСОБА_1 60/100 частин вказаної земельної ділянки.

У зв`язку з невиконанням відповідачами свого зобов`язання по оплаті вартості придбаної земельної ділянки рішенням суду від 07.12.2012 року з відповідачів на користь позивача було стягнуто солідарно заборгованість у розмірі 1 422 260,75 грн.

Рішенням Апеляційного суду Херсонської області від 04.07.2013 року рішення суду першої інстанції було скасовано і прийнято нове рішення, за яким з ОСОБА_3 та ОСОБА_1 на користь позивача було стягнуто заборгованість у сумі 1 22 6000,00 грн, а також 3% річних та інфляційні втрати в сумі 196 260,88 грн, а всього 1 422 260,88 грн.

Виконання судового рішення відповідачами здійснювалось частинами, а саме: 20.10.2016р було сплачено 79 014,50 грн; 31.08.2016р - 39 507,25 грн та 03.08.2018р - 1 303 539,13 грн; всього - 1 422 060,88 грн.

Вважає, що в період з 20.10.2016р по 03.08.2018р відповідачі частково сплатили кошти на погашення 3% річних та інфляційних витрат, а решта суми як і борг за основним зобов`язанням був сплачений 03.08.2018р.

В зв`язку з вищевикладеними обставинами та посилаючись на порушення відповідачами строку здійснення розрахунку за договором купівлі-продажу, просила стягнути в межах трирічної давності з дня звернення до суду (за період з 03.10.2015 по 02.08.2018) з ОСОБА_3 інфляційні втрати в сумі 164 866,79 грн і три відсотки річних в сумі 41 677,20 грн та з ОСОБА_1 інфляційні втрати в сумі 247 300,19 грн і три відсотки річних в сумі 62 515,80 грн, а також стягнути з відповідачів судові витрати.

При цьому було наведено розрахунок, за яким визначались окремо інфляційні втрати та окремо 3% річних від всієї суми боргу в 1 226 000,00 грн (відповідно 412 166,99 грн та 104 193,00 грн) з визначенням в подальшому вказаних величин для кожного відповідача пропорційно часткам в договорі купівлі-продажу земельної ділянки (для ОСОБА_3 - відповідно 164 866,79 грн і 41 677,20 грн та для ОСОБА_1 - відповідно 247 300,19 грн і 62 515,80 грн).

Була наведена формула розрахунку 3% річних:

[3% річних] = [сума боргу] х [процентна ставка] : [100%] : [365 днів] х [кількість днів].

Також наведена формула розрахунку втрат від інфляції:

[втрати від інфляції] = [сума боргу] х [індекс інфляції] : [100%] - [сума боргу].

Оскаржуваним рішенням Голопристанського районного суду Херсонської області від 11 березня 2019 року позов було задоволено частково. Суд вирішив:

--- стягнути з ОСОБА_3 на користь Новофедорівської сільської ради інфляційні втрати в сумі 151 339,99 грн, три відсотки річних в сумі 37 617,60 грн та судові витрати в сумі 2 835,60 грн, а всього 191 793,19 грн;

--- стягнути з ОСОБА_1 на користь Новофедорівської сільської ради інфляційні втрати в сумі 227 194,61 грн, три відсотки річних в сумі 56 472,29 грн та судові витрати в сумі 4 253,40 грн, а всього 287 920,30 грн;

--- в задоволенні решти позовних вимог відмовити.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати зазначене рішення й ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позову у повному обсязі, посилаючись на неповне з`ясування обставин справи, порушення норм процесуального права й неправильне застосування норм матеріального права. Зокрема зазначив, що суд помилково дійшов висновку про наявність підстав для стягнення 3% річних та індексу інфляції за порушення грошового зобов`язання, належного правового обґрунтування й відповідного розрахунку судом не наведено. Також вказав, що судом не враховано вимоги процесуального законодавства щодо верховенства права, законності й обґрунтованості рішення, змісту рішення суду, не вивчено докази та обґрунтування сторін, не повідомлено відповідачів про розгляд справи.

Заслухавши доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, апеляційний суд вважає, що скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.

Із матеріалів справи та встановлених судом обставин вбачається наступне.

26 січня 2010 року між Новофедорівською сільською радою з одного боку та ОСОБА_3 , ОСОБА_1 з іншого боку, було укладено нотаріально посвідчений договір купівлі-продажу земельної ділянки (несільськогосподарського призначення) площею 2,0015 га, кадастровий номер № 6522384300:02:040:0068, розташованої по АДРЕСА_1 , з розстроченням платежу.

Відповідно до умов договору Новофедорівська сільська рада передає за плату, а покупці оплачують і приймають у відповідних частках кожний: ОСОБА_3 40/100 частин, а ОСОБА_1 60/100 частин вказаної земельної ділянки.

Відповідно до п.2.1 Договору ціна продажу земельної ділянки становить 1226000,00 грн, які покупці зобов`язані були сплатити в розстрочку протягом двох років, шляхом сплати першого внеску у розмірі 613000 грн протягом 30 календарних днів після нотаріального посвідчення договору, а решту суму - рівними частинами не рідше одного разу у три місяці.

Вказані обставини сторонами не заперечуються і встановлені рішенням Апеляційного суду Херсонської області від 04.07.2013 року у справі (номер провадження 791/803/13) за позовом Новофедорівської сільської ради Голопристанського району Херсонської області до ОСОБА_3 та ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором купівлі-продажу, за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Голопристанського районного суду Херсонської області від 07 грудня 2012 року (а.с.11-15).

Вказане рішення наявне в ЄДРСР.

Зокрема, вказаним рішенням Апеляційного суду Херсонської області від 04.07.2013 року суд вирішив:

--- апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково;

--- рішення Голопристанського районного суду Херсонської області від 07 грудня 2012 року скасувати, ухвалити нове;

--- позовні вимоги Новофедорівської сільської ради Голопристанського району Херсонської області задовольнити частково;

--- стягнути з ОСОБА_3 заборгованість за договором купівлі-продажу від 26.01.2010 року в сумі 490400 грн, інфляційні втрати в сумі 49040 грн, три відсотки річних в сумі 29464,43 грн;

--- стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за договором купівлі-продажу від 26.01.2010 року в сумі 735600 грн, інфляційні втрати в сумі 73560 грн, три відсотка річних в сумі 44196,45 грн;

--- стягнути з ОСОБА_1 судовий збір в сумі 1020 грн в доход держави;

--- стягнути з ОСОБА_3 судовий збір в сумі 680 грн в доход держави;

--- стягнути з ОСОБА_1 на користь Новофедорівської сільської ради Голопристанського району Херсонської області витрати на інформаціно-технічне забезпечення розгляду справи в сумі 72 грн;

--- стягнути з ОСОБА_3 на користь Новофедорівської сільської ради Голопристанського району Херсонської області витрати на інформаціно-технічне забезпечення розгляду справи в сумі 48 грн.

Згідно долучених до матеріалів справи квитанцій вбачається і це сторонами не заперечується, що відповідачами на користь позивача була сплачено:

- 31.08.2016 року в загальній сумі 39 507,25 грн з яких: ОСОБА_3 - 15 802,90 грн, ОСОБА_1 - 23 704,35 грн;

- 20.10.2016 року в загальній сумі 79 014,50 грн, з яких: ОСОБА_3 - 31 605,80 грн, ОСОБА_1 - 47 408,70 грн;

- 03.08.2018 року в загальній сумі 1 303 539,13 грн, з яких: ОСОБА_3 - 521 495,73 грн, ОСОБА_1 - 782 043,40 грн,

а також погашені витрати по сплаті судового збору та витрати на інформаційно-технічне забезпечення згідно рішення суду від 04.07.2013 року (а.с.22-25).

Долученою при апеляційному розгляді справи копією листа виконавчої служби на адресу ОСОБА_3 від 08.02.2018 року підтверджується виконання Дніпровським районним відділом ДВС м. Херсон виконавчого листа № 2108/2293/2012.

Таким чином, судом встановлено, що рішення суду було виконано відповідачами лише 03.08.2018р. При цьому ОСОБА_3 повністю погашено своє зобов`язання та сплачено на користь Новофедорівської сільської ради 568 904,43 грн, а ОСОБА_1 сплачено 853 156,45 грн., тобто недоплачена ним сума становить 200 грн.

Задовольняючи частково позов , суд першої інстанції , пославшись на положення ст.ст.599, 625 ЦК України, виходив з наявності невиконаного свого часу судового рішення про задоволення вимог кредитора, що не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов`язання та не позбавляє кредитора права на отримання передбачених ч.2 ст.625 ЦК України сум, також виходив з того , що сплачені ОСОБА_3 та ОСОБА_1 13.08.2016р та 20.10.2016р кошти повинні були бути зараховані позивачем в першу чергу на часткове погашення вартості придбаної земельної ділянки, а не сплати 3% річних та інфляційних втрат, які були стягнуті судовим рішенням, а також виходив з того, що наданий позивачем розрахунок з вказаної підстави є неналежним доказом, що вимагає здійснення власного розрахунку. За вказаним розрахунком суду визначення 3 % проведено за даними: сума боргу ОСОБА_3 - 442 631,30 грн (сума боргу визначена рішенням суду 490 400,00 грн - 15 802,90 грн кошти сплачені 31.08.2016р. - 31 605,80 грн. кошти сплачені 20.10.2016р) х 3% х кількість днів за період вказаний позивачем з 03.10.2015р по 02.08.2018р : 365 : 100. Розрахунок 3% річних ОСОБА_1 здійснено з суми заборгованості в розмірі 664 486,95 грн (сума боргу визначена рішенням суду 735 600,00 грн - 23 704,35 грн кошти сплачені 31.08.2016р - 47 408,70 грн кошти сплачені 20.10.2016р). Розрахунок інфляційних втрат проводився за тими ж сумами боргу відповідачів та за той же період.

Апеляційний суд в основному погоджується з таким висновком суду, оскільки він є правильним по суті, відповідає встановленим обставинам справи, які підтверджені зібраними у справі доказами, яким суд дав належну оцінку, та ґрунтується на чинних нормах закону. Розрахунок суду зроблено в межах позовних вимог, позивачем не оспорюється і рішення суду ним не оскаржується.

Зроблений позивачем розрахунок відповідачами не спростований, ними на підтвердження своїх заперечень жодних розрахунків не надано, вони відзиви до суду не подавали. Скаржником також і до своєї апеляційної скарги жодних розрахунків не надано.

У цій справі ухвалою суду першої інстанції від 19.11.2018 року було відкрито провадження у справі і ухвалено розгляд справи провести в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Відповідно до ч.3 ст.12 та ч.1 ст.81 ЦПК України кожна особа повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до ч.1 ст.526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За ч.2 ст.625 вказаного Кодексу боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Судом апеляційної інстанції враховано, що хоча відповідні суми за вказаним судовим рішенням і були нарешті сплачені відповідачами на користь позивача, проте вказане рішення Апеляційного суду Херсонської області від 04.07.2013 року не було виконано шляхом внесення одноразового платежу.

Слід також враховувати, що із системного аналізу ст.ст.525, 526, 599, 611, 625 ЦК України вбачається, що наявність судового рішення про стягнення суми боргу за договором, яке боржник не виконав, не припиняє правовідносин сторін цього договору, не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов`язання, передбаченої ст.625 цього Кодексу.

Таким чином, у цій справі суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що наявність судового рішення про стягнення боргу не позбавляє позивача права на стягнення з відповідачів інфляційних втрат за користування грошовими коштами на підставі ч.2 ст.625 ЦК України.

Аналогічний висновок було зроблено і Верховним Судом України в постанові від 22.03.2017р у справі № 6-2311цс16.

Крім того, у постанові від 10.04.2018 року у справі № 910/10156/17 (провадження № 12-14гс18) Велика Палата Верховного Суду зробила такий висновок: "… у постанові Верховного Суду України від 01 червня 2016 року у справі № 910/22034/15 зроблений висновок, що стаття 625 ЦК поширює свою дію на всі види грошових зобов`язань. Велика Палата Верховного Суду погоджується з цим висновком. Тому у разі прострочення виконання зобов`язання, зокрема щодо повернення безпідставно одержаних чи збережених грошей, нараховуються 3 % річних від простроченої суми відповідно до частини 2 статті 625 ЦК".

Відтак, є підстава для застосування ч.2 ст.625 ЦК України.

Встановивши обставин, які доводять наявність інфляційних витрат за весь час прострочення, а також 3 процентів річних від простроченої суми, суддійшов обґрунтованого висновку про часткове задоволення позову.

При цьому, на думку апеляційного суду, суд першої інстанції обґрунтовано погодився з періодом, вказаним позивачем (з 03.10.2015р. по 02.08.2018р) як часу прострочення, а саме 1034 дні.

Також, виходячи з меж розгляду справи апеляційним судом, апеляційний суд приймає зазначені судом першої інстанції суми боргу ОСОБА_3 та ОСОБА_1 (відповідно 442 631,30 грн та 664 486,95 грн), як вихідні дані для обчислення 3% річних та втрати від інфляції, які обраховані як визначена рішенням суду сума боргу для кожного відповідача за вирахуванням коштів, сплачених кожним відповідачем 31 серпня та 20 жовтня 2016 року. Зокрема, така сума боргу для ОСОБА_3 становить 442 631,30 грн (490 400,00 грн - 15 802,90 грн - 31 605,80 грн = 442 631,30 грн), а для ОСОБА_1 становить 664 486,95 грн ( 735 600,00 грн - 23 704,35 грн - 47 408,70 грн = 664 486,95 грн).

Тобто, на відміну від обрахунку позивача в обрахунку суду першої інстанції суми боргу кожного відповідача, як вихідна величина для обчислення 3% річних та втрати від інфляції, обраховані як визначена рішенням суду сума боргу для кожного відповідача за вирахуванням коштів, сплачених кожним відповідачем 31 серпня та 20 жовтня 2016 року. З цим обрахунком (який в тій частині, що з першого дня прострочення зменшує суми боргу кожного відповідача на суми, сплачені ними пізніше, а саме 31 серпня та 20 жовтня 2016 року ), який частково складений на користь відповідачів, погодився позивач, який рішення суду не оскаржив.

Індекс інфляції з 03.10.2015р по 02.08.2018р складає 1,3419.

Отже, для ОСОБА_3 розраховано розмір 3% річних:

[3% річних] = [442 631,30 грн] х [3%] : [100%] : [365 днів] х [1034 дні] = 37 617,60 грн.

Для ОСОБА_1 розраховано розмір 3% річних:

[3% річних] = [664 486,95 грн] х [3%] : [100%] : [365 днів] х [1034 дні] = 56 472,29 грн.

Також, для ОСОБА_3 розмір втрати від інфляції має такий розрахунок:

[втрати від інфляції] = [442 631,30 грн] х [134,19%] : [100%] - [442 631,30 грн] = 151 339,99 грн.

Для ОСОБА_1 розмір втрати від інфляції має такий розрахунок:

[втрати від інфляції] = [664 486,95 грн] х [134,19%] : [100%] - [664 486,95 грн] = 227 194,61 грн.

Таким чином, з урахуванням наведеного суд першої інстанції обґрунтовано виходив з того, що наявність невиконаного свого часу судового рішення про задоволення вимог кредитора не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов`язання та не позбавляє кредитора права на отримання передбачених ч.2 ст.625 ЦК України сум. Прийшовши до такого висновку, суд частково задовольнив позовні вимоги.

Доводи апеляційної скарги не обґрунтовані вимогами закону, належними доказами і є такі, що висновків суду не спростовують.

Зокрема, слід залишити поза увагою посилання скаржника на помилковість висновку суду про наявність підстав для стягнення 3% річних та індексу інфляції за порушення грошового зобов`язання та на відсутність відповідного розрахунку, оскільки судом було зроблено посилання на положення ст.ст.599, 625 ЦК України і, крім того, суд навів відповідні розрахунки, зазначив період з 03.10.2015р по 02.08.2018р, як час прострочення, вказав суми боргу ОСОБА_3 та ОСОБА_1 (відповідно 442 631,30 грн та 664 486,95 грн), як вихідні дані для обчислення 3% річних та втрати від інфляції, які обраховані як визначена рішенням суду сума боргу для кожного відповідача за вирахуванням коштів, сплачених кожним відповідачем 31 серпня та 20 жовтня 2016 року. При цьому хоча судом і не наведено конкретно кількість днів прострочення, а саме 1034 дні, не наведено індекс інфляції, а саме 134,19%, та не наведено конкретний розрахунок інфляційних втрат, однак ці показники є загальновідомою інформацією і визначаються самі по собі, кількість днів прострочення випливає з самого періоду, про який зазначено судом (з 03.10.2015р по 02.08.2018р), а розрахунок інфляційних втрат проводиться, як зазначив суд, за тими ж сумами боргу відповідачів та за той же період.

Також підлягають відхиленню й посилання скаржника на порушення процесуального законодавства, неповідомлення відповідачів про розгляд справи, оскільки матеріали справи не містять доказів порушення судом процесуального закону, в той же час ухвалою суду першої інстанції від 19.11.2018 року було відкрито провадження у справі та визначено розгляд справи без повідомлення сторін. Скаржнику ОСОБА_4 вказану ухвалу було вручено 27.11.2018 року, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення (а.с.45).

Крім того, апеляційний суд звертає увагу й на те, що з двох відповідачів рішення оскаржене лише відповідачем ОСОБА_1 , який просить скасувати зазначене рішення й ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позову у повному обсязі. Відповідач ОСОБА_3 рішення не оскаржив. Тому апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційна скарга на рішення в частині вирішення позовних вимог до ОСОБА_3 також задоволенню не підлягає як така, що частково подана в інтересах вказаного відповідача, який рішення не оскаржував та не уповноважував на захист своїх прав скаржника ОСОБА_1 .

При розгляді справи апеляційним судом відповідач ОСОБА_3 зазначав, і це підтримав представник відповідача ОСОБА_1 адвокат Дмитрук С.С., що при розгляді справи судом першої інстанції було порушено територіальну підсудність, оскільки справа мала бути розглянута Херсонським міським судом Херсонської області з огляду на те, що зареєстрованим місцем проживання відповідачів є м. Херсон.

З приводу цього слід зазначити, що зазначене не було доводом апеляційної скарги, також і при розгляді справи в суді першої інстанції про це відповідачами не зазначалось. А тому з урахуванням наведеного, а також того, що предмет позову у цій справі пов`язаний з виконанням рішення Апеляційного суду Херсонської області від 04.07.2013 року, яким було переглянуто рішення Голопристанського районного суду Херсонської області від 07 грудня 2012 року, апеляційний суд вважає, що відсутні підстави для застосування положень ст.378 ЦПК України.

Оскільки суд першої інстанції прийняв рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, тому відповідно до п.1 ч.1 ст.374, ст.375 ЦПК України це є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а рішення суду - без змін.

Керуючись ст.367, п.1 ч.1 ст.374, ст.375 ЦПК України, суд

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Голопристанського районного суду Херсонської області від 11 березня 2019 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання безпосередньо до Верховного Суду касаційної скарги протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Дата складення повного тексту постанови - 19 грудня 2019 року .

Головуючий _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ В.В. Майданік

Судді: _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ О.В. Кутурланова

_ _ _ _ _ _ _ _ _ _ Н.В. Орловська