Рішення

від 18.12.2019 по справі 211/3024/19

ДОВГИНЦІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КРИВОГО РОГУ

Справа № 211/3024/19

Провадження № 2/211/1592/19

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

18 грудня 2019 року Довгинцівський районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді - Ніколенко Д.М.,

за участю секретаря судового засідання - Гулько А.С.,

представника позивача - ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кривому Розі цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Виконавчого комітету Довгинцівської районної в місті ради про визнання права власності на домоволодіння, встановлення фактів, що мають юридичне значення,-

встановив:

Позивач ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до відповідача Виконкому Довгинцівської районної в місті ради, який на виконання вимог ухвали суду від 06.06.2019 р. уточнив, та просить суд встановити факт родинних відносин, а саме, що ОСОБА_2 доводиться рідним сином ОСОБА_3 , померлому ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнавши за ОСОБА_2 право власності в порядку спадкування за законом на домоволодіння АДРЕСА_1 , посилаючись на відмову нотаріуса у видачі свідоцтва про право на спадщину через відсутність інформації та доказів про місце відкриття спадщини, родинних відносин, правовстановлюючих документів на спадкове майно та доказів, які б слугували достатнім підтвердженням належного прийняття спадщини. В обґрунтування позову зазначив, що його батько ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 . Після смерті батька відкрилась спадщина на вищезазначене домоволодіння, яке належало йому за життя. 15 лютого 2019 року він звернувся до приватного нотаріуса з заявою про прийняття спадщини після смерті батька, однак отримав відмову у зв`язку з відсутністю інформації та доказів про місце відкриття спадщини; відсутністю доказів, які б слугували достатнім підтвердженням належного прийняття спадщини, відсутністю доказів родинних відносин; відсутністю доказів правовстановлюючих документів на спадкове майно. Зазначив, що до смерті батька він проживав разом з ним в будинку, як і після його смерті, продовжував доглядати за будинком, підтримує його в належному стані. Факт його родинних відносин з ОСОБА_3 підтверджується копією свідоцтва про його народження, де російською мовою вказано прізвище батька ОСОБА_4 , однак у свідоцтві про смерть батька його прізвище записали українською мовою ОСОБА_5 . що пояснюється неправильним перекладом з російської на українську. Відповідно до архівної довідки від 25.08.2005 р., його батьку було виділено садибну ділянку для індивідуального будівництва в АДРЕСА_1 по АДРЕСА_2 , яке згодом ввійшло до складу міста, вулицю було перейменовано на Шполянську, нумерація будинків змінена. Однак за даними БТІ, нерухоме майно по АДРЕСА_1 не зареєстровано, в наявності матеріали технічної інвентаризації. Тому на підставі технічного паспорту на домоволодіння вважає, що ОСОБА_3 за життя набув права власності на вказане домоволодіння до введення в дію нормативно-правових актів, а саме в 1955 р., так як виникнення права власності на нього не залежало від державної реєстрації цього права.

В ході розгляду справи позивач заявлені вимоги уточнив, в редакції уточненого позову від 09.12.2019 р. просить суд встановити факт належності домоволодіння АДРЕСА_1 за життя померлому ОСОБА_3 , встановити факт родинних відносин між ним з батьком та визнати за ним в порядку спадкування право власності на вказане домоволодіння.

Ухвалою суду від 06 червня 2019 року позовну заяву залишено без руху для усунення недоліків: надання ордеру, а за відсутності - надання позовної заяви та копій письмових доказів, підписаної та посвідчених позивачем; доплати судового збору.

Ухвалою суду від 08 липня 2019 року прийнято до розгляду позовну заяву та відкрито провадження у справі, розгляд справи ухвалено проводити за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче судове засідання.

Ухвалою суду від 08 липня 2019 року витребувано у приватного нотаріуса Криворізького міського нотаріального округу Дніпропетровської області Черник Олександри Петрівни (Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, вул. Святогеоргіївська, буд. 19, прим. 119) копію спадкової справи № 06/2019, заведеної після смерті ОСОБА_3 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Ухвалою суду від 12 серпня 2019 року витребувано з Державного архіву Дніпропетровської області: повний текст рішення виконкому Криворізької міськради депутатів трудящих Дніпропетровської області № 31/609 від 25.10.1956 р.; рішення чи розпорядження виконкому Криворізької міськради депутатів трудящих Дніпропетровської області щодо впорядкування нумерації будинків на підставі рішення № 31/609 від 25.10.1956 р., зокрема по АДРЕСА_1 . Витребувати з Комунального підприємства Дніпропетровської обласної ради Криворізьке бюро технічної інвентаризації , рішення чи розпорядження виконкому Криворізької міськради депутатів трудящих Дніпропетровської області або яку іншу інформацію щодо впорядкування нумерації будинків на підставі рішення № 31/609 від 25.10.1956 р., зокрема по АДРЕСА_1

Ухвалою суду від 11 грудня 2019 року закрито підготовче провадження у справі, призначено справу до судового розгляду по суті, встановлено загальний порядок з`ясування обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, та загальний порядок дослідження доказів, якими вони обґрунтовуються.

В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_1 на заявлених вимогах наполягала з підстав, викладених в позові.

Представник Довгинцівської районної у місті ради Таборовець Н.В. звернулася до суду із заявою про розгляд справи за її відсутності, заперечень щодо вимог позивачів не має, при винесенні рішення покладаються на розсуд суду.

Допитані в судовому засіданні свідки ОСОБА_6 , ОСОБА_7 та ОСОБА_8 суду пояснили, що будинок АДРЕСА_1 належав ОСОБА_3 , який до смерті проживав разом зі своїм сином, ОСОБА_9 , у вказаному будинку. Після його смерті будинком опікувався ОСОБА_9 . Також повідомили про те, що давно була зміна назви та нумерації будинків по Шполянській.

Вислухавши доводи представника позивача, допитавши свідків та дослідивши матеріали справи, суд дійшов до таких висновків.

Відповідно до статті 41 Конституції України та частин першої та другої статті 321 ЦК України ніхто не може бути позбавлений права власності чи обмежений у його здійсненні, крім випадків, встановлених Конституцією та законом.

Як встановлено судом, ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_3 (а.с. 14 - копія свідоцтва).

Частина перша статті 1218 ЦК України визначає, що до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Згідно з частинами першою, третьою статті 1296 ЦК України, спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину. Відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину.

Згідно статті 1258 ЦК України, спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово. Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття, крім випадків, встановлених статтею 1259 цього Кодексу.

У першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки (ст. 1261 ЦК України).

Відповідно до пункту 4.15 глави 10 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України затвердженого наказом Мін`юсту від 22 лютого 2012 року № 296/5, видача свідоцтва про право на спадщину на майно, право власності на яке підлягає державній реєстрації, проводиться нотаріусом після подання документів, що посвідчують право власності спадкодавця на таке майно, крім випадків, передбачених пунктом 3 глави 7 розділу І цього Порядку, та перевірки відсутності заборони або арешту цього майна.

Позивач ОСОБА_2 , як син померлого ОСОБА_3 , звернувся до нотаріуса з заявою про прийняття спадщини, однак постановою приватного нотаріуса Криворізького міського нотаріального округу Дніпропетровської області від 18 лютого 2019 року відмовлено ОСОБА_2 у вчиненні нотаріальної дії - видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на майно ОСОБА_3 , що помер ІНФОРМАЦІЯ_1 у зв`язку з відсутністю інформації та доказів про місце відкриття спадщини; відсутністю доказів, які слугували б достатнім підтвердженням належного прийняття спадщини; відсутністю доказів родинних відносин, відсутністю правовстановлюючих документів на спадкове майно (а.с. 51-52 - копія постанови).

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 315 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення факту родинних відносин між фізичними особами.

Пунктом 7 Постанови Пленуму Верховного суду України № 5 від 31.03.95 р. Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення встановлено, що суд вправі розглядати справи про встановлення родинних відносин, коли цей факт безпосередньо породжує юридичні наслідки, наприклад, якщо підтвердження такого факту необхідне заявникові для одержання в органах, що вчиняють нотаріальні дії, свідоцтва про право на спадщину, для оформлення права на пенсію в зв`язку із втратою годувальника.

Встановлення в судовому порядку факту родинних відносин позивачу необхідно для прийняття спадщини

Факт родинних відносин між позивачем та померлим ОСОБА_3 підтверджується копією свідоцтва про народження позивача (а.с. 54), в якому в графі відомостей про батька зазначений ОСОБА_10 (російською мовою), що при перекладі на українську мову було помилково вказано як ОСОБА_5 , та викликало труднощі у позивача при оформленні спадщини в доведенні факту родинних стосунків.

За таких обставин, суд вважає, що зазначений факт родинних відносин знайшов своє підтвердження у суді, чинним законодавством не передбачений інший порядок його встановлення та встановлення його іншим шляхом неможливе, у зв`язку з цим вимога в цій частині підлягає задоволенню, оскільки саме наявність родинних відносин з померлим ОСОБА_3 породжує юридичні наслідки.

Згідно роз`яснень, викладених в пункті 3.1. листа Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16.05.2013 № 24-753/0/4-13 Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування , право власності спадкоємця на спадкове майно підлягає захисту в судовому порядку шляхом його визнання у разі, якщо таке право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності (ст. 392 ЦК). Якщо нотаріусом обґрунтовано відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину, виникає цивільно-правовий спір, що підлягає розглядові у позовному провадженні.

Визнання права власності на спадкове майно в судовому порядку є винятковим способом захисту, що має застосовуватися, якщо існують перешкоди для оформлення спадкових прав у нотаріальному порядку, в тому числі й у випадку визначення судом за позовом спадкоємця додаткового строку для прийняття спадщини.

Статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР, передбачено право кожної фізичної чи юридичної особи безперешкодно користуватися своїм майном, не допускається позбавлення особи її власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права, визнано право держави на здійснення контролю за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів.

Стаття 321 ЦК України закріплює конституційний принцип непорушності права власності, передбачений статтею 41 Конституції України,відповідно до частини четвертої якої ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Зміст права власності, яке полягає у праві володіння, користування та розпорядження своїм майном визначено у статті 317 ЦК України.

Згідно з нормою статті 319 цього Кодексу власник володіє, користується і розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Відповідно до п. 6 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 березня 2012 року № 6 Про практику застосування судами статті 376 Цивільного кодексу України (про правовий режим самочинного будівництва) право власності на самочинно збудовані житлові будинки, будівлі, споруди, інше нерухоме майно не набувають як особи, які здійснили будівництво, так і їхні спадкоємці.

За змістом положень ст. 331 ЦК України, право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації. Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації. До завершення будівництва (створення майна) особа вважається власником матеріалів, обладнання тощо, які були використані в процесі цього будівництва (створення майна).

У п. 15 постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 7 лютого 2014 року № 5 Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав судам роз`яснено, що до завершення будівництва (створення) майна, а якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, тобто до моменту прийняття його до експлуатації, або якщо право власності на таке нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, то до моменту державної реєстрації право власності на новостворене майно та об`єкт незавершеного будівництва не виникає (ст. 331 ЦК України).

У зв`язку із цим до виникнення права власності на таке майно право власності існує лише на матеріали, обладнання тощо, які були використані в процесі цього будівництва (створення) майна. Отже, законом не передбачено можливість визнання права власності на новостворене майно та об`єкт незавершеного будівництва в судовому порядку, якщо право власності на таке майно не було зареєстроване раніше в установленому законодавством порядку.

Разом з тим, відповідно до роз`яснень Пленуму Верховного Суду України, викладених у постанові від 30 травня 2008 року № 7 Про судову практику у справах про спадкування (п. 7, 8), якщо спадкодавцем було здійснене самочинне будівництво (частина перша статті 376 ЦК), до спадкоємців переходить право власності на будівельні матеріали, обладнання тощо, які були використані в процесі цього будівництва. Якщо будівництво здійснювалося згідно із законом, то у разі смерті забудовника до завершення будівництва його права та обов`язки як забудовника входять до складу спадщини.

Так, як вбачається з матеріалів справи, будівництво відбулося на відведеній для цього земельній ділянці на законних підставах, після закінчення будівництва житловий будинок було здано в експлуатацію, про що свідчить технічний паспорт на ньогоз поверховим планом, експлікацією та технічним висновком щодо стану вказаного домоволодіння, що містилися в КП ДОР "Криворізьке БТІ", однак за життя ОСОБА_3 не встиг оформити на лежним чином право власності.

Як зазначив Верховний Суд в постанові від 24 жовтня 2018 року по справі № 0541/3459/12, права спадкоємців щодо самочинно збудованого майна визначаються судом відповідно до положень статей 376, 1218 ЦК України, за змістом яких у разі здійснення спадкодавцем самочинного будівництва до спадкоємців переходить право власності на будівельні матеріали, обладнання тощо, які були використані в процесі цього будівництва.

Спадкоємець не позбавлений права звернутись із позовними вимогами про визнання права власності на об`єкти самочинного будівництва в порядку спадкування. Це узгоджується з частинами третьою і п`ятою статті 376 ЦК України і нормами про спадкування та склад спадщини (статті 1216, 1218 ЦК України ).

Якщо право звернутися з вимогою про визнання права власності на об`єкти самочинного будівництва відповідно до чинного законодавства (частини третьої і п`ятої статті 376 ЦК України ) належало спадкодавцеві, воно також належить спадкоємцеві, який прийняв спадщину.

Право вимагати визнання права власності на самочинно збудоване майно відповідно до частин 3 третьої і п`ятої статті 376 ЦК Україниє суб`єктивним цивільним правом, яке переходить у порядку спадкування відповідно до статей 1216, 1218 ЦК України.

Рішення суду про визнання права власності на самочинно зведені будівлі та споруди за спадкоємцями має ґрунтуватись на оцінюванні наявних у матеріалах справи документів та інших доказів на підтвердження обставин, за наявності яких можливе задоволення таких вимог, зокрема: рішення компетентного органу про надання земельної ділянки для забудови; ступінь готовності самочинного будівництва; чи порушуються цим будівництвом права та законні інтереси інших осіб; в якому році було зведено самочинні будівлі; відповідність самочинно зведених будівель архітектурним, будівельним, санітарним, протипожежним правилам та нормам; наявність акта приймання в експлуатацію або сертифікату відповідності.

Відповідно до пункту 3 Порядку прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 461 від 13 березня 2011 року, прийняття в експлуатацію об`єктів, що належать до I-III категорії складності, та об`єктів, будівництво яких здійснювалося на підставі будівельного паспорта, здійснюється шляхом реєстрації органами державного архітектурно-будівельного контролю поданої замовником декларації про готовність об`єкта до експлуатації.

Датою прийняття в експлуатацію об`єкта є дата реєстрації декларації. Експлуатація об`єктів, не прийнятих (якщо таке прийняття передбачене законодавством) в експлуатацію, забороняється (пункти 10, 11 Порядку прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів).

Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (частина перша статті 2 ЦПК України).

Статтею 89 ЦПК України встановлено, що виключне право оцінки доказів належить суду, який має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Згідно з вимогами пунктів 1, 2, 3 частини першої статті 264 ЦПК України, під час ухвалення рішення суд вирішує, чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин.

Таким чином, аналізуючи вищевикладені доводи, беручи до уваги всі встановлені судом факти і відповідні їм правовідносин, належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок у їх сукупності, суд приходить до висновку про наявність підстав для задоволення позову

Згідно частини першої статті 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Оскільки позивачами вимога про відшкодування судових витрат не заявлялася, вони покладаються на позивачів.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 321, 1216, 1218, 1261, 1268, 1269, 1270, 1296 ЦК України, ст.ст. 10, 12, 13, 81, 141, 263, 265 ЦПК України,суд, -

ухвалив:

позов ОСОБА_2 - задовольнити.

Встановити факт належності за життя померлому 04 березня 1997 року ОСОБА_3 домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1 .

Встановити факт родинних відносин між ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженцем м. Кривого Рогу Дніпропетровської області, РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання за адресою: АДРЕСА_3 ) та померлим ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 , а саме факт, що ОСОБА_2 є рідним сином ОСОБА_3 .

Визнати за ОСОБА_2 право власності в порядку спадкування за законом на домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1 , яке складається з житлового будинку "А-1" загальною площею 54,0 кв.м., житловою площею 24,6 кв.м., сараю "Б", вбиральні "В", паркану № 1,2, водоколонки І, замощення ІІ, душу "Г".

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

На рішення суду може бути подана апеляційна скарга до Дніпровського апеляційного суду через Довгинцівський районний суд м. Кривого Рогу протягом 30 днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено 20 грудня 2019 р.

Суддя Д.М.Ніколенко