Рішення

від 20.12.2019 по справі 303/7195/19

МУКАЧІВСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 грудня 2019 року м. Мукачев Справа №303/7195/19

2/303/2437/19

Мукачівський міськрайонний суд Закарпатської області

у складі: головуючого - судді Кость В.В.,

секретар судового засідання Немеш Г.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження в цивільну справу

за позовом ОСОБА_1

до відповідача акціонерного товариства АЛЬФА-БАНК

третя особа без самостійних вимог: приватний нотаріус Мукачівського районного нотаріального округу Вімерт Владислав Іванович

про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до відповідача, зазначивши третьою особою - приватного нотаріуса Мукачівського районного нотаріального округу Вімерта Владислава Івановича, про визнання виконавчого напису від 08.12.2009 №1839, вчиненого приватним нотаріусом Мукачівського районного нотаріального округу Вімертом Владиславом Івановичем про звернення стягнення на іпотечне майно, а саме житловий будинок з приналежними надвірними спорудами та прибудовами та земельну ділянку, які розташовані в АДРЕСА_1 , що належать ОСОБА_1 на користь АКБ Укрсоцбанк в рахунок погашення заборгованості за валютним кредитом всього в розмірі 30339,50 доларів США (надалі - Виконавчий напис), таким, що не підлягає виконанню.

Позовні вимоги обґрунтовуються доводами про те, що Виконавчий напис вчинено з порушенням вимог законодавства, у зв`язку з недоведеністю безспірності заборгованості. Також вказує на те, що він не отримував вимоги про усунення порушень. Крім того, зазначає, що нотаріусу не надано оригіналів розрахункових документів про надання послуг поштового зв`язку та опису вкладення, що підтверджують надіслання боржнику письмової вимоги про усунення порушення виконання зобов`язання. Зазначає, що звернення стягнення на предмет іпотеки за виконавчим написом нотаріуса є незаконним.

Відповідач подав до суду відзив на позовну заяву, у якому просить відмовити у задоволенні позову, так як відповідач надав нотаріусу документи, а саме виписки по рахунках заборгованості позивача, які є первинними документами банку та підтверджують достовірну заборгованість за кредитним договором, оригінал та дві копії договору іпотеки, копію договору про надання відновлювальної кредитної лінії. Також зазначає, що з матеріалів справи не випливає, що заборгованість за виконавчим написом боржником сплачено. При цьому виконавчим написом звернено стягнення на предмет іпотеки достроково на всю суму, тому відсутні підстави вважати, що сума боргу є спірною.

Позивач у поданій відповіді на відзив зазначає, що неспростованими є аргументи щодо спірності пені, штрафу, а виписки по рахунках суду не надані, розрахунок суми боргу нотаріусу не подавався. При цьому, звертає увагу на наявну розбіжність у вимозі про усунення порушення та у виконавчому написі. Також вказує на те, що нотаріус не отримував від банку первинні бухгалтерські документи щодо видачі кредиту та здійснення його часткового погашення.

Третя особа пояснень по суті спору суду не надала.

Також, 11.12.2019 від представника відповідача до суду надійшла заява про застосування строків позовної давності.

На підставі ухвали суду від 12 грудня 2019 року до участі у справі залучено правонаступника акціонерного товариства Укрсоцбанк - акціонерне товариство АЛЬФА-БАНК .

Учасники справи, заперечень щодо можливості судового розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін не висловили, тому з урахуванням положень частини п`ятої ст. 279 Цивільного процесуального кодексу України, суд розглянув справу на підставі наявних у ній матеріалів.

Дослідивши подані по справі доказові матеріали, суд констатує наступне.

Вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог суд виходить з того, що згідно із частиною першою ст. 2 Цивільного процесуального кодексу України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Частиною першою ст. 15 Цивільного кодексу України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Під способом захисту суб`єктивних цивільних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав та вплив на правопорушника.

Загальний перелік таких способів захисту цивільних прав та інтересів дається у ст. 16 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ст. 20 Цивільного кодексу України право на захист особа здійснює на свій розсуд.

Судом встановлено, що 28 лютого 2008 року між акціонерно-комерційним банком соціального розвитку УКРСОЦБАНК та ОСОБА_1 був укладений договір про надання відновлювальної кредитної лінії №303/04-Ж-08 (надалі - Кредитний договір, а.с. 19-21), на підставі якого Банк надав Позичальнику грошові кошти в тимчасове користування в межах максимального ліміту заборгованості до 30000,00 доларів США з наступним графіком змін максимального ліміту заборгованості та кінцевим терміном повернення 27 лютого 2017 року.

Відповідно до графіку пгашення заборгованості за кредитом та сплати процентів (Додаток №1), сторони визначили окремі самостійні зобов`язання позичальника, деталізувавши його обов`язок повернути весь борг частинами.

В якості забезпечення позичальником виконання своїх зобов`язань щодо погашення Кредиту, сплати процентів, можливих штрафних санкцій, а також інших витрат 28 лютого 2008 року між акціонерно-комерційним банком соціального розвитку УКРСОЦБАНК та ОСОБА_1 був укладений іпотечний договір №303/04-Ж-08, на підставі якого в іпотеку було передано житловий будинок загальною площею 164,90 кв. м, житловою площею 80,10 кв. м з надвірними спорудами та прибудовами за адресою: АДРЕСА_1 ; - земельну ділянку площею 0,0701 га, кадастровий номер: 2110400000:01:009:0044 за адресою: АДРЕСА_1 (надалі - Будинок).

2 липня 2009 року між сторонами було укладено Додаткову угоду (а.с. 24), на підставі якої були внесені зміни до Кредитного договору, а саме: змінено максимальний ліміт заборгованості в сумі 31246,63 доларів США з наступним графіком зниження максимального ліміту та визначено кінцевий термін погашення заборгованості по кредиту 27 лютого 2022 року.

27.11.2009 року у зв`язку з простроченням погашення заборгованості по відсотках протягом більше, ніж 90-то календарних днів відповідачем надано приватному нотаріусу Мукачівського районного нотаріального округу Вімерту В.І. заяву про вчинення виконавчого напису на Іпотечному договорі.

8 грудня 2009 року приватним нотаріусом Мукачівського районного нотаріального округу Вімертом Владиславом Івановичем вчинено виконавчий напис, зареєстрований у реєстрі за № 1839, на підставі якого було звернено стягнення на Будинок, з метою погашення заборгованості перед Акціонерно-комерційним банком соціального розвитку Укрсоцбанк в розмірі: заборгованості по кредиту - 28190,36 доларів США, заборгованості по відсотках - 2011,66 доларів США та пені за несвоєчасне погашення кредиту та відсотків в розмірі 137,48 доларів США, всього в сумі 30339,50 доларів США. строк за який виникла заборгованість та проводиться стягнення становить з 28 лютого 2008 року по 27 листопада 2009 року (а.с. 12).

На підставі постанови про відкриття виконавчого провадження від 26.03.2019 ВП №58723685 відкрито виконавче провадження з виконання Виконавчого напису (а.с. 14-15).

Надаючи правову оцінку фактичним обставинам справи у контексті з доводами та запереченнями учасників судового процесу з приводу вищевказаної позовної вимоги суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 18 Цивільного кодексу України нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і порядку, встановлених законом.

Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами та посадовими особами органів місцевого самоврядування встановлюється Законом України Про нотаріат та іншими актами законодавства України (частина перша статті 39 Закону України Про нотаріат ). Таким актом на момент виникнення спірних правовідносин (08.12.2009 року) була, зокрема, Інструкція про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затверджена наказом Міністерства юстиції України 3 березня 2004 року №283/8882 (далі - Інструкція).

Вчинення нотаріусом виконавчого напису - це нотаріальна дія (пункт 19 статті 34 Закону України Про нотаріат ). Правовому регулюванню процедури вчинення нотаріусами виконавчих написів присвячена Глава 14 Закону України Про нотаріат та Глава 3 розділ 32 Інструкції.

Так, згідно зі статтею 87 Закону України Про нотаріат для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Статтею 88 Закону України Про нотаріат визначено умови вчинення виконавчих написів. Відповідно до приписів цієї статті Закону нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку.

Порядок вчинення нотаріальних дій містить такі самі правила та умови вчинення виконавчого напису (пункт 283 Глави 3 розділу 32 Інструкції).

З наведеного можна зробити висновок, що відповідне право стягувача, за захистом якого він звернувся до нотаріуса, повинно існувати на момент звернення. Так само на момент звернення стягувача до нотаріуса із заявою про вчинення виконавчого напису повинна існувати й, крім того, також бути безспірною, заборгованість або інша відповідальність боржника перед стягувачем.

Згідно з підпунктом 283 Глави 3 розділу 32 Інструкції для вчинення виконавчого напису стягувачем або уповноваженим представником нотаріусу подається заява, у якій, зокрема, має бути зазначено: відомості про найменування і адресу стягувача та боржника; дата та місце народження боржника - фізичної особи, місце його роботи; номери рахунків у банках, кредитних установах, код в ЄДРПОУ для юридичної особи; строк, за який має провадитися стягнення; інформація щодо суми, яка підлягає стягненню, або предметів, що підлягатимуть витребуванню, включаючи пеню, штрафи, проценти тощо. Заява може містити також іншу інформацію, необхідну для

вчинення виконавчого напису.

У разі якщо нотаріусу буде необхідно отримати іншу інформацію

чи документи, які мають відношення до вчинення виконавчого напису,

нотаріус вправі витребувати їх у стягувача.

Нотаріальна дія або відмова у її вчиненні, нотаріальний акт оскаржуються до суду. Право на оскарження нотаріальної дії або відмови у її вчиненні, нотаріального акта має особа, прав та інтересів якої стосуються такі дії чи акти (стаття 50 Закону України Про нотаріат ).

За результатами аналізу вищенаведених норм можна дійти висновку, що вчинення нотаріусом виконавчого напису - це нотаріальна дія, яка полягає в посвідченні права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. При цьому нотаріус здійснює свою діяльність у сфері безспірної юрисдикції і не встановлює прав або обов`язків учасників правовідносин, не визнає і не змінює їх, не вирішує по суті питань права. Тому вчинений нотаріусом виконавчий напис не породжує права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна, а підтверджує, що таке право виникло в стягувача раніше. Мета вчинення виконавчого напису - надання стягувачу можливості в позасудовому порядку реалізувати його право на примусове виконання зобов`язання боржником.

Пунктом 282 Глави ІІІ розділу 32 Інструкції визначено, що перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, установлюється Кабінетом Міністрів України.

Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172 (далі - Перелік документів).

Так, відповідно до розділу 1 Переліку документів в редакції чинній на момент вчинення виконавчого напису нотаріусу, для одержання виконавчого напису подаються: а) оригінал нотаріально посвідченої угоди; б) документи, що підтверджують безспірність заборгованості боржника та встановлюють прострочення виконання зобов`язання.

Суд при вирішенні спору про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, не повинен обмежуватися лише перевіркою додержання нотаріусом формальних процедур і факту подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника згідно з переліком документів.

Для правильного застосування положень статей 87, 88 Закону України Про нотаріат у такому спорі суд повинен перевірити доводи боржника у повному обсязі й установити та зазначити в рішенні, чи справді на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, тобто чи існувала заборгованість взагалі, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, та чи не було невирішених по суті спорів щодо заборгованості або її розміру станом на час вчинення нотаріусом виконавчого напису.

Така правова позиція викладена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 27 березня 2019 року у справі № 137/1666/16-ц, від 02 липня 2019 року у справі №916/3006/17.

Разом з тим законодавством не визначений виключний перелік обставин, які свідчать про наявність спору щодо заборгованості. Ці обставини встановлюються судом відповідно до загальних правил цивільного процесу за наслідками перевірки доводів боржника та оцінки наданих ним доказів.

Такий правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду України від 5.07.2017 №6-887цс17.

Безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника - це обов`язкова умова вчинення нотаріусом виконавчого напису (стаття 88 Закону України Про нотаріат ). Однак характер правового регулювання цього питання дає підстави для висновку про те, що безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника для нотаріуса підтверджується формальними ознаками - наданими стягувачем документами згідно з Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів.

Таким чином, вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається за фактом подання стягувачем документів, які згідно з відповідним Переліком є підтвердженням безспірності заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем. Однак сам по собі цей факт (подання стягувачем відповідних документів нотаріусу) не свідчить про відсутність спору стосовно заборгованості як такого.

З урахуванням приписів статей 15, 16, 18 Цивільного кодексу України, статей 50, 87, 88 Закону України Про нотаріат захист цивільних прав шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису полягає в тому, що нотаріус підтверджує наявне у стягувача право на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. Це право існує, поки суд не встановить зворотного. Тобто боржник, який так само має право на захист свого цивільного права, в судовому порядку може оспорювати вчинений нотаріусом виконавчий напис: як з підстав порушення нотаріусом процедури його вчинення, так і з підстав неправомірності вимог стягувача (повністю чи в частині розміру заборгованості або спливу строків давності за вимогами у повному обсязі чи в їх частині), з якими той звернувся до нотаріуса для вчиненням виконавчого напису.

З даних Виконавчого напису вбачається, що з позичальника на користь банківської установи була стягнута сума, яка включала в себе також відсотки та пеню за період з 28.02.2008 по 27.11.2009.

Разом з тим, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 31 жовтня 2018 року у справі № 202/4494/16-ц, провадження № 14-318цс18, зроблено висновок про те, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом , а також обумовлену в договорі неустойку припиняється після спливу визначеного цим договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Так, частиною другою статті 1050 Цивільного кодексу України в редакції на момент виникнення спірних правовідносин передбачено, що в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

З матеріалів справи вбачається, що 09.09.2009 року відповідачем надіслано ОСОБА_1 вимогу про погашення заборгованості. Вказана вимога отримана позивачем 11 вересня 2009 року.

Таким чином, право відповідача нараховувати проценти та пеню за несвоєчасне погашення кредиту, припинилося із направленням 09.09.2009 ОСОБА_1 вимоги про усунення порушень виконання кредитних зобов`язань.

При цьому, у Виконавчому написі зазначено період стягнення з 28 лютого 2008 року по 27 листопада 2009 року, тобто нарахування проведено після 09.09.2009 (після пред`явлення до позичальника вимоги про дострокове повернення кредиту).

З наведеного випливає, що, зазначена у Виконавчому написі грошова сума кредитної заборгованості не є безспірною, оскільки включає нарахування за період, протягом якого Банк не мав право нараховувати відсотки та пеню.

Крім того, сума, яка зазначена у вимозі про усунення порушення зобов`язання та сума, яка констатована у виконавчому написі є різною.

Отже, нотаріус, не переконався належним чином у безспірності розміру сум, що підлягають стягненню за виконавчим написом, та безспірності характеру правовідносин, тому вказаний слід визнати таким, що не підлягає виконанню.

Щодо вимог відповідача про застосування строку позовної давності, суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 256 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 Цивільного кодексу України).

Статтею 253 ЦК України передбачено, що перебіг позовної давності починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

За загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права (частина перша статті 261 ЦК України).

Для обчислення позовної давності застосовуються загальні положення про обчислення строків, що містяться у статтях 252-255 ЦК України.

При цьому початок перебігу позовної давності пов`язується не стільки зі строком дії (припинення дії) договору, як з певними подіями (фактами), які свідчать про порушення прав особи (стаття 261 ЦК України).

За змістом цієї норми початок перебігу позовної давності збігається з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.

З наявної в матеріалах справи постанови приватного виконавця виконавчого округу Закарпатської області Ярошевського Дмитра Андрійовича про відкриття виконавчого провадження та інформації про виконавче провадження вбачається, що стягував звернувся із заявою про примусове виконання виконавчого напис увід 08.12.2009 №1839 - 26.03.2019 року.

Також, 26.03.2019 року вказану постанову було надіслано позивачу (а.с. 13).

1 квітня 2019 року ОСОБА_1 звернувся до приватного нотаріуса із заявою про видачу копії Виконавчого напису.

З наведеного вбачається, що ОСОБА_1 дізнався про існування оскаржуваного Виконавчого напису тільки 01.04.2019 року, а з позовом звернувся до суду 04.11.2019 року, тобто в межах загального строку позовної давності.

Натомість, відповідачем не доведено наявність обставин, які б свідчили про отримання позивачем Виконавчого напису раніше 01.04.2019, а приписами частини шостої статті 81 Цивільного процесуального кодексу України передбачено, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Також суд зазначає, що Європейський суд з прав людини зауважує на тому, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Враховуючи наведене, позовні вимоги ОСОБА_1 слід задоволити в повному обсязі.

Питання про розподіл судових витрат суд вирішує в порядку, передбаченому ст. 141 Цивільного процесуального кодексу України.

На підставі наведеного та керуючись статтями 8, 41, 124, 129, 129 1 Конституції України, ст.ст. 2, 3, 10, 12, 13, 76-81, 89, 258, 259, 263-265, 273, 279, 354 Цивільного процесуального кодексу України, Мукачівський міськрайонний суд Закарпатської області

УХВАЛИВ:

1 . Позовні вимоги ОСОБА_1 - задоволити.

2 . Визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис від 08.12.2009 №1839, вчинений приватним нотаріусом Мукачівського районного нотаріального округу Вімертом Владиславом Івановичем про звернення стягнення на іпотечне майно, а саме житловий будинок з приналежними надвірними спорудами та прибудовами та земельну ділянку, які розташовані в АДРЕСА_1 , що належать ОСОБА_1 на користь АКБ Укрсоцбанк в рахунок погашення заборгованості за валютним кредитом всього в розмірі 30339,50 доларів США.

3. Стягнути з акціонерного товариства АЛЬФА-БАНК на користь ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору в сумі 768,40 гривень (сімсот шістдесят вісім гривень 40 копійок).

4. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

5. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження.

6. Позивач: ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ).

Відповідач: акціонерне товариство АЛЬФА-БАНК (код ЄДРПОУ 23494714, МФО 300346, п/р № НОМЕР_2 , місцезнаходження: 03150, м. Київ, вул. Велика Васильківська, 100).

Третя особа без самостійних вимог: приватний нотаріус Мукачівського районного нотаріального округу Вімерт Владислав Іванович (89600 м.Мукачево, вул. Штефана Августина, 5/1)

Суддя В.В. Кость