Постанова

від 04.03.2010 по справі 6069/09

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ А ДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 березня 2010 року № 6069/09/9104

Колегія суддів Львівсько го апеляційного адміністрат ивного суду в складі:

головуючого судді Носа С.П.,

суддів Ліщинського А.М., Шавеля Р .М.,

при секретарі судового зас ідання Козирі В.Р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львов і апеляційну скаргу управлін ня Пенсійного фонду України в Міжгірському районі Закарп атської області на постанову Міжгірського районного суду Закарпатської області від 10 л ютого 2009 року по справі за адмі ністративним позовоми ОСО БА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 , ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСО БА_9, ОСОБА_10 до управлінн я Пенсійного фонду України в Міжгірському районі Закарпа тської області про нарахуван ня недоплаченої щомісячної с оціальної допомоги як дитині війни,-

ВСТАНОВИЛА :

В січні 2009 року позивачі зве рнулися до суду з позовоми до управління Пенсійного фонду України в Міжгірському райо ні Закарпатської області, по силається на порушення відпо відачем положень Закону Укра їни «Про соціальний захист д ітей війни», просять поновит и пропущений строк для зверн ення до суду та зобов'язати уп равління Пенсійного фонду Ук раїни в Міжгірському районі Закарпатської області нарах увати недоплачену щомісячну соціальну допомогу як дитин і війни за 2007-2008 роки в сумі 2243 грн . 40 коп.

Постановою Міжгірського р айонного суду Закарпатської області від 10 лютого 2009 року по зов задоволено; визнано прот иправними бездіяльність від повідача щодо невиплати ОС ОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА _6, ОСОБА_7,ОСОБА_8, ОС ОБА_9, ОСОБА_10, підвищення до пенсії відповідно до вимо г ст..6 Закону України «Про соц іальний захист дітей війни». Зобов'язано управління Пенс ійного фонду України в Міжгі рському районі Закарпатсько ї області провести нарахуван ня та виплату з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року включно і з 22.05.2008 року по 31.12.2 008 включно позивачам підвищен ня пенсії у розмірі 30% мінімал ьної пенсії за віком на підст аві положень ст. 6 Закону Украї ни «про соціальний захист ді тей війн» та іншого чинного з аконодавства.

Зазначена постан ова мотивована тим, що позива ч є дитиною війни, а рішеннями Конституційного Суду Україн и від 09.07.2007 року та від 22.05.2008 року в изнано такими, що не відповід ають Конституції України пол оження Закону України «Про д ержавний бюджет України на 2007 рік», «Про Державний бюджет У країни на 2008 рік» якими обмежу ється дія ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», а тому вимоги позивач а щодо виплати підвищення до пенсії є підставними та обґр унтованими за період з 09 липн я 2007 року по 31 грудня 2007 року вклю чно та за період з 22 травня 2008 ро ку по 31 грудня 2008 року включно .

Не погоджуючись з п рийнятою постановою, управлі ння Пенсійного фонду України в Міжгірському районі Закар патської області подало апел яційну скаргу до Львівського апеляційного адміністратив ного суду, в якій просить скас увати оскаржувану постанову і прийняти нову, якою відмови ти в задоволенні позовних ви мог.

В апеляційній скарзі ап елянт вказує на те, що судом пе ршої інстанції не враховано, що незважаючи на рішення Кон ституційного суду України ві д 09.07.2007 року та від 22.05.2008 року, змін и до Законів України «Про Дер жавний бюджет України на 2007 рі к» та «Про Державний бюджет У країни на 2008 рік» у видаткову ч астину не були внесені, тому к ошти на виплату даних підвищ ень до пенсії в 2007 та 2008 роках бу ли відсутні.

Заслухавши допові дь судді Львівського апеляці йного адміністративного суд у, дослідивши матеріали спра ви та доводи апеляційної ска рги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а по станова суду скасуванню з на ступних підстав.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції вірно виходив з того, що позив ачі є дітьми війни, що підтвер джується відповідними посві дченнями, а тому, вони мають пр аво на отримання підвищення до пенсії відповідно до ст. 6 З акону України «Про соціальни й захист дітей війни».

Рішеннями Конституцій ного Суду України від 09.07.2007 року № 6-рп/2007 та від 22.05.2008 року №10-рп/2008 по ложення Закону України «Про державний бюджет України на 2007 рік», Закону України «Про де ржавний бюджет України на 2008 р ік», якими обмежується дія ст . 6 Закону України «Про соціаль ний захист дітей війни» визн ано неконституційними та так ими, що втрачають чинність з д ня ухвалення Конституційним Судом України цих Рішень.

При цьому згідно п.п. 5,6 ре золютивної частини такого це рішення має преюдиціальне з начення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв'язку з правовідн осинами, які виникли внаслід ок дії положень статей зазна чених законів, що визнані нек онституційними та є обов'язк овим до виконання на територ ії України, остаточним і не мо же бути оскаржене.

Враховуючи вищенав едене, колегія суддів вважає , що підвищення до пенсії відп овідно до ст.6 «Про соціальний захист дітей війни» повинно було виплачуватись за періо д з 09.07.2007 по 31.12.2007 року та за період з 22.05.2008 по 31.12.2008 року відповідно, т обто, з дня набрання чинності рішень Конституційного суду України.

В той же час, колегія суд дів вважає, що судом першої ін станції при прийнятті постан ови порушено норми матеріаль ного та процесуального права , що призвело до неправильног о вирішення справи.

Посилання відповідача на пропущення позивачем стро ку звернення до адміністрати вного суду, який передбачени й ч.2 ст.99 КАС України, колегія с уддів вважає обґрунтованими з наступних підстав.

Згідно ч.1 ст. 99 КАС Україн и, адміністративний позов мо же бути подано в межах строку звернення до адміністративн ого суду, встановленого цим К одексом або іншими законами.

У зв'язку з тим, що під вищення до пенсії у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком не нараховувалось відповід ачем, колегія суддів вважає, щ о в даному випадку слід засто совувати річний строк зверне ння до суду відповідно до ст.99 КАС України, оскільки іншими нормативно-правовими актами не визначено строк зверненн я до суду за не нарахованими п енсіями.

З огляду на викладе не, колегія суддів вважає, що п озов підлягає до часткового задоволення, а саме в частині виплати підвищення до пенсі ї в розмірі 30% мінімальної пен сії за віком за період з 22 трав ня 2008 року по 31 грудня 2008 року, оск ільки позивачі звернулися до суду 29.01.2009 року , дія статті 6 Зак ону України «Про соціальний захист дітей війни» в редакц ії, яка передбачає виплату ді тям війни підвищення у розмі рі 30 % мінімальної пенсії за ві ком була відновлена з 22.05.2008 року , дія якої не зупинена, тому по зивачі мають право на таку ви плату.

У задоволенні позовних вимог щодо виплати підвищенн я до пенсії за період з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року слід в ідмовити у зв'язку з пропуско м строку звернення до суду по зивачами.

Відповідно до ч. 2 ст. 152 Кон ституції України закони, інш і правові акти або їх положен ня, що визнані неконституцій ними втрачають чинність з дн я ухвалення Конституційним с удом України рішення про їх н еконституційність.

Колегія суддів також вв ажає за необхідне зазначити про те, що відсутність бюджет ного фінансування на виплату , передбачених Законом Украї ни «Про соціальний захист ді тей війни», підвищення до пен сії не може бути причиною нев иконання відповідним суб' є ктом владних повноважень пок ладених на нього зобов' язан ь, оскільки реалізація особо ю права, що пов' язане з отрим анням бюджетних коштів, яке б азується на спеціальних та ч инних на час виникнення спір них правовідносин нормативн о-правових актах національно го законодавства, не може бут и поставлена у залежність ві д бюджетних асигнувань (ріше ння Європейського суду з пра в людини у справі “Кечко прот и України”).

Оскільки правові положе ння, які передбачають виплат у щомісячного підвищення до пенсії дітям війни є чинними , а позивач належать до вказан ої групи осіб і має право на її отримання, органи державної влади не можуть свідомо змен шувати розмір такої допомоги .

Стосовно посилань апелянта на те, що законодавс твом України не визначено по няття «мінімальна пенсія за віком» як розрахункової вели чини для підвищення пенсії з гідно ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей вій ни», то колегія вважає за необ хідне вказати про наступне.

За чинним законодавств ом України розмір мінімально ї пенсії за віком визначаєть ся лише за правилами ст. 28 Зако ну України «Про загальнообов ' язкове державне пенсійне с трахування». Однак, згідно ч.3 ст. 28 цього Закону мінімальний розмір пенсії за віком, встан овлений абзацом 1 частини 1 ціє ї статті, застосовується вик лючно для визначення розмірі в пенсії, призначених згідно з цим Законом. Оскільки закон одавством інший мінімальний розмір пенсії за віком не виз начений, слід застосовувати цей розмір.

Враховуючи вищенаведе не, колегія суддів приходить до висновку, що судом першої і нстанції порушено норми мате ріального права, що призвело до неправильного виіршення справи, висновки суду першої інстанції не відповідають о бставинам справи.

З огляду на викладене, к олегія суддів відзначає, що н евиплата підвищення до пенсі ї позивачу заподіяна протипр авною бездіяльністю відпові дача.

Колегія суддів вваж ає, що вірним способом віднов лення порушеного права позив ачів є покладення обов' язку на відповідача провести нал ежне нарахування та виплату підвищення до пенсії у розмі рі 30 % мінімальної пенсії за ві ком, відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний зах ист дітей війни» з урахуванн ям виплачених позивачу сум у розмірі 30 % мінімальної пенсі ї за віком за період з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року, що, на думку колегії суддів, відпов ідає нормам матеріального пр ава, фактичним обставинам сп рави та наявним у ній доказам .

Керуючись ч.3 ст. 160, ст. 195, ст. 196 , п.3 ст. 198, ст. 202, ч.2 ст. 205, ст. 207, ст. 254 КАС України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу управл іння Пенсійного фонду Україн и в Міжгірському районі Зака рпатської області задовольн ити частково.

Постанову Міжгірсько го районного суду Закарпатсь кої області від 10 лютого 2009 рок у по справі №2а-159/09 скасувати та прийняти нову, якою позови ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 , ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСО БА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10 до управл іння Пенсійного фонду Україн и в Міжгірському районі Зака рпатської області про нараху вання недоплаченої щомісячн ої соціальної допомоги дитин і війни задовольнити частков о.

Визнати бездіяльність уп равління Пенсійного фонду Ук раїни в Міжгірському районі Закарпатської області щодо н евиплати на користь ОСОБА_1 , ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСО БА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9 , ОСОБА_10 недоплачен е підвищення до пенсії як дит ині війни у розмірі 30 % мінімал ьної пенсії за віком, відпові дно ст. 6 Закону України "Про со ціальний захист дітей війни" за період з 22 травня 2008 року по 3 1 грудня 2008 року, яка обчислюєть ся відповідно до абзацу 1 част ини 1 статті 28 Закону України « Про загальнообов'язкове держ авне пенсійне страхування» протиправною.

Зобов'язати управління Пен сійного фонду України в Міжг ірському районі Закарпатськ ої області виплатити на кори сть ОСОБА_1, ОСОБА_2, О СОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 , ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБ А_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10 недоплачене підвищення до пенсії у розмірі 30 % мінімальн ої пенсії за віком, відповідн о ст. 6 Закону України "Про соці альний захист дітей війни" за період 22 травня 2008 року по 31 гру дня 2008 року, яка обчислюється в ідповідно до абзацу 1 частини 1 статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державн е пенсійне страхування» з ур ахуванням виплачених сум.

В задоволенні решти позовн их вимог відмовити.

Постанова апеляційного су ду набирає законної сили з мо менту її проголошення, але мо же бути оскаржена у касаційн ому порядку шляхом подачі ка саційної скарги безпосередн ьо до адміністративного суду касаційної інстанції протяг ом одного місяця з дня набран ня постановою законної сили, а у разі складення постанови в повному обсязі, відповідно до ч.3 ст. 160 КАС України - з дня складення постанови в повном у обсязі.

Головуючий суддя С.П. Нос

Судді А.М. Ліщинський

Р.М. Шавель

Повний текст виготовле но 09.03.2010 року