Рішення

від 28.10.2019 по справі 761/45843/18

ШЕВЧЕНКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 761/45843/18

Провадження № 2/761/3195/2019

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(заочне)

28 жовтня 2019 року Шевченківський районний суд м. Києва у складі:

головуючого судді Юзькової О.Л.,

при секретарі Пірак М.В..,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві в приміщенні суду за правилами загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу за розпискою,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, мотивуючи свої вимоги наступним.01 вересня 2015 року, між ОСОБА_1 ( надалі за текстом - Позивач) та ОСОБА_2 ( надалі за текстом - Відповідач), укладено усний договір позики за яким Позивач передав Відповідачу у власність 240 000,00 (двісті сорок тисяч) доларів США 00 центів, підтвердженням укладання договору є власноруч підписана розписка, грошові кошти були передані Відповідачу у момент підписання розписки. Згідно умов Договору позики, які викладені у розписці, Відповідач зобов`язується повернути позичені грошові кошти не пізніше грудня 2017 року. Відповідач в добровільному порядку умови договору не виконав, в зазначений договором термін, грошові кошти не повернув, а тому Позивач звертається до суду з позовом про стягнення боргу в судовому порядку. У випадку неповернення позичальником суми позики своєчасно борг позичальника складатиме суму позики, проценти за позикою, якщо інше не встановлено договором або законом, нараховані відповідно до договору позики або облікової ставки НБУ; три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір не встановлено договором або законом. Такий же висновок зроблений і Верховним Судом України у постанові від 18 квітня 2018 року в справі № 61-1419св18.Офіційний курс Національного банку України на 29 жовтня 2018 року становить 28,2659 гривень за 1 долар США, тому сума основного боргу з перерахунку 240 000,00 (двісті сорок тисяч) доларів США 00 центів станом на 26.10.2018 року становить 6 783 816,00 грн.,три відсотки річних від простроченої суми складає 185 672,11 грн. та пеня в розмірі 1 067 196,48 (один мільйон шістдесят сім тисяч сто дев`яносто шість) гривень 48 копійок.

05.12.2018 року було відкрито провадження у даній справі, вирішено питання про її розгляд за правилами загального позовного провадження з урахуванням положень ст.ст. 19,274 ЦПК України.

Представник позивача просив розглянути справу за його відсутністю та задовольнити позов в повному обсязі. Не заперечував щодо заочного розгляду справи та ухвалення рішення на підставі наявних доказів.

Відповідач про день та час розгляду справи повідомлявся належним чином, поважність причин неявки не повідомив, відзив на позов у встановлені ЦПК України строки не подав.

За таких обставин, зважаючи на положення ст.ст. ст. 223,280 ЦПК України, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності відповідача на підставі наявних доказів, ухваливши заочне рішення, отримавши на це згоду представника позивача.

Дослідивши надані докази та надавши їм відповідну оцінку суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню частково, виходячи з наступного.

Встановлено, що 01.09.2015 р. ОСОБА_2 та ОСОБА_3 між ОСОБА_4 та ОСОБА_5 було укладено договір позики, за умовами якого позивач передав, а відповідач отримав в користування грошові кошти у розмірі 240 000,00 доларів США, та взяла на себе зобов`язання повернути зазначену суму боргу.

Відповідно до ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Частиною 2 ст. 1047 ЦК України передбачено, що на підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

Так на підтвердження укладання договору відповідач надала розписку де зазначила, що суму у розмірі 240 000,00 доларів США зобов`язується повернути до до грудня 2017 року.

Як зазначив позивач, грошові кошти повернуті не були, а тому він звернувся до суду з даним позовом для захисту своїх прав.

За приписами ч.ч 1-4 ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом.

Разом з тим ч. 1 ст. 81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Під час розгляду справи не було встановлено обставин, які б свідчили про те, що ОСОБА_2 виконала взяті на себе зобов`язання та повернула грошові кошти, отримані за договором позики.

Разом з тим, відповідно до ст. 526 Цивільного Кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Так, позивач просить стягнути з відповідача суму основного боргу у розмірі 240 000,00 доларів США у його гривневому еквіваленті, що з огляду на те, що станом на день подачі позову за офіційний курс НБУ становить 6 783 816,00 грн. (1 долар США - 28,2659 грн.).

За приписами ст. 629 ЦК України Договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Зважаючи на вищенаведене, суд приходить до висновку щодо задоволення вимог ОСОБА_1 в частині сплати основного боргу у розмірі зазначеному в позові.

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання), відповідно до ст. 610 ЦК України.

За положеннями ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Згідно ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Разом з цим, приписами ст. 1048 ЦК України встановлено, що Позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

З іншого боку, положеннями ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За приписами ч.ч 1-4 ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

В свою чергу за положеннями ч.ч. 1,2 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

У разі прострочення виконання грошового зобов`язання за договором позики, в розумінні вищенаведених норм матеріального права, позикодавець має право вимагати від позичальника сплати суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції, 3% річних від простроченої суми за весь час прострочення згідно зі статтею 625 ЦК та відсотків відповідно до статті 1048 ЦК.

При цьому з огляду на те, що розписка не містить пунктів де передбачено стягнення пені вразі невиконня боржником зобов`язань за договором, тобто відсутності домовленості сторін щодо стягнення неустойки, на думку суду позивач не може претендувати на стягнення пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ.

Отже, зважаючи на заявлені вимоги щодо стягнення 3% річних, здійснення перевірки наданого позивачем розрахунку, суд вважає за можливе задовольнити вимогу ОСОБА_1 щодо стягнення з ОСОБА_2 суми у розмірі 185 672,11 грн. за період прострочення з 01.12.2017 р. по 29.10.2018 р.

Підсумовуючи все вищенаведене суд вважає за можливе стягнути з відповідача на користь ОСОБА_1 суму основного боргу у розмірі 6 783 816,00 грн. та 3% від простроченої суми боргу відповідно до положень ч. 2 ст. 525 ЦК України у сумі 185 672, 11 грн., а всього - 6 969 488,11 грн.

Розподіляючи судові витрати, суд керується приписами ст. 141 ЦПК України.

Виходячи з наведеного, керуючись ст.ст. 2-5,11-13,133-141,196,200,258,259,263,268,352,354 ЦПК України, ст.ст. 526,599,625,1046,1048 ЦК України, суд - ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу за розпискою задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1 ,зареєстрована: АДРЕСА_1 ) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 , АДРЕСА_2 ) суму основного боргу за договором позики у розмірі 6 783 816 грн. 00 коп., що є еквівалентом 240 000,00 (двохсот сорока тисяч) доларів США; три відсотки річних від простроченої суми у розмірі 185 672 грн. 11 коп., а всього 6 969 488грн. 11 коп.

Стягнути з ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1 ,зареєстрована: АДРЕСА_1 ) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 , АДРЕСА_2 ) судовий збір у розмірі 8 810 грн. 00 коп.

В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом 30 днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подано протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому ст.ст. 353-357 ЦПК України до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з урахуванням п. 15.5. Перехідних положень ЦПК України , у цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Суддя: