Постанова

від 19.12.2019 по справі 710/1693/18

ЧЕРКАСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ЧЕРКАСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Номер провадження 22-ц/821/895/19Головуючий по 1 інстанції Справа № 710/1693/18 Категорія: Побережна Н. П. Доповідач в апеляційній інстанції Бондаренко С. І.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 грудня 2019 року Черкаський апеляційний суд в складі:

суддів Бондаренка С. І., Храпка В.Д., Новікова О.М.

за участю секретаря Чуйко А.В.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Шполянського районного суду Черкаської області від 10 липня 2019 року, ухваленого під головуванням судді Побережної Н.П., у справі за позовом заступника керівника Смілянської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Шполянської міської ради об`єднаної територіальної громади Черкаської області до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди, завданої використанням землі без правовстановлюючих документів, повний текст рішення складений 18 липня 2019 року, -

в с т а н о в и в :

У грудні 2018 року заступник керівника Смілянської місцевої прокуратури, діючи в інтересах держави в особі Шполянської міської ради об`єднаної територіальної громади Черкаської області звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди, завданої використанням землі без правовстановлюючих документів, обґрунтовуючи свої вимоги тим, що ОСОБА_1 є власником нежитлової будівлі, що знаходиться по АДРЕСА_1 .

Всупереч положенням ст.ст. 120, 125 ЗК України відповідач не оформив та не зареєстрував речове право на земельну ділянку, розташовану під нерухомістю, шляхом укладення договору оренди та його державної реєстрації в установленому порядку.

Внаслідок використання ОСОБА_1 земельної ділянки без укладення договору оренди за період з 01 листопада 2015 року по 30 листопада 2018 року Шполянська міська рада фактично була позбавлена права одержати дохід у вигляді орендної плати, який вона мала би отримати в разі своєчасного укладення договору оренди, в розмірі 92 568 гривень 94 копійки.

Шполянською міською радою 29 жовтня 2018 року направлено ОСОБА_1 претензію за № 01-18/1334 про стягнення суми несплаченої орендної плати за фактичне користування земельною ділянкою без правовстановлюючих документів.

ОСОБА_1 не виконав зазначену вимогу та на момент звернення до суду з позовною заявою відповідач не сплатив орендну плату за фактичне користування земельною ділянкою.

На підставі викладених обставин прокурор просив стягнути з ОСОБА_1 на користь Шполянської міської ради об`єднаної територіальної громади кошти у розмірі 92 568 гривень 94 копійки та судові витрати у сумі 1 762 гривни.

Рішенням Шполянського районного суду Черкаської області від 10 липня 2019 року позовні вимоги задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Шполянської міської ради об`єднаної територіальної громади Черкаської області, кошти в розмірі 92 568 гривень 94 копійки.

Вирішено питання судових витрат.

Не погоджуючись з ухваленим рішенням, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм процесуального права, просить рішення скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.

В обґрунтування доводів зазначає, що він не був належним чином повідомлений про розгляд справи, даний спір не відноситься до категорій спорів з приводу нерухомого майна, оскільки не направлений на захист права (володіння, користування та розпорядження) на нерухоме майно, тобто до даних правовідносин не можна застосовувати виключну підсудність. Таким чином застосуванню підлягає ч.1 ст. 27 ЦПК України, згідно якої територіальна підсудність даної справи визначається за місцем реєстрації відповідача. Отже, даний спір не підпадає під юрисдикцію Шполянського районного суду Черкаської області. Крім того, доводи апеляційної скарги зводяться до того, що у прокурора не було підстав представляти інтереси держави в даній справі, оскільки, за зазначених позовних вимог, були порушені інтереси саме місцевого самоврядування, а не держави. Оскільки до відповідача перейшло право на довгострокове користування земельною ділянкою, а не право оренди, то він мав сплачувати земельний податок, а не орендну плату.

У відзиві на подану апеляційну скаргу заступник керівника Смілянської місцевої прокуратури заперечив проти задоволення поданої апеляційної скарги. Вважає, що відповідач був належним чином повідомлений про розгляд справи, правила підсудності не були порушені, прокурор мав право звернутись до суду, а несплачені кошти підлягають стягненню з відповідача.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення виходячи з наступного.

Ухвалюючи рішення про задоволення позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач не оформив та не зареєстрував речове право на земельну ділянку, розташовану під нерухомістю набутою у власність і використовуючи земельну ділянку не здійснював плату за землю з 01 листопада 2015 року по 30 листопада 2018 року та за рахунок Шполянської міської ради отримав дохід у вигляді грошових коштів у розмірі 92 568 гривень 94 копійки.

Відповідно до частин 1, 2, 5 статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Рішення суду першої інстанції не відповідає зазначеним вимогам.

Відповідно до інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно, державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна за номером 122323205 від 27 квітня 2018 року, ОСОБА_1 є власником нежитлової будівлі, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 18-21).

Право власності виникло на підставі договору купівлі - продажу нежитлової будівлі від 09 листопада 2004 року, посвідченого приватним нотаріусом Курінним А.В., відповідно до якого ОСОБА_1 набув у власність нежитлову будівлю - цех загального призначення з прибудовами, позначеного в поетажному плані під літ. Л , загальною площею 1664,2 кв.м., що знаходиться на АДРЕСА_1 , яке розташоване на земельній ділянці загальною площею 26280 квадратних метрів (а.с. 22).

Предметом спору у даній справі є стягнення доходу, отриманого як безпідставно набуте майна, в результаті нездійснення плати за землю.

Згідно ч. 1 ст. 125 Конституції України судоустрій в Україні будується за принципами територіальності та спеціалізації і визначається законом.

Відповідно до частин першої статті 27 ЦПК України позови до фізичної особи пред`являються в суд за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем її проживання або перебування, якщо інше не передбачено законом.

У частині першій статті 30 ЦПК України встановлено, позови, що виникають із приводу нерухомого майна, пред`являються за місцезнаходженням майна або основної його частини. Якщо пов`язані між собою позовні вимоги пред`явлені одночасно щодо декількох об`єктів нерухомого майна, спір розглядається за місцезнаходженням об`єкта, вартість якого є найвищою.

Отже, до спорів, що виникають з приводу нерухомого майна, відносяться спори, вимоги за якими безпосередньо стосуються об`єкта нерухомого майна, і не відносяться спори, предметом яких є стягнення збитків за користування відповідачем без правовстановлюючих документів земельною ділянкою (нерухомим майном), незалежно від того, що така заборгованість виникла щодо нерухомого майна. Даний спір не відноситься до категорій спорів з приводу нерухомого майна, оскільки не направлений на захист права (володіння, користування та розпорядження) на нерухоме майно, тобто до даних правовідносин не можна застосовувати виключну підсудність. До таких позовів застосовуються загальні правила підсудності.

Аналогічна правова позиція викладена в Постанові Касаційного господарського суду Верховного суду від 03 червня 2019 року у справі № 903/432/18.

Окрім цього, виходячи з норм які регулюють підсудність, ключовим є встановлення чи є річ , яка є предметом спору, нерухомим майном.

Поняття речі, майно, рухомі та нерухомі дано в главі 13 ЦК України

З системного аналізу норм права, які розміщені в зазначеній главі, можна зробити висновок, що гроші (грошові кошти) не є нерухомим майном.

Оскільки в даній справі предметом спору є стягнення грошових коштів, тобто рухоме майно, підсудність визначається за загальними правилами підсудності.

За правилом ч.1 ст. 378 ЦПК України судове рішення, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню з направленням справи на розгляд за встановленою законом підсудністю, якщо рішення прийнято судом з порушенням правил територіальної юрисдикції (підсудності).

Водночас відповідно до положень частини другої цієї статті справа не підлягає направленню на новий розгляд у зв`язку з порушеннями правил територіальної юрисдикції (підсудності), якщо учасник справи, який подав апеляційну скаргу, при розгляді справи судом першої інстанції без поважних причин не заявив про непідсудність справи.

Звертаючись до суду із позовом, прокурором в позовній заяві було вказано адресу відповідача, зазначену у договорі купівлі-продажу нежитлової будівлі від 09 листопада 2004 року, а саме: АДРЕСА_2 .

Матеріали справи свідчать, що районним судом був направлений запит до відділу адресно-довідкової роботи підрозділу УДМС України в Черкаській області щодо надання інформації про реєстрацію місця проживання ОСОБА_1 (а.с.67).

На вказаний запит від адресно-довідкового підрозділу УДМС України в Черкаській області надійшла відповідь про те, що ОСОБА_1 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_3 (а.с.68).

Районним судом судові повістки про розгляд даної справи, у передбаченому ЦПК порядку, надсилалися за встановленою адресою, але відповідач їх не отримував і вони повертались до суду без вручення адресату по причині закінчення встановленого строку зберігання. (а.с.74,77,78, 87,88,89,93,99,103, 106,107, 114,115)

З журналу судового засідання видно, що відповідач в судовому засіданні не був, а відтак відповідач з поважних причин не заявив про непідсудність справи при її розгляді судом першої інстанції, що в свою чергу, дає суду апеляційної інстанції, при наявності підстав, застосувати наслідки передбачені частиною 1 статті 378 ЦПК України.

Апеляційним судом встановлено, що оскаржуване рішення прийняте судом першої інстанції з порушенням правил територіальної юрисдикції (підсудності), в зв`язку з чим підлягає скасуванню з направленням справи на розгляд за встановленою підсудністю.

Інші доводи апеляційної скарги стосуються суті вирішення спору, з врахуванням того, що апеляційний суд направляє справу на новий розгляд за встановленою підсудністю в зв`язку з порушенням норм процесуального права, вони мають бути попередньо розглянуті судом першої інстанції при новому розгляді справи з дотримання правил підсудності, тобто судом встановленим законом.

Керуючись ст.ст.367, 374, 376, 378, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, суд -

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково, а рішення Шполянського районного суду Черкаської області від 10 липня 2019 року у справі за позовом заступника керівника Смілянської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Шполянської міської ради об`єднаної територіальної громади Черкаської області до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди, завданої використанням землі без правовстановлюючих документів - скасувати.

Справу направити на новий розгляд до Соснівського районного суду міста Черкаси.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і оскарженню в касаційному порядку не підлягає крім випадків зазначених в частині 3 статті 389 ЦПК України.

Повний текст постанови виготовлений 19 грудня 2019 року.

Судді :