Постанова

від 25.06.2020 по справі 710/1693/18

ЧЕРКАСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ЧЕРКАСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Номер провадження 22-ц/821/860/20Головуючий по 1 інстанції Справа № 710/1693/18 Категорія: 314000000 Пироженко В.Д. Доповідач в апеляційній інстанції Нерушак Л. В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 червня 2020 року Черкаський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

Головуючого Нерушак Л.В. ( суддя - доповідач )

Суддів Бородійчука В.Г., Карпенко О.В.

за участю секретарів Анкудінова О.І., Винник І.М.

учасники справи:

позивач - Смілянська місцева прокуратура в інтересах держави в особі Шполянської міської ради об`єднаної територіальної громади Черкаської області;

відповідач - ОСОБА_1 ;

особа, яка подає апеляційну скаргу - представник ОСОБА_1 - адвокат Степова Х.О.;

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Черкаси в порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Степової Христини Олександрівни на рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 27 лютого 2020 року, постановлене під головуванням судді Пироженка В.Д., 27.02.2020 року, у залі № 23 Соснівського районного суду м. Черкаси 27.02. 2020 року о 09 год. 30 хв., у справі за позовом Смілянської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Шполянської міської ради об`єднаної територіальної громади Черкаської області до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди, завданої використанням землі без правовстановлюючих документів, -

в с т а н о в и в :

28.12.2018 року Смілянська місцева прокуратура в інтересах держави в особі Шполянської міської ради об`єднаної територіальної громади Черкаської області звернулася в суд з позовом до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди, завданої використанням землі без правовстановлюючих документів.

В обґрунтування позовних вимог зазначається, що відповідач ОСОБА_1 є власником об`єкту нерухомого майна - нежитлової будівлі, розміщеної за адресою АДРЕСА_1 .

Право власності відповідача ОСОБА_1 виникло на підставі договору купівлі - продажу від 09.11.2004 року № 2119. Із часу виникнення у ОСОБА_1 права власності на об`єкт нерухомого майна він право користування земельною ділянкою комунальної власності, розпорядження якою належить до компетенції Шполянської міської ради ОТГ, під об`єктом нерухомості не оформив.

Жодних звернень до міської ради з приводу оформлення у встановленому законом порядку речових прав на землю, на якій знаходиться його нерухомість, не подавав. Шполянською міською радою ОТГ рішення про надання дозволу ОСОБА_1 на виготовлення землевпорядної документації не приймалося. При цьому, відповідач ОСОБА_1 продовжує до теперішнього часу використовувати вказану земельну ділянку.

Таким чином, всупереч положенням ст.ст. 120, 125 ЗК України відповідач не оформив та не зареєстрував речове право на земельну ділянку, розташовану під нерухомістю, шляхом укладення договору оренди та його державної реєстрації в установленому порядку.

Внаслідок використання ОСОБА_1 земельної ділянки без укладення договору оренди за період з 01 листопада 2015 року по 30 листопада 2018 року Шполянська міська рада фактично була позбавлена права одержати дохід у вигляді орендної плати, який вона мала би отримати в разі своєчасного укладення договору оренди, в розмірі 92 568 грн. 94 коп.

Шполянською міською радою 29 жовтня 2018 року направлено ОСОБА_1 претензію за № 01-18/1334 про стягнення суми несплаченої орендної плати за фактичне користування земельною ділянкою без правовстановлюючих документів.

ОСОБА_1 не виконав зазначену вимогу та на момент звернення до суду з позовною заявою відповідач не сплатив орендну плату за фактичне користування земельною ділянкою.

На підставі викладених обставин прокурор просив стягнути з ОСОБА_1 на користь Шполянської міської ради об`єднаної територіальної громади кошти у розмірі 92 568 грн. 94 коп. та судові витрати у сумі 1 762 грн.

Рішенням Соснівського районного суду м. Черкаси від 27 лютого 2020 року позовні вимоги Смілянської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Шполянської міської ради об`єднаної територіальної громади Черкаської області до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди, завданої використанням землі без правовстановлюючих документі - задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , прож. АДРЕСА_2 , іпн. НОМЕР_1 ) на користь Шполянської міської ради об`єднаної територіальної громади Черкаської області ( код ЄДРПОУ 04061576, м. Шпола, вул. Лозуватська, 59, Черкаської області) кошти в сумі 92 568,94 грн.

Стягнуто з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , прож. АДРЕСА_2 , іпн. НОМЕР_1 ) на користь Шполянської міської ради об`єднаної територіальної громади Черкаської області (код ЄДРПОУ 04061576, м. Шпола, вул. Лозуватська, 59, Черкаської області) судовий збір в сумі 1762 грн.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, представник ОСОБА_1 - адвокат Степова Х.О. оскаржила рішення суду в апеляційному порядку, подавши апеляційну скаргу.

В обґрунтування апеляційної скарги скаржник зазначає, що рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 27.02.2020 року є незаконним та необґрунтованим, обставини, які мають значення для справи встановлені не в повному обсязі та неправильно, а отже, рішення суду винесено з порушенням норм процесуального права, тому підлягає скасуванню.

Скаржник зазначає, що суд першої інстанції не звернув уваги на доводи відповідача про те, що згідно з п. 1.3 договору купівлі -продажу нежитлової будівлі від 09 листопада 2004 року, укладеного між ВАТ Шполянське виробниче підприємство по виконанню аргохімічних робіт Райаагрохім та ОСОБА_1 , об`єкт, розташований на земельній ділянці загальною площею 26280 кв. м., яка належить Шполянській міській раді та надана продавцю у довгострокове користування. Продавець відмовився від права користування земельною ділянкою, на якій розташовано об`єкт на користь покупця.

В апеляційній скарзі вказано, що у відповідності до п. 3.2 Договору, згідно ст. 120 ЗК України у зв`язку з переходом права власності на об`єкт до покупця переходить право користування земельною ділянкою і всі обов`язки щодо сплати земельного податку. Скаржник вважає, що після державної реєстрації договору купівлі-продажу до ОСОБА_1 перейшло право продавця на довгострокове користування земельною ділянкою, а не право оренди земельної ділянки. Відтак, зобов`язання по земельній ділянці є сплата земельного податку, але таких вимог до ОСОБА_1 не надходило, тому ним не сплачувались кошти.

Також в апеляційній скарзі скаржник зазначає, що у прокурора не було підстав представляти інтереси держави в даній справі, оскільки за зазначених позовних вимог, були порушені інтереси саме місцевого самоврядування, але ніяк не держави. А тому, на думку скаржника, з позовом до суду мала звертатися самостійно Шполянська міська рада об`єднаної територіальної громади, яка такий позов не подавала до суду.

В апеляційній скарзі представник ОСОБА_1 - адвокат Степова Х.О. просить скасувати рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 27.03.2020 року та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі. Стягнути з Смілянської місцевої прокуратури судові витрати по справі в розмірі 2643 грн.

21 квітня 2020 року на адресу Черкаського апеляційного суду від Смілянської місцевої прокуратури надійшов відзив на апеляційну скаргу.

В обгрунтування відзиву зазначено, що рішення суду першої інстанції є законним, а доводи скаржника ОСОБА_1 не ґрунтуються на вимогах закону та є безпідставними.

Представником прокуратури посилається, що оскільки фізичній особі ОСОБА_1 спірна земельна ділянка не може належати на підставі права постійного користування землею, то останній має у встановленому законом порядку оформити право оренди та зазначену земельну ділянку, яке згідно зі ст. 93 ЗК України є заснованим на договорі строковим платним володінням і користуванням земельною ділянкою, необхідною орендареві для продовження підприємницької та іншої діяльності. У даному випадку, достатньою правовою підставою для набуття права користування на майно (земельну ділянку), в силу положень ст.ст. 1,15 Закону України Про оренду землі є виключно договір оренди земельної ділянки, який відповідно до ст. 125 ЗК України, підлягає обов`язковій державній реєстрації.

У відзиві представником прокуратури зазначається, що не обґрунтованими та безпідставними є доводи скаржника щодо неналежного обґрунтування прокурором у позовній заяві порушення інтересів держави, визначення органу, уповноваженого на виконання функцій у спірних правовідносинах, а також визначення виключного випадку для звернення прокурора до суду із даним позовом. Так, користування земельною ділянкою, яка належить до земель комунальної власності, безоплатно, без укладення договору оренди та без відповідної землевпорядної документації на земельну ділянку є суттєвим порушенням земельного законодавства та позбавляє Шполянську міську раду можливості розпоряджатися належними їй ділянками та отримувати за це плату, що дає підстави прокурору звернутися до суду з даним позовом.

У відзиві заступник керівника Смілянської місцевої прокуратури - І.Лут просить апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 27.02.2020 року у справі № 710/1693/18 за позовом заступника керівника Смілянської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Шполянської міської ради об`єднаної територіальної громади Черкаської області до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди, завданої використанням землі без правовстановлюючих документів - залишити без задоволення. Рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 27.02.2020 року у даній справі - залишити без змін.

Заслухавши суддю - доповідача, пояснення представників позивача та відповідача, які з`явилися в судове засідання, вивчивши та обговоривши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення, виходячи з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Згідно до п. 1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Статтею 375 ЦПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Статтею 263 ЦПК України передбачено, що законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Рішення суду першої інстанції відповідає зазначеним вимогам, оскільки ґрунтується на повному і об`єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в сукупності.

Вирішуючи спір та ухвалюючи рішення про задоволення позовних вимог про відшкодування шкоди, завданої використанням землі без правовстановлюючих документів, суд першої інстанції виходив з доведеності та обґрунтованості позовних вимог, посилаючись, що відповідач не оформив та не зареєстрував речове право на земельну ділянку, розташовану під нерухомістю набутою у власність, використовуючи земельну ділянку, не здійснював плату за землю з 01 листопада 2015 року по 30 листопада 2018 року та за рахунок Шполянської міської ради отримав дохід у вигляді грошових коштів у розмірі 92 568 грн. 94 коп.

Колегія суддів апеляційного суду погоджується з висновками суду першої інстанції, вважає їх такими, що відповідають обставинам справи та вимогам закону, оскільки судом першої інстанції встановлено дійсні обставини справи, дано належну оцінку зібраним доказам, правильно застосовано норми матеріального права, не допущено порушень норм процесуального права, які призвели б до неправильного вирішення справи, та ухвалено у справі законне і обґрунтоване рішення, підстав для скасування якого, апеляційний суд не вбачає, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Статтями 12, 81 ЦПК України передбачено обов`язок сторін доводити ті обставини, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка є частиною національного законодавства, кожна людина при визначенні її громадянських прав і обов`язків має право на справедливий судовий розгляд.

Однією з основних засад судочинства, визначених п.8 ч.3 ст. 129 Конституції України є забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішення суду.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції згідно даних інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно, державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна за номером 122323205 від 27 квітня 2018 року, ОСОБА_1 є власником нежитлової будівлі, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (а. с. 18-21).

Право власності виникло на підставі договору купівлі - продажу нежитлової будівлі від 09 листопада 2004 року, посвідченого приватним нотаріусом Курінним А.В., згідно якого ОСОБА_1 набув у власність нежитлову будівлю - цех загального призначення з прибудовами, позначеного в поетажному плані під літ. Л , загальною площею 1664,2 кв. м., що знаходиться на АДРЕСА_1 , яке розташоване на земельній ділянці загальною площею 26280 квадратних метрів (а. с. 22).

Колегія суддів апеляційного суду вважає, що предметом спору у даній справі є стягнення доходу, отриманого як безпідставно набутого майна, в результаті нездійснення плати за землю.

Правовий механізм переходу прав на землю, пов?язаний із переходом права на будинок, будівлю або споруду, викладено у статті 120 ЗК України.

Виходячи зі змісту статті 120 ЗК України, норма щодо переходу права на земельну ділянку у разі переходу права на будинок, будівлю і споруду може бути застосована у випадках, якщо земельна ділянка перебуває у власності або у користуванні колишнього власника будівлі. Водночас виникнення права власності на об`єкт нерухомості не є підставою для автоматичного виникнення права власності чи укладення (продовження, поновлення) договору оренди земельної ділянки.

Зі змісту статті 125 ЗК України випливає, що право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають із моменту державної реєстрації цих прав.

Зважаючи на положення статті 125 ЗК України, новий власник земельної ділянки не звільняється від необхідності оформлення права на земельну ділянку відповідно до вимог законодавства.

Отже, з моменту виникнення права власності на вищезазначене нерухоме майно у відповідача виник обов`язок оформити та зареєструвати речове право на відповідну земельну ділянку, розташовану під нежитловими будівлями.

Відповідно даних листа Головного управління ДФС у Черкаській області від 20.12.2018 року № 20.12.2018 № 630/23-00-51-13-0812, ОСОБА_1 плату за землю у період з 01.01.2016 року по 19.12.2018 року під об`єктами нерухомого майна, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 не сплачував (а. с. 60).

Згідно даних витягу із технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки від 20.09.2018 року № 18-3322/0/243/-18, наданого відділом у Шполянському районі Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області № 18-23-0.360-996/174-18 від 24.09.2018 року, вартість одного квадратного метра земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 , категорія земель - землі промисловості, цільове призначення: для розміщення прохідної, бойлерної, огорожа та стоянка техніки комплексу, становить 405,12 грн.(а. с. 29).

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції Шполянська міська рада зверталась до відповідача ОСОБА_1 з вимогою сплатити заборгованість за фактичне користування земельною ділянкою без правовстановлюючих документів від 29.10.2018 року № 01-18/1334 в сумі 93 675,50 грн. Даний лист направлений 02.11.2018 року на адресу ОСОБА_1 , АДРЕСА_3 (а. с. 23-26).

Відповідно до статті 206 ЗК України використання землі в Україні є платним. Об`єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.

Статтею 14 Податкового кодексу України визначено, що плата за землю - це загальнодержавний податок, який справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності

Відповідач не є власником і постійним землекористувачем земельної ділянки, а тому не є суб`єктом плати за землю у формі земельного податку, при цьому, єдина можлива форма здійснення плати за землю для нього як землекористувача - орендна плата (статті 14.1.72, 14.1.73 ПК України).

У той же час судом першої інстанції у даній справі встановлено правомірне набуття відповідачем права власності на нерухомість, що в силу положень Земельного кодексу України породжує у нього, як у власника нерухомого майна, виникнення обов`язку з оформлення відповідного речового права на землю.

Відповідно до частин першої та другої статті 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення глави 83 Цивільного кодексу України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Кондикційні зобов`язання виникають за наявності одночасно таких умов: набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала.

У відповідності до правової позиції Верховного Суду по справі № 320/5877/17 від 13 лютого 2019 року, до моменту оформлення власником об`єктів нерухомості права оренди земельних ділянок, на яких ці об`єкти розташовані, відносини з фактичного користування земельними ділянками без укладених договорів їх оренди та недоотримання їхнім власником доходів у вигляді орендної плати є за своїм змістом кондикційними.

З огляду на зазначене, колегія суддів апеляційного суду дійшла висновку, що відповідач ОСОБА_1 , як фактичний користувач земельної ділянки, що без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберіг у себе кошти, які мав заплатити за користування нею, зобов`язаний повернути ці кошти власнику земельної ділянки на підставі частини першої статті 1212 Цивільного кодексу України.

При цьому, колегія суддів зазначає, що відновлення порушених прав позивача за таких обставин і в такий спосіб не створює для відповідача жодних необґрунтованих, додаткових або негативних наслідків, оскільки предметом позову є стягнення грошових коштів, які останній мав би сплатити за звичайних умов як і фактичний добросовісний землекористувач.

Навіть за умови правомірної поведінки відповідача у спірних правовідносинах, в обраний позивачем спосіб захисту відбувається відновлення справедливої рівноваги між правами та обов`язками сторін спору, встановлення якої ґрунтується на визначеній нормами земельного законодавства умові платності використання земельної ділянки.

З матеріалів справи вбачається, що розрахунок розміру доходу, одержаного відповідачем за користування від безпідставно набутого майна (земельної ділянки) Шполянської міської ради об`єднаної територіальної громади здійснено позивачем на підставі нормативної грошової оцінки спірної земельної ділянки (з урахуванням ставки річної орендної плати у період з 01.01.2015 року по 30.11.2018 року.

При цьому, такий розрахунок здійснено на підставі Земельного кодексу України; Податкового кодексу України; Порядку визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 19 квітня 1993 року № 284.

Колегія суддів, вважає за важливе відзначити, що належність доказів - правова категорія, яка свідчить про взаємозв`язок доказів з обставинами, що підлягають встановленню як для вирішення всієї справи, так і для здійснення окремих процесуальних дій.

Правила допустимості доказів визначають легітимну можливість конкретного доказу підтверджувати певну обставину в справі. Правила допустимості доказів встановлені з метою об`єктивності та добросовісності у підтвердженні доказами обставин у справі, виходячи з того, що нелегітимні засоби не можуть використовуватися для досягнення легітимної мети, а також враховуючи те, що правосудність судового рішення, яке було ухвалене з урахуванням нелегітимного доказу, завжди буде під сумнівом.

Допустимість доказів є важливою ознакою доказів, що характеризує їх форму.

Допустимість доказів означає, що обставини справи, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами.

Відповідно до ч. 2 ст. 43 ЦПК України обов`язок надання усіх наявних доказів до початку розгляду справи по суті покладається саме на осіб, які беруть участь у справі.

Отже, дослідивши матеріали справи, наявні в матеріалах справи докази, як в підтвердження позовних вимог так і в їх заперечення, врахувавши той факт, що саме з 01 січня 2015 року відповідач ОСОБА_1 фактичного користувався земельною ділянкою без укладеного договору оренди, так як відповідачем не спростовано даний факт та не надано суду правовстановлюючих документів на спростування доводів позивача, та оскільки відповідно до статті 141 ЗК України набуття іншою особою права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, які розташовані на земельній ділянці є підставою припинення права користування земельною ділянкою, а в силу статті 120 ЗК України це відбувається в момент переходу права власності на нежитлову будівлю, то колегія суддів апеляційного суду погоджується з висновком суду першої інстанції, який прийшов до вірного, обґрунтованого та вмотивованого висновку про задоволення позовних вимог Смілянської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Шполянської міської ради об`єднаної територіальної громади Черкаської області до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди, завданої використанням землі без правовстановлюючих документів.

Доводи апеляційної скарги, стосовно того, що до ОСОБА_1 перейшло право на довгострокове користування земельною ділянкою, а не право оренди землі, а відтак ОСОБА_1 має сплачувати земельний податок, а не оренду плату не відповідають обставинам справи та нормам законодавства.

Так, згідно з п. 1.3 договору купівлі-продажу нежитлової будівлі від 09.11.2004 року, об`єкт нерухомого майна розташований на земельній ділянці загальною площею 26280 кв. м., яка належить Шполянській міській раді та надана продавцю - ВАТ Райагрохім у довгострокове користування. Продавець відмовляється від права користування земельною ділянкою, на якій розташовано об`єкт на користь покупця ( ОСОБА_1 ). Покупець переоформляє право користування земельною ділянкою у встановленому законодавством України порядку. Розмір та конфігурація земельної ділянки, яка виділятиметься покупцю ( ОСОБА_1 ) будуть уточнені відповідним управлінням земельних ресурсів в процесі переоформлення прав користування земельною ділянкою.

Пунктом 1.4 договору купівлі-продажу нежитлової будівлі від 09.11.2004 року передбачено, що згідно зі ст. 120 ЗК України разом з об`єктом у користування покупця ( ОСОБА_1 ) переходить частина земельної ділянки під площею забудови, на землі спільного користування накладається сервітут.

Як встановлено судом, відповідно до інформації з Державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців Відкрите акціонерне товариство Райагрохім (код ЄДРПОУ 05491675) 09.01.2009 року припинило свою діяльність.

Водночас, відповідач ОСОБА_1 після набуття права власності на об`єкт нерухомого майна за адресою АДРЕСА_1 , жодних дій, спрямованих на оформлення у встановленому законом порядку права користування земельною ділянкою не вчинив, земельну ділянку використовує без правовстановлюючих документів.

Врахувавши норми ст. 120 ЗК України, колегія суддів апеляційного суду вважає, що оскільки фізичній особі ОСОБА_1 спірна земельна ділянка не може належати на підставі права постійного користування землею, то останній має у встановленому законом порядку оформити право оренди на зазначену земельну ділянку, яке згідно зі ст. 93 ЗК України є заснованим на договорі строковим платним володінням і користуванням земельною ділянкою, необхідною орендареві для продовження підприємницької та іншої діяльності.

Посилання скаржника в апеляційній скарзі на те, що рішення суду не відповідає нормам матеріального та процесуального права, а висновки суду не відповідають обставинам справи нічим не підтверджено та не наведено підстав, визначених у ст. 376 ЦПК України, які б давали підстави скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення у справі.

В цілому доводи апеляційної скарги є аналогічними тим доводами, які були викладені у відзивах при розгляді справи в суді першої інстанції та перевірялися районним судом під час розгляду цього спору.

Щодо доводів апеляційної скарги стосовно безпідставного та неналежного обґрунтування прокурором у позовній заяві порушених інтересів держави, визначення органу, уповноваженого на виконання функцій у спірних правовідносинах, а також визначення виключного випадку для звернення прокурора до суду із даним позовом, колегія суддів апеляційного суду визнає їх необґрунтованими, оскільки в рішенні від 27 лютого 2020 року, суд першої інстанції належним чином мотивував та надав належну оцінку даним доводам, зокрема, зазначивши, що підставою представництва інтересів держави в судах є наявність порушень або загрози порушень економічних, політичних і інших державних інтересів внаслідок протиправних дій фізичних або юридичних осіб, що вчиняються у відносинах між ними або державою.

Європейський суд з прав людини вказує на те, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод зобов`язує суди давати вмотивування своїх рішень, хоч це не може сприйматись, як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо вмотивування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено лише у світлі конкретних обставин справи (див. mutatis mutandis рішення Європейського суду з прав людини у справі Проніна проти України ( Pronina v. Ukraine ) від 18 липня 2006 року, заява № 63566/00, § 23).

Таким чином, враховуючи, що посилання скаржника в апеляційній скарзі на неправильне встановлення обставини, які мають значення для справи, неправильність застосування норми матеріального та процесуального права, не знайшли свого підтвердження при розгляді даної справи, а судом повно та всебічно перевірені надані сторонами докази, дана їм належна оцінка у рішенні, які належним чином мотивовані і за своїм змістом та формою відповідають вимогам матеріального та процесуального закону, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а судове рішення залишенню без змін.

За таких обставин, апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції ухвалив обґрунтоване рішення про задоволення позовних вимог Смілянської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Шполянської міської ради об`єднаної територіальної громади, тому відсутні підстави для зміни чи скасування рішення згідно доводів та вимог апеляційної скарги.

З вищевикладеного не вбачається, що судом першої інстанції при ухваленні оскаржуваного рішення допущено порушення норм матеріального чи процесуального права, залишено не розглянутими обставини, що мають значення для справи, а тому відсутні підстави для скасування рішення суду першої інстанції.

Виходячи з викладеного, апеляційний суд дійшов висновку, що постановлене у справі рішення є законним та обґрунтованим і підстав для його зміни чи скасування за наведеними у скарзі доводами не вбачається, оскільки доводи апеляційної скарги не є суттєвими, носять суб`єктивний характер, не відповідають обставинам справи, і правильності висновків суду не спростовують, тому рішення суду першої інстанції слід залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 375, 381, 383, 383, 384 ЦПК України, апеляційний суд, -

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Степової Христини Олександрівни - залишити без задоволення.

Рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 27 лютого 2020 року у справі за позовом Смілянської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Шполянської міської ради об`єднаної територіальної громади Черкаської області до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди, завданої використанням землі без правовстановлюючих документів - залишити без змін.

Судові витрати за розгляд апеляційної скарги залишити за особою, яка її подавала.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів, з дня складання повного тексту постанови, в порядку та за умов, визначених цивільно - процесуальним законодавством.

Повний текст постанови складений 03 липня 2020 року.

Головуючий Л.В. Нерушак

Судді В.Г. Бородійчук

О.В. Карпенко