Рішення

від 21.12.2019 по справі 120/3945/19-а

ВІННИЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

21 грудня 2019 р. Справа № 120/3945/19-а

Вінницький окружний адміністративний суд у складі судді Богоноса М.Б., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Центрально - Західного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань та пробації Міністерства юстиції до Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Вінницькій області про визнання протиправною та скасування постанови

УСТАНОВИВ

29.11.2019 у Вінницький окружний адміністративний суд подано адміністративний позов Центральним - Західним міжрегіональним управлінням з питань виконання кримінальних покарань та пробації Міністерства юстиції (далі - позивач) до Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Вінницькій області (далі - відповідач). У позовній заяві позивач просив:

- визнати протиправними дії державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Вінницькій області Бойка С.В.;

- скасувати постанову державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Вінницькій області Бойка С.В. про стягнення виконавчого збору за невиконання рішення суду по виконавчому провадженні № 56523312 від 13.11.2019 в сумі 14892,00 грн.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначає, що державним виконавцем 06.06.2018 винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 56523312 на підставі виконавчого листа виданого Хмельницьким окружним адміністративним судом від 24.05.2018.

Відділом примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Хмельницькій області 10.05.2019 винесено постанову про передачу виконавчого провадження по територіальності до Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Вінницькій області.

Державним виконавцем Відділу примусового виконання 22.05.2019 прийнято постанову про прийняття виконавчого провадження № 56523312 та зобов`язано міжрегіональне управління виконати постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 14.11.2017, якою зобов`язано нарахувати та виплатити ОСОБА_1 за 2006 та 2007 рік частину грошового забезпечення.

На виконання зазначеної постанови, міжрегіональне управління на підставі архівних документів провело перерахунок грошового забезпечення ОСОБА_1 за 2006 та 2007 рік. Про повне виконання постанови суду від 14.11.2017 позивачем було повідомлено державного виконавця.

Постановою державного виконавця від 13.11.2019 повернуто виконавчий лист Стягувачу без виконання на підставі його заяви від 05.11.2019.

15.11.2019 на адресу позивача надійшла постанова державного виконавця від 13.11.2019 про стягнення виконавчого збору.

Позивач не погоджується із постановою про стягнення виконавчого збору, та зазначає, що відповідно до ст. 27 Закону України Про виконавче провадження від 02.06.2016 № 1404-VIII (далі - Закон від 02.06.2016 № 1404-VIII) виконавчий збір стягується з фактично стягнутої суми, при цьому розмір виконавчого збору вираховується як 10 % з фактично стягнутої суми. Разом з тим державним виконавцем не було стягнуто з боржника на користь стягувача присуджених сум за постановою суду від 14.11.2017 оскільки боржником добровільно виконано рішення суду, а тому відсутні підстави для стягнення виконавчого збору.

Тому, з метою скасування постанови про стягнення виконавчого збору від 13.11.2019 № 56523312 позивач звернувся із цим адміністративним позовом до суду.

Ухвалою від 03.12.2019 позовну заяву залишено без руху та надано строк для усунення недоліків позовної заяви, зазначених в мотивувальній частині ухвали суду. Зокрема у спосіб надання до суду: заяви про поновлення строку звернення до суду та доказів поважності причин його пропуску; заяви про уточнення прохальної частини позовної заяви з метою чіткого формулювання змісту позовних вимог щодо дій державного виконавця які позивач вважає протиправними та у випадку пред`явлення двох позовних вимог - документ, який підтверджує доплату судового збору у сумі 1921,00 грн.

11.12.2019 до суду надійшла заява позивача про усунення, вказаних в ухвалі від 03.12.2019 недоліків, а також уточнена позовна заява.

Із урахуванням заяви позивача від 11.12.2019 про уточнення позовних вимог, змістом позову зазначено вимогу про скасування постанови державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Вінницькій області Бойка С.В. про стягнення виконавчого збору за невиконання рішення суду по виконавчому провадженні № 56523312 від 13.11.2019 в сумі 14892,00 грн.

Ухвалою від 13.12.2019 відкрито провадження в адміністративній справі та призначено її до розгляду на 19.12.2019. Також відповідачу встановлено строк для подання відзиву на позовну заяву та витребувано належним чином засвідчені копії матеріалів виконавчого провадження № 56523312 або оригінали матеріалів виконавчого провадження для огляду в судовому засіданні.

Повідомлення учасників справи про дату, час та місце судового засідання, а також направлення позовної заяви та доданих до неї документів здійснено судом з особливостями, визначеними статтями 268, 269, 287 КАС України для розгляду справ з приводу рішень, дій або бездіяльності органу державної виконавчої служби.

19.12.2019 до суду надійшов відзив на позовну заяву у якому відповідач просить суд відмовити у задоволенні позову у зв`язку із безпідставністю та необґрунтованістю позовних вимог. Як підставу для відзиву відповідач зазначив те, що 11.11.2019 у межах виконавчого провадження № 56523312 надійшла заява ОСОБА_1 (стягувача у виконавчому провадженні) про повернення виконавчого листа стягувачу без виконання.

Як наслідок, 13.11.2019 державним виконавцем на підставі п. 1 ч. 1 ст. 37 Закону від 02.06.2016 № 1404-VIII винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачу. Статтею 27 Закону від 02.06.2016 № 1404-VIII визначено, що виконавчий збір - це збір, що справляється на всій території України за примусове виконання рішення органами державної виконавчої служби. Виконавчий збір стягується з боржника до Державного бюджету України.

Відповідно до ч. 3 ст. 40 Закону від 02.06.2016 № 1404-VIII у разі повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених пунктами 1, 3, 4, 6 частини першої статті 37 цього Закону, закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 4, 6, 9 (крім випадку, передбаченого частиною дев`ятою статті 27 цього Закону), 11, 14 і 15 частини першої статті 39 цього Закону, якщо виконавчий збір не стягнуто, державний виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня повернення виконавчого документа (закінчення виконавчого провадження) виносить постанову про стягнення виконавчого збору, яку виконує в порядку, встановленому цим Законом.

Тому, на думку відповідача, постанова про стягнення виконавчого збору № 56523312 від 13.11.2019 прийнята у спосіб та у межах, визначених Законом від 02.06.2016 № 1404-VIII, а відтак підстави для її скасування відсутні.

У судовому засіданні 19.12.2019 судом заслухано пояснення представників сторони позивача та відповідача.

Представники позивача підтримали позовні вимоги та звернули увагу суду на неспівмірність суми виконавчого збору, що стягнутий оскаржуваною постановою із зобов`язанням боржника за судовим рішенням, яке виконується у виконавчому провадженні. Крім цього пояснили, що постанова Хмельницького окружного адміністративного суду від 14.11.2017 фактично виконана боржником добровільно, а виконавцем не вчинялося дій з метою її виконання. Ці обставини, на думку сторони позивача, виключають підстави для стягнення із боржника виконавчого збору.

Представник відповідача у судовому засіданні заперечив проти задоволення позовних вимог та пояснив, що прийняття постанови про стягнення виконавчого збору є обов`язком державного виконавця, який виникає, в тому числі, у разі повернення виконавчого документу стягувачу за його заявою. Оскільки предметом виконання було рішення суду зобов`язального характеру, а статус боржника набула юридична особа, то сума виконавчого збору визначена державним виконавцем у розмірі чотирьох мінімальних розмірів заробітної плати на момент відкриття виконавчого провадження. Крім цього представник відповідача заперечив аргументи позивача, що виконавцем у межах виконавчого провадження не вчинялося жодних дій, пояснивши, що на адресу боржника направлялись вимоги та призначалась експертиза у виконавчому провадженні.

Після надання представниками сторін усних пояснень та дослідження судом письмових доказів, зокрема огляду матеріалів виконавчого провадження № 56523312, 19.12.2019 представником позивача за вх. № 58521 та представником відповідача за вх. № 58520 подано клопотання про продовження розгляду справи в порядку письмового провадження.

Частиною 3 ст. 194 КАС України передбачено, що учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження на підставі наявних у суду матеріалів.

Відтак, клопотання представників сторін стали підставою для постановлення усної ухвали від 19.12.2019 про продовження розгляду справи в порядку письмового провадження.

Згідно частини четвертої статті 243 КАС України судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.

Відповідно до ч. 4 ст. 287 КАС України, адміністративна справа з приводу рішень, дій або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця вирішується судом протягом десяти днів після відкриття провадження у справі.

Датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення (ч. 5 ст. 250 КАС України).

Провадження у справі відкрито ухвалою від 13.12.2019, а тому рішення у цій справі прийнято в порядку письмового провадження у межах строків розгляду справи - 21.12.2019 (останній день строку розгляду цієї адміністративної справи та прийняття рішення в порядку письмового провадження - 23.12.2019).

Суд, дослідивши матеріали справи, оглянувши матеріали виконавчого провадження № 56523312 та оцінивши аргументи сторін, що викладені у письмових заявах по суті справи, встановив такі фактичні обставини.

Постановою Хмельницького окружного адміністративного суду від 14.11.2017 по справі № 822/1187/17 визнано протиправним дії управління Державної пенітенціарної служби України у Хмельницькій області, Хмельницького центру підвищення кваліфікації персоналу Державної кримінально-виконавчої служби України, управління Державного департаменту України з питань виконання покарань у Хмельницькій області щодо нарахування ОСОБА_1 доплати за право на пенсію у складі грошового забезпечення у 2006 та 2007 роках в розмірі, нижчому ніж передбачено частиною 3 статті 43 Закону України Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб .

Зобов`язано комісію з ліквідації управління Державної пенітенціарної служби України у Хмельницькій області нарахувати та виплатити належну ОСОБА_1 частину грошового забезпечення за 2006 та 2007 рік (а.с.10-14).

На підставі виконавчого листа виданого Хмельницьким окружним адміністративним судом 24.05.2018 по справі № 822/1187/17, постановою державного виконавця від 06.06.2018 відкрито виконавче провадження № 56523312 про Зобов`язання комісію з ліквідації управління Державної пенітенціарної служби України у Хмельницькій області нарахувати та виплатити належну ОСОБА_1 (далі - Стягувач) частину грошового забезпечення за 2006 рік та 2007 рік .

Постановою про відкриття виконавчого провадження вирішено стягнути із боржника у виконавчому провадженні виконавчий збір в сумі 14892,00 грн. у зв`язку із невиконанням судового рішення у добровільному порядку.

У матеріалах виконавчого провадження міститься повідомлення про вручення поштового відправлення, яке підтверджує факт направлення боржнику постанови про відкриття виконавчого провадження у встановленому Законом порядку та отримання ним постанови від 06.06.2018. При цьому, статус первинного боржника за вимогою зобов`язального характеру набула комісія з ліквідації управління Державної пенітенціарної служби України у Хмельницькій області.

Ухвалою Хмельницького окружного адміністративного суду від 26.12.2018 по справі № 822/1187/17 замінено боржника у виконавчому провадженні № 56523312 - комісію з ліквідації управління Державної пенітенціарної служби України в Хмельницькій області на його правонаступника - Центрально - Західне міжрегіональне правління з питань виконання кримінальних покарань та пробації Міністерства юстиції (а.с.15-16).

На підставі ухвали суду від 26.12.2018, державним виконавцем прийнято постанову про заміну сторони виконавчого провадження № 56523312 від 13.03.2019 якою здійснено заміну Комісії з ліквідації Державної пенітенціарної служби України у Хмельницькій області (код ЄДРПОУ 08564759) на його правонаступника - Центрально-Західне міжрегіональне управління з питань виконання кримінальних покарань та пробації Міністерства юстиції (код ЄДРПОУ - 40867306, м. Вінниця, вул. Брацлавська, 2 А ) (а.с.17).

Так як заміна боржника у виконавчому провадженні призвела до зміни територіальної юрисдикції органів державної виконавчої служби, Відділом примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Хмельницькій області 10.05.2019 винесено постанову про передачу виконавчого провадження по територіальності до Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Вінницькій області (далі - Відділ примусового виконання), для подальшого його виконання.

22.05.2019 Державним виконавцем Відділу примусового виконання Бойком С.В. винесено постанову про прийняття виконавчого провадження № 56523312 та зобов`язано міжрегіональне управління виконати рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 14.11.2017 року по справі № 822/1187/17 (а.с.18).

27.05.2019 державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Бойком С.В. на адресу Центрально - Західного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань та пробації Міністерства юстиції надіслано вимогу щодо виконання рішення суду та зобов`язано в строк до 05.06.2019 виконати рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 14.11.2017 року по справі № 822/1187/17 (а.с.69-70).

На виконання постанови та у відповідності до вимог резолютивної частини рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 14.11.2017, міжрегіональне управління на підставі архівних документів провело перерахунок грошового забезпечення Стягувача за 2006 та 2007 роки.

Проведений перерахунок, на думку позивача (боржника у виконавчому провадженні) дав підстави для висновку, про відсутність у боржника перед стягувачем зобов`язань за рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 14.11.2017, про що Відділ примусового виконання повідомлено листом від 31.05.2019 № 11/4073 (а.с. 24, 71-84).

Листом державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Бойка С.В. було запропоновано ОСОБА_1 невідкладно письмово повідомити Відділ примусового виконання рішень про повне чи часткове виконання боржником виконавчого документа (а.с.85-86).

29.06.2019 ОСОБА_1 звернувся до державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Бойка С.В. із заявою про призначення експертизи, оскільки він не погоджується із розрахунками боржника, так як вони прямо суперечать змісту рішення суду (а.с.87-90).

Постановою від 31.07.2019 державний виконавець на підставі заяви ОСОБА_1 призначив судову експертизу у виконавчому провадженні з примусового виконання рішення суду (а.с.19-20, 91-93).

26.09.2019 листом Київського науково - дослідного інституту судових експертиз за вих. № 5322/19-21, повідомлено державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Бойка С.В. про неможливість надання висновку економічної експертизи (а.с.102-105).

05.11.2019 ОСОБА_1 звернувся до державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Бойка С.В. із заявою про повернення виконавчого листа без виконання (а.с.106).

Постановою від 13.11.2019 державний виконавець на підставі заяви ОСОБА_1 від 05.11.2019 повернув виконавчий лист від 24.05.2018 по справі № 822/1187/17 стягувачу (а.с.21).

13.11.2019 державним виконавцем Бойком С.В. винесено постанову про стягнення виконавчого збору згідно ч. 3 ст. 40 Закону від 02.06.2016 № 1404-VIII, (а.с.22, 112-113).

На підставі постанови від 13.11.2019 про стягнення виконавчого збору державним виконавцем Бойком С.В. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 60616160 з метою її виконання (а.с.23).

Не погоджуючись із постановою про стягнення виконавчого збору від 13.11.2019 № 56523312 з метою її скасування, позивач звернувся із цим адміністративним позовом до суду.

Надаючи оцінку оскаржуваній постанові про стягнення виконавчого збору від 13.11.2019, суд керується такими мотивами.

Як встановлено судом, виконавче провадження № 56523312 відкрито постановою від 06.06.2018.

Порядок відкриття виконавчого провадження було врегульовано нормами ст. 26 Закону України Про виконавче провадження від 02.06.2016 № 1404-VIII (далі - Закон від 02.06.2016 № 1404-VIII).

Частина 1 ст. 26 Закону від 02.06.2016 № 1404-VIII передбачала, що із відкриттям виконавчого провадження розпочинається стадія примусового виконання судового рішення.

Згідно ч. 5 ст. 26 Закону від 02.06.2016 № 1404-VIII, виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження.

Як зазначалося, предметом виконання у виконавчому провадженні № 56523312 стала постанова Хмельницького окружного адміністративного суду від 14.11.2017 по справі № 822/1187/17 якою, з поміж іншого, зобов`язано комісію з ліквідації управління Державної пенітенціарної служби України у Хмельницькій області (боржник та правопопередник позивача) нарахувати та виплатити належну ОСОБА_1 (стягувач) частину грошового забезпечення за 2006 рік та 2007 рік. Відтак, виконанню підлягало рішення зобов`язального, немайнового характеру, що вказує на помилковість аргументів позивача у позовній заяві щодо порушення правил стягнення виконавчого збору при виконанні постанови суду про стягнення коштів.

За рішенням немайнового характеру виконавець у постанові про відкриття виконавчого провадження зазначає про необхідність виконання боржником рішення протягом 10 робочих днів (крім рішень, що підлягають негайному виконанню) (ч. 6 ст. 26 Закону від 02.06.2016 № 1404-VIII).

На виконання зазначеної норми, у постанові про відкриття виконавчого провадження № 56523312 від 06.06.2018 зазначено про необхідність виконання боржником рішення протягом 10 робочих днів. Оглянуті судом матеріали виконавчого провадження дають підстави суду для висновку, що постанову від 06.06.2018 боржнику надіслано у порядку встановленому ст. 28 Закону від 02.06.2016 № 1404-VIII.

У постанові про відкриття виконавчого провадження за рішенням, примусове виконання якого передбачає справляння виконавчого збору, державний виконавець зазначає про стягнення з боржника виконавчого збору в розмірі, встановленому статтею 27 цього Закону (ч. 5 ст. 26 Закону від 02.06.2016 № 1404-VIII)

В силу ч. 3 ст. 27 Закону від 02.06.2016 № 1404-VIII за примусове виконання рішення немайнового характеру виконавчий збір стягується в розмірі чотирьох мінімальних розмірів заробітної плати з боржника - юридичної особи.

Враховуючи статус боржника - юридичної особи та правову природу постанови суду яка підлягала виконанню (немайнового, зобов`язального характеру) державним виконавцем у повній відповідності із чинними на момент відкриття виконавчого провадження нормами Закону від 02.06.2016 № 1404-VIII, у постанові про відкриття виконавчого провадження зазначено про стягнення із боржника виконавчого збору у сумі 14892,00 грн. (м.з.п. 3723х4). Беручи до уваги, що розмір виконавчого збору є імперативно визначений Законом, суд вважає помилковими аргументи позивача про не співмірність стягнутого із нього виконавчого збору згідно оскаржуваної постанови у сумі 14892,00 грн.

Представники позивача у судовому засіданні зазначили, що станом на момент відкриття виконавчого провадження (06.06.2018), постанова про стягнення виконавчого збору повинна була виноситися окремим документом. Однак, суд критично оцінює висловлені аргументи сторони позивача, оскільки лише Законом України від 03.07.2018 р. № 2475-VIII внесено зміни до норм ч. 4 ст. 27 Закону від 02.06.2016 № 1404-VIII та передбачено: Державний виконавець виносить одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження постанову про стягнення виконавчого збору .

Крім цього суд звертає увагу, що постанова про відкриття виконавчого провадження є чинною, сторонами виконавчого провадження у встановленому порядку та строки не оскаржувалася, що теж вказує на безпідставність доводів сторони позивача про порушення процедури її прийняття.

Щодо правової природи виконавчого збору та наявності підстав для його стягнення згідно оскаржуваної у справі постанови від 13.11.2019 суд зазначає наступне.

Частиною 1 ст. 27 Закону від 02.06.2016 № 1404-VIII передбачено, що виконавчий збір - це збір, що справляється на всій території України за примусове виконання рішення органами державної виконавчої служби. Виконавчий збір стягується з боржника до Державного бюджету України.

Ставка виконавчого збору на момент прийняття спірної постанови від 13.11.2019 була аналогічною тій, що діяла на момент відкриття виконавчого провадження (06.06.2018) та становила за примусове виконання рішення немайнового характеру боржником юридичною особою чотири мінімальних розмірів заробітної плати (ч. 3 ст. 27 Закону від 02.06.2016 № 1404-VIII).

Як роз`яснено у постанові Пленуму Вищого адміністративного суду України від 21.05.2012 № 5 Про внесення змін до постанови Пленуму ВАСУ від 13.12.2010 року № 3 Про практику застосування адміністративними судами законодавства у справах із приводу оскарження рішень, дій чи бездіяльності державної виконавчої служби , виконавчий збір - це санкція відповідальності майнового характеру, що накладається на боржника за невиконання рішення у строк, встановлений для його самостійного виконання.

Разом з тим, невиконання боржником у встановлений строк рішення суду в добровільному порядку є підставою для примусового виконання такого рішення, що, в свою чергу, тягне за собою застосування специфічних санкцій майнового характеру, а саме - стягнення виконавчого збору та інших витрат виконавчого провадження.

При цьому Закон не ставить можливість застосування таких санкцій у залежність від фактичного вчинення державним виконавцем дій, спрямованих на примусове виконання рішення суду (висновок узгоджується із правовою позицією Верховного Суду у справі № 815/1996/17 постанова від 29 листопада 2019 року).

Тому, суд вважає такими, що не ґрунтуються на нормах Закону доводи позивача про безпідставність стягнення виконавчого збору у зв`язку із не вчиненням державним виконавцем дій у виконавчому провадженні.

Крім цього і твердження про пасивну поведінку державного виконавця та невжиття ним заходів з метою виконання виконавчого документу виданого на підставі постанови Хмельницького окружного адміністративного суду від 14.11.2017 по справі № 822/1187/17 спростовуються оглянутими у судовому засіданні матеріалами виконавчого провадження. Зокрема, судом встановлено, що 27.05.2019 державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Бойком С.В. на адресу Центрально - Західного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань та пробації Міністерства юстиції надіслано вимогу щодо виконання рішення суду та зобов`язано в строк до 05.06.2019 виконати рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 14.11.2017 року по справі № 822/1187/17 (а.с.69-70). 11.06.2019 відповідач звернувся листом до стягувача та запропоновано йому невідкладно письмово повідомити Відділ примусового виконання рішень про повне чи часткове виконання боржником виконавчого документа (а.с.85-86). Постановою від 31.07.2019 державний виконавець на підставі заяви ОСОБА_1 призначив судову експертизу у виконавчому провадженні з примусового виконання рішення суду (а.с.19-20, 91-93).

Крім цього, аргументи позивача про наявність підстав для стягнення виконавчого збору лише у випадках вчинення виконавцем певних не узгоджуються із нормами Закону від 02.06.2016 № 1404-VIII які передбачають виключні випадки, коли виконавчий збір із боржника не стягується. Так, за приписами пунктів 1-6 частини п`ятої статті 27 Закону від 02.06.2016 № 1404-VIII встановлено, що виконавчий збір не стягується: 1) за виконавчими документами про конфіскацію майна, стягнення періодичних платежів (крім виконавчих документів про стягнення аліментів, за наявності заборгованості зі сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за дванадцять місяців), накладення арешту на майно для забезпечення позовних вимог, за виконавчими документами, що підлягають негайному виконанню; 2) у разі виконання рішень Європейського суду з прав людини; 3) якщо виконання рішення здійснюється за рахунок коштів, передбачених бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду в порядку, встановленому Законом України Про гарантії держави щодо виконання судових рішень ; 4) за виконавчими документами про стягнення виконавчого збору, стягнення витрат виконавчого провадження, штрафів, накладених виконавцем відповідно до вимог цього Закону; 5) у разі виконання рішення приватним виконавцем; 6) за виконавчими документами про стягнення заборгованості, що підлягає врегулюванню відповідно до Закону України Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії , а також згідно з постановами державних виконавців, винесеними до набрання чинності цим Законом.

Також, частиною дев`ятою статті 27 Закону від 02.06.2016 № 1404-VIII передбачено, що виконавчий збір не стягується у разі закінчення виконавчого провадження на підставі пункту 9 частини першої статті 39 цього Закону, якщо рішення було виконано до винесення постанови про відкриття виконавчого провадження.

Проаналізувавши встановлені у справі обставини та наведені норми ст. 27 Закону від 02.06.2016 № 1404-VIII, суд доходить висновку, що доводи позивача про відсутність підстав для стягнення із боржника суми виконавчого збору є безпідставними.

Тому, не залежно від того чи буде рішення суду виконане в подальшому, розмір виконавчого збору вже встановлено постановою про відкриття виконавчого провадження і ця сума має бути стягнута з боржника у безспірному порядку. Виключенням з цього правила є лише випадки, встановлені частиною п`ятою та дев`ятою статті 27 Закону від 02.06.2016 № 1404-VIII (висновок узгоджується із правовою позицією Верховного Суду у постанові від 12 грудня 2019 року у справі № 750/3852/17).

Водночас суд не бере до уваги твердження позивача про відсутність обов`язку перед стягувачем у виконавчому провадженні, оскільки такі не узгоджуються із текстом постанови Хмельницького окружного адміністративного суду від 14.11.2017 по справі № 822/1187/17 яка виконувалась у виконавчому провадженні № 56523312 та якою, з поміж іншого, зобов`язано комісію з ліквідації управління Державної пенітенціарної служби України у Хмельницькій області (боржник та правопопередник позивача) нарахувати та виплатити належну ОСОБА_1 (стягувач) частину грошового забезпечення за 2006 рік та 2007 рік. При цьому, подані позивачем у межах виконавчого провадження розрахунки не оцінені відповідачем як доказ виконання судового рішення, оскільки інша сторона виконавчого провадження висловила незгоду із такими розрахунками, а призначена відповідачем експертиза не проведена у зв`язку із несплатою витрат для її проведення.

Щодо процедури прийняття спірної постанови про стягнення виконавчого збору від 13.11.2019, то суд зазначає наступне.

Як зазначалося, 05.11.2019 стягувач у виконавчому провадженні ОСОБА_1 звернувся до державного виконавця із заявою про повернення виконавчого листа без виконання (а.с.106). Постановою від 13.11.2019 державний виконавець на підставі заяви ОСОБА_1 від 05.11.2019 повернув виконавчий лист від 24.05.2018 по справі № 822/1187/17 стягувачу (а.с.21). Після цього, 13.11.2019 відповідачем винесено постанову про стягнення виконавчого збору на підставі ч. 3 ст. 40 Закону від 02.06.2016 № 1404-VIII, (а.с.22, 112-113).

Відповідно до ч. 3 ст. 40 Закону від 02.06.2016 № 1404-VIII, у разі повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених пунктами 1, 3, 4, 6 частини першої статті 37 цього Закону, якщо виконавчий збір не стягнуто, державний виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня повернення виконавчого документа (закінчення виконавчого провадження) виносить постанову про стягнення виконавчого збору, яку виконує в порядку, встановленому цим Законом.

Пунктом 1 ч. 1 ст. 37 Закону від 02.06.2016 № 1404-VIII передбачено, що виконавчий документ повертається стягувачу, якщо стягувач подав письмову заяву про повернення виконавчого документа.

Отже, враховуючи, що виконавчий документ стягувачу повернуто на підставі п. 1 ч. 1 ст. 37 Закону від 02.06.2016 № 1404-VIII, державний виконавець правомірно прийняв спірну постанову від 13.11.2019 про стягнення із позивача виконавчого збору у сумі визначеній в постанові про відкриття виконавчого провадження № 56523312 від 06.06.2018. Строки прийняття оскаржуваної постанови теж узгоджуються із правилом встановленим ч. 3 ст. 40 Закону від 02.06.2016 № 1404-VIII.

Оцінюючи аргументи позивача із посиланням на правові висновки висловлені у постанові Верховного Суду від 28 лютого 2019 року у справі №819/1116/17, суд звертає увагу, що такі правові висновки зумовлені іншою природою рішення суду яке виконувалося (п. 40.1-43 Постанови). Рішення, яке виконувалося носило майновий характер та передбачало стягнення із боржника сум, що обумовлює як інший порядок його виконання так й інші правила визначення суми виконавчого збору.

Відтак, надавши оцінку аргументам учасників справи, суд дійшов висновку, що відповідач приймаючи постанову від 13.11.2019 про стягнення із позивача виконавчого збору у сумі 14892,00 грн. діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначений Законом від 02.06.2016 № 1404-VIII. Доводи позивача спростовані при розгляді цієї справи, а тому не можуть бути підставою для визнання протиправним та скасування оскаржуваного рішення суб`єкта владних повноважень. Тому, у задоволенні вимог адміністративного позову слід відмовити.

У зв`язку із відмовою у задоволенні вимог адміністративного позову, сплачений при зверненні до суду судовий збір стягненню в користь позивача не підлягає.

Керуючись ст. 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, суд

ВИРІШИВ

У задоволені вимог адміністративного позову відмовити повністю.

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строків його оскарження в апеляційному порядку.

Відповідно до ч. 2 ст. 287 КАС України, апеляційні скарги на судове рішення у справі, може бути подана протягом десяти днів з дня складення повного судового рішення.

Позивач: Центрально - Західне міжрегіональне управління з питань виконання кримінальних покарань та пробації Міністерства юстиції (вул. Брацлавська, 2А, м. Вінниця, 21001, код ЄДРПОУ 40867306)

Відповідач: Відділ примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Вінницькій області (вул. Хмельницьке шосе, 7, м. Вінниця, 21036, код ЄДРПОУ 34939304)

Суддя Богоніс Михайло Богданович