Рішення

від 16.12.2019 по справі 280/5179/19

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

16 грудня 2019 року Справа № 280/5179/19 м.Запоріжжя

Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Сіпаки А.В., при секретарі судового засідання Гопки Л.І.

за участю:

представника позивача - Алуф О.В.

представника відповідача - Куранової С.Г.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Юг-Агрос" (бул. Вінтера, буд. 50, м.Запоріжжя, 69041, код ЄДРПОУ 39949597)

до Головного управління ДФС у Запорізькій області (пр. Соборний, буд. 166, м.Запоріжжя, 69107, код ЄДРПОУ 39396146)

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю Юг-Агрос (далі - позивач, ТОВ Юг-Агрос ) звернулося до суду із позовною заявою до Головного управління ДФС у Запорізькій області (далі - відповідач, ГУ ДФС у Запорізькій області), у якому позивач просить визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення - рішення від 22 липня 2019 року № 0010681407, яким ТОВ Юг-Агрос збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств на суму 245289 гривень за основним платежем та на суму 61322,25 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями, та податкове повідомлення - рішення Головного управління ДФС у Запорізькій області від 22 липня 2019 року № 0010691407 в частині збільшення ТОВ Юг-Агрос суми грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість на суму 272543 гривень за основним платежем та на суму 68135,75 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями, як такі, що не відповідають чинному законодавству України, а також порушують права та охоронювані законом інтереси позивача.

В обґрунтування позову ТОВ Юг-Агрос посилається на те, що спірні податкові повідомлення-рішення є такими, що суперечать вимогам податкового законодавства, суті здійснених господарських операцій. Зазначає, що позивач надав відповідачу всі первинні документи, які стосуються господарських операцій із контрагентами з ТОВ Продукт Групп , ТОВ Продуктова інноваційна компанія , ТОВ Торгівельна група Каста , що свідчать про придбання товарів на платній основі, тобто з компенсацією їх вартості. Стверджує, що при перевірці були досліджені складені та зареєстровані податкові накладні від ТОВ Продукт Групп , ТОВ Продуктова інноваційна компанія , ТОВ Торгівельна група Каста . Вказує також, що з огляду на зміст статті 61 Конституції України на сторону договору - покупця товарів не покладено обовязку здійснювати контроль за дотриманням постачальником вимог законодавства щодо здійснення господарської діяльності, сплати податків, ведення бухгалтерського та податкового обліку тощо. Факт здійснення господарських операцій підтверджується також тим, що в подальшому придбаний товар був реалізований ТОВ Військторг . Всі первинні документи з реалізації на ТОВ Військторг є в наявності та оформлені згідно законодавства України та стандартів бухгалтерського обліку. З огляду на таке, вважає оскаржувані податкові повідомлення-рішення протиправними та такими, що підлягають скасуванню.

Ухвалою суду від 29.10.2019 було відкрито загальне позовне провадження та призначено підготовче засідання на 27.11.2019.

Відповідач адміністративний позов не визнав, у письмовому відзиві від 18.11.2019 вказав на те, що перевіркою було встановлено порушення Юг-Агрос п. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134, п. 135.1 ст. 135 Податкового кодексу України та п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України у періоді, що перевіряється по взаємовідносинам з ТОВ Продукт Групп , ТОВ Продуктова інноваційна компанія , ТОВ Торгівельна група Каста . Вказує, що на підставі даних, встановлених під час перевірки контролюючим органом зроблено висновок про те, що ТОВ Продукт Групп , ТОВ Продуктова інноваційна компанія , ТОВ Торгівельна група Каста не могли фактично здійснити господарські операції на користь TOB Юг-Агрос , що вказує на формування позивачем активу за рахунок надходження активів - товарів з джерела невідомого походження. Посилається також на наявність вироку у кримінальному провадженні відносно діяльності контрагента позивача. Вважає, що прийнявши оскаржувані податкові повідомлення-рішення, відповідач діяв відповідно до вимог чинного законодавства та у межах наданих повноважень, просить у задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

27.11.2019 у підготовчому засідання оголошувалась перерва до 16.12.2019.

Ухвалою суду від 27.11.2019 було виправлено описку в судовому рішенні.

Протокольною ухвалою суду від 16.12.2019 року закрито підготовче провадження та справа призначена до судового розгляду по суті в цей же день.

У судовому засіданні представник позивача позов підтримав, зокрема вказав, що Юг-Агрос проведені реальні операції, які підтверджуються первинними документами, з придбання товарів у ТОВ Продукт Групп , ТОВ Продуктова інноваційна компанія , ТОВ Торгівельна група Каста , які в подальшому використані позивачем у власній господарській діяльності. Відповідач не надав до матеріалів справи доказів безоплатності одержання товарів ТОВ Юг-Агрос від ТОВ Продукт Групп , ТОВ Продуктова інноваційна компанія , ТОВ Торгівельна група Каста . Просить позов задовольнити в повному обсязі.

У судовому засіданні представник відповідача проти позову заперечив та вказав, що прийняті податкові повідомлення-рішення є правомірними, тому просив у задоволенні позову відмовити повністю.

Відповідно до статті 243 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) 16.12.2019 сторонам проголошено вступну та резолютивну частину рішення та оголошено про час виготовлення рішення у повному обсязі.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши письмові пояснення, викладені учасниками справи у заявах по суті справи, а також письмові докази, суд встановив такі обставини.

Як вбачається з наявних матеріалів справи, з 13.03.2019 по 19.03.2019 відповідачем було проведено документальну позапланову виїзну перевірку позивача з метою встановлення своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податку на прибуток за 2017 та 2018 роки та з податку на додану вартість при здійсненні фінансово-господарських взаємовідносин з контрагентами ТОВ Продукт Групп за період листопад 2017 року, ТОВ Продуктова інноваційна компанія за період листопад 2017 року, ТОВ Торгівельна група Каста за період січень 2018 року та складено акт від 26.06.2019 року № 395/08-01-14-07/39949597.

Згідно акту перевірки відповідачем встановлено порушення ТОВ Юг-Агрос :

- п. 44.1 ст. 44, пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134, п. 135.1 ст. 135 Податкового кодексу України від 02.12.2010 р. № 2755-VI (зі змінами та доповненнями), в результаті чого занижено податок на прибуток підприємств, який підлягає сплаті до бюджету на загальну суму 245289, в т.ч. по періодам: 2017 рік - 119487 грн.; 2018 рік - 125802 грн.;

- п.п. 14.1.36, п.п. 14.1.181, п.п. 14.1.231, п. 14.1 ст. 14, п. 44.1 ст. 44, п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України від 02.12.2010 р. № 2755-VI (зі змінами та доповненнями), що призвело до заниження суми податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету на загальну суму 272543 грн., в тому числі по періодах: листопад 2017 року - 120033 грн.; грудень 2017 року - 12730 грн.; січень 2018 року - 139780 грн.

22 липня 2019 року на підставі висновків акту перевірки від 26.06.2019 року № 395/08-01-14-07/39949597 Головним управлінням ДФС у Запорізькій області були прийняті податкове повідомлення - рішення форми Р № 0010681407, яким ТОВ Юг-Агрос збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств на загальну суму 306611,25 гривень, в тому числі 245289,00 гривень за податковими зобов`язаннями та 61322,25 гривень за штрафними (фінансовими) санкціями, та податкове повідомлення - рішення форми Р № 0010691407, яким ТОВ Юг-Агрос збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість на загальну суму 340678,75 гривень, в тому числі 272543,00 гривень за податковими зобов`язаннями та 68135,75 гривень за штрафними (фінансовими) санкціями.

Не погоджуючись із прийнятими податковими повідомленнями - рішеннями, вважаючи їх неправомірними, позивач звернувся до суду з цим позовом, в якому просить визнати протиправним та скасувати податкові повідомлення - рішення Головного управління ДФС у Запорізькій області від 22.07.2019 № 0010681407 та № 0010691407 повністю.

Дослідивши обставини справи та перевіривши їх доказами, суд приходить до наступних висновків.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обовязки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обовязки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює та визначає Податковий кодекс України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI (далі - ПК України).

Так, згідно п.п. 134.1.1 п. 134.1 ст.134 Податкового кодексу України об`єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього Кодексу.

Згідно із п. 135.1 ст. 135 Податкового кодексу України базою оподаткування є грошове вираження об`єкту оподаткування, визначеного згідно із статтею 134 цього Кодексу з урахуванням положень цього Кодексу.

Згідно із підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно п.198.1 ст.198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, серед іншого, з придбання або виготовлення товарів та послуг.

Пунктом 198.3 ст.198 Податкового кодексу України передбачено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи); ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України. Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

В силу п.201.10 Податкового кодексу України при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою. Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Згідно пп.14.1.36 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України господарська діяльність - діяльність особи, пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Аналіз наведених норм свідчить, що господарські операції для відображення в бухгалтерському та податковому обліку мають фактично відбутись, вони повинні підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами, які відображають реальність таких операцій, а також такі операції мають спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків. Підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту, є податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг.

Судом встановлено, що у перевіряємий період позивач мав господарські взаємовідносини з постачальниками товарів: ТОВ Продукт Групп , ТОВ Продуктова інноваційна компанія , ТОВ Торгівельна група Каста .

Так, між ТОВ Юг-Агрос (покупець) та ТОВ Продукт Групп (постачальник) укладено договір поставки товару № 25 від 01.11.2017, відповідно до п.1.1. якого, постачальник зобов`язується поставити, а покупець прийняти та оплатити товар, який поставляє постачальник, на умовах, передбачених даним договором. На підтвердження виконання умов вищевказаного договору до матеріалів справи позивачем з позовною заявою надані договір, видаткові накладні № ПГ-0000112 від 16.11.2017, № ПГ-000011 від 17.11.2017, № ПГ-0000114 від 17.11.2017, № ПГ-0000126 від 24.11.2017, № ПГ-0000132 від 28.11.2017, № ПГ-0000135 від 30.11.2017, реєстр вхідних податкових накладних по контрагенту ТОВ Продукт Групп , товарно - транспортні накладні № ПГ-0000164 від 16.11.2017, № ПГ-0000165 від 16.11.2017, № ПГ-0000166 від 17.11.2017, № ПГ-0000167 від 17.11.2017, № ПГ-0000173 від 24.11.2017, № ПГ-0000181 від 28.11.2017, № ПГ-0000183 від 30.11.2017, платіжні доручення.

По взаємовідносинам з ТОВ Продуктова інноваційна компанія надано: договір поставки товару № 0111-3 від 01.11.2017, видаткові накладні № ИК-0000099 від 06.11.2017, № ИК-0000100 від 15.11.2017, реєстр вхідних податкових накладних по контрагенту ТОВ Продуктова інноваційна компанія , товарно - транспортні накладні № ИК-0000099 від 06.11.2017, № ИК-0000100 від 15.11.2017, платіжне доручення.

По взаємовідносинам з ТОВ Торгівельна група Каста надано: договір поставки товару № 2012/1 від 20.12.2017, видаткові накладні № 00000002 від 03.01.2018, № 00000003 від 11.01.2018, № 00000004 від 12.01.2018, № 00000005 від 16.01.2018, № 00000006 від 17.01.2018, № 00000007 від 25.01.2018, № 00000008 від 25.01.2018, реєстр вхідних податкових накладних по контрагенту ТОВ Торгівельна група Каста , товарно-транспортні накладні, платіжні доручення.

На підтвердження використання придбаних товарів у господарській діяльності позивачем судом встановлено наступне.

Так, між ТОВ Юг-Агрос (Постачальник) та ТОВ Військторг (покупець) було укладено Договір поставки товару № 20/3-3від 20.03.2017 на поставку бакалії.

На підтвердження виконання сторонами даного договору, позивачем до матеріалів справи додано копії реєстрів документів за 01.11.2017-31.01.2018 та виписки по рахунках за період 01.11.2017 по 07.03.2018.

Позивачем до матеріалів справи також надано документи на підтвердження наявності орендованого нерухомого майна, а саме договір № 4 оренди нежитлового приміщення від 03.01.2017 та договір оренди № ДГ1/2018 від 02.01.2018.

Суд звертає увагу, що в акті перевірки жодним чином не обгрунтовано, чому саме надані до перевірки первинні документи, складені за результатами здійснення господарських операцій з ТОВ Військторг , не доводять реальність здійснення господарських операцій.

Досліджені судом документи не містять недоліків оформлення, а також жодних доказів наявності між позивачем та його контрагентами взаємоузгоджених спільних зловмисних дій, спрямованих на порушення існуючого в державі суспільного ладу або моральних засад. Таких доказів відповідачем не надано, а судом не виявлено.

Тож, з урахуванням співвідношення вчинених господарських операцій з видами господарської діяльності позивача, суд дійшов висновку, що в результаті господарських операцій з вищевказаними контрагентами у позивача відбулись зміни в структурі активів, зобов`язань та у власному капіталі.

Зазначені обставини вказують на наявність у позивача ділової мети, визначення якої наведено у пп.14.1.231 п.14.1 ст.14 ПК України, як причина, яка може бути наявна лише за умови, що платник податків має намір одержати економічний ефект у результаті господарської діяльності.

Разом з тим, відповідачем висновок про нереальність вказаних господарських операцій зроблено на підставі доводів про формування позивачем активу за рахунок надходження товарів з джерела невідомого походження, через відсутність необхідних умов у контрагентів позивача для здійснення господарської діяльності.

Натомість, суд звертає увагу на те, що позивач не зобов`язаний та не має об`єктивної можливості під час придбання товару у контрагента встановлювати його походження, а тому не може нести відповідальність з урахуванням таких обставин діяльності контрагента. Так, саме позивач позбавлений можливості впливати на його контрагентів в частині здійснення ними господарської діяльності в рамках чинного законодавства України, зокрема і в частині своєчасної подачі до контролюючих органів податкової звітності.

Виходячи з вимог Податкового кодексу України, підтвердженням факту здійснення господарської операції є відповідні розрахункові, платіжні та інші первинні документи, обовзковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та підставою для нарахування податкового кредиту і податкового зобовязання з податку на додану вартість є податкова накладна.

Відсутність у контрагентів позивача матеріальних та трудових ресурсів, неподання чи неналежне подання ними звітності не виключає можливості реального виконання ними господарської операції та не свідчить про одержання необґрунтованої податкової вигоди покупцем, оскільки залучення працівників є можливим за договорами цивільно-правового характеру, аутсорсингу та аутстафінгу (оренда персоналу). Основні та транспортні засоби можуть перебувати в постачальника на праві оренди або лізингу.

Вказана позиція неодноразово підтверджена Верховним судом під час розгляду справ № 804/4940/14, № 826/7704/16, № 2а-3404/12/1370, № 2а-13944/12/2670.

Щодо посилань відповідача на здійснення досудового розслідування у кримінальному провадженні № 12017000000001344 від 13.09.2017 відносно діяльності контрагентів позивача, необхідно зауважити наступне.

Наявне кримінальне провадження є свідченням лише того факту, що проводиться досудова перевірка фактів, викладених в кримінальних провадженнях, збираються необхідні докази на доведення наявності чи відсутності в діяннях посадових осіб підприємств злочинних діянь, що передбачені кримінальним законодавством. Сам факт наявності кримінального провадження та проведення досудового розслідування свідчить лише про проведення перевірки та не може бути доказом наявності фіктивних ознак діяльності будь-якого з підприємств та за своєю сутністю не може встановлювати та підтверджувати порушення вимог податкового чи іншого законодавства.

Крім того, в акті перевірки відсутні будь-які дані щодо наявності вироків (які набрали законної сили) та інших судових рішень по кримінальним провадженням відносно посадових осіб ТОВ Продуктова інноваційна компанія та ТОВ Торгівельна група Каста .

Твердження відповідача щодо відсутності достатньої кількості штатних одиниць та відсутності інформації по ланцюгу постачання щодо реального джерела походження товару, не можуть слугувати підставою для сумніву щодо фактичного здійснення господарських операцій згідно вищевказаних договорів, оскільки контролюючий орган не спростував належними та допустимими доказами взагалі сам факт виконання господарської операції.

Що стосується вироку Індустріального районного суду м. Дніпропетровська за матеріалами кримінального провадження № 32019041660000004 від 31.01.2019 за фактом вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 205 КК України, то суд повідомляє наступне.

Так, суд при винесенні вироку за матеріалами кримінального провадження № 32019041660000004 від 31.01.2019 ухвалив затвердити угоду про визнання винуватості від 03.04.2019 в м. Дніпро між обвинуваченою ОСОБА_1 , захисником ОСОБА_2 та прокурором відділу прокуратури Дніпропетровської області ОСОБА_3 . ОСОБА_4 . ОСОБА_1 визнати винною у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 205 КК України та призначити їй узгоджене сторонами покарання у вигляді штрафу в розмірі пятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян - 8500 грн.

Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 13.11.2019 вирок Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 03.04.2019 щодо ОСОБА_1 скасовано, кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_1 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 205 КК України, закрити на підставі п. 4 ч. 1 ст. 284 КПК України у звязку з тим, що набрав чинності закон, яким скасована кримінальна відповідальність за діяння, вчинене особою.

Зазначений вирок суду не містить відомостей про встановлення у ході як досудового слідства, так і судового розгляду будь-яких фактичних даних про наявність господарських операцій ТОВ Продукт Групп з ТОВ Юг-Агрос . Жодних інших обставин, які б свідчили про неможливість здійснення господарських операцій саме з позивачем, у вироку не встановлено.

Сам факт наявності вироків, ухвалених на підставі угод у кримінальному провадженні, не дає підстав для автоматичного висновку про нереальність господарських операцій, внаслідок чого є нагальна необхідність перевіряти доведеність кожного податкового правопорушення і здійснювати комплексне дослідження усіх складових господарських операцій, з врахуванням обставин, встановлених у вироках, які набрали законної сили.

Вказана позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 27.02.2018 по справі № 813/1766/17.

Суд також зазначає, що факт придбання та оплати товару (послуг) підтверджуються документально, господарські операції належним чином відображені у бухгалтерському обліку позивача та податковій звітності; право на формування податкового кредиту з податку на додану вартість підтверджується податковими накладними.

Наявність певної податкової інформації, одержаної від інших підрозділів податкового органу чи з інформаційних систем державної податкової служби, що не є юридичним фактом, утворює лише привід і підстави для перевірки такої інформації, може породжувати певні сумніви щодо законності господарських операцій платника податків, однак, не є беззаперечним доказом того факту, що в дійсності ніякі послуги (роботи, товари) не отримувались платником податків від його контрагента.

При цьому, податкові повідомлення-рішення, на підставі яких визначаються податкові зобов`язання платника податків, приймаються податковим органом за результатами оцінки фінансово-господарських документів, активів та інших обставин господарської діяльності особи, з дотриманням визначеної законом процедури, висновки податкового органу не можуть ґрунтуватися на неперевірених припущеннях чи суб`єктивних думках посадових осіб інших податкових органів, а повинні доказуватись як факт і підтверджуватись документально.

Факт неподання контрагентом податкової звітності чи відсутності певної інформації в податковій звітності товариства, зокрема щодо наявності найманих працівників, основних засобів, сам по собі не може свідчити про відсутність факту здійснення ним господарської діяльності, а лише може бути підставою для висновку щодо допущення останнім порушення вимог законодавства при складанні податкової звітності.

При цьому, вищенаведені норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами - постачальниками, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв`язку з придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності. Порушення певним постачальником товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування податкового кредиту та витрат, тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг)) не повинен зазнавати негативних наслідків у вигляді позбавлення права на податковий кредит за можливу неправомірну діяльність його контрагента за умови, якщо судом не встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагента та злагодженість дій між ними.

Виходячи з принципу індивідуального застосування відповідальності за порушення правил оподаткування, негативні наслідки, зокрема, у вигляді позбавлення права на податковий кредит, можуть бути застосовані саме до того платника податків, який їх припустився, а не до іншої особи.

Дані податкового обліку можуть бути визнані необґрунтованими, якщо платник податків діяв без належного рівня обачності та обережності та знав або повинен і міг знати про порушення, допущені контрагентом, та був залучений до таких порушень, або знав про дефекти у правовому статусі таких контрагентів (відсутність реєстрації їх як платник ПДВ, відсутність у відповідних посадових осіб чи інших представників контрагента повноважень на складання первинних, розрахункових документів, податкових накладних тощо).

Обставини фіктивності та інших недоліків правового статусу контрагентів платника податків, а так само щодо невиконання ними своїх податкових обов`язків підлягають оцінці у сукупності з іншими доказами, що свідчать про нереальність господарської операції або відсутність її економічного змісту.

Таким чином, суд вважає, що дослідженні господарські операції по правочинах між позивачем та контрагентами були реально (фактично) здійснені, що повністю підтверджується наявністю належним чином оформлених первинних документів, такі операції пов`язані з господарською діяльністю підприємства, всі учасники господарських операцій володіли спеціальною податковою правосуб`єктністю, а висновок відповідача про безтоварність укладених правочинів є таким, що не відповідає дійсності, та не ґрунтується на нормах законодавства України, а ґрунтуються на припущеннях, що є неприпустимим у податкових правовідносинах.

Відповідачем не надано жодних належних доказів на підтвердження фактичної відсутності у контрагентів позивача об`єктивної неможливості здійснення господарської діяльності з надання послуг, адже у комерційній діяльності виконання послуг не завжди вимагає наявності власних основних засобів, значної кількості персоналу, оскільки наявна можливість укладення договорів оренди, найму тощо.

Судом встановлено, що на дату здійснення та відображення у бухгалтерському та податковому обліку господарських операцій безпосередні контрагенти позивача були зареєстрованими уповноваженими органами як суб`єкти господарювання, взяті податковими органами на облік як платники податків, в тому числі ПДВ, а також в ЄДР відсутні записи про відсутність підприємств за місцем реєстрації.

З огляду на викладене, доводи відповідача про нереальність господарських взаємовідносин позивача з вищевказаними контрагентами не відповідають фактичним обставинам та спростовуються наданими до матеріалів справи документами.

Більш того, відповідачем ні в акті перевірки, ні в судовому засіданні не надано будь-яких доказів, які б вказували на невідповідність вказаних правочинів позивача нормам цивільного законодавства.

Суд вважає за потрібне наголосити на необхідність дотримуватися позиції Європейського суду з прав людини, яку він висловив у п. 53 рішення по справі Федорченко та Лозенко проти України (заява № 387/03), відповідно до якої суд при оцінці доказів керується критерієм доведення поза розумним сумнівом . Наведені в даній справі відповідачем аргументи не є достатньо вагомими, чіткими та узгодженими.

Частиною першою статті 9 КАС України встановлено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та обєктивному дослідженні (стаття 90 КАС України).

Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази субєкта владних повноважень на підтвердження правомірності своїх дій та докази, надані позивачем, доходить висновку, що з наведених у позовній заяві мотивів і підстав, позовні вимоги підлягають задоволенню.

Згідно з ч.1 ст.139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

У зв`язку із викладеним, судові витрати на оплату судового збору підлягають стягненню на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Юг-Агрос за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Запорізькій області.

Керуючись статтями 2, 6, 8, 9, 12, 14, 44, 139, 241, 243-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Юг-Агрос" (бул. Вінтера, буд. 50, м. Запоріжжя, 69041, код ЄДРПОУ 39949597) до Головного управління ДФС у Запорізькій області (пр. Соборний, буд. 166, м. Запоріжжя, 69107, код ЄДРПОУ 39396146) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень, - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення форми «Р» № 0010681407 від 22.07.2019, прийняте Головним управлінням ДФС у Запорізькій області.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення форми «Р» № 0010691407 від 22.07.2019, прийняте Головним управлінням ДФС у Запорізькій області.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Запорізькій області (пр. Соборний, буд. 166, м.Запоріжжя, 69107, код ЄДРПОУ 39396146) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Юг-Агрос" (бул. Вінтера, буд. 50, м.Запоріжжя, 69041, код ЄДРПОУ 39949597) судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 9709,36 грн.

Відповідно до статті 255 КАС України рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до частини 1 статті 295 КАС України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 частини 1 Перехідних положень КАС України рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги, з подачею її копії відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Повне судове рішення складено та підписано 20.12.2019.

Суддя А.В. Сіпака