Рішення

від 11.12.2019 по справі 1.380.2019.004842

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа №1.380.2019.004842

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 грудня 2019 року зал судових засідань № 11

Львівський окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Гулика А.Г.,

за участю:

секретаря судового засідання Тронки О.В.,

представника позивача Гірник О.О.,

представника відповідача Гавриляка Р.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Львові в порядку загального позовного провадження справу за позовом комунального підприємства «Старосамбірське міське водопровідно-каналізаційне господарство» до Головного управління ДФС у Львівській області про визнання протиправними і скасування податкових повідомлень-рішень, -

в с т а н о в и в:

20.09.2019 до Львівського окружного адміністративного суду надійшов позов комунального підприємства Старосамбірське міське водопровідно-каналізаційне господарство код ЄДРПОУ 22413576, місцезнаходження: 82000, Львівська обл., м. Старий Самбір, вул.Дрогобицька, 20 (далі - позивач) до Головного управління ДФС у Львівській області код ЄДРПОУ 39462700, місцезнаходження: 79003, м. Львів, вул. Стрийська, 35, (далі - відповідач; ГУ ДФС у Львівській області), в якому позивач просить визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення №0024315612 від 28.05.2019, №024325612 від 28.05.2019, №0031405612 від 06.08.2019 про застосування штрафних санкцій в розмірі 32780,03 грн.

Ухвалою від 24.09.2019 суддя прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження.

Ухвалою від 27.11.2019 суд закрив підготовче провадження та призначив справу до судового розгляду по суті.

Позовні вимоги мотивовані тим, що позивач не порушив термінів сплати узгоджених сум податкових зобов`язань, зазначених у податкових деклараціях з податку на додану вартість за період червень 2018 - березень 2019 у зв`язку з несвоєчасним поданням платіжних доручень до установи банку, в зв`язку з чим до підприємства застосовані штрафні санкції в розмірі 10 та 20%, оскільки сплата податку на додану вартість відбувалася через електронну систему декларування. Зазначив, що рахунок в системі електронного декларування в сумі, необхідній для реєстрації податкових накладних, ним поповнювався, і при позитивному значенні перераховувався до бюджету. Відтак вважає, що відповідач без належних правових підстав зарахував кошти з податку на додану вартість за період з червня 2018 по березень 2019, які поступили до державного бюджету, в рахунок погашення податкового боргу.

16.10.2019 представник відповідача подав відзив на позовну заяву, в якому проти позову заперечив, просив суд відмовити в задоволенні позову повністю. Відзив обґрунтований тим, що за результатами камеральної перевірки з питань своєчасності сплати узгоджених сум податкових зобов`язань з ПДВ за період червень 2018 року-березень 2019 року складено акти від 10.05.2019 № 244/56.12-10/2243576 та від 01.07.2019 № 360/56.12-10/22413576, в яких відповідач вказує на несвоєчасність сплати позивачем податку на додану вартість з червня 2018року по березень 2019року.

На підставі актів прийняті податкові повідомлення-рішення, згідно з якими платнику податків нараховані штрафи у розмірі 10% та 20% за затримку сплати грошового зобов`язання з податку на додану вартість, що відповідає вимогам п.126.1 ст.126 ПК України.

У поданій до суду відповіді на відзив позивач навів аргументи в обґрунтування своєї позиції, аналогічні викладеним в позовній заяві.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримала. Просила суд задовольнити позов повністю.

Представник відповідача в судовому засіданні проти задоволення позову заперечила. Просила суд відмовити в задоволенні позову повністю.

Заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення сторін, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Відповідач провів камеральну перевірку позивача з питань своєчасності сплати узгоджених сум податкових зобов`язань з питань податку на додану вартість за період з червня 2018 року по березень 2019 року, у зв`язку з несвоєчасним поданням платіжних доручень до установи банку та застосовано до підприємства штрафні санкції в розмірі 10% та 20%, а також застосовано штрафні санкції за несвоєчасну сплату узгодженого податкового зобов`язання.

Результати перевірки викладено в актах про результати камеральної перевірки від 10.05.2019 № 244/56.12-10/22413576 за період червень 2018року -грудень 2018року та від 01.07.2019 №360/56.12-10/22413576 за період січень - березень 2019 року (далі - акти перевірки).

За наслідками камеральної перевірки прийнято податкові повідомлення-рішення: №0024315612 від 28.05.2019, № 024325612 від 28.05.2019 та № 0031405612 від 06.08.2019 (далі - оскаржені податкові повідомлення-рішення).

Відповідно до прийнятих податкових повідомлень-рішень в ході перевірки встановлено порушення позивачем п.57.1 статті 57 ПК України, у зв`язку з чим на підставі ст.126 ПК України позивачу нараховано штраф у розмірі 10% та 20%.

Так, податковим повідомленням-рішенням № 0024315612 від 28.05.2019 за затримку на 116 календарних днів щодо сплати грошового зобов`язання з податку на додану вартість в сумі 117282,40 грн. на позивача накладено штраф у розмірі 20% від суми грошового зобов`язання, що становить 23456,48 грн.; податковим повідомленням-рішенням №024325612 від 28.05.2019 за затримку на 29 календарних днів сплати грошового зобов`язання з податку на додану вартість в сумі 8603,9 грн. на позивача накладено штраф у розмірі 10% суми грошового зобов`язання, що становить 860,39грн.; податковим повідомленням-рішенням № 0031405612 від 06.08.2019 за затримку на 115 календарних днів сплати грошового зобов`язання з податку на додану вартість в розмірі 42315,80 грн. на позивача накладено штраф в розмірі 20% грошового зобов`язання, що становить 8463,16 грн.

Вважаючи вказані податкові повідомлення-рішення протиправними, позивач звернувся з відповідним позовом до суду.

При вирішенні спору по суті суд виходив з наступного.

Згідно з пп.16.1.4 п.16.1 ст.16 Податкового кодексу України (далі - ПК України) платник податків зобов`язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених вказаним Кодексом та законами з питань митної справи.

Відповідно до п.31.1. ст.31 ПК України строком сплати податку та збору визнається період, що розпочинається з моменту виникнення податкового обов`язку платника податку із сплати конкретного виду податку і завершується останнім днем строку, протягом якого такий податок чи збір повинен бути сплачений у порядку, визначеному податковим законодавством. Податок чи збір, що не був сплачений у визначений строк, вважається не сплаченим своєчасно.

Пунктом 38.1 ст.38 ПК України встановлено, що виконанням податкового обов`язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов`язань у встановлений податковим законодавством строк.

Згідно з п.202.1 ст.202 ПК звітним (податковим) періодом є один календарний місяць.

Платник податків зобов`язаний самостійно сплатити суму податкового зобов`язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого вказаним Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених вказаним Кодексом (п.57.1 ст.57 ПК України).

Суд встановив, що позивач подав такі податкові декларації з ПДВ:

- за червень 2018 року, сума зобов`язання за якою становить 24449,00 грн.,

- за липень 2018 року, сума зобов`язання за якою становить 12468,00 грн.;

- за серпень 2018 року, сума зобов`язання за якою становить 20633,00 грн.;

- за вересень 2018 року, сума зобов`язання за якою становить 6925,00 грн.;

- за жовтень 2018 року, сума зобов`язання за якою становить 27216,00 грн.;

- за листопад 2018 року, сума зобов`язання за якою становить 14730,00 грн;

- за грудень 2018 року, сума зобов`язання за якою становить 23318,00 грн.;

- за січень 2019 року, сума зобов`язання за якою становить 13793 грн.;

- за лютий 2019 року, сума зобов`язання за якою становить 18264,00 грн.,

- за березень 2019 року, сума зобов`язання за якою становить 17842 грн.

Відповідно до даних декларування за період з червня 2018 року по березень 2019 року у позивача виникало податкове зобов`язання з податку на додану вартість.

Відповідно до пп. 14.1.175 п.14.1 ст.14 ПК України податковий борг - сума узгодженого грошового зобов`язання, не сплаченого платником податків у встановлений вказаним Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному вказаним Кодексом.

Згідно з п.200-1.2 ст.200-1 ПК України платникам податку автоматично відкриваються рахунки в системі електронного адміністрування податку на додану вартість. Розрахунки з бюджетом у системі електронного адміністрування податку на додану вартість здійснюються з цих рахунків.

Як передбачено п.200-1.4 ст.200-1 ПК України з рахунку у системі електронного адміністрування податку на додану вартість платника перераховуються кошти до державного бюджету в сумі податкових зобов`язань з податку на додану вартість, що підлягає сплаті за наслідками звітного податкового періоду.

На рахунок у системі електронного адміністрування податку на додану вартість платника зараховуються кошти:

а) з поточного рахунку такого платника в сумах, необхідних для збільшення розміру суми, що обчислюється відповідно до п.200-1.3 ст.200-1 ПК України;

б) з поточного рахунку такого платника в сумах, недостатніх для сплати до бюджету узгоджених податкових зобов`язань з цього податку.

Механізм відкриття та закриття рахунків у системі електронного адміністрування податку на додану вартість (далі - податок), особливості складення податкових накладних та розрахунків коригування кількісних і вартісних показників до податкових накладних (далі - розрахунки коригування) у такій системі, а також механізм проведення розрахунків з бюджетом з використанням зазначених рахунків визначає Порядок електронного адміністрування податку на додану вартість, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 16.10.2014 № 569.

Так, згідно з п.4 Порядку електронного адміністрування податку на додану вартість, рахунок у системі електронного адміністрування податку (далі - електронний рахунок) - рахунок, відкритий платнику податку в Казначействі, на який таким платником перераховуються кошти у сумі, необхідній для досягнення розміру суми податку, на яку платник податку має право зареєструвати податкові накладні та/або розрахунки коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі - Реєстр), а також у сумі, необхідній для сплати узгоджених податкових зобов`язань з податку. Електронний рахунок відкривається платнику податку Казначейством автоматично на безоплатній основі.

Відтак, з метою забезпечення виконання вимог п. 57.1 ст. 57 ПК України в частині сплати податкових зобов`язань з податку на додану вартість самостійно задекларованих платником податку у податковій звітності, такий платник податку зобов`язаний сплатити суму коштів на електронний рахунок, відкритий в органах казначейства.

Кошти, зараховані на рахунок платника в системі електронного адміністрування податку на додану вартість, є коштами, які використовуються виключно у цілях, визначених п. 200-1.5 ст. 200-1 ПК України та погашення податкового боргу з податку на додану вартість (п.200-1.7 ст.200-1 ПК України).

Для перерахування податку до бюджету центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову та митну політику, надсилає центральному органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриті рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, реєстр платників, в якому зазначаються назва платника, податковий номер та індивідуальний податковий номер платника, звітний період та сума податку, що підлягає перерахуванню до бюджету. На підставі такого реєстру центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриті рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, не пізніше останнього дня строку, встановленого вказаним Кодексом для самостійної сплати податкових зобов`язань, перераховує суми податку до бюджету (п.200.2 ст.200 ПК України).

Згідно з п. 22 Порядку електронного адміністрування податку на додану вартість, у разі недостатності коштів на електронному рахунку платника податку для сплати до бюджету узгоджених податкових зобов`язань:

1) платник податку у строки, встановлені Кодексом для самостійної сплати податкових зобов`язань, перераховує на електронний рахунок необхідні кошти з власного поточного рахунка;

2) Казначейство перераховує кошти в межах їх залишку на такому рахунку. При цьому залишок узгоджених податкових зобов`язань платника податку, не сплачений до бюджету, обліковується Казначейством до виконання в повному обсязі шляхом перерахування до бюджету коштів, що перераховуються на електронний рахунок.

Відповідно до п. 87.9 ст. 87 ПК України у разі наявності у платника податків податкового боргу контролюючі органи зобов`язані зарахувати кошти, що сплачує такий платник податків, в рахунок погашення податкового боргу згідно з черговістю його виникнення незалежно від напряму сплати, визначеного платником податків. У такому ж порядку відбувається зарахування коштів, що надійдуть у рахунок погашення податкового боргу платника податків відповідно до ст. 95 вказаного кодексу або за рішенням суду у випадках, передбачених законом.

Згідно з п. 203.1 ст.203 ПК України податкова декларація подається за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному місяцю, протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.

Відповідно до п. 203.2 ст.203 ПК України сума податкового зобов`язання, зазначена платником податку в поданій ним податковій декларації, підлягає сплаті протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого пунктом 203.1 вказаної статті для подання податкової декларації.

Пунктом 126.1 ст.126 ПК України передбачено, що у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов`язання (крім випадків, передбачених пунктом 126.2 вказаної статті) протягом строків, визначених вказаним Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах:

- при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов`язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу;

- при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов`язання, - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу.

Суд встановив, що позивач сплатив податкові зобов`язання до бюджету в строки, визначені чинним законодавством, зокрема:

- за червень 2018 року, сума зобов`язання визначена в розмірі 24449,00 грн., граничний термін сплати 30.07.2018, фактична дата перерахування коштів до державного бюджету з рахунку в системі електронного адміністрування ПДВ 23.07.2018.

- за липень 2018 року, сума зобов`язання визначена в розмірі12468,00 грн., граничний термін сплати 30.08.2018, фактична дата перерахування коштів до державного бюджету з рахунку в системі електронного адміністрування ПДВ 27.08.2018;

- за серпень 2018 року, сума зобов`язання визначена в розмірі 20633,00 грн., граничний термін сплати 30.09.2018, фактична дата перерахування коштів до державного бюджету з рахунку в системі електронного адміністрування ПДВ 27.09.2018;

- за вересень 2018 року, сума зобов`язання визначена в розмірі 6925,00 грн., граничний термін сплати 30.10.2018, фактична дата перерахування коштів до державного бюджету з рахунку в системі електронного адміністрування ПДВ 25.10.2018;

- за жовтень 2018 року, сума зобов`язання визначена в розмірі 27216,00 грн., граничний термін сплати 30.11.2018, фактична дата перерахування коштів до державного бюджету з рахунку в системі електронного адміністрування ПДВ 23.11.2018;

- за листопад 2018 року, сума зобов`язання визначена в розмірі 14730,00грн, граничний термін сплати 30.12.2018, фактична дата перерахування коштів до державного бюджету з рахунку в системі електронного адміністрування ПДВ 26.12.2018;

- за грудень 2018 року, сума зобов`язання визначена в розмірі 23318,00 грн., граничний термін сплати 30.01.2019, фактична дата перерахування коштів до державного бюджету з рахунку в системі електронного адміністрування ПДВ 24.01.2019;

- за січень 2019 року, сума зобов`язання визначена в розмірі 13793 грн., граничний термін сплати 02.03.2019, фактична дата перерахування коштів до державного бюджету з рахунку в системі електронного адміністрування ПДВ 23.02.2019;

- за лютий 2019 року, сума зобов`язання визначена в розмірі 18264,00 грн., граничний термін сплати 30.03.2019, фактична дата перерахування коштів до державного бюджету з рахунку в системі електронного адміністрування ПДВ 25.03.2019

- за березень 2019 року, сума зобов`язання визначена в розмірі 17842 грн., граничний термін сплати 30.04.2019, фактична дата перерахування коштів до державного бюджету з рахунку в системі електронного адміністрування ПДВ 25.04.2019.

Суд зазначає, що податкове зобов`язання сплачувалося позивачем за процедурою електронного адміністрування податку, передбаченою ст. 200-1 ПК України. Так, позивач поповнював рахунок в системі електронного адміністрування в сумі, необхідній для реєстрації податкових накладних. Відтак, з рахунку в системі електронного адміністрування податку на додану вартість перераховуються кошти до державного бюджету в сумі податкових зобов`язань з податку на додану вартість, що підлягає сплаті за наслідками звітного податкового періоду.

Суд звертає увагу на те, що рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 26.07.2018 у справі № 813/1128/18 визнано протиправними та скасовані податкові повідомлення-рішення від 05.03.2018 № 0048781251 та № 0048751251, якими на позивача накладено штрафні санкції. Наслідком визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень є проведення відповідного відображення в інтегрованій картці позивача таких відомостей. Проте, в результаті допущеної відповідними структурними підрозділами відповідача помилки відображення відомостей в інтегрованій картці не відбулося.

Таким чином, позивач не допустив фактичного виникнення заборгованості по сплаті податку на додатну вартість за період з червня 2018 року по березень 2019 року, оскільки в системі електронного декларування процедура сплати узгодженого податкового зобов`язання по сплаті податку на додану вартість об`єктивно не залежить від самого платника і виконується в результаті взаємодії ДФС та Казначейства.

Відповідно до п.20 Порядку електронного декларування податку на додану вартість, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 16.10.2014 № 569 для перерахування до бюджету сум узгоджених податкових зобов`язань відповідно до поданої податкової декларації з податку ДФС не пізніше ніж за три робочі дні до закінчення граничного строку, встановленого ПК України, для самостійної сплати податкових зобов`язань, надсилає Казначейству реєстр платників податку, в якому зазначаються найменування або прізвище, ім`я та по батькові платника податку, податковий номер або серія (за наявності) та номер паспорта (для фізичних осіб - підприємців, які мають відмітку в паспорті про право здійснювати будь-які платежі за серією (за наявності) та номером паспорта), індивідуальний податковий номер платника податку, звітний (податковий) період та сума податку, що підлягає перерахуванню до бюджету.

На підставі такого реєстру Казначейство не пізніше останнього дня строку, встановленого ПК України для самостійної сплати податкових зобов`язань, перераховує суми податку до бюджету з електронних рахунків платника податку.

З огляду на зазначене, позивач, дотримався відповідних норм ПК України, а саме: позивач узгоджені зобов`язання з податку на додану вартість сплатив в повному обсязі у строки визначені законом.

Виходячи з наведеного, суд дійшов висновку, що оскаржені податкові повідомлення-рішення не відповідають критеріям правомірності, викладеним у ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України та ч. 3 ст. 2 КАС України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з вимогами ст. 78 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Виходячи із заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та доказів, зібраних у справі, суд дійшов висновку, що позов необхідно задовольнити повністю.

Відповідно до ст. 139 КАС України за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ДФС у Львівській області на користь позивача необхідно стягнути судовий збір в розмірі 1921,00грн., сплачений відповідно до платіжного доручення № 979 від 17.09.2019.

Керуючись ст. ст. 6, 9, 73-76, 242, 244, 245 КАС України, суд -

в и р і ш и в:

позов задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Львівській області №0024315612 від 28.05.2019, №024325612 від 28.05.2019, №0031405612 від 06.08.2019.

Стягнути з Головного управління ДФС у Львівській області код ЄДРПОУ 39462700, місцезнаходження: 79003, м. Львів, вул. Стрийська, 35 за рахунок бюджетних асигнувань на користь комунального підприємства «Старосамбірське міське водопровідно-каналізаційне господарство код ЄДРПОУ 22413576, місцезнаходження: 82000, Львівська обл., м. Старий Самбір, вул. Дрогобицька, буд. 20 судовий збір в розмірі 1921,00 грн

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення суду.

Повне рішення складене і підписане 20.12.2019.

Суддя А. Г. Гулик