Постанова

від 24.04.2020 по справі 1.380.2019.004842

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 квітня 2020 рокуЛьвівСправа № 1.380.2019.004842 пров. № А/857/1385/20 Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючий-суддя Довга О.І.,

суддя Запотічний І.І.,

суддя Матковська З.М..

секретар судового засідання Гнатик А.З.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Львівській області на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 11 грудня 2019 року (головуючий суддя Гулик А.Г., м.Львів) у справі № 1.380.2019.004842 за адміністративним позовом комунального підприємства Старосамбірське міське водопровідно-каналізаційне господарство до Головного управління ДПС у Львівській області про визнання протиправними і скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В:

20.09.2019 року позивач звернувся в суд першої інстанції із адміністративним позовом до Головного управління ДФС у Львівській області (правонаступник - Головне управління ДПС у Львівській області) в якому просив визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення №0024315612 від 28.05.2019, №024325612 від 28.05.2019, №0031405612 від 06.08.2019 про застосування штрафних санкцій в розмірі 32780,03 грн.

Позов обґрунтовує тим, що не порушив термінів сплати узгоджених сум податкових зобов`язань, зазначених у податкових деклараціях з податку на додану вартість за період червень 2018-березень 2019 у зв`язку з несвоєчасним поданням платіжних доручень до установи банку, в зв`язку з чим до підприємства застосовані штрафні санкції в розмірі 10% та 20%, оскільки сплата податку на додану вартість відбувалася через електронну систему декларування. Зазначив, що рахунок в системі електронного декларування в сумі, необхідній для реєстрації податкових накладних, ним поповнювався, і при позитивному значенні перераховувався до бюджету. Відтак вважає, що відповідач без належних правових підстав зарахував кошти з податку на додану вартість за період з червня 2018 по березень 2019, які поступили до державного бюджету, в рахунок погашення податкового боргу.

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 11 грудня 2019 року позов задоволено повністю. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Львівській області №0024315612 від 28.05.2019, №024325612 від 28.05.2019, №0031405612 від 06.08.2019.

Не погоджуючись з прийнятим судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, покликаючись на порушенням норм матеріального та процесуального права зазначив, що за результатами камеральної перевірки з питань своєчасності сплати узгоджених сум податкових зобов`язань з ПДВ за період червень 2018 року-березень 2019 року складено акти від 10.05.2019 № 244/56.12-10/2243576 та від 01.07.2019 № 360/56.12-10/22413576, в яких відповідач вказує на несвоєчасність сплати позивачем податку на додану вартість з червня 2018року по березень 2019 року. На підставі актів прийняті податкові повідомлення-рішення, згідно з якими платнику податків нараховані штрафи у розмірі 10% та 20% за затримку сплати грошового зобов`язання з податку на додану вартість, що відповідає вимогам п.126.1 ст.126 ПК України., у зв`язку з чим просив скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.

Особи, які беруть участь у справі в судове засідання не з`явились. Водночас, відсутність сторін у справі, належних чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи в порядку ст.126 Кодексу адміністративного судочинства України, не перешкоджає розгляду справи у їх відсутності відповідно до норми ст.313 цього Кодексу. Згідно ст.229 Кодексу адміністративного судочинства України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, суд приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення з огляду на наступні підстави.

Судом встановлені наступні обставини.

Податковий орган провів камеральну перевірку позивача з питань своєчасності сплати узгоджених сум податкових зобов`язань з питань податку на додану вартість за період з червня 2018 року по березень 2019 року, у зв`язку з несвоєчасним поданням платіжних доручень до установи банку та застосував до підприємства штрафні санкції в розмірі 10% та 20%, а також застосував штрафні санкції за несвоєчасну сплату узгодженого податкового зобов`язання.

Результати перевірки викладено в актах про результати камеральної перевірки від 10.05.2019 № 244/56.12-10/22413576 за період червень 2018року -грудень 2018 року та від 01.07.2019 №360/56.12-10/22413576 за період січень-березень 2019 року.

За наслідками камеральної перевірки прийнято податкові повідомлення-рішення: №0024315612 від 28.05.2019, № 024325612 від 28.05.2019 та № 0031405612 від 06.08.2019. Відповідно до прийнятих податкових повідомлень-рішень в ході перевірки встановлено порушення позивачем п.57.1 статті 57 ПК України, у зв`язку з чим, на підставі ст.126 ПК України,позивачу нараховано штраф у розмірі 10% та 20%. Податковим повідомленням-рішенням № 0024315612 від 28.05.2019 за затримку на 116 календарних днів щодо сплати грошового зобов`язання з податку на додану вартість в сумі 117282,40 грн. на позивача накладено штраф у розмірі 20% від суми грошового зобов`язання, що становить 23456,48 грн.; податковим повідомленням-рішенням №024325612 від 28.05.2019 за затримку на 29 календарних днів сплати грошового зобов`язання з податку на додану вартість в сумі 8603,9 грн. на позивача накладено штраф у розмірі 10% суми грошового зобов`язання, що становить 860,39грн.; податковим повідомленням-рішенням № 0031405612 від 06.08.2019 за затримку на 115 календарних днів сплати грошового зобов`язання з податку на додану вартість в розмірі 42315,80 грн. на позивача накладено штраф в розмірі 20% грошового зобов`язання, що становить 8463,16 грн

Приймаючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції дійшов висновку, що відповідач не довів правомірності своїх рішень, в той час як позивачем позовні вимоги підтверджені належними та допустимими доказами.

Суд апеляційної інстанції погоджується з таким висновком з огляду на наступне.

Згідно із положеннями частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Відповідно до пп.16.1.4 п.16.1 ст.16 Податкового кодексу України ( ПК України) платник податків зобов`язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених вказаним Кодексом та законами з питань митної справи.

Відповідно до п.31.1. ст.31 ПК України строком сплати податку та збору визнається період, що розпочинається з моменту виникнення податкового обов`язку платника податку із сплати конкретного виду податку і завершується останнім днем строку, протягом якого такий податок чи збір повинен бути сплачений у порядку, визначеному податковим законодавством. Податок чи збір, що не був сплачений у визначений строк, вважається не сплаченим своєчасно.

Виконанням податкового обов`язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов`язань у встановлений податковим законодавством строк (пункт 38.1 ст.38 ПК України).

Платник податків зобов`язаний самостійно сплатити суму податкового зобов`язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого вказаним Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених вказаним Кодексом (п.57.1 ст.57 ПК України).

З матеріалів справи вбачається, що позивач подав такі податкові декларації з ПДВ: за червень 2018 року, сума зобов`язання за якою становить 24449,00 грн.; за липень 2018 року, сума зобов`язання за якою становить 12468,00 грн.; за серпень 2018 року, сума зобов`язання за якою становить 20633,00 грн.; за вересень 2018 року, сума зобов`язання за якою становить 6925,00 грн.; за жовтень 2018 року, сума зобов`язання за якою становить 27216,00 грн.; за листопад 2018 року, сума зобов`язання за якою становить 14730,00 грн; за грудень 2018 року, сума зобов`язання за якою становить 23318,00 грн.; за січень 2019 року, сума зобов`язання за якою становить 13793 грн.; за лютий 2019 року, сума зобов`язання за якою становить 18264,00 грн.; за березень 2019 року, сума зобов`язання за якою становить 17842 грн.

Відповідно до даних декларування за період з червня 2018 року по березень 2019 року у позивача виникало податкове зобов`язання з податку на додану вартість.

Відповідно до пп. 14.1.175 п.14.1 ст.14 ПК України податковий борг - сума узгодженого грошового зобов`язання, не сплаченого платником податків у встановлений вказаним Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному вказаним Кодексом.

Відповідно до п.200-1.2 ст.200-1 ПК України платникам податку автоматично відкриваються рахунки в системі електронного адміністрування податку на додану вартість. Розрахунки з бюджетом у системі електронного адміністрування податку на додану вартість здійснюються з цих рахунків.

Згідно з п.202.1 ст.202 ПК звітним (податковим) періодом є один календарний місяць.

Механізм відкриття та закриття рахунків у системі електронного адміністрування податку на додану вартість (податок), особливості складення податкових накладних та розрахунків коригування кількісних і вартісних показників до податкових накладних (розрахунки коригування) у такій системі, а також механізм проведення розрахунків з бюджетом з використанням зазначених рахунків визначає Порядок електронного адміністрування податку на додану вартість, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 16.10.2014 № 569.

Згідно з п.4 Порядку електронного адміністрування податку на додану вартість, рахунок у системі електронного адміністрування податку (далі - електронний рахунок) - рахунок, відкритий платнику податку в Казначействі, на який таким платником перераховуються кошти у сумі, необхідній для досягнення розміру суми податку, на яку платник податку має право зареєструвати податкові накладні та/або розрахунки коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних (Реєстр), а також у сумі, необхідній для сплати узгоджених податкових зобов`язань з податку. Електронний рахунок відкривається платнику податку Казначейством автоматично на безоплатній основі.

Згідно з п. 22 Порядку електронного адміністрування податку на додану вартість, у разі недостатності коштів на електронному рахунку платника податку для сплати до бюджету узгоджених податкових зобов`язань: платник податку у строки, встановлені Кодексом для самостійної сплати податкових зобов`язань, перераховує на електронний рахунок необхідні кошти з власного поточного рахунка; казначейство перераховує кошти в межах їх залишку на такому рахунку. При цьому залишок узгоджених податкових зобов`язань платника податку, не сплачений до бюджету, обліковується Казначейством до виконання в повному обсязі шляхом перерахування до бюджету коштів, що перераховуються на електронний рахунок.

На рахунок у системі електронного адміністрування податку на додану вартість платника зараховуються кошти: а) з поточного рахунку такого платника в сумах, необхідних для збільшення розміру суми, що обчислюється відповідно до п.200-1.3 ст.200-1 ПК України; б) з поточного рахунку такого платника в сумах, недостатніх для сплати до бюджету узгоджених податкових зобов`язань з цього податку.

Відтак, з метою забезпечення виконання вимог п. 57.1 ст. 57 ПК України в частині сплати податкових зобов`язань з податку на додану вартість самостійно задекларованих платником податку у податковій звітності, такий платник податку зобов`язаний сплатити суму коштів на електронний рахунок, відкритий в органах казначейства.

Кошти, зараховані на рахунок платника в системі електронного адміністрування податку на додану вартість, є коштами, які використовуються виключно у цілях, визначених п. 200-1.5 ст. 200-1 ПК України та погашення податкового боргу з податку на додану вартість (п.200-1.7 ст.200-1 ПК України).

Для перерахування податку до бюджету центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову та митну політику, надсилає центральному органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриті рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, реєстр платників, в якому зазначаються назва платника, податковий номер та індивідуальний податковий номер платника, звітний період та сума податку, що підлягає перерахуванню до бюджету. На підставі такого реєстру центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриті рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, не пізніше останнього дня строку, встановленого вказаним Кодексом для самостійної сплати податкових зобов`язань, перераховує суми податку до бюджету (п.200.2 ст.200 ПК України).

Згідно з п. 87.9 ст. 87 ПК України у разі наявності у платника податків податкового боргу контролюючі органи зобов`язані зарахувати кошти, що сплачує такий платник податків, в рахунок погашення податкового боргу згідно з черговістю його виникнення незалежно від напряму сплати, визначеного платником податків. У такому ж порядку відбувається зарахування коштів, що надійдуть у рахунок погашення податкового боргу платника податків відповідно до ст. 95 вказаного кодексу або за рішенням суду у випадках, передбачених законом.

Згідно з п. 203.1 ст.203 ПК України податкова декларація подається за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному місяцю, протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.

Відповідно до п. 203.2 ст.203 ПК України сума податкового зобов`язання, зазначена платником податку в поданій ним податковій декларації, підлягає сплаті протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого пунктом 203.1 вказаної статті для подання податкової декларації.

Пунктом 126.1 ст.126 ПК України передбачено, що у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов`язання (крім випадків, передбачених пунктом 126.2 вказаної статті) протягом строків, визначених вказаним Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах: при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов`язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу; при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов`язання, - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу.

Колегія суддів зазначає, що податкове зобов`язання сплачувалося позивачем за процедурою електронного адміністрування податку, передбаченою ст. 200-1 ПК України. Так, позивач поповнював рахунок в системі електронного адміністрування в сумі, необхідній для реєстрації податкових накладних. Відтак, з рахунку в системі електронного адміністрування податку на додану вартість перераховуються кошти до державного бюджету в сумі податкових зобов`язань з податку на додану вартість, що підлягає сплаті за наслідками звітного податкового періоду.

З матеріалів справи вбачається, що позивач сплатив податкові зобов`язання до бюджету в строки, визначені чинним законодавством, а саме: за червень 2018 року, сума зобов`язання визначена в розмірі 24449,00 грн., граничний термін сплати 30.07.2018, фактична дата перерахування коштів до державного бюджету з рахунку в системі електронного адміністрування ПДВ 23.07.2018; за липень 2018 року, сума зобов`язання визначена в розмірі12468,00 грн., граничний термін сплати 30.08.2018, фактична дата перерахування коштів до державного бюджету з рахунку в системі електронного адміністрування ПДВ 27.08.2018; за серпень 2018 року, сума зобов`язання визначена в розмірі 20633,00 грн., граничний термін сплати 30.09.2018, фактична дата перерахування коштів до державного бюджету з рахунку в системі електронного адміністрування ПДВ 27.09.2018; за вересень 2018 року, сума зобов`язання визначена в розмірі 6925,00 грн., граничний термін сплати 30.10.2018, фактична дата перерахування коштів до державного бюджету з рахунку в системі електронного адміністрування ПДВ 25.10.2018; за жовтень 2018 року, сума зобов`язання визначена в розмірі 27216,00 грн., граничний термін сплати 30.11.2018, фактична дата перерахування коштів до державного бюджету з рахунку в системі електронного адміністрування ПДВ 23.11.2018; за листопад 2018 року, сума зобов`язання визначена в розмірі 14730,00грн, граничний термін сплати 30.12.2018, фактична дата перерахування коштів до державного бюджету з рахунку в системі електронного адміністрування ПДВ 26.12.2018; за грудень 2018 року, сума зобов`язання визначена в розмірі 23318,00 грн., граничний термін сплати 30.01.2019, фактична дата перерахування коштів до державного бюджету з рахунку в системі електронного адміністрування ПДВ 24.01.2019; за січень 2019 року, сума зобов`язання визначена в розмірі 13793 грн., граничний термін сплати 02.03.2019, фактична дата перерахування коштів до державного бюджету з рахунку в системі електронного адміністрування ПДВ 23.02.2019; за лютий 2019 року, сума зобов`язання визначена в розмірі 18264,00 грн., граничний термін сплати 30.03.2019, фактична дата перерахування коштів до державного бюджету з рахунку в системі електронного адміністрування ПДВ 25.03.2019; за березень 2019 року, сума зобов`язання визначена в розмірі 17842 грн., граничний термін сплати 30.04.2019, фактична дата перерахування коштів до державного бюджету з рахунку в системі електронного адміністрування ПДВ 25.04.2019.

Згідно з п.20 Порядку електронного декларування податку на додану вартість, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 16.10.2014 № 569 для перерахування до бюджету сум узгоджених податкових зобов`язань відповідно до поданої податкової декларації з податку ДФС не пізніше ніж за три робочі дні до закінчення граничного строку, встановленого ПК України, для самостійної сплати податкових зобов`язань, надсилає Казначейству реєстр платників податку, в якому зазначаються найменування або прізвище, ім`я та по батькові платника податку, податковий номер або серія (за наявності) та номер паспорта (для фізичних осіб - підприємців, які мають відмітку в паспорті про право здійснювати будь-які платежі за серією (за наявності) та номером паспорта), індивідуальний податковий номер платника податку, звітний (податковий) період та сума податку, що підлягає перерахуванню до бюджету. На підставі такого реєстру Казначейство не пізніше останнього дня строку, встановленого ПК України для самостійної сплати податкових зобов`язань, перераховує суми податку до бюджету з електронних рахунків платника податку.

Підсумовуючи вищенаведене, суд апеляційної інстанції вважає, що позивач, дотримався відповідних норм ПК України, а саме узгоджені зобов`язання з податку на додану вартість сплатив в повному обсязі у строки визначені законом, а тому апеляційну скаргу слід відхилити.

Згідно з ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Зазначене положення поширюється на доказування правомірності оскаржуваного рішення (дії чи бездіяльності). Окрім доказування правових підстав для рішення (тобто правомірності), суб`єкт владних повноважень повинен доказувати фактичну підставу, тобто наявність фактів, з якими закон пов`язує можливість прийняття рішення, вчинення дії чи утримання від неї.

В розумінні ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним, обґрунтованим та відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

За наведених обставин колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та прийняв рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, тому оскаржуване рішення слід залишити без змін.

Відповідно до ст. 316 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст.242, 243, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Львівській області залишити без задоволення, а рішення Львівського окружного адміністративного суду від 11 грудня 2019 року у справі № 1.380.2019.004842 - без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття, та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня проголошення, у разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя О. І. Довга судді І. І. Запотічний З. М. Матковська Повне судове рішення складено 27 квітня 2020 року.