Рішення

від 21.12.2019 по справі 400/3721/19

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 грудня 2019 р. справа № 400/3721/19 м. Миколаїв

Миколаївський окружний адміністративний суд, у складі судді Марича Є.В., розглянув в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу

за позовом: Tовариства з обмеженою відповідальністю Престиж Пром , вул. Кагатна, 1-К,Миколаїв,54007

до відповідачів: 1. Головного управління ДПС у Миколаївській області, вул. Лягіна,6,Миколаїв,54001 2. Державної податкової служби України, Львівська площа, 8,Київ 53,04053

про:скасування рішення від 04.09.2019 р. № 1267683/41938393 та зобов`язання зареєструвати податкову накладну від 31.07.2019 р. № 3 за датою її подання,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю Престиж Пром (далі-позивач) звернулось з позовом до Головного управління ДПС у Миколаївській області (далі-відповідач 1 або ГУ ДПС у Миколаївській області), Державної податкової служби України (далі- відповідач 2 або ДПС України), в якому просить визнати протиправним та скасувати рішення комісії Головного управління ДПС у Миколаївській області №1267683/41938393 від 04.09.2019 р. про відмову у реєстрації податкової накладної №3 від 31.07.2019 р, зобов`язати зареєструвати податкову накладну.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що ним подано всі наявні документи та вчинено всі залежні від нього заходи, необхідні для реєстрації податкової накладної по взаємовідносинам із ТОВ Бона-Тек , господарська операція має реальний характер. А податкова накладна була підписана електронним цифровим підписом з використання посиленого сертифіката, тобто відповідно до норм Закону України «Про електронні довірчі послуги» . Однак, відповідач 1 безпідставно відмовив йому у реєстрації податкової накладної.

Ухвалою від 04.11.2019 р. відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з викликом учасників справи та запропоновано відповідачу надати відзив на позовну заяву.

Від відповідачів надійшли відзиви на позовну заяву, в яких заперечують щодо задоволення позовних вимог, оскільки спірне рішення є правомірним.

Справу розглянуто в порядку письмового провадження відповідно до ч. 9ст. 205 Кодексу адміністративного судочинства України.

Інших заяв і клопотань учасники справи суду не подавали.

Інших процесуальних дій у справі судом не вчинялось.

Вирішуючи спір, суд враховує наступне.

Одним із видів діяльності позивача є купівля та продаж нерухомого майнв, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

01.04.2019 р. позивач уклав з ТОВ Бона-Тек договір №01-05, за умовами якого позивач надає в суборенду нежитлове приміщення.

У липні 2019 р. на виконання умов вищезазначеного договору позивач поставив товар, що підтверджується актом.

В свою чергу передане в суборенду нежитлове приміщення було орендоване у ПП Нікос-Люкс , згідно договору від 12.03.2019 р. №12/03-19.

Податкову накладну №3 складено позивачем 31.07.2019 р., та направлено для реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі - ЄРПН).

Автоматизованою системою "Єдине вікно подання електронних документів" ДФС України направлено позивачу повідомлення про прийняття податкової накладної та зупинення її реєстрації. Підставою вказано, що податкова накладна відповідає вимогам п.п. 1.6 п. 1 Критеріїв ризиковості платника податку. Запропоновано надати пояснення та/або копії документів, достатніх для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної. Запропоновано надати пояснення та/або копії документів, достатніх для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних. Крім того, додатково повідомлено, що особистий ключ електронного підпису розміщено на незахищеному носії інформації, при цьому відповідно до вимог Закону України "Про електронні довірчі послуги" - особистий ключ кваліфікованого електронного підпису повинен зберігатись у захищеному носії інформації (у кваліфікованому засобі електронного підпису).

А рішенням №1267683/41938393 від 04.09.2019 р. відповідачем 1 відмовлено у реєстрації податкової накладної №3 від 31.07.2019 в Єдиному реєстрі податкових накладних у зв`язку з ненаданням платником податку копії документів: розрахункових документів, банківських виписок з особових рахунків.

Датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг, згідно приписів норми п. 187.1 ст. 187 ПК України, вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку у банківські установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Згідно з п. 201.1. ст. 201 Податкового кодексу України (далі - ПК України) на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

Пунктом 201.10 ст. 201 ПК України передбачено, що при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Податкова накладна та/або розрахунок коригування до неї, складені та зареєстровані після 1 липня 2017 року в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг достатньою підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту, та не потребує будь-якого іншого додаткового підтвердження.

Відповідно до п. 2 Порядку ведення Єдиного реєстру податкових накладних, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.12.2010 р. № 1246 (далі - Порядок № 1246), податкова накладна - електронний документ, який складається платником податку на додану вартість (далі платник податку) відповідно до вимог Податкового кодексу України (далі Кодекс) в електронній формі у затвердженому в установленому порядку форматі (стандарті) та надсилається для реєстрації.

Згідно з п. 12 Порядку № 1246, після надходження податкової накладної та/або розрахунку коригування до ДФС в автоматизованому режимі здійснюється їх розшифрування та проводяться перевірки, у тому числі, наявності підстав для зупинення реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування.

01.01.2018 р. набрав чинності Закон України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у 2018 році", яким п. 201.16 ст. 201 ПК України викладено в новій редакції, за якою: "Реєстрація податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних може бути зупинена в порядку та на підставах, визначених Кабінетом Міністрів України".

На виконання вказаної норми Кабінетом Міністрів України прийнята постанова від 21.02.2018 р. № 117 "Про затвердження порядків з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних" (далі - Порядок № 117).

Податкова накладна/розрахунок коригування, які підлягають моніторингу, перевіряються на відповідність критеріям ризиковості платника податку, критеріям ризиковості здійснення операцій та показникам позитивної податкової історії платника податку.

У разі коли за результатами моніторингу платник податку, яким складено податкову накладну / розрахунок коригування, відповідає критеріям ризиковості платника податку, реєстрація таких податкової накладної/розрахунку коригування зупиняється (п. 5, 6 Порядку № 117).

Згідно з п. 10 Порядку № 117 ДФС оприлюднює на своєму офіційному веб-сайті погоджені критерії ризиковості платника податку, критерії ризиковості здійснення операцій, перелік показників, за якими визначається позитивна податкова історія платника податку.

Як вбачається зі змісту квитанції про зупинення реєстрації податкової накладної, підставою для зупинення є її відповідність вимогам п.п. 1.6 п. 1 Критеріїв ризиковості платника податку. При цьому, якому з семи критеріїв, передбачених п.п. 1.6 п. 1 відповідає подана позивачем податкова накладна, в квитанції не зазначено.

У той же час, п. 13 Порядку № 117 передбачено, що в квитанції про зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування зазначаються:

1) номер та дата складання податкової накладної / розрахунку коригування;

2) порядковий номер, номенклатура товарів/послуг продавця, код товару згідно з УКТЗЕД / послуги згідно з Державним класифікатором продукції та послуг, зазначені у податковій накладній / розрахунку коригування, реєстрація яких зупинена;

3) критерій(ї) ризиковості платника податку та/або критерій(ї) ризиковості здійснення операцій, на підставі якого(их) зупинено реєстрацію податкової накладної / розрахунку коригування в Реєстрі, із розрахованим показником за кожним критерієм, якому відповідає платник податку;

4) пропозиція щодо надання платником податку пояснень та копій документів, необхідних для прийняття контролюючим органом рішення про реєстрацію податкової накладної / розрахунку коригування в Реєстрі.

У даній справі судом встановлено, що квитанція про зупинення реєстрації податкової накладної не містить конкретного критерію (одного з п.п. 1.6 п. 1 Критеріїв ризиковості платника податку) та вичерпного переліку документів для підтвердження реальності господарської операції. Натомість позивач надав ГУ ДПС усі наявні в нього первинні документи по операціям із постачання товару.

У постанові від 04.12.2018 р. по справі № 821/1173/17 Верховний Суд дійшов висновку, що можливість надання платником податків вичерпного переліку документів на підтвердження правомірності формування та подання податкової накладної прямо залежить від чіткого визначення фіскальним органом конкретного виду критерію оцінки ступеня ризиків. Вживання податковим органом загального посилання на пункт шостий Критеріїв оцінки, без наведення відповідного підпункту, є неконкретизованим та призводить до необґрунтованого обмеження права платника податків бути повідомленим про необхідність надання документів за вичерпним переліком, відповідно до критерію зупинення реєстрації податкової накладної, а не будь-яких на власний розсуд. Відтак, невиконання податковим органом законодавчо встановлених вимог щодо змісту, форми, обґрунтованості та вмотивованості акту індивідуальної дії призводить до його протиправності.

Наданими відповідачам та суду документами підтверджується реальність господарської операції між позивачем та його контрагентом, за результатами якої складено податкову накладну від 31.07.2019 р. №3.

Однак, відповідачі подані позивачем документи та пояснення не врахували.

Рішення ГУ ДФС про відмову в реєстрації податкової накладної містить формальні підстави для його прийняття, що зазначені в Порядку № 117.

У відзиві відповідачі не вказали, яких саме документів не було надано або які з наданих позивачем не прийняті до уваги.

Європейський суд з прав людини неодноразово висловлював свою позицію щодо "принципу правової визначеності" (наприклад, справа "Гешмен і Герруп проти Сполученого Королівства"), відповідно до якого особа, здійснюючи правомірну поведінку, повинна мати можливість передбачати правові наслідки такої правової поведінки, чітко визначені законом.

Статтею 1 Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

У постанові від 20.08.2019 р. по справі № 2540/3009/18 Верховний Суд зазначив, що прозорість адміністративних процедур є ефективним запобіжником державному свавіллю. Вмотивоване рішення демонструє особі, що вона була почута, дає стороні можливість апелювати проти нього. Лише за умови прийняття обґрунтованого рішення може забезпечуватися належний публічний та, зокрема, судовий контроль за адміністративними актами суб`єкта владних повноважень.

Про дотримання контролюючим органом вимог обґрунтованості під час прийняття відповідного акта індивідуальної дії свідчитиме належна мотивація його висновку, зокрема зі встановленням обставин, що мають значення для реєстрації податкової накладної, а також за умови посилання на докази, якими такі обставини обґрунтовані, із зазначенням причин їх прийняття чи відхилення.

І навпаки, ненаведення мотивів прийнятих рішень не дає змоги суду встановити дійсні підстави та причини, за яких цей орган дійшов саме таких висновків, надати їм належну правову оцінку, та встановити законність, обґрунтованість, пропорційність прийнятого рішення.

Зі змісту оскаржуваного рішення вбачається, що воно не містить конкретної інформації щодо причин та підстав для прийняття відповідачем 1 такого рішення, а лише містить загальну фразу про те, що надані платником податку копії документів не є достатніми для прийняття Комісією рішення про реєстрацію податкової накладної. Між тим, у самому рішенні не зазначено, яких саме документів не вистачає для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної.

За таких обставин, суд вважає оскаржуване рішення протиправним, оскільки його зміст не дає чіткого розуміння обставин, за яких було прийняте негативне для платника податку рішення.

Згідно з ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

На підставі ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Зупинення реєстрації податкової накладної не на підставі, не в межах повноважень та не у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України, а також прийняття негативного для платника податку рішення без зазначення конкретних мотивів дає підстави для висновку про необхідність відновлення порушеного права позивача шляхом скасування рішення №1267683/41938393 від 04.09.2019 р про відмову в реєстрації податкової накладної.

Згідно з п.п. 201.16.4 п. 201.16 ст. 201 ПК України податкова накладна, реєстрацію якої в Єдиному реєстрі податкових накладних було зупинено, реєструється, зокрема, у день набрання законної сили рішенням суду про реєстрацію відповідної податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Виходячи з вимог зазначеної норми, суд вважає, що належним способом відновлення порушеного права платника податку є зобов`язання ДФС зареєструвати податкову накладну від 31.07.2019 р. №3.

Крім того, в позовній заяві позивач просить застосувати судовий контроль за виконанням судового рішення шляхом зобов`язання ДФС України подати звіт з дати набрання законної сили про його виконання.

Відповідно ч. 1 ст. 382 КАС України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

З огляду на вищезазначену статтю, встановлення судового контролю є правом суду, а не обов`язком, суд не вбачає підстав для встановлення судового контролю.

Позов задовольнити.

Згідно з ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Позивач надав платіжне доручення про сплату судового збору в сумі 1921 грн. Отже, судовий збір у сумі 1921,00 грн. підлягає стягненню за рахунок бюджетних асигнувань відповідачів солідарно.

Крім того, позивач заявив про понесені ним витрати на правову допомогу в сумі 11000 грн. На підтвердження понесених витрат позивачем надано копії договору про надання правничої допомоги від 11.10.2019 р. №ПН-5 р., Протокол узгодження договірної ціни №1, ордеру про надання правничої (правової) допомоги, рахунок-фактура, платіжне доручення №86 від 24.10.2019 р. на суму 11000 грн.

За правилами ст. 134 КАС України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення не співмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Від відповідачів надійшло клопотання, в якому просять відмовити у відшкодуванні витрат на правничу допомогу. В обґрунтування свого клопотання зазначили, що дана справи належить до категорії справ незначної складності, документи на підтвердження надання правничої допомоги мають містити детальний опис виконаних.

Так, між позивачем та адвокатом Бєліком С.В. був укладений договір про надання правничої допомоги №ПН-5 від 11.10.2019 р. На підтвердження виконання цього договору до суду надано протокол узгодження договірної ціни, в якому зазначено перелік послуг адвоката з цінами та рахунок-фактуру, в якому детально описано надані послуги адвокатом, а саме зазначено, що послуги стосуються договору №ПН-5 від 11.10.2019 р. за підготовку позовної заяви щодо реєстрації податкової накладної №3 від 31.07.2019 р. Також, надано докази сплати - платіжне доручення, в якому також зазначено призначення платежу - юридичні послуги згідно договору №ПН-5 від 11.10.2019 р., тобто з цієї виписки вбачається, що оплата стосується саме надання послуг з правничої допомоги у даній справі.

Таким чином, надані позивачем докази підтверджують понесення ним витрат на правничу допомогу саме у даній справі.

Щодо співмірності суми 11000 грн., суд зазначає, що дійсно ця категорія справ належить до справ незначної складеності, про що свідчить відкриття провадження за правилами спрощеного позовного провадження, але поняття співмірності включає в себе не лише категорію справи, суд має враховувати і значення справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або її публічним інтересам, а тому суд враховує, що не зареєстрована вчасно податкова накладна може вплинути на ділову репутацію позивача у його господарській діяльності.

При цьому, суд вважає співмірною суму 5000 грн., оскільки, як зазначено у рахунку-фактурі, адвокатом надано послуги з підготовки позовної заяви, а згідно протоколу узгодження ціни №1 (додаток до договору №ПН-5 від 11.10.2019 р.), складання позовної заяви у справах по КАС України, складає 5000 грн. і плюс 2000 грн. за другу позовну вимогу, однак у даній справі позовна вимога одна, про що свідчить сплата судового збору в сумі 1921 грн. (за одну вимогу немайнового характеру).

Крім того, суд вважає за необхідне зазначити, що метою стягнення витрат на правничу допомогу є не тільки компенсація стороні, на користь якої ухвалене рішення, понесення збитків, але і в повному сенсі має спонукати суб`єкт владних повноважень утримуватися від подачі безпідставних заяв, скарг та своєчасно вчиняти дії, необхідні для поновлення порушених прав та інтересів фізичних та юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин.

Аналогічна правова позиція підтверджена постановами Верховного Суду від 05.09.2019 р. у справі №826/841/17, від 22.10.2019 р. у справі №420/1461/19.

Відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України, при виборі і застосування норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Отже, суд знаходить заявлені позивачем до відшкодування витрати на професійну правничу допомогу частково співмірною із виконаною представником позивача роботою, відтак суд присуджує на користь позивача витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 5000 грн. за рахунок бюджетних асигнувань відповідачів солідарно.

Керуючись ст. 2, 19, 139, 241 - 246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов товариства з обмеженою відповідальністю Престиж Пром (вул. Кагатна, 1-К,Миколаїв,54007 41938393) до Головного управління ДПС у Миколаївській області (вул. Лягіна,6,Миколаїв,54001 43144729) Державної податкової служби України (Львівська площа, 8,Київ 53,04053 43005393) задовольнити.

2. 2. Визнати протиправним та скасувати рішення комісії Головного управління ДПС у Миколаївській області №1267683/41938393 від 04.09.2019 р. про відмову у реєстрації податкової накладної №3 від 31.07.2019 р.

3. Зобов`язати Державну податкову службу України (Львівська площа, 8, Київ, 04655, ідентифікаційний код 43005393) зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкову накладну №3 від 31.07.2019, за датою її подання.

4. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Миколаївській області (вул. Лягіна, 6, м. Миколаїв, 54001, ідентифікаційний код 43144729) судовий збір у сумі 960,50 грн та витрати на професійну правничу допомогу в сумі 2500 грн. на користь товариства з обмеженою відповідальністю Престиж Пром (вул. Кагатна, 1-К, Миколаїв, 54007, ідентифікаційний код 41938393).

5. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Державної податкової служби України (Львівська площа, 8, м. Київ, 04053, ідентифікаційний код 43005393) судовий збір у сумі 960,50 грн та витрати на професійну правничу допомогу в сумі 2500 на користь товариства з обмеженою відповідальністю Престиж Пром (вул. Кагатна, 1-К, Миколаїв, 54007, ідентифікаційний код 41938393).

6. Відмовити у задоволенні клопотання про встановлення судового контролю.

7. Рішення суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи в порядку, визначеному ст. 255 КАС України. Апеляційна скарга може бути подана до П`ятого апеляційного адміністративного суду через Миколаївський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Суддя Є. В. Марич