Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710 Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
17 грудня 2019 р. № 520/10257/19
Харківський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді - Мороко А.С.,
за участю секретаря судового засідання - Рубіної Я.О.,
представників позивача - Коробки С.Є., Бойка М.В.,
представника відповідача - Білоконя С.С.,
розглянувши в порядку спрощеного провадження у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду у м. Харкові адміністративну справу № 520/10257/19 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "МГРУПП" до Головного управління ДФС України у Харківській області про скасування податкового повідомлення-рішення, стягнення суми -
В С Т А Н О В И В :
Товариство з обмеженою відповідальністю "МГРУПП" звернулось до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог, просить суд скасувати податкове рішення-повідомлення з податку на прибуток за 2017 рік № 00000180518 від 18.09.2019 в загальному розмірі 7892,50 грн; стягнути на користь товариства з обмеженою відповідальністю "МГРУПП" за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС України у Харківській області сплачені грошові зобов`язання в розмірі 7892,50 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що спірне податкове повідомлення-рішення ґрунтується на помилкових судженнях суб`єкта владних повноважень, що викладені в акті перевірки № 2977/20-40-14-12-09/33480420 від 28.08.2019.
Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив позов задовольнити.
Представник відповідача під час судового розгляду справи проти позову заперечував, надавши відзив на адміністративний позов, та зазначив, що при проведенні перевірки позивача податковий орган діяв у межах та у спосіб встановлений чинним законодавством України, висновки перевірки зафіксовані належним чином, а отже і винесені податкові повідомлення-рішення є законними. Просив у позові відмовити в повному обсязі.
Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи та оцінивши наявні докази, судом встановлено наступне.
Фахівцем Головного управління ДФС у Харківській області проведена позапланова документальна невиїзна перевірка ТОВ "МГРУПП".
Результати перевірки оформлені актом № 2977/20-40-14-12-09/33480420 від 28.08.2019, яким зафіксовані порушення позивачем вимог діючого законодавства України, а саме: 1) п.п.44.1 ст.44, п.185.1 ст.185, п.187.1 ст.187, п.201.7, п.201.10 ст. 201 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-УІ (зі змінами та доповненнями), в результаті чого завищено податкові зобов`язання на загальну суму ПДВ 5846 грн, в т.ч. у березні 2017 року на суму 5846 грн, чим порушено; не нараховано податкові зобов`язання при реалізації товарів іншим особам на загальну суму ПДВ 5846 грн, в т.ч. у березні 2017 року на суму 5846 грн; п.п.134.1.1 п.134.1 ст.134 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено суму податку на прибуток всього в сумі 6314,00 грн за 2017 рік.
На підставі висновків вказаного акту перевірки податковим органом винесено податкове повідомлення-рішення з податку на прибуток за 2017 рік № 00000180518 від 18.09.2019 в загальному розмірі 7892,50 грн (в тому числі за податковими зобов`язаннями - 6314,00 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями - 1578,50 грн).
Оцінюючи обґрунтованість прийнятого відповідачем рішення, суд зазначає наступне.
В березні 2017 року ТОВ "МГРУПП" уклало угоду з ТОВ "ПКП "Пневмоаппарат". Предметом угоди (згідно рахунку фактури № 265) є купівля-продаж кабельної продукції на загальну суму 35077,18 грн, а саме: провід ПВ-3нгд -16 у кількості 180 м; провід ПВ-3нгд - 6 у кількості 430 м; провід ПВ-3нгд-4 у кількості 1600 м; провід ПВ- 3нгд-2,5 у кількості 360 м; провід ПВ-3нгд-1,5 у кількості 870 м.; провід ПВС 3x1,5 у кількості 370 м.
З матеріалів справи вбачається, що письмовий договір не укладався, оскільки згідно ст.206 ЦК України усно можуть вчинятися правочини, які повністю виконуються сторонами у момент їх вчинення.
ТОВ "ПКП "Пневмоапарат" на підставі рахунку № 265 від 13.07.2017 перерахувало позивачу згідно платіжних доручень №112 від 23.03.2017 суму 6426,00 грн, №113 від 23.03.2017 суму 28651,18 грн.
27.03.2017 на складське приміщення ТОВ "МГРУПП", яке розташовано за адресою, вул. Ак.Проскури, 1 в м. Харкові, прибув представник ТОВ "ПКП "Пневмоапарат" з власним легковим автотранспортом. Повноваження представника на отримання товару підтверджено довіреністю № 33 від 23.03.2017.
В подальшому, позивачем видано видаткову накладну № 425 від 27.03.2017, яка підтверджує факт прийому - передачі товару.
Податкову накладну за № 142 виписано підприємством 23.03.2017 та 12.04.2017 зареєстровано в Єдиному реєстрі податкових накладних.
В акті перевірки №2977/20-40-14-12-09/33480420 від 28.08.2019міститься висновок податкового органу про нереальність господарських операцій між ТОВ "МГРУПП" уклало угоду з ТОВ "ПКП "Пневмоаппарат", оскільки на підприємстві відсутні товарно - транспортні накладні.
З матеріалів судом встановлено, що покупець скористався особистим транспортом та отримав продукцію на складі позивача.
Відповідно до п.п. 11 п. 11 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України №363 від 14.10.1997 основним документом на перевезення вантажів є товарно-транспортна накладна, форму якої наведено в додатку 7 до цих Правил. Товарно-транспортна накладна може оформлюватись суб`єктом господарювання без дотримання форми, наведеної в додатку 7 до цих Правил, за умови наявності в ній інформації про назву документа, дату і місце його складання, найменування (прізвище, ім`я, по батькові) перевізника та/або експедитора, замовника, вантажовідправника, вантажоодержувача, найменування та кількість вантажу, його основні характеристики та ознаки, які надають можливість однозначно ідентифікувати цей вантаж, автомобіль (марка, модель, тип, реєстраційний номер), причіп/напівпричіп (марка, модель, тип, реєстраційний номер), пункти навантаження та розвантаження із зазначенням повної адреси, посади, прізвища та підписів відповідальних осіб вантажовідправника, вантажоодержувача, водія та/або експедитора.
Поряд з цим, згідно з п. 2 Переліку документів, необхідних для здійснення перевезення вантажу автомобільним транспортом у внутрішньому сполученні, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 207 від 25.02.2009 для водія юридичної особи або фізичної особи-підприємця, що здійснює вантажні перевезення для власних потреб: накладна або інший документ, який підтверджує право власності на вантаж; посвідчення на право керування транспортним засобом відповідної категорії; реєстраційний документ на транспортний засіб або інший засвідчений в установленому порядку документ, що підтверджує право керування, користування чи розпорядження транспортним засобом; талон про проходження державного технічного огляду; поліс (сертифікат) обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів. Для водія юридичної особи необхідним є також дорожній лист з відмітками про проведення передрейсових медичного огляду водія та огляду технічного стану транспортного засобу.
Таким чином, у вказаному переліку товарно - транспортна накладана відсутня, а тому, посилання податкового органу на відсутність товарно - транспортних накладних, як на підставу не здійснення господарської операції є необґрунтованими та безпідставними.
Також, в акті перевірки №2977/20-40-14-12-09/33480420 від 28.08.2019 зазначено, що фахівцями оперативного управління ГУ ДФС у Харківській області отримано пояснення від 06.04.2018 ОСОБА_1 , яка відповідно до баз даних ДФС України є засновником ТОВ "ПКП "Пневмоапарат". Згідно з вищезазначеним поясненням фінансово-господарську дяльність ТОВ "ПКП "Пневмоапарат" громадянка ОСОБА_1 . не здійснювала, за юридичною адресою підприємства не була, жодних документів фінансово-господарської діяльності не підписувала, директора та головного бухгалтера на посади не призначала. Відповідно до інформації, розміщеної в Єдиному реєстрі судових рішень, розміщеної на офіційному сайті http://www.reyestr.court.gov.ua/, слідчим управлінням фінансових розслідувань ГУ ДФС у Харківській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №32018100080000031 від 03.04.2018 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст.27 ч. 1 ст.205 КК України, підприємство внесено до бази суб`єктів фіктивного підприємництва.
З приводу вказаного, суд зазначає наступне.
Позивач не може нести відповідальність за невиконання його контрагентами своїх зобов`язань, адже, поняття "добросовісний платник", яке вживається у сфері податкових правовідносин, не передбачає виникнення у платника додаткового обов`язку з контролю за дотриманням його постачальниками правил оподаткування, а саме: платник не наділений повноваженнями податкового контролю для виконання функцій, покладених на податкові органи, а тому не може володіти інформацією відносно виконання контрагентом податкових зобов`язань.
Таким чином, недотримання контрагентами позивача податкової дисципліни має правові наслідки саме для цих контрагентів, оскільки порушення платником вимог податкового законодавства тягне застосування заходів відповідальності саме до такого платника та не може негативно впливати на податковий облік інших осіб (зокрема, його контрагентів) за відсутності факту причетності останніх до таких правопорушень та за наявності факту здійснення господарської операції.
Суд вважає за необхідне вказати, що належними та допустимими в розумінні статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України, доказами факту вчинення платником податків нікчемного правочину або факту відображення в обліку показників господарських операцій, які в дійсності не відбулись, можуть бути або обвинувальний вирок суду по кримінальному провадженню, або рішення суду у справі про стягнення одержаного за нікчемним правочином, або рішення суду про визнання правочину недійсним.
Разом з тим, під час розгляду справи відповідачем не подано до суду жодних доказів відкриття кримінальних проваджень відносно посадових (службових) осіб платника податків або за викладеними в акті фактами діяльності платника податків, наявності обвинувального вироку суду, рішення суду про стягнення одержаного за нікчемним правочином, наявності рішення суду про визнання правочину недійсним.
Відповідно до п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України, для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.
Відповідно до п. 44.2 ст. 44 Податкового кодексу України для обрахунку об`єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування.
Відповідно до Національного положення (стандарту) бухгалтерського обліку 1 "Загальні вимоги до фінансової звітності", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 07.02.2013 № 73, фінансова звітність - бухгалтерська звітність, що містить інформацію про фінансовий стан, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства за звітний період.
У звіті про фінансові результати розкривається інформація про доходи, витрати, прибутки і збитки, інший сукупний дохід та сукупний дохід підприємства за звітний період.
Джерелом відомостей для заповнення звіту про фінансові результати є дані регістрів бухгалтерського обліку, що містять інформацію про доходи, витрати, прибуток, збитки та сукупний дохід.
Згідно з ст.1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" господарська операція це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.
Відповідно до статті 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.
За змістом частин першої та другої статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.
Згідно пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 Податкового кодексу України об`єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього Кодексу.
Згідно з п. 7 П(С)БУ 16 витрати визнаються витратами певного періоду одночасно з визнанням доходу, для отримання якого вони здійснені. Витрати, які неможливо прямо пов`язати з доходом певного періоду, відображаються у складі витрат того звітного періоду, в якому вони були здійснені.
Відповідно до п. 17 П(С)БУ 16 Витрати, пов`язані з операційною діяльністю, які не включаються до собівартості реалізованої продукції (товарів, робіт, послуг), поділяються на адміністративні витрати, витрати на збут та інші операційні витрати.
Згідно до п.18 П(С)БУ 16, до адміністративних витрат відносяться такі загальногосподарські витрати, спрямовані на обслуговування та управління підприємством: загальні корпоративні витрати (організаційні витрати, витрати на проведення річних зборів, представницькі витрати тощо); витрати на службові відрядження і утримання апарату управління підприємством та іншого загальногосподарського персоналу; витрати на утримання основних засобів, інших матеріальних необоротних активів загальногосподарського використання (операційна оренда, страхування майна, амортизація, ремонт, опалення, освітлення, водопостачання, водовідведення, охорона);
винагороди за професійні послуги (юридичні, аудиторські, з оцінки майна тощо); витрати на зв`язок (поштові, телеграфні, телефонні, телекс, факс тощо); амортизація нематеріальних активів загальногосподарського використання; витрати на врегулювання спорів у судових органах; податки, збори та інші передбачені законодавством обов`язкові платежі (крім податків, зборів та обов`язкових платежів, що включаються до виробничої собівартості продукції, робіт, послуг); плата за розрахунково-касове обслуговування та інші послуги банків, а також витрати, пов`язані з купівлею-продажем валюти;
інші витрати загальногосподарського призначення.
Згідно з абз. 5 п. 19. Витрати на збут включають такі витрати, пов`язані з реалізацією (збутом) продукції (товарів, робіт, послуг), як витрати на рекламу та дослідження ринку (маркетинг).
Відповідно до пп. 139.1.1 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат витрати, не пов`язані з провадженням господарської діяльності.
Отже, до складу валових витрат можуть бути віднесені витрати, які безпосередньо пов`язані з підготовкою, організацією, веденням виробництва, реалізацією продукції (робіт, послуг).
Відповідно до п. 185.1 ст. 185 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) об`єктом оподаткування є операції платників податку з:
а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об`єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об`єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю;
б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу.
За правилами п. 187.1 ст. 187 Податкового кодексу України, датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.
Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.
З аналізу наведених норм вбачається, що правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування витрат наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в своїй господарській діяльності, що пов`язані з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, що має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами.
Відповідно, якщо господарська операція фактично не відбулася, то первинні документи, складені платником податку та його контрагентом на підтвердження такої операції, не відповідають дійсності, та свідчать про відсутність у сторін волевиявлення щодо реального здійснення господарської операції.
Суд зазначає, що первинні документи, надані позивачем на підтвердження взаємовідносин із ТОВ "ПКП "Пневмоапарат" за своєю формою та змістом відповідають вимогам чинного законодавства, наявності недоліків (дефектів форми, змісту або походження), які б згідно з частиною 2 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність", пункту 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88, спричинили втрату ними юридичного статусу первинних документів, контролюючим органом не доведено.
Аналізуючи фактичні обставини справи та наведені вище норми, суд вважає, що документи, надані позивачем, мають всі обов`язкові реквізити, зокрема, дату, місце складення документу, результат проведених робіт, підписи повноважних осіб, підтверджують реальність господарських правовідносин між позивачем та ТОВ "ПКП "Пневмоапарат".
За викладених обставин, суд вважає, що спірна господарська операції позивача були пов`язані з господарською діяльністю позивача, спричиняючи зміни в структурі його активів, підтверджені належним чином оформленими документами первинного бухгалтерського обліку, які містять достовірні відомості про їх обсяг та зміст.
Отже, з огляду на вищевказані обставини справи, суд приходить до висновку про обґрунтоване та правомірне формування позивачем даних податкового обліку по господарським взаємовідносинам з ТОВ "ПКП "Пневмоапарат".
Відповідно до статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно частин 1, 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Проте, під час судового розгляду справи відповідачем не доведено обґрунтованості та правомірності викладених в акті перевірки № 2977/20-40-14-12-09/33480420 від 28.08.2019 висновків, а відтак і законності винесеного спірного податкового повідомлення-рішення.
Враховуючи викладене, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог в частині скасування податкового повідомлення - рішення з податку на прибуток за 2017 рік № 00000180518 від 18.09.2019 в загальному розмірі 7892,50 грн.
Стосовно позовної вимоги в частині стягнення на користь ТОВ "МГРУПП" за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС України у Харківській області сплачені грошові зобов`язання в розмірі 7892,50 грн, суд зазначає наступне.
Як вбачається з платіжного доручення № 71339 від 27.09.2019 позивачем сплачено на рахунок УДКСУ в Індустріальному районі м. Харкова 7892,50 грн, призначення платежу зазначено "сплата грошових зобов`язань по акту № 2977/20-40-14-12-09/33480420 від 28.08.2019.
Відповідно до п. 57.4 ст. 57 Податкового кодексу України пеня та штрафні санкції, нараховані на суму грошового зобов`язання (її частку), скасовану за результатами адміністративного чи судового оскарження, також підлягають скасуванню, а якщо такі пеня та санкції були сплачені, вони підлягають зарахуванню в рахунок погашення податкового боргу, грошових зобов`язань або поверненню в порядку, встановленому статтею 43 цього Кодексу.
Поряд з цим, суд вважає вказану вимогу позивача передчасною, оскільки рішення по даній справі ще не набрало законної сили, а отже, податкове зобов`язання, яке визначене податковим повідомлення - рішенням з податку на прибуток за 2017 рік № 00000180518 від 18.09.2019 вважається неузгодженим.
Згідно з частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Таким чином, суд приходить до висновку, що позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю "МГРУПП" є обґрунтованими та підлягають частковому задоволенню.
Розподіл судових витрат здійснюється відповідно до статті 139 Кодексу адміністративного судочинства.
Керуючись статтями 14, 243-246, 293, 295-296 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
В И Р І Ш И В:
Адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю "МГРУПП" (місцезнаходження: вул. Грицевця, буд. 44-А, кв. 13, м. Харків, 61172, ідентифікаційний код - 33480420) до Головного управління ДФС у Харківській області (місцезнаходження: вул. Пушкінська, буд. 46, м. Харків, 61057, ідентифікаційний код - 39599198) про скасування податкового повідомлення-рішення, стягнення суми - задовольнити частково.
Скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Харківській області з податку на прибуток за 2017 рік № 00000180518 від 18.09.2019 в загальному розмірі 7892 (сім тисяч вісімсот дев`яносто дві) грн 50 коп.
В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
Стягнути на користь товариства з обмеженою відповідальністю "МГРУПП" (ідентифікаційний код - 33480420) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Харківській області (ідентифікаційний код - 39599198) судовий збір у розмірі 1921 (одна тисяча дев`ятсот двадцять одна) грн 00 коп.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення виготовлено 21 грудня 2019 року.
Суддя А.С. Мороко
Суд | Харківський окружний адміністративний суд |
Дата ухвалення рішення | 17.12.2019 |
Оприлюднено | 22.12.2019 |
Номер документу | 86496210 |
Судочинство | Адміністративне |
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2025Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні