Ухвала

від 20.12.2019 по справі 540/2657/19

ХЕРСОНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ХЕРСОНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

20 грудня 2019 р. м. ХерсонСправа № 540/2657/19

Херсонський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Пекного А.С. ,

розглянувши у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області до Селянського (фермерського) господарства "Венера" про стягнення заборгованості з відшкодування витрат на виплату і доставку пільгових пенсій,

встановив :

Головне управління Пенсійного фонду України в Херсонській області (далі-позивач) звернулось до суду з позовом до Селянського (фермерського) господарства "Венера" (далі-відповідач), в якому просить стягнути з останнього заборгованість з відшкодування витрат на виплату і доставку пільгових пенсій за період з квітня 2019р. по листопад 2019р. у сумі 2356,32 грн.

Ухвалою від 11.12.2019р. провадження у справі відкрите, розгляд справи призначений за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні).

Дослідивши матеріали справи та проаналізувавши норми процесуального законодавства, суд встановив, що позовна заява не відповідає вимогам Кодексу адміністративного судочинства України.

За статтею 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Для звернення до адміністративного суду суб`єкта владних повноважень встановлюється тримісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня виникнення підстав, що дають суб`єкту владних повноважень право на пред`явлення визначених законом вимог. Цим Кодексом та іншими законами можуть також встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду суб`єкта владних повноважень.

Головне управління Пенсійного фонду України в Херсонській області звернулось до суду із позовом про стягнення заборгованості з відшкодування витрат на виплату і доставку пільгових пенсій за період з квітня по листопад 2019р. При цьому зазначає, що в даній категорії справ строки, встановлені ст.122 КАС України не застосовуються, оскільки до вказаних правовідносин застосовується ч.15 ст.106 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

Вказані доводи позивача суд вважає помилковими з огляду на наступне.

Пунктом 2 розділу ХV "Прикінцеві положення" Закону № 1058-IV передбачено, що пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком №1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах або за вислугу років, які відповідно до законодавства, що діяло раніше, мали право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди.

До запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди вищезазначеним особам пенсії призначаються за нормами цього Закону в разі досягнення пенсійного віку та наявності трудового стажу, передбаченого Законом України "Про пенсійне забезпечення". При цьому зберігається порядок покриття витрат на виплату і доставку цих пенсій, що діяв до набрання чинності цим Законом.

До 01.01.2004 р. питання про відшкодування витрат на виплату і доставку пільгових пенсій, призначених, зокрема, відповідно до пунктів "б"-"з" ст.13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" було врегульовано Законом України "Про збір на обов`язкове державне пенсійне страхування" від 26.06.1997 р. №400/97-ВР (далі - Закон № 400/97-ВР).

Абзацом 4 пункту 1 статті 2 Закону № 400/97-ВР передбачено, що для платників збору, визначених пунктами 1 та 2 статті 1 цього Закону (п.1 - суб`єкти підприємницької діяльності незалежно від форм власності, їх об`єднання, бюджетні, громадські та інші установи та організації, об`єднання громадян та інші юридичні особи, а також фізичні особи - суб`єкти підприємницької діяльності, які використовують працю найманих працівників; п.2 - філії, відділення та інші відокремлені підрозділи платників податку, зазначених у пункті 1 цієї статті, що не мають статусу юридичної особи, розташовані на території іншої, ніж платник збору, територіальної громади), крім платників, віднесених до четвертої групи платників єдиного податку, що визначені у підпункті 4 пункту 291.4 статті 291 Податкового кодексу України, об`єктом оподаткування є також фактичні витрати на виплату і доставку пенсій, призначених відповідно до пунктів "б"-"з" статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" до досягнення працівниками пенсійного віку, передбаченого статтею 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

Дані витрати відшкодовуються у розмірі 100 відсотків від об`єкта оподаткування (абз.3 п.1 ст.4 Закону № 400/97-ВР ).

Порядок відшкодування підприємствами витрат на виплату і доставку пенсій, призначених на пільгових умовах, визначається Інструкцією про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, затвердженою Постановою правління Пенсійного фонду України від 19.12.2003 р. № 21-1 (далі - Інструкція № 21-1).

Відповідно до п.6.4 розд.6 Інструкції № 21-1 розмір сум до відшкодування на поточний рік визначається органами Пенсійного фонду України щорічно у розрахунках фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, призначених відповідно до частини 2 "Прикінцевих положень" Закону, які надсилаються підприємствам до 20-го січня поточного року та протягом місяця з новопризначених (перерахованих) пенсій.

Пунктом 6.7 розділу 6 Інструкції № 21-1 встановлено, що підприємства зобов`язані щомісяця до 25-го числа вносити до Пенсійного фонду зазначену в розрахунку місячну суму фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах.

Отже, про не відшкодування витрат на виплату і доставку пенсій, призначених на пільгових умовах за квітень позивач вже знав 26.05.2019р., за травень 2019р. - 26.06.2019р. і так далі.

Разом з тим, звертається до суду з даним позовом лише 09 грудня 2019р., тобто із пропуском встановленого строку, та посилаючись на ч.15 ст.106 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" вказує, що строки звернення до адміністративного суду, встановлені ст.122 КАС України, не застосовуються.

Слід звернути увагу, що частиною 15 статті ст.106 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" встановлено, що строк давності щодо стягнення недоїмки, пені та штрафів не застосовується. Фінансові санкції (штраф, пеня) та адміністративні стягнення, а також примусові стягнення органами виконавчої служби за несплату внесків на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування фізичними особами - підприємцями, які обрали особливий спосіб оподаткування, не застосовуються.

Разом з тим, вказана норма не встановлює строки щодо відшкодування витрат на виплату і доставку пільгових пенсій, тому вона не застосовується до цих правовідносин.

Отже позивач, звернувшись до суду з даним позовом значно пізніше, ніж установлений процесуальним законодавством тримісячний строк, не надав до суду жодного пояснення щодо причин пропуску таких строків, як і не надав жодного доказу на підтвердження поважності таких причин та відповідного клопотання про поновлення пропущеного строку звернення до суду.

Частиною 6 статті 161 КАС України встановлено, що у разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов`язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску.

Відповідно до ч.13 ст.171 КАС України суддя, встановивши після відкриття провадження у справі, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 160, 161 цього Кодексу, постановляє ухвалу не пізніше наступного дня, в якій зазначаються підстави залишення заяви без руху, про що повідомляє позивача і надає йому строк для усунення недоліків, який не може перевищувати п`яти днів з дня вручення позивачу ухвали.

Відповідно до положень статті 123 КАС України у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху.

Якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.

Обов`язковою для застосування в Україні є практика Європейського суду з прав людини, яка статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" визнана джерелом права.

Згідно п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (ратифіковано Україною 17.07.1997 р., набула чинності для України 11.09.1997 р.) "Кожен має право на ... розгляд його справи упродовж розумного строку ... судом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру...".

Вирішуючи питання стосовно застосування ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд бере до уваги, що в рішенні Європейського суду з прав людини по справі "Плахтєєв та Плахтєєва проти України" (заява №20347/03 §35) зазначено "… пункт 1 статті 6 гарантує кожному право на звернення до суду з позовом щодо його прав та обов`язків цивільного характеру. У такій формі в цьому пункті втілено "право на суд", одним з аспектів якого є право доступу, тобто право на порушення провадження в суді за цивільним позовом. Однак це право не є абсолютним. Воно може підлягати законним обмеженням, таким, наприклад, як передбачені законом строки давності…".

В рішенні Європейського суду з прав людини в справі "Пономарьов проти України" (№ 3236/03 від 03 квітня 2008 року, §41) зазначено, що "…Суд визнає, що вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави.".

Європейський суд з прав людини у своїй прецедентній практиці виходить із того, що положення пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує кожному право подати до суду будь-який позов, що стосується його прав і обов`язків. Проте право на суд не є абсолютним і воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання з боку держави.

В даному випадку регулювання з боку держави полягає у встановлені строків звернення з позовом до суду.

Тобто, чинне законодавство обмежує звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів. Це, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними.

Таким чином, дотримання строків звернення з адміністративним позовом є однією з умов для реалізації права на позов у публічно-правових відносинах. Вона дисциплінує учасників цих відносин у випадку, якщо вони стали спірними, запобігає зловживанням і можливості регулярно погрожувати зверненням до суду, сприяє стабільності діяльності суб`єктів владних повноважень щодо виконання своїх функцій.

Тому у разі пропущення строку звернення до суду належить обґрунтувати поважність причин пропущення такого строку.

Частинами 13-15 статті 171 КАС України встановлено, що суддя, встановивши після відкриття провадження у справі, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 160, 161 цього Кодексу, постановляє ухвалу не пізніше наступного дня, в якій зазначаються підстави залишення заяви без руху, про що повідомляє позивача і надає йому строк для усунення недоліків, який не може перевищувати п`яти днів з дня вручення позивачу ухвали.

Якщо позивач усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, суд продовжує розгляд справи, про що постановляє ухвалу не пізніше наступного дня з дня отримання інформації про усунення недоліків.

Якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, позовна заява залишається без розгляду.

Враховуючи викладене, вбачаються підстави для залишення даної позовної заяви без руху та установлення позивачу строку на усунення недоліків, а саме: для надання до суду обґрунтованої заяви про поновлення пропущеного строку звернення до суду та доказів поважності причин його пропуску.

Керуючись ст.ст.171, 123, 243, 248 КАС України,

ухвалив :

Залишити позовну заяву без руху.

Надати позивачам строк для усунення недоліків позовної заяви - п`ять днів з дня вручення даної ухвали про залишення позовної заяви без руху.

Після усунення недоліків позовної заяви документи до суду направляти із вказівкою на номер справи 540/2657/19 та зазначенням прізвища судді, який прийняв ухвалу про залишення позовної заяви без руху.

У разі невиконання цієї ухвали, позовна заява буде залишена без розгляду.

Ухвала оскарженню не підлягає, заперечення на неї можуть бути викладені в апеляційній скарзі на рішення суду, прийняте за результатами розгляду справи. Ухвала, постановлена судом поза межами судового засідання, під час розгляду справи в письмовому провадженні, набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Суддя Пекний А.С.