Рішення

від 09.12.2019 по справі 580/2716/19

ЧЕРКАСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 грудня 2019 року справа № 580/2716/19

м. Черкаси

Черкаський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого-судді Паламаря П.Г.,

за участю секретаря Безпалого А.В.,

представника позивача Смаглія В.М. (за довіреністю),

представника відповідача Ятченко Л.М. (за довіреністю),

розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрпосуд 2014» до Головного управління ДПС у Черкаській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

До Черкаського окружного адміністративного суду звернулося ТОВ «Укрпосуд 2014» (18001, м. Черкаси, вул. Хрещатик, 193/2, кв. 5; далі - позивач) з позовом до Головного управління ДПС у Черкаській області (18000, м. Черкаси, вул. Хрещатик, 235; далі - відповідач), в якому просить скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Черкаській області від 08 квітня 2019 №0003901410 та №0003931410.

30.10.2019 продовжено строк проведення підготовчого провадження.

06.11.2019 протокольною ухвалою суду здійснено заміну первинного відповідача на Головне управління ДПС у Черкаській області.

06.11.2019 закрито підготовче провадження та призначено розгляд справи по суті.

В судовому засіданні представник позивача позов підтримав та просив суд його задовольнити. В обґрунтування адміністративного позову зазначено, що відповідачем протиправно за результатами перевірки зроблено висновки щодо порушення позивачем податкового законодавства. Зазначено, що ПК України не надає органам ДФС повноважень на визнання тих чи інших угод недійсними або нікчемними, а тому всі господарські операції здійснені у відповідності з договорами являються реальними, правомірними. Таким чином, фактично укладені між ТОВ Укрпосуд 2014» та ТОВ Агрофлексгруп 2015 , ПП фірма Олбі і ТОВ Гіперторг договори купівлі-продажу ТМЦ, укладення яких підтверджується наявними первинними документами, фактично виконаними сторонами в повному обсязі та відповідають дійсним економічним інтересам суб`єктів господарювання.

Представник відповідача в судовому засіданні просив в задоволенні адміністративного позову відмовити повністю з підстав викладених у письмових запереченнях. Зокрема представником наголошено, що підставою для складання оскаржуваних податкових повідомлень-рішень були матеріали документальної позапланової виїзної перевірки, під час, якої встановлено, що позивачем лише документально оформлені взаємовідносини з контрагентами, без настання будь-яких наслідків.

Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши подані документи і матеріали, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд встановив, що позов підлягає до задоволення з наступних підстав.

Суд встановив, що товариства з обмеженою відповідальністю «Укрпосуд 2014» , як суб`єкт господарювання - юридична особа, ідентифікаційний код 39473272, зареєстроване 04.11.2014, та перебуває на обліку за основним видом діяльності оптова торгівля фарфором, скляним посудом та засобами для чищення та є платником ПДВ.

15.03.2019 Головним управління ДФС у Черкаській області проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «Укрпосуд 2014» за результатами якої, складено акт №83/23-00-14-1007/39473272 та зафіксовано порушення:

-п.134.1 ст.134 Податкового Кодексу України, вимог п.3.10. Наказу Міністерства фінансів України від 28 березня 2013 року №433 Про затвердження Методичних рекомендацій щодо заповнення форм фінансової звітності , п. 5 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку №11 Зобов`язання , затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 31.01.2000 №20, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 11.02.2000 за №85/4306, п.7 Національного положення (стандарт) бухгалтерського обліку 15 "Дохід", п.6, п.11 Стандарту №16 "Витрати" затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 29.11.1999 року №290, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 14.12.1999 року за №860/4153, в результаті чого занижено податок на прибуток підприємств на загальну суму 39601 грн., в тому числі за 2016 рік на суму 22669 грн. та за 2017 рік на суму 16932 грн.;

-п.198.1, п. 198.3, п.198.6. ст.198 Податкового Кодексу України, п.2.4 Наказу № 88, ст. 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні від 16.07.99 р. № 996-ХІV (із змінами та доповненнями) в результаті чого занижено суму податку на додану вартість, яка підлягає сплаті до бюджету на суму 44000 грн., в тому числі в тому числі за липень 2016 у сумі 7528 грн., за серпень 2016 у сумі 8912 грн., за вересень 2016 у сумі 8747 грн., за серпень 2017 у сумі 11090 грн. та за грудень 2017 у сумі 7723 грн.

На підставі акту від 15.03.2019 №83/23-00-14-1007/39473272 Головним управлінням ДФС у Черкаській області прийняті податкові повідомлення-рішення від 08.04.2019:

-№0003901410, яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на прибуток приватних підприємств на загальну суму 49501,00 грн., в тому числі 39601,00 грн. основного платежу та 9900,00 грн. штрафних (фінансових) санкцій;

-№0003931410, яким збільшено суму грошового зобов`язання з ПДВ на загальну суму 55000,00 грн., в тому числі 44000,00 грн. - основного платежу та 11000,00 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

За результатами адміністративного оскарження, рішенням ДФС України від 11.07.2019 №32074/6/83-33-1104-08-25, податкові повідомлення-рішення від 08.04.2019 залишені без змін, а скаргу ТОВ «Укрпосуд 2014» від 11.05.2019 без задоволення.

Не погоджуючись з прийнятими рішеннями позивач звернувся до суду.

Оцінюючи юридичну та фактичну обґрунтованість висновків відповідача, викладених в акті перевірки позивача і, відповідно, винесених на його підставі податкових повідомлень-рішень на відповідність вимогам ПК України, суд виходить з наступного.

Як вбачається з акта перевірки, перевіркою встановлено порушення підприємством п.134.1 ст.134 Податкового Кодексу України, вимог п.3.10. Наказу Міністерства фінансів України від 28 березня 2013 року №433 Про затвердження Методичних рекомендацій щодо заповнення форм фінансової звітності , п. 5 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку №11 Зобов`язання , затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 31.01.2000 №20, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 11.02.2000 за №85/4306, п.7 Національного положення (стандарт) бухгалтерського обліку 15 "Дохід", п.6, п.11 Стандарту №16 "Витрати" затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 29.11.1999 року №290, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 14.12.1999 року за №860/4153, в результаті чого занижено податок на прибуток підприємств на загальну суму 39601 грн., в тому числі за 2016 рік на суму 22669 грн. та за 2017 рік на суму 16932 грн.

Судом встановлено, що ТОВ «Укрпосуд 2014» в перевіряємий період мало взаємовідносини з контрагентами ТОВ Агрофлексгруп 2015 , ПП фірма Олбі і ТОВ Гіперторг .

Так, між ТОВ «Укрпосуд 2014» (замовник) та приватне підприємство фірма Олбі (виконавець) укладено договір про надання рекламних послуг від 04.01.2017 № 01/01/2017, згідно якого замовник дає завдання виконавцю, а виконавець зобов`язується в порядку та на умовах, визначених договором, надати за плату такі рекламні послуги: проведення презентацій посуди з залученням меблів та торгівельного обладнання виконавця за усною заявкою. Пунктом 1.2 договору встановлено, що строк надання рекламних послуг: з 05.01.2017 по 30.08.17.

Згідно акту про надання послуг № 464 від 30.08.2017, приватним підприємство фірма Олбі надавалися умови для проведення промо-акцій (8 місяців).

При цьому, між ТОВ «Укрпосуд 2014» (замовник) та приватне підприємство фірма Олбі (виконавець) укладено договір про надання послуг на технічне обслуговування і підтримки сайту від 01.02.2017 № 02/02/2017, згідно якого замовник дає завдання виконавцю, а виконавець зобов`язується в порядку та на умовах, визначених договором, надати послуги по технічному обслуговуванні і підтримки сайта: ukrposud.com.ua.

Згідно акту про надання послуг № 391 від 28.07.2017, приватним підприємство фірма Олбі надавалися послуги з технічного підтримки та обслуговування сайту (6 місяців).

Розрахунки за надані послуги проведено в безготівковому порядку на підставі платіжних доручень у відповідності до карток рахунку 631.

Крім того, ТОВ «Укрпосуд 2014» мало взаємовідносини з ТОВ Агрофлексгруп 2015 . На підтвердження яких надано видаткові накладні щодо поставки на користь ТОВ «Укрпосуд 2014» : соусника круглого, тарілки овальної, тарілки "Лондон" прямокутної, тарілки "Лондон" основні блюда, соусника, тарілки супової "Азія", соусника "Гамадарі", тарілки "Унайдзю", тарілки "Теппан", тарілки "Тако бебі", тарілки-підставки, тарілки для салатів, тарілки для рису, ложки, тарілки під морозиво, підставки під ложку, підставки під морозиво, тарілки шашличної, тарілки для супу, тарілки "Гедза" в асортименті. Дані видаткові накладні оформлені належним чином.

При чому, факт оплати за придбаний товар підтверджується рахунками на оплату та безпосередньо картками рахунку 631.

На підтвердження транспортування ТМЦ (посуду) надано акти здачі-прийняття робіт (надання послуг), згідно яких виконавцем виступало ТОВ Делівері (код за ЄДРПОУ 31738765).

Також, ТОВ «Укрпосуд 2014» мало взаємовідносини з ТОВ Гіперторг . На підтвердження яких надано видаткові накладні щодо поставки на користь ТОВ «Укрпосуд 2014» : соусника вертикального з кришкою, соусника круглого, косточки для палочок, тарілки "Лондон" прямокутної, тарілки "Пан Азія" конусовидної, тарілки "Лондон" основні блюда, тарілки супової "Азія", блюдця в асортименті.

Факт оплати за придбаний товар підтверджується рахунками на оплату та картками рахунку 631, а транспортування посуду підтверджується актами здачі-прийняття робіт ТОВ Делівері .

Суд звернув увагу, що позивачем не надано договори купівлі-продажу на придбання посуду, однак зазначає, що згідно норм ст. 205, 206 ЦК України, правочин може вчинятися усно, а сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Згідно з інформацією ЄДРПОУ контрагенти позивача були зареєстровані як суб`єкт господарювання - юридичні особи, при цьому суд вважає, що відсутність у контрагентів КВЕДу виду діяльності не впливає на фактичну реалізацію роботи у наданні послуг та наданих ТМЦ, які документально підтверджуються первинними документами.

Судом з`ясовано, що понесені позивачем витрати на придбання послуг та ТМЦ, пов`язані з господарською діяльністю товариства, що узгоджується з видатковими накладними про реалізацію товару (посуду) контрагентам -покупцям.

Згідно з пп. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

У відповідності до ч. 1 ст. 3 Господарського кодексу України під господарською діяльністю розуміється діяльність суб`єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Відповідно до пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначає Закон України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 №996-ХІ (надалі - Закон України № 996-ХІ).

Зі змісту статті 1 Закону України №996-ХІ випливає, що первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Законодавством не визначений вичерпний перелік документів, які можуть вважатися первинними, відтак таким, що підтверджують проведення господарської операції і на підставі яких формується звітність. Відсутність деяких реквізитів в одному з первинних документів не робить автоматично господарську операцію такою, що не відбулася.

Частинами 1, 2 статті 9 Закону України №996-ХІ встановлені вимоги до первинного документу та визначена сфера застосування первинного документу.

Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Як свідчать матеріали справи, позивач у перевірочний період у взаємовідносинах із контрагентами-постачальниками відобразив придбання товару на підставі договорів видаткових накладних, а факт виконання договірних зобов`язань сторонами підтверджується зареєстрованими податковими накладними, здійсненими розрахунками на підставі платіжних доручень, рахунками - фактури про надання транспортно-експедиційний послуг з перевезення вантажу..

Таким чином, позивачем до перевірки надані всі первинні документи бухгалтерського та податкового обліку, які вказують на виконання договірних зобов`язань з ТОВ Агрофлексгруп 2015 , ПП фірма Олбі і ТОВ Гіперторг .

Крім того, укладені договори позивача із зазначеними вище контрагентами повністю узгоджуються, є логічними та відповідають тим видам діяльності, яким займається позивач.

Також, суд звертає увагу, що зазначені вище договори, що укладені між позивачем та контрагентами є чинними, ніким не скасовані, а їх виконання підтверджується належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, що знаходяться в матеріалах справи.

У свою чергу, на момент укладення договорів та проведення господарських операцій контрагенти позивача зареєстровані в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, зареєстровані платниками податків, банкрутами не визнавались.

Між тим, судом також встановлено, шо позивач і його контрагенти (на час господарських взаємовідносин) мали статуси платників податків.

Пунктом 1 Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 16 Витрати , затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.12.1999 № 318 (далі - ПСБО 16), останнє визначає методологічні засади формування в бухгалтерському обліку інформації про витрати підприємства та її розкриття в фінансовій звітності.

Норми цього Положення (стандарту) застосовуються підприємствами, організаціями та іншими юридичними особами (далі - підприємства) незалежно від форм власності (крім банків, бюджетних установ та підприємств, які відповідно до законодавства складають фінансову звітність за міжнародними стандартами фінансової звітності). (п. 2 ПСБО 16).

Пунктом 3 ПСБО 16 визначено, що дія цього положення не поширюється на витрати, пов`язані з первісним визнанням і зміною справедливою вартістю біологічних активів та з первісним визнанням сільськогосподарської продукції.

Відповідно до п. 6 ПСБО 16, витратами звітного періоду визнаються або зменшення активів, або збільшення зобов`язань, що призводить до зменшення власного капіталу підприємства (за винятком зменшення капіталу внаслідок його вилучення або розподілу власниками), за умови, що ці витрати можуть бути достовірно оцінені.

Згідно п. 7 ПСБО 16, витрати визнаються витратами певного періоду одночасно з визнанням доходу, для отримання якого вони здійснені. Витрати, які неможливо прямо пов`язати з доходом певного періоду, відображаються у складі витрат того звітного періоду, в якому вони були здійснені.

Судом враховано, що перевіркою не встановлено порушення підприємством вимог ПСБО 16.

Відповідно до п.12 ПСБО 16, до складу прямих матеріальних витрат включається вартість сировини та основних матеріалів, що утворюють основу вироблюваної продукції, купівельних напівфабрикатів та комплектуючих виробів, допоміжних та інших матеріалів, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об`єкта витрат.

Пунктом 5 Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 15 "Дохід", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 29.11.1999 року №290 (далі - ПСБО 15), встановлено, що дохід визнається під час збільшення активу або зменшення зобов`язання, що зумовлює зростання власного капіталу (за винятком зростання капіталу за рахунок внесків учасників підприємства), за умови, що оцінка доходу може бути достовірно визначена. Критерії визнання доходу, наведені в цьому Положенні (стандарті), застосовуються окремо до кожної операції. Проте ці критерії потрібно застосовувати до окремих елементів однієї операції або до двох чи більше операцій разом, якщо це випливає із суті такої господарської операції (операцій).

Згідно п.7 ПСБО 15, визнані доходи класифікуються в бухгалтерському обліку за такими групами: дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг); чистий дохід від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг); інші операційні доходи; фінансові доходи; інші доходи.

Дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) - загальний дохід (виручка) від реалізації продукції, товарів, робіт або послуг без вирахування наданих знижок, повернення раніше проданих товарів та непрямих податків і зборів (податку на додану вартість, акцизного збору тощо).

Чистий дохід від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) визначається шляхом вирахування з доходу від реалізації продукції, товарів, робіт, послуг наданих знижок, вартості повернутих раніше проданих товарів, доходів, що за договорами належать комітентам (принципалам тощо), та податків і зборів.

До складу інших операційних доходів включаються суми інших доходів від операційної діяльності підприємства, крім чистого доходу від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг), зокрема: дохід від операційної оренди активів; дохід від операційних курсових різниць; відшкодування раніше списаних активів; дохід від роялті, відсотків, отриманих на залишки коштів на поточних рахунках в банках, дохід від реалізації оборотних активів (крім фінансових інвестицій), необоротних активів, утримуваних для продажу, та групи вибуття тощо.

Відповідно до п. 8 ПСБО 15, дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, інших активів) визнається в разі наявності всіх наведених нижче умов: покупцеві передані ризики й вигоди, пов`язані з правом власності на продукцію (товар, інший актив); підприємство не здійснює надалі управління та контроль за реалізованою продукцією (товарами, іншими активами); сума доходу (виручка) може бути достовірно визначена; є впевненість, що в результаті операції відбудеться збільшення економічних вигод підприємства, а витрати, пов`язані з цією операцією, можуть бути достовірно визначені.

Пунктом 3.3. Наказу № 433 у статті "Чистий дохід від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг)" відображається дохід (виручка) від реалізації продукції, товарів, робіт, послуг (у т. ч. платежі від оренди об`єктів інвестиційної нерухомості) за вирахуванням наданих знижок, вартості повернутих раніше проданих товарів, доходів, що за договорами належать комітентам (принципалам тощо), та податків і зборів.

Враховуючи викладене, контролюючим органом помилково встановлено позивачем порушення вимог п. 3.10 Наказу № 433, п. 5 П(С)БО №11, п. 7 П(С)БО №15 і т. д. та заниження інших операцiйних доходів, оскільки понесені підприємством витрати є прямими матеріальними витратами та правомірно включені позивачем до витрат звітного періоду, у якому були безпосередньо понесені.

За приписами статті 134 Податкового кодексу України об`єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього розділу.

Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом збільшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається: зменшення від`ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку); збільшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку).

Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом зменшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається: збільшення від`ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку); зменшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку).

Для цілей цього підпункту до річного доходу від будь-якої діяльності, визначеного за правилами бухгалтерського обліку, включається дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг), інші операційні доходи, фінансові доходи та інші доходи.

Таким чином, фінансовий результат до оподаткування визначається платником податку на прибуток у фінансовій звітності відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності з урахуванням відповідних коригувань.

Відповідно до п. 137.1 ст.137 Податкового кодексу України податок нараховується платником самостійно за ставкою, визначеною статтею 136 цього Кодексу, від бази оподаткування, визначеної згідно зі статтею 135 цього Кодексу.

Як встановлено в ході розгляду справи та підтверджено наявними в справі матеріалами, господарські правовідносини між позивачем та його контрагентами у перевіряємому періоді мали реальний характер, позивачем по бухгалтерському та податковому обліку було відображено придбанні у вказаних контрагентів товари, які використані позивачем у власній господарській діяльності.

Враховуючи викладене, суд вважає безпідставними та необґрунтованими висновки відповідача в частині того, що позивачем занижено податок на прибуток.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пунктом 198.2 цієї статті передбачено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податковим кодексом України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України на дату виникнення податкових зобов`язань податку зобов`язаний надати покупцю (отримувачу) податкову накладну, складену в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи, та зареєстровану в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Пункт 201.8 вказаної статті передбачає, що право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Відповідно до першого та другого абзаців пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Суд звертає увагу, що контролюючий орган ставить під сумнів товарність операцій між контрагентами-постачальниками в наслідок відсутності реальної можливості контрагентів здійснювати поставки товару та надання послуг, а ТОВ Агрофлексгруп 2015 згідно вироку Вишгородського районного суду Київської області від 08.08.2018, справа №363/261/18, засновника та директора визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 205 КК України, з призначенням відповідного покарання.

Однак податкове законодавство не ставить у залежність податковий стан певного платника податків - покупця від дотримання його контрагентами податкової дисципліни та правильності ведення ними податкового або бухгалтерського обліку.

Відповідно до ст. 61 Конституції України, юридична відповідальність особи має індивідуальний характер, а тому позивач не може нести відповідальності за можливі протиправні дії інших юридичних осіб.

Суд зазначає, що з огляду на принцип персональної відповідальності платника податку, не може ставитись у пряму залежність від додержання податкової дисципліни третіми особами. Платника податку не може бути позбавлено права на включення до витрат вартості придбаних товарів та формування податкового кредиту з податку на додану вартість за відсутності доказів його залучення до протиправної діяльності, яка свідчить про незаконність такого включення, при цьому платник податку не повинен нести відповідальність за зловживання, вчинені його контрагентами, якщо платник податку не знав про такі зловживання та не міг про них знати.

Суд зауважує, що податковий орган не надав доказів на підтвердження того, що позивач діяв без належної обачності та обережності і йому мало бути відомо про порушення, які допускали контрагенти, а також не зазначено інших доводів, які могли б свідчити про наявність обставин, що виключають обґрунтованість включення позивачем до складу витрат сум вартості товарів та формування податкового кредиту за господарськими операціями з наведеними контрагентами.

Враховуючи зазначене, позивач правомірно сформовано та обраховано податкове зобов`язання з податку на прибуток та сформовано податковий кредит, а тому винесенні ППР підлягають до скасування.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

За таких обставин, на підставі викладеного, Черкаський окружний адміністративний суд, за правилами, встановленими ст. 90 Кодексу адміністративного судочинства України, перевіривши наявні у справі докази, вважає заявлені позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають до задоволення.

Відповідно до ст. 139 КАС України, при задоволенні позову, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі.

Керуючись ст.ст. 6, 9, 14, 77, 139, 241-246, 255, 295, 371 КАС України, суд,

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Черкаській області від 08.04.2019 №0003901410 та №0003931410.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Черкаській області (код ЄДРПОУ 43142920) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрпосуд 2014» (код ЄДРПОУ 39473272) понесені судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 1921 (одна тисяча дев`ятсот двадцять одна) грн.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, яка може бути подана до Шостого апеляційного адміністративного суду через Черкаський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя П.Г. Паламар

Повний текст рішення виготовлено 19.12.2019