Рішення

від 10.12.2019 по справі 640/22216/18

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

10 грудня 2019 року № 640/22216/18

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Мазур А.С., при секретарі судового засідання Моренко О.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу:

за позовом Акціонерного товариства Українська залізниця

до Офісу великих платників податків ДФС України

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 31.01.2018 № 0001054208 та від 16.04.2018 № 0007812200,

за участі представників сторін:

від позивача - Калініна О.О.

від відповідача: Скляров О.Г.

ВСТАНОВИВ:

Акціонерне товариство Українська залізниця (далі - позивач) звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Офісу великих платників податків ДФС України (далі - відповідач), в якому просив суд: визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 31.01.2018 № 0001054208 та від 16.04.2018 № 0007812200.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 28.12.2018 відкрито провадження в адміністративній справі, ухвалено здійснювати розгляд за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 27.07.2019 закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до розгляду по суті.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на протиправність та незаконність висновків акту перевірки від 10.01.2018 № 9/2810-42-08/40075815 та невідповідності останніх фактичним обставинам вчинених господарських операцій. Позивачем зазначено, що висновки акту перевірки щодо відсутності в дійсності господарських операцій із контрагентом-постачальником є необґрунтованими та ґрунтуються виключно на інформації діяльності третіх осіб- контрагентів позивача по ланцюгу постачання, що є неприпустимим, оскільки Податковим Кодексом України не передбачена субсидіарна відповідальність Товариства за діяльність його контрагентів. Вказано, що всі господарські операції, які вчинялися між позивачем та його контрагентом у період, що перевірявся, є реальними, підтверджуються первинними документами, зокрема договорами, додатковими угодами, актами приймання - передачі, платіжними дорученнями, які оформлені згідно вимог Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні . Крім того, відповідачем не доведено, що ОСОБА_1 не був директором ТОВ Спецстиль Україна , а ОСОБА_2 не має жодного відношення до ТОВ Спецстиль Україна , а відтак, вказані припущення не можуть бути доказовою базою. Також встановлено, що постачальник товарів, щодо якого оспорюється право на податковий кредит з ПДВ та право на віднесення вказаних сум до витрат на момент здійснення господарських операцій, був зареєстрований в установленому законом порядку, знаходився на обліку в податкових органах, мав статус платника ПДВ, свідоцтво платника ПДВ не було анульовано на момент укладання та виконання угод. Податкові накладні контрагентом зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних згідно з пунктом 201.10 статті 201 Кодексу, що і стало підставою для формування податкового кредиту.

Відповідач проти позовних вимог заперечив, посилаючись на встановлені у Акті перевірки від 10.01.2018 № 9/28-10-42-08/40075815 порушення. Також, Офісом великих платників податків ДФС України зазначається, що укладені між позивачем та ТОВ Спецстиль Україна договори не опосередковуються реальним виконанням операцій, які становлять його предмет. Крім того, відповідач вказує на неможливість здійснення ТОВ Спецстиль Україна поставки товарів, у зв`язку із відсутністю факту (джерела) законного ведення в обіг та/або реального задекларованого виробництва вищезазначених товарів. Таким чином, позивачем здійснено безпідставне документальне оформлення нереальних господарських операцій з одержання (купівлі) товарно-матеріальних цінностей і складено/підписано первинні документи, які не опосередковуються реальним виконанням господарських операцій, що в свою чергу є грубим порушенням вимог Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні .

У відповіді на відзив позивач зазначив, що протягом періоду, що перевірявся, укладання договорів регіональними філіями Товариства здійснювалося з дотриманням процедур, передбачених Законом України Про здійснення державних закупівель . Так, за процедурою закупівлі, оголошеною ДП Південна залізниця (правонаступник регіональна філія Південна залізниця AT Укрзалізниця ) укладено договір із переможцем закупівлі - ТОВ Спецстиль Україна . В момент укладення договору із переможцем конкурсу закупівлі, у позивача не було підстав для неприйняття вигідної пропозиції. Крім того, відповідач не надав жодних доказів того яким чином останній встановлював особу ОСОБА_2 та ОСОБА_1 .

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

22.10.2017 Офісом великих платників податків Державної фіскальної служби з метою здійснення контролю за своєчасністю достовірністю, повнотою нарахування і сплати податків і зборів до бюджету видано наказ Про проведення документальної позапланової виїзної перевірки №2373.

Головним державним ревізором - інспектором відділу податкового супроводження підприємств нафтогазового комплексу управління податкового супроводження підприємств транспортної інфраструктури управління податкового супроводження підприємств невиробничої сфери Офісу великих платників податків ДФС Ковальчук Н.М. на підставі наказу Про проведення документальної позапланової виїзної перевірки №2373 від 22.10.2017 проведена документальна позапланова виїзна перевірка ПАТ Українська залізниця з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства повноти нарахування та своєчасності сплати податків при здійсненні взаємовідносин з ТОВ Спецстиль Україна за грудень 2015.

Актом про результатами документальної позапланової виїзної перевірки №9/28-10-42-08/40075815 від 10.01.2018 встановлено наступні правопорушення ПАТ Українська залізниця вимог податкового законодавства, зокрема:

п.п. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 Податкового кодексу України (далі - ПК України), в результаті чого встановлено зниження податку на прибуток підприємства на загальну суму 1 561 058 грн., у тому числі за 2015 рік в сумі 1 561 058 грн.;

п. 198.1, п. 198.3 ст. 198 ПК України, в результаті чого встановлено заниження податку на додану вартість за грудень 2015 року в сумі 1 237 245 грн.

За результатами розгляду Акту перевірки від 10.01.2018 № 9/28-10-42-08/40075815 контролюючим органом прийнято податкові повідомлення-рішення № 0001054208 від 31.01.2018 та № 0001064208 від 31.01.2018.

Позивач користуючись своїм правом досудового захисту, оскаржив спірні податкові повідомлення-рішення в адміністративному порядку.

За результатами розгляду скарги, ДФС України прийнято рішення від 12.04.2018 № 12750/6199-99-11-01-07-25, яким скаргу задоволено частково, а саме: скасовано податкове повідомлення-рішення від 31.01.2018 № 0001064208 в частині застосування 390 264, 50 грн. штрафних санкцій, а в іншій частині спірні повідомлення-рішення залишено без змін.

За результатами розгляду скарги відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення від 16.06.2018 № 0007812200, яким застосовано до ПАТ Українська залізниця штрафні санкції.

Не погоджуючись із висновками перевірки та винесеними за її результатами податковими повідомленнями-рішеннями від 31.01.2018 № 0001054208 та від 16.04.2018 № 0007812200, вважаючи їх протиправними та такими, що підлягають скасуванню, позивач звернувся із даним адміністративним позовом до суду.

Дослідивши спірні правовідносини та надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи, суд зазначає наступне.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

У відповідності до підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20 ПК України (в редакції, чинній на момент проведення перевірки) контролюючі органи мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.

Відповідно до пункту 75.1 статті 75 ПК України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.

Згідно з підпунктом 75.1.2 пункту 75.1 ст. 75 ПК України документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов`язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

За змістом пункту 78.1 документальна позапланова перевірка здійснюється, зокрема, виявлено недостовірність даних, що містяться у податкових деклараціях, поданих платником податків, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на письмовий запит контролюючого органу, в якому зазначено виявлену недостовірність даних та відповідну декларацію протягом 15 робочих днів з дня, наступного за днем отримання запиту.

Так, перевіркою встановлено, що згідно даних податкової звітності та даних первинних бухгалтерських документів ПАТ Українська залізниця мало взаємовідносини із ТОВ Спецстиль Україна (код ЄДРПОУ 39375477) за період грудень 2015 року.

Крім того, контролюючим органом встановлено, що ТОВ Спецстиль Україна зареєстровано від 03.09.2014 №10681020000037080 Голосіївською районною у м. Києві державною адміністрацією. Керівник та головний бухгалтер в одній особі на теперішній час - ОСОБА_3 (іпн НОМЕР_1 . н .), яка є керівником та головним бухгалтером ще 12 підприємств. Статутний капітал підприємства становить - 500 000 грн. Основне місце обліку - 1603 Кременчуцька ОДПІ ГУ ДФС У Полтавській області. Юридична адреса: 39617 Полтавська обл. Автозаводський, вул. Троїцька, буд. 89 А. Основний вид діяльності - 46.41-оптова торг текстильними товарами. Декларація з податку на додану вартість за звітний податковий період грудень 2015 року подана 03.08.2016 року.

З липня 2015 року по квітень 2017 року, керівником та головним бухгалтером в одній особі " Спецстиль Україна (код ЄДРПОУ 39375477) була ОСОБА_2 (іпн. НОМЕР_2 1993р.н.). Окрім цього, перевіркою встановлено, що договір №П 151287/НЮ від 21.09.2015 року, укладений між ПАТ Українська залізниця та ТОВ Спецстиль Україна (код ЄДРПОУ 39375477), зі сторони ТОВ Спецстиль-Україна (код ЄДРПОУ 39375477) підписаний директором Саприкіним Д.В., який за даними перевірки ніколи не був директором останнього.

До Міжрегіонального оперативного управління надійшла службова записка від управління податкового супроводження підприємств невиробничої сфери за вих. №55274/28-10-42-08-3 03.10.2017 щодо відпрацювання схем ризикового податкового кредиту ПАТ Українська залізниця по взаємовідносинах з ТОВ Спецстиль Україна (код ЄДРПОУ 39375477).

Згідно вищевказаної інформації було встановлено, що ОСОБА_2 зареєстрована за адресою: м.Вінниця. За місцем реєстрації ОСОБА_2 проживають її батьки. В телефонному режимі повідомили, що ОСОБА_2 не проживає з ними, а проживає в м. Києві та працює на швейній фабриці швачкою і до підприємницької діяльності ТОВ Спецстиль Україна жодного відношення не має. За вказаною адресою проживання ОСОБА_2 у м. Києві, в результаті неодноразових виїздів, встановити останню не вдалось можливим.

Окрім цього, за результатами аналізу по ланцюгу руху податкового кредиту за грудень 2015 року відповідачем було встановлено: костюм робочий та полотно трикотажне ТОВ Спецстиль Україна в грудні 201 було придбане у ТОВ "УГЛЕКРЕПЬ" на суму ПДВ 195,12 тис. грн.

ТОВ "УГЛЕКРЕПЬ" (код ЄДРПОУ 39123121) перебуває на обліку в ДПІ у Шевченківському районі ГУ ДФС у м. Києві. Вид діяльності: будівництво інших споруд. Чисельність працівник виплачувалася заробітна плата у грудні 2015 року: 1 особа. Керівником та головним бухгалтером в одній особі є ОСОБА_4 , 1993 року народження.

Податковий кредит в грудні 2015 року на 61% (643,3 тис.грн) сформовано за j ТОВ"ПРАЙМ ЛЮКС", яке реалізувало обладнання для виробництва нетканих матеріалів, дзвінки дверні, електричні світлодіодні лампи, світильники настільні, штучні квіти, тарілки та (125,29 тис.грн) за рахунок ТОВ "КК "ЮГ-СТАНДАРТ", яке реалізувало посуд і прилади кухонні з пластмаси, іграшки дитячі, ліхтарі електричні портативні, вироби з чорного металу.

ТОВ"ПРАЙМ ЛЮКС" (код ЄДРПОУ 38890383) перебуває на обліку в ДПІ у Голосіївському районі ГУ ДФС у м. Києві. Вид діяльності: оптова торгівля деревиною, будівельними матері санітарно-технічним обладнанням. Чисельність працівників яким виплачувалася заробітна плата у грудні 2015 року: 2 особи.

ТОВ "КК "ЮГ-СТАНДАРТ" (код ЄДРПОУ 39179525) перебуває на обліку в ДПІ у Печерському районі ГУ ДФС у м. Києві. Вид діяльності: неспеціалізована оптова торгівля. Чисельність працівників яким виплачувалася заробітна плата у грудні 2015 року: 2 особи.

На думку відповідача, вищевказане свідчить про проведення позивачем транзитних фінансових потоків, спрямованих на здійснення операцій надання податкової вигоди з метою штучного формування податкового кредиту та витрат, що враховуються при визначенні об`єкта оподаткування податком на прибуток, які не мають реального товарного характеру, так як нереальність первинного формування активу та первинної поставки і доводять нереальність послідуючого придбання саме цього товару, у з`язку з чим, ПАТ Українська залізниця здійснено безпідставне документальне оформлення нереальних господарських операцій з одержання (купівлі) товарно-матеріальних цінностей і складено/підписано первинні документи: (видаткові накладні всупереч норм частини першої ст. 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні та пп. 2.1 і 12 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95 № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції Україні 05.06. 1995 № 168/704.

Оцінивши вказані пояснення та обґрунтування відповідача, суд приходить до наступних висновків.

Закон України Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні пов`язує господарську операцію не з самим по собі фактом підписання цивільно-правової угоди (договору), а з безпосереднім фактом руху активів платника податків та рухом його коштів. Відтак, для того, щоб господарська операція вважалася законною, необхідною умовою є реальність її виконання, тобто пов`язаність змісту та обсягу господарської операції, що відображена в первинних документах з рухом товару, наданням послуг, виконанням робіт.

Укладення правочину має бути передумовою фактичного досягнення тих цілей, на настання яких він спрямований. Згідно зі статтею 234 Цивільного кодексу України угода, яка не спрямована на настання реальних правових наслідків є фіктивною.

Згідно з пп. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14 ПК України визначено, що господарська діяльність - це діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Відповідно до пп. 14.1.181. п. 14.1 ст. 14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Статтею 198 ПК України встановлено, що до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з: придбання або виготовлення товарів та послуг; придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу; ввезення товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Пунктом 198.2 ст. 198 ПК України датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

Згідно з п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи); ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

У відповідності до п. 198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Пунктом 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України визначено, що при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

З метою отримання продавцем зареєстрованого в Єдиному реєстрі податкових накладних розрахунку коригування, що підлягає реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних покупцем, такий продавець надсилає в електронному вигляді запит до Єдиного реєстру податкових накладних, за яким отримує в електронному вигляді повідомлення про реєстрацію розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних та розрахунок коригування в електронному вигляді. Такий розрахунок коригування вважається зареєстрованим в Єдиному реєстрі податкових накладних та отриманими продавцем.

За визначенням статті 1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні бухгалтерський облік - процес виявлення, вимірювання, реєстрації, накопичення, узагальнення, зберігання та передачі інформації про діяльність підприємства зовнішнім та внутрішнім користувачам для прийняття рішень; національне положення (стандарт) бухгалтерського обліку - нормативно-правовий акт, затверджений центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної фінансової політики, що визначає принципи та методи ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності, що не суперечать міжнародним стандартам; міжнародні стандарти фінансової звітності (далі - міжнародні стандарти) - прийняті Радою з міжнародних стандартів бухгалтерського обліку документи, якими визначено порядок складання фінансової звітності; первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до частини другої статті 3 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні бухгалтерський облік є обов`язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до частини першої статті 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Частина друга статті 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні встановлює, що первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис, аналог власноручного підпису або підпис, прирівняний до власноручного підпису відповідно до Закону України Про електронний цифровий підпис , або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Поряд з цим, згідно абзацу другого пункту 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року № 88, господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов`язань і фінансових результатів.

У постанові від 16.07.2019 у справі №802/2618/14-а Верховний Суд зазначив, що обов`язок підтвердити правомірність та обґрунтованість сформованих валових витрат та податкового кредиту первинними документами покладається на платника-покупця товарів (робіт, послуг), оскільки саме він виступає суб`єктом, який використовує при обчисленні кінцевої суми податку, що підлягає сплаті до бюджету, суму податкового кредиту з податку на додану вартість, визначену постачальником, та зменшує оподатковуваний дохід на вартість товарів (робіт, послуг), визначену продавцем.

Подані платником документи повинні достовірно підтверджувати реальність господарських операцій та інші обставини, з якими законодавець пов`язує право платника на податкову вигоду.

Податкова вигода може бути визнана необґрунтованою, зокрема, у випадках, якщо для цілей оподаткування операції обліковані не у відповідності з їх дійсним економічним змістом або враховані операції, що не обумовлені розумними економічними або іншими причинами (цілями ділового характеру).

При цьому наявність формально оформлених (складених) первинних документів та/або сплати грошових коштів не може слугувати підставою для формування даних податкового обліку за відсутності факту придбання відповідного активу.

В той же час, сама собою наявність або відсутність окремих документів, а також недоліки в їх оформленні не можуть бути підставою для висновку про відсутність господарської операції та відмови у формуванні витрат, якщо з інших даних вбачаються зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі платника у зв`язку з його господарською діяльністю.

Податковим законодавством не встановлено конкретного переліку первинних документів, складенням яких мають опосередковуватись ти чи інші господарські операцій. Однак критерієм зменшення бази оподаткування податку на прибуток є можливість на підставі наявних документів зробити беззаперечний висновок про те, що витрати фактично понесені та спрямовані на отримання доходу. А відтак на підтвердження витрат, понесених у зв`язку з оплатою спірних послуг, позивач повинен був надати, зокрема, документи, що свідчать про фактичне виконання постачальником конкретних видів послуг та про результат виконання кожної послуги у вигляді звіту, висновку тощо.

Отже, на підтвердження фактичного здійснення господарських операцій, позивач повинен мати відповідні первинні документи, які в сукупності з встановленими обставинами справи, мають свідчити про беззаперечний факт реального вчинення господарських операцій, що і є підставою для формування платником податкового обліку.

Аналіз вказаних норм свідчить про те, що будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичне здійснення господарської операції відсутнє, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені законодавством.

Відповідно до наявних матеріалів справи між позивачем та ТОВ Спецстиль Україна було укладено договори поставки, відповідно до умов яких постачальник - ТОВ Спецстиль Україна зобов`язується поставити і передати у зумовлені строки у власність покупцю певну продукцію, надалі товар, відповідно до специфікації № 1, розмірної специфікації № 2, які є невід`ємною частиною договору, а покупець зобов`язується прийняти цей товар та своєчасно здійснити його оплату відповідно до умов даного договору.

Також на підтвердження реальності господарських операцій позивачем було надано накази про призначення, установчі документи, договори, видаткові накладні, акти прийому-передачі, товаро-транспортні накладні, платіжні доручення, сальдові відомості та картки, податкові накладні, банківські виписки, акти взаєморозрахунків, декларації з податку на додану вартість з додатками (уточнюючі розрахунки податкових зобов`язань у зв`язку з виправленням самостійно виявлених помилок) з додатками, декларації з податку на прибуток (звітні, ; уточнюючі) з додатками.

Отже, фактичне виконання господарських зобов`язань підтверджується належним чином оформленими первинними документами, укладені договори відповідають економічному змісту та діловій меті, отримані блага використані Товариством у власній господарській діяльності, а здійснені господарські операції спричинили зміни в структурі його активів.

Крім того, вказані документи підтверджують реальність руху товарно- матеріальних цінностей, виконання умов укладених договорів.

До того ж, з матеріалів справи вбачається, що відносно наданих на перевірку первинних документів за результатами взаємовідносин позивача з ТОВ Спецстиль Україна з боку відповідача не було жодних зауважень.

Таким чином, суд вважає, що наявні в матеріалах справи первинні документи є достатніми для підтвердження реальності вказаних господарських операцій АТ Українська залізниця та ТОВ Спецстиль Україна .

Як вбачається із матеріалів справи, в акті перевірки не наведено жодних обставин та не надано суду належних та допустимих доказів, які б свідчили про невідповідність господарських операцій із вказаними вище контрагентами цілям та завданням статутної діяльності позивача, збитковості здійснених операцій, або інших обставин, які б окремо або в сукупності могли б свідчити про не пов`язаність операцій з господарською діяльністю позивача, фіктивність вчинених операцій, а також про те, що вчинення зазначених операцій не було обумовлено розумними економічними причинами (цілями ділового характеру), а дії позивача були спрямовані на отримання необґрунтованої податкової вигоди.

Натомість, позивачем під час розгляду даної справи документально обґрунтовано фактичне (реальне) здійснення спірних оподатковуваних операцій.

При цьому, акт перевірки не містить аналізу дотримання як позивачем, так і його контрагентом, податкової дисципліни у спірних правовідносинах, з урахуванням того, що приписами частини другої статті 61 Конституції України встановлений індивідуальний характер юридичної відповідальності.

При цьому, з огляду на принцип персональної відповідальності платника податку право на податковий кредит та віднесення сум, понесених витрат, до складу валових витрат Товариства не може ставитись у пряму залежність від додержання податкової дисципліни третіми особами. Якщо контрагент і чинить якісь зловживання, то притягнення до відповідальності має відбуватися за скоєні Товариством порушення вимог податкового законодавства, а не його контрагентів.

Так, позивач у своїх поясненнях зазначив, що договори укладалися за процедурою закупівлі, оголошеною ДП Південна залізниця правонаступник регіональна філія Південна залізниця ПАТ Укрзалізниця . Учасник закупівлі - ТОВ Спецстиль Україна у своїй пропозиції конкурсних торгів надав пакет документів, відповідно до переліку документації конкурсних торгів, встановленого замовником. У пакеті пропозиції було надано оригінал виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб- підприємців від 14.08.2015, згідно з якою керівником був ОСОБА_1 , та копія витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємці від 14.08.2015 за № 21025790, що підтверджувала повноваження останнього. Також, контрагентом було надано копію наказу від 02.09.2014 №1 про призначення ОСОБА_1 директором.

Також на момент укладення договору, ТОВ Спецстиль Україна перебувало на обліку в податкових органах, мало статус платника ПДВ, свідоцтво платника ПДВ не було анульовано на момент укладання та виконання угод. Податкові накладні контрагентом зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних згідно з пунктом 201.10 статті 201 Кодексу.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що позивач правомірно відніс суму ПДВ до податкового кредиту на підставі накладних, виданих постачальником товарів, щодо якого оспорюється право на податковий кредит.

Проаналізувавши надані сторонами докази та пояснення, суд приходить до висновку, що відповідач формально підійшов до встановлення правомірності формування позивачем податкових зобов`язань, а висновки, викладені у акті перевірки не ґрунтуються на дослідженні правочинів, які укладалися позивачем з ТОВ Спецстиль Україна .

Враховуючи зазначене, суд вважає за потрібне наголосити на необхідності дотримуватися позиції, вказаної у рішенні Європейського суду з прав людини, яку він висловив у пункті 53 рішення у справі Федорченко та Лозенко проти України , відповідно до якої суд при оцінці доказів керується критерієм доведення поза розумними сумнівом . Так, наведені Інспекцією аргументи не є достатньо вагомими, чіткими та узгодженими доказами, що спростовують реальність господарських операцій між позивачем та контрагентом, факт чого підтверджується належними та допустимими доказами в розумінні положень статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України.

Такий підхід узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини. Так, у пункті 110 рішення від 23 липня 2002 року у справі Компанія Вестберґа таксі Актіеболаґ та Вуліч проти Швеції Суд визначив, що …адміністративні суди, які розглядають скарги заявників стосовно рішень податкового управління, мають повну юрисдикцію у цих справах та повноваження скасувати оскаржені рішення. Справи мають бути розглянуті на підставі поданих доказів, а довести наявність підстав, передбачених відповідними законами, для призначення податкових штрафів має саме податкове управління. .

У той же час, відповідачем під час розгляду адміністративної справи не наведено об`єктивних доводів щодо наявності в діях позивача ознак неправомірності чи недотримання принципу належної обачності при виборі контрагента, як і не доведено правомірності оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

Судом також враховуються рішення Європейського суду з прав людини у справах Інтерсплав проти України (2007 рік, заява № 803/02), Булвес АД проти Болгарії (2009 рік, заява № 3991/03) і Бізнес Супорт Центр проти Болгарії (2010 рік, заява № 6689/03), які відповідно до статті 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини підлягають застосуванню судами як джерела права, у яких визначено, що платника податку не може бути позбавлено права на бюджетне відшкодування ПДВ за відсутності доказів того, що його було залучено до протиправної діяльності, пов`язаної з незаконним отриманням бюджетного відшкодування; при цьому, платник ПДВ не повинен нести відповідальність за зловживання, вчинені його постачальниками, якщо платник ПДВ не знав про такі зловживання і не міг про них знати.

За результатами дослідження первинних документів, суд дійшов висновку, що вони оформлені у відповідності до вимог Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні та відображають зміст і характер вчинених господарських операцій.

Аналізуючи викладене вище, суд дійшов висновку, що Акціонерним товариством Українська залізниця надано належні копії первинних документів, які підтверджують зв`язок між господарськими операціями з контрагентом, рух активів у процесі здійснення господарських операцій, спеціальну правосуб`єктність учасників господарських операцій, зв`язок між фактичним придбанням послуг, а тому прийняті Офісом великих платників податків ДФС України податкові повідомлення-рішення 31.01.2018 № 0001054208 та від 16.04.2018 № 0007812200 є протиправними, та такими, що підлягають скасуванню.

Відповідно до положень статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (ч.2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України).

Згідно з ч.1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Статтею 90 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідач правомірності своїх дій та прийнятих рішень довів частково, так само як і доводи позивача знайшли своє підтвердження та обґрунтування лише в частині.

Відповідно до ч.3 ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Керуючись ст. 2, 4, 5, 9, 12, 77, 90, 241-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва,-

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Акціонерного товариства "Українська залізниця" (03150, м. Київ, вул. Тверська, 5, код ЄДРПОУ 40075815) задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби України від 31.01.2018 № 0001054208 з податку на додану вартість у сумі 1 564 556, 25 грн. (1 237 245, 00 грн. - за податковим зобов`язанням та 309 311, 25 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями)

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби України від 16.04.2018 № 0007812200 за податковим зобов`язанням у сумі 1 561 058, 00 грн..

Стягнути на користь Акціонерного товариства "Українська залізниця" (03150, м. Київ, вул. Тверська, 5, код ЄДРПОУ 40075815) за рахунок бюджетних асигнувань Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби України (04119, м.Київ, Дегтярівська, 11-г, код ЄДРПОУ: 39440996) понесені судові витрати у розмірі 46 615 (сорок шість тисяч шістсот п`ятнадцять) грн. 00 коп.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення за правилами, встановленими статтями 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Повний текст складено:19.12.2019

Суддя А.С. Мазур