Рішення

від 19.12.2019 по справі 826/13312/18

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

19 грудня 2019 року № 826/13312/18

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Пащенка К.С., за участю секретаря судового засідання Легейди Я.А., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Енерджі Інжиніринг доГоловного управління ДФС у м. Києві провизнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, рішення про опис майна у податкову заставу представники позивача - Гайдамащук О.В.;

сторін: відповідача - Рибак А.Ю.

ВСТАНОВИВ:

Товариством з обмеженою відповідальністю Енерджі Інжиніринг (далі - позивач або ТОВ Енерджі Інжиніринг або Товариство) подано на розгляд Окружному адміністративному суду міста Києва позов до Головного управління ДФС у м. Києві (надалі - відповідач або ГУ ДФС у м. Києві або Контролюючий орган), у якому позивач просить суд:

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення відповідача форми В3 № 00000194302 від 30.03.2018 на суму 500000 грн.;

- визнати протиправною та скасувати податкову вимогу відповідача № 88373-17 від 07.05.2018 на суму 469440,01 грн.;

- зобов`язати відповідача відновити в обліковій картці позивача суму 30599,99 грн., яка була списана в рахунок погашення неіснуючого боргу;

- визнати протиправним та скасувати рішення відповідача № 88373-17 від 07.05.2018 про опис майна у податкову заставу.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 04.09.2018 (суддя Пащенко К.С.) відкрито провадження у даній адміністративній справі, призначено справу до розгляду у позовному провадженні у підготовче засідання на 18.10.2018.

18.10.2018 судом оголошено перерву, розгляд справи призначено на 20.11.2018.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 20.11.2018 закрито підготовче провадження у адміністративній справі, призначено справу до розгляду по суті на 22.01.2019.

22.01.2019 в судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги у повному обсязі.

В якості підстави позову позивач зазначив, що рішення відповідача незаконні та безпідставні, разом з тим, суперечать чинному законодавству України та підлягають скасуванню.

Представник відповідача проти позову заперечував та просив суд у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі.

Обґрунтовуючи правомірність податкового повідомлення-рішення форми В3 від 30.03.2018 № 00000194302 відповідач у відзиві зауважує на тому, що позивач не має права на отримання бюджетного відшкодування податку на додану вартість по декларації з податку на додану вартість за січень 2018 року в розмірі 500000,00 грн. Наголошує на правомірності податкової вимоги від 07.05.2018 № 88373-17 та рішення від 07.05.2018 № 88373-17 про опис майна у податкову заставу, прийнятих ним з метою забезпечення сплати позивачем грошових зобов`язань, які набули статусу податкового боргу.

Суд, враховуючи спільне клопотання представників сторін, ухвалив перейти до стадії письмового провадження на підставі частини третьої статті 194 Кодексу адміністративного судочинства України.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

ТОВ Енерджі Інжиніринг заявлено на поточний рахунок платника податку бюджетне відшкодування податку на додану вартість в сумі 500000,00 грн., відображене у податковій декларації з податку на додану вартість від 19.02.2018 за січень 2018 року, з урахуванням уточнюючого розрахунку податкових зобов`язань з податку на додану вартість у зв`язку з виправленням самостійно виявлених помилок від 27.02.2018 до податкової декларації з податку на додану вартість від 19.02.2018.

Відповідачем проведено камеральну перевірку позивача з питань достовірності нарахування сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість на поточний рахунок платника податку за січень 2018 року, за результатами якої складено акт від 15.03.2018 № 1076/26-15-43-02/34202884 (в тексті - Акт або Акт перевірки) .

Згідно вказаного Акта перевірки, Контролюючим органом було встановлено порушення Товариством вимог пункту 200.8 статті 200 Податкового кодексу України, пункту 8 розділу VI Порядку заповнення уточнюючого розрахунку № 21 в частині достовірності нарахування сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість на поточний рахунок платника податку за січень 2018 року.

На підставі висновків означеного Акта перевірки відповідачем прийняте податкове повідомлення-рішення форми В3 від 30.03.2018 № 00000194302 про відмову у бюджетному відшкодуванні податку на додану вартість за січень 2018 року у розмірі 500000,00 грн.

В подальшому, відповідачем виставлено позивачу податкову вимогу від 07.05.2018 № 88373-17 на суму 469440,01 грн. та прийнято рішення від 07.05.2018 № 88373-17 про опис майна Товариства у податкову заставу.

За результатами оскарження в адміністративному порядку податкова вимога від 07.05.2018 № 88373-17 та рішення від 07.05.2018 № 88373-17 про опис майна у податкову заставу рішенням Державної фіскальної служби України від 13.07.2018 № 23432/6/99-99-17-05-15 залишено без змін.

Незгода з приміченими рішеннями (податкове повідомлення-рішення, податкова вимога та рішення про опис майна у податкову заставу) суб`єкта владних повноважень обумовила звернення позивача до суду із відповідним адміністративним позовом.

Вирішуючи спір по суті, суд наголошує на такому.

Як визначено приписами пункту 1.1 статті 1 Податкового кодексу України (скорочено - ПК України), останній регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Бюджетне відшкодування, відповідно до підпункту 14.1.18 пункту 14.1 статті 14 ПК України, є відшкодуванням від`ємного значення податку на додану вартість на підставі підтвердження правомірності сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість за результатами перевірки платника.

Порядок визначення суми податку, що підлягає відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), та строки проведення розрахунків визначені статтею 200 ПК України.

Сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду (пункт 200.1 статті 200 ПК України).

При від`ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума, згідно із приписами підпунктів а-в пункту 200.4 статті 200 ПК України а) враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу) в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200 1 .3 статті 200 1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, а в разі відсутності податкового боргу - або підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200 1 .3 статті 200 1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, на поточний рахунок платника податку та/або у рахунок сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету; та/або зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Згідно із пунктом 200.7 статті 200 ПК України платник податку, який має право на отримання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення суми бюджетного відшкодування, подає відповідному контролюючому органу податкову декларацію та заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації.

До податкової декларації або уточнюючих розрахунків (в разі їх подання) платником податків додаються розрахунок суми бюджетного відшкодування та оригінали митних декларацій (пункт 200.8 статті 200 ПК України).

Форма заяви про відшкодування та форма розрахунку суми бюджетного відшкодування, згідно із пунктом 200.9 статті 200 ПК України, визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної фінансової політики.

Так, наказом Міністерства фінансів України від 28.01.2016 № 21, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 29.01.2016 за № 159/28289, затверджений Порядок заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість (нижче - Порядок).

Зокрема, як передбачено пунктом 6 розділу I Порядку, до податкової звітності з податку на додану вартість (далі - податкова звітність) належать, зокрема: податкова декларація з податку на додану вартість з додатками; уточнюючий розрахунок податкових зобов`язань з податку на додану вартість у зв`язку з виправленням самостійно виявлених помилок з додатками.

У відповідності до приписів підпунктів 1-5 пункту 5 розділу V Порядку:

- якщо в результаті розрахунку різниці між сумою податкових зобов`язань (рядок 9) і податкового кредиту (рядок 17) отримано позитивне значення, то заповнюється рядок 18 декларації. У рядку 18 вказується сума податку на додану вартість, яка підлягає нарахуванню за підсумками поточного звітного (податкового) періоду та сплачується до загального фонду державного бюджету у порядку, визначеному у статті 200 Кодексу;

- якщо в результаті розрахунку значення різниці між сумою податкових зобов`язань (рядок 9) і податкового кредиту (рядок 17) отримано від`ємне значення, то заповнюється рядок 19 декларації. При від`ємному значенні суми податку на додану вартість, розрахованої інвестором (оператором) за угодою про розподіл продукції, така сума підлягає відшкодуванню інвестору (оператору) в порядку та строки, передбачені угодою про розподіл продукції, затвердженою Кабінетом Міністрів України. При цьому інвестор (оператор) має право на автоматичне бюджетне відшкодування такої суми в повному обсязі. З рядка 19 визначається сума перевищення від`ємного значення над сумою, обчисленою відповідно до пункту 200 1 .3 статті 200 1 розділу V Кодексу на момент подання податкової декларації. Визначена сума вказується у рядку 19.1 та зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (рядок 21). У разі якщо сума від`ємного значення (рядок 19) менша або дорівнює сумі, обчисленій відповідно до пункту 200 1 .3 статті 200 1 розділу V Кодексу на момент подання податкової декларації, рядок 19.1 не заповнюється. Сума, обчислена відповідно до пункту 200 1 .3 статті 200 1 розділу V Кодексу на момент подання податкової декларації, зазначається у відповідному службовому полі у рядку 19.1;

- сума від`ємного значення, що не перевищує суми, обчисленої відповідно до пункту 200 1 .3 статті 200 1 розділу V Кодексу на момент подання податкової декларації (рядок 19 - рядок 19.1), зазначається у рядку 20;

- сума від`ємного значення (рядок 20 у декларації): зараховується у зменшення суми податкового боргу, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до Кодексу) (відображається у рядку 20.1); підлягає бюджетному відшкодуванню (відображається у рядку 20.2): на рахунок платника у банку (відображається у рядку 20.2.1) та/або у рахунок сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу з інших платежів, що сплачуються до Державного бюджету України (відображається у рядку 20.2.2). Платники податку, які відповідно до статті 200 розділу V Кодексу мають право на бюджетне відшкодування податку на додану вартість, здійснюють розрахунок бюджетного відшкодування та додають до декларації (Д3) (додаток 3) та (Д4) (додаток 4). Розрахунок суми бюджетного відшкодування здійснюється в межах суми, обчисленої відповідно до пункту 200 1 .3 статті 200 1 розділу V Кодексу на момент подання податкової декларації, за вирахуванням від`ємного значення поточного звітного (податкового) періоду, зарахованого у зменшення суми податкового боргу з податку на додану вартість. Значення рядка 3 таблиці 1 (Д3) (додаток 3) переноситься до рядка 20.2 декларації; зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду. При заповненні рядка 20.2 обов`язковим є подання (Д3) (додаток 3) та (Д4) (додаток 4). Залишок від`ємного значення після вирахування суми податкового боргу та суми бюджетного відшкодування (рядок 20 - рядок 20.1 - рядок 20.2) відображається у рядку 20.3;

- сума від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (рядок 19.1 + рядок 20.3), відображається у рядку 21 та переноситься до рядка 16.1 наступного звітного (податкового) періоду.

Внесенню змін до податкової звітності присвячений IV розділ Порядку, відповідно до пункту 5 якого зміна напряму узгодженого бюджетного відшкодування за рішенням платника податку здійснюється шляхом подання до контролюючого органу уточнюючого розрахунку до декларації за звітний (податковий) період, в якому було задеклароване таке бюджетне відшкодування.

Якщо за результатами камеральної або документальної перевірки, контролюючий орган виявляє невідповідність суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації, то такий орган: у разі перевищення заявленої платником податку суми бюджетного відшкодування над сумою, визначеною контролюючим органом за результатами перевірок, надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються сума такого перевищення та підстави для її вирахування; у разі з`ясування за результатами проведення перевірок факту, за яким платник податку не має права на отримання бюджетного відшкодування, надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються підстави відмови в наданні бюджетного відшкодування (пункт 200.14 статті 200 ПК України).

Як встановлено судом, ТОВ Енерджі Інжиніринг подано до ДПІ у Голосіївському районі ГУ ДФС у м. Києві податкову декларацію з податку на додану вартість за звітний (податковий) період січень 2018 року від 19.02.2018 № 9025240040 із сумою від`ємного значення, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200 1 .3 статті 200 1 розділу V ПК України на момент подання податкової декларації (рядок 19 - рядок 19.1), яка підлягає бюджетному відшкодуванню (рядок 20.2.1 + рядок 20.2.2) у рахунок сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу з інших платежів, що сплачуються до Державного бюджету 500000,00 грн.

27.02.2018 позивачем подано до ДПІ у Голосіївському районі ГУ ДФС у м. Києві уточнюючий розрахунок податкових зобов`язань з податку на додану вартість у зв`язку з виправленням самостійно виявлених помилок за № 9031898288 до податкової декларації з податку на додану вартість від 19.02.2018 № 9025240040, згідно з показниками якого змінено напрямок бюджетного відшкодування.

Зокрема, Товариством зменшено суму податку на додану вартість, заявлену до бюджетного відшкодування, у рядку 20.2.2 (у рахунок сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу з інших платежів, що сплачуються до Державного бюджету) в розмірі 500000,00 грн. та збільшено рядок 20.2.1 (на рахунок платника у банку) на суму 500000,00 грн.

Отже, обставини справи свідчать, що єдиною підставою для виправлення самостійно виявлених помилок була зміна напрямку повернення суми бюджетного відшкодування за січень 2018 року, а саме сплату грошових зобов`язань або погашення податкового боргу з інших платежів, що сплачуються до Державного бюджету змінено на відшкодування на рахунок платника у банку.

Суд зазначає, що відповідачем прийнято спірне податкове повідомлення-рішення у зв`язку з відсутністю у позивача права на отримання бюджетного відшкодування податку на додану вартість по декларації з податку на додану вартість за січень 2018 року в розмірі 500000,00 грн. з огляду на неподання останнім обов`язкового додатку (Д3) Розрахунок суми бюджетного відшкодування .

Аналізуючи наведені вище положення суд приходить до висновку про те, що платники податку на додану вартість, які задекларували бюджетне відшкодування за напрямком повернення суми у рахунок сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу з інших платежів, що сплачуються до Державного бюджету , у майбутніх звітних (податкових) періодах мають право змінити такий напрямок на напрямок на рахунок платника у банку та отримати таке відшкодування коштами за умови, що воно не було використано платником податку в рахунок зменшення податкових зобов`язань чи зменшене за результатами проведених перевірок.

Відповідно до пункту 50.1 статті 50 ПК України у разі якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу) платник податків самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявляє помилки, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації (крім обмежень, визначених цією статтею), він зобов`язаний надіслати уточнюючий розрахунок до такої податкової декларації за формою чинного на час подання уточнюючого розрахунку.

Тобто, єдиним обмеженням для подання уточнюючого розрахунку є встановлення строків подання такого уточнення, в загальному випадку такий строк визначено не пізніше закінчення 1095 дня, наступного за останнім днем граничного строку подання податкової декларації, а у разі, коли така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання.

Окрім того, суд примічає, що положення статті 50 ПК України не встановлюють застережень щодо того, які саме помилки в поданій декларації можуть бути виправлені шляхом поданням уточнюючого розрахунку, а тому подання уточнюючого розрахунку у зв`язку з виправленням помилок означає можливість змінювати не лише фінансові показники, але й будь-які інші дані, відображені в декларації.

Враховуючи, що у законодавстві не передбачено, що зміна значення рядків 20.2.1 і 20.2.2 податкової декларації з податку на додану вартість, які визначають напрями повернення суми бюджетного відшкодування, є порушенням законодавства, а тому дії щодо перенесення суми, зазначеної у рядку 20.2.2 Податкової декларації з ПДВ, у рядок 20.2.1, що фактично призвело до зміни напряму повернення суми бюджетного відшкодування на рахунок платника у банку не можуть розцінюватися як порушення законодавства України.

Таким чином, суд приходить до висновку, що право на відшкодування податку на додану вартість є правом платника податку на майно, а відповідно, як власник, він самостійно вирішує питання щодо способу реалізації свого права, більш того жодним законом або іншим нормативно-правовим актом не передбачено позбавлення суб`єкта господарювання права на отримання документально підтвердженого бюджетного відшкодування податку на додану вартість шляхом подання уточнюючого розрахунка у зв`язку з виправленням самостійно виявлених помилок у раніше поданій податковій декларації.

Згідно з пунктом 8 розділу VI Порядку у разі виправлення помилок у рядках поданої раніше декларації, до яких повинні додаватися додатки, до уточнюючого розрахунка повинні бути подані відповідні додатки, що містять інформацію щодо уточнених показників.

Враховуючи викладене, виправлення помилок проводиться шляхом подання уточнюючого розрахунка, до якого у разі заповнення даних у відповідних рядках додаються відповідні додатки з відміткою уточнюючий . Зазначені додатки містять вартісні показники, які відображаються на суму уточнення (збільшення або зменшення) з відповідним знаком та відповідають даним з колонки 6 уточнюючого розрахунка. У разі якщо колонка 6 уточнюючого розрахунка у відповідних рядках, до яких повинні додаватися додатки, не заповнена, то відповідно додатки до таких рядків уточнюючого розрахунка платником податку не додаються.

Суд підкреслює, що в даному випадку мало місце виправлення допущеної в звітній декларації з податку на додану вартість від 19.02.2018 № 9025240040 помилки (невірно обраний напрям повернення суми бюджетного відшкодування), яка не вплинула на суму бюджетного відшкодування, відтак наведене не є підставою для відмови позивачу у бюджетному відшкодуванні податку на додану вартість за січень 2018 року у розмірі 500000,00 грн. відповідно до податкового повідомлення-рішення форми В3 від 30.03.2018 № 00000194302, у зв`яку із чим останнє підлягає скасуванню.

При цьому, суд примічає, що списання суми 30599,99 грн. відбулось в рахунок погашення боргу, що виник внаслідок відмови позивачу у бюджетному відшкодуванні податку на додану вартість за січень 2018 року у розмірі 500000,00 грн. відповідно до податкового повідомлення-рішення форми В3 від 30.03.2018 № 00000194302, оцінка правомірності якого надається у даній справі.

А тому, питання відновлення в обліковій картці позивача суми 30599,99 грн., яка була списана в рахунок погашення неіснуючого боргу буде вирішено шляхом відображення в інтегрованій обліковій картці позивача результатів судового оскарження податкового повідомлення-рішення форми В3 від 30.03.2018 № 00000194302, відтак позовні вимоги у відповідній частині є передчасними та, з огляду на викладені висновки суду щодо протиправності спірного рішення, не підлягають задоволенню.

Позивач у своїх позовних вимогах, окрім іншого, просить суд визнати протиправними та скасувати податкову вимогу відповідача № 88373-17 від 07.05.2018 на суму 469440,01 грн. та рішення відповідача № 88373-17 від 07.05.2018 про опис майна у податкову заставу.

З цього приводу суд вважає за необхідне зазначити про таке.

Відповідно до статті 14 ПК України податкова вимога - письмова вимога контролюючого органу до платника податків щодо погашення суми податкового боргу.

За статтею 59 ПК України у разі коли у платника податків виник податковий борг, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Відповідно до підпункту 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 ПК України податковий борг - сума узгодженого грошового зобов`язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом.

Згідно із підпунктом 14.1.156 пункту 14.1 статті 14 ПК України податкове зобов`язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк).

Таким чином, податкова вимога може бути складена виключно у випадку наявності податкового боргу, тобто узгодженого податкового зобов`язання.

Натомість, сума, зазначена в податковому повідомленні-рішенні форми В3 від 30.03.2018 № 00000194302 не є зобов`язанням позивача перед бюджетом, навпаки, така сума підлягає відшкодуванню з бюджету на користь позивача, тобто являє собою надміру (в більшому розмірі, ніж задекларований) сплачене грошове зобов`язання з податку на додану варість.

Незважаючи на це, Контролюючим органом 07.05.2018 було сформовано та направлено на адресу платника податкову вимогу № 88373-17.

Тобто зазначена податкова вимога була сформована щодо бюджетного відшкодування, а не узгодженого грошового зобов`язання.

При цьому, твердження відповідача, що містяться у запереченнях б/д б/н, залучених до матеріалів справи 20.11.2018, відповідно до змісту яких податкова вимога від 07.05.2018 № 88373-17 є відкликаною не заслуговують на увагу, оскільки виключення станом на 26.09.2018 з обліку суми податкового боргу, у зв`язку з наявністю якого було сформовано спірну вимогу, є наслідком внесення до облікової картки позивача інформації щодо наявного судового спору у даній справі, зокрема, реквізитів ухвали Окружного адміністративного суду міста Києва від 04.09.2018 про відкриття провадження у справі № 826/13312/18.

Таким чином, дії ГУ ДФС у м. Києві щодо складання податкової вимоги від 07.05.2018 № 88373-17 є протиправними, а сама податкова вимога підлягає скасуванню.

Згідно із підпунктом 89.1.2 пункту 89.1 статті 89 ПК України право податкової застави виникає у разі несплати у строки, встановлені цим Кодексом, суми грошового зобов`язання, самостійно визначеної контролюючим органом, - з дня виникнення податкового боргу.

Як зазначалось вище, 07.05.2018 ГУ ДФС у м. Києві було прийнято рішення № 88373-17 про опис майна ТОВ Енерджі Інжиніринг у податкову заставу.

Разом з тим, враховуючи, що сума, зазначена в податковому повідомленні-рішенні форми В3 від 30.03.2018 № 00000194302 не є зобов`язанням позивача перед бюджетом, право податкової застави не виникло, а тому дії ГУ ДФС у м. Києві щодо винесення рішення № 88373-17 про опис майна у податкову заставу є протиправними, у зв`язку із чим таке рішення підлягає скасуванню.

Суд акцентує увагу на тому, що відповідно до частини другої статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Такий підхід узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини. Так, у пункті 110 рішення від 23 липня 2002 року у справі Компанія Вестберґа таксі Актіеболаґ та Вуліч проти Швеції Суд визначив, що …адміністративні суди, які розглядають скарги заявників стосовно рішень податкового управління, мають повну юрисдикцію у цих справах та повноваження скасувати оскаржені рішення. Справи мають бути розглянуті на підставі поданих доказів, а довести наявність підстав, передбачених відповідними законами, для призначення податкових штрафів має саме податкове управління. .

З огляду на припис наведеної норми процесуального права, при розгляді судом спору щодо правомірності рішень контролюючого органу, яким платнику податків донараховані податкові зобов`язання чи відмовлено у наданні податкових вигод, презумується добросовісність платника податків, якщо зазначеним органом не доведено інше.

Відповідно до частини першої статті 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

У відповідності до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

У пункті 50 рішення Європейського суду з прав людини Щокін проти України (№ 23759/03 та № 37943/06) зазначено, що перша та найважливіша вимога статті 1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року полягає в тому, що будь-яке втручання публічних органів у мирне володіння майном повинно бути законним. Говорячи про закон , стаття 1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року посилається на ту саму концепцію, що міститься в інших положеннях цієї Конвенції (див. рішення у справі Шпачек s.r.о. проти Чеської Республіки (SPACEK, s.r.o. v. THE CZECH REPUBLIC № 26449/95). Ця концепція вимагає, перш за все, щоб такі заходи мали підстави в національному законодавстві. Вона також відсилає до якості такого закону, вимагаючи, щоб він був доступним для зацікавлених осіб, чітким та передбачуваним у своєму застосуванні (див. рішення у справі Бейелер проти Італії (Beyeler v. Italy № 33202/96).

У Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.

При цьому, зазначений Висновок, крім іншого, акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (заява № 65518/01; пункт 89), "Проніна проти України" (заява № 63566/00; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (заява № 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; пункт 29).

Наведена позиція ЄСПЛ також застосовується у практиці Верховним Судом, що, як приклад, відображено у постанові від 20.05.2019 (справа № 417/3668/17).

Отже, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України, оцінки поданих сторонами доказів за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд приходить до висновку, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню.

Згідно з частиною першою статті 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог (частина третя статті 139 КАС України).

Оскільки в даному випадку суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог, на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, як то відповідача у справі підлягають відшкодуванню судові витрати у розмірі 16 303,60 грн. пропорційно розміру задоволених вимог.

На підставі викладеного, керуючись статтями 6, 72-77, 241-246, 250, 255 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю Енерджі Інжиніринг - задовольнити частково.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у м. Києві форми В3 № 00000194302 від 30.03.2018 на суму 500000 грн.

3. Визнати протиправною та скасувати податкову вимогу Головного управління ДФС у м. Києві № 88373-17 від 07.05.2018 на суму 469440,01 грн.

4. Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління ДФС у м. Києві № 88373-17 від 07.05.2018 про опис майна у податкову заставу.

5. У позові про зобов`язання Головного управління ДФС у м. Києві відновити в обліковій картці Товариства з обмеженою відповідальністю Енерджі Інжиніринг суму 30599,99 грн., яка була списана в рахунок погашення неіснуючого боргу - відмовити.

6. Cтягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Енерджі Інжиніринг (01013, м. Київ, вул. Будіндустрії, буд. 8, код ЄДРПОУ 34202884) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у м. Києві (04655, м. Київ, вул. Шолуденка, буд. 33/19, код ЄДРПОУ 39439980) понесені Товариством з обмеженою відповідальністю Енерджі Інжиніринг витрати по сплаті судового збору у розмірі 16 303,60 грн. (шістнадцять тисяч триста три гривні 60 копійок).

Рішення, відповідно до ст. 255 КАС України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано, а у разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного ухвали.

Відповідно до пп. 15.5 п. 1 Розділу VII Перехідні положення КАС України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи через Окружний адміністративний суд міста Києва .

Суддя К.С. Пащенко