Постанова

від 11.12.2019 по справі 280/119/19

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

11 грудня 2019 року м. Дніпросправа № 280/119/19

Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Панченко О.М. (доповідач),

суддів: Іванова С.М., Чередниченка В.Є.,

за участю секретаря судового засідання Чорнова Є.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1

на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 10 червня 2019 року (суддя Сацький Р.В., м. Запоріжжя) у справі № 280/119/19

за позовом ОСОБА_1

до Головного управління ДФС у Запорізькій області,

третя особа - Публічне акціонерне товариство УкрСиббанк ,

про скасування податкових повідомлень-рішень, -

встановив:

У січні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду із адміністративним позовом, у якому просив скасувати податкові повідомлення-рішення ГУ ДФС у Запорізькій області від 06.09.2018 № 0026471305, № 0026481305, № 0026491305 (а.с. 6-11).

Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 10.06.2019 у задоволенні позову відмовлено.

Вказане рішення мотивоване правомірністю та обґрунтованістю висновків, викладених у акті перевірки ОСОБА_1 , що стали підставою для винесення спірних податкових повідомлень-рішень, зокрема щодо заниження платником податків у 2016 році загального річного оподатковуваного доходу внаслідок не включення до нього додаткового блага у вигляді основної суми боргу (кредиту), анульованого кредитором за його самостійним рішенням (а.с. 146-149).

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 оскаржив його в апеляційному порядку.

В обґрунтування апеляційної скарги скаржник, посилаючись на норми пункту 8 підрозділу 1 розділу ХХ Перехідні положення Податкового кодексу України, зазначив, що сума його основної заборгованості, яка була прощена ПАТ УкрСиббанк , не є додатковим благом, тому не підлягає відображенню ним у річній декларації про отримані доходи з нарахуванням відповідних податкових зобов`язань за підсумками 2016 року. Також скаржник вказав на наявність тиску з боку ПАТ УкрСиббанк та відсутність у нього юридичної освіти, що у сукупності стало підставою для підписання ним нового кредитного договору. Враховуючи зазначене, скаржник просить рішення суду першої інстанції скасувати та винести нове рішення про задоволення позовних вимог (а.с. 156-161).

Відповідач надав відзив на апеляційну скаргу, у якому просив у задоволенні апеляційної скарги відмовити, а рішення суду першої інстанції залишити без змін, посилаючись на правомірність та обґрунтованість висновків, викладених у акті перевірки ОСОБА_1 , які були підтверджені судом першої інстанції. Також відповідач вказав на те, що дія пункту 8 підрозділу 1 розділу ХХ Перехідні положення Податкового кодексу України не поширюється на спірні правовідносини, оскільки ані скаржником, ані третьою особою не підтверджено факту зміни валюти кредитування за договором. Крім того, відповідач зазначив, що не має повноважень щодо надання оцінки договірним відносинам у межах кредитного договору, зокрема щодо наявності переплати за кредитним договором (а.с. 174-177).

У судовому засіданні 11.12.2019 сторони вимоги апеляційної скарги та відзиву на неї підтримали.

Третя особа, повідомлена належним чином про дату, час та місце судового розгляду, свого представника у судове засідання 11.12.2019 не направила. Клопотання щодо відкладення судового розгляду від третьої особи до суду не надійшло.

З огляду на це, враховуючи норми ч. 2 ст. 313 КАС України, справу розглянуто без участі представника третьої особи.

Дослідивши докази, наявні в матеріалах справи, перевіривши в межах доводів апеляційної скарги дотримання судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та сторонами не заперечується, що ГУ ДФС у Запорізькій області було проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ОСОБА_1 з питань правильності та повноти визначення доходу за період з 01.01.2016 по 31.12.2016, нарахування і сплати податку на доходи фізичних осіб та військового збору за період з 01.01.2016 по 31.12.2016, за результатами якої складено акт від 27.07.2018 № 711/08-01-13-051/2176305290.

Правомірність підстав та дотримання податковим органом встановленого порядку проведення перевірки скаржником не спростовується.

Відповідно до висновків вказаного акта, перевіркою встановлено порушення платником податків вимог:

- пп. 16.1.3 п.16.1 ст. 16, пп. 49.18.4 п. 49.18 ст. 49, пп.168.2.1 п.168.1 ст.168, абз. в п.176.1 ст.176, п.179.1 ст.179 ПК України в частині не подання у встановлений законодавством строк, а саме - до 01.05.2017 податкової декларації про майновий стан і доходи за 2016 рік та не відображення в ній доходу, отриманого як додаткове благо у вигляді анульованої (прощеної) кредитором (банківською установою) основної суми боргу у розмірі 329 079,48 грн.;

- п.п. 16.1.2, пп.16.1.4 п. 16.1 ст. 16, п. 36.1 ст. 36, абз. д пп. 164.2.17 п. 164.2 ст. 164, пп. 168.2.1 п. 168.2, пп. 168.4.5 п. 168.4 ст.168, п. 179.7 ст.179 ПК України в частині не нарахування та не перерахування до бюджету податку на доходи фізичних осіб з доходу, отриманого як додаткове благо у вигляді анульованої (прощеної) кредитором (банківською установою) основної суми боргу у розмірі 59 110,29 грн.;

- абз. д пп. 164.2.17 п. 164.2 ст.164, п. 167.1 ст.167, п.п. 1, 3 п. 16-1 підрозділу 10 розділу XX ПК України в частині не визначення об`єкту оподаткування військовим збором, що призвело до не нарахування та неперерахування до бюджету військового збору за 2016 р. у розмірі 4 925,86 грн.

На підставі вищевказаних висновків акта перевірки від 27.07.2018 ГУ ДФС у Запорізькій області були винесені податкові повідомлення-рішення від 06.09.2018:

- №0026471305 про нарахування платнику податків податкових зобов`язань з податку на доходи фізичних осіб у сумі 73887,86, у тому числі: 59110,29 - за основним зобов`язанням, 14777, 57 - за штрафними (фінансовими) санкціями;

- №0026491305 про нарахування платнику податків податкових зобов`язань з військового збору у сумі 6157,32, у тому числі: 4925,86 - за основним зобов`язанням, 1231,46 - за штрафними (фінансовими) санкціями;

- №0026481305 про застосування до платника податків штрафних санкцій у сумі 170 грн. за не подання у встановлений законодавством строк, а саме - до 01.05.2017 податкової декларації про майновий стан і доходи за 2016 рік (а.с. 14-16).

Вказані податкові повідомлення-рішення були оскаржені платником податків у адміністративному порядку до ДФС України, рішенням якої від 04.12.2018 № 19021/К/99-99-11-05-01-14 скарга платника податків була залишена без задоволення, а оскаржувані податкові повідомлення-рішення - без змін (а.с. 17-20).

Правомірність винесення ГУ ДФС у Запорізькій області податкових повідомлень-рішень від 06.09.2018 № 0026471305, № 0026481305, № 0026491305 є предметом розгляду у межах цієї адміністративної справи.

При вирішенні справи, колегія суддів виходить з наступного.

Як вже було зазначено раніше, підставою винесення спірних податкових повідомлень-рішень є факти та висновки, зафіксовані актом перевірки від 27.07.2018, зокрема щодо отримання ОСОБА_1 у 2016 році доходу у сумі 328390,48 грн. за ознаками доходу 126 - додаткове благо, без визначення суми утриманого податку, з чим скаржник не погоджується.

Матеріалами справи підтверджено, що 02.06.2008 між Акціонерним комерційним інноваційним банком УкрСиббанк (Банк) та ОСОБА_1 (Позичальник) було укладено договір про надання споживчого кредиту № 11352996000, згідно з п. 1.1 якого Банк зобов`язався надати Позичальнику кредитні кошти (кредит) в іноземній валюті, Долар США, в сумі 34000 дол. США, що дорівнювало еквіваленту 164968 грн. за курсом НБУ на день укладення договору, а Позичальник узяв на себе зобов`язання прийняти, належним чином використовувати і повернути Банку кредитні кошти (кредит) та сплатити плату за кредит у порядку та на умовах, зазначених у Договорі. При цьому, сторони обумовили, що гривневий еквівалент суми кредиту зазначається у Договорі лише в разі надання Банком кредиту в іноземній валюті (а.с. 124-126).

14.01.2016 між ОСОБА_1 та ПАТ Укрсиббанк було укладено Договір про надання споживчого кредиту №11478229000 (а.с. 23).

Пунктом 2.2 Розділу 2 Договору визначено, що метою кредиту є споживчі потреби, погашення заборгованості за Договором про надання споживчого кредиту №11352996000 від 02.06.2008.

Пунктом 2.3 Розділу 2 Договору про надання споживчого кредиту №11478229000 від 14.01.2016 передбачено, що кредит надається строком до 14.07.2024.

У свою чергу, п.п. б пункту 1.1. частини 1 Додаткової угоди №1 до Договору про надання споживчого кредиту №11352996000 від 02.06.2008 передбачено, що сторони дійшли згоди про анулювання частини заборгованості у разі погашення Позичальником (позивачем) частини заборгованості у розмірі не менше еквіваленту 277 863,05 грн. у валюті наданого кредиту за Договором (а.с. 31-32).

Останній платіж за Договором №11478229000 від 14.01.2016 сплачено 12.03.2018, що сторонами не заперечується.

Листом від 16.01.2016 за вих. №31-1-62/4 ПАТ УкрСиббанк повідомив ОСОБА_1 про анулювання суми боргу у сумі 13 605,41 дол. США, що становить 329079,48 грн. по курсу НБУ станом на 16.01.2016 за кредитом згідно Договору про надання споживчого кредиту №11352996000 від 02.06.2008 (а.с. 140-141).

Спірні правовідносини врегульовані нормами Податкового кодексу України та Цивільного кодексу України.

Відповідно до п. 162.1 ст. 162 ПК України платниками податку з доходів фізичних осіб є: фізична особа - резидент, яка отримує доходи як з джерела їх походження в Україні, так і іноземні доходи; фізична особа - нерезидент, яка отримує доходи з джерела їх походження в Україні; податковий агент.

Відповідно до п. 163.1 ст. 163 ПК України об`єктом оподаткування резидента є: загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід; доходи з джерела їх походження в Україні, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати, надання); іноземні доходи - доходи (прибуток), отримані з джерел за межами України.

Відповідно до п. 179.1 ст. 179 ПК України платник податку зобов`язаний подавати річну декларацію про майновий стан і доходи (податкову декларацію) відповідно до цього Кодексу.

Фізична особа зобов`язана самостійно до 1 серпня року, що настає за звітним, сплатити суму податкового зобов`язання, зазначену в поданій нею податковій декларації. Сума податкових зобов`язань, донарахована контролюючим органом, сплачується до відповідного бюджету у строки, встановлені цим Кодексом (п.179.7 ст.179 ПК України).

Підпунктом 164.1 ст. 164 ПК України визначено, що базою оподаткування є загальний оподатковуваний дохід, з урахуванням особливостей, визначених цим розділом.

Згідно з п.п. 164.1.1 п. 164.1 ст. 164 ПК України загальний оподатковуваний дохід складається з доходів, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати, надання), доходів, які оподатковуються у складі загального річного оподатковуваного доходу, та доходів, які оподатковуються за іншими правилами, визначеними цим Кодексом.

Відповідно до абз. д п.п. 164.2.17 п. 164.2 ст. 164 ПК України до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включаються: дохід, отриманий платником податку як додаткове благо (крім випадків, передбачених статтею 165 цього Кодексу) у вигляді: основної суми боргу (кредиту) платника податку, прощеного (анульованого) кредитором за його самостійним рішенням, не пов`язаним з процедурою банкрутства, до закінчення строку позовної давності, у разі якщо його сума перевищує 50 відсотків однієї мінімальної заробітної плати (у розрахунку на рік), встановленої на 1 січня звітного податкового року. Кредитор зобов`язаний повідомити платника податку - боржника шляхом направлення рекомендованого листа з повідомленням про вручення або шляхом укладення відповідного договору, або надання повідомлення боржнику під підпис особисто про прощення (анулювання) боргу та включити суму прощеного (анульованого) боргу до податкового розрахунку суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, за підсумками звітного періоду, у якому такий борг було прощено. Боржник самостійно сплачує податок з таких доходів та відображає їх у річній податковій декларації. У разі неповідомлення кредитором боржника про прощення (анулювання) боргу у порядку, визначеному цим підпунктом, такий кредитор зобов`язаний виконати всі обов`язки податкового агента щодо доходів, визначених цим підпунктом.

За змістом п.п. 14.1.54 п. 14.1 ст. 14 ПК України дохід з джерелом їх походження з України - будь-який дохід, отриманий резидентами або нерезидентами, у тому числі від будь-яких видів їх діяльності на території України (включаючи виплату (нарахування) винагороди іноземними роботодавцями), її континентальному шельфі, у виключній (морській) економічній зоні, у тому числі, але не виключно, доходи у вигляді: а) процентів, дивідендів, роялті та будь-яких інших пасивних (інвестиційних) доходів, сплачених резидентами України; б) доходів від надання резидентам або нерезидентам в оренду (користування) майна, розташованого в Україні, включаючи рухомий склад транспорту, приписаного до розташованих в Україні портів; в) доходів від продажу рухомого та нерухомого майна, доходів від відчуження корпоративних прав, цінних паперів, у тому числі акцій українських емітентів; г) доходів, отриманих у вигляді внесків та премій на страхування і перестрахування ризиків на території України; ґ) доходів страховиків - резидентів від страхування ризиків страхувальників - резидентів за межами України; д) інших доходів від діяльності, у тому числі пов`язаних з повною або частковою переуступкою прав та обов`язків за угодами про розподіл продукції на митній території України або на територіях, що перебувають під контролем контролюючих органів (у зонах митного контролю, на спеціалізованих ліцензійних митних складах тощо); е) спадщини, подарунків, виграшів, призів; є) заробітної плати, інших виплат та винагород, виплачених відповідно до умов трудового та цивільно-правового договору; ж) доходів від зайняття підприємницькою та незалежною професійною діяльністю.

Водночас згідно з п.п. 14.1.47 п. 14.1 ст. 14 ПК України додаткові блага - кошти, матеріальні чи нематеріальні цінності, послуги, інші види доходу, що виплачуються (надаються) платнику податку податковим агентом, якщо такий дохід не є заробітною платою та не пов`язаний з виконанням обов`язків трудового найму або не є винагородою за цивільно-правовими договорами (угодами), укладеними з таким платником податку (крім випадків, прямо передбачених нормами розділу IV цього Кодексу).

Відповідно до пп. 165.1.55 п. 165.1 ст. 165 ПК України до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку не включаються такі доходи: сума процентів, комісії та/або штрафних санкцій (пені), прощених (анульованих) кредитором за його самостійним рішенням, не пов`язаним із процедурою його банкрутства, до закінчення строку позовної давності.

Враховуючи вищевикладені норми чинного законодавства України, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що законодавець під додатковим благом розуміє тільки основну суму боргу (кредиту) платника податку, прощеного (анульованого) кредитором за його самостійним рішенням, і не включає в цю суму боргу (кредиту) проценти, нараховані за користування кредитом, комісії та/або штрафні санкції (пеню), прощені (анульовані) кредитором.

Матеріалами справи підтверджено та сторонами не спростовано, що сума прощеної заборгованості складає 329079,48 грн., яка є основною сумою боргу (кредиту), що не включає в себе штрафи, пеню, тощо.

Отже, враховуючи норми абз. д п.п. 164.2.17 п. 164.2 ст. 164 ПК України, вказана сума підлягає включенню скаржником до загального оподатковуваного доходу за результатами 2016 року з відповідним відображенням її у декларації про майновий стан і доходи за відповідний період і нарахуванням податкових зобов`язань по податку з доходів фізичних осіб та військового збору.

Що стосується поширення на суму прощеної заборгованості норм пункту 8 підрозділу 1 розділу ХХ Перехідні положення Податкового кодексу України, колегія суддів зазначає наступне.

Так, вказаною нормою передбачено, що не вважається додатковим благом платника податку та не включається до розрахунку загального місячного (річного) оподатковуваного доходу сума, прощена (анульована) кредитором у розмірі різниці між основною сумою боргу за фінансовим кредитом в іноземній валюті, визначена за офіційним курсом Національного банку України на дату зміни валюти зобов`язання за таким кредитом з іноземної валюти у гривню, та сумою такого боргу, визначеною за офіційним курсом Національного банку України станом на 1 січня 2014 року, а також сума процентів, комісії та/або штрафних санкцій (пені) за такими кредитами, прощених (анульованих) кредитором за його самостійним рішенням, не пов`язаним із процедурою його банкрутства, до закінчення строку позовної давності. Норми цього пункту застосовуються до фінансових кредитів в іноземній валюті, не погашених до 1 січня 2014 року. Дія абзацу першого цього пункту поширюється на операції з прощення (анулювання) кредитором боржникові заборгованості за фінансовим кредитом в іноземній валюті, що здійснювалися починаючи з 1 січня 2015 року.

Водночас судом першої інстанції правильно прийнято до уваги, що відповідно до листа АТ УкрСиббанк від 23.04.2019 №13-3-05/440 заява про переведення валюти кредитування за договором з ОСОБА_1 до банку не надавалась, оскільки вказане переведення не здійснювалось (а.с. 123).

Також відповідно до листа АТ УкрСиббанк від 10.05.2019 за вих. №13-3-05/477 заява про переведення валюти кредитування за кредитним договором №11352996000 від 02.06.2008 позичальником ОСОБА_1 не надавалась, оскільки вказаний договір припинив свою дію 16 січня 2016 року внаслідок погашення позичальником частини боргу та прощення банком частини боргу, що залишилась не погашеною.

Вказані обставини доводами апеляційної скарги не спростовані.

Крім того, зі змісту повідомлення від 16.01.2016 № 31-1-62/4 вбачається, що мова йде саме про прощення суми основної заборгованості, що складає 13605,41 дол. США, що у еквіваленті становить 329079,48 грн.

Тобто, в цьому випадку має випадок саме прощення частини основного боргу, а не різниці між основною сумою боргу за фінансовим кредитом в іноземній валюті, визначеної за офіційним курсом Національного банку України на дату зміни валюти зобов`язання за таким кредитом з іноземної валюти у гривню, та сумою такого боргу, визначеною за офіційним курсом Національного банку України станом на 1 січня 2014 року.

Отже, дія пункту 8 підрозділу 1 розділу ХХ Перехідні положення Податкового кодексу України не підлягає застосуванню до спірних правовідносин.

З огляду на це, колегія суддів погоджується з висновком відповідача, який підтриманий судом першої інстанції, щодо отримання ОСОБА_1 додаткового блага за ознакою 126 у вигляді анулювання основної суми кредиторської заборгованості у розмірі 329079,48 грн.

Відповідно, спірні податкові повідомлення-рішення, винесені на підставі вказаного висновку, скасуванню не підлягають.

За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції об`єктивно, повно, всебічно дослідив обставини, які мають суттєве значення для вирішення справи, та ухвалив судове рішення без порушення норм матеріального і процесуального права. Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, а тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду - без змін.

Керуючись статтями 241-245, 250, 315, 316, 321, 322, 327, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

постановив:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 10 червня 2019 року у справі №280/119/19 залишити без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду за наявності підстав, передбачених частиною 5 статті 291, пунктом 2 частини 5 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст постанови складений 18.12.2019 р.

Головуючий суддя О.М. Панченко

Суддя С.М. Іванов

Суддя В.Є. Чередниченко