Постанова

від 10.12.2019 по справі 926/1286/19

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"10" грудня 2019 р. Справа №926/1286/19

Західний апеляційний господарський суд в складі колегії:

головуючого судді Галушко Н.А.

суддів Желіка М.Б.

Орищин Г.В.

секретар судового засідання - Кишенюк Н.

за участю представників:

від позивача : не з`явився;

від відповідача : не з`явився;

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Вілла-Фарм» №09/18 від 18.09.2019

на рішення Господарського суду Чернівецької області від 28.08.2019 (суддя Миронюк С.О., повний текст рішення складено 29.08.2019.,м.Чернівці)

у справі № 926/1286/19

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Дельта Медікел»

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Вілла-Фарм»

про стягнення заборгованості в сумі 475 314,04 грн.

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю Дельта Медікел звернулось до Господарського суду Чернівецької області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Вілла-Фарм про стягнення заборгованості за договором купівлі-продажу № 45 від 23.03.2017 в сумі 475 314,04 грн., у тому числі 397 940,66 грн. основний борг, 56 592,28 грн. пеня, 4 739,00 грн. 3 % річних та 16 042,10 грн. інфляційні втрати.

Позов обґрунтовується тим, що відповідачем отримано від позивача у період з 29.10.2018 по 03.12.2018 товар (лікарські засоби, косметичні засоби, вироби медичного призначення, харчові продукти для спеціального дієтичного споживання, інші фармацевтичні товари) на суму 398 230,80 грн. Проте, відповідач свої зобов`язання в частині оплати за поставлений товар виконав частково, в результаті чого сума заборгованості відповідача перед позивачем становить 397 940,66 грн. За невиконання умов договору позивач нарахував відповідачу пеню в сумі 56 592,28 грн., інфляційні втрати в сумі 16 042,10 грн. та 3 % річних в розмірі 4 739,00 грн.

Рішенням Господарського суду Чернівецької області від 28.08.2019 у справі № 926/1286/19 позовні вимоги задоволено повністю. Стягнено з ТОВ «Вілла-Фарм» на користь ТОВ «Дельта Медікел» заборгованість в сумі 397 940,66 грн., інфляційні втрати в розмірі 16 042,10 грн., 3 % річних в сумі 4 739,00 грн., пеню в розмірі 56 592,28 грн та судовий збір в розмірі 7 130,00 грн.

Рішення суду мотивовано тим, що в порушення умов договору відповідач за отриманий товар розрахувався частково, що призвело до виникнення заборгованості в сумі 397 940,66 грн., що підтверджується актом звірки взаємних розрахунків за період з 01.10.2018 по 31.12.2018. Також, позивачем правомірно заявлено вимогу про стягнення з відповідача інфляційних втрат в розмірі 16 042,10 грн. та 3 % річних в сумі 4 739,00 грн. за період з 18.12.2018 по 22.05.2019.

ТОВ «Вілла-Фарм» подано апеляційну скаргу №09/18 від 18.09.2019, в якій просить рішення Господарського суду Чернівецької області від 28.08.2019 скасувати та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити повністю, посилаючись на те, що рішення суду є незаконним та необгрунтованим, прийнятим з порушенням норм процесуального та неправильним застосуванням норм матеріального права, судом не у повному обсязі з`ясовано обставини справи, які мають значення для правильного вирішення господарського спору, неповно досліджено докази, висновки суду не відповідають обставинам справи.

Зокрема, скаржник зазначає, що зважаючи на те, що відповідач не звертався до позивача із замовленням на поставку товару за договором купівлі-продажу №45 від 23.03.2017, правовідносини, що виникли між ними у зв`язку із отриманням відповідачем певних матеріальних цінностей від позивача є позадоговірними, до яких повинні застосовуватись норми ст.ст.1212,1213 ЦК України. Сам лише факт, на думку скаржника, укладення між сторонами договору не є достатньою підставою для віднесення до договірних будь-яких правовідносин, що виникають між цими особами. Для визнання відповідних зобов`язань між сторонами договірними необхідним є встановлення факту їх виникнення саме на підставі умов та на виконання відповідного договору.

З врахуванням наведеного, скаржник вважає, що позивачем обрано невірний спосіб захисту права, оскільки отримано відповідачем майно (матеріальні цінності) у позадоговірний спосіб.

Окрім того, скаржник зазначає, що наданий позивачем розрахунок належним чином не оформлений, суперечливий та в частині розрахунку інфляційних збитків є помилковим.

ТОВ «Дельта Медікел» у відзиві на апеляційну скаргу рішення суду просить залишити без змін, апеляційну скаргу без задоволення, посилаючись на те, що суд ухвалив судове рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права, оскільки товар, який отримано покупцем належним чином, на підставі договору, із дотриманням умов договору не може вважатися безпідставно набутим майном/ Доказом здійсненої поставки і оплати товару є видаткова накладна, яка дає підстави для переходу права власності на товар від продавця до покупця.

Представник скаржника в судове засідання не з`явився, про причини неявки суд не повідомив, хоча належним чином був повідомлений про час та місце розгляду апеляційної скарги.

Позивачем подано заяву про розгляд справи без участі представника позивача за наявними у справі доказами та повідомив суд, що підтримує доводи, наведені у відзиві на апеляційну скаргу.

Враховуючи те, що явка представників сторін судом апеляційної інстанції обов`язковою не визнавалась, а участь в засіданні суду є правом, а не обов`язком сторони, зважаючи на обмежений ч. 2 ст. 273 ГПК України строк для перегляду рішень місцевого господарського суду, Західний апеляційний господарський суд дійшов висновку про можливість здійснити перевірку рішення суду в апеляційному порядку за відсутності представників сторін.

Розглянувши матеріали справи, апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції встановив наступне:

Як вбачається із матеріалів справи, 23.03.2017 між ТОВ Дельта Медікел (продавець) та ТОВ Вілла-Фарм (покупець) укладено договір купівлі-продажу № 45, відповідно до умов якого, позивач зобов`язався передати у власність відповідача лікарські засоби, косметичні засоби, вироби медичного призначення, харчові продукти для спеціального дієтичного споживання, інші фармацевтичні товари (товар), а останній зобов`язався його прийняти та оплатити. (п. 1.1 договору).

Згідно пункту 7.1 договір набирає чинності з моменту його підписання та діє до 31.12.2017, а в фінансовому відношенні до повного виконання зобов`язань з оплати товару. Якщо за 30 календарних днів до дати закінчення строку дії даного договору жодна із сторін не заявить про свій намір припинити дію даного договору, то останній вважається пролонгованим на кожен наступний календарний рік.

В матеріалах справи відсутні докази визнання правочину у встановленому законом порядку недійсним.

У розділі 3 договору сторони погодили умови замовлення та поставки товару, а також забезпечення належної якості.

Відповідно до п. 2.3 договору оплата кожної поставленої партії товару здійснюється покупцем в наступні строки: відстрочення платежу 45 календарних днів з дати поставки (оплата здійснюється на 45-й календарний день з дати поставки). Під партією розуміється товар, що поставлений згідно однієї видаткової накладної.

Як вбачається із матеріалів справи, в період з 23.03.2017 по 01.08.2018 між ТОВ Дельта Медікел та ТОВ Вілла-Фарм підписано додаткові угоди № 1 від 23.03.2017, № 2 від 21.04.2017, № 4 від 30.11.2017 та № 5 від 01.08.2018, якими надано 2% знижки на певні товари, вказано реквізити для здійснення замовлень та змінено банківські рахунки продавця.

В ході розгляду справи в суді першої інстанції встановлено, що на виконання договору купівлі-продажу № 45, позивачем в період з 29.10.2018 по 03.12.2018 поставлено відповідачу товар загальною вартістю 398 230, 80 грн., що підтверджується видатковими накладними: №ДМТ00184665 та №ДМТ00184666 від 29.10.2018, №ДМТ00223296 від 03.12.2018. Прийом товару здійснювався уповноваженим представником ТОВ Вілла-Фарм , а саме директором Гілюком В.В.

В порушення умов договору відповідач за отриманий товар розрахувався частково, що призвело до виникнення заборгованості в сумі 397 940,66 грн., що підтверджується Актом звірки взаємних розрахунків за період з 01.10.2018 по 31.12.2018.

Вищенаведене стало підставою для звернення ТОВ Дельта Медікел з позовом до ТОВ Вілла-Фарм про стягнення 397 940,66 грн. основного боргу, 56 592,28грн. пені, 4 739,00грн. 3% річних та 16 042,10грн. інфляційних збитків.

Відповідно до ч. 1 ст. 67 ГК України відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності здійснюються на основі договорів. Підприємства вільні у виборі предмета договору, визначенні зобов`язань, інших умов господарських взаємовідносин, що не суперечать законодавству України (ч. 2 ст. 67 ГК України).

Згідно з ч. 1 ст. 179 ГК України майново-господарські зобов`язання, які виникають між суб`єктами господарювання або між суб`єктами господарювання і негосподарюючими суб`єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов`язаннями.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Частиною 1 ст. 193 ГК України передбачено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Виходячи з норм ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

За договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму (ч. 1 ст. 265 ГК України). Вказане положення кореспондується з приписами ст. 712 ЦК України.

Відповідно до наведеного договір, укладений між позивачем і відповідачем, є договором поставки.

Згідно з ч. 2 ст. 712 ЦК України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ч. 1 ст. 662 ЦК України продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

За приписами ч. 1 ст. 664 ЦК України обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент:

1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар;

2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Як вбачається із матеріалів справи, відповідач не виконав належним чином умов даного договору поставки в частині оплати вартості поставленого товару, у зв`язку з чим у нього утворилася прострочена заборгованість перед позивачем у сумі 397 940,66грн.

Договір поставки підписаний уповноваженими представниками сторін та скріплений їх печатками, отже, відповідає приписам статті 181 Господарського кодексу України. Даний договір або окремі його частини, неналежне виконання зобов`язань за яким з боку відповідача є предметом спору у справі, ніким не оспорювалися та недійсними в судовому порядку не визнавалися, а тому цей договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Посилання скаржника в апеляційній скарзі на те, що відповідач не звертався до позивача у відповідності до п.3.1 договору із замовленням на поставку товару за договором купівлі-продажу №45 від 23.03.2017, правовідносини, що виникли між ними у зв`язку із отриманням відповідачем певних матеріальних цінностей від позивача є позадоговірними, до яких повинні застосовуватись норми ст.ст.1212,1213 ЦК України судовою колегія до уваги не береться з огляду на наступне.

З огляду на відповідні законодавчі приписи та з урахуванням встановлених обставин справи судом першої інстанції правомірно встановлено, що відповідачем належним чином не виконано зобов`язання з оплати поставленого товару на суму 397 940,66грн; видаткові накладні №ДМТ00184665 та №ДМТ00184666 від 29.10.2018, №ДМТ00223296 від 03.12.2018 підписані уповноваженими представниками сторін та скріплені їх печатками, які містять посилання на укладений договір №45 від 23.03.2017, як на підставу поставки товару, відповідають вимогам Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" та підтверджують факт передачі позивачем та отримання відповідачем визначеного товару; прийом товару здійснювався уповноваженим представником ТОВ Вілла-Фарм , а саме директором Гілюком В.В.; актом звірки взаємних розрахунків за період з 01.10.2018 по 31.12.2018 підтверджується заборгованість відповідача в сумі 397 940,66 грн.

Суд першої інстанції також задоволив позовні вимоги в частині стягнення 3% річних в сумі 4 739,00грн. та інфляційних в сумі 16 042,10грн. як такі, що правомірно заявлені.

Скаржник в апеляційній скарзі зазначив, що наданий позивачем розрахунок пені, інфляційних втрат та 3% річних належним чином не оформлений, суперечливий та в частині розрахунку інфляційних збитків є помилковим та враховуючи помилковість розрахунку позивача, оскаржуване рішення в частині стягнення інфляційних втрат розмірі 16 042,10грн. за період з 18.12.2018 по 22.05.2019 є незаконним.

Щодо вищенаведеного судова колегія зазначає наступне.

Відповідно до приписів ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті.

Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання.

Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Державною службою статистики України, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

При цьому індекс інфляції нараховується не на кожну дату місяця, а в середньому за місяць.

Якщо прострочення відповідачем виконання зобов`язання з оплати становить менше місяця, то в такому випадку виключається застосування до відповідача відповідальність передбачена частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України - стягнення інфляційних втрат за такий місяць.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 904/7401/16, від 24.04.2019 у справі № 910/5625/18 та від 26.11.2019 у справі 914/1318/18)

Враховуючи вищенаведені норми законодавства, судова колегія, здійснивши перерахунок інфляційних втрат встановила, що судом першої інстанції помилково нараховано інфляційній втрати в розмірі 16 042,10грн. за період з 18.12.2018 по 22.05.2019, суду першої інстанцій належало перевірити періоди прострочення ТОВ Вілла-Фарм виконання зобов`язання по поставці товару, за які ТОВ Дельта Медікел нараховано інфляційні втрати. Отже, розмір інфляційних втрат за накладною №ДМТ00184665 від 29.10.2018 (кінцевий термін оплати 17.12.2018) за січень-квітень становить 9 747,58грн. та за накладною №№ДМТ00223296 від 03.12.2018 (кінцевий термін оплати 22.01.2019) за лютий-квітень становить 2 776,62грн. на загальну суму 12 524,20грн., які підлягають стягненню з відповідача.

Сума 3% річних нарахована відповідачу правомірно у розмірі 4 739,00грн. та підлягає стягненню.

Пунктом 4.2 договору сторони визначили, що у випадку порушення строків оплати товару покупець сплачує продавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від несплаченої суми за кожен день прострочки.

У відповідності до вимог ч. 1 ст. 216 ГК України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до ст. 230 ГК України штрафними санкціями є господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Згідно із вимогами ч.6 ст. 231 та ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою НБУ, за увесь час користування чужими коштами.

З урахуванням пункту 4.2 договору, статті 3 Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань , ч.6 ст. 232 ГК України позивач обґрунтовано вимагає стягнути з відповідача 56 592,28 грн. пені за період з 18.12.2018 по 22.05.2019. У частині стягнення інфляційних втрат в сумі 3 517,90грн. рішення суду підлягає скасуванню.

Відповідно до ст.73 ГПК України доказами у справі є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність чи відсутність обставин (фактів), що обгрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи

Згідно із п.1 ст.76 ГПК України суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Відповідно до ст.86 ГПК України Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Доводи наведені скаржником в апеляційній скарзі, не спростовують висновків суду першої інстанції щодо неналежного виконання зобов`язань щодо оплати поставленої продукції згідно договору поставки №45 від 23.03.2017.

У відповідності до ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обгрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об»єктивно не залежали від нього.

Згідно із ст.277 ГПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є:

1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи;

2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими;

3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи;

4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

За таких обставин, рішення Господарського суду Чернівепцької області у даній справі підлягає скасуванню частково в частині задоволення позовних вимог в сумі 3 517,90грн.інфляційних втрат як безпідставно нарахованих.

Відповідно до ст.129 ГПК України судовий збір за розгляд справи в суді першої інстанції та перегляд рішення в апеляційному порядку покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст.129, 269, 270, 273, 275, 277, 282, 284 ГПК України,

Західний апеляційний господарський суд ПОСТАНОВИВ :

1.Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Вілла-Фарм» №09/18 від 18.09.2019 задоволити частково.

Рішення Господарського суду Чернівецької області від 28.08.2019 у справі №926/1286/19 скасувати частково в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю Вілла-Фарм 3 517,90грн інфляційних втрат. В цій частині в позові відмовити.

В решті рішення суду залишити без змін.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Вілла-Фарм (58018, м. Чернівці, вул. Ентузіастів, 3 офіс 88 (вул. Миколайчука, 9), код 39793954, п/р НОМЕР_1 у ВАТ Державний ощадний банк України м. Чернівці, МФО 356334) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Дельта Медікел (08132, Київська обл., Києво-Святошинський район, м. Вишневе, вул. Чорновола, 43, код 39448817, п/р НОМЕР_2 у Філії АТ Укрексімбанк м.Київ, МФО 322313) заборгованість в сумі 397 940,66 грн., інфляційні втрати в розмірі 12 524,20грн , 3 % річних в сумі 4 739,00 грн., пеню в розмірі 56 592,28 грн. та судовий збір в розмірі 7 077,23грн за розгляд справи в суді першої інстанції.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Дельта Медікел (08132, Київська обл., Києво-Святошинський район, м. Вишневе, вул. Чорновола, 43, код 39448817, п/р НОМЕР_2 у Філії АТ Укрексімбанк м.Київ, МФО 322313) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Вілла-Фарм (58018, м. Чернівці, вул. Ентузіастів, 3 офіс 88 (вул. Миколайчука, 9), код 39793954, п/р НОМЕР_1 у ВАТ Державний ощадний банк України м. Чернівці, МФО 356334) судовий збір в розмірі 79,15грн. за розгляд справи в суді апеляційної інстанції.

Місцевому господарському суду видати накази.

2. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку і строки встановлені ст.ст. 287,288 ГПК України.

Повний текст постанови складено і підписано 20.12.2019.

Головуючий суддя Галушко Н.А.

суддя Желік М.Б.

суддя Орищин Г.В.