Постанова

від 17.12.2019 по справі 910/8404/19

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"17" грудня 2019 р. м. Київ Справа№ 910/8404/19

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Корсака В.А.

суддів: Ходаківської І.П.

Владимиренко С.В.

секретар судового засідання: Костяк В.Д.,

за участю представників учасників процесу згідно протоколу судового засідання від 17.12.2019,

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали апеляційної скарги Приватного підприємства "Інноваційні новітні послуги "Каскад"

на рішення Господарського суду міста Києва від 12.09.2019 (повний текст складено 01.10.2019)

у справі № 910/8404/19 (суддя Удалова О.Г.)

за позовом Приватного підприємства "Інноваційні новітні послуги "Каскад"

до Приватного підприємства "Інноваційні послуги населенню "Каскад"

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Дніпровський районний відділ державної виконавчої служби міста Києва Головного територіального управління юстиції у м. Києві

про визнання права власності на грошові кошти та зняття арешту з грошових коштів,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог.

У червні 2019 року Приватне підприємство "Інноваційні новітні послуги "Каскад" (надалі - позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Приватного підприємства "Інноваційні послуги населенню "Каскад" (надалі - відповідач) про:

- визнання за позивачем права власності на грошові кошти в розмірі 79 576,37 грн, що знаходяться на рахунку відповідача, відкритому в Печерській філії АТ КБ "Приватбанк", МФО 300711;

- зняття арешту, накладеного Дніпровським РВ ДВС м. Києва ГТУЮ у м. Києві, з грошових коштів у розмірі 79 576,37 грн, що знаходяться на рахунку відповідача № НОМЕР_1 .

Позов обґрунтовано тим, що позивач на підставі договору №1211/18 від 12.11.2018 про відступлення права вимоги є власником спірних грошових коштів. Ці кошти 22.11.2018 та 27.11.2018 були помилково перераховано державним виконавцем на рахунок відповідача. На вимогу позивача їх повернути, відповідач зазначив, що його рахунки арештовано виконавцем по іншим виконавчим провадженням. Позивач вважає, що спірні кошти є його власністю та вимагає зняття з них арешту.

Матеріально правовою підставою позову позивач зазначає ст. 392 Цивільного кодексу України та ст. 59, 60 Закону України "Про виконавче провадження".

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.07.2019 залучено до участі у справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Дніпровський районний відділ державної виконавчої служби міста Києва Головного територіального управління юстиції у м. Києві. (надалі - третя особа).

Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви їого прийняття.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 12.09.2019 у справі №910/8404/19 відмовлено задоволенні позову.

Суд дійшов висновку, що позивачем не доведено належними доказами, що відсутність можливості у відповідача повернути позивачу спірні грошові кошти, обумовлена саме арештами цих коштів, накладеними державним виконавцем.

Також судом зазначено, що заявлений позов про визнання права власності на грошові кошти за позивачем та зняття арешту з рахунків відповідача, в даному випадку не є належним способом захисту прав позивача.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів.

Приватне підприємство "Інноваційні новітні послуги "Каскад" у апеляційній скарзі просить рішення Господарського суду міста Києва від 12.09.2019 у справі №910/8404/19 скасувати та прийняти нове судове рішення, яким позов задовольнити повністю, посилаючись, при цьому на те, що судом першої інстанції неповно досліджено обставини справи, а тому неправильно застосовано норми матеріального та процесуального права.

В обґрунтування апеляційної скарги позивач посилається на порушення судом першої інстанції статей 59, 60 Закону України "Про виконавче провадження", статті 392 Цивільного кодексу України.

Скаржник стверджує, що він є власником грошових коштів, та оскільки право власності є непорушним, враховуючи приписи 15, 16 ЦК України, в даному випадку застосування ст. 59 Закону України "Про виконавче провадження" буде ефективним способом захисту для повернення коштів, які є власністю позивача.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті.

Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 11.11.2019 справу №910/8404/19 передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючий суддя - Корсак В.А. - головуючий суддя, судді - Владимиренко С.В., Ходаківська І.П.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 14.11.2019 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Приватного підприємства "Інноваційні новітні послуги "Каскад" на рішення Господарського суду міста Києва від 12.09.2019 у справі №910/8404/19 та розгляд скарги призначено на 03.12.2019 о 14:20 год.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 03.12.2019 розгляд зазначеної апеляційної скарги, через неявку учасників справи, було відкладено на 17.12.2019. Доведено до відома учасників апеляційного провадження, що нез`явлення їх представників в судове засідання не є перешкодою розгляду апеляційної скарги по суті.

Явка представників сторін.

До судового засідання від 17.12.2019 представники відповідача та третьої особи не з`явились, про причини нез`явлення суд не повідомили. Про час та місце судового засідання відповідач та третя особа належним чином повідомлені у відповідності до ст. 120, 242 ГПК України, про що свідчать наявні в матеріалах справи докази.

Частиною 12 статті 270 Господарського процесуального кодексу України визначено, що неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

З огляду на те, що відповідач та третя особа належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду справи, враховуючи те, що їх явка обов`язковою не визнавалась, скаржник не заперечував про розгляд справи за відсутності відповідача і третьої особи, а також те, що судочинство здійснюється, на засадах рівності та змагальності сторін і учасники судового провадження на власний розсуд користуються наданими їм процесуальними правами, зокрема, правом на участь у судовому засіданні, колегія суддів перейшла до здійснення апеляційного перегляду оскарженого рішення за наявними матеріалами справи за присутності представника відповідача (скаржника).

Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи.

Відповідач у відзиві просив апеляційну скаргу задовольнити, рішення Господарського суду міста Києва від 25.09.2019 у справі №910/1490/19 скасувати. При цьому, посилається на те, що державний виконавець помилково перерахував спірні грошові кошти, які надійшли від боржника в рамках виконавчого провадження №54982198, на поточний рахунок відповідача, однак повернути ці кошти він не може, через накладений арешт на його рахунки, тому просить позов задовольнити.

Третя особа не скористалася своїм правом згідно ч. 1 ст. 263 ГПК України та не надала суду письмового відзиву на апеляційну скаргу Приватного підприємства "Інноваційні новітні послуги "Каскад", що згідно ч. 3 ст. 263 ГПК України не перешкоджає перегляду оскаржуваного рішення суду першої інстанції.

Щодо меж розгляду справи судом апеляційної інстанції.

Суд, беручи до уваги межі перегляду справи в апеляційній інстанції, заслухавши пояснення представника скаржника, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного судового рішення, дійшов висновку апеляційну скаргу Приватного підприємства "Інноваційні новітні послуги "Каскад" залишити без задоволення, оскаржене рішення у даній справі залишити без змін, виходячи з наступного.

Відповідно до вимог ч.ч. 1,2 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Статтею 129 Конституції України та ч. 1 ст. 74 ГПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції.

01.06.2016 головним державним виконавцем Дніпровського районного відділу державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у м. Києві в межах виконавчого провадження № 50242125 була прийнята постанова про арешт коштів боржника - ПП "Інноваційні послуги населенню "Каскад" (відповідач), якою був накладений арешт на грошові кошти, у тому числі, розміщені на банківському рахунку відповідача № НОМЕР_1 , відкритому в Печерській філії АТ КБ "Приватбанк".

01.11.2016 старшим державним виконавцем Дніпровського районного відділу державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у м. Києві в межах виконавчого провадження № 52474556 була прийнята постанова про арешт коштів боржника - ПП "Інноваційні послуги населенню "Каскад" (відповідач), якою був накладений арешт на грошові кошти, у тому числі, розміщені на банківському рахунку відповідача № НОМЕР_1 , відкритому в Печерській філії АТ КБ "Приватбанк".

Згідно з відомостями розміщеними в Єдиному державному реєстрі судових рішень рішенням (заочним) Дарницького районного суду м. Києва від 06.07.2016 по справі №753/5586/16-ц позов ПП "Інноваційні послуги населенню "Каскад" (відповідач у даній справі) до ОСОБА_1 задоволено, стягнуто зі ОСОБА_1 заборгованість за житлово-комунальні послуги в розмірі 44 757,93 грн, інфляційну складову боргу в розмірі 28 696,12 грн, 3% річних в розмірі 4 194,32 грн, а всього 77 648,37 грн. Крім того, на користь ПП "Інноваційнй послуги населенню "Каскад" стягнуто витрати на правову допомогу в розмірі 550,00 грн та судові витрати в розмірі 1 378,00 грн (всього 1 928,00 грн).

Старшим державним виконавцем Дарницького районного відділу державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у м. Києві на підставі виконавчого листа № 753/5586/16 від 19.11.2016 про стягнення на користь ПП "Інноваційнй послуги населенню "Каскад" (відповідач у даній справі) заборгованості була прийнята постанова про відкриття виконавчого провадження № 54982222 від 23.10.2017 (на суму 1 928,00 грн) та постанова від 06.11.2017 про відкриття виконавчого провадження № 54982198 (на суму 77 648,37 грн).

12.11.2018 між відповідачем, як первісним кредитором, та позивачем, як новим кредитором, був укладений договір про відступлення права вимоги № 1211/18, згідно з умовами якого первісний кредитор відступив, а новий кредитор прийняв на себе право вимоги повернення боргу за отримані житлово-комунальні послуги по об`єкту за адресою: пр-т М. Бажана, 10-А, м. Київ, за період з 01.01.2012 о 15.05.2013 в розмірі 77 648,37 грн, з яких: 44 757,53 грн - заборгованість за житлово-комунальні послуги, 28 696,12 грн - інфляційні втрати, 419,32 грн - 3% річних та право вимоги усіх супутніх витрат, та право вимоги усіх супутніх витрат, пов`язаних зі стягненням цієї суми зі ОСОБА_1 .

Відповідно до п. 1.2 зазначеного договору про відступлення права вимоги у зв`язку з передачею права вимоги новому кредитору останньому передається право бути стягувачем за виконавчим провадженням № 54982222 про стягнення зі ОСОБА_1 на користь ПП "Інноваційнй послуги населенню "Каскад" заборгованості у розмірі 1 928,00 грн та виконавчим провадженням № 54982198 про стягнення зі ОСОБА_1 на користь ПП "Інноваційнй послуги населенню "Каскад" заборгованості у розмірі 77 648,37 грн.

Винагорода за відступлення права вимоги, передбачена цим договором, за зобов`язанням нового кредитора до первісного кредитора визначена сторонами в сумі - 1 000,00 грн (п. 2.1 договору про відступлення права вимоги).

Також, 12.11.2018 сторонами був складений акт прийому-передачі документів до договору №1211/18 про відступлення права вимоги, яким сторони засвідчили факт здійснення первісним кредитором передачі документів, пов`язаних з переданим правом вимоги, на користь нового кредитора.

Надалі, 22.11.2018 грошові кошти в загальному розмірі 77 648,37 грн були стягнуті Дарницьким РВ ДВС м. Київ ГТУЮ у м. Києві на користь стягувача (ПП "Інноваційнй послуги населенню "Каскад" (відповідач у даній справі) у виконавчому провадженні № 54982198 та перераховані на його рахунок № НОМЕР_1 , відкритий у Печерській філії АТ КБ "Приватбанк".

27.11.2018 грошові кошти в загальному розмірі 1 928,00 грн були стягнуті Дарницьким РВ ДВС м. Київ ГТУЮ у м. Києві на користь стягувача (ПП "Інноваційнй послуги населенню "Каскад" (відповідач у даній справі) у виконавчому провадженні № 54982222 та перераховані на його рахунок № НОМЕР_1 , відкритий у Печерській філії АТ КБ "Приватбанк".

Ухвалою Дарницького районного суду міста Києва від 17.12.2018 по справі 753/5586/16-ц задоволено заяву ПП "Інноваційні новітні послуги "Каскад" (позивач у даній справі) та замінено стягувача у виконавчому провадженні №№ 54982198 про стягнення зі ОСОБА_1 на користь ПП "Інноваційні послуги населенню "Каскад" (відповідач у даній справі) заборгованості у розмірі 77 648,37 грн, з яких: 44 757,53 грн - заборгованість за житлово-комунальні послуги; 28 696,12 грн - інфляційні витрати та 419,32 грн - 3% річних, а також у виконавчому провадженні № 54982222 про стягнення зі ОСОБА_1 на користь ПП "Інноваційні послуги населенню "Каскад" (відповідач у даній справі) заборгованості у розмірі 1928,00 грн на правонаступника - ПП "Інноваційні новітні послуги "Каскад".

Наведені фактичні обставини свідчать про те, що заміна сторони у виконавчих провадженнях №№ 54982198 та 54982222 відбулась після виконання органом Державної виконавчої служби рішення Дарницького районного відділу державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у м. Києві від 06.07.2016 по справі № 753/5586/16-ц.

04.02.2019 позивач звернувся до відповідача з листом № 04.02-1/19, в якому просив сплатити йому грошові кошти, стягнуті на користь відповідача в межах виконавчих проваджень №№ 54982198 та 54982222. Проте, відповідач у відповідь листом від 11.02.2019, повідомив, що виконати вимогу позивача неможливо з огляду на накладені в межах виконавчих проваджень №№ 53051646, 51594412 та 51594412 арешти на грошові кошти відповідача, при цьому, відповідач зазначав, що вказані виконавчі провадження закінчені, проте арешти не зняті.

Враховуючи викладені обставини позивач звернувся до суду з даним позовом та просив визнати за ним право власності на грошові кошти в загальному розмірі 79 576,37 грн, що знаходяться на рахунку відповідача, відкритому в Печерській філії АТ КБ "Приватбанк", МФО 300711, та зняти арешт, накладений Дніпровським РВ ДВС м. Києва ГТУЮ у м. Києві, з вказаних грошових коштів.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови.

Так, предметом позову у справі є вимога позивача про визнання права власності на майно та зняття арешту з грошових коштів.

Згідно зі ст.ст. 319, 321 ЦК України, власник володіє, користується та розпоряджається своїм майном на власний розсуд; право власності є непорушним; ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Відповідно до статті 328 Цивільного кодексу України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону, або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Річчю є предмет матеріального світу, щодо якого можуть виникати цивільні права та обов`язки. Майном як особливим об`єктом вважаються окрема річ, сукупність речей, а також майнові права та обов`язки (ст. 179, ч. 1 ст. 190 Цивільного кодексу України).

Частиною 1 ст. 392 Цивільного кодексу України власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Отже, за правилами ст. 392 Цивільного кодексу України позов про визнання права власності може бути пред`явлено, по-перше, якщо особа є власником майна, але її право оспорюється або не визнається іншою особою; по-друге, якщо особа втратила документ, який засвідчує його право власності.

Позов про визнання права власності спрямований на усунення перешкод у здійсненні власником свого права і виключення домагань на приналежне власнику майно за допомогою підтвердження в судовому порядку факту приналежності йому спірного майна на праві власності. Необхідною умовою захисту права власності шляхом його визнання служить по-перше, підтвердження в судовому порядку своїх прав на майно шляхом подання належних і достатніх доказів, які достеменно підтверджують факт набуття права власності на законних підставах, і, по-друге, вичерпне спростування доводів третіх осіб, які оспорюють або не визнають право власності позивача.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 59 Закону України "Про виконавче провадження" особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту. У разі набрання законної сили судовим рішенням про зняття арешту з майна боржника арешт з такого майна знімається згідно з постановою виконавця не пізніше наступного дня, коли йому стало відомо про такі обставини.

Як вірно зазначено судом першої інстанції, з аналізу положень викладених правових норм вбачається, що особі, яка вважає, що їй належить арештоване майно, надано право звернутися з позовом, за захистом свого майнового права (права власності) та про зняття арешту з відповідного майна, коли таке право порушується або не визнається органом/особою, який/яка здійснює заходи примусового виконання, встановлені Законом України "Про виконавче провадження".

З огляду на приписи зазначеної статті, не заслуговують доводи скаржника, що ст. 59 Закону України "Про виконавче провадження" не передбачено того, що передумовою звернення до суду за захистом свого права на підставі цієї статті є порушення права або не визнання його саме органом, що здійснює заходи примусового виконання.

Суд апеляційної інстанції звертає увагу, що вказана норма закону є спеціальною нормою, в якій закріплено порядок вирішення спорів, що виникають між органом державної виконавчої служби та особою, яка не є боржником у виконавчому провадженні, з приводу накладення арешту на майно особи. У разі виникнення спору належним способом захисту прав особи є саме звернення до суду з позовом про визнання права власності на майно і зняття з нього арешту. (Наведена правова позиція також викладена у постанові Верховного Суду від 05.03.2019 № 903/206/18, від 02.10.2018 №916/3108/17)

Тобто, застосування вказаної норми можливе лише в тому разі, коли порушення права здійснюється органом примусового виконання. А необхідною умовою задоволення такої матеріально-правової вимоги вказаної особи має бути встановлення факту наявності у позивача права власності на відповідне майно та безпідставність накладення на нього арешту.

Фактичні обставини свідчать про те, що державний виконавець здійснив виконання рішення (заочного) Дарницького районного суду м. Києва від 06.07.2016 по справі № 753/5586/16-ц та перерахував на користь відповідача спірні грошові кошти 22.11.2018 та 28.11.2018.

Відтак, зазначені дії вчинено виконавцем до прийняття Дарницьким районним судом м. Києва ухвали від 17.12.2018 по справі 753/5586/16-ц про заміну стягувача. В свою чергу, доказів повідомлення державного виконавця про укладення сторонами договору про відступлення права вимоги № 1211/18 від 12.11.2018 до виконання ним рішення (заочного) Дарницького районного суду м. Києва від 06.07.2016 по справі № 753/5586/16-ц та перерахування на користь відповідача спірних грошових коштів матеріали справи не містять.

З огляду на викладене, враховуючи положення ст. 59 Закону України "Про виконавче провадження", статтей 319, 321, 392 ЦК України колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що органом примусового виконання не було допущено порушення прав позивача.

До того, ж посилання скаржника в цій частині на судову практику, зокрема постанови Верховного Суду від 06.02.2019 №910/7415/17, від 09.04.2019 №904/12348/16, є недоречним, оскільки фактичні обставини у цих справах не є аналогічними з даною справою.

Доводи скаржника про набуття відповідачем спірних грошових коштів без достатньої правової підстави, з правовим обґрунтуванням на приписи ст. 59 Закону України "Про виконавче провадження", а також що за умовами договору про відступлення права вимоги № 1211/18 від 12.11.2018 відповідач відступив на користь позивача право на отримання таких грошових коштів, суд апеляційної інстанції відхиляє як безпідставні, в цій частині також правомірними є висновки суду першої інстанції, що положення вказаної статті Закону не врегульовують відносини, пов`язані з набуттям майна без достатньої правової підстави, які передбачені ст. 1212 ЦК України.

До того ж, спірні грошові кошти були перераховані відповідачу органом Державної виконавчої служби України на виконання рішення (заочного) Дарницького районного суду м. Києва від 06.07.2016 по справі №753/5586/16-ц, яке набрало законної сили. Водночас, встановлені фактичні обставини, свідчать заміна сторони у виконавчих провадженнях №№54982198 та 54982222, згідно ухвали Дарницького районного суду міста Києва від 17.12.2018 по справі №753/5586/16-ц, відбулась після виконання (22.11.2018 та 27.11.2018) виконавчою службою судового рішення. Таким чином, правова підстава набуття відповідачем грошових коштів на момент їх перерахування державним виконавцем відповідачу не відпала.

Окремо суд апеляційної інстанції вважає за доцільне звернути увагу, що відповідач у відповідь на звернення позивача (вих. №04.02-1/19 від 04.02.2019) у листі від 11.02.2019 наголосив про відсутність можливості виконати вимогу позивача та повернути грошові кошти в загальному розмірі 79 576,37 грн (77 648,37 грн + 1 928,00 грн) позивачеві в рамках виконавчих проваджень №54982198, 54982222, де боржником є ОСОБА_1 , оскільки державним виконавцем в межах інших виконавчих проваджень, а саме №№ 53051646, 51594412 та 51594412 накладено арешт на рахунки відповідача, при цьому зазначив, що ці виконавчі провадження закриті, проте арешти не зняті. Разом з цим листом, відповідач долучив до справи постанови про арешт коштів боржника від 01.06.2016 ВП № 50242125 та від 01.11.2016 ВП № 52474556. (а/с 34 - 37)

Проте, дослідивши зазначене листування позивача та відповідача (а/с 32, 33), звертає увагу на себе те, що відповідач обґрунтовуючи неможливість повернення коштів позивачу, у листі від 11.02.2019 посилається на нескасовані арешти в межах виконавчих проваджень №№53051646, 51594412 та 51594412, що відрізняються за номерами від тих, щодо яких ним до матеріалів справи долучені постанови про арешт коштів боржника відповідачем, зокрема від 01.06.2016 (виконавче провадження № 50242125) та від 01.11.2016 (виконавче провадження № 52474556).

До того ж, матеріали справи не містять доказів на підтвердження накладення арештів на грошові кошти відповідача в межах виконавчих проваджень №№ 53051646, 51594412, 51594412 та існування вказаних арештів на момент розгляду і вирішення даної справи в суді. В свою чергу, арешти грошових коштів відповідача в межах виконавчих проваджень №№ 50242125 та 52474556 накладені органом Державної виконавчої служби України ще у 2016 році, проте, оскільки відсутні постанови про відкриття вказаних виконавчих проваджень з ідентифікатором доступу до Автоматизованої системи виконавчого провадження, не вбачається за можливе встановити чи були припинені арешти грошових коштів відповідача у вказаних виконавчих провадженнях.

Виходячи з загальних засад змагальності сторін, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Тобто при зверненні з даним позовом про визнання права власності на грошові кошти та зняття арешту з грошових коштів саме на позивача покладений тягар доведення обставин порушення з боку органу виконавчої служби. Натомість, відповідач повинен довести саме свої заперечення проти доводів позивача.

Позивач, у порушення приписів ст.ст. 74, 76, 77, 78, 79 ГПК України, не надав суду належних, допустимих, достатніх та достовірних доказів на підтвердження того, що відсутність можливості у відповідача сплатити на користь позивача спірні грошові кошти обумовлена саме арештами грошових коштів, накладеними органами Державної виконавчої служби України.

Крім того, у доводах апеляційного оскарження позивач стверджує про те, що він є новим стягувачем та отримувачем за виконавчими провадженнями № 54982198, № 54982222, а тому хибними є висновки суду, що зазначені кошти не можливо відрізнити за допомогою індивідуальних ознак з-поміж інших коштів. Враховуючи приписи ст.ст. 177, 192, 316 ЦК України, позивач зауважує, що правом власності є право особи на річ (майно) до якої відносять в тому числі грошові кошти, отже, такий спосіб захисту права, як визнання права власності на грошові кошти є належним способом захисту.

Зазначені доводи позивача є аналогічними доводам викладеним у суді першої інстанції, які досліджені судом і яким надано вірну правову оцінку, оскільки згідно з положеннями ст. 184 Цивільного кодексу України річ є визначеною індивідуальними ознаками, якщо вона наділена тільки їй властивими ознаками, що вирізняють її з-поміж інших однорідних речей, індивідуалізуючи її. Речі, визначені індивідуальними ознаками, є незамінними. Річ є визначеною родовими ознаками, якщо вона має ознаки, властиві усім речам того ж роду, та вимірюється числом, вагою, мірою. Річ, що має лише родові ознаки, є замінною.

В свою чергу, позивачем не доведено, що перераховані кошти мають якісь індивідуальні ознаки, що вони наділені тільки їм властивими ознаками, які відрізняють ці кошти з-поміж інших коштів. Відтак, заявлений позивачем речовий спосіб захисту - визнання права власності - за своєю правовою природою спрямований на відновлення порушеного (оспорюваного) права стосовно майна, якому властиві ознаки індивідуально визначеної речі, натомість грошові кошти на рахунку особи (безготівкові гроші), право власності на які просить визнати позивач, за своєю природою наділені родовими ознаками, а отже застосування такого способу захисту, як визнання права власності, в даному випадку є неналежним.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 17.05.2005 у справі "Чіжов проти України" (заява № 6962/02) зазначено, що позитивним обов`язком держави є організація системи виконання рішень таким чином, щоб гарантувати виконання без жодних невиправданих затримок, і так, щоб ця система була ефективною і законодавчо, і практично, а нездатність державних органів ужити необхідних заходів для виконання рішення позбавляє гарантій, які закріплені в параграф 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.

Відтак, застосування такого способу захисту, як визнання права власності та виключення грошових коштів з-під арешту, повинно бути обґрунтовано з точки зору правомірності та ефективності та не повинно порушувати законні права стягувачів у виконавчих провадженнях, порушених проти відповідача та не закінчених станом на момент розгляду та вирішення даного спору.

Серед іншого, судом першої інстанції правомірно відзначено, що сплата суми судового збору, визначеного рішенням суду, не є зобов`язанням у розумінні положень ст. 509 Цивільного кодексу України, а отже, не може бути предметом відступлення за договором. Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постановах від 28.03.2018 по справі №906/110/16, від 05.04.2018 по справі № 923/607/16, від 27.03.2019 по справі №910/386/17, 16.04.2019 по справі № 910/377/17, від 13.05.2019 по справі №916/106/15-г.

Європейський суд з прав людини у справах "Серявін та інші проти України" і "Трофимчук проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент (довід). Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

З урахуванням усіх фактичних обставин справи, встановлених судами першої та апеляційної інстанцій, інші доводи сторони, викладені в апеляційній скарзі не заслуговують на увагу, оскільки не впливають на вирішення спору у даній справі.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги.

Нормою ст. 276 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів встановила, що у даному випадку скаржником не надано належних та допустимих доказів на підтвердження своєї правової позиції, а також не наведено переконливих аргументів у відповідності з нормами чинного законодавства, щодо спростування висновків суду першої інстанції. Таким чином, апеляційні вимоги Приватного підприємства "Інноваційні новітні послуги "Каскад" є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню, підстав для зміни чи скасування оскарженого рішення у даній справі колегія суддів не вбачає.

Колегія суддів вважає, що звернувшись з позовом про визнання права власності на грошові кошти за позивачем та зняття арешту, в даному випадку позивач обрав невірний спосіб захисту в зв`язку з чим необхідним є роз`яснити позивачу, що він не позбавлений права подати відповідний позов щодо стягнення цих коштів з відповідача, якщо позивач вважає, що його права порушені.

Судові витрати.

Розподіл судових витрат здійснюється у відповідності до ст. 129 ГПК України та, у зв`язку із відмовою у задоволенні апеляційної скарги, покладаються на позивача (скаржника).

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.ст. 129, 240,269, 270, 273, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну Приватного підприємства "Інноваційні новітні послуги "Каскад" залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 12.09.2019 у справі №910/8404/19 залишити без змін.

3. Матеріали справи №910/8404/19 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст.ст.287-289 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст судового рішення складено та підписано - 20.12.2019.

Головуючий суддя В.А. Корсак

Судді І.П. Ходаківська

С.В. Владимиренко