Рішення

від 16.12.2019 по справі 905/1896/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

61022, м. Харків, пр. Науки, 5, тел.: (057) 702-07-99, E-mail: inbox@dn.arbitr.gov.ua

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

16.12.2019 Справа № 905/1896/19

Господарський суд Донецької області у складі судді Бокової Ю.В.

при секретарі судового засідання Барбаш Д.К.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом: товариства з обмеженою відповідальністю «Дніпрокомпресордеталь» (49000, Дніпропетровська область, місто Дніпро, Жовтневий район, вулиця Севастопольська, будинок 26-а, квартира 18; код ЄДРПОУ: 34657024)

до відповідача: товариства з обмеженою відповідальністю «ДТЕК Східенерго» (85612, Донецька область, Мар`їнський район, місто Курахове, вулиця Енергетиків, будинок 34; код ЄДРПОУ 31831942) в особі відокремленого підрозділу «Зуївська теплова електрична станція» товариства з обмеженою відповідальністю «ДТЕК Східенерго» (86783, Донецька область, місто Харцизьк, місто Зугрес, вулиця 60 років Жовтня, будинок 100; код ЄДРПОУ 26160818)

про стягнення заборгованості в сумі 80 086,97 грн.,-

за участю представників сторін:

від позивача: не з`явився

від відповідача: не з`явився

С У Т Ь С П О Р У

Товариство з обмеженою відповідальністю «Дніпрокомпресордеталь» звернулось до господарського суду Донецької області з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «ДТЕК Східенерго» в особі відокремленого підрозділу «Зуївська теплова електрична станція» товариства з обмеженою відповідальністю «ДТЕК Східенерго» про стягнення заборгованості в сумі 80 086,97 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем грошових зобов`язань за договором поставки №749-ВЭ-ЗуТЭС від 30.12.2016, внаслідок чого виникла заборгованість в сумі 58 936,32 грн., що стало підставою для нарахування позивачем пені, 3% річних та інфляційних нарахувань.

Представник позивача під час розгляду даної справи наполягав на задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Представник відповідача під час розгляду даної справи заперечував проти задоволення позовних вимог з огляду на те, що позивачем порушено п.2.4 та п. 4.3. договору, оскільки не було надано сертифікат якості. Відтак, відповідач зазначив про застосування ним п. 4.5 договору щодо права затримки оплати за продукцію та, відповідно, відсутність правових підстав для нарахування неустойки, 3 % річних та індексу інфляції на суму основної заборгованості. Також у вказаному відзиві представник відповідача посилався на пропущення позивачем позовної давності щодо вимог про стягнення пені за період з квітня 2017 по серпень 2019.

Стаття 42 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що прийняття участі у судовому засіданні є правом сторони. При цьому, норми вказаної статті зобов`язують сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.

Як зазначено в ч.1 ст.202 Господарського процесуального кодексу України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

При цьому, відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Суд вважає за можливе розглянути спір за наявними в справі матеріалами, оскільки їх цілком достатньо для правильної юридичної кваліфікації спірних правовідносин, а відсутність належним чином повідомлених представників сторін істотним чином не впливає на таку кваліфікацію і не перешкоджає розгляду справи.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши обставини спору, доводи учасників судового процесу суд, -

В С Т А Н О В И В

30.12.2016 між товариством з обмеженою відповідальністю ДТЕК СХІДЕНЕРГО в особі відокремленого підрозділу Зуївська теплова електрична станція (далі - покупець) та товариством з обмеженою відповідальністю ДНІПРОКОМПРЕСОРДЕТАЛЬ (далі - постачальник) було укладено договір постачання № 749-ВЭ-3уТЭС (далі - договір), відповідно до п. 1.1. якого в порядку та на умовах, передбачених даним договором, постачальник зобов`язується поставити у власність покупця продукцію та/або обладнання виробничо-технічного призначення, код ГК: 28.13.3 Частина помп і компресорів (надалі - продукція), в асортименті, кількості, у строки, за ціною та з якісними характеристиками, узгодженими сторонами у даному договорі та специфікаціях, які є невід`ємною частиною даного договору.

Покупець зобов`язується прийняти та оплатити продукцію, що постачається у його власність, відповідно до умов даного договору (п. 1.2. договору).

Згідно п. 4.1. договору постачання продукції здійснюється партіями в асортименті, кількості, за цінами, з якісними характеристиками та у строки, узгоджені сторонами у специфікаціях до даного договору.

Під партією сторони розуміють будь-яку кількість продукції, однорідної за своїми якісним показниками, яке супроводжується одним документом про якість та/або одним товаросупроводжувальним документом.

Відповідно до п. 4.2. договору умови постачання продукції - DDP, згідно Інкотермс-2010 , з урахуванням умов та застережень, які містяться у даному договорі та/Або відповідних специфікаціях до договору.

Узгоджене місце призначення поставки вказується сторонами у відповідних специфікаціях до договору. Постачальник несе усі витрати, пов`язані з поставкою продукції, до моменту її постачання до узгодженого міста призначення поставки.

У випадках, коли сторонами у специфікаціях обумовлюються інші умови постачання, взаємовідносини сторін будуть регулюватися положеннями, узгодженими сторонами у відповідних специфікаціях до договору.

Згідно п.4.5. договору покупець вправі затримати оплату за продукцію у разі ненадання та/або несвоєчасного надання оригіналів рахунків, податкових накладних, а також інших документів, надання або передача яких постачальником є обов`язковою в силу договору, при цьому, покупець не несе відповідальності за таку затримку оплати.

Згідно п. 4.7. договору датою поставки вважається дата, вказана представником покупця на відповідних товаросупроводжувальних документах, наданих постачальником.

При постачанні автомобільним транспортом датою поставки вважається дата, вказана представником покупця на видатковій накладній.

При постачанні залізничним транспортом датою постачання вважається дата, вказана у залізничній накладній, яка свідчить про прибуття продукції на залізничну станцію призначення (в узгоджене місце призначення поставки).

Відповідно до п. 4.8. договору зобов`язання постачальника вважаються виконаними з моменту передачі продукції у розпорядження покупця в узгоджене місце призначення поставки належної якості, комплектності, асортименті, у строки, з якісними характеристиками, узгодженими сторонами у договорі та специфікаціях до договору. Зобов`язання покупця вважається виконаними з моменту оплати поставленої продукції.

Згідно п. 5.1. договору загальна сума договору визначається загальною сумою усіх специфікацій, які є невід`ємною частиною даного договору. У випадку відхилення кількості фактично поставленої продукції від узгодженого до поставки продукції, загальна вартість договору, змінюється пропорційно кількості фактично поставленої продукції із розрахунку її ціни, вказаної у відповідних специфікаціях до договору. Толеранс (відхилення по кількості) поставки продукції складає 0, якщо інше не обумовлено сторонами у відповідних специфікаціях до договору.

У будь-якому випадку, загальна орієнтовна сума договору не повинна перевищувати 600 000 грн. 00 коп. (шістсот тисяч грн. 00 коп.) з ПДВ на дату укладення договору. Сума договору може бути збільшена шляхом підписання сторонами відповідної додаткової угоди після отримання дозволу уповноваженого на те органу управління покупця.

Ціни на продукцію, що поставляється постачальником, встановлюється сторонами у відповідних специфікаціях до договору.

Відповідно до п. 5.4. договору розрахунки за продукцію, що постачається за даним договором, здійснюється покупцем шляхом безготівкового перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника протягом 5 (п`яти) робочих днів з 30 (тридцятого) календарного дня з дати постачання відповідної продукції на підставі отриманого покупцем рахунку та за умови надання постачальником належним чином оформленої податкової накладної, а також документів, передбачених розділом 4 даного договору. Датою оплати вважається дата списання грошових коштів з поточного рахунку покупця.

Згідно п. 6.8. договору у випадку несвоєчасної оплати продукції, покупець, на письмову вимогу постачальника, сплачує постачальнику неустойку у вигляді пені, у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України за кожний день прострочення оплати від вартості своєчасно не сплаченої продукції, але не більше 5 % від вартості своєчасно неоплаченої продукції.

Строк нарахування покупцем постачальнику штрафних санкцій за договором не обмежується 6 (шістью) місяцями з моменту невиконання зобов`язань за договором, у зв`язку з чим, штрафна санкція підлягає нарахуванню за весь період порушення зобов`язання (п. 6.11. договору).

Відповідно до п. 8.1. договору він набуває чинності з дати його підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення печатками сторін і діє до 31.12.2017 року, а в частині виконання зобов`язань - до повного виконання сторонами грошових зобов`язань.

Вищезазначений договір підписано представниками сторін без зауважень, підписи скріплені печатками.

Як свідчать матеріали справи, 16.02.2017 постачальником була здійснена поставка товару згідно специфікації, а саме: воротник КК 2371.01.035 у кількості 30 шт, гільза 4ст 2п16/5-1 у кількості 1 шт, гільза 5ст 2п22/3-1 у кількості 1 шт, гільза 2п 16/5-3 у кількості 1 шт, кільце компресійне У1604х5.5 у кількості 6 шт, кільце поршневе У90х3х3,25 у кількості 10 шт, кільце поршневе У48х4х2 у кількості 16 шт, кільце У215х7 у кількості 4 шт, напівкільце поршневе У28х4х2,5 у кількості 28 шт, на суму 48 936,32 грн. з ПДВ, що підтверджується видатковою накладною №ДК-0000021 від 16.02.2017 (а.с. 32).

Факт отримання від позивача товару з боку відповідача за вищевказаним договором не заперечується.

Оскільки грошові кошти, що підлягали сплаті відповідачем в обумовлений договором строк, на розрахунковий рахунок позивача не було перераховано, позивач звернувся до відповідача з вимогою вих. № 78 від 27.03.2017, в якому просив здійснити найближчим часом оплату за поставлені 16.02.2017 на умовах відстрочки платежу на 30 днів з дня поставки запчастини згідно договору № 749-в-ЗуТЭС від 30.12.2016.

У відповідь на вищевказану вимогу відповідач листом № 11/387 від 25.04.2017 повідомив про намагання підприємством стабілізувати виконання зобов`язань перед заявником незважаючи на збитковість підприємства, спричинену протиправними діями невідомих осіб, які здійснили блокування діяльності ДТЕК Зуївська ТЕС, що, в свою чергу, призвело до втрати адміністрацією підприємства можливості виконувати адміністративно-господарські функції та управління майном, яке знаходилось на ДТЕК Зуївська ТЕС.

Оскільки відповідач свої зобов`язання щодо погашення наявної суми заборгованості за договором не виконав, позивач звернувся із даним позовом до суду за захистом своїх прав та охоронюваних законом інтересів.

Оцінюючи правомірність заявлених позовних вимог суд зазначає наступне.

Як вбачається із матеріалів справи, сутність розглядуваного спору полягає у спонуканні відповідача до виконання грошових зобов`язань і застосування наслідків такого порушення у вигляді стягнення нарахованих 3% річних, інфляційних втрат та пені.

Враховуючи статус сторін та характер правовідносин між ним, останні (правовідносини) регулюються насамперед відповідними положеннями Господарського і Цивільного кодексів України та умовами укладеного між ними договору.

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України та ст.173 Господарського кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно ст.ст. 11, 509 Цивільного кодексу України зобов`язання виникають зокрема з договорів. Аналогічні положення встановлені і в ст.ст. 173-175 Господарського кодексу України.

Відповідно до ст.712 Цивільного кодексу України та ст.265 Господарського кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Частиною другою статті 11 Цивільного кодексу України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України зобов`язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

При цьому, приписи ч.7 ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України встановлюють загальне правило щодо заборони односторонньої відмови від зобов`язання або односторонньої зміни його умов, що кореспондується із вимогами ст. 629 Цивільного кодексу України відносно обов`язковості договору для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 202 Господарського кодексу України та ст.599 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняються виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частиною 1 статті 692 Цивільного кодексу України передбачено, що покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

За змістом п. 5.4. договору розрахунки за продукцію, що постачається за даним договором, здійснюється покупцем шляхом безготівкового перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника протягом 5 (п`яти) робочих днів з 30 (тридцятого) календарного дня з дати постачання відповідної продукції на підставі отриманого покупцем рахунку та за умови надання постачальником належним чином оформленої податкової накладної, а також документів, передбачених розділом 4 даного договору. Датою оплати вважається дата списання грошових коштів з поточного рахунку покупця.

Відповідно до п.4.5. договору сторонами передбачено, що в разі не отримання документів, передача яких є обов`язковою за договором, покупець має право затримати оплату за продукцію.

Суд зазначає, що виставлення рахунків за змістом означених положень договору не є відкладальною умовою у розумінні ст.212 Цивільного кодексу України.

Крім того, за своєю природою рахунок-фактура є документом, який містить тільки платіжні реквізити, на які потрібно перераховувати кошти.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду України від 29.09.2009р. у справі №3-3902к09, від 29.09.2009р. у справі №37/405, а також у постанові Верховного Суду від №910/9472 від 23.01.18р., в яких суд зазначив, що рахунок є документом, який містить тільки платіжні реквізити, на які потрібно перерахувати певні кошти та ненадання рахунку не є відкладальною умовою у розумінні ст.212 Цивільного кодексу України та не є простроченням кредитора в розумінні ст.613 Цивільного кодексу України; а отже, наявність або відсутність рахунку не звільняє відповідача від обов`язку сплатити за надані послуги.

Відповідно до ст.662 ЦК України продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства.

Як зазначено вище за умовами п.4.3. договору товаросупровідні документи повинні надаватись покупцю одночасно з продукцією.

Відповідно до п.2.2. договору приймання продукції здійснюється на підставі фактичних даних якості та кількості у відповідності зі звичаєм ділового обігу. Під звичаєм ділового обігу сторони розуміють перевірку дотримання постачальником умов даного договору стосовно кількості, асортименту, якості, комплектності, тари та/або упаковки продукції у відповідності до Інструкції, затвердженої постановою Держарбітражу від 15.06.1965р. №П-6 зі змінами та доповненнями та Інструкції, затвердженої постановою Держарбітражу від 25.04.1966р. №П-7 зі змінами та доповненнями, в частині, що не суперечить умовам даного договору.

Згідно з п.12 Інструкції «Про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання по кількості» від 15.06.1965 №П-6 приймання продукції по кількості здійснюється за транспортними та супровідними документами (рахунком фактурі, специфікації, опису, упакувальним ярликам та інш.) відправника (виробника). Відсутність зазначених документів або деяких з них не припиняє приймання продукції. У цьому випадку складається акт про фактичну наявність продукції і в акті вказується, які документи відсутні.

Згідно з п.14 Інструкції «Про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання по якості» від 25.04.1966 №П-7 приймання продукції по якості і комплектності здійснюється в точній відповідності зі стандартами, технічними умовами, основними й особливими умовами постачання, іншими обов`язковими для сторін правилами, а також по супровідним документам, що засвідчують якість і комплектність, що поставляється продукції (технічний паспорт, сертифікат, посвідчення по якості, рахунок-фактура, специфікація і т.п.). Відсутність зазначених супровідних документів або деяких з них не припиняє приймання продукції. У цьому випадку складається акт про фактичну якість і комплектність продукції, що надійшла, і в акті вказується, які документи відсутні.

Тобто, відсутність передачі товаросупровідної документації має оформлюватися відповідним актом.

Докази того, що при підписанні спірної видаткової накладної відповідач не отримав ані рахунок-фактуру, ані інші товаросупровідні документи в матеріалах справи відсутні.

Крім того, згідно п.4.4. договору в разі поставки продукції без товаросупровідної документації, що має наслідком неможливість здійснити приймання продукції по кількості, якості, асортименту, комплектності, покупець має право відмовитись від приймання такої продукції.

Проте, відповідач від поставленого товару не відмовився, при отриманні товару відповідачем жодних заперечень щодо неналежності виконання постачальником прийнятих за договором зобов`язань з поставки товару, в тому числі щодо неналежної якості та неналежної комплектності не подавалось .

Тобто, товар був поставлений постачальником та прийнятий належним чином відповідачем без застережень щодо недоліків та відсутності необхідних товаросупровідних документів, а отже у відповідача відсутні підстави для затримання оплати за поставлений товар.

З огляду на зазначене, враховуючи, що відповідачем не надано доказів відмови від прийняття товару, відмови від договору, повернення позивачу товару, складання акту щодо ненадання позивачем разом з товаром товаросупровідної документації, а приймання відповідачем товару підтверджується підписом та штампом відповідача у відповідній накладній, суд дійшов висновку, що позивач свої зобов`язання щодо поставки товару за договором № 749-ВЭ-ЗуТЭС від 30.12.2016 виконав належним чином, а відтак відповідач не звільняється від обов`язку сплатити вартість отриманого товару.

За вказаних підстав, відповідач мав сплатити вартість товару, отриманого від позивача згідно видаткової накладної №ДК-0000021 від 16.02.2017 до 24.03.2017 (включно).

Враховуючи вищевикладене та встановлені судом фактичні обставини щодо отримання відповідачем товару за договором постачання № 749-ВЭ-ЗуТЭС від 30.12.2016 за видатковою накладною №ДК-0000021 від 16.02.2017 у останнього виникло зобов`язання з її оплати.

Сплату заборгованості за вказаним договором боржником не здійснено, доказів перерахування коштів на користь позивача суду не надано, документів, а також матеріалів, які б спростовували твердження позивача, суду також не надано.

Таким чином, відповідач свої зобов`язання за договором постачання №749-ВЭ-ЗуТЭС від 30.12.2016 щодо своєчасної сплати заборгованості за поставлений товар в обумовлені договором строки не виконав, а отже прострочив виконання зобов`язання у розумінні ст.ст.610, 612 Цивільного кодексу України. Доказів зворотного суду не надано.

За таких обставин суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог в частині стягнення основного боргу в сумі 58 936,32 грн.

Позивач просить стягнути з відповідача пеню у розмірі 2946,81 грн. за період з 25.03.2017 по 19.07.2019.

Згідно ст.610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Водночас, порушення зобов`язання є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

За вимогами ст.611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, у вигляді сплати неустойки. Договірна неустойка встановлюється за згодою сторін, тобто її розмір та умови застосування визначаються виключно на їх власний розсуд.

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання (ч.1 ст.230 Господарського кодексу України).

У відповідності до норм ч.1 ст.549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Відповідно до ч.3 ст.549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання зобов`язання.

Приписами ч.1 ст.230 Господарського кодексу України встановлено, що штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Відповідно до ч.6 ст.232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Як вже зазначалося, відповідно до п. 6.8. договору у випадку несвоєчасної оплати продукції, покупець, на письмову вимогу постачальника, сплачує постачальнику неустойку у вигляді пені, у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України за кожний день прострочення оплати від вартості своєчасно не сплаченої продукції, але не більше 5 % від вартості своєчасно неоплаченої продукції.

Згідно п. 1 ч. 2 ст. 258 Цивільного кодексу України, позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог, про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Відповідач у своїй заяві просить застосувати позовну давність при нарахуванні пені.

Відповідно до статей 256, 258 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу; позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Згідно з частиною 1 статті 261 цього Кодексу перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

При цьому, позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до прийняття ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (ч.ч.3 та 4 ст.267 Цивільного кодексу України).

Як вбачається з матеріалів справи, позовна заява подана до суду 08.10.2019, про що свідчить відповідний штамп пошти на конверті, в якому вона надійшла.

Виходячи з викладеного, слідує, що строк позовної давності у частині вимог про стягнення пені нарахованої за видатковою накладною №ДК-0000021 від 16.02.2017 за період з 25.03.2017 по 07.10.2018 щодо нарахованої штрафної санкції сплинув.

Відтак, суд задовольняє клопотання відповідача, застосовує строк позовної давності до цих вимог та відмовляє у їх задоволенні в цій частині.

Як встановлено судом, відповідачем оплата за поставлений товар у встановлений строк не здійснена, а отже є наявними підстави для застосування відповідальності передбаченої п.6.8 договору та, враховуючи п. 6.11. договору, обов`язок товариства з обмеженою відповідальністю ДТЕК Східенерго сплатити пеню за весь час прострочення, за виключенням періоду щодо якого застосовується строк позовної давності, починаючи з 25.03.2017 по 07.10.2018.

Провівши перерахунок пені за допомогою інформаційно-пошукової системи "Ліга" розрахунок судом встановлено, що розмір пені за період з 08.10.18 по 02.10.2019 складає 20 501, 77 грн.

Приймаючи до уваги п.6.8. договору, яким визначено, що розмір пені не може бути більше 5% від вартості своєчасно неоплаченої продукції суд дійшов висновку, що вимоги позивача щодо стягнення неустойки у вигляді пені в розмірі 2946,81 грн., яка складає 5% від вартості своєчасно неоплаченої продукції є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Також позивачем на підставі ст.625 Цивільного кодексу України за період з 24.03.2017 по 02.10.2019 нараховано 3 % річних в сумі 4471,09 грн. та інфляційні нарахування за період з квітня 2017 по серпень 2019 в сумі 13 732,75 грн.

Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеної у постанові від 24.01.18р. у справу №910/24266/16 вимагати сплати суми боргу з врахуванням індексу інфляції є правом кредитора, яке він може реалізувати, а може від нього відмовитися. Якщо кредитор приймає рішення вимагати сплати суми боргу з врахуванням індексу інфляції, він має враховувати індекс інфляції за кожний місяць (рік) прострочення незалежно від того, чи був в якійсь період індекс інфляції менше одиниці (тобто мала місце не інфляція, а дефляція), а отже, сума боргу в цьому періоді зменшується.

Інфляційні нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений відповідною Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Тобто, з викладеного слідує, базою для нарахування є сума боргу яка є існуючою на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, а у випадку її часткового погашення - лише залишкова сума основного боргу на останній день місяця, у якому здійснено платіж. Періодом, за який розраховуються інфляційні є прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція, дефляція.

Даний висновок суду узгоджується з правовою позицією Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду викладеній у Постанові від 07.08.2019 року у справі № 905/1302/18.

Перевіривши за допомогою інформаційно-пошукової системи "Ліга" розрахунок інфляційних втрат за визначений позивачем період, господарський суд дійшов висновку, що останній є арифметично та методологічно вірним, у зв`язку з чим позовні вимоги в частині стягнення інфляційних нарахувань в сумі 13 732,75 грн. є обґрунтованими та підлягають задоволенню у повному обсязі.

Перевіривши розрахунок 3% річних за визначений позивачем період, господарський суд дійшов висновку, що останній є арифметично та методологічно невірним, оскільки позивачем помилково визначено датою початку прострочення оплати 24.03.2017 - день, коли згідно п. 5.4. повинна була бути здійснена оплата відповідачем за даним договором.

Згідно здійсненого судом за допомогою інформаційно-пошукової системи "Ліга" власного розрахунку сума 3% річних, що підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, становить 4466,24 грн. за період з 25.03.2017 по 02.10.2019.

Згідно ч.1-4 ст.13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ч.1 ст.73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Судові витрати на підставі статті 123, 129 Господарського процесуального кодексу України підлягають стягненню з відповідача на користь позивача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 12, 13, 42, 46, 73, 74, 76-79, 86, 91, 123, 129, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю «Дніпрокомпресордеталь» до товариства з обмеженою відповідальністю «ДТЕК Східенерго» в особі відокремленого підрозділу «Зуївська теплова електрична станція» товариства з обмеженою відповідальністю «ДТЕК Східенерго» про стягнення заборгованості в сумі 80 086,97 грн. - задовольнити частково .

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «ДТЕК Східенерго» (85612, Донецька область, Мар`їнський район, місто Курахове, вулиця Енергетиків, будинок 34; код ЄДРПОУ 31831942) в особі відокремленого підрозділу «Зуївська теплова електрична станція» товариства з обмеженою відповідальністю «ДТЕК Східенерго» (86783, Донецька область, місто Харцизьк, місто Зугрес, вулиця 60 років Жовтня, будинок 100; код ЄДРПОУ 26160818) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Дніпрокомпресордеталь» (49000, Дніпропетровська область, місто Дніпро, Жовтневий район, вулиця Севастопольська, будинок 26-а, квартира 18; код ЄДРПОУ: 34657024) основний борг в сумі 58 936,32 грн., інфляційні нарахування в сумі 13 732,75 грн., 3 % річних в сумі 4466,24 грн., пеню в сумі 2946,81 грн., судовий збір в сумі 1920,88 грн.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Згідно із ст.241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга відповідно до ст.256 Господарського процесуального кодексу України на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга може бути подана учасниками справи до Східного апеляційного господарського суду через господарський суд Донецької області (п.17.5 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України).

У судовому засіданні 16.12.2019 проголошено та підписано вступну та резолютивну частину рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 20.12.2019.

Повідомити учасників справи про можливість ознайомитись з електронною копією судового рішення в Єдиному державному реєстрі судових рішень за його веб-адресою: http://reyestr.court.gov.ua.

Суддя Ю.В. Бокова