Рішення

від 17.12.2019 по справі 906/740/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65, тел. (0412) 48-16-20,

E-mail: inbox@zt.arbitr.gov.ua, веб-сайт: http://zt.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"17" грудня 2019 р. м. Житомир Справа № 906/740/18

Господарський суд Житомирської області у складі:

судді Шніт А.В.

секретар судового засідання Степанченко О.С.

за участю представників сторін:

від позивача: не з`явився;

від відповідача: не з`явився;

розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу

за позовом Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Південно-Західна залізниця" Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛОКО ДІДЖІТАЛ"

про зобов`язання повернути орендоване нерухоме майно та стягнення 1243,12грн неустойки

Публічне акціонерне товариство "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Південно-Західна залізниця" ПАТ "Українська залізниця" звернулось до Господарського суду Житомирської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Локо Діджітал" про зобов`язання повернути орендоване нерухоме майно та стягнення 1243,12 грн неустойки у розмірі подвійної орендної плати за користування майном.

Позовні вимоги обґрунтовані посиланням на закінчення 31.03.2018 терміну дії договору оренди нерухомого майна, що належить до державної власності №1571 від 30.09.2014 (з врахуванням додаткових договорів до нього), неповерненням орендованого майна позивачу всупереч п.10.9 та п.10.10 вказаного договору, ч. 2 ст. 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" та наявністю у зв`язку з цим, в порядку ч.2 ст.785 Цивільного кодексу України, підстав для нарахування неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.

Постановою Верховного Суду від 13.08.2019 скасовані рішення Господарського суду Житомирської області від 08.01.2019 та постанова Північно-західного апеляційного господарського суду від 09.04.2019, справу передано на новий розгляд до Господарського суду Житомирської області.

Згідно протоколу автоматизованого розподіл судової справи між суддями від 23.09.2019 справу №906/740/18 передано для розгляду судді Шніт А.В.

Ухвалою суду від 26.09.2019 справу прийнято до провадження, підготовче засідання призначене на 22.10.2019.

17.10.2019 на адресу суду надійшли письмові пояснення відповідача №15/10/19-2 від 15.10.2019, згідно яких відповідач просить відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Ухвалою суду від 22.10.2019 постановлено відкласти підготовче засідання на 18.11.2019.

Ухвалою суду від 07.11.2019 постановлено призначити підготовче засідання на 25.11.2019.

Ухвалою суду від 25.11.2019 постановлено закрити підготовче провадження та призначити справу №906/740/18 до судового розгляду по суті на 17.12.2019.

04.12.2019 до суду надійшла заява позивача №461 від 03.12.2019 про долучення до справи роздруківки рішення суду від 19.11.2019 у справі №906/743/18.

16.12.2019 до суду від відповідача надійшло клопотання №13/12/19-2 від 13.12.2019, згідно якого відповідач просить відкласти розгляд справи, оскільки сторонами ведуться переговори щодо участі відповідача в електронному аукціоні з подальшим отриманням в оренду спірного майна.

Сторони уповноважених представників у судове засідання не направили.

Дослідивши клопотання представника відповідача про відкладення судового засідання, суд залишає його без задоволення з огляду на наступне.

Відповідно до положень п.2 ч.2 ст.202 Господарського процесуального кодексу України, суд відкладає розгляд справи в судовому засіданні в межах встановленого Кодексом строку, з підстав, якщо перша неявка в судове засідання учасника справи, якого повідомлено про дату, час і місце судового засідання, якщо він повідомив про причини неявки, які судом визнано поважними.

При цьому, судом не визнавалась явка повноважних представників у засідання суду обов`язковою.

Відповідно до ч.1 ст.202 ГПК України, неявка у судове засідання будь якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Переговори сторін щодо участі відповідача в електронному аукціоні з подальшим отриманням в оренду спірного майна суд не вважає достатньою підставою для відкладення розгляду справи.

Матеріали справи свідчать про те, що судом було створено всім учасникам судового процесу належні умови для доведення останніми своїх правових позицій, надання ними доказів, які, на їх думку, є достатніми для обґрунтування своїх вимог та заперечень, та надано достатньо часу для підготовки до судового засідання, відтак, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності представників сторін.

Дослідивши матеріали справи, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

1. Фактичні обставини справи та зміст спірних правовідносин.

30.09.2014 між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Житомирській області (орендодавець) та ТОВ "Локо Діджітал" (відповідач, орендар) укладено договір оренди №1571 нерухомого майна, що належить до державної власності (а.с.15-17, т.1) (далі - договір), згідно п.1.1. якого орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування нерухоме майно - майданчик пл. 3,2 кв.м. (реєстровий №04713033.35.БКТЦВК061), що перебуває на балансі Відокремленого підрозділу - "Коростенської дирекції залізничних перевезень" ДТГО "Південно - Західна залізниця", відноситься до сфери управління Міністерства інфраструктури України та знаходиться за адресою: Коростенський район, Горщаківська с/р, с.Горщик, ст.Омелянівка, у смузі полоси відводу залізниці, вартість якого визначена згідно з висновком про вартість за станом на 31.03.2014 і становить 2314,00 грн.

Майно не підлягає приватизації та передачі в суборенду.

Відповідно до п.1.2. договору майно передається в оренду для встановлення металевої щогли на залізобетонній опорі з метою надання послуг з доступу до Інтернет.

Орендар вступає у строкове платне користування Майном у термін, указаний у Договорі, але не раніше дати підписання сторонами цього Договору та акта приймання-передавання майна (п. 2.1. договору).

Пунктом 2.2. договору погоджено, що передача майна в оренду не тягне за собою виникнення в орендаря права власності на це майно. Власником майна залишається держава, а орендар користується ним протягом строку оренди.

Відповідно до п. 3.1. договору орендна плата визначається на підставі Методики розрахунку орендної плати за державне майно та пропорції її розподілу, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 04.10.1995 №786 (зі змінами) і становить без ПДВ за базовий місяць оренди - серпень 2014 року 84,53 грн. Орендна плата за перший місяць оренди - вересень 2014 року визначається шляхом коригування орендної плати за базовий місяць на індекси інфляції за вересень 2014 року.

Згідно п. 3.6. договору орендна плата перераховується до державного бюджету та Балансоутримувачу у співвідношенні 70 % до 30 % щомісяця не пізніше 15 числа місяця наступного за звітним, відповідно до пропорцій розподілу, установлених Кабінетом Міністрів України і чинних на кінець періоду, за який здійснюється платіж.

Відповідно до п.7.1. договору орендодавець зобов`язується передати орендарю в оренду майно згідно з цим договором за актом приймання - передавання майна, який підписується одночасно з цим договором.

Договір укладено до 01.04.2015 включно (п.10.1 Договору).

Зміни до умов цього договору або його розірвання допускаються за взаємної згоди сторін. Зміни, що пропонуються внести, розглядаються протягом одного місяця з дати їх подання до розгляду іншою стороною (п.10.3. договору).

Згідно з п.10.4. договору продовження цього договору здійснюється відповідно до вимог чинного законодавства, зазначені дії оформляються додатковим договором, який є невід`ємною частиною договору.

У разі припинення або розірвання цього договору майно протягом трьох робочих днів повертається орендарем орендодавцю за участю балансоутримувача (п.10.9. договору).

Згідно з п.10.10. договору майно вважається поверненим орендодавцю та балансоутримувачу з моменту підписання сторонами акта приймання - передавання. Обов`язок щодо складання акта приймання - передавання при поверненні майна покладається на орендаря.

Пунктом 10.11. договору встановлено, якщо орендар не виконує обов`язку щодо повернення майна, орендодавець має право вимагати від орендаря сплати неустойки у розмірі подвійної орендної плати за користування майном за час прострочення.

Факт приймання-передачі майна в оренду підтверджується підписаним 30.09.2014 між сторонами актом приймання-передавання орендованого нерухомого майна, що належить до державної власності (а.с.18, т.1).

01.04.2015 між РВ ФДМ України по Житомирській області та відповідачем укладено додатковий договір № 1 (а.с.19, т.1), відповідно до п.1 якого продовжено дію договору до 01.08.2015.

17.07.2015 між РВ ФДМ України по Житомирській області та відповідачем укладено Додатковий договір № 2 (а.с.19 на звороті, т.1), відповідно до п.1 якого продовжено дію договору до 31.12.2015 включно.

У зв`язку з утворенням Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" відповідно до Закону України "Про особливості утворення публічного акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування" від 23.02.2012 №4442-VI, постанови КМУ "Про утворення Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" від 25.06.2014 №200 та керуючись ст.15 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", 04.03.2016 між Публічним акціонерним товариством "Українська залізниця" (позивач) та відповідачем укладено додатковий договір до договору оренди нерухомого майна від 30.09.2014 №1571 (а.с.20, т.1), згідно з п.1. якого встановлено, що орендодавцем майна, визначеного договором оренди від 30.09.2014 №1571 є ПАТ "Укрзалізниця".

У тексті Договору повне найменування - Відокремлений підрозділ Коростенська дирекція залізничних перевезень Державного територіально-галузевого об`єднання "Південно-Західна залізниця" та скорочене - Коростенська дирекція залізничних перевезень, зазначено замінити відповідно до наказу від 01.12.2015 №001 на Виробничий підрозділ Коростенська дирекція залізничних перевезень Регіональної філії "Південно-Західна залізниця" Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" та скорочена назва - Виробничий підрозділ Коростенська дирекція залізничних перевезень (п. 2. додаткового договору).

Також у п. 3 додаткового договору викладено в новій редакції пункти договору:

- пунктом 3.1. договору передбачено, що орендна плата, визначена на підставі Методики розрахунку орендної плати за державне майно та пропорції її розподілу, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 04.10.1995 №786, за базовий місяць розрахунку - листопад 2015 року становить 132,50грн без ПДВ; орендна плата за перший місяць оренди - грудень 2015 року визначається шляхом коригування орендної плати за базовий місяць на індекс інфляції за наступний місяць.

- пунктом 3.6. договору визначено, що орендна плата 100 % перераховується на розрахунковий рахунок орендодавця. Одержувач коштів - Виробничий підрозділ Коростенська дирекція залізничних перевезень Регіональної філії "Південно-Західна залізниця" Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця".

- за п.10.1. договору він діє з 01.12.2015 до 31.03.2016 включно.

04.03.2016 між позивачем та відповідачем підписано Акт приймання-передачі в оренду нерухомого майна (а.с.22, т.1), за п.1. якого орендодавець передав, а орендар прийняв у строкове платне користування нерухоме майно - майданчик, що знаходиться за адресою: Житомирська область, Коростенський район, Горщаківська с/р, с.Горщик, ст.Омелянівка, у смузі полоси відводу залізниці, площею 3,2 кв.м., вартість якого визначена згідно з висновком про вартість станом на 31.03.2014 і становить за незалежною оцінкою 2314,00 грн.

Відповідно до п.2 вказаного Акту об`єкт оренди обліковується на балансі Виробничого підрозділу Коростенська дирекція залізничних перевезень Регіональної філії "Південно-Західна залізниця" ПАТ "Українська залізниця".

Між сторонами укладались додаткові договори, якими вносились зміни у п. 10.1 Договору розділу 10 "Строк чинності, умови зміни та припинення Договору", а також до п.3.1 розділу 3 "Орендна плата" (а.с.23-26, т.1)

Регіональною філією "Південно-західна залізниця" ПАТ "Українська залізниця" направлено на адресу відповідача лист від 20.03.2018, вих. № НЗР-5/277 (а.с.27, т.1), про що свідчить фіскальний чек та опис вкладення (а.с.30, т.1), в якому повідомлено, що відповідно до ч. 2 ст.17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" строк дії договору закінчується 31.03.2018; вважає договір таким, що припиняє свою дію (є розірваним) з 01.04.2018; відповідно до п.п. 10.9, 10.10 договору вимагає повернення нерухомого майна за підписаним актом приймання-передачі.

Згідно відстеження за штрих кодом Укрпошти відправлення відповідачем отримано 23.03.2018 (а.с. 28 на звороті, т.1).

Виробничим підрозділом Коростенська дирекція залізничних перевезень направлено на адресу відповідача лист від 23.03.2018, вих. №ДН-4/01-4/456 (а.с.29, т.1), про що свідчить фіскальний чек та рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення (а.с.30, т.1), в якому також зазначено, що відповідно до ч. 2 ст.17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" у зв`язку з закінченням 31.03.2018 строку дії договору, відповідно до п.п.10.9, 10.10 договору вимагає повернення нерухомого майна за підписаним актом приймання-передачі.

Як вбачається з відстеження за штрих кодом Укрпошти відправлення відповідачем отримано 26.03.2018 (а.с.30 на звороті, т.1).

В матеріалах справи містяться акти від 11.04.2018 та від 02.07.2018 (а.с.31,32, т.1), з яких вбачається, що спірне майно орендарем не вивільнено та відповідно до акту приймання - передавання не повернуто.

Виробничим підрозділом Коростенська дирекція залізничних перевезень направлено на адресу відповідача лист від 10.07.2018, вих. №ДН-4-01-4/108 (а.с.42, т.1), про що свідчить фіскальний чек та рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення (а.с.43, т.1), в якому повторно викладено вимогу про повернення нерухомого майна за підписаним актом приймання-передачі; додатково попереджено, що в разі не повернення виникне необхідність звернутися до суду з позовом про спонукання до повернення майна.

Відповідно відстеження за штрих кодом Укрпошти відправлення відповідачем отримано 12.07.2018 (а.с.43 на звороті, т.1).

Позивач у позовній заяві наголошує на тому, що він не погоджується на продовження строку дії договору та вимагає повернення спірного майна переданого в оренду відповідачу на підставі договору.

Відповідач заперечує проти позову посилаючись на такі підстави:

- з метою надання послуг безпроводового доступу до мережі Інтернет пасажирам потягу Інтерсіті+ та іншим користувачам, 30.09.2014 між РВ ФДМУ по Житомирській області та відповідачем укладено договір оренди №1571;

- в додатковому договорі до вказаного договору оренди в новій редакції (а.с.128-129, т.1) вказано термін його дії до 31.08.2017, проте сам договір отримано лише 08.11.2017, що суттєво порушило права відповідача і будь-яких дій з боку орендодавця з питання подальшого продовження договірних відносин між сторонами не було;

- в новій редакції додаткового договору у п. 1 вбачається одностороння зміна умов договору оренди з боку позивача - можливість його дострокового розірвання, що також порушує право відповідача як орендаря, порівняно з умовами основного договору оренди №1571 та є зловживанням правами у розумінні ч. 3 ст. 13 ЦК України;

- додатковий договір діє в запропонованій ним редакції у зв`язку з направленням позивачу 13.11.2017 листа №13/11/17-1 щодо прийняття вимог відповідача, викладених у протоколі розбіжностей доданого до підписаного ним додаткового договору та невирішенням їх в порядку ч. 5 ст. 181, ч. 4 ст. 188 ГК України;

- щодо заявленої суми неустойки зазначено про відсутність підстав для її стягнення, оскільки згідно з актом звірки взаєморозрахунків від 01.05.2018, підписаного позивачем, сальдо станом на 01.05.2018 становить переплату у розмірі 8661,90 грн;

- до укладення між сторонами договору оренди, 29.09.2011 між Державною адміністрацією залізничного транспорту України і ТОВ "Локо Діджітал" укладено договір про співробітництво №210/2011-НЮ від 30.09.2011, який станом на дату розгляду справи є діючим та на виконання якого відповідач за власні кошти збудував найбільшу волоконно-оптичну магістральну мережу, яка охоплює Київську, Львівську, Полтавську, Донецьку, Харківську, Черкаську, Житомирську, Рівненську, Хмельницьку області, а також місто Київ; на виконання умов зазначеного договору та для належної роботи телекомунікаційної мережі між відповідачем та структурними підрозділами Укрзалізниці укладено більше 200 договорів; відповідачем сплачуються всі платежі за договором оренди, з боку позивача будь-яких претензій щодо прийняття орендної плати не було.

2. Норми права, застосовані судом, оцінка доказів, аргументів, наведених учасниками справи, та висновки щодо порушення, не визнання або оспорення прав чи інтересів, за захистом яких мало місце звернення до суду.

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до частини 1 ст. 14 ЦК України, цивільні обов`язки виконуються у межах встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Частиною 1, 2 статті 509 ЦК України встановлено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно зі статтею 526 ЦК України і статтею 193 Господарського кодексу України (далі - ГК України) зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 1 статті 627 ЦК України передбачено, що відповідно до ст. 6 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Матеріалами справи підтверджено, що правовідносини між сторонами виникли на підставі договору оренди нерухомого майна від 30.09.2014 №1571 та додаткових договорів до нього.

За правовою природою, укладений між сторонами договір, є договором оренди.

Відповідно до ст. 759 ЦК України, за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору найму (оренди).

Статтею 283 ГК України визначено, що за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Факт приймання-передачі майна в оренду підтверджується підписаним між сторонами актом приймання-передачі орендованого нерухомого майна.

Відповідно до ч.1 ст.631 ЦК України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору.

Частиною 1 ст. 763 ЦК України передбачено, що договір найму укладається на строк, встановлений договором.

Згідно з ч. 1 ст. 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" термін договору оренди визначається за погодженням сторін.

Відповідно до ч. 4 ст. 284 ГК України строк договору оренди визначається за погодженням сторін. У разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення строку дії договору він вважається продовженим на такий самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Статтею 764 цього Кодексу передбачено, що якщо наймач продовжує користуватися майном після закінчення строку договору найму, то за відсутності заперечень наймодавця протягом одного місяця, договір вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором.

Згідно з п. 10.1. договору сторони домовились, що договір укладено до 01.04.2015 включно.

Суд також встановив, що між сторонами укладались додаткові договори, якими вносились зміни у п.10.1 договору розділу 10 "Строк чинності, умови зміни та припинення договору". Зокрема, Додатковим договором від 27.04.2017 до Договору оренди нерухомого майна від 30.09.2014 №1571 сторони погодили, що договір діє з 01.04.2017 по 30.06.2017 включно (а.с. 26 на звороті, т.1). Тобто сторони погодили термін дії договору оренди на 3 (три ) місяці.

Дія договору оренди за відсутності заперечень орендодавця на підставі ст. 764 ЦК України та ст. 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" автоматично пролонговувалась на період з 01.07.2017 по 30.09.2017, з 01.10.2017 по 31.12.2017, з 01.01.2018 по 31.03.2018.

Водночас, суд встановив, що листом від 20.03.2018 за вих. № НЗР-5/277, позивач повідомив відповідача про те, що відповідно до ч.2 ст.17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" строк дії договору закінчується 31.03.2018; позивач вважає договір таким, що припиняє свою дію (є розірваним) з 01.04.2018; відповідно до п.п.10.9, 10.10 договору позивач вимагав повернення нерухомого майна за підписаним актом приймання-передачі (а.с.27, т.1).

Частина 2 ст. 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" передбачає, що у разі відсутності заяви однієї зі сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення терміну дії договору він вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Тобто, для продовження дії договору оренди на підставі ч. 2 ст. 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" необхідна наявність таких юридичних фактів: орендар продовжує користування орендованим майном; відсутнє письмове повідомлення однієї зі сторін договору, у встановлений строк, про припинення або зміну умов договору.

Норма ч. 2 ст. 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" не встановлює форму заяви про припинення договору оренди. Така вимога може бути викладена однією із сторін у листі, телеграмі, факсограмі тощо. Істотне значення у цьому випадку має зміст такої заяви, оскільки вимога обов`язково повинна бути спрямована на припинення або зміну умов договору оренди, та її направлення у межах строку, встановленого законом.

Отже, сторони не обмежені в праві заявити про припинення або зміну договору як протягом одного місяця після закінчення договору, так і в будь-який час протягом всього строку дії такого договору.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 02.07.2019 у справі №906/742/18, від 22.10.2019 у справі № 910/3705/19, від 31.10.2019 у справі № 905/2018/18.

Враховуючи направлення позивачем 20.03.2018 (тобто в межах строку дії договору оренди) відповідачу на підставі частини 2 статті 17 "Про оренду державного та комунального майна" заяви про припинення дії договору оренди, суд дійшов висновку що договір оренди нерухомого майна, що належить до державної власності №1571 від 30.09.2014, припинив свою дію 31.03.2018 у зв`язку із закінченням строку, на який його було укладено.

Водночас, суд зазначає, що листи від 20.03.2018 за №НЗР-5/277, від 23.03.2018 за №ДН-4/01-4/456, від 10.07.2018 за №ДН-4-01-4/108, направлені відповідачу балансоутримувачем орендованого майна, про повернення нерухомого майна з оренди також є підтвердженням факту відсутності наміру з боку орендодавця продовжувати договір оренди нерухомого майна № 1571 від 30.09.2014 після закінчення його дії.

Крім того, у листах від 23.03.2018 за №ДН-4/01-4/456, від 10.07.2018 за №ДН-4-01-4/108 також вказано, що причиною розірвання договору є необхідність використання орендованого майна для потреб залізниці.

Відповідно до приписів п. 1 ч.2 ст. 26 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", договір оренди припиняється в разі закінчення строку, на який його було укладено. Аналогічні положення містить частина 2 статті 291 ГК України.

Частиною 1 ст. 27 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" визначено, що, у разі розірвання договору оренди, закінчення строку його дії та відмови від його продовження або банкрутства орендар зобов`язаний повернути орендодавцеві об`єкт оренди на умовах, зазначених у договорі оренди.

Відповідно до ч.1 ст.785 ЦК України, у разі припинення договору найму наймач зобов`язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Аналогічна норма узгоджена сторонами у п.10.9 договору, відповідно до якого, у разі припинення або розірвання договору майно протягом трьох робочих днів повертається орендарем орендодавцю за участю балансоутримувача.

Майно вважається поверненим орендодавцю та балансоутримувачу з моменту підписання сторонами акта приймання-передавання. Обов`язок щодо складання акта приймання-передавання при поверненні майна покладається на орендаря.

Матеріали справи не містять доказів повернення відповідачем балансоутримувачу за актом приймання-передачі орендованого за договором оренди майна в порядку пунктів 10.9, 10.10 договору оренди.

За вказаних обставин вимога позивача про повернення орендованого нерухоме майна є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Розглядаючи вимогу про стягнення з відповідача 1243,12грн неустойки, суд дійшов наступних висновків.

У відповідності до приписів ст.611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки, відшкодування збитків та моральної шкоди.

Частиною 2 статті 785 ЦК України передбачено, якщо наймач не виконує обов`язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.

За приписами частини 2 статті 795 ЦК України повернення наймачем предмета договору найму оформляється відповідним документом (актом), який підписується сторонами договору. З цього моменту договір найму припиняється.

Стаття 627 Цивільного кодексу України встановлює, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до п.3.11 договору оренди №1571 від 30.09.2014 у разі припинення (розірвання) договору оренди орендар оплачує орендну плату до дня повернення майна за актом приймання-передавання включно. Закінчення строку дії договору оренди не звільняє орендаря від обов`язку сплатити заборгованість за орендною платою, якщо така виникла, у повному обсязі, ураховуючи санкції, до державного бюджету та балансоутримувачу.

Пунктом 10.11 договору сторони передбачили, якщо орендар не виконує обов`язку щодо повернення майна, орендодавець має право вимагати від орендаря сплати неустойки у розмірі подвійної орендної плати за користування майном за час прострочення.

Враховуючи наведені норми та те, що сторонами за взаємною згодою визначено саме такі умови договору (п.п. 3.11, 10.11 договору), що прямо не заборонено чинним законодавством і є реалізацією вільного волевиявлення сторін під час визначення умов договору, суд доходить до висновку про наявність підстав для стягнення неустойки у розмірі подвійної плати за користування майном за невиконання орендарем обов`язку щодо повернення майна, нарахованої у відповідності до положень договору оренди та приписів частини 2 статті 785 ЦК України.

Неустойка, стягнення якої передбачено приписами частини 2 статті 785 ЦК України є самостійною майновою відповідальністю у сфері орендних правовідносин (право на яку виникає у орендодавця у разі несвоєчасного повернення майна орендарем).

В матеріалах справи міститься розрахунок неустойки позивача, відповідно до якого позивачем було нараховано неустойку за користування майном у період з 01.04.2018 по 31.07.2018 в розмірі 1243,12грн (а.с.41, т.1), тобто після припинення договору оренди.

Оскільки орендар після закінчення строку дії договору не повернув і не намагався повернути об`єкт оренди орендодавцю у визначений договором строк, а продовжив користування орендованим майном, суд доходить до висновку про те, що неповернення об`єкта оренди за договором у період, зокрема, з квітня 2018 року по липень 2018 року включно відбулося виключно з вини самого орендаря, що є умовою для застосування наслідків, передбачених ч.2 ст.785 ЦК України.

За вказаних обставин вимога позивача про стягнення з відповідача неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення є правомірною, обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню в сумі 1243,12 грн.

Що стосується тверджень відповідача про відсутність підстав для стягнення неустойки, оскільки згідно акту звірки розрахунків від 01.05.2018 підписаного між Регіональною філією "Південно-Західна залізниця" виробничим підрозділом Коростенська дирекція залізничних перевезень ПАТ "Українська залізниця" та відповідачем сальдо станом на 01.05.2018 становить переплату у розмірі 8661,90грн, суд вказує, що наявність переплати у відповідача з орендних платежів не є підставою для відмови у стягненні з відповідача неустойки в порядку ч.2 ст. 785 ЦК України.

В свою чергу, відповідач не позбавлений права повернення безпідставно набутих коштів на підставі ст.1212 Цивільного кодексу України чи зарахування зустрічних однорідних вимог на підставі ст.203 Господарського кодексу України.

Судом відхиляються посилання відповідача стосовно договору про співробітництво №210/2011-ЦЮ від 30.09.2011, укладеного між Державною адміністрацією залізничного транспорту України та ТОВ "ЛОКО ДІДЖІТАЛ", з огляду на те, що договір оренди №1571 від 30.09.2014, за яким виникли спірні правовідносини та договір про співробітництво №210/2011-ЦЮ від 30.09.2011 є різними взаємно непов`язаними договорами, оскільки їх укладено між різними юридичними особами та з різними предметами, у зв`язку з чим дослідження правовідносин щодо договору про співробітництво №210/2011-ЦЮ від 30.09.2011 виходить за межі заявлених позовних вимог.

Згідно із ч. 2, 3 ст. 13 ГПК України, учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом.

Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Частиною 4 ст.13 ГПК України визначено, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ч.1 ст.73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За приписами ч.1 ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч.1 ст.77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За приписами ч.1 ст.86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги є обґрунтованими, заявленими згідно вимог чинного законодавства, підтвердженими належними та допустимими доказами, які є в матеріалах справи, та такими, що підлягають задоволенню.

3. Розподіл судових витрат.

Відповідно до частини 1 статті 129 ГПК України, судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки суд при новому розгляді справи дійшов висновку про задоволення позовних вимог, судові витрати понесені позивачем по сплаті судового збору при зверненні до господарського суду, а також судовий збір, сплачений позивачем за подання апеляційної та касаційної скарг в порядку ст.129 ГПК України покладається на відповідача.

Керуючись статтями 123, 129, 233, 236 - 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,-

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Товариству з обмеженою відповідальністю "Локо Діджітал" (01042, м. Київ, вул. Іоанна Павла II, буд. 4/6, корпус "В", кімн.807, ідентифікаційний код 37819980) повернути Публічному акціонерному товариству "Українська залізниця" (03680, м. Київ, вул. Тверська, 5, ідентифікаційний код 40075815) в особі Регіональної філії "Південно-Західна залізниця" ПАТ "Укрзалізниця" (01601, м. Київ, вул. Лисенка, 6, ідентифікаційний код 40081221) орендоване нерухоме майно, а саме: майданчик площею 3,2 кв. м. що знаходиться за адресою: Коростенський район, Горщаківська с/р, с. Горщик, станція Омелянівка у смузі полоси відводу залізниці, у відповідності до п.п.10.7-10.10 Договору оренди №1571 нерухомого майна, що належить до державної власності від 30.09.2014.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Локо Діджітал" (01042, м. Київ, вул. Іоанна Павла II, буд. 4/6, корпус "В", кімн.807, ідентифікаційний код 37819980) на користь Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" (03680, м. Київ, вул. Тверська, 5, ідентифікаційний код 40075815) в особі Регіональної філії "Південно-Західна залізниця" ПАТ "Укрзалізниця" (01601, м. Київ, вул. Лисенка, 6, ідентифікаційний код 40081221):

- 1 243,12грн - неустойки;

- 3 524,00грн - судового збору;

- 5 286,00грн - судового збору за подання апеляційної скарги;

- 7 048,00грн - судового збору за подання касаційної скарги.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено: 19.12.19

Суддя Шніт А.В.

Віддрукувати:

1 - у справу;

2 - 3 позивачу на дві адреси : - ( 03680, м. Київ , вул. Тверська, 5 ) - рек. з пов.;

- (01601,м. Київ-30, вул. Лисенка,6 ) - рек. з пов.;

4 - відповідачу - ( 01001, м. Київ, вул. Іоанна Павла II, 4/6, корпус В, кім.807 ) - рек. з пов.