Постанова

від 17.03.2020 по справі 906/740/18

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 березня 2020 року Справа № 906/740/18

Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

Головуючий суддя Маціщук А.В., суддя Павлюк І.Ю. , суддя Савченко Г.І.

секретар судового засідання Шилан О.С.

за участю представників сторін:

позивача - не з`явився

відповідача - не з`явився

розглянувши апеляційну скаргу відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛОКО ДІДЖІТАЛ"

на рішення Господарського суду Житомирської області від 17.12.2019 р. ухваленого суддею Шніт А.В. у м. Житомирі, повний текст складено 19.12.2019 р.

у справі № 906/740/18

за позовом Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Південно-Західна залізниця" Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛОКО ДІДЖІТАЛ"

про зобов`язання повернути орендоване нерухоме майно та стягнення 1243,12 грн. неустойки

В С Т А Н О В И В :

Відповідно до рішення Господарського суду Житомирської області від 08.01.2019 р., залишеним без змін постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 09.04.2019 р., у задоволенні позову відмовлено.

Постановою Верховного Суду від 13.08.2019 р. скасовано рішення Господарського суду Житомирської області від 08.01.2019 р. та постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 09.04.2019 р., справу № 906/740/18 передано на новий розгляд до Господарського суду Житомирської області.

Скасовуючи судові рішення Верховний Суд зазначив, що відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суди попередніх інстанцій не надали належної правової оцінки змісту листів позивача від 05.12.2017 р., від 20.03.2018 р., від 23.03.2018 р. у їх сукупності, зокрема, не дослідили та не проаналізували змісту зазначених листів у співвідношенні із строком дії договору та подальшими діями сторін. Крім того, суди попередніх інстанцій неправильно застосували норми статті 764 ЦК України і статті 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" та дійшли помилкового висновку щодо пролонгації договору оренди. Також необґрунтованим та передчасним є висновок судів про відсутність підстав для стягнення з відповідача на користь позивача неустойки за користування майном відповідно до частини другої статті 785 ЦК України.

Відповідно до ч. 5 ст. 310 та ч.1 ст. 316 ГПК України висновки суду касаційної інстанції, у зв`язку з якими скасовано судові рішення, є обов`язковими для суду першої чи апеляційної інстанцій під час нового розгляду справи.

При новому розгляді справи рішенням Господарського суду Житомирської області від 17.12.2019 р. у справі № 906/740/18 задоволено позов Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Південно-Західна залізниця" Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця".

Згідно з рішенням суду підлягає поверненню позивачеві Публічному акціонерному товариству "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Південно-Західна залізниця" ПАТ "Укрзалізниця" відповідачем Товариством з обмеженою відповідальністю "Локо Діджітал" орендоване нерухоме майно, а саме: майданчик площею 3,2 кв. м. що знаходиться за адресою: Коростенський район, Горщаківська с/р, с. Горщик, станція Омелянівка у смузі полоси відводу залізниці, у відповідності до п.п.10.7-10.10 Договору оренди № 1571 нерухомого майна, що належить до державної власності від 30.09.2014.

Також підлягає стягненню з Товариства з обмеженою відповідальністю "Локо Діджітал" на користь Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Південно-Західна залізниця" ПАТ "Укрзалізниця" 1243,12 грн. неустойки.

Не погоджуючись з рішенням суду, відповідач Товариство з обмеженою відповідальністю "Локо Діджітал" звернувся до Північно-західного апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Житомирської області від 17.12.2019 р. у даній справі, та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позову.

Скаржник вважає, що рішення Господарського суду Житомирської області ухвалене з порушенням норм чинного законодавства України.

Доводить, що судом першої інстанції не враховано наявні в матеріалах справи додаткові договори, яким продовжувався договір оренди № 1571. Звертає увагу, що позивач з кожним наступним продовженням спірного договору змінював строк його дії: додатковий договір від 04.03.2016 р. до договору оренди нерухомого майна від 30.09.2014 р. № 1571 укладений з 01.12.2015 р. по 31.03.2016 р., тобто - на 4 місяці; додатковим договором від 11.04.2016 р. дія договору оренди нерухомого майна від 30.09.2014 р. № 1571 продовжена до 30.06.2016 р., тобто - на 2 місяці 19 днів; додатковим договором від 27.07.2016 р. дія договору оренди продовжена з 01.07.2016 р. до 31.07.2016 р., тобто - на 1 місяць; додатковим договором від 21.09.2016 р. дія договору оренди нерухомого майна продовжена з 01.08.2016 р. до 31.10.2016 р., тобто - на 3 місяці; додатковим договором від 13.12.2016 р. дія договору оренди продовжена з 01.11.2016 р. до 31.03.2017 р., тобто - на 5 місяців; додатковим договором від 27.04.2017 р. дія договору оренди нерухомого майна від 30.09.2014 р. № 1571 продовжена з 01.04.2017 р. до 30.06.2017 р., тобто - на 3 місяці.

Вважає, що Господарський суд Житомирської області не прийняв до уваги та не врахував наявні в матеріалах справи докази щодо причини непідписання відповідачем додаткових договорів, що має суттєве значення у даній справі.

Пояснює, що 08.11.2017 р. відповідачем отриманий конверт регіональної філії Південно-Західна залізниця ПАТ Укрзалізниця без супровідного листа з Додатковим договором до договору оренди нерухомого майна від 30.09.2014 р. № 1571 в новій редакції, яка суттєво порушувала його права. Так, в отриманому додатковому договорі вказаний термін його дії до 31.08.2017 р., тоді як його було отримано 08.11.2017 р., тобто - після його закінчення і будь-яких дій з боку орендодавця з питання подальшого продовження договірних відносин між сторонами не було. Також, новою редакцією додаткового договору передбачена одностороння зміна його умов щодо дострокового розірвання.

Скаржник/відповідач вважає, що вказане порушує його права як орендаря порівняно з умовами основного договору оренди № 1571 та, на думку скаржника, є зловживанням орендодавцем своїми правами в розумінні ч.3 ст.13 ЦК України.

Доводить, що додатковий договір до договору оренди нерухомого майна від 30.09.2014 р. № 1571 вважається діючим в запропонованій ТОВ ЛОКО ДІДЖІТАЛ редакції. На підтвердження цього після підписання додаткового договору до договору оренди нерухомого майна від 30.09.2014 р. № 1571 відповідач продовжив користуватись майном, вчасно сплачувати оренду плату в повному розмірі відповідно до умов договору, а з боку позивача будь-яких претензій щодо прийняття орендної плати не було.

Щодо належного повідомлення відповідача про припинення дії договору оренди нерухомого майна від 30.09.2014 р. № 1571 посилається на ч. 4 ст. 284 ГК України та ч.ч. 1, 2 ст. 17 Закону України Про оренду державного та комунального майна . Зазначає, що суду першої інстанції не надано жодного надісланого відповідачу повідомлення про припинення дії договору оренди, яке мало бути вчинене протягом місяця після закінчення дії договору оренди і доводить, що судом першої інстанції під час розгляду справи не надано належної правової оцінки змісту листів позивача від 20.03.2018 р., від 23.03.2018 р., від 10.07.2018 р. про повернення майна внаслідок завершення строку дії договору.

Звертає увагу суду, що позивачем не надано жодного надісланого відповідачу письмового повідомлення про його/позивача намір використовувати зазначене майно для власних потреб, як передбачено ч. 3 ст. 17 Закону України Про оренду державного та комунального майна .

Також звертає увагу, що відповідачем належним чином виконуються умови спірного договору оренди, кожного місяця на рахунок позивача перераховуються кошти за оренду відповідно до договору оренди нерухомого майна № 1571 і заборгованості з орендної плати немає.

З урахуванням викладеного просить суд скасувати рішення Господарського суду Житомирської області від 17.12.2019 р. у справі № 906/740/18 та прийняти нове рішення, яким задовольнити апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю ЛОКО ДІДЖІТАЛ .

Позивач Публічне акціонерне товариство "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Південно-Західна залізниця" ПАТ "Укрзалізниця" подало суду відзив на апеляційну скаргу, вважає її безпідставною та необґрунтованою.

Вважає, що доводи апеляційної скарги спростовуються змістом позовної заяви та матеріалами даної справи. Звертає увагу, що апеляційна скарга не містить доводів про те, у чому полягає незаконність або необґрунтованість установлення обставин, які мають значення для справи, - внаслідок необґрунтованої відмови у прийнятті доказів, неправильного їх дослідження чи оцінки, неподання доказів з поважних причин та (або) неправильне визначення відповідно до встановлених судом обставин правовідносин тощо. В апеляційній скарзі не зазначено нових обставини, що підлягають встановленню, чи посилання на докази, які підлягають дослідженню чи оцінці, обґрунтування поважності причин неподання доказів до суду першої інстанції, заперечення проти доказів, використаних судом першої інстанції.

З урахуванням викладеного просить суд апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення у справі № 906/740/18 від 17.12.2019 р. без змін. Розгляд апеляційної скарги у справі № 906/740/18 здійснити без участі представника позивача.

Позивач та відповідач не забезпечили участь представників в судовому засіданні.

Зважаючи, що судом вжито необхідних заходів для завчасного повідомлення учасників справи про час і місце розгляду справи, що підтверджується рекомендованими повідомленнями про вручення поштового відправлення наявними в матеріалах справи /а.с.187-189, 199-200 у т.4/, явка представників в судове засідання обов`язковою не визнавалась і їх неявка не перешкоджає вирішенню спору, позиція сторін викладена у скарзі та відзиві і не змінена сторонами, колегія суддів дійшла висновку про можливість завершення розгляду апеляційної скарги без участі представників за наявними у справі матеріалами.

Розглянувши апеляційну скаргу, вивчивши матеріали справи, наявні в ній докази, перевіривши оцінку обставин справи та повноту їх встановлення місцевим господарським судом, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції при винесенні оскаржуваного рішення норм матеріального та процесуального права, колегія суддів апеляційного господарського суду вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню .

Згідно зі ст.269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Судом на підставі матеріалів справи встановлено таке.

30.09.2014 р. Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Житомирській області/орендодавець та ТОВ "Локо Діджітал"/відповідач/орендар укладений договір оренди нерухомого майна № 1571, за умовами якого орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування нерухоме майно - майданчик пл. 3,2 кв.м. (реєстровий №04713033.35.БКТЦВК061), що належить до державної, перебуває на балансі Відокремленого підрозділу - "Коростенської дирекції залізничних перевезень" ДТГО "Південно - Західна залізниця", відноситься до сфери управління Міністерства інфраструктури України та знаходиться за адресою: Коростенський район, Горщаківська с/р, с.Горщик, ст.Омелянівка у смузі полоси відводу залізниці. Вартість об`єкту оренди визначена згідно з висновком про вартість за станом на 31.03.2014 р. і становить 2314,00 грн. /а.с.15-17 у т.1/. Майно не підлягає приватизації та передачі в суборенду.

У відповідності до п.1.2 договору майно передається в оренду для встановлення металевої щогли на залізобетонній опорі з метою надання послуг з доступу до Інтернет.

Згідно з п. 2.1 договору орендар вступає у строкове платне користування майном у термін, указаний у договорі, але не раніше дати підписання сторонами цього договору та акта приймання-передавання майна.

Пунктом 2.2 договору визначено, що передача майна в оренду не тягне за собою виникнення в орендаря права власності на це майно. Власником майна залишається держава, а орендар користується ним протягом строку оренди.

Згідно з п.3.1 договору орендна плата визначається на підставі Методики розрахунку орендної плати за державне майно та пропорції її розподілу, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 04.10.1995 р. № 786 (зі змінами) і становить без ПДВ за базовий місяць оренди - серпень 2014 року 84,53 грн. Орендна плата за перший місяць оренди - вересень 2014 року визначається шляхом коригування орендної плати за базовий місяць на індекси інфляції за вересень 2014 року.

Відповідно до п.3.6 договору орендна плата перераховується до державного бюджету та балансоутримувачу у співвідношенні 70% до 30% щомісяця не пізніше 15 числа місяця наступного за звітним, відповідно до пропорцій розподілу, установлених Кабінетом Міністрів України і чинних на кінець періоду, за який здійснюється платіж.

У відповідності до п.7.1 договору орендодавець зобов`язується передати орендарю в оренду майно згідно з цим договором за актом приймання - передавання майна, який підписується одночасно з цим договором. Відповідно до п. 10.3 договору оренди зміни до нього або розірвання договору допускаються за взаємної згодою сторін. Зміни, що пропонуються внести, розглядаються протягом одного місяця з дати їх подання до розгляду іншою особою. Продовження цього Договору здійснюється відповідно до вимог чинного законодавства, зазначені дії оформляються додатковим договором, який є невід`ємною частиною Договору (пункт 10.4 Договору оренди).

Згідно з п. 10.5 договору оренди реорганізація орендодавця не є підставою для зміни або припинення чинності цього договору і він зберігає свою чинність для нового власника орендованого майна (його правонаступників).

Пунктом 10.6 визначено, що чинність договору оренди припиняється внаслідок: закінчення строку, на який його було укладено; загибелі орендованого майна; достроково за взаємною згодою сторін або за рішенням суду; банкрутства орендаря (юридичної особи); смерті орендаря-фізичної особи; в інших випадках, передбачених чинним законодавством.

Відповідно до п. 10.1 договір оренди укладено до 01.04.2015 р. включно.

На підставі договору оренди Фонд державного майна України по Житомирській області передав, а ТОВ "Локо Діджітал" прийняло об`єкт оренди, про що свідчить акт приймання-передавання орендованого нерухомого майна, що належить до державної власності, від 30.09.2014 р. / а. с. 18 у т. 1/.

Додатковим договором № 1 від 01.04.2015 р. сторони продовжили дію договору оренди нерухомого майна до 01.08.2015 р. включно /а. с. 19 у т. 1/.

Додатковим договором № 2 від 17.07.2015 р. сторони продовжили дію договору оренди нерухомого майна до 31.12.2015 р. включно / а. с. 19 зі звороту у т.1/.

18.08.2015 Фонд втратив право виступати орендодавцем щодо нерухомого майна, переданого за договором оренди, згідно з Постановою Кабінету Міністрів України № 200 від 25.06.2014 р. "Про утворення публічного акціонерного товариства "Українська залізниця".

ПАТ "Укрзалізниця" набуло статусу орендодавця, про що 04.03.2016 р. укладено відповідний додатковий договір /а.с. 20 у т. 1/, яким внесені зміни до договору оренди, а саме - передбачено, що орендодавцем майна за договором оренди є ПАТ "Укрзалізниця". Найменування балансоутримувача змінено на структурний підрозділ виробничий підрозділ Коростенська дирекція залізничних перевезень регіональної філії Південно-Західна залізниця; орендна плата за базовий місяць розрахунку - листопад 2015 року становить 132,50 грн. - орендна плата 100 % перераховується на розрахунковий рахунок орендодавця. Одержувач коштів - Виробничий підрозділ Коростенська дирекція залізничних перевезень Регіональної філії Південно-Західна Залізниця ПАТ "Укрзалізниця". Додатковим договором від 04.03.2016 р. передбачено, що договір діє з 01.12.2015 р. по 31.03.2016 р. включно. Інші умови договору, не порушені даним додатковим договором, залишені без змін /а.с. 20, 21 у т.1/. Додатковий договір підписаний представниками сторін і скріплений їх печатками.

Передача майна в оренду позивачем ПАТ Українська залізниця , яке є правонаступником усіх прав і обов`язків Державної адміністрації залізничного транспорту та підприємств залізничного транспорту, орендарю Товариству з обмеженою відповідальністю "Локо Діджітал" зафіксована в акті приймання-передачі від 04.03.2016 р. /а.с. 22 у т. 1/.

11.04.2016 р. ПАТ Українська залізниця та Товариство з обмеженою відповідальністю "Локо Діджітал" уклали додатковий договір, за умовами якого пункт 10.1 викладено в наступній редакції: "Цей договір діє до 30.06.2016 р." включно /а.с. 23 у т. 1/.

27.07.2016 р. ПАТ Українська залізниця в особі філіі Південно-Західна залізниця та Товариство з обмеженою відповідальністю "Локо Діджітал" уклали додатковий договір, яким продовжили строк дії договору до 31.07.2016 р. включно /а.с. 23 зі звороту у т. 1/.

21.09.2016 р. ПАТ Українська залізниця та Товариство з обмеженою відповідальністю "Локо Діджітал" уклали додатковий договір, яким продовжили строк дії договору до 31.10.2016 р. включно /а.с. 24 у т. 1/.

18.11.2016 р. ПАТ Українська залізниця та Товариство з обмеженою відповідальністю "Локо Діджітал" уклали додатковий договір, відповідно до якого погодили внесенння зміни до пункту 3.1 договору оренди, а саме в частині розміру орендної плати. Тобто, з 01.10.2016 р. розмір орендної плати становить 140 грн. без ПДВ /а.с. 25 у т. 1/.

13.12.2016 р. сторони уклали додатковий договір, яким продовжили строк дії договору оренди до 31.03.2017 р. включно /а.с. 26 у т.1/.

27.04.2017 р. сторони продовжили дію договору оренди до 30.06.2017 р. включно /а.с. 26 зі звороту у т.1/.

25.07.2017 р. позивач відправив на електронну адресу Товариства з обмеженою відповідальністю "Локо Діджітал" додатковий договір до договору оренди, відповідно до якого запропонував продовжити строк дії договору з 01.07.2017 р. до 31.08.2017 р. Примірник договору підписаний Товариством з обмеженою відповідальністю "Локо Діджітал" та відправлений позивачу рекомендованим листом від 01.08.2017 р. № 02/08/17-3, і такий рекомендований лист отриманий позивачем 08.08.2017 р. /а.с.121-126 у т. 1/.

Разом з тим, матеріали справи не містять такого додаткового договору, який був би підписаний обома сторонами.

08.11.2017 р. відповідач Товариство з обмеженою відповідальністю "Локо Діджітал" отримав підписаний позивачем проект додаткового договору (без зазначення дати додаткового договору), в якому вказувався термін його дії по 31.08.2017 р. та передбачалась зміна умов договору щодо його припинення, зокрема щодо можливості дострокового припинення.

Відповідач Товариство з обмеженою відповідальністю "Локо Діджітал" підписав вказаний додатковий договір з протоколом розбіжностей від 13.11.2017 р. (про що зазначено на примірнику договору), в якому запропонував виключити пункт 5.14 договору щодо повернення майна після припинення або дострокового припинення договору, а пункт 10.1 викласти в такій редакції: "Цей договір укладено строком на 2 роки 11 місяців, що діє з 01 липня 2017 року до 31 травня 2020 року включно". Термін договору визначено відповідачем з посиланням на норми статті 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна". Відповідач 13.11.2017 р. надіслав договір з протоколом розбіжностей на адресу позивача, який отримав вказане поштове відправлення 15.11.2017 р. Сторони не надали суду в порядку ст..74 ГПК України докази того, що позивач направляв би на адресу відповідача додатковий договір з протоколом розбіжностей після його розгляду /а.с. 127 - 133 у т. 1/.

20.03.2018 р. листом № НЗР-5/277 Регіональна філія Південно-Західна ПАТ "Укрзалізниця" від імені ПАТ "Укрзалізниця" повідомила Товариство з обмеженою відповідальністю "Локо Діджітал" про закінчення 31.03.2018 р. дії договору оренди на підставі частини другої статті 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" з вимогою повернути орендоване майно відповідно до пунктів 10.9, 10.10 договору оренди. Лист відправлений на адресу відповідача 21.03.2018 р., і отриманий останнім 23.03.2018 р. /а.с. 27- 28 у т. 1/.

23.03.2018 р. виробничий підрозділ Коростенська дирекція залізничних перевезень регіональної філії Південно-Західна залізниця ПАТ "Укрзалізниця" звернулася до Товариства з обмеженою відповідальністю "Локо Діджітал" з листом № ДН-4/01-4/456 про повернення майна протягом 3-х робочих днів після закінчення договору оренди та про підписання акта прийому-передачі майна. Лист відправлено на адресу відповідача з повідомленням про вручення 23.03.2018 р., отримано останнім 27.03.2018 р., що підтверджено рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення /а.с. 29-30 у т. 1/.

20.03.2018 р. позивач звернувся до відповідача з листом № НЗР-5/277 про повернення майна протягом 3-х робочих днів після закінчення договору оренди, оскільки вважав, що договір оренди є таким, що припиняє свою дію (розірваним) з 01.04.2018 р. Цей лист відправлено 21.03.2018 р. /а.с. 27 - 28 у т. 1/.

10.07.2018 р. виробничий підрозділ Коростенська дирекція залізничних перевезень регіональної філії Південно-Західна залізниця ПАТ "Укрзалізниця" звернулася до Товариство з обмеженою відповідальністю "Локо Діджітал" з листом № ДН-4/01-4/108 про повернення майна, який отриманий відповідачем 12.07.2018 р., що підтверджено рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення /а. с. 42 - 43 у т. 1/.

Листами від 05.12.2017 р., від 20.03.2018 р., від 23.03.2018 р. позивач вимагав від Товариства з обмеженою відповідальністю "Локо Діджітал" повернути майно /а.с. 27, 29, 135).

Отже, на умовах договору оренди нерухомого майна від 30.09.2014 р. № 1571 та додаткових договорів до нього між сторонами виникли правовідносини з оренди державного майна, які регулюються нормами глави 58 ЦК України, 5 параграфом ГК України та Законом України "Про оренду державного та комунального майна".

Відповідно до норм ст.759 ЦК України та ст. 283 ГК України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності . Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору найму (оренди).

Факт приймання-передачі майна в оренду підтверджується підписаним між сторонами актом приймання-передачі орендованого нерухомого майна від 30.09.2014 р. / а.с. 18 у т. 1/ . Крім того, факт передачі майна в оренду позивачем ПАТ Українська залізниця , яке є правонаступником усіх прав і обов`язків Державної адміністрації залізничного транспорту та підприємств залізничного транспорту, орендарю Товариству з обмеженою відповідальністю "Локо Діджітал" зафіксований в акті приймання-передачі від 04.03.2016 р. /а.с. 22 у т. 1/.

Згідно з ст.11 ЦК України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки, й серед підстав виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, передбачає договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 3, 6, 203, 626, 627 ЦК України та ст.67, 174 Господарського кодексу України відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності здійснюються на основі договорів. Підприємства вільні у виборі предмета договору, визначенні зобов`язань, інших умов господарських взаємовідносин, що не суперечать законодавству України.

Згідно з ст.638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом, як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Загальні умови укладання договорів наведені в ст.179 ГК України, згідно з якою майново-господарські зобов`язання, які виникають між суб`єктами господарювання або між суб`єктами господарювання і негосподарюючими суб`єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов`язаннями. Кабінет Міністрів України, уповноважені ним або законом органи виконавчої влади можуть рекомендувати суб`єктам господарювання орієнтовні умови господарських договорів (примірні договори), а у визначених законом випадках - затверджувати типові договори. Укладення господарського договору є обов`язковим для сторін, якщо він заснований на державному замовленні, виконання якого є обов`язком для суб`єкта господарювання у випадках, передбачених законом, або існує пряма вказівка закону щодо обов`язковості укладення договору для певних категорій суб`єктів господарювання чи органів державної влади або органів місцевого самоврядування. При укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору на основі: вільного волевиявлення, коли сторони мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать законодавству; примірного договору, рекомендованого органом управління суб`єктам господарювання для використання при укладенні ними договорів, коли сторони мають право за взаємною згодою змінювати окремі умови, передбачені примірним договором, або доповнювати його зміст; типового договору, затвердженого Кабінетом Міністрів України, чи у випадках, передбачених законом, іншим органом державної влади, коли сторони не можуть відступати від змісту типового договору, але мають право конкретизувати його умови; договору приєднання, запропонованого однією стороною для інших можливих суб`єктів, коли ці суб`єкти у разі вступу в договір не мають права наполягати на зміні його змісту.

Суб`єкти господарювання, які забезпечують споживачів, зазначених у частині першій цієї статті, електроенергією, зв`язком, послугами залізничного та інших видів транспорту, а у випадках, передбачених законом, також інші суб`єкти зобов`язані укладати договори з усіма споживачами їхньої продукції (послуг). Законодавством можуть бути передбачені обов`язкові умови таких договорів. Господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Відповідно до ч.2 ст.180 ГК України господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.

Згідно з ч.8 ст.181 ГК України у разі якщо сторони не досягли згоди з усіх істотних умов господарського договору, такий договір вважається неукладеним (таким, що не відбувся). Якщо одна із сторін здійснила фактичні дії щодо його виконання, правові наслідки таких дій визначаються нормами Цивільного кодексу України.

Згідно з ст. 188 Господарського кодексу України зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором.

Сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором.

Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду.

У разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду.

Якщо судовим рішенням договір змінено або розірвано, договір вважається зміненим або розірваним з дня набрання чинності даним рішенням, якщо іншого строку набрання чинності не встановлено за рішенням суду.

Відповідач заперечує проти позовних вимог про повернення орендованого майна та стягнення неустойки за несвоєчасне повернення та обґрунтовує вимоги апеляційної скарги, посилаючись на таке, що в додатковому договорі до договору оренди в новій редакції /а.с.128-129 у т.1/ вказано термін його дії до 31.08.2017 р., проте сам договір отримано лише 08.11.2017 р., що суттєво порушило права відповідача і будь-яких дій з боку орендодавця з питання подальшого продовження договірних відносин між сторонами не було. Вважає, що додатковий договір діє в запропонованій ним редакції у зв`язку з направленням позивачу 13.11.2017 р. листа № 13/11/17-1 щодо прийняття вимог відповідача, викладених у протоколі розбіжностей доданого до підписаного ним додаткового договору та невирішенням їх в порядку ч. 5 ст. 181, ч. 4 ст. 188 ГК України.

Такі доводи відповідача є безпідставними і не спростовують обґрунтованих висновків суду першої інстанції, з урахуванням такого.

Відповідно до норм ч.1 ст.631, 1 ст.763 ЦК України, ст.283, 284 ГК України та ст.17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" строк/термін дії є істотною умовою договору оренди. Відповідно до норм ч.4 ст.284 ГК України та ст.17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" термін договору оренди визначається за погодженням сторін. У разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення строку дії договору він вважається продовженим на такий самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Згідно з ст. 764 ЦК України та ч.2 ст.17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" у разі відсутності заяви однієї зі сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення терміну дії договору він вважається продовженим/поновленим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Таким чином, для продовження дії договору оренди на підставі ч.2 ст.17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" необхідна наявність таких юридичних фактів: орендар продовжує користування орендованим майном; відсутнє письмове повідомлення однієї зі сторін договору, у встановлений строк, про припинення або зміну умов договору .

Разом з тим, чинне законодавство не містить заборони на повідомлення орендодавцем орендаря про закінчення договірних відносин після визначеного строку дії договору ще під час його дії . Така вимога може бути викладена однією із сторін у листі, телеграмі, факсограмі тощо. Істотне значення у цьому випадку має зміст такої заяви, оскільки вимога обов`язково повинна бути спрямована на припинення або зміну умов договору оренди, та її направлення у межах строку, встановленого законом .

Така правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 02.07.2019 р. у справі № 906/742/18, від 22.10.2019 р. у справі № 910/3705/19, від 31.10.2019 р. у справі № 905/2018/18, і підстав відступати від якої у колегії суддів апеляційної інстанції відсутні.

Умовами п.10.1 договору сторони визначили, що строк дії договору до 01.04.2015 р. включно. Також матеріалами справи підтверджено, що сторонами укладались додаткові договори, якими вносились зміни у п.10.1 договору розділу 10 "Строк чинності, умови зміни та припинення договору". Зокрема, додатковим договором від 27.04.2017 р. сторони погодили, що договір оренди діє з 01.04.2018 р. по 30.06.2017 р. включно /а.с.26 зі звороту у т.1/, тобто - термін дії договору оренди продовжили на 3 (три ) місяці.

Відповідно до вищенаведених норм і умов п.10.4 договору оренди нерухомого майна № 1571 від 30.09.2014 р., з урахуванням умов додаткового договору від 27.04.2017 р. дія договору оренди поновлювалась на періоди з 01.07.2017 р. по 30.09.2017 р., з 01.10.2017 р. по 31.12.2017 р., з 01.01.2018 р. по 31.03.2018 р .

Додаткові договори, які були відправлені позивачем відповідачеві 25.07.2017 р. і 08.11.2017 р. /а.с.121-126 у т. 1/ сторонами не погоджені, не підписані, тому є неукладеними.

Разом з тим, додатковий договір з протоколом розбіжностей від 13.11.2017 р. в редакції відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Локо Діджітал" /а.с. 127 - 133 у т. 1/ не погоджений, не підписаний позивачем - докази такого відсутні. При цьому жодна зі сторін, зокрема, відповідач як заінтересована сторона не передав спір стосовно зміни умов договору на вирішення суду відповідно до норм ч.3-4 ст.188 ГК України.

Отже, зміна такої істотної умови договору оренди як строк його діі в редакції відповідача не відбулась. Тому є безпідставними твердження скаржника про те, що додатковий договір діє в запропонованій ним редакції.

Судом встановлено, що листом від 20.03.2018 р. вих.№ НЗР-5/277 Публічне акціонерне товариство "Українська залізниця" повідомило Товариству з обмеженою відповідальністю "Локо Діджітал", що відповідно до ч.2 ст.17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" строк дії договору закінчується 31.03.2018 р.; позивач вважає договір таким, що припиняє свою дію з 01.04.2018 р., і відповідно до п.п.10.9, 10.10 договору позивач вимагав повернення нерухомого майна за підписаним актом приймання-передачі /а.с.27 у т.1/. Лист одержаний відповідачем 23.03.2018 р., що підтверджено повідомленням про вручення /а.с. 28 у т.1 / .

Враховуючи наведені обставини щодо продовження строку дії договору до 31.03.2018 р . , а також направлення позивачем 20.03.2018 р., в межах строку дії договору оренди, відповідачу заяви про припинення дії договору оренди на підставі ч.2 ст. 17 "Про оренду державного та комунального майна", суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що договір оренди нерухомого майна, яке належить до державної власності, припинив свою дію 31.03.2018 р. у зв`язку із закінченням строку, на який його було укладено.

При цьому колегія суддів враховує, що листи від 20.03.2018 р. № НЗР-5/277 /а.с. 27-28 у т. 1/, від 23.03.2018 р. № ДН-4/01-4/456 /а.с. 29-30 у т. 1/, від 10.07.2018 р. № ДН-4-01-4/108 /а.с. 42-43 у т. 1/ направлені балансоутримувачем орендованого майна та отримані відповідачем з вимогою про повернення нерухомого майна з оренди, що також є підтвердженням факту відсутності наміру орендодавця продовжувати договір оренди нерухомого майна № 1568 від 30.09.2014 р. після закінчення його дії.

Згідно з п.1 ч.2 ст.26 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" договір оренди припиняється в разі закінчення строку, на який його було укладено. Така норма закріплена також у ч.2 ст.291 ГК України .

Відповідно до ч. 1 ст.27 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" у разі розірвання договору оренди, закінчення строку його дії та відмови від його продовження або банкрутства орендар зобов`язаний повернути орендодавцеві об`єкт оренди на умовах, зазначених у договорі оренди.

У відповідності до ч.1 ст.785 ЦК України у разі припинення договору найму наймач зобов`язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Умовами п.10.9 договору сторони погодили, що у разі припинення або розірвання договору майно протягом трьох робочих днів повертається орендарем орендодавцю за участю балансоутримувача.

Майно вважається поверненим орендодавцю та балансоутримувачу з моменту підписання сторонами акта приймання-передавання. Обов`язок щодо складання акта приймання-передавання при поверненні майна покладається на орендаря.

Разом з тим, матеріали справи не містять доказів повернення відповідачем балансоутримувачу за актом приймання-передачі орендованого за договором оренди майна в порядку пунктів 10.9, 10.10 договору оренди. За наведених обставин колегія суддів вважає, що позовна вимога про повернення орендованого нерухомого майна є правомірною.

Колегія суддів відхиляє доводи скаржника стосовно договору про співробітництво № 210/2011-ЦЮ від 30.09.2011 р., укладеного Державною адміністрацією залізничного транспорту України та ТОВ "Локо Діджітал", з огляду на те, що договір оренди № 1568 від 30.09.2014 р., за яким виникли спірні правовідносини та договір про співробітництво № 210/2011-ЦЮ від 30.09.201 1р. не пов`язані взаємно, тому дослідження правовідносин щодо договору про співробітництво № 210/2011-ЦЮ від 30.09.2011 р. виходить за межі заявлених позовних вимог.

Також, колегія суддів дійшла висновку про підставність вимоги Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Південно-Західна залізниця" Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" про стягнення з відповідача 1243,12 грн. неустойки .

Як встановлено судом, відповідач після закінчення строку дії договору не повернув і відсутні докази на підтвердження того, що орендар/відповідач не намагався повернути об`єкт оренди орендодавцю у визначений договором строк, натомість - продовжив користування орендованим майном, зокрема, з квітня 2018 року по липень 2018 року включно .

Згідно з частиною 1,2 статті 785 Цивільного кодексу України у разі припинення договору найму наймач зобов`язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі. Якщо наймач не виконує обов`язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.

Згідно з п.3.11 договору оренди № 1568 від 30.09.2014 р. у разі припинення (розірвання) договору оренди орендар оплачує орендну плату до дня повернення майна за актом приймання-передавання включно. Закінчення строку дії договору оренди не звільняє орендаря від обов`язку сплатити заборгованість за орендною платою, якщо така виникла, у повному обсязі, ураховуючи санкції, до державного бюджету та балансоутримувачу.

Пунктом 10.11 договору сторони встановили, якщо орендар не виконує обов`язку щодо повернення майна, орендодавець має право вимагати від орендаря сплати неустойки у розмірі подвійної орендної плати за користування майном за час прострочення .

Позивач нарахував Товариству з обмеженою відповідальністю "Локо Діджітал" неустойку після припинення договору оренди у розмірі подвійної орендної плати за період з 01.04.2018 р. по 31.07.2018 р., що становить 1243,12 грн. за розрахунком до позовної заяви /а.с.41 у т.1/.

Оскільки орендар після закінчення строку дії договору не повернув і не намагався повернути об`єкт оренди орендодавцю у визначений договором строк, а продовжив користування орендованим майном, тому неповернення об`єкта оренди за договором у період, зокрема, з квітня 2018 року по липень 2018 року включно відбулося виключно з вини самого орендаря, що є умовою для застосування наслідків, передбачених ч.2 ст.785 ЦК України.

Враховуючи вище викладене та перевіривши розрахунки позивача вимога останнього про стягнення з відповідача неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення є правомірною, обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню в сумі 1243,12 грн .

Відповідач заперечує щодо заявленої суми неустойки, зазначивши про відсутність підстав для її стягнення, оскільки згідно з актом звірки взаєморозрахунків від 01.05.2018 р., підписаного позивачем, сальдо станом на 01.05.2018 р. становить переплату у розмірі 8661,90 грн. Такі доводи апеляційної скарги колегія суддів відхиляє, оскільки наявність переплати у відповідача з орендних платежів не є підставою для відмови у стягненні з відповідача неустойки в порядку ч.2 ст.785 ЦК України.

Колегія суддів звертає увагу, що відсутні вірогідні докази сплати орендної плати відповідно до ст. 79 ГПК України. Вірогідними доказами в даному випадку мали бути платіжні документи щодо кожного конкретного місяця та договору з конкретно визначеною підставою платежу, і такий обов`язок покладено на відповідача/платника відповідно до вимог глави 3 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті затвердженої постановою Національного Банку України 21.01.2004 р. № 22. Разом з тим, у акті звірки взаєморозрахунків станом на 04.05.2018 р., в якому сторони погодили, що сальдо/переплата саном на 01.05.2018 р. становить 8661,90 грн. не вказано, що здійснені платежі були віднесені позивачем саме за даним договором та за спірний період.

При цьому колегією суддів звертається увага, що наявність чи відсутність переплати у відповідача з орендних платежів не є предметом дослідження в межах даного позову за відсутності погодження зарахування. Водночас, відповідач не позбавлений права вимагати повернення безпідставно набутих коштів на підставі ст.1212 Цивільного кодексу України чи зарахування зустрічних однорідних вимог на підставі ст.203 Господарського кодексу України.

За наведених обставин суд першої інстанції правомірно задоволено вимогу Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Південно-Західна залізниця" Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" про стягнення з відповідача 1243,12 грн. неустойки .

Підсумовуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку, що рішення Господарського суду Житомирської області від 17.12.2019 р. у даній справі відповідає матеріалам справи, ґрунтується на чинному законодавстві і немає підстав для його скасування чи зміни за ст. 277 ГПК України. Доводи скаржника не спростовують обґрунтованих висновків суду першої інстанції.

Судові витрати за розгляд апеляційної скарги покладаються на скаржника згідно з ст.129 ГПК України.

Керуючись ст. ст. 129, 269, 270, 276, 281 - 282 Господарського процесуального кодексу України, суд

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛОКО ДІДЖІТАЛ" залишити без задоволення. Рішення Господарського суду Житомирської області від 17.12.2019 р. у справі № 906/740/19 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено у касаційному порядку, передбаченому Господарським процесуальним кодексом України.

Матеріали справи № 906/740/19 повернути Господарському суду Житомирської області .

Повний текст постанови складений 24 березня 2020 року

Головуючий суддя Маціщук А.В.

Суддя Павлюк І.Ю.

Суддя Савченко Г.І.