Рішення

від 18.12.2019 по справі 909/976/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18.12.2019 м. Івано-ФранківськСправа № 909/976/19

Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Шіляк М. А., секретар судового засідання Феденько Н. М., розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження справу

за позовом: Колективного підприємства "Завод Нафтохім"

до відповідача: Приватного підприємства "Вторпласт"

про стягнення заборгованості в сумі 61 802,54 грн та звільнення зайнятого приміщення.

За участю:

від позивача: Северинчик В. В.; Лудчак Є. В.; Ворох Н. І.

від відповідача: Борин М. Р.

ВСТАНОВИВ:

КП "Завод Нафтохім" звернулось до суду з позовом до ПП "Вторпласт" про стягнення заборгованості в сумі 61 802,54 грн, а саме: 44 000,00 грн основний борг, 7 802,54 грн пеня та 10 000,00 грн витрати на зведення стіни.

Ухвалою суду від 16.09.2019 постановлено позовну заяву КП "Завод Нафтохім" залишити без руху та встановити строк на усунення недоліків позовної заяви.

КП "Завод Нафтохім" усунено недоліки позовної заяви, а саме 24.09.2019 надіслано суду письмове підтвердження про те, що ним не подано іншого позову (позовів) до цього самого відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав та докази направлення копії позовної заяви з додатками відповідачу (розрахунковий документ).

Ухвалою суду від 25.09.2019 постановлено прийняти позовну заяву до розгляду, відкрити провадження у справі та призначити розгляд справи по суті на 10.10.2019.

До суду ПП "Вторпласт" подано відзив (вх. № 17843/19 від 17.10.2019) та КП "Завод Нафтохім" заяву про збільшення позовних вимог (вх. № 20315/19 від 21.10.2019). Документи приєднано судом до матеріалів справи.

Судове засідання 29.10.2019 не відбулось, у зв`язку з перебуванням судді Шіляк М. А. у відрядженні.

Ухвалою суду від 31.10.2019 постановлено відкласти розгляд заяви про збільшення позовних вимог та справи на 12.11.2019.

В судовому засіданні оголошено перерву до 21.11.2019, про що представників сторін повідомлено під розписку.

Ухвалою суду від 21.11.2019 постановлено заяву про збільшення позовних вимог (про зміну предмета позову) прийняти до розгляду та відкласти розгляд справи на 18.12.2019.

Позовними вимогами у даній справі є стягнення заборгованості в сумі 61 802,54 грн та звільнення зайнятого приміщення.

В судовому засіданні представники позивача позовні вимоги підтримали в повному обсязі, з урахуванням заяви про зміну предмета позову. Позовні вимоги мотивовано невиконанням відповідачем прийнятих на себе зобов`язань згідно договору оренди, в частині оплати, внаслідок чого утворилась заборгованість в сумі 44 000,00 грн. За прострочення виконання грошового зобов`язання відповідачу нараховано пеню в сумі 7 802,54 грн та за пошкодження стіни - 10 000,00 грн витрат на зведення стіни. Договір розірвано позивачем в односторонньому порядку, отже відповідач зобов`язаний звільнити зайняте приміщення.

В судовому засіданні представник відповідача проти позову заперечив частково з підстав викладених у відзиві на позовну заяву, просив суд у позові відмовити в частині стягнення пені та витрат на зведення стіни, в частині стягнення основного боргу щодо задоволення позову не заперечував. Відповідач зазначив, що на договорі оренди відсутня дата укладення та зазначено лише 2015, в тому числі на першій сторінці договору відсутній підпис директора, а також відтиск печатки підприємства, що свідчить про фальсифікацію. першої сторінки договору. Крім того, у примірнику договору, який підписував директор підприємства не було пункту 7.1, в якому передбачалась пеня за прострочення сплати орендних платежів. В матеріалах справи відсутні будь які докази, які б фіксували пошкодження стіни, вартість її відновлення, а також підтверджували факт пошкодження стіни саме підприємством. Позовна вимога про зобов`язання звільнити займане приміщення не підлягає до задоволення з огляду на відсутність спору як такого, оскільки з моменту отримання повідомлення про розірвання договору оренди відповідач вивіз належне йому майно та не здійснює там господарську діяльність.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши представників позивача та відповідача, оцінивши докази у відповідності до ст. 86 ГПК України, суд встановив наступне.

06.08.2015 між КП "Завод Нафтохім" та ПП "Вторпласт" укладено договір оренди, відповідно до якого завод передає підприємству в користування належного йому нежитлового приміщення площею 378 кв.м., що знаходиться за адресою вул. Пресмашівська 1 "В" (далі - договір).

Пунктом 1.3. договору визначено, що підприємство зобов`язується своєчасно здійснювати платежі (щомісячно до 10-го числа поточного місяця); сума оренди - 4 000,00 грн щомісяця.

Заборгованість за договором за період з серпня 2018 по червень 2019 становить 44 000,00 грн. Матеріали справи не місять доказів сплати суми заборгованості.

Суд вважає позовні вимоги обґрунтованими частково виходячи з наступного.

В силу ст. 11, 202, ЦК України між сторонами у справі виникли зобов`язальні відносини.

Відповідно до ч. 1 ст. 283 ГК України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Частиною 1 статті 286 ГК України визначено, що орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності.

Згідно ч. 4 ст. 286 ГК України строки внесення орендної плати визначаються в договорі.

Відповідно до ст. 193 ГК України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідно до ст. 525, 526 ЦК України, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом; зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 530 ЦК України визначено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідачем визнано позов в частині стягнення основного боргу.

Отже, беручи до уваги матеріали справи, керуючись вищезазначеними нормами законодавства, суд приходить до висновку про обґрунтованість вимог позивача щодо стягнення з відповідача основного боргу в сумі 44 000,00 грн за період з серпня 2018 по червень 2019.

Стосовно вимоги про стягнення пені суд зазначає наступне.

Приписами ст. 230 ГК України встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Умовами, договору, зокрема, пунктом 7.1. визначено, що у випадку прострочення термінів по сплаті платежів сплачується пеня в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення.

Частиною 6 статті 232 ГК України визначено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Орендна плата повинна сплачуватись до 10 числа кожного місяця, отже, періоди, за які позивач мав нараховувати відповідачу пеню (враховуючи межі позовних вимог) за липень 2018 на суму 4 000,00 грн (11.08.2018-11.02.2019), за серпень 2018 на суму 4 000,00 грн (11.09.2018-11.03.2019), за вересень 2018 (11.10.2018-11.04.2019) на суму 4 000,00 грн, за жовтень 2018 на суму 4 000,00 грн (11.11.2018-11.05.2019), за листопад 2018 на суму 4 000,00 грн (11.12.2018-11.06.2019), за грудень 2018 (11.01.2019-10.07.2019), за січень 2019 на суму 4 000,00 грн (11.02.2019-10.07.2019), за лютий 2019 на суму 4 000,00 грн (11.03.2019-10.07.2019), за березень 2019 (11.04.2019-10.07.2019), за квітень 2019 на суму 4 000,00 грн (11.05.2019-10.07.2019), за травень 2019 на суму 4 000,00 грн (11.06.2019-10.07.2019).

Водночас, позивач нараховує відповідачу пеню додаючи заборгованість за кожний наступний місяць за період з 11.08.2018 до 10.07.2019, що суперечить вимогам ч. 6 ст. 232 ГК України.

З огляду на вищевикладене, вимога позивача про стягнення з відповідача пені у сумі 7 802,54 грн є частково обґрунтованою та підлягає частковому задоволенню в сумі 6 061,36 грн за вищезазначені періоди враховуючи межі позовних вимог. В частині стягненні пені в сумі 1 741,18 грн слід відмовити.

Суд не визнає обґрунтованим твердження відповідача про відсутність на договорі його дати укладення з огляду на те, що в п. 1.2. договору визначено строк з 06.08.2015. Отже, датою укладення договору є 06.08.2015.

Суд вважає, що відповідач не може самостійно робити висновки щодо фальсифікації першої сторінки наданого позивачем договору оренди, оскільки встановити такий факт можна виключно за допомогою особи, що володіє спеціальними знаннями. З огляду на наведене, твердження відповідача про фальсифікацію є суто суб`єктивним твердженням відповідача, такі висновки є тільки припущеннями відповідача та нічим не підтверджуються.

Твердження відповідача про те, що у примірнику договору який підписував директор ПП "Вторпласт" Микитин А. Б. не було пункту, в якому передбачалась пеня за прострочення сплати орендних платежів, про яку йде мова в п. 7.1. наданого суду примірнику договору не визнається судом обґрунтованим з огляду на те, що в судовому засіданні 12.11.2019 судом оглянуто оригінал договору наданого позивачем. Договір викладено на одному аркуші, на першій сторінці якого викладено пункт 7.1.

Відповідач примірник свого договору суду для огляду не подав.

Вимогу позивача про стягнення витрат на зведення стіни в сумі 10 000,00 грн суд не визнає обґрунтованою з огляду на те, що ні умовами договору, ні пунктом 4 на який посилається позивач у позовній заяві не передбачено таких витрат. Більше того, в матеріалах справи відсутні докази, які б в фіксували пошкодження стіни, вартість її відновлення, а також підтверджували факт пошкодження стіни саме відповідачем ПП "Вторпласт".

Отже, в частині стягнення витрат на зведення стіни в сумі 10 000,00 грн слід відмовити.

Стосовного твердження позивача про те, що договір вважається розірваним суд зазначає наступне.

Частиною 1 статті 615 ЦК України визначено, що у разі порушення зобов`язання однією стороною друга сторона має право частково або в повному обсязі відмовитися від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом.

Пунктом 7 договору визначено, що в разі прострочення оплати більше ніж 30 календарних днів, завод залишає за собою, право передчасного розірвання даного договору оренди, а орендар повинен в 5 денний строк звільнити приміщення та прилеглу територію.

Факт невнесення орендної плати більше ніж 30 календарних днів, як це передбачено п. 7 договору доведено позивачем та визнано відповідачем.

27.03.2019 позивач направив відповідачу лист-повідомлення про односторонню відмову від виконання договору оренди, доказ направлення містяться в матеріалах справи. Відповідачем підтверджено факт отримання повідомлення про розірвання договору.

З огляду на те, що договір вважається розірваним, позовна вимога про звільнення зайнятого приміщення підлягає до задоволення.

За правилами, встановленими п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України, судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Отже, з відповідача слід стягнути 3 477,05 грн судового збору, а судовий збір в сумі 364,95 грн слід залишити за позивачем.

Керуючись ст. 2, 86, 129, 232, 233, 236-238, 240-241 ГПК України, суд

УХВАЛИВ:

позов Колективного підприємства "Завод Нафтохім" до Приватного підприємства "Вторпласт" про стягнення заборгованості в сумі 61 802,54 грн та звільнення зайнятого приміщення задовольнити частково.

Стягнути з Приватного підприємства "Вторпласт" (77500, Івано-Франківська область, Долинський район, м. Долина, вул. Промислова, 9; ідентифікаційний код 37322439) на користь Колективного підприємства "Завод Нафтохім" (76000, Івано-Франківська область, м. Івано-Франківськ, вул. Юності, 12А; ідентифікаційний код 19401552) 44 000,00 грн (сорок чотири тисячі грн 00 коп.) основного боргу, 6 061,36 грн (шість тисяч шістдесят одна грн 36 коп.) пені та 3 477,05 грн (три тисячі чотириста сімдесят сім грн 05 коп.) судового збору.

Зобов`язати Приватне підприємство "Вторпласт" звільнити зайняте приміщення (п. 1 договору оренди - площею 378 кв.м., що знаходиться за адресою вул. Пресмашівська 1 "В", м. Івано-Франківськ).

Накази видати після набрання рішенням законної сили.

В частинах стягнення пені в сумі 1 741,18 грн та витрат на зведення стіни в сумі 10 000,00 грн відмовити.

Судовий збір в сумі 364,95 грн залишити за позивачем.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається відповідно до п.п 17.5 п. 17 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 20.12.2019.

Суддя М. А. Шіляк