Рішення

від 03.12.2019 по справі 910/4781/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м. Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

03.12.2019Справа № 910/4781/19

Господарський суд міста Києва у складі:

судді - Бондаренко Г. П.,

за участю секретаря - Лебович А. О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Києві матеріали господарської справи

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "КСП "ПОЖТЕХНІКА" (03115, м. Київ, проспект Перемоги, 121-А, н.п. № 221)

До Публічного акціонерного товариства "Банк Камбіо" (01001, м. Київ, вул. Заньковецької/Станіславського, 3/1)

За участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 )

За участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Фонд гарантування вкладів фізичних осіб (вул. Січових Стрільців, 17, м. Київ, 04053)

Про визнання зобов`язання припиненим, визнання відсутнім права

За участі представників сторін:

від позивача: Титикало Р.С. (ордер серія КВ № 443311)

від відповідача: не прибув;

від третьої особи-1: Габрик О.І., довіреність № б/н від 05.05.2017;

від третьої особи-2: не прибув.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "КСП "ПОЖТЕХНІКА" (далі - позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Публічного акціонерного товариства "БАНК КАМБІО" (далі - відповідач) про визнання зобов`язання припиненим та визнання відсутнім права.

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "КСП "ПОЖТЕХНІКА" обґрунтовані тим, що заборгованість позивача за кредитним договором № 007/1-2014/980 від 21.02.2014 перед відповідачем була повність погашена, у зв`язку з чим між сторонами було укладено договір про розірвання іпотечного договору від 02.09.2014 та додатковою угодою від 01.09.2014 припинено термін дії договору застави майнових прав та відступлення прав вимоги (грошові кошти) № 007/1-2014/980/1 від 21.02.2014.

Однак, наказом Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "БАНК КАМБІО" № 109 від 18.07.2018 затверджено Акт комісії з перевірки правочинів (договорів) на предмет нікчемності від 18.07.2018, яким виявлено ознаки нікчемності, передбачені п. 7 ч. 3 ст. 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" цих правочинів. У зв`язку з чим, позивач звернувся до суду з вимогами про: визнання зобов`язання позивача за кредитним договором припиненими шляхом їх повного належного виконання; визнання відсутнім у відповідача прав кредитора по відношенню до позивача у зобов`язаннях за кредитним договором; визнання відсутнім у відповідача права іпотеки за іпотечним договором.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.05.2019 було прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, розгляд справи призначено здійснювати за правилами загального позовного провадження, підготовче судове засідання призначено на 13.06.2019. Крім того, суд залучив до участі у справі фізичну особу ОСОБА_1 в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача.

06.06.2019 від позивача надійшла заява про вжиття заходів забезпечення позову.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.06.2019 Суд призначив до розгляду заяву про вжиття заходів забезпечення позову на 13.06.2019, у зв`язку з необхідністю надання пояснень та додаткових доказів, що підтверджують необхідність забезпечення позову.

11.06.2019 від відповідача надійшов відзив на позовну заяву.

12.06.2019 від позивача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

12.06.2019 від Фонду гарантування вкладів фізичних осіб надійшла заява про вступ у відповідача. справу третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні відповідача.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.06.2019 Суд залучив до участі у справі Фонд гарантування вкладів фізичних осіб у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні відповідача, та ухвалив відкласти підготовче судове засідання судове засідання на 16.07.2019, як і розгляд клопотання позивача про вжиття заходів до забезпечення позову, оскільки жоден з учасників процесу в судове засідання не з`явився.

03.07.2019 від позивача надійшло клопотання про залучення документів до матеріалів справи.

16.07.2019 через канцелярію Господарського суду міста Києва від позивача надійшла відповідь на відзив.

16.07.2019 від третьої особи ОСОБА_1 надійшли пояснення щодо позовної заяви.

16.07.2019 Суд протокольно ухвалив продовжити строк підготовчого провадження на 30 днів та відкласти підготовче засідання на 13.08.2019. Ухвалою-викликом від 16.07.2019 Суд повідомив відповідача про дату, час та місце наступного підготовчого судового засідання, явку представників учасників справи визнав обов`язковою.

30.07.2019 від третьої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб надійшли письмові пояснення № 27-12980/19 від 26.07.2019 на позовну заяву.

06.08.2019 через канцелярію Господарського суду міста Києва від відповідача надійшли додаткові пояснення до відзиву.

13.08.2019 до Господарського суду міста Києва від позивача надійшла заява про зміну предмета позову № б/н від 12.08.2019, в якій позивач просив до раніше заявлених позовних вимог розглянути вимогу про стягнення з відповідача, як безпідставно триманих, 754164,80 грн, сплачених позивачем помилково 03.06.2019, в рахунок погашення заборгованості по кредитному договору.

13.08.2019 Суд розглянув заяви позивача про забезпечення позову та про зміну предмету позову та відмовив в їх задоволенні, також суд закрив підготовче провадження та призначив справу до судового розгляду по суті на 12.09.2019, про що поставив відповідну ухвалу,в якій навів мотиви та обґрунтування прийнятих процесуальних рішень.

Судове засідання призначене на 12.09.2019 не відбулося, у зв`язку з перебуванням судді Бондаренко Г. П. на лікарняному.

Суд ухвалою - повідомленням від 20.09.2019 повідомив учасників справи про перенесення розгляду справи на іншу дату - 12.11.2019.

11.11.2019 через відділ канцелярії суду від позивача надійшли пояснення по справі.

В судовому засіданні по суті справи 12.11.2019 Суд оголосив перерву на 03.12.2019 та зазначив, що розпочне наступне судове засідання зі стадії дослідження доказів.

В судовому засіданні 03.12.2019 позивач надав пояснення та клопотання про доручення доказів до матеріалів справи.

Позивач та третя особа - 1 в судовому засіданні 03.12.2019 позовні вимоги підтримали в повному обсязі.

Дослідивши матеріали справи, оглянувши долучені до матеріалів справи докази, заслухавши пояснення учасників справи надані впродовж розгляду справи, Господарський суд міста Києва -

ВСТАНОВИВ:

Як підтверджено матеріалами справи, між позивачем, як позичальником та відповідачем. як кредитором/банком був укладений кредитний договір № 007/1-2014/980 (відзивна відновлювальна кредитна лінія) від 21.02.2014 (далі за текстом - кредитний договір).

Відповідно до п. 1.1. кредитного договору банк зобов`язується надати грошові кошти (далі - кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Основні умови кредитного договору:

п. 1.3. - ліміт кредитної лінії не може перевищувати 1 000 000,0 (один мільйон гривень 00 копійок);

п. 1.4. - дата видачі кредиту: 21 лютого 2014 року;

п. 1.5. - дата повернення кредиту: 13 лютого 2015 року;

п. 1.6. - проценти за користування кредитом: 20,0% (двадцять) процентів річних;

п. 1.9. - зобов`язання за договором забезпечується: (1) застава майнових прав на депозитні кошти в національній валюті ОСОБА_1 , які розміщені у ПАТ Банк Камбіо під 18, 5 % річних, за договором строкового банківського вкладу на строк не менше строку кредиту, за умови не перевищення суми фактичної заборгованості по кредиту над фактичною сумою застави; (2) іпотека нерухомості, а саме - нежилий будинок - офіс загальною площею 2 787, 80 кв.м., який розташований за адресою: м. Київ, проспект Перемоги, буд. 121-Д, заставною вартістю не менше ніж 6 000 000, 00 грн. Кредит видається лише після підписання договорів застави/іпотеки заставного майна;

п. 1.12. - позичальник має право неодноразово одержувати грошові кошти в повному обсязі або частково та неодноразово повертати банку отримані по кредитній лінії грошові кошти в повному обсязі або частково таким чином, щоб загальний розмір грошових коштів, що знаходяться у позичальника, у будь - який момент часу не перевищував ліміт кредитної лінії згідно п. 1.3. договору;

п. 2.1. - банк відкриває рахунок № НОМЕР_3 для обліку кредиту та рахунок № НОМЕР_4 для обліку процентів;

п. 2.3. - проценти за користування кредитом нараховуються банком щомісячно, у валюті кредиту, на фактичну суму кредиту за фактичну кількість днів користування кредитом, з дня видачі кредиту по день повернення кредиту;

п. 2.5. - кредит може бути достроково повернений позичальником повністю або частково зі сплатою процентів за фактичний строк користування кредитом за умови повідомлення про це банку не пізніше ніж за 10 робочих днів до дня повернення кредиту;

п. 3.1.1. - позичальник має право достроково розірвати кредитний договір та повернути кредит зі сплатою процентів за фактичний час користування кредитом, за умови повідомлення про це банк не пізніше ніж за 10 робочих днів до дня повернення кредиту та розірвання кредитного договору.

На виконання умов кредитного договору позивач вчасно щомісяця сплачував проценти за користування кредитом та достроково в повному обсязі повернув кредит банку, а саме: 02 червня 2014 року ТОВ КСП Пожтехніка повернено (сплачено з рахунку ТОВ КСП Пожтехніка ( НОМЕР_1 ) на рахунок для обліку кредиту в ПАТ БАНК КАМБІО (НОМЕР_3) 650 000,00 грн; 01 вересня 2014 року ТОВ КСП Пожтехніка повернено (сплачено з рахунку ТОВ КСП Пожтехніка ( НОМЕР_1 ) на рахунок для обліку кредиту в ПАТ БАНК КАМБІО ) 350 000,00 грн, що підтверджується наявними в матеріалах справи виписками з рахунку позивача.

Кредитний договір було припинено 01 вересня 2014 року, про що було укладено Додаткову угоду до Кредитного договору, копія якої наявна в матеріалах справи.

На виконання умов кредитного договору між ОСОБА_1 , як заставодавцем та відповідачем, як заставодержателем був укладений договір застави №007/1-2014/980/1 майнових прав та відступлення прав вимоги (грошові кошти) від 21.02.2014 (далі за текстом - договір застави), який відповідно до п. 1.1. забезпечує вимоги заставодержателя, що випливають з кредитного договору № 007/1-2014/980 від 21.02.2014.

В забезпечення виконання зобов`язань, вказаних у п.1.1. договору, заставодавець передає у заставу належні йому на момент укладання цього договору майнові права - право вимоги грошових коштів, по договору № 026дф/14 строкового банківського вкладу (депозиту) CLASSIC в національній валюті, зі сплатою процентів щомісячно, без права поповнення від 13.02.2014 з ПАТ Банк Камбіо (п. 1.2. договору застави).

Згідно з п. 1.3. договору застави вартість предмету застави складає 1 000 000, 00 грн.

Відповідно до п. 1.6. договору застави такий договір є змішаним договором, який складається з договору застави майнових прав та договору відступлення прав вимоги грошових коштів згідно договору № 026дф/14 строкового банківського вкладу (депозиту) CLASSIC в національній валюті, зі сплатою процентів щомісячно, без права поповнення від 13.02.2014 заставодавця у ПАТ Банк Камбіо .

Заставодержатель набуває права вимоги в день невиконання боржником своїх зобов`язань за кредитним договором, порушення судом справи про банкрутство заставодавця (внесення судом ухвали про порушення провадження у справі про банкрутство заставодавця), або прийняття судом до розгляду заяви про затвердження плану санації заставодавця до порушення провадження у справі про банкрутство відповідно до Закону України Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом (внесення судом ухвали про прийняття до розгляду заяви про затвердження плану санації заставодавця до порушення провадження у справі про банкрутство). Заставодержатель з дня виникнення у нього права вимоги має право задовольнити свої вимоги шляхом списання коштів з депозитного рахунку заставодавця, відкритого по Договору №026дф/14 строкового банківського вкладу (депозиту) CLASSIC в національній валюті, зі сплатою процентів помісячно, без права поповнення від 13.02.2014 (п. 4.1. договору застави).

01.09.2014 сторонами укладена була додаткова угоди до договору застави, в якій сторони дійшли згоди 01.09.2014 припинити термін дії договору застави.

Також на виконання умов кредитного договору між відповідачем, як іпотекодержателем та позивачем, як іпотекодавцем 21.02.2014 був укладений іпотечний договір, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Бондар Т. М., зареєстрований в реєстрі за номером 463 (далі за текстом - іпотечний договір).

Предметом іпотечного договору було надання іпотекодавцем в іпотеку нерухомого майна (нежилий будинок офіс, що знаходиться за адресою: пр. Перемоги, буд. 12 -П у м. Києві, реєстраційний номер нерухомого майна в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно № 298046280000) в забезпечення виконання іпотекодавцем своїх зобов`язань перед іпотекодержателем згідно кредитного договору № 007/1-2014/980 від 21.02.2014, відповідно банк у разі неналежного виконання іпотекодавцем зобов`язань згідно кредитного договору мав право одержати задоволення своїх вимог на рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами іпотекодавця.

Іпотечний договір був припинений 02 вересня 2014 року, про що був укладений договір про розірвання іпотечного договору, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу БондарТ. М., зареєстрований в реєстрі за номером № 2414 (далі - договір про розірвання).

Одночасно з нотаріальним посвідченням договору про розірвання за згодою та заявами сторін, у відповідності до п. 3 договору про розірвання іпотечного договору, була знята заборона відчуження предмета іпотечного договору та припинено обтяження щодо предмету іпотечного договору.

Відповідно до п. 4 договору про розірвання іпотечного договору сторони у присутності нотаріуса ствердили, що в них відсутні обставини, які примусили їх укласти цей договір на невигідних стосовно себе умовах.

В подальшому на підставі постанови Правління НБУ від 04.12.2014 №782 Про віднесення Публічного акціонерного товариства БАНК КАМБІО до категорії неплатоспроможних виконавча дирекція Фонду прийняла рішення від 04.12.2014 № 140, згідно з яким з 05.12.2014 запровадила тимчасову адміністрацію та призначила уповноважену особу Фонду на тимчасову адміністрацію в банку на три місяці з 05.12.2014 до 04.03.2015.

Відповідно до постанови Правління НБУ від 27.02.2015 №144 "Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію Публічного акціонерного товариства "БАНК КАМБІО" виконавча дирекція Фонду прийняла рішення від 02.03.2015 № 46, згідно з яким розпочала процедуру ліквідацію банку (відповідача) та призначила уповноваженою особою Фонду на ліквідацію банку Додусенка В. І. строком на 1 рік з 02.03.2015 до 01.03.2016 включно.

В подальшому, як зазначено в позовній заяві, наказом уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ БАНК КАМБІО №109 від 18.07.2018 затверджено Акт Комісії з перевірки правочинів (договорів) на предмет нікчемності від 18.07.2018, в якому зазначено, що були виявлені ознаки нікчемності, передбачені в п. 7 ч. 3 ст. 38 Закону України Про систему гарантування вкладів фізичних осіб в наступних правочинах:

- правочин щодо відступлення/розірвання/припинення договору іпотеки від 21.02.2014, укладений ПАТ Банк Камбіо та ТОВ КСП Пожтехніка , посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Бондар Т. М., зареєстрований в реєстрі за № 463;

- договір застави майнових прав та відступлення прав вимоги № 007/1-2014/980/1 від 21.02.2014, укладений між ПАТ Банк Камбіо та ОСОБА_1 , якою передано в забезпечення право вимоги грошових коштів по договору строкового банківського вкладу (депозиту) CLASSIC в національній валюті № 026дф/14 від 13.02.2014.

Як зазначено у відзиві на позовну заяву по справі № 910/4781/19, на виконання п. 8 ч. 1 ст. 48, п. 4 ч. 2 ст. 37, ч. 2 ст. 38 Закону України Про систему гарантування вкладів фізичних осіб наказом Уповноваженої особи № 109 від 18.07.2018 затверджено Акт Комісії з перевірки правочинів (договорів) на предмет нікчемності від 18.07.2018, яким виявлено ознаки нікчемності, передбачені в п.7 ч. 3 ст. 38 Закону, в наступних правочинах:

- договір застави майнових прав та відступлення прав вимоги №007/1-2014/980/1 від 21.02.2014 між ПАТ БАНК КАМБІО та фізичною особою ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) за кредитним договором №007/1-2014/980/1 від 21.02.2014, позичальника ТОВ КСП ПОЖТЕХНІКА ;

- додаткова угода від 01.09.2014 до договору застави майнових прав та відступлення прав вимоги (грошові кошти) № 007/1-2014/980/1 від 21.02.2014;

- додаткова угода від 01.09.2014 до кредитного договору №007/1-2014/980 від 21.02.2014;

- договір від 02.09.2014 про розірвання іпотечного договору від 21.02.2014, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Бондар Т.М., зареєстровано в реєстрі за №463.

Також зазначеним наказом застосовано наслідки нікчемності правочинів, в тому числі здійснено зворотні транзакції по рахункам за нікчемними правочинами.

В наступному, відповідач направив ОСОБА_1 , як майновому поручителю розрахунок заборгованості ТОВ КСП Пожтехніка (вих. № 22/308 від 22.03.2019) відповідно до якого станом на 21.02.2019 за ТОВ КСП Пожтехніка обліковується заборгованість в такому розмірі:

- 350 000, 00 грн тіло кредиту;

- 318 739, 72 грн прострочені кредити;

- 62 482, 19 грн пеня за несвоєчасне повернення кредиту;

- 9 481, 66 грн пеня за несвоєчасну сплату відсотків.

Всього 740 703, 57 грн.

ОСОБА_1 , в свою чергу, вернулася до позивача із листом Щодо правовідносин з ПАТ Банк Камбіо від 01.04.2019, в якому просила повідомити її про намір сплачувати борг перед банком, оскільки вона виступає майновим поручителем по відповідному кредиту.

03.06.2019 позивачем здійснено оплату на рахунок відповідача у суму 754 165, 80 грн, в тому числі з призначенням платежу: повернення кредиту, кредитний договір 007/1-2014/980 від 21.02.2014 .

Відповідачем було видано довідку № 22/613 від 04.06.2019 щодо повного погашення заборгованості за кредитним договором № 007/1-2004/980 від 21.02.2014.

В листопаді 2019 року позивач звернувся до Господарського суду міста Києва із позовом до Публічного акціонерного товариства Банк Камбіо про стягнення 754 165, 80 грн, як помилково перерахованих, за яким судом було відкрито провадження у справі 29.11.2019, розгляд справи призначено на 24.12.2019.

На думку позивача, не визнання відповідачем факту виконання позивачем своїх зобов`язань за кредитним договором належним чином та в повному обсязі, а також факту припинення цих зобов`язань належним виконанням згідно ст. 599 Цивільного кодексу та ст. 203 Господарського кодексу України є протиправними, що свідчить про невизнання його права. Також позивач вважає, що право іпотеки відповідача за договором іпотеки є таким, що припинилося на підставі ст. 17 Закону України "Про іпотеку".

Предметом позову справі є матеріально - правові вимоги позивача до відповідача про визнання зобов`язань позивача за кредитним договором №007/1-2014/980 від 21.02.2014 припиненими шляхом їх повного належного виконання, про визнання відсутнім у відповідача прав кредитора по відношенню до позивача та про визнання відсутнім відповідача права іпотеки за іпотечним договором від 21.02.2014, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Бондар Т.М., зареєстрованим в реєстрі за номером 463.

Відповідач та третя особа - 2 проти задоволення позовних вимог заперечують з підстав нікчемності договору застави, додаткової угоди до договору застави, додаткової угоди до кредитного договору та договору про розірвання іпотечного договору на підставі п. 7 ч. 2 ст. 38 Закону України Про систему гарантування вкладів фізичних осіб , з огляду на недотримання, при їх укладанні та виконанні, вимог постанови Правління Національного банку України від 14.08.2014 № 510/БТ Про встановлення особливого режиму контролю за діяльністю Публічного акціонерного товариства Банк Камбіо шляхом призначення куратора , в частині здійснення банком розрахунків по відповідним договорам не через кореспондентський рахунок, відкритий в Національному банку України. Також відповідач зазначає про визнання позивачем факту наявності у нього заборгованості за кредитним договором, оскільки під час провадження у справі відповідна заборгованість була погашена позивачем.

Позивач заперечує визнання ним заборгованості за кредитним договором та зазначає про помилковість перерахування відповідних грошових коштів.

Отже, спір у справі виник щодо питання про наявність/відсутність станом на момент звернення позивача до суду невиконаних зобов`язань у позивача перед відповідачем за кредитним та іпотечними договорами.

Оцінивши наявні в справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, Суд дійшов висновку, що заявлені позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього кодексу, зокрема з договорів та правочинів.

Відповідно до положень ст. 599 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ст. 526 Цивільного кодексу України).

Укладений між сторонами договір є кредитний договором, а відтак між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання Глави 71 Цивільного кодексу України.

Вказаний договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов`язань, а саме майново-господарських зобов`язань згідно ст. 173, 174, 175 Господарського кодексу України, ст. 11, 202, 509 Цивільного кодексу України, і згідно ст. 629 Цивільного кодексу України є обов`язковим для виконання сторонами.

За кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (ст. 1054 Цивільного кодексу України).

Відповідно до наявних в матеріалах справи доказів позивач повернув кредит банку, а саме сплачено: 02.06.2014 - 650 000,00 грн; 01.09.2014 - 350 000,00 грн, що підтверджується наявними в матеріалах справи виписками з рахунку позивача. Враховуючи погашення кредиту за договором, сторонами були підписані договір про розірвання іпотечного договору та додаткові угоди до кредитного договору та договору застави щодо припинення зобов`язань за такими договорами.

Матеріали справи свідчать про те, що відповідач вважає договори застави майнових прав, розірвання іпотечного договору та додаткові угоди до кредитного договору та договору застави майнових прав нікчемними на підставі п 7 ч. 3 ст. 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб". Ці правові підстави нікчемності були документально закріплені в листі № 22/308 від 22.03.2019 адресованому третій особі. Сам акт комісії з перевірки правочинів (договорів) на предмет нікчемності від 18.07.2018 банк та наказ № 109 від 18.07.2018 в матеріал справи ні позивачем ні відповідачем наданий Суду не був.

З огляду на нікчемність вказаних договорів, банком застосовано наслідки нікчемності правочинів, в т.ч. здійснено зворотні транзакції по рахунку за нікчемним правочином, за розрахунком відповідача заборгованість позивача перед банком за кредитним договором, станом на 21.02.2019, загалом складала: 740 703,57 грн, яку банк вимагав від позивача, як боржника та третьої особи, як майнового поручителя оплатити, в тому числі, відповідачем вчинялися дії щодо звернення стягнення на предмет іпотеки.

Отже, відповідачем не визнавався станом на момент звернення позивача до суду факт виконання останнім його зобов`язань за кредитним договором належним чином та факт припинення відповідних зобов`язань.

Спеціальним нормативно-правовим актом України, яким встановлюються правові, фінансові та організаційні засади функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб, повноваження Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (далі - Фонд), порядок виплати Фондом відшкодування за вкладами, а також регулюються відносини між Фондом, банками, НБУ, визначаються повноваження та функції Фонду щодо виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків є Закон України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".

Відповідно до ст. 3 "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" Фонд є установою, що виконує спеціальні функції у сфері гарантування вкладів фізичних осіб і виведення неплатоспроможних банків з ринку. Аналіз функцій Фонду, викладених у ст. 4, 26, 27, 37, 38 вказаного Закону, свідчить про те, що Фонд бере участь у правовідносинах у різних статусах: з одного боку, він ухвалює обов`язкові для банків та інших осіб рішення, а з іншого - здійснює повноваження органів управління банку, який виводиться з ринку, тобто представляє банк у приватноправових відносинах з третіми особами.

Матеріалами справи підтверджено, що тимчасова адміністрація у відповідача була запроваджена з 05.12.2014, а процедура ліквідацію банку (відповідача) розпочата з 02.03.2015.

За ст. 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" Фонд (уповноважена особа) зобов`язаний забезпечити збереження активів і документації банку, зокрема, протягом дії тимчасової адміністрації забезпечити перевірку правочинів (у тому числі договорів), вчинених (укладених) банком протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації банку, на предмет виявлення правочинів (у тому числі договорів), що є нікчемними з підстав, визначених частиною третьою цієї статті.

Частиною 3 ст. 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" визначено підстави, з яких правочин (у тому числі договір) є нікчемним.

За результатами перевірки, здійсненої відповідно до ст. 38 цього Закону, виявляються правочини, які є нікчемними в силу приписів (на підставі) закону. При виявленні таких правочинів Фонд, його уповноважена особа чи банк не наділені повноваженнями визнавати або встановлювати правочини нікчемними.

Відповідний правочин є нікчемним не за рішенням уповноваженої особи Фонду, а відповідно до закону. Такий правочин є нікчемним з моменту укладення на підставі ч. 2 ст. 215 Цивільного кодексу України та ч. 3 ст. 38 Закону України Про систему гарантування вкладів фізичних осіб . Наслідки нікчемності правочину також настають для сторін у силу вимог закону. Рішення уповноваженої особи Фонду не є підставою для застосування таких наслідків. Таке рішення є внутрішнім розпорядчим документом, прийнятим уповноваженою особою, що здійснює повноваження органу управління банку.

Така позиція відповідає висновкам Великої Палати Верховного Суду, викладеним, зокрема, в її постановах від 16.05.2018 у справі № 910/24198/16, від 04.07.2018 у справі № 819/353/16 та від 05.12.2018 у справі № 826/23064/15, від 27.02.2019 у справі № 826/8273/16.

Отже, згідно чинного законодавства та з усталеною практикою Верховного Суду нікчемним правочин є в силу закону, а тому він не може бути визнаний таким рішенням банку, протоколом, тощо. З огляду на викладене, суд в кожному конкретному випадку має встановити факт наявність підстав, які свідчать про нікчемність договору в силу закону.

За твердженням відповідача та третьої особи-2, банк, прийнявши погашення заборгованості за кредитним договором шляхом переобліку коштів з депозитного рахунку ОСОБА_1 (як кредитора банку) в рахунок погашення заборгованості, надав цим кредиторам Банку переваги у вигляді зміни черговості погашення боргу, які прямо не встановлені для них законодавством чи внутрішніми документами банку, що у відповідності до п. 7 ч. 3 ст. 38 закону України Про систему гарантування вкладів фізичних осіб є вказівкою на нікчемність відповідного правочину.

Згідно з ч. 2 ст. 215 Цивільного кодексу України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Відповідно до п. 7 ч. 3 ст. 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" правочини (у тому числі договори) неплатоспроможного банку є нікчемними з такої підстави: банк уклав правочини (у тому числі договори), умови яких передбачають платіж чи передачу іншого майна з метою надання окремим кредиторам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку.

Виходячи з аналізу п. 7 ч. 3 ст. 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" (така ж редакція чина донині), правочин є нікчемним у разі одночасної наявності таких умов:

- однією із сторін такого правочину є банк;

- умови правочину передбачають платіж банком чи передачу іншого майна;

- метою правочину є надання окремому кредитору банку переваг (пільг);

- переваги (пільг), які набуває кредитор банку прямо не встановлені для такого кредитора законодавством чи внутрішніми документами банку.

Договір застави майнових прав та відступлення права вимоги є змішаним договором, оскільки містить умови договору застави та відступлення права вимоги.

Суд зазначає, що наслідком невиконання зобов`язання забезпеченого заставою є одержання заставодержателем задоволення за рахунок заставленого майна (ст. 572 Цивільного кодексу України та ст. 1 Закону України "Про заставу"). Тобто внаслідок невиконання боржником свого зобов`язання за основним правочином (забезпеченим) застоводавець відступає своє право власності застоводержателю. Отже, передбачивши спірним договором також відступлення права вимоги, сторони фактично погодили наслідки невиконання зобов`язання боржником за кредитним договором, що прямо передбачено нормами Закону України "Про заставу" та Цивільного кодексу України. Тобто способом виконання (реалізацією) договору застави, як і договору відступлення права вимоги, є списання грошових коштів у рахунок заборгованості за кредитним договором.

До того ж, нормою ст. 23 Закону України "Про заставу" прямо передбачено, що при заставі майнових прав (як у даній справі) реалізація предмета застави провадиться шляхом уступки заставодавцем заставодержателю вимоги, що випливає із заставленого права. Отже, відступлення права вимоги за заставою майнового права прямо передбачено законом та є складовою договору застави. Таке зобов`язання випливає із суті самого договору. За таким правочином майно (грошові кошти, що перебували на депозиті) було передано саме банку.

За таких обставин, Суд зазначає, що саме по собі укладення договору застави майнових прав та відступлення права вимоги не надає стороні застоводавця переваг (пільг) по відношенню до інших кредиторів.

Враховуючи вищевикладене, Суд дійшов висновку, що спірний правочин не містить таких обов`язкових підстав, як: метою правочину є надання окремому кредитору банку переваг (пільг); переваги (пільг), які набуває кредитор банку прямо не встановлені для такого кредитора законодавством чи внутрішніми документами банку, для віднесення такого правочину до нікчемних на підставі п. 7 ч. 3 ст. 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб". А тому банк дійшов помилкового висновку про наявність ознак нікчемності відповідного правочину.

Таким чином договір застави майнових прав та відступлення прав вимоги №007/1-2014/980/1 від 21.02.2014 між ПАТ БАНК КАМБІО та фізичною особою ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) за кредитним договором №007/1-2014/980/1 від 21.02.2014, позичальника ТОВ КСП ПОЖТЕХНІКА відповідає вимогам закону, і іншого судом не встановлено.

Додаткова угода від 01.09.2014 до договору застави майнових прав та відступлення прав вимоги (грошові кошти) № 007/1-2014/980/1 від 21.02.2014, додаткова угода від 01.09.2014 до кредитного договору №007/1-2014/980 від 21.02.2014 та договір від 02.09.2014 про розірвання іпотечного договору від 21.02.2014, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Бондар Т.М., зареєстрований в реєстрі за №463 є нікчемними, на думку відповідача, в тому числі оскільки при їх укладанні не було дотримано вимог постанови Національного банку України від 19.08.2014 № 510/БТ Про встановлення особливого режиму контролю за діяльністю Публічного акціонерного товариства Банк Камбіо шляхом призначення куратора .

19.08.2014 правлінням Національного банку України прийнято постанову № 510/БТ Про встановлення особливого режиму контролю за діяльністю Публічного акціонерного товариства Банк Камбіо шляхом призначення куратора , за змістом якої визначено наступне:

1. Призначити з 19.08.2014 до 14.02.2015 куратором ПАТ "Банк Камбіо" службовця Національного банку України Кононенка Дмитра Георгійовича. На період тимчасової відсутності куратора ПАТ Банк Камбіо уповноважити на виконання його функцій службовця Національного банку України Бузілову Інну Миколаївну.

2. Кураторові ПАТ "Банк Камбіо" надати право керуватися у своїй діяльності повноваженнями, визначеними в пункті 4.9 глави 4 розділу І Положення № 346.

3. Заборонити ПАТ "Банк Камбіо" використовувати для розрахунків у національній валюті прямі кореспондентські рахунки.

4. Зобов`язати ПАТ "Банк Камбіо" здійснювати розрахунки в національній валюті виключно через кореспондентський рахунок, відкритий у Національному банку України (крім операцій за розрахунками з міжнародними платіжними системами згідно з укладеними договорами та за правочинами щодо цінних паперів за кореспондентським рахунком у ПАТ "РОЗРАХУНКОВИЙ ЦЕНТР"). У зв`язку з цим перерахувати кошти в національній валюті з кореспондентських рахунків ПАТ "Банк Камбіо", відкритих у банках-кореспондентах, на кореспондентський рахунок, відкритий у Національному банку України.

Доводи відповідача та третьої особи - 2 про недотримання положень постанови Правління Національного Банку України від 19.08.2014 № 510/БТ "Про встановлення особливого режиму контролю за діяльністю ПАТ "Банк Камбіо", зокрема щодо проведення розрахунків в інший спосіб, ніж це передбачено, є помилковими.

Так, постанова Правління Національного Банку України від 19.08.2014 № 510/БТ не є нормативно-правовим актом, оскільки не була зареєстрована в Міністерстві юстиції України, є актом індивідуальної дії та має персоніфікований характер, чинність та юридична сила якого спрямована передусім на ПАТ "Банк Камбіо", якому вона адресована. Доказів обізнаності позивача і заставодавця з вказаною постановою банком не надано, а тому неможливо стверджувати про їх обізнаність зі змістом цієї постанови.

При цьому наслідком порушення такого акта індивідуальної дії може бути лише застосування Національним банком України до банку - порушника заходів впливу за порушення банківського законодавства відповідно до статті 73 Закону України "Про банки і банківську діяльність" та Положення про застосування Національним банком України заходів впливу за порушення банківського законодавства, затвердженого постановою правління НБУ від 17.08.2012 № 346, а не свідчить про нікчемність правочину (аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 12.08.2018 у справі № 904/4954/18).

Крім того, зазначеною постановою встановлена заборона ПАТ "Банк Камбіо" використовувати для розрахунків у національній валюті прямі кореспондентські рахунки та зобов`язано здійснювати розрахунки в національній валюті виключно через кореспондентський рахунок, відкритий у Національному банку України. У зв`язку із цим зобов`язано перерахувати кошти в національній валюті з кореспондентських рахунків ПАТ "Банк Камбіо", відкритих у банках-кореспондентах, на кореспондентський рахунок, відкритий у Національному банку України. Однак, зазначене не вказує на наявність заборон щодо проведення розрахунків за спірними договорами.

З огляду на вказане Суд в тому числі відхиляє посилання відповідача на положення ч. 4 ст. 75 Закону України Про банки та банківську діяльність , оскільки такою нормою зарони також встановлюються саме банку.

Суд також відхиляє твердження банку про відсутність коштів для проведення розрахунків.

Згідно ч. 1, 2 ст. 319 Цивільного кодексу України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, що не суперечать закону.

За змістом частин 1 та 2 ст. 321 Цивільного кодексу України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Оскільки грошові кошти, якими було здійснено погашення заборгованості не були власністю банка, а були власністю ОСОБА_1 , Суд відхиляє доводи відповідача щодо безоплатності проведених операцій.

За частиною 1 статті 546 Цивільного кодексу України виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Відповідно до статті 572 Цивільного кодексу України, з якою кореспондуються положення статті 1 Закону України "Про заставу", в силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов`язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави).

У відповідності до частини 1 статті 593 Цивільного кодексу України право застави припиняється у разі: припинення зобов`язання, забезпеченого заставою; втрати предмета застави, якщо заставодавець не замінив предмет застави; реалізації предмета застави; набуття заставодержателем права власності на предмет застави.

Право застави припиняється також в інших випадках, встановлених законом.

Положеннями статті 598 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Припинення зобов`язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом.

У статті 599 Цивільного кодексу України визначено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Статтею 28 Закону України "Про заставу" передбачено, що застава припиняється: з припиненням забезпеченого заставою зобов`язання; в разі загибелі заставленого майна; в разі придбання заставодержателем права власності на заставлене майно; в разі примусового продажу заставленого майна; при закінченні терміну дії права, що складає предмет застави; в інших випадках припинення зобов`язань, установлених законом.

Іпотека має похідний характер від основного зобов`язання і є дійсною до припинення основного зобов`язання або до закінчення строку дії іпотечного договору (ч. 5 ст. 3 Закону України "Про іпотеку").

Згідно з ч. 1 ст. 17 Закону України "Про іпотеку" іпотека припиняється у разі припинення основного зобов`язання або закінчення строку дії іпотечного договору.

Оскільки, як встановлено Судом, заборгованість за кредитним договором з урахуванням процентів за користування кредитним коштами була повністю погашена, зобов`язання за вказаним договором є припиненими, як і зобов`язання за договорами, якими забезпечувалося виконання такого зобов`язання.

За вказаних обставин Додаткова угода від 01.09.2014 до договору застави майнових прав та відступлення прав вимоги (грошові кошти) № 007/1-2014/980/1 від 21.02.2014, додаткова угода від 01.09.2014 до кредитного договору №007/1-2014/980 від 21.02.2014 та договір від 02.09.2014 про розірвання іпотечного договору від 21.02.2014, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Бондар Т.М., зареєстрований в реєстрі за №463 відповідають вимогам чинного законодавства, і не є нікчемними. А тому банк дійшов помилкового висновку про наявність ознак нікчемності відповідних правочинів.

За змістом ст. 15, 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відповідно до п. 1, 7 ч. 2 ст. 16 цього Кодексу способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема, визнання права, припинення правовідношення.

Абзацом 2 ч. 2 ст. 20 Господарського кодексу України передбачено, що кожний суб`єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів. Права та законні інтереси зазначених суб`єктів захищаються шляхом визнання наявності або відсутності прав.

Правочином є правомірна, тобто не заборонена законом, вольова дія суб`єкта цивільних правовідносин, що спрямована на встановлення, зміну чи припинення цивільних прав та обов`язків. Правомірність є конститутивною ознакою правочину як юридичного факту. Цивільні правочини, які порушують публічний порядок, є нікчемними.

Аналогічна позиція викладена в постанові Верховного Суду від 21.11.2018 у справі № 577/5321/17.

За наявності спору, щодо правових наслідків недійсного правочину, одна зі сторін якого чи інша заінтересована особа вважає його нікчемним, суд перевіряє відповідні доводи та у мотивувальній частині судового рішення, застосувавши відповідні положення норм матеріального права, підтверджує чи спростовує обставину нікчемності правочину.

Така позиція відповідає правовому висновку, викладеному в постанові Великої Палати Верховного Суду від 10.04.2019 у справі № 463/5896/14-ц.

Позивач звернувся до суду з вимогою про визнання правочину та, відповідно, правовідношень за ним припиненими, з огляду на погашення отриманих у кредит коштів (шляхом здійснення оплати заборгованості). Також позивач просить визнати відсутнім права у зобов`язаннях (кредитному та іпотечному).

Отже, позивач реалізує своє право на захист в порядку, визначеному ст. 16 Цивільного кодексу України та ст. 20 Господарського кодексу України. Такий спосіб захисту, у разі встановлення порушеного права, є належним та ефективним в розумінні ст. 5 Господарського процесуального кодексу України та ст. 13 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.

До загальних засад цивільного законодавства, зокрема віднесено, свобода договору, судовий захист цивільного права та інтересу, справедливість, добросовісність та розумність (ст. 3 Цивільного кодексу України).

В силу приписів ст. 13 Цивільного кодексу України цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства. Не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах. У разі недодержання особою при здійсненні своїх прав вимог, які встановлені частинами другою - п`ятою цієї статті, суд може зобов`язати її припинити зловживання своїми правами, а також застосувати інші наслідки, встановлені законом.

Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях неодноразово зазначав, що згідно з принципами, які закріплені у його практиці (див., між іншим, "Пудас проти Швеції", рішення від 27.10.1987), спір щодо "права", про яке можна стверджувати - принаймні на підставах, котрі можна довести, - що воно визнається в національному праві, а також є реальним і важливим. Спір може стосуватись як фактичного існування права, так і обсягів та способу його реалізації. Зрештою, результат провадження повинен безпосередньо впливати на можливість реалізації права, про яке йдеться у справі. Крім того, чи буде право розглядатись як право цивільного характеру в світлі відповідних положень Конвенції має визначатися не тільки за юридичною галузевою кваліфікацією, а й за його матеріально-правовим змістом та наслідками реалізації цього права у межах національної правової системи (див. "Кьоніг проти Німеччини", рішення від 28.06.1978).

З урахуванням закріплених у п. 6 ст. 3 Цивільного кодексу України засад справедливості, добросовісності та розумності, що спонукають суд під час вирішення спорів до врахування інтересів всіх сторін, господарський суд дійшов висновку про обґрунтованість заявленої позовної вимоги про визнання зобов`язання між позивачем та відповідачем за кредитним договором № 007/1-2014/980 від 21.02.2014 повністю припиненими, оскільки зобов`язання зі сплати сум основної заборгованості та процентів за користування коштами були повністю сплачені на користь банку.

Крім того, позивачем було заявлено вимоги про визнання відсутнім у відповідача прав кредитора по відношенню до позивача у зобов`язаннях за кредитним договором та визнання відсутнім у відповідача прав іпотеки за іпотечним договором.

Враховуючи те, що зобов`язання позивача перед банком за основним договором припинилися, то в силу приписів ст. 17 Закону України "Про іпотеку", припинилися і зобов`язання за договором іпотеки.

Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст. 599 Цивільного кодексу України).

Отже, з урахуванням закріплених у ст. 3, 13 Цивільного кодексу України засад справедливості, добросовісності та розумності та необхідності врахування інтересів всіх сторін під час вирішення спорів, господарський суд дійшов висновку про те, що договір іпотеки є припиненим, а визнання відсутнім у ПАТ "Банк Камбіо" прав іпотеки за іпотечним договором, як і визнання відсутнім у ПАТ "Банк Камбіо" прав кредитора по відношенню до ТОВ КСП Пожтехніка у зобов`язаннях за кредитним договором № 007/1-2014/9800 від 21.02.2014 є взаємопов`язаними та такими, що випливають одна з одної, а тому підлягають задоволенню як обґрунтовані.

Щодо обставин визнання позивачем наявності у нього заборгованості за кредитним договором, то вказані обставини спростовані відомостями щодо стягнення в судовому порядку відповідних коштів, як помилково перерахованих.

Відповідно до ст. 76-79 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

За приписами ч. 1 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Отже, оцінивши подані докази, які досліджені судом, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог.

Витрати по сплаті судового збору відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача повністю.

Щодо покладення на відповідача витрат позивача на правову допомогу, то понесення відповідних витрат має бути підтверджене доказами, проте позивач не надав в матеріали справи відповідних доказів, відтак у суду відсутні підстави для розподілу між сторонами витрат на правову допомогу.

Статтею 7 Закону України "Про судовий збір" внормовано, що судовий збір повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі повернення заяви. За таких підстав, позивачу слід повернути сплачений судовий збір при поданні заяви про зміну предмета позову, але оскільки позивач не звертався до суду з клопотанням про повернення сплаченого судового збору, сплачений судовий збір не повертається судом.

Керуючись ст. 13, 73, 74, 75, 76, 86, 129, 232, 236-242, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "КСП "ПОЖТЕХНІКА" до Публічного акціонерного товариства "Банк Камбіо" за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - ОСОБА_1 та за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Фонд гарантування вкладів фізичних осіб про визнання зобов`язання припиненим, визнання відсутнім права задовольнити повністю.

2. Визнати зобов`язання Товариства з обмеженою відповідальністю "КСП "ПОЖТЕХНІКА" за кредитним договором № 007/1-2014/980 від 21.02.2014, укладеним між Товариством з обмеженою відповідальністю "КСП "ПОЖТЕХНІКА" (03115, м. Київ, проспект Перемоги, буд. 121-А, н.п. № 221; ідентифікаційний код 35945523) та Публічним акціонерним товариством "Банк Камбіо" (01001, м. Київ, вул. Заньковецької/Станіславського, буд. 3/1; ідентифікаційний код 26549700), припиненими шляхом їх повного належного виконання.

3. Визнати відсутнім у Публічного акціонерного товариства "Банк Камбіо" (01001, м. Київ, вул. Заньковецької/Станіславського, буд. 3/1; ідентифікаційний код 26549700) прав кредитора по відношенню до Товариства з обмеженою відповідальністю "КСП "ПОЖТЕХНІКА" (03115, м. Київ, проспект Перемоги, буд. 121-А, н.п. № 221; ідентифікаційний код 35945523) у зобов`язаннях за кредитним договором № 007/1 - 2014/980 від 21.02.2014 (з наступними додатковими угодами до нього).

4. Визнати відсутнім у Публічного акціонерного товариства "Банк Камбіо" (01001, м. Київ, вул. Заньковецької/Станіславського, буд. 3/1; ідентифікаційний код 26549700) права іпотеки за іпотечним договором від 21.02.2014, укладеним між Товариством з обмеженою відповідальністю "КСП "ПОЖТЕХНІКА" (03115, м. Київ, проспект Перемоги, буд. 121-А, н.п. № 221; ідентифікаційний код 35945523) та Публічним акціонерним товариством "Банк Камбіо" (01001, м. Київ, вул. Заньковецької/Станіславського, буд. 3/1; ідентифікаційний код 26549700), посвідченим приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Бондар Т. М., зареєстрований в реєстрі за номером 463.

5. Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Банк Камбіо" (01001, м. Київ, вул. Заньковецької/Станіславського, 3/1) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "КСП "ПОЖТЕХНІКА" (03115, м. Київ, проспект Перемоги, 121-А, н.п. № 221) 5 763 (п`ять тисяч сімсот шістдесят три) грн 00 коп. судового збору.

6. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного господарського суду через відповідний місцевий господарський суд протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 19.12.2019.

Суддя Г. П. Бондаренко