Рішення

від 21.12.2019 по справі 910/11788/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

21.12.2019Справа № 910/11788/19

Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді: Літвінової М.Є.

розглянувши у спрощеному позовному провадженні матеріали справи

За позовом Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Вертон Технолоджі"

про стягнення 119 788, 99 грн.

Без повідомлення (виклику) представників учасників справи.

ВСТАНОВИВ:

Акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (далі - позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Вертон Технолоджі" (далі - відповідач) про стягнення 119 788, 99 грн., з яких 5 900,44 грн. основний борг, пеня у розмірі 60 174, 71 грн., 3% річних у розмірі 10 469, 32 грн. та інфляційні втрати у сумі 43 244, 52 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем порушено умови Договору № 1602/1617-ТЕ-41 постачання природного газу від 23.09.2016 року в частині своєчасної оплати за переданий газ.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.09.2019 відкрито провадження у справі № 910/11788/19, вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

19.09.2019 року через відділ діловодства Господарського суду міста Києва від представника відповідача надійшло клопотання про продовження строку для подачі відзиву.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.10.2019 продовжено відповідачу строк для подання відзиву на позов до 11.10.2019 року.

10.10.2019 року через відділ діловодства Господарського суду міста Києва від представника відповідача надійшов відзив на позов, в якому відповідач просив застосувати положення ст. 233 ГК України до заявлених позовних вимог, зменшити пеню на 50 %.

16.10.2019 через відділ діловодства Господарського суду міста Києва від представника позивача надійшла відповідь на відзив, в якій позивач просить суд задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

25.10.2019 року через відділ діловодства Господарського суду міста Києва від представника відповідача надійшла заява про залучення до участі у справі правонаступника з ТОВ "Вертон Технолоджі" на ОСББ "Лазурний берег".

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.11.2019 призначено судове засідання у справі 910/11788/19 на 13.11.2019 для розгляду заяви про залучення до участі у справі правонаступника.

07.11.2019 через відділ діловодства Господарського суду міста Києва від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву.

Представники учасників справи у судове засідання 13.11.2019 не з`явились.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.11.2019 оголошено перерву у справі № 910/11788/19 до 27.11.2019 року.

Представник позивача у судовому засіданні заперечив проти задоволення заяви відповідача про залучення до участі у справу правонаступника.

Представник відповідача у судове засідання 27.11.2019 не з`явився, про причини неявки суд не повідомив.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.11.2019 року у справі № 910/11788/19 відмовлено у задоволенні заяви ТОВ "Вертон Технолоджі " про залучення до участі у справі правонаступника відповідача, та продовжено розгляд справи на підставі ч.1 ст. 247 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва -

ВСТАНОВИВ:

23.09.2016 року між Публічним акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (далі - постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Вертон Технолоджі" (далі - споживач) укладено договір 1602/1617-ТЕ- 41

постачання природного газу, за умовами якого постачальник зобов`язався передати у власність споживачу у 2016 - 2017 роках природний газ, а споживач зобов`язався оплатити цей газ на умовах цього договору.

Відповідно до п. 1 ст. 265 ГК України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Пунктами 1, 2 статті 712 ЦК України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно із п. 6 статті 265 ГК України, до відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

Положеннями ч. 1 статті 656 ЦК України встановлено, що предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому.

Згідно з п. 1.2 договору природний газ, що постачається за цим договором, використовується споживачем виключно для виробництва теплової енергії для надання послуг з опалення та постачання гарячої води населенню.

Відповідно до п. 4.1 договору кількість газу, яка постачається споживачу, визначається за показами комерційних вузлів обліку газу споживача.

Ціна за 1000 куб.м. природного газу становить 4 942, 00 грн., крім того податок на додану вартість (ПДВ) - 20% . Усього до сплати разом з податком на додану вартість - 5930, 40 грн.(п.5.2 договору).

Загальна сума вартості природного газу за цим договором складається із сум вартості місячних поставок газу (п.5.4 договору).

Відповідно до п. 6.1 договору оплата за природний газ здійснюється споживачем виключно коштами шляхом 100 % поточної оплати протягом місяця поставки природного газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий природний газ здійснюється до 25-го числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу.

Як зазначено позивачем та вбачається з матеріалів справи, на виконання умов договору позивач передав у власність відповідача природний газ на загальну суму 1 381 878, 10 грн., що підтверджується актами приймання - передачі природного газу, а саме:

- від 31.10.2016 року на суму 156 165, 23 грн;

- від 30.11.2016 року на суму 541 445, 52 грн.;

- від 31.12.2016 на суму 684 267,35 грн.

Вказані акти підписанні та скріплені печатками сторін.

Суд оцінивши подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи, дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Згідно із ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (ст. 626 ЦК України).

Статтею 627 ЦК України встановлено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

У відповідності до ст. 509 ЦК України та ст. 173 ГК України в силу господарського зобов`язання, яке виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Частина 1 ст. 193 ГК України встановлює, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 ст. 193 ГК України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Відповідно до статей 525, 526 ЦК України зобов`язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від виконання зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Договір є обов`язковим до виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

Згідно ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною 1 ст. 692 ЦК України передбачено, що покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

За приписами п. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як вже зазначалось на виконання умов договору, позивач передав у власність відповідача природний газ на загальну суму 1 381 878, 10 грн.., однак відповідач свої зобов`язання за договором виконав частково, факту наявності заборгованості у сумі 5 900, 44 грн. відповідач не спростував, доказів їх сплати суду не надав, у той час як розмір відповідно заявленої основної заборгованості за договором до стягнення позивачем доведено в заявленому розмірі.

Також, позивачем заявлено вимоги про стягнення пені у розмірі 60 174, 71 грн., 3% річних у розмірі 10 469, 32 грн. та інфляційні втрати у сумі 43 244, 52 грн.

Наявними в матеріалах справи доказами підтверджується порушення відповідачем зобов`язань за Договором, а отже відповідач є таким, що прострочив виконання грошового зобов`язання за Договором.

Відповідальність за порушення грошового зобов`язання передбачена статтею 625 ЦК України.

Так, за приписами ч. 1 ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (ч. 2 ст. 625 ЦК України).

Відтак, враховуючи положення ч. 2 ст. 625 ЦК України, нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3 % річних входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника (спеціальний вид цивільно-правової відповідальності) за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат (збитків) кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Вимагати сплати суми боргу з врахуванням індексу інфляції, а також 3% річних є правом кредитора, яким останній наділений в силу нормативного закріплення зазначених способів захисту майнового права та інтересу.

Нарахування інфляційних втрат здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Державною службою статистики України, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому до розрахунку мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Відповідний висновок Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду викладено в постанові від 05.07.2019 у справі № 905/600/18.

Згідно з імперативними вимогами статті 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" та статті 236 Господарського процесуального кодексу України, висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, є обов`язковими для всіх суб`єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права; при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Господарський суд перевіривши розрахунок позивача по інфляційним втратам та періоди по яким заявлено інфляційне нарахуванням з урахуванням зазначеної практики ВС про нарахування інфляційних втрат за повний місяць, вважає, що вимоги позивача про стягнення інфляційних втрат підлягають задоволенню в розмірі заявленому позивачем, а саме в сумі 43 244, 52 грн.

Дослідивши здійснений позивачем розрахунок заявленої до стягнення суми 3 %, суд вважає його обґрунтованим, арифметично вірним та таким, що не суперечить нормам чинного законодавства, у зв`язку з чим вимоги в цій частині підлягають задоволенню в повному обсязі, а саме у розмірі 10 469, 32 грн.

Позивачем з урахуванням порушення відповідачем умов договору щодо строків оплати за поставлений газ заявлено вимогу про стягнення пені в сумі 60 174, 71 грн.

Так, пунктом 8.2 договору встановлено, що у разі прострочення споживачем оплати згідно пункту 6.1 цього договору він зобов`язується сплатити постачальнику пеню в розмірі 21% річних, але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховується пеня, розраховану від суми простроченого платежу за кожний день прострочення.

Відповідач у відзиві на позов просить застосувати положення ст. 233 ГК України до заявлених позовних вимог і зменшити пеню на 50 %.

Статтею 233 ГК України передбачено, що у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій.

Розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення (ч. 3 ст. 551 ЦК України).

Наявність обставин, які мають істотне значення при вирішенні питання про зменшення розміру санкцій, вирішується судом на підставі аналізу конкретної ситуації.

Вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, суд повинен об`єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов`язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

У відзиві на позов про зменшення розміру пені відповідач зазначає, що ТОВ "Вертон технолоджі" здійснює господарську діяльність з виробництва і постачання теплової енергії виключно адміністративно-житловому комплексу "Лазурний блюз", тобто виконує соціальну функцію щодо забезпечення тепла в оселях понад 600 київських родин. Також, відповідач зазначив, що іншої господарської діяльності не здійснює, отже єдиним джерелом надходження є кошти від споживачів послуг централізованого опалення, які сплачуються відповідно до встановлених тарифів.

Структура тарифу на послуги централізованого опалення, які надає відповідач, не передбачає витрат на виплату штрафних санкцій та інших втрат постачальника природного газу. Тарифи на вказані послуги є врегульованими відповідно до чинного законодавства. Так, згідно з п. 21, п. 63 Порядку формування тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування та постачання, послуги з централізованого опалення і постачання гарячої води, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України "Про забезпечення єдиного підходу до формування тарифів на житлово-комунальні послуги" № 869 від 01.06.2011, до складу інших операційних витрат не можуть включатися, зокрема, суми штрафів, пені, неустойки.

Відповідач в якості доказу збитковості підприємства, надав завірені копії фінансових звітів за 2015-2018 та квитанції про їх подання, з яких вбачається, що відповідач має збитки за вказані роки.

Господарський суд міста Києва зазначає, що неустойка має подвійну правову природу. Вона є водночас способом забезпечення виконання зобов`язання та мірою відповідальності за порушення виконання зобов`язання, завданням якого є захист прав та інтересів кредитора у разі порушення зобов`язання боржником. Завданням неустойки, як способу забезпечення виконання зобов`язання та міри відповідальності, є одночасно дисциплінування боржника (спонукання до належного виконання зобов`язання) та захист майнових прав та інтересів кредитора у разі порушення зобов`язання шляхом компенсації можливих втрат, у тому числі у вигляді недосягнення очікуваних результатів господарської діяльності внаслідок порушення зобов`язання. Метою застосування неустойки є в першу чергу захист інтересів кредитора, однак не застосування до боржника заходів, які при цьому можуть призвести до настання негативних для нього наслідків як суб`єкта господарської діяльності. Відтак, застосування неустойки має здійснюватися із дотриманням принципу розумності та справедливості. При цьому законодавством не врегульований розмір (відсоткове співвідношення) можливого зменшення штрафних санкцій, і дане питання вирішується судом за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

З огляду на вказане вище, суд зазначає, що обставини, якими відповідач мотивує підставу для зменшення розміру пені, докази, долучені на підтвердження його майнового стану, соціальну значущість підприємства, з урахуванням інтересів обох сторін, причин невиконання відповідачем своїх договірних зобов`язань, наслідків порушення зобов`язання, а також з огляду на те, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню основна сума боргу в сумі 5 900, 44 грн., 3 % річних у розмірі 10 469, 32 грн. та інфляційні втрати у сумі 43 244, 52 грн., Господарський суд міста Києва вважає, що в даному конкретному випадку є можливим зменшення розміру нарахованої позивачем пені до 30 087, 35 грн.

Відповідно до ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Частинами 3, 4 статті 13 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ч.1 ст.73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з ч. 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування (ч. 1 статті 76 ГПК України).

Відповідно до ч. 1 статті 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно зі ст. 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Отже, позовні вимоги є обґрунтованими, документально підтвердженими та такими, що підлягають частковому задоволенню.

Судові витрати позивача по сплаті судового збору пропорційно розміру задоволених позовних вимог відповідно до положень статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача.

Керуючись статтями 74, 129, 232, 236-240, 247-252 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва,-

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Вертон Технолоджі" (02002, м. Київ, вулиця Ованеса Таманяна, будинок 15-А, офіс 634, код ЄДРПОУ 38923261) на користь Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (01601, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 6, код ЄДРПОУ 20077720) основний борг у розмірі 5 900 (п`ять тисяч дев`ятсот) грн. 44 коп., 3 % річних у розмірі 10 469 (десять тисяч чотириста шістдесят дев`ять) грн. 32 грн., інфляційні втрати у розмірі 43 244 (сорок три тисячі двісті сорок чотири) грн. 52 коп., пеню у розмірі 30 087 ( тридцять тисяч вісімдесят сім) грн. 35 коп., а також витрати по сплаті судового збору у розмірі 1 438 (одну тисячу чотириста тридцять вісім) грн. 50 коп.

3. В іншій частині позовних вимог відмовити.

4. Після набрання рішенням законної сили видати відповідний наказ.

5. Відповідно до статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

6. Відповідно до частини 1 статті 256 Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

7. Згідно з підпунктом 17.5. пункту 17 розділу ХІ "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України в редакції Закону України від 03.10.2017 № 2147-VІІІ до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга на рішення суду подається до Північного апеляційного господарського суду через господарський суд міста Києва за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Повне рішення складено 21.12.2019 року.

Суддя М.Є. Літвінова