Рішення

від 21.11.2019 по справі 1.380.2019.004189

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа№1.380.2019.004189

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 листопада 2019 року

м. Львів

Львівський окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Сакалоша В.М.,

секретаря судового засідання Гулкевича В.О.;

за участю представника позивача Олексів Н.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю ХОМСТІЛ ГРУП до Головного управління ДПС у Львівській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю ХОМСТІЛ ГРУП (далі - ТзОВ ХОМСТІЛ ГРУП , позивач) звернулося до Львівського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДФС у Львівській області (далі - ГУ ДФС у Львівській області, відповідач), в якому просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Львівській області №0011691412 від 12.08.2019.

Ухвалою від 21.08.2019 суд відкрив загальне позовне провадження в адміністративній справі.

Позовні вимоги обґрунтовані наступним. ГУ ДФС у Львівській області було проведено документальну планову виїзну перевірку ТзОВ ХОМСТІЛ ГРУП . У висновках Акта складеного за результатами перевірки зазначено, що перевіркою встановлено зокрема порушення внаслідок яких знижено податок на прибуток, на загальну суму 604854,50 грн. На підставі Акту відповідачем винесене оскаржуване податкове повідомлення-рішення, яким збільшено позивачу суму грошового зобов`язання за платежем податок на прибуток на загальну суму 756068,13 грн.

Позивач з вказаною сумою грошових зобов`язань не погоджується, вважає що така визначена в силу висновків Акту перевірки, які не відповідають дійсним фактам та ґрунтуються виключно на припущеннях. Зазначає, що відповідач у Акті перевірки робить висновок про нереальність виконання операцій з реалізації (передачі) товарів покупцям - ТзОВ ВІ.АЙ.ПІ. Будівельна компанія та ТзОВ МЕГАБУДМАКС , хоча надані для перевірки документи відповідають зовнішнім формальним ознакам, проте не відображають реального руху ТМЦ між ТзОВ ХОМСТІЛ ГРУП та його покупцями, оскільки господарська діяльність наведених контрагентів покупців має ознаки нереальності здійснення операцій. Вказує, що в описовій частині Акту перевірки відсутні посилання на належні та допустимі докази, які б свідчили, що господарські операції ТзОВ ХОМСТІЛ ГРУП з зазначеними покупцями у перевірений період містять ознаки нереальності їх здійснення.

Первинні документи, на думку позивача, містять всі обов`язкові реквізити, повністю ідентифікують операції та відображають їх економічний зміст, тобто оформлені відповідно до вимог Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні та Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88.

ГУ ДФС у Львівській області надало до суду відзив на позовну заяву за вх. №32601 від 11.09.2019. На спростування позовних вимог зазначає, що підприємством під час проведення перевірки надано товаро-транспортні накладні заповнені з порушенням вимог. Крім того, згідно даних Інформаційної системи податкового блоку існує розбіжність між задекларованим податковим зобов`язанням ТзОВ ХОМСТІЛ ГРУП та податковим кредитом покупця, за листопад 2017 року. Враховуючи наведене, відповідач вказує, що ТОВ ВІ.АЙ.ПІ. Будівельна компанія не підтверджено даних податкової звітності отримання та подальше використання ТМЦ від ТзОВ ХОМСТІЛ ГРУП . Також зазначає, що ТОВ ВІ.АЙ.ПІ. Будівельна компанія проходить по кримінальних провадженнях у яких здійснюється процесуальне керівництво Центральним апаратом ДБР Генеральної прокуратури.

Щодо ТзОВ МЕГАБУДМАКС зазначає, що за 2016 рік на підприємстві задекларовано 4 особи. Операція з придбання та реалізації товару згідно укладеного договору передбачає значно більшого обсягу трудовитрат, особистої участі персоналу із відповідними фаховими знаннями, що на думку відповідача свідчить, що господарські операції фактично здійснюватися не могли. Зазначає також, що Генеральною прокуратурою України здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні де зазначається про ТОВ Мегабудмакс . Оскільки на переконання відповідача, реальність вчинення господарських операцій відсутня, а наслідком для податкового обліку є лише фактичний рух активів, а не задекларований на папері, у ТзОВ ХОМСТІЛ ГРУП не було підстав для податкового обліку вказаних операцій.

Стосовно встановлених перевіркою взаєморозрахунків ТзОВ ХОМСТІЛ ГРУП з СПД ОСОБА_1 , то фактичне надання послуг та його зв`язок з підготовкою, організацією, введенням виробництва, продажем подукції (робіт, послуг) не підтверджене, не доведено їх використання підприємством у власній господарській діяльності, а отже відсутні підстави для включення вартості даних послуг без підтвердження відповідними, складеними згідно з чинним законодавством первинними документами до складу валових витрат.

Враховуючи наведене, відповідач вважає податкове повідомлення-рішення правомірним, а позов таким що задоволенню не підлягає.

ТзОВ ХОМСТІЛ ГРУП 20.09.2019 за вх. №33885 надало відповідь на відзив. Позивач зазначає, що у своїх запереченнях ГУ ДФС у Львівській області покликається на податкову інформацію, яка наявна в базі ДФС. Проте податкова інформація, що наявна в інформаційно-аналітичних базах відносно контрагентів позивача носить виключно інформативний характер та не є належним доказом в розумінні процесуального закону. Крім того, на переконання позивача, така інформація сама по собі не доводить наявності податкових правопорушень з боку ТзОВ ХОМСТІЛ ГРУП .

Звертає увагу, що ТзОВ ХОМСТІЛ ГРУП за операціями з реалізації товару не виступало ні перевізником товару, ні замовником послуг з перевезення. При цьому правовідносини контрагентів з третіми особами, з якими позивач не вступав у господарські відносини, самі по собі за відсутності за відсутності інших об`єктивних та підтверджених даних про порушення позивачем податкового законодавства, не можуть свідчити про не реальність його господарських операцій.

Стосовно покликань відповідача на нереальність господарських операцій проведених з ФОП ОСОБА_1 , то позивач зазначає, що законодавством не встановлено ступінь деталізації опису даного виду господарської операції у первинному документі, а також не встановлено спеціальних вимог щодо форми чи виду документів для підтвердження факту надання такого виду операції.

Ухвалою без виходу до нарадчої кімнати від 24.09.2019 суд закрив підготовче провадження та призначив справу до судового розгляду по суті.

07.11.2019 за вх.№41220 ТзОВ ХОМСТІЛ ГРУП надало додаткові пояснення стосовно тверджень відповідача про порушення вимог заповнення товарно-транспортних накладних, та відсутності виконання транспортних послуг. Зазначає, що інформація про вантажно-розвантажувальні операції не є обов`язковою при заповненні товарно-транспортних накладних, що випливає із п. 11.1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні затверджених наказом №363 від 14.10.1997 (в редакції чинній на момент здійснення спірних операцій). Також позивач зазначає, що не може нести відповідальність за порушення третіми особами правил здійснення господарської діяльності та податкових дисциплін.

Ухвалою без виходу до нарадчої кімнати від 12.11.2019 суд задовольнив клопотання відповідача та допустив заміну ГУ ДФС у Львівській області на його правонаступника ГУ ДПС у Львівській області.

В судовому засіданні по розгляду справи представник позивача вимоги ТзОВ ХОМСТІЛ ГРУП підтримала у повному обсязі.

Відповідач явку представника у судове засідання не забезпечив, був належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи. Жодних клопотань до суду не надходило.

Підстав передбачених ст.205, 206 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) судом не встановлено.

Заслухавши доводи представника позивача, всебічно та повно дослідивши матеріали справи, суд з`ясував наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

ТзОВ ХОМСТІЛ ГРУП є платником податків у розумінні Податкового кодексу України. Ідентифікаційний код юридичної особи - 38208146.

У період з 12.06.2019 по 04.07.2019 на підставі направлень від 12.06.2019 №6028 та №6034 ГУ ДФС у Львівській області було проведено документальну планову виїзну перевірку ТзОВ ХОМСТІЛ ГРУП . Перевірка здійснювалася на предмет дотримання підприємством податкового, валютного законодавства та на предмет сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 01.04.2016 по 31.03.2019.

Про результати перевірки ГУ ДФС у Львівській області було складено Акт документально планової виїзної перевірки податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи від 11.07.2019 №1029/14.12/38207146.

З вказаного Акту вбачається, що під час проведення перевірки було встановлено порушення ТзОВ ХОМСТІЛ ГРУП :

- п.п. 134.1.1 п. 134.1. ст. 134 Податкового кодексу України та п.5 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 15 Дохід , затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 29.11,1999р. № 290, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 14.12.1999 за №860/4153, п. 18 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 16 Витрати (далі - П(С)БО 16), затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.12.1999 № 318, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 19.01.2000 за №27/4248 встановлено заниження податку на прибуток на загальну суму- 604854,5 грн., в тому числі: 2016 рік - 3996 грн.; 2017 рік - 534798,5 грн.; 2018 рік - 66060 грн.;

- п.п.164.1.2 п.164.1 пп.164.2.17, п.164.2 пп.164.5 ст.164; п.п.168.1.2 п.168.1 ст.168 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI зі змінами та доповненнями, в результаті чого донараховано податок на доходи фізичних осіб за 2018 рік в сумі 531,46 грн.;

- п.163.1 ст.163, ст.168, ст. 176 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI зі змінами та доповненнями, пп. 1.1, пп.1.2, пп.1.4, пп.1.5, пп.1.6 п.16 прим.1 підрозд.10 розд. XX Перехідних положень Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI зі змінами та доповненнями, донараховано до бюджету військовий збір в розмірі 36,32 грн.

- порушено п.51.1 ст.51, пп. 164.2.17 п.164.2 ст.164, абз. „б" п. 176.2 ст.176 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI зі змінами та доповненнями, за 2 квартал 2018р., не відображено матеріальне благо фізичній особі за ознакою доходу 126 .

На підставі Акту перевірки, з врахуванням висновку засідання постійної діючої комісії по розгляду спірних питань №88/14.12/38208146 від 08.08.2019, ГУ ДФС у Львівській області було винесено податкове повідомлення-рішення від 12.08.2019 №0011691412.

Встановлено порушення п.п. 134.1.1 п. 134.1. ст. 134 Податкового кодексу України та п.5 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 15 Дохід , затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 29.11,1999р. № 290, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 14.12.1999 за №860/4153, п. 18 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 16 Витрати (далі - П(С)БО 16), затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.12.1999 № 318, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 19.01.2000 за №27/4248 та застосовано штрафні (фінансові) санкції (нараховано пеню) на підставі п.123.1 ст.123 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №№ 2755-VI зі змінами та доповненнями.

У зв`язку з наведеним, згідно з п.п.54.3.2 п.54.3 ст.54, п.п.58.1 ст.58, п.123.1 ст.123 Податкового кодексу України збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на прибуток на суму 756068,13 грн. в тому числі за податковим зобов`язанням 604854,5 грн. та за штрафними санкціями 151213,63 грн.

Не погоджуючись з вказаним податковим повідомленням-рішенням, вважаючи його протиправним та таким що підлягає скасуванню, ТзОВ ХОМСТІЛ ГРУП звернулося до суду з цим позовом.

Вирішуючи даний спір, суд виходив з наступного.

Згідно п.п.14.1.36 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України, господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Згідно п.п. 16.1.2. п. 16.1 ст. 16 Податкового кодексу України платник податків зобов`язаний вести в установленому порядку облік доходів і витрат, складати звітність, що стосується обчислення і сплати податків і зборів.

Підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий кредит визначається як сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно пункту 22.1 статті 22 Податкового кодексу України, об`єктом оподаткування можуть бути майно, товари, дохід (прибуток) або його частина, обороти з реалізації товарів (робіт, послуг), операції з постачання товарів (робіт, послуг) та інші об`єкти, визначені податковим законодавством, з наявністю яких податкове законодавство пов`язує виникнення у платника податкового обов`язку.

Як встановлено положеннями пункту 185.1 статті 185, пункту 187.1 статті 187, пункту 188.1 статті 188 Податкового кодексу України, об`єктом оподаткування податком на додану вартість є операції платників податку, окрім іншого, з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України. Датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, або дата відвантаження товарів. База оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче звичайних цін, з урахуванням загальнодержавних податків та зборів.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів та послуг.

Згідно з пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

У пункті 198.3 статті 198 Податкового кодексу України визначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Згідно з пунктом 44.2 статті 44 Податкового кодексу України для обрахунку об`єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування.

У пункті 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України визначено, що об`єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього Кодексу.

Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом збільшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається:

- зменшення від`ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку);

- збільшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку).

Аналіз положень пунктів 44.1, 44.2 статті 44, пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України свідчить, що платник податку на прибуток підприємств з метою визначення об`єкта оподаткування - прибутку визначає фінансовий результат до оподаткування (прибутку або збитку) шляхом коригування (збільшення або зменшення), використовуючи дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування. При цьому показники обліку доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, визначаються на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат доходів, витрат та фінансового результату у фінансовій звітності підприємства визначаються відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності.

Відповідно до пункту 5 Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 16 Витрати , затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 31 грудня 1999 року № 318 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 19 січня 2000 року за № 27/4248 (зі змінами) (далі Положення № 318), витрати відображаються в бухгалтерському обліку одночасно зі зменшенням активів або збільшенням зобов`язань.

У пунктах 6, 7 розділу Визнання витрат зазначеного Положення № 318 визначено, що витратами звітного періоду визнаються або зменшення активів, або збільшення зобов`язань, що призводить до зменшення власного капіталу підприємства (за винятком зменшення капіталу внаслідок його вилучення або розподілу власниками), за умови, що ці витрати можуть бути достовірно оцінені. Витрати визнаються витратами певного періоду одночасно з визнанням доходу, для отримання якого вони здійснені. Витрати, які неможливо прямо пов`язати з доходом певного періоду, відображаються у складі витрат того звітного періоду, в якому вони були здійснені.

Згідно з пунктом 10 розділу Склад витрат цього Положення №318 собівартість реалізованих товарів визначається за Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 9 Запаси .

Відповідно до пункту 11 розділу Склад витрат цього Положення №318 собівартість реалізованої продукції (робіт, послуг) складається з виробничої собівартості продукції (робіт, послуг), яка була реалізована протягом звітного періоду, нерозподілених постійних загальновиробничих витрат та наднормативних виробничих витрат.

До виробничої собівартості продукції (робіт, послуг) включаються:

- прямі матеріальні витрати;

- прямі витрати на оплату праці;

- інші прямі витрати;

- змінні загальновиробничі та постійні розподілені загальновиробничі витрати.

Перелік і склад статей калькулювання виробничої собівартості продукції (робіт, послуг) установлюються підприємством.

У пункті 11 розділу Склад витрат цього Положення передбачено, що до складу прямих матеріальних витрат включається вартість сировини та основних матеріалів, що утворюють основу вироблюваної продукції, купівельних напівфабрикатів та комплектуючих виробів, допоміжних та інших матеріалів, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об`єкта витрат.

Виходячи з положень абзацу 11 частини першої статті 1, частини першої статті 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Аналіз вказаних норм законів свідчить, що показники обліку доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, визначаються на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством, що передбачено у пункті 44.2 статті 44 Податкового кодексу України.

За змістом абзацу 11 частини першої статті 1, частини першої статті 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати обов`язкові реквізити, перелік яких визначено у цій нормі.

Таким чином, у податковому обліку понесені витрати на придбання товарів/послуг мають бути підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, які містять відомості про господарську операцію, підтверджують її фактичне здійснення.

До первинних документів бухгалтерського обліку, що підтверджують показники, відображені платником податків у податковій звітності, належать усі документи в їх сукупності, складені щодо господарської операції, які за змістом відповідають вимогам закону та які відображають реальні господарські операції.

ТзОВ ХОМСТІЛ ГРУП є юридичною особою, основними видами діяльності якої згідно з Витягу з ЄДР юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців, громадських формувань зокрема є торгівля будівельними матеріалами та санітарно-технічним обладнанням, неспеціалізована оптова торгівля, інші види роздрібної торгівлі в неспеціалізованих магазинах та поза магазинами. З доказів наявних у матеріалах справи, а саме: копій договорів оренди №8/2015 від 31.12.2014, №7/2016 від 01.12.2016, №16/2019 від 28.12.2018; копій штатних розписів ТзОВ ХОМСТІЛ ГРУП діючих у період що перевірявся відповідачем; також копій обігово-сальдових відомостей за рахунками 10.4.0.0 та 10.5.0.0 за період з 01.03.2016 по 31.03.2019 вбачається, що у перевірений період у позивача були ресурси для здійснення господарської діяльності пов`язаної з торгівлею.

Як встановили судом, позивач у період, що перевірявся, мав господарські відносини з ТзОВ МЕГАБУДМАКС та ТзОВ ВІ.АЙ.ПІ. Будівельна компанія .

В процесі здійснення господарської діяльності ТзОВ ХОМСТІЛ ГРУП реалізовувало контрагентам-покупцям, у тому числі ТзОВ ВІ.АЙ.ПІ. Будівельна компанія згідно договорів поставки №010401 від 01.04.2015 та №200202 від 20.02.2018, а також ТзОВ МЕГАБУДМАКС згідно договору поставки №27.04.01 від 27.04.2015 металопродукцію.

На підтвердження реальності господарських операцій з вищезазначеними контрагентами ТзОВ ХОМСТІЛ ГРУП було надано наступні документи.

Щодо ТзОВ ВІ.АЙ.ПІ. Будівельна компанія стосовно поставки останньому металопродукції за період з 01.04.2016 по 23.01.2018 на загальну суму 6 006 055,07 грн. оформлено та підтверджується накладними, довіреностями на отримання товарно-матеріальних цінностей, товарно-транспортними накладними, податковими накладними.

Проведення взаєморозрахунків по вказаних операціях підтверджується банківськими виписками по рахунку за період з 01.04.2016 по 23.01.2018.

Щодо ТзОВ МЕГАБУДМАКС стосовно поставки останньому металопродукції за період з 04.04.2016 по і 07.08.2016 на загальну суму 458795,30 грн. оформлено та підтверджується накладними, довіреностями на отримання товарно-матеріальних цінностей, товарно-транспортними накладними, податковими накладними.

Проведення взаєморозрахунків по вказаних операціях підтверджується банківськими виписками по рахунку за період з 04.04.2016 по 02.07.2017.

Вищезазначені докази досліджені судом під час розгляду справи.

Суд звертає у вагу на посилання відповідачем в Акті перевірки, як на підставу нереальності господарських операцій, на відсутність у контрагентів необхідних матеріальних та трудових ресурсів. Водночас зазначає, що нереальність господарських операцій з придбання платником податку товарів/послуг має підтверджуватися належними, допустимими та достатніми доказами і не може ґрунтуватися на припущеннях, обумовлених лише посиланням на недостатність у контрагента-покупця послуг трудових ресурсів.

Відсутність у спірних контрагентів матеріальних та трудових ресурсів не виключає можливості реального виконання ним господарської операції та не свідчить про одержання необґрунтованої податкової вигоди покупцем, оскільки залучення працівників є можливим за договорами цивільно-правового характеру, аутсорсингу та аутстафінгу (оренда персоналу). Основні та транспортні засоби можуть перебувати в постачальника на праві оренди або лізингу. Тому посилання відповідача на наявність лише чотирьох зареєстрованих працівників не є обґрунтованими.

Посилання контролюючого органу на податкову інформацію щодо контрагентів позивача як на підставу для відмови в задоволенні позову, суд не бере до уваги, оскільки податкове законодавство не ставить у залежність податковий облік (стан) певного платника податку від дотримання його контрагентами податкової дисципліни та правильності ведення ними податкового або бухгалтерського обліку, зокрема, від фактичної сплати контрагентами податків до бюджету, від перебування постачальників за юридичною адресою, а також від їх господарських та виробничих можливостей.

Тобто, у разі підтвердження реального характеру здійснених поставок, платник не може відповідати за порушення, допущені іншими особами, якщо не буде доведено його безпосередню участь у зловживанні цих осіб. Проте, посадовими особами ГУ ДФС у Львівській області під час здійснення перевірки таких обставин не встановлено.

Жодною нормою діючого законодавства не передбачено обов`язку платника податків контролювати сплату своїм контрагентом до бюджету податків та ведення ними бухгалтерського та податкового обліку.

До аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постановах від 13.11.2018 у справі №805/528/17-а, та від 14.08.2018 у справі №815/3479/17.

Також суд зазначає, що згідно із пунктом 2.1 Розділу 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за №168/704 первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Відповідно до пункту 2.4 Розділу 2 зазначеного Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, первинні документи повинні мати такі обов`язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Із зазначених правових норм вбачається, що податковий кредит для цілей визначення об`єкта оподаткування податком на додану вартість та витрати для цілей визначення об`єкта оподаткування податком на прибуток мають бути підтверджені належним чином складеними первинними документами, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції, що стала підставою для формування податкового обліку платника податку. Разом з тим, дотримання норм цивільного чи господарського права не означають автоматично реальності вчинення господарської операції. Правильність відображення в податковому обліку господарських операцій відповідно до їх реального змісту повинна здійснюватись виключно на підставі норм податкового законодавства. А відтак, якщо певна господарська операція не відбулася чи відбулася не за тим її змістом, який відображено в укладених платником податків договорах, то це є підставою для застосування відповідних наслідків у податковому обліку.

Також, згідно пунктів 36.1, 36.5 статті 36, пункту 38.1 статті 38, пункту 44.1 статті 44, пункту 47.1 статті 47, пункту 49.2 статті 49 Податкового кодексу України, обчислення, декларування та/або сплата суми податку та збору є персональним податковим обов`язком кожного окремого платника податків, який і несе відповідальність за невиконання або неналежне виконання податкового обов`язку. Тобто, платник податку несе самостійну відповідальність за порушення ним правил ведення податкового обліку. Зазначена відповідальність стосується кожного окремого платника податку і не може автоматично поширюватись на третіх осіб, в тому числі і на його контрагентів.

Отже, формування суб`єктом господарювання податкового кредиту та витрат не може ставитись у пряму залежність від додержання податкової дисципліни третіми особами, законодавство України не ставить в залежність виникнення у платника податку на додану вартість права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншим суб`єктом господарювання. Якщо контрагент не виконав свого зобов`язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальності та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування податку на додану вартість, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту.

Щодо покликань відповідача у акті перевірки на порушення встановлених вимог при заповненні товарно-транспортних накладних (ТТН) суд зазначає наступне.

Долучені ТзОВ ХОМСТІЛ ГРУП до матеріалів позовної заяви ТТН по операціях з контрагентами ТзОВ ВІ.АЙ.ПІ. Будівельна компанія , ТзОВ МЕГАБУДМАКС містять інформацію про пункти розвантаження також зазначено масу брутто товару.

Правила перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджені наказом Міністерства транспорту України від 14 жовтня 1997 року №393 (далі - Правила), якими врегульовано порядок оформлення ТТН, не встановлюють правил податкового обліку валових витрат та податкового кредиту платника податків. При цьому, документи обумовлені вказаними Правилами, зокрема, ТТН, не є документами первинного бухгалтерського обліку, що безпосередньо підтверджують факт придбання та продажу товарно-матеріальних цінностей. Транспортною документацією підтверджується операція з перевезення вантажів, а не факт придбання товару, тому за наявності документів, що підтверджують фактичне отримання товару і його використання у власній господарській діяльності, певні недоліки у заповненні такого документа як ТТН не є самостійною підставою для позбавлення платника податку права на отримання податкових вигод.

Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 05.09.2019 у справі №520/10016/18.

Щодо тверджень відповідача про відсутність оформлених належним чином первинних документів про отримання інформаційного консультування з питань комерційної діяльності і керування від ФОП ОСОБА_1 та доказів на підтвердження позивачем економічної вигоди внаслідок отриманих послуг слід зазначити.

Що ступінь деталізації опису господарської операції у первинному документі законодавством не встановлена. Умовою документального підтвердження операції є можливість на підставі наявних документів зробити висновок про те, що витрати фактично понесені. При цьому, виходячи зі специфіки послуги як предмета господарської операції, акт наданих послуг з зазначенням фактично поставленої послуги за напрямом, вказаним в договорах, є достатнім доказом, що підтверджує факт виконання такої господарської операції. Відсутність максимальної деталізації виду наданих послуг не перешкоджає прийняттю цих документів до обліку та не є свідченням відсутності виконаних господарських операцій.

Також варто звернути увагу на наступне. Аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту. При цьому в первинних документах, які є підставою для бухгалтерського обліку, фіксуються дані лише про фактично здійснені господарські операції.

Як зазначалося, наслідки для податкового обліку створює лише фактичний рух активів, що є обов`язковою умовою для формування об`єкту оподаткування податком на прибуток.

Норми податкового законодавства не визначають місце знаходження платника податку (контрагента) та його звітування до контролюючих органів як критерій правового статусу платника податків (позивача).

Судом досліджені всі надані первинні документи та встановлено дотримання позивачем спеціальних вимог щодо документального підтвердження сум, віднесених до податкового кредиту на підставі податкових накладних виданих контрагентами, які на час здійснення господарських операцій були зареєстровані у встановленому законодавством порядку.

Отже, надані суду первинні документи, згідно з пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України, є підставою для податкового обліку та які містять відомості які у повній мірі відображають суть господарських операцій та підтверджують їх фактичне здійснення.

Відповідачем не було доведено та надано належних доказів, які б свідчили, що наявні у позивача чи його контрагентів трудові ресурси та матеріально - технічне забезпечення були недостатніми для проведення господарської діяльності.

В обґрунтування прийняття спірного податкового повідомлення-рішення відповідачем не наведено обставин, які б вказували на безтоварність операцій. Висновки відповідача ґрунтуються на даних податкової інформації щодо спірних контрагентів, а не аналізу суті та наслідків господарських операцій, які мали місце у періоді що перевірявся, що, в свою чергу, не є безумовною підставою для висновків про відсутність фактичного виконання спірних договорів за умови наявності первинних документів, які спростовують такі доводи.

Крім того, досліджені в процесі розгляду справи первинні документи за своєю формою та змістом не суперечать вимогам податкового законодавства та мають необхідні обов`язкові реквізити визначені законом.

Доводи відповідача щодо не підтвердження руху товару по ланцюгу, зокрема щодо відсутності придбання транспортних послуг контрагентами від ТОВ Львівський Будівельний холдинг базуються лише на інформації, отриманій з Єдиного реєстру податкових накладних, однак правовідносини контрагентів із третіми особами у ланцюгах постачання, з якими позивач не вступав у господарські відносини, самі по собі, за відсутності інших об`єктивних та підтверджених даних про порушення позивачем податкового законодавства, не можуть бути самостійною та достатньою підставою для висновку про нереальність господарських взаємовідносин позивача із ТзОВ ВІ.АЙ.ПІ. Будівельна компанія та ТзОВ МЕГАБУДМАКС .

Аналогічна правова позиція щодо застосування зазначених норм матеріального права вже була висловлена колегією суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду, зокрема, у постановах від 26.06.2018 (справа № 803/649/15-а), від 31.07.2018 (справа № 820/3119/17), від 31.07.2018 (справа № 0870/4938/12), від 31.07.2018 (справа № 817/1339/17), від 21.11.2018 (справа № 823/103/17), від 11.04.2019 (справа №П/811/1761/16), від 16.05.2019 (справа №2а-12327/11/2670).

Окремі дефекти первинних документів не можуть свідчити про нереальність господарських операцій між позивачем та вказаними контрагентами та як наслідок про відсутність у позивача права на формування податкового кредиту та складу валових витрат за такими господарськими операціями.

Враховуючи наведене, фактичні обставини об`єктивно засвідчують правомірність формування позивачем податкового кредиту та віднесення відповідних сум до складу валових витрат, відповідно до первинних бухгалтерських документів та по податковим накладним, які виписані на виконання умов договірних відносин.

Додатково суд також зазначає, що посилання відповідача на матеріали кримінальних проваджень, внесених до реєстру досудових розслідувань у яких зазначено ТзОВ ВІ.АЙ.ПІ. Будівельна компанія та ТзОВ МЕГАБУДМАКС суд до уваги не бере, оскільки немає доказів що в зазначених кримінальних провадженнях винесені вироки, а відомості, отримані в ході оперативно-розшукових заходів чи досудового слідства, не є доказами при доведенні фактів допущення порушень вимог податкового законодавства платником податків. Докази на які посилається відповідач не відповідають вимогам належності на допустимості в розумінні КАС України, позаяк контролюючий орган не довів, що такі отримано у розпорядження та, те що він має право їх використання у порядку визначеному Кримінальним процесуальним кодексом України.

Окрім того необхідно зазначити, що у контролюючого органу відсутні повноваження щодо визнання правочинів недійсними (нікчемними) при проведенні перевірки платників податків, оскільки законодавством встановлено спеціальну судову процедуру для визнання правочинів нікчемними/недійсними, контролюючим органом, всупереч вимог процесуального законодавства, таких доказів надано не було, зокрема судового рішення, яким би було визнано договори позивача з контрагентом недійсними або нікчемними.

Аналогічна правова позиція щодо застосування зазначених норм матеріального права вже була висловлена колегією суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду, зокрема, у постанові від 03.09.2019 (справа №826/15850/17).

Разом з цим, при розгляді справи суд також враховує і практику Європейського суду з прав людини, рішення якого, згідно статті 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини , а також враховуючи приписи статті 9 Конституції України та ст.19 Закону України Про міжнародні договори України , є джерелом права та є обов`язковим для виконання Україною.

Так, Європейський суд з прав людини (п`ята секція) у своєму рішенні від 22.01.2009 (заява №3991/03) у справі Булвес АД проти Болгарії зазначив наступне: Враховуючи своєчасне і повне виконання компанією-заявником своїх обов`язків із декларування ПДВ, неможливості з її сторони забезпечити дотримання постачальником його обов`язків щодо декларування ПДВ і той факт, що не було ніякого шахрайства стосовно системи оподаткування, про яке компанія-заявник знала чи могла знати, Суд вважає, що компанія-заявник не повинна нести відповідальність за наслідки невиконання постачальником його обов`язків щодо своєчасного декларування і, як наслідок, сплачувати ПДВ повторно разом із пенею. Суд вважає, що такі вимоги прирівнюються, до надзвичайного обтяження для компанії-заявника, що порушило справедливий баланс, який повинен був підтримуватися між вимогами загальних інтересів та вимогами захисту права власності .

Стаття 19 Конституції України встановлює, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи, зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною третьою статті 2 КАС України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до пунктів 1, 3 частини другої статті 129 Конституції України та частини першої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно з частиною другою статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Враховуючи наведене в сукупності та виходячи із встановлених судом обставин, оцінивши надані позивачем та відповідачем докази в контексті вимог законодавства, суд дійшов висновку про недоведеність відповідачем - суб`єктом владних повноважень правомірності свого рішення.

З огляду на зазначене, адміністративний позов слід задовольнити у повному обсязі.

Відповідно до частини першої статті 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі.

Керуючись ст.ст.2, 5, 7-11, 19,73-77, 79,90, 139,241-246 КАС України, суд-

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов задовольнити в повному обсязі.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Львівській області №0011691412 від 12.08.2019.

Стягнути з бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Львівській області (79003, м. Львів, вул. Стрийська, 35; ЄДРПОУ 43143039)на користь Товариства з обмеженою відповідальністю ХОМСТІЛ ГРУП (79025, м. Львів, вул. Повітряна, 1; ЄДРПОУ 38208146) сплачений судовий збір у розмірі 11341 (одинадцять тисяч триста сорок одна) грн. 02 коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до суду апеляційної інстанції через Львівський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення у зв`язку з перебуванням головуючого судді на лікарняному складений та підписаний 22.12.2019.

Суддя В.М. Сакалош