Рішення

від 09.12.2019 по справі 922/2438/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"09" грудня 2019 р.м. ХарківСправа № 922/2438/19

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Прохорова С.А.

при секретарі судового засідання Яковенко Ю.В.

розглянувши в порядку загального позовного провадження справу

за позовом Керівника Харківської місцевої прокуратури № 1 Харківської області 61072, м. Харків, вул. Тобольська, 55-А в інтересах держави, в особі Харківської міської ради 61003, м. Харків, м-н Конституції, 7, код 04059243 прокуратура, що забезпечує участь у справі - прокуратура Харківської області 61050, м. Харків, вул. Богдана Хмельницького, 4, код 02910108 доФізичної особи-підприємця Фурсова Олександра Володимировича АДРЕСА_1 , ІНН НОМЕР_1 третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на боці відповідача - Приватне акціонерне товариство "Теплоенергомонтаж" 01013, м. Київ, вул.. Будіндустрії, 5, оф. 210, код 00120980 про стягнення коштів за участю представників :

прокуратури - Хряк О.О. за посвідченням

позивача - Міхно Л.О. за довіреністю

відповідача - Гордєєв В.І. за довіреністю від 23.08.2019 № 846

третьої особи - не з`явився

ВСТАНОВИВ:

Керівник Харківської місцевої прокуратури № 1 звернувся до господарського суду Харківської області з позовом в інтересах держави в особі Харківської міської ради (позивач) про стягнення з ФОП Фурсова О.В. (відповідач) коштів у розмірі 43 862,4 грн. за користування земельною ділянкою під нежитловою будівлею по вул. Клочківська, 341 в м. Харкові.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 01.08.2019, для розгляду справи було визначено суддю Прохорова С.А.

Ухвалою суду від 02.08.2019 було відкрито провадження по справі, призначено справу до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження та призначено судове засідання по розгляду справи на 28.08.2019.

27.08.2019 відповідачем подано до суду клопотання вх. № 20342 в якому він просить суд :

- Відкласти судове засідання на 2 тижня з метою виконання відповідачем в повному обсязі Ухвали Господарського суду Харківської області від 02.08.2019 року по справі №922/2438/19 щодо надання відзиву на позовну заяву.

- Зобов`язати керівника Харківської місцевої прокуратури №1 ( 61072. м. Харків, вул. Тобольська 55-А) негайно надіслати на адресу відповідача позовну заяву з додатками.

- Надати додатково відповідачу строк 10 днів з часу отримання позовної заяви для подання відзиву на позовну заяву.

- Справу № 922/2438/19 розглядати в судовому засіданні з повідомленням сторін.

Ухвалою суду від 28.08.2019 було задоволено клопотання відповідача про відкладення судового засідання. Відкладено судове засідання по розгляду справи №922/2438/19 на "18" вересня 2019 р. Задоволено клопотання відповідача про продовження строків на подання відзиву на позовну заяву та відмовлено в задоволенні клопотання про зобов`язання керівника Харківської місцевої прокуратури №1 надіслати на адресу відповідача позовну заяву з додатками.

Відповідачем було надано суду відзив на позовну заяву вх. № 21688 від 11.09.2019 згідно якого він заперечує проти позову вказуючи на те, що нежитлова будівля літ. "Д-2" є частиною виробничою бази, яка находиться за адресою м. Харків, вул. Клочківська 341. Власником виробничої бази є ПАТ "Теплоенергомонтаж", за ним закріплена земельна ділянка на праві постійного землекористування загальною площею 22765 кв. м. та він є платником земельного податку, а відповідач відшкодовує останньому витрати зі сплати земельного податку.

Крім того, відповідач вказує, що нежитлова будівля була придбана ним як громадянином, а не як ФОП, а тому вказаний спір не підлягає розгляду в господарських судах, а провадження по справі слід закрити.

Позивачем було надано відповідь на відзив вх. № 22166 від 17.09.2019, згідно якої позивач заперечує проти доводів відповідача, викладених у відзиві та просить задовольнити його позовні вимоги в повному обсязі.

Прокурором було надано відповідь на відзив вх. № 22287 від 18.09.2019, згідно якої прокурор заперечує проти доводів відповідача, викладених у відзиві та просить задовольнити його позовні вимоги в повному обсязі.

18.09.2019 відповідач звернувся до суду з клопотанням вх. № 22343 в якому просить залучити до участі у справі у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Приватне акціонерне товариство "Теплоенергомонтаж".

В судовому засіданні по розгляду справи 18.09.2019 протокольною ухвалою було оголошено перерву до 23.09.2019 для ознайомлення з заявленим клопотанням про залучення третьої особи та надання можливості іншим учасникам справи надати свої пояснення з цього питання.

19.09.2019 позивачем надані пояснення по справі вх. № 22411, дослідивши які, суд встановив, що вони подані з приводу заявленого відповідачем у відзиві клопотання про закриття провадження у справі та обставин, викладених у відзиві.

Ухвалою суду від 23.09.2019 було залучено до участі у справі у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - ПрАТ "Теплоенергомонтаж" (01013, м. Київ, вул. Будіндустрії, 5, оф. 210, код 00120980).

Також, зазначеною ухвалою, суд постановив перейти до розгляду справи за правилами загального позовного провадження та було розпочато підготовче провадження по справі.

06.11.2019 відповідачем заявлено клопотання (вх. № 26675) про долучення до матеріалів справи доказів, яке було задоволено судом протокольною ухвалою від 06.11.2019.

Ухвалою суду від 06.11.2019 було закрито підготовче провадження у справі та призначено розгляд справи по суті на 20.11.2019.

20.11.2019 відповідачем заявлено клопотання (вх. № 28194) про долучення до матеріалів справи доказів.

Протокольною ухвалою від 20.11.2019 розгляд справи по суті було відкладено на 09.12.2019.

09.12.2019 відповідачем подано до суду клопотання (вх. №29796) про залишення позову прокурора без розгляду на підставі відсутності у прокурора права на звернення до суду з даним позовом, у зв`язку з чим вважає, що позов подано особою, яка не має процесуальної дієздатності.

Прокурор та представник позивача в судовому засіданні підтримали позовні вимоги в повному обсязі.

Представник відповідача проти позову заперечував.

Представник третьої особи в судове засідання не з`явився, пояснень щодо обставин спору третьою особою не надано.

Згідно із ч. 1 ст. 202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

В ході розгляду даної справи господарським судом Харківської області, у відповідності до п.4 ч.5 ст.13 ГПК України, було створено учасникам справи умови для реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом у межах строків, встановлених ГПК України.

В ході розгляду даної справи судом було в повному обсязі досліджено письмові докази у справі, пояснення учасників справи, викладені в заявах по суті справи - у відповідності до приписів ч. 1 ст. 210 ГПК України, а також з урахуванням положень ч. 2 цієї норми, якою встановлено, що докази, які не були предметом дослідження в судовому засіданні, не можуть бути покладені судом в основу ухваленого судового рішення.

Присутні в судовому засіданні представники сторін погодилися з тим, що судом досліджено всі докази, які надано сторонами у відповідності до ст. 74 ГПК України.

Враховуючи положення ст.ст. 13, 74 ГПК України якими в господарському судочинстві реалізовано конституційний принцип змагальності судового процесу, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та заперечень та здійснені всі необхідні дії для забезпечення сторонами реалізації своїх процесуальних прав, а тому вважає за можливе розглядати справу за наявними в ній матеріалами і документами без явки в судове засідання третьої особи.

Відповідно до ст. 219 Господарського процесуального кодексу України, рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами та витребуваних судом.

У судовому засіданні 09.10.2019 відповідно до ст. 240 Господарського процесуального кодексу України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

З`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення прокурора та представників сторін, всебічно та повно дослідивши надані учасниками судового процесу докази, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог виходячи з наступного.

Згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно нежитлова будівля літ. Д-2 загальною площею 637,2 кв.м., станом на дату звернення з позовом до суду, належала на праві приватної власності Фурсову О.В. (ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) на підставі договору купівлі-продажу №848 від 25.06.2016.

Рішенням Харківської міської ради №1547/19 від 17.04.2019 "Про надання юридичним та фізичним особам земельних ділянок для експлуатації та обслуговування будівель і споруд" прийнято наступне:

1. Затвердити проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок, технічні документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) для експлуатації та обслуговування будівель і споруд юридичним та фізичним особами зазначеним у додатку 1 до цього рішення.

У випадку здійснення державної реєстрації речових прав на земельні ділянки, похідних від права власності, за відсутності державної реєстрації права власності територіальної громади на зазначені земельні ділянки, уповноважений орган місцевого самоврядування зобов`язаний одночасно подати до органу державної реєстрації прав чи державному кадастровому реєстратору відповідну заяву про державну реєстрацію права власності територіальної громади на вказані земельні ділянки.

2. Надати земельні ділянки для експлуатації та обслуговування будівель і споруд юридичним та фізичним особам, зазначеним у додатках 1 та 4 до цього рішення.

5. Особам, яким земельні ділянки надані в оренду, не пізніше ніж у місячний термін з дня прийняття цього рішення звернутися до Департаменту земельних відносин Харківської міської ради для оформлення договорів оренди землі; у 4-х місячний термін з дня прийняття цього рішення оформити договори оренди землі.

П. 29 додатку 1 до рішення Харківської міської ради №1547/19 від 17.04.2019 (з урахуванням п. 2 додатку 3 до рішення Харківської міської ради №1613/19 від 19.06.2019) ФОП Фурсову О.В. вирішено надати в оренду строком до 01.05.2024 земельну ділянку комунальної власності площею 0,1719 га з кадастровим номером 6310136300:12:003:0074 за рахунок земель промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення для експлуатації та обслуговування нежитлової будівлі літ. Д-2 (виробнича будівля) по вул. Клочківській, 341 в м. Харкові.

Згідно інформації Державного земельного кадастру про право власності та речові права на земельну ділянку, виданого Державною службою України з питань геодезії, картографії та кадастру від 09.07.2019 земельна ділянка з кадастровим номером 6310136300:12:003:0074 по вул. Клочківській, 341 має площу 0,1790 га. Цільове призначення - для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості.

Відповідно до статті 79-1 ЗК України формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об`єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру. Формування земельних ділянок здійснюється, зокрема, шляхом поділу чи об`єднання раніше сформованих земельних ділянок. Сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі. Земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера. Земельна ділянка може бути об`єктом цивільних прав виключно з моменту її формування (крім випадків суборенди, сервітуту щодо частин земельних ділянок) та державної реєстрації права власності на неї.

Виходячи з того, що відомості про земельну ділянку площею 0,1790 га по вул. Клочківській, 341 у м. Харкові містяться в Державному земельному кадастрі та їй присвоєно кадастровий номер 6310136300:12:003:0074 можливо зробити висновок, що ця земельна ділянка сформована.

Таким чином, заперечення відповідача про несформованість земельної ділянки, як об`єкта цивільних прав, оскільки за колишнім власником нежитлової будівлі літ. Д-2 загальною площею 632,2 кв.м., що розташована за адресою: АДРЕСА_2 , ОСОБА_1., було не оформлено документи на земельну ділянку і земельна ділянка не сформована, як об`єкт цивільних прав, а тому у Харківської міської ради відсутні підстави вимагати плату за її використання є безпідставними та такими, що спростовуються матеріалами справи.

Посилання відповідача на укладений з третьою особою договір компенсації земельного податку, як на підставу відсутності обов`язку сплачувати орендну плату за землю суд також не приймає до уваги, оскільки, як вбачається з матеріалів справи, відповідачем не надано доказів того, що за ПАТ Теплоенергомонтаж зареєстроване право постійного користування земельною ділянкою загальною площею 22 765 кв.м., що розташована по вул. Клочківській, 341 у м. Харкові.

Відповідачем не надані докази та недоведений той факт, що нежитлова будівля літ. Д-2 знаходиться саме на земельній ділянці по вул. Клочківській, 341 у м. Харкові з кадастровим номером 6310136300:12:003:0066, як зазначається в вищезазначеному договорі та, взагалі, доказів існування земельної ділянки по вул. Клочківській, 341 у м. Харкові з кадастровим номером 6310136300:12:003:0066.

Також не надано доказів сплати ПАТ Теплоенергомонтаж земельного податку за використання земельної ділянки по вул. Клочківській, 341 у м. Харкові з кадастровим номером 6310136300:12:003:0066.

Надані відповідачем декларації про сплату ПАТ Теплоенергомонтаж земельного податку не містять відомостей про саму земельну ділянку, її місцезнаходження, кадастровий номер, тощо, а тому не є належними та допустимими доказами у розумінні норм ГПК України, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Разом з цим, інформація в Публічній кадастровій карті України щодо земельної ділянки з кадастровим номером 6310136300:12:003:0066 відсутня.

Виходячи з цього, договір про компенсацію витрат по сплаті податку на землю від 31.12.2016 укладений між ПАТ Теплоенергомонтаж та Фурсовим О.В. , також, не може бути належним, достатнім, допустимим та достовірним доказом того, що земельна ділянка загальною площею 22 765 кв.м., що розташована по АДРЕСА_2 перебуває на праві постійного користування у ПАТ Теплоенергомонтаж .

Щодо посилання відповідача на безпідставність пред`явлення позовних вимог до нього як до фізичної особи - підприємця суд зазначає наступне.

Відповідно до інформації з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців Фурсов Олександр Володимирович, ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , зареєстрований як фізична-особа підприємець з 25.05.2018. Видами діяльності останнього є виробництво будівельних металевих конструкцій і частин конструкцій, оброблення металів та нанесення покриття на метали, механічне оброблення металевих виробів, виробництво інших готових металевих виробів.

Про актуальність даної інформації свідчить витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань стосовно відповідача ФО-П Фурсова О.В. взятий з офіційного сайту Міністерства Юстиції України (https://usr.minjust.gov.ua/ua/home).

Актом обстеження земельної ділянки від 24.05.2019 встановлено, що відповідач використовує земельну ділянку площею 0,0519 га, які розташовані по вул. Клочківська, 341 ум. Харкові. А саме, із зазначеного акту обстеження вбачається що земельна ділянка використовується ФО-П Фурсов О.В. для експлуатації та обслуговування нежитлової будівлі літ. Д-2 загальною площею 637,2 кв.м. право власності на яку зареєстровано за останнім.

У матеріалах справи не міститься та представником відповідача до суду не надано доказів визнання дій Харківської міської ради або її посадових осіб під час вжиття заходів самоврядного контролю та складання вищезазначеного акту обстеження земельної ділянки протиправними або незаконними, у зв`язку з чим посилання представника відповідача на цю обставину в процесі доказування своєї позиції є не обґрунтованими.

Відповідно до Роз`яснення Міністерства юстиції України від 14.01.2011 Статус фізичної особи підприємця: проблеми застосування законодавства , визначено, що згідно з частиною першою статті 128 Господарського кодексу України громадянин визнається суб`єктом господарювання у разі здійснення ним підприємницької діяльності за умови державної реєстрації його як підприємця без статусу юридичної особи відповідно до статті 58 цього Кодексу. Саме у господарських відносинах фізичні особи - підприємці приймають участь перш за все як підприємці, а не як фізичні особи, та лише на підставі їх реєстрації і внесення відомостей про них до Єдиного державного реєстру юридичних та фізичних осіб - підприємців.

Фізична особа - підприємець в цивільно-господарських відносинах є різностороннім учасником. Принципи здійснення ним підприємницької діяльності роблять його подібним до юридичних осіб, тоді як в приватних відносинах, незважаючи на будь-які зміни в його статусі, він залишається бути громадянином - фізичною особою. Вбачається, що на підставі правила, встановленого у статті 51 Цивільного кодексу України, до фізичних осіб - підприємців слід застосовувати норми спеціального (господарського) законодавства, якщо предметом регулювання безпосередньо є їх підприємницька діяльність.

Таким чином, ФО-П Фурсов О.В. зареєстрований як фізична особа-підприємець відповідно до вимог чинного законодавства та здійснює діяльність відповідно основного виду своєї діяльності.

Також, посилання відповідача на те, що з моменту реєстрації та по теперешній час він не здійснює підприємницьку діяльність, що підтверджується наданою ним податковою декларацією із зазначенням про відсутність чистого оподатковуваного доходу, не приймаються судом до уваги, оскільки, згідно норм Податкового кодексу України (ст. 177), визначено, що чистий оподатковуваний дохід це різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та негрошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов`язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи - підприємця та він є лише об`єктом оподаткування, а відсутність доходу від здійснення його господарської діяльності не свідчить про те, що підприємець не здійснює таку діяльність взагалі, оскільки підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб`єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку, за результатами якої можливе отримання як доходів так і збитків.

Більш того, суд зазначає, що з заявами до Харківського міського голови від 30.05.2018 та від 10.04.2019 про виділення в оренду земельної ділянки для експлуатації та обслуговування виробничої будівлі літ. Д-2 по вул. Клочківській, 341, відповідач звертався саме як фізична особа-підприємець, а не громадянин Фурсов О.В. , що також спростовує посилання відповідача на нездійснення ним виробничої діяльності.

Згідно ст. 325 ЦК України суб`єктами права приватної власності є фізичні та юридичні особи, Фізичні та юридичні особи можуть бути власниками будь-якого майна, за винятком окремих видів майна, які відповідно до закону не можуть їм належати.

При цьому, власник має право використовувати своє майно для здійснення підприємницької діяльності, крім випадків, встановлених законом (ч. 1 ст. 320 ЦК України).

Відповідно до статті 42 ГК України підприємництво - це самостійна, ініциативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб`єктами господарювання (підприємцями).

Між тим, суб`єктами господарювання визнаються, зокрема, громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які зареєстровані відповідно до закону як підприємці, та здійснюють господарську діяльність, реалізуючи господарську компетенцію (сукупність господарських прав та обов`язків), мають відокремлене майно і несуть відповідальність за своїми зобов`язаннями в межах цього майна, крім випадків, передбачених законодавством (ст. 55 ГК України).

Чинне законодавство не виділяє такого суб`єкта права власності як фізична особа - підприємець та не містить норм щодо права власності фізичної особи - підприємця. Законодавство лише встановлює, що Фізична особа - підприємець відповідає за зобов`язаннями, пов`язаними з підприємницькою діяльністю, усім своїм майном, крім майна, на яке вже згідно із законом не може бути звернено стягнення.

З наданих до матеріалів справи доказів вбачається, що відповідач у правовідносинах з користування спірною земельною ділянкою саме в якості фізичної особи-підприємця, а не для власних потреб як громадянина.

На підставі викладеного, Харківська місцева прокуратура №1 в інтересах держави в особі Харківської міської ради вірно звернулася с позовною заявою саме до Господарського суду Харківської області про стягнення 43 862,40 грн. з ФО-П Фурсова О.В., який здійснює підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набув статусу суб`єкта підприємницької діяльності, а тому підстави для закриття провадження у справі відсутні.

Згідно зі ст. 1 Закону України "Про прокуратуру",прокуратура України становить єдину систему, яка в порядку, передбаченому цим Законом, здійснює встановленіКонституцією Українифункції з метою захисту, зокрема, загальних інтересів суспільства та держави.

У випадках, визначених Законом, на прокуратуру покладається функція з представництва інтересів громадянина або держави в суді (п. 2 ч. 1 ст. 2 Закону).

Відповідно до пункту 2 Рекомендації Rec (2012) 11 Комітету Міністрів Ради Європи державам-учасникам "Про роль публічних обвинувачів поза системою кримінальної юстиції", прийнятої 19.09.2012 на 1151-му засіданні заступників міністрів, якщо національна правова система надає публічним обвинувачам певні обов`язки та повноваження поза системою кримінальної юстиції, їх місія полягає в тому, щоби представляти загальні або публічні інтереси, захищати права людини й основоположні свободи та забезпечувати верховенство права.

Європейський суд з прав людини звертав увагу на те, що сторонами цивільного провадження є позивач і відповідач. Підтримка, що надається прокуратурою одній зі сторін, може бути виправдана за певних обставин, наприклад, при захисті інтересів незахищених категорій громадян (дітей, осіб з обмеженими можливостями та інших категорій), які, ймовірно, не в змозі самостійно захищати свої інтереси, або в тих випадках, коли відповідним правопорушенням зачіпаються інтереси великої кількості громадян, або у випадках, коли потрібно захистити інтереси держави (див. mutatis mutandis рішення від 15.01.2009 у справі "Менчинська проти Росії" (Menchinskaya v. Russia), заява № 42454/02, пункт 35).

Згідно зіст. 23 Закону України "Про прокуратуру",представництво прокурором інтересів громадянина або держави в судіполягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів громадянина або держави, у випадках та порядку, встановлених законом. Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді.

Матеріали справи свідчать, що орган місцевого самоврядування - Харківська міська рада, не зважаючи на виявлення порушень інтересів територіальної громади м. Харкова, а саме факту несплати відповідачем" плати за користування земельною ділянкою у передбаченому законодавством розмірі, не вжив відповідних заходів у судовому порядку та не здійснив захист інтересів місцевого самоврядування, територіальної громади міста, та, як наслідок, й інтересів держави в цілому.

Отже, у цьому випадкунеобхідність захисту інтересів держави прокурором полягає у необхідності відновлення законності та справедливої рівноваги між інтересами суспільства (у цьому випадку - місцевої громади) й землекористувача , повернення недоотриманих коштів до бюджету, дотримання належного економічного регулювання земельних правовідносин , забезпечення надходження платежів по орендній платі в місцевий бюджет в законодавчо визначених межах шляхом їх вірного правового регулювання, що відповідає принципу, закріпленому уКонституції України, за яким права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави, яка відповідає перед людиною за свою діяльність (стаття 3). Органи місцевого самоврядування є відповідальними за свою діяльність перед юридичними і фізичними особами (ст. 74 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні").

При цьому, сам факт незвернення до суду міської ради з позовом, який би відповідав вимогам процесуального законодавства та відповідно мав змогу захистити інтереси жителів територіальної громади, свідчить про те, що указаний орган місцевого самоврядування неналежно виконує свої повноваження щодо стягнення значної сумми коштів до бюджету, у зв`язку із чим у прокурора виникають обґрунтовані підстави для захисту інтересів значної кількості громадян - членів територіальної громади м. Харкова та звернення до суду з таким позовом, що відповідає нормам національного законодавства та практиці Європейського суду з прав людини.

Аналогічного висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду в постанові від 15.10.2019 по справі № 903/129/18.

У справах за позовами прокурорів, заявлених в інтересах держави в особі уповноважених органів, позивачами є відповідні уповноважені органи, а прокурор у таких справах здійснює представництво їх інтересів в суді. Статус позивача прокурор набуває лише у випадках, коли звертається з позовом в інтересах держави у разі відсутності уповноваженого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду (постанова ВСУ від 21.02.2018 у справі №553/3280/16-а).

З огляду на викладене, суд не вбачає підстав для задоволення клопотання відповідача про залишення позову без розгляду.

Щодо фактичних обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги прокурора, суд зазначає наступне.

Земельна ділянка з кадастровим номером 6310136300:12:003:0074 по вул. Клочківській, 341 має площу 0,1790 га. Цільове призначення - для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості.

Рішенням Харківської міської ради №1547/19 від 17.04.2019 "Про надання юридичним та фізичним особам земельних ділянок для експлуатації та обслуговування будівель і споруд", а саме, п. 29 додатку 1 до рішення Харківської міської ради №1547/19 від 17.04.2019 (з урахуванням п. 2 додатку 3 до рішення Харківської міської ради №1613/19 від 19.06.2019) ФОП Фурсову О.В. вирішено надати в оренду строком до 01.05.2024 земельну ділянку комунальної власності площею 0,1719 га з кадастровим номером 6310136300:12:003:0074 за рахунок земель промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення для експлуатації та обслуговування нежитлової будівлі літ. Д-2 (виробнича будівля) по вул. Клочківській, 341 в м. Харкові.

Проте, враховуючи інформацію з Державного земельного кадастру про право власності та речові права на земельну ділянку та інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, речові права на зазначену земельну ділянку під вказаною нежитловою будівлею літ. Д-2 по вул. Клочківська, 341 в м. Харкові за ФОП Фурсовим О.В. до теперішнього часу не зареєстровано.

Дані обставини були підтверджені і під час розгляду справи.

Тобто, відповідач з моменту набуття права власності на нежитлову будівлю літ. Д-2 до теперішнього часу користуються земельною ділянкою під вказаною нежитловою будівлею по вул. Клочківська, 341 в м. Харкові з порушенням вимог земельного законодавства, а саме без оформлення речових прав на вказану земельну ділянку та без сплати плати за землю в передбаченому законодавством розмірі.

Головним спеціалістом відділу самоврядного контролю за використанням земель Департаменту територіального контролю Харківської міської ради Марковим А.Ю. в порядку та на підставі ст. 189 ЗК України здійснені заходи самоврядного контролю щодо дотримання вимог земельного законодавства при використанні земельної ділянки, яка розташована за адресою: вул. Клочківська, 341 ум. Харкові.

Вивченням наявних документальних матеріалів та інформації виконавчих органів Харківської міської ради головним спеціалістом відділу самоврядного контролю за використанням земель встановлено, що згідно з інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно нежитлова будівля літ. Д-2 належить на праві приватної власності Фурсову О. В. на підставі договору купівлі-продажу №848 від 25.06.2016. Правовстановлюючі документи на земельну ділянку під вказаною нежитловою будівлею по АДРЕСА_2 Харкові з моменту набуття права власності на будівлю до теперішнього часу Фурсовим О.В . належним чином не оформлені.

Проведеним на місцевості оглядом встановлено та зафіксовано в акті обстеження земельної ділянки від 24.05.2019, що земельна ділянка по вул. Клочківській , 341 у м . Харкові використовується для експлуатації та обслуговування нежитлової будівлі літ. Д-2 . Земельна ділянка на якій знаходиться вищезазначена будівля не огороджена.

Межі земельної ділянки, яка використовується відповідачем для експлуатації та обслуговування нежитлової будівлі, визначені відповідно до зовнішніх меж будівлі Харківською регіональною філією ДП Центр державного земельного кадастру Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру. Так, співробітниками філії складено план зйомки земельної ділянки розташованої за адресою: м. Харків, вул. Клочківська, 341, який листом №07/411 від 23.04.2019 надано до місцевої прокуратури, та зафіксовано, що площа земельної ділянки під нежитловою будівлею літ. Д-2 становить 0,0519 га. Під час обстеження земельної ділянки здійснено фотозйомку.

Тобто, саме вказану земельну ділянку площею 0,0519 га відповідач використовує без виникнення права власності (користування) та без сплати плати за землю в передбаченому законодавством розмірі, що є порушенням вимог земельного законодавства України.

Стаття 125 Земельного кодексу України закріпила, що право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Стаття 206 Земельного кодексу України закріпила, що використання землі в Україні є платним. Об`єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.

Пунктом 14.1.147. статті 14 Податкового кодексу України встановлено, що плата за землю - обов`язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку або орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.

Відповідач не є ані власником, ані постійним землекористувачем земельної ділянки, а тому не є суб`єктом плати за землю у формі земельного податку, при цьому, єдина можлива форма здійснення плати за землю для нього як землекористувача, є орендна плата.

Податковим кодексом України визначено, що орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності є обов`язковим платежем, а його розмір визначається на підставі законодавчих актів, тобто є регульованою ціною (ст. 14.1.125, 14.1.136, 288.5 ПК України).

Враховуючи те, що відповідач не сплачуючи грошові кошти за використання земельної ділянки комунальної власності зберіг їх у себе, Харківською міською радою, для обґрунтування ціни позову, на підставі норм земельного та податкового законодавства розрахована сума цих коштів у розмірі орендної плати.

Департаментом територіального контролю Харківської міської ради листом №7534/0/226-19 від 27.05.2019 надано розрахунки безпідставно збережених коштів ФОП Фурсовим О.В. за користування земельною ділянкою під нежитловою будівлею літ. Д-2 по вул. Клочківська, 341 в м. Харкові з порушенням вимог земельного законодавства, а саме розрахунки безпідставно збережених коштів в загальній сумі 43 862,4 гривень за період з 01.07.2016 по 30.04.2019.

Водночас, листом №17858/9/20-40-56-06-22 від 06.06.2019 ГУ ДФС в Харківській області повідомлено місцеву прокуратуру про те, що Фурсов О.В. (ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) не перебуває на обліку як платник земельного податку в ГУ ДФС в Харківській області (Шевченківському районі м. Харкова) за земельну ділянку, яка знаходиться за адресою: м. Харків, вул. Клочківська, 341 та відповідно не сплачує земельний податок.

Таким чином, відповідно до розрахунку Харківської міської ради за період з 01.07.2016 по 31.12.2016 розмір орендної плати в місяць, який підлягав сплаті, становив 1 229, 32 грн. (який складається з нормативної грошової оцінки - 368 796 грн., ставки річної орендної плати - 4,00%, коефіцієнту складних інженерно-геологічних умов - 1, коефіцієнту розміру земельної ділянки - 1, відсотку строку оренди - 100,00%). Тобто, за період з 01.07.2016 по 31.12.2016 відповідач мав би сплатити до бюджету 7 375,92 гривень. Проте, зазначені кошти сплачено не було.

Відповідно до розрахунку Харківської міської ради за період з 01.07.2017 по 31.12.2017 розмір орендної плати в місяць, який підлягав сплаті, становив 1 303,09 грн. (який складається з нормативної грошової оцінки - 390 926 грн., ставки річної орендної плати - 4,00%, коефіцієнту складних інженерно-геологічних умов - 1, коефіцієнту розміру земельної ділянки - 1, відсотку строку оренди - 100,00%). Тобто, за період з 01.01.2017 по 31.12.2017 відповідач мав би сплатити до бюджету 15 637,04 гривень. Проте, зазначені кошти сплачено не було.

Відповідно до розрахунку Харківської міської ради за період з 01.01.2018 по 30.04.2019 розмір орендної плати в місяць, який підлягав сплаті, становив 1 303,09 грн. (який складається з нормативної грошової оцінки - 390 926 грн., ставки річної орендної плати - 4,00%, коефіцієнту складних інженерно-геологічних умов - 1, коефіцієнту розміру земельної ділянки - 1, відсотку строку оренди - 100,00%). Тобто, за період з 01.01.2018 по 30.04.2019 відповідач мав би сплатити до бюджету 20 849,44 гривень. Проте, зазначені кошти сплачено не було.

Таким чином, всього за період з 01.07.2016 по 30.04.2019 відповідач мав би сплатити до бюджету 43 862,4 гривень. Саме цю суму не отримав позивач, але міг би отримати в разі укладення між ним і відповідачем договору оренди землі.

Відповідно до ст. 120 Земельного кодексу України, у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об`єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення.

Згідно з ч. 1 ст. 124 ЗК України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу, чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки.

Згідно зі ст.ст. 125, 126 ЗК України та ст. 182 ЦК України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав, відповідно до Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень .

Відповідно до п. 2.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин від 17.05.2011 № 6, за відсутності рішення органу виконавчої влади або місцевого самоврядування про надання земельної ділянки у власність або в користування юридична особа або фізична особа не має права використовувати земельну ділянку державної або комунальної форми власності. Відповідно до ст. 206 ЗК України використання землі в Україні є платним. Об`єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.

Статтею 14 Податкового кодексу України (далі - ПК України) визначено, що плата за землю - це обов`язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.

Як вже було зазначено, відповідач не є ані власником, ані постійним землекористувачем земельної ділянки, а тому не є суб`єктом плати за землю у формі земельного податку, при цьому, єдина можлива форма здійснення плати за землю для нього, як землекористувача, є орендна плата (ст. 14.1.72 ПК України).

Враховуючи відсутність зареєстрованих за будь-якими юридичними або фізичними особами прав та з урахуванням ст.ст. 12, 80, 83 Земельного кодексу України земельна ділянка площею 0,1790 га перебуває у власності територіальної громади міста Харкова.

Таким чином, відповідач правомірно володіє лише нежитловою будівлею, яка знаходиться на спірній земельній ділянці, а з моменту виникнення права власності на вказане нерухоме майно у відповідача виник обов`язок оформити та зареєструвати речове право на відповідну земельну ділянку, яка знаходиться під нерухомим майном.

При цьому, відповідач з часу виникнення права власності на нежитлову будівлю та відповідно користуючись земельною ділянкою під вказаним нерухомим майном до теперішнього часу належним чином не оформив речові права щодо спірної земельної ділянки та за період з 01.07.2016 по 30.04.2019 не сплачував за користування земельною ділянкою плату за землю у встановленому законодавчими актами розмірі.

Предметом регулювання глави 83 Цивільного кодексу України є відносини, що виникають у зв`язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.

Положенняглави 83 ЦК України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Кондикційні зобов`язання виникають за наявності одночасно таких умов: набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала.

Предметом позову в цій справі є стягнення на підставі статей 1212,1214 ЦК України з власника об`єкта нерухомого майна безпідставно збережених коштів у вигляді несплаченої ним орендної плати за фактичне користування без належних на те правових підстав, земельною ділянкою, на якій ці об`єкти розміщені.

Кваліфікація спірних правовідносин як зобов`язань зв`язку з набуттям, збереженням майна без достатньої правової підстави означає необхідність застосування норм передбачених ст.ст. 1212-1214 ЦК України правових наслідків дій/бездіяльності відповідача у вигляді збереження (заощадження) у себе відповідних сум орендної плати.

Згідно зі ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Частиною 3 ст. 1212 ЦК України встановлено, що положення глави 83 Набуття, збереження майна без достатньої правової підстави ЦК України застосовуються також до вимог про: 1) повернення виконаного за недійсним правочином; 2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння; 3) повернення виконаного однією із сторін у зобов`язанні; 4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

Відповідно до ч. 1 ст. 1214 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе без достатньої правової підстави, зобов`язана відшкодувати всі доходи, які вона одержала або могла одержати від цього майна з часу, коли ця особа дізналася або могла дізнатися про володіння цим майном без достатньої правової підстави. З цього часу вона відповідає також за допущене нею погіршення майна.

За допомогою цих норм навіть за відсутності ознак делікту, тобто при умові правомірної поведінки відповідача у спірних правовідносинах, досягається відновлення справедливої рівноваги між правами та охоронюваними законом інтересами сторін спору, що випливають з принципу платності користування землею.

Так, пунктом 21 рішення Європейського суду з прав людини Федоренко проти України від 03.06.2006 визначено, що відповідно до прецедентного права органів, що діють на підставі Конвенції, право власності може бути існуючим майном або коштами, включаючи позови, для задоволення яких позивач може обґрунтовувати їх принаймні виправданими очікуваннями щодо отримання можливості ефективного використання права власності.

У даних правовідносинах неотриманні Харківською міською радою кошти від оренди землі підпадають під визначення Європейським судом з прав людини виправданого очікування щодо отримання можливості ефективного використання права комунальної власності територіальної громади м. Харкова.

Як вже зазначалось вище, норми ст. 1212-1214 ЦК України регламентують кондикційне зобов`язання, яке виникає з набуття або збереження майна без достатньої правової підстави.

Тобто, до моменту оформлення власником об`єкта нерухомого майна права оренди земельної ділянки, на якій розташований цей об`єкт, відносини з фактичного користування земельною ділянкою без укладеного договору оренди та недоотримання її власником доходів у вигляді орендної плати є за своїм змістом кондикційними.

Такий висновок суду повністю узгоджується з правовою позицією Великої палати Верховного суду Верховного Суду викладеною у постанові від 23.05.2018 у справі №629/4628/16-ц та у постанові Великої палати Верховного суду Верховного Суду від 20.11.2018 у справі № 922/3412/17.

Крім того, Велика палата ВС у вказаних постановах зазначила, що фактичний користувач земельної ділянки, який без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберіг у себе кошти, які мав заплатити за користування нею, зобов`язаний повернути ці кошти власнику земельної ділянки на підставі частини першої статті 1212 ЦК України.

Таким чином, ФОП Фурсов О.В. зберігає кошти, не сплачуючи орендну плату за користування земельною ділянкою за відсутності укладеного договору, тим самим збільшує вартість власного майна, а Харківська міська рада (Позивач (потерпілий)) втрачає належне йому майно (кошти від орендної плати), тобто відбувається факт безпідставного збереження саме коштів у розмірі орендної плати Відповідачем за рахунок Позивача.

Предметом вказаної позовної заяви є стягнення грошових коштів, належних до сплати за користування земельною ділянкою за звичайних умов (в разі оформлення договірних відносин відповідачем), втім не сплачених відповідачем, що пов`язується із втратою позивачем як потерпілою особою цього ж майна (грошових коштів).

Розмір збережених відповідачем коштів від безпідставно набутого майна, який підлягає відшкодуванню, розрахований Харківською міською радою виходячи з розміру орендної плати за землю під нежитловою будівлею і загалом складає 43 862,4 гривень.

Внаслідок використання відповідачем вищевказаної земельної ділянки без укладення договору оренди землі, територіальна громада міста Харкова в особі Харківської міської ради позбавлена можливості отримати дохід у такому розмірі від здачі земельної ділянки в оренду, чим порушені охоронювані законом права та інтереси Харківської міської ради, як позивача щодо неодержаних грошових коштів у розмірі орендної плати за землю.

Згідно зі ст. 17 Закон України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Суд зазначає, що навіть якщо національний суд володіє певною межею розсуду, віддаючи перевагу тим чи іншим доводам у конкретній справі та приймаючи докази на підтримку позицій сторін, суд зобов`язаний мотивувати свої дії та рішення (див. рішення від 1 липня 2003 р. у справі "Суомінен проти Фінляндії", заява N 37801/97, п. 36).

У п.50 рішення Європейського суду з прав людини від 28.10.2010 "Справа "Трофимчук проти України"" (Заява N 4241/03) зазначено, що Суд повторює, що оцінка доказів є компетенцією національних судів і Суд не підмінятиме власною точкою зору щодо фактів оцінку, яку їм було надано в межах національного провадження. Крім того, гарантуючи право на справедливий судовий розгляд, стаття 6 Конвенції в той же час не встановлює жодних правил щодо допустимості доказів або їх оцінки, що є предметом регулювання в першу чергу національного законодавства та оцінки національними судами (див. рішення від 27 жовтня 1993 року у справі "Домбо Беєер B. V. проти Нідерландів", п. 31, Series A, N 274).

Відповідно до статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно зі статтею 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами:

1) письмовими, речовими і електронними доказами;

2) висновками експертів;

3) показаннями свідків.

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

За приписами статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до ст. 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Таким чином, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги прокурора є доведеними та підлягають задоволенню у повному обсязі.

Щодо інших аргументів сторін, суд зазначає, що вони були досліджені у судовому засіданні та не наводяться у рішенні, позаяк не покладаються судом в його основу, тоді як Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа Серявін проти України , рішення від 10.02.2010). Крім того, аналогічна правова позиція викладена в Постанові Верховного Суду від 26.06.2018 у справі № 127/3429/16-ц.

Судовий збір, відповідно приписів ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладається судом на відповідача.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 124, 129-1 Конституції України, статтями 1, 4, 5, 20, 73, 74, 76-79, 86, 126, 129, ст. ст. 236-239 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов Керівника Харківської місцевої прокуратури № 1 Харківської області до Фізичної особи-підприємця Фурсова Олександра Володимировича задовольнити повністю.

Стягнути з Фізичної особи-підприємця Фурсова Олександра Володимировича ( АДРЕСА_1 , ІНН НОМЕР_1 ) на користь Харківської міської ради (адреса: 61003, майдан Конституції, 7 місто Харків, код ЄДРПОУ 04059243, р/р 31419611700002, банк: ГУДКСУ у Харківській області, МФО 851011, код ЄДРПОУ 37999649, код платежу 24062200) кошти у розмірі 43 862,4 грн. за користування земельною ділянкою під нежитловою будівлею по вул. Клочківська, 341 в м. Харкові.

Судові витрати покласти на відповідача - Фізичну особу-підприємця Фурсова Олександра Володимировича.

Стягнути з Фізичної особи-підприємця Фурсова Олександра Володимировича ( АДРЕСА_1 , ІНН НОМЕР_1 ) на користь Прокуратури Харківської області (код ЄДРПОУ 02910108, банк отримувач: Державна казначейська служба України, код 820172, рахунок 35212041007171, код класифікації видатків бюджету - 2800) - 1 921,00 грн. судового збору.

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Згідно із ст. 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга відповідно до ст. 256 Господарського процесуального кодексу України на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга може бути подана учасниками справи до Східного апеляційного господарського суду через господарський суд Харківської області (п.17.5 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України).

УЧАСНИКИ СПРАВИ

Прокурор, яким подано позов - Керівник Харківської місцевої прокуратури № 1 Харківської області (61072, м. Харків, вул. Тобольська, 55-А).

Прокуратура, що забезпечує участь у справі - Прокуратура Харківської області (61050, м. Харків, вул. Богдана Хмельницького, 4, код 02910108).

Позивач - Харківська міська рада (61003, м. Харків, м-н Конституції, 7, код 04059243).

Відповідач - Фізична особа-підприємець Фурсов Олександр Володимирович ( АДРЕСА_1 , ІНН НОМЕР_1 ).

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на боці відповідача - Приватне акціонерне товариство "Теплоенергомонтаж" (01013, м. Київ, вул. Будіндустрії, 5, оф. 210, код 00120980).

Повне рішення складено "19" грудня 2019 р.

Суддя С.А. Прохоров