Рішення

від 11.12.2019 по справі 916/2102/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"11" грудня 2019 р.м. Одеса Справа № 916/2102/19 Господарський суд Одеської області у складі судді Невінгловська Ю.М.

при секретарі судового засідання: Горнович Л.О.

за участю представників сторін:

від позивача: Гніздовська Г.М. (на підставі ордеру);

від відповідача: не з`явився;

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю „Мераіс" (адреса місцезнаходження: 65101, м. Одеса, вул. Інглезі, буд. 6-В, офіс 4; поштова адреса: 65122, м. Одеса, а/с 88);

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю „Лідер Індастрі Трейдінг" (68093, Одеська обл., м. Чорноморськ, с. Малодолинське, вул. Шмідта, 48)

про стягнення 107 006,04 грн.

ВСТАНОВИВ:

Суть спору: 24.07.2019 року до Господарського суду Одеської області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю „Мераіс" вх. ГСОО №2155/19 до відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю „Лідер Індастрі Трейдінг", в якій позивач просить суд стягнути з відповідача борг у розмірі 107 006,04 грн. та судові витрати у розмірі 26921,00 грн.

В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем умов укладеного у спрощений спосіб договору про транспортне експедирування №Е-68/18, в частині сплати загальної вартості послуг, які включають компенсацію понесених витрат та винагороду експедитора, в зв`язку з чим, заборгованість відповідача становить 107 006,04 грн. та у добровільному порядку відповідачем не сплачується, що стало підставою для звернення з відповідним позовом до суду.

Ухвалою суду від 29.07.2019 року відкрито провадження у справі №916/2102/19 за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін, призначено судове засідання для розгляду справи по суті на 19.08.2019 року.

У судовому засіданні від 19.08.2019 року судом було оголошено перерву у розгляді справи до 11.09.2019 року.

10.09.2019 року до суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву вх. ГСОО №18270/19 в порядку ст. 165 Господарського процесуального кодексу України, згідно якого відповідач з заявленими позовними вимогами не погоджується та вважає їх безпідставними та необґрунтованими посилаючись на те, що в силу приписів ст. 9 Закону України „Про транспортно-експедиторську діяльність" договір транспортного експедирування укладається у письмовій формі. При цьому, стверджує, що погодження умов майбутнього договору ОСОБА_8 (який назвався менеджером з розвитку бізнесу відповідача) або ОСОБА_1 чи ОСОБА_2 (з якими нібито узгоджувалися умови договору) не може свідчити про узгодження умов договору з боку відповідача, оскільки кінцевим бенефіціарним власником (контролером) і директором ТОВ „Лідер Індастрі Трейдінг" є ОСОБА_3 . Більш того, відповідач наполягає, що отримання вантажу не може свідчити проприйняття належним чином виконаного договору про транспортне експедирування, а тому витрати позивача у 103 256,89 грн. є недоведеними. Крім того, відповідач доводить до відома суду, що ним не отримано в повному обсязі товару відповідно до інвойсу №1 від 19.06.2018 року за контрактом № 0106-18 від 01.06.2018 року, а саме: недоотримано 38 гумових камер до автомобільних шин та 38 шт. стрічок для ободів, що за думкою відповідача свідчить про відсутність підстав вважати дії ТОВ „Лідер Індастрі Трейдінг" прийняттям належного виконання договору.

У судовому засіданні від 11.09.2019 року судом було оголошено перерву до 25.09.2019 року.

17.09.2019 року до суду від позивача надійшла відповідь на відзив вх. ГСОО №18826/19 в порядку ст. 166 Господарського процесуального кодексу України, згідно якої позивач не погоджується з позицією відповідача, посилаючись на наявність довіреності вих. №001 від 31.08.2018р., якою відповідач уповноважив позивача здійснити отримання, експедирування та доставку вантажу, що прибув в контейнері №DFSU6943704 за лінійним коносаментом №ZIMUQIN5255825 (домашній коносамент № НСQIN5255825) а також здійснювали всі пов`язані з цим транспортно-експедиторські операції, здійснювати з транспортними та іншими організаціями грошові розрахунки з оплати транспортних послуг, навантажувально-розвантажувальних робіт, зберігання, індосувати коносамент, що за думкою позивача, є конклюдентною дією, якою відповідач підтвердив укладання договору про транспортне експедирування. Більш того, позивач наполягає, що сам факт видачі довіреності вказаного змісту є достатньою підставою для виникнення обов`язку у відповідача відшкодувати понесені позивачем витрати, а також обов`язку щодо сплатити винагороди, як плати за виконання обов`язків, які передбачені відповідною довіреністю. При цьому, позивач звертає увагу суду на наявність звіту експедитора про фактично понесені витрати від 18.04.2019 року, який також був надісланий відповідачу та в якому наведено перелік витрат, понесених позивачем на виконання доручення № 001 від 31.08.2018р. при наданні транспортно-експедиційних послуг щодо контейнера №DFSU6943704 за лінійним коносаментом №ZIMUQIN5255825/НСQIN5255825. Крім того, позивач наполягає, що між сторонами у справі було досягнуто згоди щодо усіх істотних умов договору про транспортне експедирування, а тому такий договір було укладено, хоч і не в формі єдиного документу. Також, позивач наполягає, що надання спірних послуг сторонами здійснювалось з урахуванням погоджень усіх питань шляхом обміну електронними листами або повідомленнями. При цьому, позивач стверджує, що керівник відповідача ОСОБА_3 у своїх повідомленнях не заперечила факту укладання договору, а навпаки, узгодила додаткові його умови, адже дата подання вантажу на термінал 03.09.2018 року була нею погоджена, що свідчить про її обізнаність про укладання договору про транспортне експедирування. Водночас, позивач звертає увагу суду на те, що у відзиві на позовну заяву відповідач не заперечує, що ОСОБА_8, ОСОБА_1, ОСОБА_2 є працівниками або уповноваженими особами відповідача. Разом з тим позивач зазначає про неоднозначну позицію відповідача щодо укладення договору транспортне експедирування, оскільки відповідач заперечує щодо укладення такого договору, оскільки він вчиняється у письмовій формі, а в подальшому стверджує про неналежне виконання позивачем відповідних послуг. Водночас, позивач наполягає, що ним було зроблено усе можливе щодо належного виконання зобов`язань за договором про транспортне експедирування, а недоотримання товару було пов`язано з зазначенням недостовірних даних, які в подальшому були використанні для митного оформлення, і внаслідок чого було конфісковано частину товару за вини (умислу чи необережності) відповідача, що встановлено рішенням суду від 09.07.2019 року у справі №916/1291/19.

Ухвалою суду від 25.09.2019 року, приймаючи до уваги, що дана справа за критерієм ціни позову була призначена судом до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження, між тим, під час розгляду справи були встановлені обставини, що обумовлюють необхідність розгляду справи за правилами загального позовного провадження, з метою ефективного захисту прав і законних інтересів сторін та дотримання завдань господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі, розгляд справи було призначено здійснювати за правилами загального позовного провадження.

Ухвалою суду від 15.10.2019 року, в порядку ст. 185 Господарського процесуального кодексу України, підготовче провадження у даній справі було закрито та призначено розгляд справи по суті на 11.11.2019 року.

У судовому засіданні від 11.11.2019р. судом було оголошено перерву у розгляді справи до 11.12.2019 року.

У судовому засіданні від 11.12.2019 року представник позивача позовні вимоги підтримав та просив суд позов задовольнити.

Відповідач - про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином між тим, у судове засідання від 11.12.2019 року не з`являвся, однак був обізнаний щодо здійснення розгляду справи, що підтверджується відомостями, які містяться на сайті укрпошти щодо відповідного поштового відправлення за трекінговим №6511911781820. Враховуючи, що відповідачем свою позицію щодо суті спору викладено у відзиві на позовну заяву, суд вважає за можливе розглянути справу у даному судовому засіданні за відсутності представника відповідача.

В судовому засіданні 11.12.2019р. було оголошено вступну та резолютивну частини рішення, повний текст якого буде складено 20.12.2019р.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення учасників справи, оцінивши належність, допустимість доказів, суд встановив:

Як стверджує позивач, між ТОВ „Мераіс", як експедитором та ТОВ „Лідер Індастрі Трейдінг" було укладено договір про транспортне експедирування вантажів, якому для внутрішнього обліку позивач присвоїв № Е-68/18.

Із матеріалів справи вбачається, що з 06.07.2018 року розпочалися перемовини між сторонами з приводу укладання договору про транспортне експедирування, що підтверджується електронним листуванням (а.с. 40, 54-55), наявність зазначеного листування ніяким чином не заперечується відповідачем.

Шляхом здійснення електронного листування між сторонами у справі протягом періоду з 09.07.2018 року до 11.07.2018 року (а.с. 17-22) позивач та відповідач досягли згоди щодо усіх істотних умов договору про транспортне експедирування.

Так, з боку позивача участь у перемовинах брала Люлява Марія Павлівна , згідно агентської угоди № М436406 від 15.03.2018 року (а.с. 35-36), укладеної між позивачем та ФОП Люлява Марія Павлівна. Водночас, від відповідача діяв ОСОБА_8 - менеджер з розвитку бізнесу відповідача. Крім того, умови договору про транспортне експедирування, як повідомив ОСОБА_8, узгоджувалися з ОСОБА_1 ; ОСОБА_2 . Більш того, дата подання вантажу на термінал - 03.09.2018 року - була погоджена зі ОСОБА_3 , яка є керівником (директором) відповідача.

Зазначені вище обставини ніяким чином не спростовані відповідачем, при цьому, відповідач не заперечив належними та допустимими доказами той факт, що ОСОБА_8, ОСОБА_1, ОСОБА_2 є його працівниками або уповноваженими особами.

Як встановлено матеріалами справи, 31.08.2018 року відповідачем було видано довіреність вих. № 001, якою відповідач уповноважив позивача здійснити отримання, експедирування та доставку вантажу, що прибув в контейнері № DFSU6943704 за лінійним коносаментом № ZIMUQIN5255825 (домашній коносамент № HCQIN5255825), при цьому здійснювати всі пов`язані з цим транспортно-експедиторські операції, здійснювати з транспортними та іншими організаціями грошові розрахунки з оплати транспортних послуг, навантажувально-розвантажувальних робіт, зберігання, індосувати коносамент тощо.

За таких обставин, відповідачем шляхом видачі довіреності було вчинено конклюдентні дії, які дають суду зробити висновок щодо підтвердження відповідачем тим самим укладання договору про транспортне експедирування.

Водночас суд зазначає, що факт видачі довіреності, підписаної керівником відповідача ОСОБА_3. та скріпленої відповідною печаткою, з наданням такої довіреності безпосередньо позивачу фактично для здійснення експедирування відповідного вантажу, як необхідність для виконання договору про транспортне експедирування (зокрема, але не виключно, контракту, інвойсу, коносаментів тощо), свідчить про згоду відповідача на укладання договору про транспортне експедирування.

З матеріалів справи вбачається, що сторони досягли згоди щодо істотних умов договору про транспортне експедирування, а саме: предмету - транспортно-експедиторська послуга, а саме було узгоджено, що позивач здійснить отримання, експедирування та доставку вантажу, що прибув в контейнері № DFSU6943704 за лінійним коносаментом №ZIMUQIN5255825 (домашній коносамент № HCQIN5255825), визначено обов`язок позивача здійснювати всі пов`язані з цим транспортно-експедиторські операції, здійснювати грошові розрахунки з транспортними та іншими організаціями з оплати транспортних послуг, навантажувально-розвантажувальних робіт, зберігання, індосувати коносамент тощо (довіреність вих. № 001 від 31.08.2018 року), напрямок Qingdao - Odessa, назва лінії ZIM Integrated Shipping Services Ltd; ціни - 3080 доларів США з умовою, що у разі виникнення додаткових витрат ціну буде пропорційно збільшено; строку - транзитний час 40-45 днів, 21 день в порту без оплати, дата виходу судна 20.07.2018 року, очікуваний час прибуття вантажу 25.08.2019 року (узгоджено електронними листами); відомостей один про одного - були відомі сторонам, що вбачається з листування, акту надання послуг № 92 від 11.09.2018 року; виду послуг експедитора (визначені в довіреності вих. № 001 від 31.08.2018 року); виду та найменування вантажу - відповідач надав позивачеві завірену ним копію Контракту № 0106-18 від 01.06.2018 року, в якому визначено вид та найменування вантажу - шини ANNAITE, AMBERSTONE, HILO, опис, кількість та ціну товару було вказано в інвойсі, який відповідач також передав Позивачеві; прав, обов`язків та відповідальності сторін - прямо встановлені Законом України „Про транспортно-експедиторську діяльність", тому сторони можуть не узгоджувати їх окремо, а керуватися нормами чинного законодавства та звичаями ділового обороту; пунктів відправлення та призначення вантажу - Qingdao - Odessa, вивантаження вантажу буде здійснено у трьох місцях призначення (електронні листи, повідомлення); порядку погодження змін маршруту, виду транспорту, вказівок клієнта - сторони погоджували всі питання шляхом обміну електронними листами або повідомленнями, отже, своїми конклюдентними діями сторони дійшли згоди щодо порядку погодження змін до договору про транспортне експедирування.

Таким чином, сторони досягнули згоди щодо усіх істотних умов договору про транспортне експедирування, а тому даний договір було укладено у спрощений спосіб, а не у формі єдиного документу.

При цьому, 11.09.2018 року було виконано роботи за договором про транспортне експедирування, а саме розвантажено контейнери в трьох пунктах. Фактичне виконання робіт здійснила ОСОБА_5 , яка є керівником (директором) позивача.

На виконання договору про транспортне експедирування позивач вчинив наступні дії: замовив фрахт з Китаю на контейнер 1х40HC DFSU6943704 по лінії ZIM; організував морське перевезення з порту QINGDAO, Китай до Одеського МТП; організував та оплатив вивантаження контейнеру DFSU6943704 в ОМТП на контейнерний термінал; оформив наряд на навантаження контейнеру DFSU6943704 в контейнерній лінії ZIM; оформив наряд на навантаження контейнеру DFSU6943704 на контейнерному терміналі Дочірнє підприємство Контейнерний термінал Одеса ; оформив наряд на навантаження контейнеру DFSU6943704 в Одеській митниці ДФС (ВМО №1); організував навантаження контейнеру на вантажний автомобіль та вивезення на термінал ТОВ Євротермінал для митного оформлення; здійснив доставку вантажу за адресами: ДП МТП Чорноморськ , адреса: Одеська обл., м. Чорноморськ, вул. Праці, 6, тел.: (097)-964-02-48 (Поддубний Сергій); ТОВ КОРУС , адреса: м. Одеса, вул. Хутірська, 111, тел.: (067) 483-33-47 (Антон); Адреса: Одеська обл., Біляївський р-н, с. Нерубайське, вул. Пастера, 29 б, тел.: (067) 485-04-32 (Сергій).

Водночас, між позивачем, як замовником та ТОВ ТРАК ПРОФІ , як виконавцем було укладено Договір № 010618-1 про надання транспортно-експедиційних послуг від 01.06.2018 року, на виконання умов якого, ТОВ ТРАК ПРОФІ здійснювало перевезення вантажу у контейнері № DFSU6943704 за лінійним коносаментом № ZIMUQIN5255825 (домашній коносамент № HCQIN5255825), що підтверджується міжнародною товаро-транспортною накладною (CMR) № 704.

З даної накладної № 704 вбачається, що вантаж (товар) кількістю 102 одиниці було доставлено одержувачу ТОВ ЛІДЕР ІНДАСТРІ ТРЕЙДИНГ , тобто Відповідачу. Про одержання вантажу (товару) свідчить підпис одержувача на накладній № 704.

Таким чином, позивач виконав свої зобов`язання за договором про транспортне експедирування у повному обсязі.

Так, 02.07.2018 року між ТОВ МЕРАІС ГРУПП у якості митного брокера та відповідачем у якості замовника було укладено договір № МБ-263 на проведення митно-брокерської діяльності на території України (а.с.24-25), згідно з умовами якого ТОВ МЕРАІС ГРУПП за дорученням і за рахунок відповідача зобов`язався здійснювати всі необхідні дії з декларування вантажів (п. 2.1 Договору № МБ-263), а саме товару, який надійшов у контейнері DFSU6943704 за лінійним коносаментом № ZIMUQIN5255825 (домашній коносамент № HCQIN5255825).

03.09.2018 року декларантом ТОВ МЕРАІС ГРУПП , від імені якого діяла директор Люлява Ганна Павлівна, була підготовлена та подана до митного оформлення електронна митна декларація (далі - ЕМД) в режимі ІМ 40 АА , яка була прийнята органом доходів і зборів та зареєстрована за номером № UA500010/2018/014855.

Отже, позивач доставив вантаж на підставі договору про транспортне експедирування до м. Одеси.

Однак, як стверджує позивач, відповідач відмовився оплатити надані позивачем транспортно-експедиторські послуги та компенсувати понесені витрати, в зв`язку з чим позивач направив відповідачеві претензію № 1 від 06.02.2019 року з вимогою добровільно виконати зобов`язання, що виникли на підставі договору про транспортне експедирування, між тим, листом від 18.02.2019 року, відповідач просив надати інформацію, необхідну для розгляду претензії.

Як стверджує позивач, відповідна інформація, документи та пояснення були надані відповідачу, однак листом від 25.03.2019 року відповідач знову просив надати додаткову інформацію та документи, необхідні для розгляду претензії.

17.05.2019 року позивач надав відповідачеві докази понесення позивачем витрат при виконанні договору про транспортне експедирування, а також окремо вартість послуг, які були надані відповідачу, проте відповіді від відповідача не надійшло, а у добровільному порядку відповідач не виконав вимоги, викладені в претензії № 1, що стало підставою для звернення з відповідним позовом до суду.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши належність, допустимість доказів, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, повно, всебічно і об`єктивно з`ясувавши обставини справи, суд дійшов таких висновків:

Відповідно до ст. 175 Господарського кодексу України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

У відповідності до ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно з частиною 2 статті 509 Цивільного кодексу України, зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 Цивільного кодексу України.

Положеннями п.1 ч.2 ст.11 Цивільного кодексу України встановлено, що однією із підстав виникнення цивільних прав та обов`язків є договір, а в силу вимог ч.1 ст.629 Цивільного кодексу України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Частинами 1-3 статті 180 Господарського кодексу України встановлено, що зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов`язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов`язкові умови договору відповідно до законодавства. Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода. При укладенні господарського договору сторони зобов`язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

Частиною 4 статті 180 Господарського кодексу України визначено, що умови про предмет у господарському договорі повинні визначати найменування (номенклатуру, асортимент) та кількість продукції (робіт, послуг), а також вимоги до їх якості. Вимоги щодо якості предмета договору визначаються відповідно до обов`язкових для сторін нормативних документів, зазначених у статті 15 цього Кодексу, а у разі їх відсутності - в договірному порядку, з додержанням умов, що забезпечують захист інтересів кінцевих споживачів товарів і послуг.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону України Про транспортно-експедиторську діяльність , за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов`язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов`язаних з перевезенням вантажу.

Згідно ч. 3 ст. 9 Закону України Про транспортно-експедиторську діяльність , істотними умовами договору транспортного експедирування є: відомості про сторони договору (для юридичних осіб - резидентів України: найменування, місцезнаходження та ідентифікаційний код в Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України; для юридичних осіб - нерезидентів України: найменування, місцезнаходження та державу, де зареєстровано особу; для фізичних осіб - громадян України: прізвище, ім`я, по батькові, місце проживання із зазначенням адреси та індивідуальний ідентифікаційний номер у Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків та інших обов`язкових платежів; для фізичних осіб - іноземців, осіб без громадянства: прізвище, ім`я, по батькові (за наявності), адресу місця проживання за межами України); вид послуги експедитора; вид та найменування вантажу; права, обов`язки сторін; відповідальність сторін, у тому числі в разі завдання шкоди внаслідок дії непереборної сили; розмір плати експедитору; порядок розрахунків; пункти відправлення та призначення вантажу; порядок погодження змін маршруту, виду транспорту, вказівок клієнта; строк (термін) виконання договору; а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Як вище встановлено судом, між позивачем та відповідачем було досягнуто згоди щодо усіх істотних умов договору про транспортне експедирування, а саме предмету - транспортно-експедиторська послуга, а саме було узгоджено, що позивач здійснить отримання, експедирування та доставку вантажу, що прибув в контейнері № DFSU6943704 за лінійним коносаментом № ZIMUQIN5255825 (домашній коносамент № HCQIN5255825), визначено обов`язок позивача здійснювати всі пов`язані з цим транспортно-експедиторські операції, здійснювати грошові розрахунки з транспортними та іншими організаціями з оплати транспортних послуг, навантажувально-розвантажувальних робіт, зберігання, індосувати коносамент тощо (Довіреність Вих. № 001 від 31.08.2018 року), напрямок Qingdao - Odessa, назва лінії ZIM Integrated Shipping Services Ltd; ціни - 3080 доларів США з умовою, що у разі виникнення додаткових витрат ціну буде пропорційно збільшено; строку - транзитний час 40-45 днів, 21 день в порту без оплати, дата виходу судна 20.07.2018 року, очікуваний час прибуття вантажу 25.08.2019 року (узгоджено електронними листами); відомостей один про одного - були відомі сторонам, що вбачається з листування, акту надання послуг № 92 від 11.09.2018 року; виду послуг експедитора (визначені в довіреності вих. № 001 від 31.08.2018 року); виду та найменування вантажу - відповідач надав позивачеві завірену ним копію Контракту № 0106-18 від 01.06.2018 року, в якому визначено вид та найменування вантажу - шини ANNAITE, AMBERSTONE, HILO, опис, кількість та ціну товару було вказано в інвойсі, який відповідач також передав позивачеві; прав, обов`язків та відповідальності сторін - прямо встановлені Законом України Про транспортно-експедиторську діяльність , тому сторони можуть не узгоджувати їх окремо, а керуватися нормами чинного законодавства та звичаями ділового обороту; пунктів відправлення та призначення вантажу - Qingdao - Odessa, вивантаження вантажу буде здійснено у трьох місцях призначення (електронні листи, повідомлення); порядку погодження змін маршруту, виду транспорту, вказівок клієнта - сторони погоджували всі питання шляхом обміну електронними листами або повідомленнями, отже, своїми конклюдентними діями сторони дійшли згоди щодо порядку погодження змін до договору про транспортне експедирування.

Відповідно до ч. 2 ст. 9 Закону України Про транспортно-експедиторську діяльність , договір транспортного експедирування укладається у письмовій формі, однак Закон України Про транспортне експедирування не містить вимоги, щоб договір транспортного експедирування було викладено у формі єдиного документа, підписаного сторонами.

Згідно з ч. 1 ст. 181 Господарського кодексу України, господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Отже, враховуючи встановлені судом вище обставини, з огляду на приписи ст. 181 Господарського кодексу України, суд дійшов висновку, що договір транспортного експедирування між сторонами у справі був укладено у спрощений спосіб шляхом обміну електронними листами, належним чином завірені паперові копії яких наявні в матеріалах справи.

Разом з тим, відповідно до ч. 1 ст. 218 Цивільного кодексу України, недодержання сторонами письмової форми правочину, яка встановлена законом, не має наслідком його недійсність, крім випадків, встановлених законом. Заперечення однією із сторін факту вчинення правочину або оспорювання окремих його частин може доводитися письмовими доказами, засобами аудіо-, відеозапису та іншими доказами. Рішення суду не може ґрунтуватися на свідченнях свідків.

За приписами ч. 2 ст. 218 Цивільного кодексу України, якщо правочин, для якого законом встановлена його недійсність у разі недодержання вимоги щодо письмової форми, укладений усно і одна із сторін вчинила дію, а друга сторона підтвердила її вчинення, зокрема шляхом прийняття виконання, такий правочин у разі спору може бути визнаний судом дійсним. Позивач вчинив дії на виконання договору про транспортне експедирування і виконав його належним чином у повному обсязі, а Відповідач прийняв виконання.

Разом з тим, суд критично відноситься до аргументів відповідача, викладених у відзиві на позовну заяву та вважає їх непослідовними, оскільки з однієї сторони, відповідач стверджує, що договір про транспортне експедирування нібито взагалі не було укладено, а, з іншої сторони, відповідач визнає той факт, що видав довіреність вих. № 001 від 31.08.2018 року, якою уповноважив позивача надати йому транспортно-експедиторські послуги. Крім того, відповідач не заперечує, що позивач дійсно вчинив дії на виконання вказаної довіреності, а отже фактично на виконання договору про транспортне експедирування вантажів. Також, твердження відповідача про те, що позивач не належним чином виконав свої обов`язки за договором про транспортне експедирування, свідчить про те, що відповідач очікував виконання договору про транспортне експедирування, тоді як не можливо очікувати виконання на підставі неукладеного договору.

При цьому суд зазначає, що оскільки договір про транспортне експедирування не є безоплатним, відповідні обов`язки про здійснення оплати та компенсації витрат виникли у відповідача, і він зобов`язаний їх виконати.

Крім того, твердження відповідача про неналежне виконання позивачем своїх зобов`язань за договором про транспортне експедирування не знайшло підтвердження в ході розгляду справи, оскільки на виконання умов договору № 010618-1, укладеного позивачем, як замовника та ТОВ ТРАК ПРОФІ , як виконавця, за яким ТОВ ТРАК ПРОФІ здійснювало перевезення вантажу у контейнері № DFSU6943704 за лінійним коносаментом № ZIMUQIN5255825 (домашній коносамент № HCQIN5255825), що підтверджується міжнародною товаро-транспортною накладною (CMR) № 704. Водночас, з даної накладної № 704 вбачається, що вантаж (товар) кількістю 102 одиниці було доставлено одержувачу, тобто відповідачу, про що свідчить підпис одержувача на накладній № 704.

Згідно з усіма наданими відповідачем товаросупровідними документами, кількість товару становила 102 одиниці, а твердження відповідача про те, що він недоотримав частину вантажу з вини позивача, не відповідає дійсним обставинам справи.

Більш того, 07.09.2018 року за вимогою Одеської митниці було проведено митний огляд товару у контейнері DFSU6943704, під час якого було встановлено невідповідність даних, поданих до митного оформлення. Загальна кількість товарів, заявлених в митній декларації, становить 102 одиниці, що відповідає товаросупровідним документам, наданим відповідачем та саме відповідач зазначив у товаросупровідних документах лише вантаж шини гумові нові для вантажних автомобілів, які насправді йшли у комплекті з камерою та стрічкою для ободу, які повинні зазначатися в інвойсі або декларуватися окремо. Внаслідок розбіжностей на Люляву Г.В. , яка діяла від імені ТОВ МЕРАІС ГРУПП - декларанта, був складений прокол про порушення митних правил № 2759/50000/18 від 07.09.2018 року, на підставі якого було вилучено 38 гумових камер до автомобільних шин та 38 стрічок для ободів.

Отже, якби відповідач в товаросупровідних документах (зокрема, інвойсі) вказав достовірні відомості, а саме правильну назву та кількість товарів, що перевозяться, Люлява Г.П. внесла б достовірні відомості до ЕМД і тим самим уникнула б вчинення адміністративного правопорушення та конфіскації частини товару. Наведене вище свідчить про наявність вини (умислу чи необережності) відповідача в зазначенні недостовірних даних, які в подальшому були використані для митного оформлення, і внаслідок чого було конфісковано частину товару, на недоотримання якої посилається відповідач.

Наведені обставини було встановлено рішенням Господарського суду Одеської області від 09.07.2019 року у справі № 916/1291/19, тому вони є преюдиційними.

Відповідно до ч. 4 ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Отже, увесь товар, про який повідомив Відповідач і документи щодо якого він надав, позивач належним чином задекларував, і в подальшому даний товар отримав відповідач. При цьому, в матеріалах справи відсутні докази наявності у позивача жодних претензій з зазначеного питання.

Таким чином, суд вважає, що позивач належним чином виконав умови договору про транспортне експедирування, а відповідач прийняв виконання.

Однак, відповідач, в свою чергу, не виконав свої зобов`язання за договором про транспортне експедирування, а саме не компенсував понесені позивачем витрати та не сплатив йому винагороду.

Згідно з положеннями ч.1 ст.526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. В силу вимог ч.1 ст.525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Аналогічні вимоги щодо виконання зобов`язань містяться і у ч.ч.1, 7 ст.193 Господарського кодексу України.

Частиною 1 статті 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Відповідно до ст. 538 Цивільного кодексу України виконання свого обов`язку однією із сторін, яке відповідно до договору обумовлене виконанням другою стороною свого обов`язку, є зустрічним виконанням зобов`язання, при якому сторони повинні виконувати свої обов`язки одночасно, якщо інше не встановлено умовами договору, актами цивільного законодавства тощо.

Як вбачається з матеріалів справи, 31.08.2018 року відповідачем було видано довіреність вих. № 001 від 31.08.2018 року, якою відповідач уповноважив позивача здійснити отримання, експедирування та доставку вантажу, що прибув в контейнері №DFSU6943704 за лінійним коносаментом № ZIMUQIN5255825 (домашній коносамент №HCQIN5255825), при цьому здійснювати всі пов`язані з цим транспортно-експедиторські операції, здійснювати з транспортними та іншими організаціями грошові розрахунки з оплати транспортних послуг, навантажувально-розвантажувальних робіт, зберігання, індосувати коносамент тощо.

Більш того, відповідач не заперечував щодо факту видачі ним відповідної довіреності, а тому суд розцінює дії відповідача з видачі відповідної довіреності, як конклюдентні дії, якими відповідач підтвердив укладання договору про транспортне експедирування.

Разом з тим, сам факт видачі довіреності вказаного змісту є достатньою підставою для виникнення обов`язку відповідача відшкодувати понесені позивачем витрати, а також обов`язку сплатити позивачеві винагороду, як плату за виконання обов`язків, що зазначені в довіреності.

Так, відповідно до ч. 1 ст. 1000 Цивільного кодексу України, за договором доручення одна сторона (повірений) зобов`язується вчинити від імені та за рахунок другої сторони (довірителя) певні юридичні дії. Правочин, вчинений повіреним, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов`язки довірителя.

При цьому, нормами чинного законодавства України не передбачено вимоги щодо обов`язкової письмової форми договору доручення. Сам договір доручення і довіреність, видана на його підставі, можуть мати різну форму: договір - усну, а довіреність - письмову.

Відповідно до ч. 1 ст. 1007 Цивільного кодексу України, довіритель зобов`язаний видати повіреному довіреність на вчинення юридичних дій, передбачених договором доручення.

Відповідно до ч. 1 ст. 244 Цивільного кодексу України, представництво, яке ґрунтується на договорі, може здійснюватися за довіреністю.

За приписами ч. 1 ст. 246 Цивільного кодексу України, довіреність від імені юридичної особи видається її органом або іншою особою, уповноваженою на це її установчими документами.

Відповідно до ч. 1 ст. 1003 Цивільного кодексу України, у договорі доручення або у виданій на підставі договору довіреності мають бути чітко визначені юридичні дії, які належить вчинити повіреному. Дії, які належить вчинити повіреному, мають бути правомірними, конкретними та здійсненними.

При цьому, суд зазначає, що у довіреності вих. № 001 від 31.08.2018 року було чітко визначено обов`язки Позивача, а саме: здійснити отримання, експедирування та доставку вантажу, що прибув в контейнері № DFSU6943704 за лінійним коносаментом № ZIMUQIN5255825 (домашній коносамент № HCQIN5255825), при цьому здійснювати всі пов`язані з цим транспортно-експедиторські операції, здійснювати з транспортними та іншими організаціями грошові розрахунки з оплати транспортних послуг, навантажувально-розвантажувальних робіт, зберігання, індосувати коносамент тощо.

За результатами розгляду справи судом встановлено, що позивач виконав всі вказані зобов`язання за дорученням відповідача.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 1002 Цивільного кодексу України, повірений має право на плату за виконання свого обов`язку за договором доручення, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо в договорі доручення не визначено розміру плати повіреному або порядок її виплати, вона виплачується після виконання доручення відповідно до звичайних цін на такі послуги.

За правилами п. 2 ч. 2 ст. 1007 Цивільного кодексу України, довіритель зобов`язаний, якщо інше не встановлено договором, відшкодувати повіреному витрати, пов`язані з виконанням доручення.

Крім того, відповідно до ч. 4 ст. 1007 Цивільного кодексу України, довіритель зобов`язаний виплатити повіреному плату, якщо вона йому належить.

Отже, згідно з наведеними нормами чинного законодавства України, відповідач зобов`язаний відшкодувати витрати позивача та сплатити позивачеві винагороду.

На підтвердження понесених позивачем витрат загальною сумою 103 256,89 грн. позивачем надано: інвойс № 17 від 26.05.2018 р. (60 092,50 грн. (2150 доларів США (курс покупки 27,95); інвойс № 026917 від 28.08.2018 р. (7 199,00 грн. (255,76 доларів США (курс покупки 28,15); рахунок № 009340 від 28.08.2018 р. (5 493,12 грн.); рахунок № 26549 від 07.09.2018 р. (5 121,72 грн.); рахунок № 553 від 11.09.2018 р. (17 766,00 грн.); рахунок №37377-СО від 03.09.2018 р. (677,91 грн.); проміжний акт № 0000181593 від 07.09.2018 р. (5 618,00 грн.); акт № 323478 від 30.09.2018 р. (734,00 грн.); акт № 3208 від 30.09.2018 р. (464,00 грн.); рахунок № 00003298 від 30.09.2018 р. (90,64 грн.).

Таким чином, позивач має право на компенсацію витрат у сумі 103 256,89 грн., а також на виплату йому винагороди у розмірі 3 749,15 грн.

Приписами ст. 610 Цивільного кодексу України унормовано, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Конституції України, чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України є частиною національного законодавства України.

Законом України Про ратифікацію Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року (далі - Конвенція), Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції № 475/97- ВР від 17.07.1997 року ратифіковано Конвенцію про захист прав і основних свобод людини 1950 року, Перший протокол та протоколи № 2, 4, 7, 11 до Конвенції.

Відповідно до ст. 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини , суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Європейського суду з справ людини як джерело права.

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) у своїх рішеннях, зокрема, у справах Пайн Велі Девелопмент ЛТД та інші проти Ірландії від 23.10.1991 року, Федоренко проти України від 01.06.2006 року зазначив, що відповідно до прецедентного права органів, що діють на підставі Конвенції, право власності може бути існуючим майном або коштами, включаючи позови, для задоволення яких позивач може обґрунтовувати їх принаймні виправданими очікуваннями щодо отримання можливості ефективного використання права власності.

У межах вироблених ЄСПЛ підходів до тлумачення поняття майно , а саме в контексті ст. 1 Першого протоколу до Конвенції, це поняття охоплює як наявне майно , так і активи, включаючи право вимоги, з посиланням на які заявник може стверджувати, що він має принаймні законні очікування щодо ефективного здійснення свого права власності .

Стаття 1 Першого протоколу Конвенції можна застосовувати для захисту правомірних (законних) очікувань щодо певного стану речей (у майбутньому), оскільки їх можна вважати складовою частиною власності.

Отже, відсутність дій відповідача щодо виплати позивачеві боргу за договором про транспортне експедирування загальною сумою 107 006, 04 грн. надає позивачу право на законне очікування , що йому будуть виплачені вказані кошти. Не виплата відповідачем цих коштів прирівнюється до порушення права на мирне володіння майном, передбаченого ст. 1 Першого протоколу Конвенції.

Частиною 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

У відповідності до ч.1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Частиною 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Таким чином, в порушення вимог ст.ст. 73-74 Господарського процесуального кодексу України, відповідачем не надано доказів, які б свідчили про сплату грошових коштів у спірній сумі.

За таких обставин, оцінюючи наявні в матеріалах справи докази в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги ТОВ „Мераіс" обґрунтовані, відповідають фактичним обставинам справи та вимогам чинного законодавства, в зв`язку з чим підлягають задоволенню.

На підставі ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 1921 грн. покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити.

2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Лідер Індастрі Трейдінг" (68093, Одеська обл., м. Чорноморськ, с. Малодолинське, вул. Шмідта, 48; код ЄДРПОУ 40515493) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Мераіс" (адреса місцезнаходження: 65101, м. Одеса, вул. Інглезі, буд. 6-В, офіс 4; поштова адреса: 65122, м. Одеса, а/с 88; код ЄДРПОУ 41569890) борг у сумі 107 006/сто сім тисяч шість/грн. 04 коп. та судовий збір у сумі 1921/одна тисяча дев`ятсот двадцять одна/грн.

Рішення суду набирає законної сили в порядку ст. 241 ГПК України та може бути оскаржено в апеляційному порядку до Південно-західного апеляційного господарського суду через Господарський суд Одеської області шляхом подачі апеляційної скарги протягом 20 днів з дня складення повного судового рішення.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили .

Повне рішення складено 20 грудня 2019 р.

Суддя Ю.М. Невінгловська